17 листопада 2025 року
м. Київ
cправа № 910/13001/23
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Картере В.І.,
розглянувши заяву Приватного акціонерного товариства "Білоцерківська теплоелектроцентраль"
про відвід суддів : Кібенко О.Р., Бакуліної С.В., Баранця О.М., від розгляду справи № 910/13001/23
за позовом ОСОБА_1
до 1). Міністерства юстиції України, 2). Приватного акціонерного товариства "Білоцерківська теплоелектроцентраль",
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Приватного нотаріуса Бобкова Олександра Вікторовича,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: Приватного акціонерного товариства "Росава",
про визнання незаконним та скасування наказу Міністерства юстиції України та зобов'язання вчинити певні дії,
08.09.2025 Приватне акціонерне товариство "Білоцерківська теплоелектроцентраль" (далі - ПрАТ "Білоцерківська ТЕЦ") звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій оскаржує постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.08.2025 та рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2024 у справі №910/13001/23.
Для розгляду касаційної скарги ПрАТ "Білоцерківська ТЕЦ" у справі №910/13001/23 визначено колегію суддів у складі: Бакуліна С.В. - головуючої, Кібенко О.Р., Баранець О.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.09.2025.
Верховний Суд ухвалою від 22.09.2025 касаційну скаргу ПрАТ "Білоцерківська ТЕЦ" залишив без руху на підставі ч. 2 ст. 292 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК).
Верховний Суд, після усунення недоліків касаційної скарги, ухвалою від 28.10.2025 відкрив касаційне провадження у справі та призначив касаційну скаргу ПрАТ "Білоцерківська ТЕЦ" до розгляду у відкритому судовому засіданні на 19.11.2025 о 11:30.
Міністерство юстиції України також звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.08.2025 по справі №910/13001/23 в частині визнання протиправними та скасування пунктів 1, 2, 4 наказу Міністерства юстиції України від 19.08.2022 №3504/5 та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні цієї частини позовних вимог до Міністерства юстиції України - відмовити.
Верховний Суд ухвалою від 28.10.2025 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Міністерства юстиції України на постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.08.2025 та рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2024 в частині визнання протиправними та скасування пунктів 1, 2, 4 наказу Міністерства юстиції України "Про задоволення скарги" від 19.08.2022 №3504/5 у справі №910/13001/23. Призначив вказану касаційну скаргу Міністерства юстиції України до спільного розгляду з касаційною скаргою ПрАТ "Білоцерківська ТЕЦ" у відкритому судовому засіданні на 19.11.2025 об 11:30.
07.11.2025 ПрАТ "Білоцерківська ТЕЦ" подало до Верховного Суду заяву про відвід суддів: Кібенко О.Р., Бакуліної С.В., Баранця О.М. від розгляду справи №910/13001/23.
Доводи заявника:
З посиланням на приписи пункту 5 частини першої статті 35 ГПК України ПрАТ Білоцерківська ТЕЦ обґрунтовує заяву про відвід такими обставинами:
(1) ОСОБА_2 та суддю Кібенко О.Р. пов'язують тривалі, як мінімум, ділові та робочі стосунки, оскільки вони тривалий час були партнерами в одній юридичній компанії, а також працювали в одному університеті. Водночас, за твердженням заявника публікацій в мережі Інтернет публікацій та іншої публічної інформації убачається, що ОСОБА_2 здійснює контроль над деякими акціонерами ПрАТ "Білоцерківська ТЕЦ", які намагаються змінити керівництво підприємства, а також є партнером юридичної групи LCF, яка здійснює представництво та захист ОСОБА_3 отже є зацікавленим в результаті розгляду цієї справи.
(2) Окрема думка судді Кібенко О.Р. у справах №911/172/22 та №911/231/22, суть якої зводиться до того, що Верховний Суд повинен був проігнорувати виключення іноземних компаній з реєстру компаній, оскільки потім (вже під час судового розгляду) компанії поновилися в реєстрі, фактично свідчить про те, що суддя зайняла позицію компаній, контрольованих ОСОБА_3 , та в будь-який спосіб намагалася забезпечити залишення в силі незаконних рішень позачергових зборів акціонерів ПрАТ "Білоцерківська ТЕЦ". На думку заявника суддя Кібенко О.Р. проявила упереджене (прихильне) ставлення до компаній, контрольованих ОСОБА_3
(3) Заявник стверджує, що показовою є позиція суддів Кібенко О.Р. та Бакуліної С.В. при розгляді за участі ПрАТ "Білоцерківська ТЕЦ" іншої справи №911/2593/23, при здійсненні автоматизованого розподілу якої було, на думку заявника ознаки маніпуляції, з огляду на що було заявлено відвід колегії суддів, який Суд не розглядав тривалий час, а після тижня розгляду ухвалив рішення про відмову, яке, на думку заявника, явно не відповідало критеріям обґрунтованості (що підтвердила суддя Кібенко О.Р. у своїй окремій думці. Висловивши окрему думку, з якої вбачається, що суддя Кібенко О.Р. вважає, що заяву про відвід необхідно було задовольнити, суддя Кібенко О.Р. не заявила самовідвід, хоча якщо суддя вважає, що є підстави для відводу, то вона зобов'язана заявити самовідвід.
На думку заявника тривале зволікання з розглядом заявленого відводу та відмова в його задоволенні за відсутності належного спростування доводів про порушення порядку розподілу справи є обставинами, які безумовно, на переконання заявника, викликають у стороннього спостерігача сумніви у неупередженості та безсторонності суддів. А висловлення суддею окремої думки щодо необхідності задоволення заявленого відводу свідчить про наявність і об'єктивного, і суб'єктивного критерію сумнівів у неупередженості судді.
(4) У мережі Інтернет наявні публікації, які стосуються розгляду Верховним Судом справи №911/266/22 та вказують на пов'язаність судді Кібенко О.Р. з ОСОБА_2, Огренчук А. та юридичною групою LCF, яка здійснює захист ОСОБА_3
У розгляді справи №911/266/22 брали участь також судді Бакуліна С.В. та Баранець О.М. Під час первісного розгляду цієї справи Верховний Суд у складі колегії суддів: Кібенко О.Р., Студенець В.І., Бакуліна С.В. (висловила окрему думку) ухвалив постанову, якою скасував постанову апеляційного суду та передав справу на новий апеляційний розгляд. На думку заявника постанова Верховного Суду була вигідна ОСОБА_3 , оскільки дала можливість переглянути результати справи. Заявник вважає, що окрема думка судді Бакуліної С.В. та зміст постанови Верховного Суду підтверджують, що при розгляді справи №911/266/22 судді Кібенко О.Р. та Студенець В.І. порушили вимоги закону і прийняли постанову, вигідну ОСОБА_3 .
За результатами нового апеляційного розгляду рішення суду першої інстанції апеляційний суд скасував та ухвалив нове. Верховний Суд у складі колегії суддів: Студенець В.І., Бакуліна С.В., Баранець О.М., Кондратова І.Д., Кролевець О.А. постанову апеляційного суду скасував, а рішення суду першої інстанції змінив шляхом викладення мотивувальної частини рішення в редакції постанови Верховного Суду. Судді Кондратова І.Д. та Кролевець О.А. висловили окрему думку, яка, як й зміст постанови Верховного Суду, підтверджують, що при розгляді справи №911/266/22 судді Бакуліна С.В. та Баранець О.М. порушили вимоги закону і ухвалили постанову, вигідну ОСОБА_3
За твердженням заявника з аналізу судових рішень у справі №911/266/22 можна зробити висновки, що судді Кібенко О.Р., Бакуліна С.В., Баранець О.М. порушили вимоги закону та прийняли постанови на користь ОСОБА_3 . Заявник наполягає, що такі висновки не є голослівними чи непідтвердженими, оскільки троє суддів Верховного Суду, які розглядали справу, в окремих думках вказали на допущені порушення. Такі обставини викликають у стороннього спостерігача сумніви у неупередженості та безсторонності суддів Верховного Суду, які приймали рішення на користь ОСОБА_3;
(5) На думку заявника додаткові сумніви щодо неупередженості суддів випливають з публікацій у пресі щодо упередженості суддів Верховного Суду у справах за участі ОСОБА_3 стосовно справи №910/268/23, яка розглядалася суддями Кібенко О.Р. та Бакуліною С.В. Також на думку заявника указаній справі №910/268/23 відбуваються дивні маніпуляції щодо складу суду; з березня 2025 року всі касаційні скарги в справі потрапляли на розгляд колегій суддів за участі тільки Кібенко О.Р., Студенця В.І. та Бакуліної С.В. Водночас суддя Кібенко О.Р. заявляла самовідвід від розгляду справи №910/268/23, оскільки вважала, що у стороннього спостерігача виникають обґрунтовані сумніви в її неупередженості. Проте інші судді колегії (Студенець В.І. та Бакуліна С.В.) відмовили у задоволенні відводу. При цьому заявник вважає, що наявні ознаки безпідставного затягування суддями Кібенко О.Р. та Бакуліною С.В. розгляду справи.
Зазначені обставини, є на думку заявника, підставою для відводу суддів Верховного Суду: Кібенко О.Р., Бакуліної С.В., Баранця О.М.. від розгляду справи № 910/13001/23.
Ухвалою Верховного Суду від 13.11.2025 заяву ПрАТ "Білоцерківська ТЕЦ" про відвід колегії суддів визнано необґрунтованою, заяву про відвід та матеріали справи №910/13001/23 передано на автоматизований розподіл для визначення судді з розгляду заяви про відвід суддів: Кібенко О.Р., Бакуліної С.В., Баранця О.М.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями Касаційного господарського суду від 14.11.2025 заяву ПрАТ "Білоцерківська ТЕЦ"про відвід суддів : Кібенко О.Р., Бакуліної С.В., Баранця О.М., у цій справі передано на розгляд судді Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Картере В.І.
Відповідно до частин 8, 11 статті 39 ГПК України суд вирішує питання про відвід без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід. За результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.
Розглянувши матеріали заяви про відвід колегії суддів у складі: Кібенко О.Р., Бакуліної С.В., Баранця О.М., Верховний Суд відмовляє в її задоволенні з огляду на таке.
Статтями 38, 42 ГПК України закріплені права та обов'язки учасників справи, серед яких, право подавати заяви, зокрема і про відвід колегії суддів.
Право на відвід є гарантією неупередженості суду, однак воно не є абсолютним та підлягає застосуванню лише за наявності встановлених законом підстав, підтверджених доказами.
Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені статтями 35, 36 ГПК України.
Відповідно до частин 2 та 3 статті 38 ГПК України з підстав, зазначених у статтях 35 і 36 цього Кодексу, судді може бути заявлено відвід учасниками справи. Відвід повинен бути вмотивованим, отже тягар доведення обставин, що свідчать про упередженість судді покладається на заявника.
Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 35 ГПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Частиною першою статті 35 ГПК України передбачено, що суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Наведеними нормами передбачено обов'язкові підстави для відводу (самовідводу) судді. Посилання на відповідну обставину повинно бути обґрунтованим, а сама обставина - такою, що дійсно викликає сумнів в неупередженості або об'єктивності судді, колегії суддів.
Частиною четвертою статті 11 ГПК України та статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", закріплені основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її цивільного позову в національному суді, серед яких розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Головною метою відводу є гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді (ухвала Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2018 у справі № 9901/22/17).
Наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 визначається за допомогою суб'єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у конкретній справі, а також за допомогою об'єктивного критерію, тобто з'ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого законного сумніву з цього приводу (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Хаушильд проти Данії" від 24.05.1989).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 09.11.2006 у справі "Білуха проти України" зазначено, що "у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду". Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що "особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного". Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але "вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими".
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод має встановлюватися згідно з:
- "об'єктивним критерієм", який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з'ясовано, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність; вирішальною є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду; позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною;
- "суб'єктивним критерієм", який вимагає оцінки реальних дій, поведінки судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність; особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.
Особа яка подала заяву про відвід судді (суддів), повинна довести на підставі доказів факт упередженості судді (суддів) у розгляді справи. Водночас відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Європейський суд з прав людини зазначає, що у кожній окремій справі потрібно вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду. Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими.
Верховний Суд виходить з того, що "особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного", а заявник не надав належних доказів, які б підтверджували, що судді: Бакуліна С.В. - головуюча, Кібенко О.Р., Баранець О.М. прямо чи побічно заінтересовані у результаті розгляду касаційної скарги ПрАТ Білоцерківська ТЕЦ.
Що стосується посилань заявника на наявність тривалих стосунків між ОСОБА_2 та суддею Кібенко О.Р., Суд зазначає, що сам по собі факт професійної взаємодії між юристами - у тому числі спільна робота в одній юридичній або науковій установі, участь у професійних заходах, викладацька діяльність чи інші форми фахової комунікації - не створює та не може створювати об'єктивних сумнівів у неупередженості судді. Така взаємодія є звичайною та невід'ємною складовою професійного середовища у сфері права і не свідчить про існування будь-яких позапроцесуальних стосунків, які могли б впливати на розгляд конкретної справи.
Верховний Суд у своїй усталеній практиці наголошує, що професійні або академічні контакти між суддею та іншими правниками не є підставою для відводу за пунктом 5 частини першої статті 35 ГПК України, якщо заявником не доведено реального змісту таких контактів, який би свідчив про заінтересованість судді чи обставини, що можуть вплинути на його безсторонність (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справах №910/15005/17, №922/2223/19).
Отже, наведені заявником твердження щодо професійної знайомості судді з іншими фахівцями правничої сфери є припущеннями, не підтвердженими будь-якими доказами, і самі по собі не можуть бути підставою для відводу у цій справі.
Доводи ПрАТ "Білоцерківська ТЕЦ" з посиланням на відповідні публікації в мережі Інтернет також не є підставами для відводу суддів Кібенко О.Р., Бакуліна С.В., Баранець О.М., тому що містять припущення про існування відповідних обставин, непідтверджені належними і допустимими доказами. Саме по собі висвітлення в мережі Інтернет точки зору автора/авторів публікацій, висловлення певних суб'єктивних припущень стосовно розгляду справ чи особи судді (суддів) з іншими особами не можуть бути обставинами, які викликають сумнів в неупередженості чи безсторонності, оскільки не є доказами в розумінні ст. 76 ГПК України, які спростовують презумпцію особистої безсторонності судді (суддів).
Обґрунтованих доводів, що існування обставин, які б підтверджували недотримання суддями Бакуліної С.В. - головуючої, Кібенко О.Р., Баранця О.М. об'єктивного та суб'єктивного критеріїв безсторонності суду під час розгляду касаційних скарг у справі № 910/13001/23 скаржник не навів, а Верховний Суд не установив.
Також Суд відхиляє доводи заявника наявності маніпуляцій автоматизованим розподілом, оскільки розгляд питань щодо технічної роботи Автоматизованої системи документообігу суд виходить за межі повноважень судді при вирішенні питання відводу, а заявник не подав жодних доказів наявності обставин про яке стверджує у вигляді актів перевірок, журналів технічних подій, протоколів службових розслідувань чи інших документів, які б підтверджували заявлені обставини.
Решта доводів заявника з посиланням на пункт 5 частини першої статті 35 ГПК, які зводяться до того, що судді Кібенко О.Р., Бакуліна С.В., Баранець О.М. розглядали інші справи, а саме : №911/172/22, №911/231/22, №911/2593/23, №911/266/22 та №910/268/23, в яких, зокрема, ухвалювали відповідні судові рішення, відмовляли в задоволенні відводів та висловлювали окремі думки, а також до аналізу судових рішень у цих справах, по суті є незгодою з рішеннями Верховного Суду, ухваленими за участі цих суддів, та/або висловленими ними окремими думками.
Згідно з частиною четвертою статті 35 ГПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Правові висновки або позиції суддів, висловлені у судових рішеннях, не можуть бути підставою для відводу, оскільки тлумачення закону у поєднанні з обставинами справи є підґрунтям здійснення правосуддя і у протилежному випадку судді позбавляються можливості на висловлення позиції при розгляді інших подібних справ у подальшому.
Доводи заявника щодо необхідності відводу суддів саме з підстав незгоди з процесуальними рішеннями суддів, ухваленими у справі №911/172/22, №911/231/22, №911/2593/23, №911/266/22, №910/268/23, прямо суперечать одному з найважливіших принципів судочинства - nemo iudex in causa sua (ніхто не може бути суддею у власній справі), який виключає для учасника процесу можливість обирати суддю на власний розсуд, зокрема, шляхом заявлення відводів тим суддям, відома правова позиція яких заявників не влаштовує.
Враховуючи викладене, Суд дійшов висновку, що заява ПрАТ "Білоцерківська ТЕЦ" про відвід суддів Кібенко О.Р., Бакуліної С.В., Баранця О.М., від розгляду справи №910/13001/23 не містить обґрунтованого посилання на дійсні обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності суддів та можуть бути підставою для відводу відповідно до статей 35, 36 ГПК України.
Керуючись статтями 35, 38, 39, 234, 235, 314 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Відмовити Приватному акціонерному товариству "Білоцерківська теплоелектроцентраль" у задоволенні заяви про відвід суддів : Кібенко О.Р., Бакуліної С.В., Баранця О.М. від розгляду справи № 910/13001/23.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Верховного Суду В. Картере