Єдиний унікальний номер 317/791/22
Провадження № 2/317/5/2025
18 листопада 2025 року м. Запоріжжя
Запорізький районний суд Запорізької області у складі:
головуючого судді Сакояна Д.І.
за участі:
секретаря судового засідання Сидоренка І.О.
представника відповідача Мельнікова О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Зелений Гай» про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-
У провадженні Запорізького районного суду Запорізької області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Зелений Гай» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
До суду надійшла заява представника відповідача, адвоката Мельнікова О.А., у якій він просить закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору.
Заява обґрунтована тим, що 27.05.2022 ОСОБА_1 звернувся до Запорізького районного суду Запорізької області з позовом до ТОВ «Агрофірма «Зелений Гай» про поновлення на роботі та стягнення заробітку за час вимушеного прогулу. Наказом директора ТОВ «Агрофірма «Зелений Гай» Кроля В.І. № 28 від 02.05.2022 був скасований у зв'язку з неправильним оформленням заяви ОСОБА_1 про звільнення наказ про звільнення № 26 від 29.04.2022. Судом заява не розглянута, надано ОСОБА_2 строк для пред'явлення іншого позову. Постановою Запорізького апеляційного суду від 04.06.2023 залишено в силі рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 27.11.2024 у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Агрофірма «Зелений Гай» про визнання незаконним та скасування наказу № 28 від 02.05.2022 про призупинення дії трудового договору та щодо скасування наказу.
Представником позивача, адвокатом Бабічем С.А., подані заперечення проти закриття провадження. Свої заперечення представник позивача обґрунтовує тим, що критично важливим є аналіз змісту наказу № 28 від 02.05.2022, який демонструє системне порушення трудового законодавства. Згідно п. 1 цього наказу відповідач скасовує наказ № 26 від 29.04.2022 про звільнення ОСОБА_1 за угодою сторін на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України. Однак такі дії є неможливими, оскільки скасування наказу про звільнення після його виконання та звільнення працівника не передбачено трудовим законодавством України.
Більше того, п. 3 наказу № 28 від 02.05.2022 містить пряме посилання на ч. 2 ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», згідно з якою здійснюється призупинення дії трудового договору до закінчення воєнного стану. Таке формулювання кардинально суперечить новій редакції ч. 2 ст. 13 вказаного Закону, яка встановлює максимальні строки призупинення: до 90 днів односторонньо, понад 90 днів - лише за згодою сторін.
Принципово важливим є те, що в наказі № 28 відповідач одночасно здійснює дві взаємовиключні дії: скасовує звільнення працівника та призупиняє дію трудового договору. Це створює правову колізію, оскільки неможливо призупинити дію договору з працівником, який формально вже був звільнений. Така ситуація свідчить про правову безграмотність складачів документа або ж про свідоме створення фіктивного документа.
У контексті аналізу змісту наказу № 28 від 02.05.2022, який нібито призупиняє дію трудового договору з ОСОБА_1 , необхідно окремо звернути увагу на те, що цей документ містить елементи, які прямо суперечать нормам трудового законодавства України, зокрема щодо форми та змісту наказу про призупинення. Згідно з чинним законодавством наказ про призупинення дії трудового договору в умовах воєнного стану має чітко визначену структуру та обов'язкові реквізити, які не передбачають включення положень про скасування попередніх наказів про звільнення чи внесення відповідних записів до трудової книжки. Такі дії не лише виходять за межі правової природи інституту призупинення, але й створюють правову колізію, що свідчить про штучне та фіктивне походження документа.
Чинне трудове законодавство не передбачає включення до наказу про призупинення положень про скасування попереднього наказу про звільнення. Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (у редакції, чинній станом на 17.09.2025, з урахуванням змін, внесених Законом № 4412-ІХ від 01.05.2025), призупинення дії трудового договору оформлюється наказом (розпорядженням) роботодавця, в якому зазначаються причини неможливості виконання обов'язків за трудовим договором, строк призупинення (не більше 90 днів односторонньо або довше за згодою сторін), спосіб обміну інформацією між сторонами та інші умови. Цей перелік реквізитів є вичерпним і не включає будь-яких положень про скасування попередніх кадрових рішень, таких як наказ № 26 від 29.04.2022 про звільнення ОСОБА_1 за угодою сторін на підставі п.1 ст. 36 КЗпП України. Включення до наказу № 28 пункту 1 про скасування наказу № 26 від 29.04.2022 є неможливим, оскільки інститут призупинення стосується лише тимчасового припинення дії договору, а не ретроспективного оскарження чи анулювання припинення трудових відносин.
Більше того, роз'яснення Міністерства економіки України, надані в коментарі до Закону № 2136-IX, підкреслюють, що наказ про призупинення має бути спрямований виключно на регулювання поточних трудових відносин у надзвичайних умовах, без втручання в попередні кадрові процедури. Наприклад, у листі Мінекономіки від 04.09.2023 № 2136/1-23/1234 зазначається, що форма наказу повинна відповідати типовим зразкам, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 15.03.2022 № 213 (зі змінами 2025 року), де відсутні будь-які шаблони для скасування звільнень. Таким чином, пункт 1 наказу № 28 про скасування звільнення не лише перевищує повноваження роботодавця в межах процедури призупинення, але й порушує принцип правової визначеності, передбачений ст. 8 Конституції України. Це створює підстави для визнання такого наказу недійсним ab initio, оскільки він не відповідає меті та формі, встановленим законом.
Законодавство не дозволяє в наказі про призупинення доручати відділу кадрів внести запис про скасування запису в трудовій книжці на підставі скасованого наказу про звільнення. Кодекс законів про працю України (КЗпП) у статті 235 чітко регулює порядок внесення змін до трудової книжки лише у разі судового визнання звільнення незаконним або за рішенням роботодавця до фактичного припинення трудових відносин. Після виконання наказу про звільнення (тобто після внесення запису в трудову книжку та видачі її працівнику) скасування такого запису можливе виключно через судовий процес, а не через адміністративний наказ про призупинення. Згідно з ч. 3 ст. 235 КЗпП України, у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним, суд може змінити його, але це не стосується скасування самого факту припинення без поновлення на роботі. Пункт 2 наказу № 28, який доручає відділу кадрів зробити запис про скасування запису в трудовій книжці на підставі наказу від 29.04.2022, прямо суперечить цій нормі, оскільки на момент видання наказу № 28 (02.05.2022) звільнення вже було оформлено та, ймовірно, виконано.
Додатково Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена Наказом Мінпраці від 29.07.1993 № 58 (зі змінами станом на 2025 рік), забороняє внесення коригувальних записів без документального обґрунтування, такого як судове рішення чи окрема угода сторін до фактичного розірвання договору. Включення такого доручення до наказу про призупинення є зловживанням правом, передбаченим Цивільним кодексом України, і свідчить про намір відповідача штучно «відновити» трудові відносини без належної процедури. Судова практика підтверджує, що подібні дії призводять до визнання наказу фіктивним. Наприклад, у постанові Верховного Суду від 10.01.2024 у справі №501/1672/22 суд наголосив, що зміни до наказів про звільнення після їх виконання можливі лише за рішенням суду, а не через супутні адміністративні акти. Таким чином, пункт 2 наказу № 28 не має правової сили та підлягає ігноруванню в процесі судового розгляду.
Судова практика Верховного Суду України послідовно відстоює позицію про неможливість скасування наказу про звільнення через наказ про призупинення, оскільки це різні правові інститути з різними наслідками. Верховний Суд у численних постановах, зокрема у справі № 759/19440/15-ц від 16.05.2018, підкреслює, що скасування наказу про звільнення можливе лише до його фактичного виконання або за судовим рішенням про поновлення на роботі, а не через паралельне оформлення призупинення. У постанові Касаційного цивільного суду від 14.09.2023 у справі №754/5488/22 суд прямо вказав, що наказ про призупинення не може слугувати підставою для ретроспективного оскарження звільнення, оскільки призупинення стосується лише тимчасової неможливості виконання роботи, а не припинення договору.
Норми Закону № 2136-IX не застосовуються для «відкату» попередніх кадрових рішень, і будь-яке змішування інститутів призупинення та припинення є підставою для визнання документа недійсним.
Більше того, у практиці Верховного Суду (збірник правових позицій за 2022-2025 роки) акцентується на тому, що роботодавець не обмежений у праві скасувати наказ про звільнення самостійно, але лише до його виконання та за окремою процедурою (отримання заяви працівника, видача окремого наказу про скасування), як роз'яснено в постанові від 26.02.2024. Включення таких положень до наказу про призупинення створює правову невизначеність і може кваліфікуватися як процесуальне зловживання відповідно до ст. 5 ЦПК України. Касаційний цивільний суд скасував рішення нижчих інстанцій саме через ігнорування відмінності між призупиненням та скасуванням звільнення, наголосивши, що такі дії роботодавця спрямовані на уникнення відповідальності за незаконне звільнення. Ця практика є обов'язковою для застосування відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону «Про судоустрій і статус суддів» і підтверджує фіктивність наказу № 28.
У світлі викладеного, включення до наказу № 28 пунктів про скасування наказу про звільнення та внесення коригувальних записів до трудової книжки не лише перевищує межі форми та змісту документа, але й створює підстави для визнання всього наказу недійсним. Такі елементи є додатковим доказом свідомого спотворення обставин справи з боку відповідача, що суперечить принципам добросовісності (ст. 3 КЗпП України) та справедливого судочинства (ст. 129 Конституції України). З урахуванням цієї обставини, предмет спору у справі № 317/791/22 залишається актуальним, а клопотання про закриття провадження підлягає відхиленню.
Предмет спору у справі полягає у визнанні незаконним звільнення ОСОБА_1 наказом № 26 від 29.04.2022 та поновленні його на роботі. Наказ № 28 від 02.05.2022, навіть якби він був правомірним, не може впливати на оцінку правомірності попереднього звільнення, оскільки він стосується призупинення дії трудового договору, а не його припинення.
Відповідно до усталеної судової практики, предмет спору визначається на момент пред'явлення позову, а не на момент розгляду справи. На момент звернення до суду 27.05.2022 спір про незаконність звільнення існував, і подальші дії відповідача не можуть вплинути на його наявність ретроспективно. Крім того, навіть за умови гіпотетичної правомірності призупинення дії трудового договору, це не усуває незаконності попереднього звільнення. Призупинення та припинення трудового договору є різними правовими інститутами, що мають різну правову природу та наслідки. Незаконне звільнення залишається незаконним незалежно від подальших дій роботодавця щодо призупинення дії договору.
Насамперед необхідно зазначити, що наказ № 28 від 02.05.2022 про призупинення дії трудового договору є фіктивним документом, що було встановлено в ході судового розгляду справи № 317/2461/23. За результатами проведеної судової технічної експертизи документів висновком експерта від 11.06.2024 за №1959 встановлено, що у наказі № 28 від 02.05.2022 присутні морфологічні ознаки штучного зістарювання або документ піддавався впливу сторонніх факторів, не властивих для звичайних умов зберігання документа, що робить документ непридатним для подальшого дослідження та отримання достовірних результатів.
Зазначене безспірно свідчить про те, що відповідач умисно спотворив документ з метою унеможливлення проведення експертизи, щоб приховати дійсну дату його видання. Такі дії відповідача мають ознаки процесуального зловживання та спрямовані на введення суду в оману щодо обставин справи.
Додатковими доказами фіктивності наказу № 28 від 02.05.2022 є наступні обставини. У заяві про перегляд заочного рішення, підписаній директором ТОВ «Агрофірма «Зелений Гай» 10.08.2022, немає жодного посилання на те, що нібито наказом від 02.05.2022 № 28 було скасовано наказ про звільнення № 26 від 29.04.2022. Це є критично важливою обставиною, оскільки якби такий наказ дійсно існував на момент підготовки заяви про перегляд заочного рішення, відповідач обов'язково б на нього посилався як на ключовий аргумент у своїй позиції. Крім того, з моменту скасування заочного рішення по даній справі і аж до 04.04.2023 жодної згадки про наказ № 28 від 02.05.2022 не було. Цей факт додатково підтверджує ймовірне підроблення даного документа вже безпосередньо в процесі розгляду справи з метою введення в оману суду та позивача.
Навіть якби припустити правомірність наказу № 28 від 02.05.2022, станом на 17.09.2025 він діє вже 3 роки 4 місяці і 15 днів, що в десятки разів перевищує будь-які допустимі строки призупинення навіть за найлояльнішим тлумаченням старого законодавства. Таке тривале призупинення суперечить основним принципам трудового права, зокрема принципу стабільності трудових відносин та захисту трудових прав працівників.
Відповідно до нових норм законодавства, після завершення строку призупинення дія трудового договору автоматично поновлюється. Це означає, що навіть за умови визнання наказу № 28 від 02.05.2022 правомірним (що категорично заперечується), його дія має бути припинена через перевищення максимально допустимих строків, а трудовий договір з ОСОБА_1 має вважатися автоматично поновленим.
Судова практика Верховного Суду послідовно відстоює позицію про недопустимість зловживання правом на призупинення трудових договорів в умовах воєнного стану. У численних постановах вищий судовий орган наголошував, що призупинення має бути обґрунтованим, тимчасовим та таким, що відповідає дійсним обставинам, пов'язаним з воєнним станом. Безстрокове або надмірно тривале призупинення розглядається як порушення трудових прав працівників. У світлі викладеного, клопотання відповідача про закриття провадження у справі є необґрунтованим та таким, що суперечить принципам справедливого судочинства. Предмет спору у справі існує, оскільки незаконність звільнення ОСОБА_1 залишається невирішеною, а наказ № 28 від 02.05.2022 є фіктивним документом, що не може впливати на розгляд справи по суті.
Більше того, задоволення клопотання про закриття провадження фактично означало б легалізацію зловживань з боку роботодавця, який використовує підроблені документи для уникнення відповідальності за незаконне звільнення працівника. Таке рішення суду суперечило б основним принципам правосуддя та верховенства права. З урахуванням нових норм законодавства, що набули чинності у 2025 році, та фактичного автоматичного поновлення дії трудового договору через перевищення строків призупинення, позивач має право на поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи позивач та його представник, адвокат Бабіч С.А., до суду не з'явились. У додаткових поясненнях, які надійшли до суду 14.11.2025, представник позивача, адвокат Бабіч С.А., просив відмовити у задоволенні заяви представника відповідача про закриття провадження, провести судове засідання 18.11.2025 без участі позивача та його представника.
Представник відповідача, адвокат Мельніков О.А., у судовому засіданні просив закрити провадження у зв'язку з відсутністю предмета спору. В обґрунтування своїх позиції зазначив, що після самостійного скасування відповідачем спірного наказу вже неможливо поновити позивача на роботі.
Вислухавши доводи представника відповідача, дослідивши заяву та матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
За приписами п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.
Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв'язку із цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.
Поряд із цим, за змістом п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд може закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, якщо встановить, що предмет спору був відсутній на час пред'явлення позову.
Логічно-граматичне тлумачення словосполучення «відсутність предмета спору» в контексті наведеної правової норми дає підстави для висновку про те, що предмет спору має бути відсутній, тобто не існувати на час пред'явлення позову. Якщо предмет спору мав місце, але припинив своє існування (зник) після відкриття провадження у справі внаслідок тих чи інших обставин, зокрема у зв'язку з добровільним врегулюванням спору сторонами, виконанням відповідачем заявлених до нього вимог, фізичним знищенням предмета спору тощо, то провадження у справі не може бути закрите з наведеної правової підстави, оскільки вона полягає саме у відсутності предмета спору, а не у припиненні його існування (зникненні).
Якщо предмет спору став відсутній після відкриття провадження у справі, то залежно від обставин, що призвели до зникнення такого предмета, та стадії цивільного процесу, на якій він припинив своє існування, сторони мають цілий ряд передбачених законом процесуальних можливостей припинити подальший розгляд справи.
Подібного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 10.04.2019 у справі № 456/647/18 (провадження №61-2018св19), від 13.05.2020 у справі № 686/20582/19-ц (провадження 61-1807св20) та від 09.09.2020 у справі № 750/1658/20 (провадження № 61-9658св20).
Звернувшись 23.05.2022 до суду із позовом, позивач просить:
- визнати незаконним та скасувати наказ № 26 від 29.04.2022 щодо звільнення ОСОБА_1 з посади інженера з охорони праці у ТОВ «Агрофірма «Зелений Гай» за п. 1 ст. 36 КЗпП України;
- поновити ОСОБА_1 на роботі у ТОВ «Агрофірма «Зелений Гай» на посаді інженера з охорони праці з дати звільнення, тобто з 29.04.2022;
- стягнути з ТОВ «Агрофірма «Зелений Гай» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з дати його незаконного звільнення по дату постановлення рішення у справі з розрахунку 383,08 грн. за один робочий день.
Під час розгляду справи судом було встановлено, що наказом № 28 від 02.05.2022 «Про скасування наказу та призупинення дії трудового договору» у зв'язку з неправильним оформленням заяви ОСОБА_1 про звільнення, находженням с. Зелений Гай на тимчасово окупованій території України та неможливістю продовжувати господарську діяльність ТОВ «Агрофірма «Зелений Гай» крім іншого:
- скасувало наказ № 26 від 20.04.2022 про звільнення ОСОБА_1 з посади інженера з охорони праці на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України;
- на підставі ч. 2 ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» призупинило дію трудового договору з інженером з охорони праці ОСОБА_1 з 02.05.2022 у зв'язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи до закінчення воєнного стану.
ОСОБА_1 оскаржено наказ № 28 від 02.05.2022 «Про скасування наказу та призупинення дії трудового договору» до Запорізького районного суду Запорізької області.
Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 27.11.2024 позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Зелений Гай» про визнання незаконним та скасування наказу № 28 від 02.05.2022 залишено без задоволення.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції вказав, що позивачем не надано доказів того, що оскаржуваний наказ № 28 від 02.05.2022 є фіктивним або підробленим, а так само того, що його було виготовлено не 02.05.2022, а значно пізніше.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 04.06.2025 апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 , адвоката Бабіча С.А., залишено без задоволення, а рішення Запорізького районного суду Запорізької області без змін.
Отже, на час звернення позивача ОСОБА_1 23.05.2022 із позовом про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу спірний наказ ТОВ «Агрофірма «Зелений Гай» вже був скасований, що виключає можливість його оскарження у даній справі. Також на час звернення до суду ОСОБА_1 був і продовжує бути на теперішній час працівником ТОВ «Агрофірма «Зелений Гай», оскільки наказ № 26 від 29.04.2022 про його звільнення був скасований.
Крім того, виходячи зі змісту наказу № 26 від 29.04.2022, останнім робочим днем ОСОБА_1 було 29.04.2022. Наказом № 28 від 02.05.2022 «Про скасування наказу та призупинення дії трудового договору» скасовано наказ № 26 від 20.04.2022 про звільнення ОСОБА_1 з посади інженера з охорони праці на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України та на підставі ч. 2 ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» призупинено з ним дію трудового договору з 02.05.2022 (з наступного робочого дня після 29.04.2022) у зв'язку з військовою агресією проти України.
Таким чином, з 29.04.2022 та станом на 23.05.2022 (дата звернення позивача до суду) у ОСОБА_1 був відсутній вимушений прогул за який можливо було б стягнути середній заробіток, оскільки 29.04.2022 він ще працював, а на наступний робочий день, а саме 02.05.2022 трудовий договір із ним вже був призупинений.
Отже, на час звернення до суду предмет спору за усіма позовними вимогами був відсутній, що є підставою для закриття провадження у даній справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.
Заперечення представника позивача щодо закриття провадження у справі зводяться до незгоди із доводами рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 27.11.2024 та постанови Запорізького апеляційного суду від 04.06.2025 у справі № 317/2461/23 при розгляді якої судом вже надавалась ґрунтована оцінка законності наказу № 28 від 02.05.2022. Суд зауважує, що наказ ТОВ «Агрофірма «Зелений Гай» № 28 від 02.05.2022 «Про скасування наказу та призупинення дії трудового договору» не є предметом спору у даній справі, а сама по собі незгода із даним наказом не свідчить про існування предмета спору у справі № 317/791/22.
Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України,-
Заяву представника відповідача, адвоката Мельнікова О.А., про закриття провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Зелений Гай» про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити.
Закрити провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Зелений Гай» про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Повна ухвала складена 18.11.2025.
Суддя Д.І. Сакоян