Справа № 309/3723/25
Провадження № 2/309/1375/25
18 листопада 2025 року м. Хуст
Хустський районний суд Закарпатської області
в складі: головуючого-судді Сідей Я.Я.
секретаря судового засідання: Свистак К.М.
розглянувши в порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України у відкритому судовому засіданні в м. Хуст в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом:
ОСОБА_1
до
ОСОБА_2
про розірвання шлюбу, -
Адвокат Герасимчук О.О. який діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся ив Хустський районний суд Закарпатської області із позовною заявою до відповідача ОСОБА_2 про розірвання шлюбу. Посилається на те, що 09 серпния 2014 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у Виконкомі Грушівської сільської ради Тячівського району Закарпатської області зареєстровано шлюб, про що складено відповідний актовий запис № 28, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 . Від даного шлюбу у подружжя народилося четверо дітей: син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . На початку сімейного життя шлюбні відносини позивачки з відповідачем складалися добре, однак на даний момент подружжя разом не проживає, шлюбні відносини між сторонами припинились. Сторони перестали розуміти та любити один одного, проживати однією сім'єю, вести домашнє господарство, а також у них з'явились розбіжності в поглядах на сімейне життя, сімейні обов'язки з ведення спільного господарства, виховання дітей та ведення спільного побуту. Шлюб носить формальний характер та без фактичних сімейних відносин, а тому подальше сумісне життя, примирення, збереження між сторонами є неможливим та таким, що суперечить їхнім інтересам. У зв'язку з наведеним просить суд шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрований у Виконкомі Грушівської сільської ради Тячівського району Закарпатської області, 09.08.2014 року, за актовий запис №2 - розірвати та стягнути з відповідача на користь позивачки судовий збір та витрати за надання правничої допомоги у розмірі 5000 гривень.
В судове засідання позивачка ОСОБА_1 не з'явилася. Адвокат Герасимчук О.О. подав до суду заяву про розгляд справи без участі позивачки та її представника, вимоги позову підтримують повністю та просять суд такі задоволити.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився. Про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Причини неявки суду не відомі, відзив у встановлений строк без поважних причин не подав.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою учасників справи, суд вважає за можливе провести розгляд справи по суті, без проведення фіксування судового засідання технічними засобами.
Дослідивши докази по справі суд вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 09 серпня 2014 року між сторонами укладено шлюб, який було зареєстровано Виконкомом Грушівської сільської ради Тячівського району Закарпатської області за актовим записом №28, що стверджується свідоцтвом про шлюб, серії НОМЕР_1 виданим Виконкомом Грушівської сільської ради Тячівського району Закарпатської області 09.08.2014 року (а.с.13).
Від даного шлюбу у подружжя народилося четверо дітей: ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 видане Виконавчим комітетом Грушівської сільської ради Тячівського району Закарпатської області, з актовим записом №19, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_3 , видане Виконавчим комітетом Грушівської сільської ради Тячівського району Закарпатської області Україна, з актовим записом №35, ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження, видане Управлінням міського району Пльзень 3 від 03.08.2023 року та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження, яке видане Адміністрацією міського округу м. Пльзень 3 від 16.09.2025 року ( а.с. 14-20).
Задовольняючи позов про розірвання шлюбу, суд виходить з того, що добровільність шлюбу - одна з основних його засад. Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово сімейний засвідчує, що шлюб створює сім'ю, а слово союз підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків. Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Позивачка скористалася даним правом та звернулася до суду з цим позовом, наполягає на розірванні шлюбу. Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, а позивач не має намір зберігати шлюб з відповідачкою. Суд вважає, що причини, що спонукають позивача наполягати на розірванні шлюбу є обґрунтованими і подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б його інтересам, що має істотне значення, внаслідок чого шлюб підлягає розірванню.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 56 СК України, кожен із подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість.
Відповідно до положень ч.1 ст.110, ч.2 ст.112 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя та суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення.
Відповідно до ст. 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, позивачка наполягає на розірванні шлюбу, а тому суд приходить до висновку, що шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 слід розірвати.
Згідно з частинами першою, третьою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частинами першою-шостою статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до п. 35 постанова Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних від 17 жовтня 2014 року №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 88 ЦПК та керуватися тим, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві - пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Відповідно до положень ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі №199/3939/18-ц та у постанові від 09.06.2020 у справі № 466/9758/16-ц, у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18.
Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПУ України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, на підтвердження понесення позивачкою витрат на правничу допомогу адвокатом до позовної заяви від 16.10.2025 додано: копію ордеру, виданого на підставі договору про надання правничої дороги між адвокатом Герасимчук О.О. та позивачкою, копію свідоцтва про право ОСОБА_6 на заняття адвокатською діяльністю, квитанція про сплати суми у 3600 грн.
Враховуючи, що позовні вимоги цим рішенням задоволені, приймаючи до уваги, що справа про розірвання шлюбу є типовою, з огляду на кількість проведених судових засідань у справі одне, суд присуджує до стягнення з відповідача на користь позивачки 3600 грн. витрат на правничу допомогу.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню понесені нею витрати по сплаті судового збору в сумі 968,96 гривень.
Керуючись ст.ст. 24, 56, 110, 112 Сімейного Кодексу України, ст.ст. 81, 247, 263-265,274-279, 133, 137, 141 ЦПК України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити частково.
Шлюб, укладений між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрований Виконкомом Грушівської сільської ради Тячівського району Закарпатської області 09 серпня 2014 року, за актовий запис за №28- р о з і р в а т и.
Стягнути з ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 , витрати по сплаті судового збору в сумі 968,96 гривень.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , витрат на професійну правничу допомогу в сумі 3600,00 гривень.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Закарпатського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Хустського
районного суду: Сідей Я.Я.