Справа № 308/13627/25
1-кс/308/6627/25
18 листопада 2025 року м. Ужгород
Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Закарпатській області майора поліції ОСОБА_6 , погоджене прокурором відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_7 , здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 12025070000000199 від 17.04.2025 року про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ужгород, Закарпатської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , громадянина України, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України,-
Старший слідчий слідчої групи слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління ГУНП в Закарпатській області майор поліції ОСОБА_6 , за погодженням з прокурором Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_7 звернувся до слідчого судді з клопотанням у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025070000000199 від 17.04.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Подане клопотання мотивує тим, що слідчими управлінням ГУНП в Закарпатській області за процесуального керівництва Закарпатської обласної прокуратури здійснюється досудове розслідування кримінального провадження 12025070000000199 від 17.04.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 313, ч.1 ст. 317 та ч. 2 ст. 307 КК України
Досудовим розслідуванням встановлено, що у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, але не пізніше 21.05.2025, ОСОБА_4 , усвідомлюючи те, що шляхом проведення заборонених операцій у сфері обігу наркотичних засобів є можливість швидко незаконно збагатитись, діючи умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправність своїх дій, за попередньою змовою із невстановленою особою (матеріали досудового розслідування щодо якої виділено в окреме провадження), якого забезпечував з вказаного періоду часу наркотичним засобом - канабіс, а дана невстановлена особа в свою чергу, діючи узгоджено між собою, дотримуючись заходів конспірації, на виконання своїх функцій, в подальшому збував такі наркотичні засоби за грошові кошти особам, схильним до їх вживання на території м. Ужгород та Ужгородського району Закарпатської області, розподіляючи між собою грошові кошти, отримані від збуту таких заборонених в обігу речовин.
Зокрема встановлено, що ОСОБА_4 в неустановлений на даний час період, але не пізніше 21.05.2025 розуміючи протиправний характер своїх дій, використовуючи заздалегідь підготовлене насіння рослини - марихуана, ґрунт та добрива облаштував за адресою свого проживання: АДРЕСА_2 місце для вирощування рослин ОСОБА_8 при цьому використовуючи спеціальні лампи, вентилятори та регулятори вологості повітря.
В подальшому після дозрівання рослин- марихуани, ОСОБА_4 виготовляв шляхом висушування та подрібнення продукт для вживання - наркотичний засіб - канабіс, який в подальшому розфасовував з метою збуту.
Так встановлено, що 24.09.2025 ОСОБА_4 зберігав з метою подальшого збуту наркотичний засіб-канабіс вагою 78.9021 грам, який було вилучено працівниками Національної поліції України, а ОСОБА_4 затримано.
Окрім цього встановлено, що ОСОБА_4 04.09.2025 діючи умисно за попередньою змовою з іншими не встановленими на даний час особами використовуючи належний йому транспортний засіб марки «MITSUBISHI OUTLANDER», державний номерний знак НОМЕР_1 здійснив перевезення наркотичного засобу - канабіс з невстановленого на даний час місця до адреси свого проживання, а саме: АДРЕСА_3 , де продовжуючи свої злочинні дії та використовуючи транспортний засіб марки «MITSUBISHI OUTLANDER» починаючи з 18 годин 43 хвилин 04.09.2025 зберігав з метою збуту наркотичний засіб-канабіс вагою близько 27 грам.
За таких обставин ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України, кваліфікуючими ознаками яких є незаконне виготовлення, зберігання, перевезення з метою збуту, а також незаконний збут наркотичних засобів вчинене повторно за попередньою змовою групою осіб.
Також встановлено, що перебуваючи у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, але не пізніше 24.09.2025 ОСОБА_4 , діючи з прямим умислом, направленим на незаконне виготовлення наркотичних засобів, без відповідного на це дозволу, придбав обладнання, яке за своїми характеристиками та властивостями призначено для ефективного вирощування різного роду рослин, після чого, почав зберігати його для подальшого використання у виготовленні наркотичного засобу за місцем мешкання, а саме у приміщенні квартири, що розташована за адресою АДРЕСА_1 , а саме: два гроу бокси для вирощування рослин марки «Dark Room DR60» які складається з тканинної основи палатки чорного кольору та металевих трубок, одну світлодіодну лампу «Mars Hydro TS-1000» та підсилювач до неї марки «Mars Hydro MH-150 MA-41B», одну систему освітлення на алюмінієвому метало профілі сірого кольору з інвертором марки «Specled» та підсилювач до неї марки «MEAN WELL XLG-240 H-AB», один вентилятор марки «CORNWALL electronics clipfan», два вентилятори марки «Scarlet», дві електричні витяжки марки «Domovent 100», одна електрична витяжка марки «Domovent 125», один зволожувач повітря марки «Ardesto ush-m-btn-4l-w, один зволожувач повітря марки «Deerma SN 2209150606966», один цифрой тернометр-гідрометр мрки «HTC - 1» один цифрой термометр-гідрометр мрки «HTC - 2», два цифрофі терморегулятори та гідростати марки «Ketotek STC-3028», один пластиковий оприскувач з маркуванням «OP-1.5».
Так, 24.09.2025 в період часу з 17:36 год. по 21:57 год. працівниками СУ ГУНП в Закарпатській області області, під час обшуку за дресою: АДРЕСА_1 було виявлено та вилучено: два гроубокс марки «Dark Room DR60», складені з вищезазначених компонентів, наркотичний засіб, обіг якого обмежено - канабіс, загальною масою 78,9021 г, девять рослин, які є рослинами роду коноплі у горщиках з грунтом, та 65 порожніх зіп пакетів від насіння коноплі.
Так встановлено, що даний комплекс обладнання може бути використаний для вирощування рослин в умовах штучного середовища. Асортимент обладнання дозволяє підтримувати для рослин допустимі умови середовища, у тому числі штучного освітлення, для повного циклу вирощування рослин від моменту посіву до повного дозрівання. Наявні елементи автоматики і контролю за середовищем дозволяють забезпечити необхідні умови для рослин впродовж всього життєвого циклу рослини. Різні види освітлювального обладнання дозволяють регулювати спектр освітлення необхідного для нормального розвитку рослин.
За таких обставин, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 313 КК України, тобто незаконне придбання та зберігання обладнання, призначеного для виготовлення наркотичних засобів.
Поряд з цим, ОСОБА_4 у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, але не пізніше 24.09.2025, діючи з прямим умислом, та з метою незаконного виробництва наркотичних засобів, без відповідного дозволу, організував у приміщенні квартири, за місцем мешкання, а саме за адресою: АДРЕСА_1 , місце для незаконного виробництва наркотичних засобів.
Так, ОСОБА_4 використовуючи заздалегідь придбане обладнання призначене для виготовлення наркотичних засобів, розташував у приміщенні квартири, за адресою: АДРЕСА_1 , два гроубокси для вирощування рослин марки Darc Room DR60 та одну кустарну конструкцію, які призначенні для підтримання сприятливих умов середовища (освітленість, вологість, температура, баланс поживних речовин) для рослин, що в ньому вирощуються, де розмістив та обладнав їх світлодіодними лампами, які використовуються у вигляді джерела світла та призначені для забезпечення рівномірного освітлення, системою автоматичного зволоження повітря, вентиляторами призначеними для циркуляції повітря та розроблені спеціально для використання в гроубоксах із трубками діаметром від 16 до 30 мм, системою освітлення на алюмінієвому метало профілі сірого кольору з інвертором марки «Specled», із стабілізацією вхідної напруги електричної мережі, яка здійснюється за допомогою інфертора і призначена для інтенсивного та рівномірного освітлення, електричними витяжками, призначеними для відведення з приміщення випарів, гару і частинок жиру, що виділяються в процесі теплової обробки.
В подальшому, ОСОБА_4 в раніше обладнанні гроубокси та спеціально підготовлену конструкцію розставив садивні горщики з ґрунтом, в які посадив насіння рослини роду коноплі, після чого регулярно доглядав за рослинами, підживляв їх різноманітними добривами, призначеними для вирощування наркотичних засобів, з яких надалі мав намір виробляти наркотичний засіб, обіг якої обмежено - канабіс.
Так, 24.09.2025 в період часу з 17:36 год. по 21:57 год. працівниками СУ ГУНП в Закарпатській області області, під час обшуку за адресою: АДРЕСА_1 було виявлено та вилучено: два гроубокс марки «Dark Room DR60», складені з вищезазначених компонентів, наркотичний засіб, обіг якого обмежено - канабіс, загальною масою 78,9021 г, девять рослин, які є рослинами роду коноплі у горщиках з грунтом, та 65 порожніх зіп пакетів від насіння коноплі.
За таких обставин, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 317 КК України, тобто організація та утримання місця для незаконного виробництва наркотичних засобів.
За сукупністю ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 313, ч. 1 ст.317 КК України.
24.09.2025 працівниками Національної поліції України ОСОБА_4 було затримано в порядку ст. 208 КПК України.
25.09.2025 ОСОБА_4 вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України кваліфікуючими ознаками яких є незаконне виготовлення, зберігання, перевезення з метою збуту, а також незаконний збут наркотичних засобів вчинене повторно за попередньою змовою групою осіб.
26.09.2025 слідчим суддею Ужгородського міськрайонного суду було застосовано запобіжний захід відносно ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою та визначений розмір застави, що складає 908 400 гривень.
13.11.2025 ОСОБА_4 було вручено повідомлення про зміну раніше повідомленої підозрии та нову підозру.
13.11.2025 сторонні захисту було вручено повідомлення про завершення досудового розслідування та наданно сторонні захисту доступ до матеріалів досудового розслідування.
Повідомлена громадянину України ОСОБА_4 підозра обґрунтовується зібраними в ході досудового розслідування фактичними даними (доказами) в своїй сукупності, а саме: протоколами НСРД (аудіо,- відео контроль приміщення, виїмка кореспонденції, зняття інформації з електронних комунікаційних мереж, обстеження публічно не доступних місць), висновками експертиз, допитами свідків, протоколи обшуку, протокол затримання особи.
Так, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочинів, які належать до категорії тяжких і за які йому може бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі позбавлення волі на строк від 6 до 10 років.
13.11.2025 відповідно до ст.290 Кримінального процесуального кодексу України на підставі доручення процесуального прокурора слідчим у кримінальному провадженні повідомлено стороні захисту про завершення досудового розслідування та відкриття матеріалів кримінального провадження.
Слідчий зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 199 КК України, обставини які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою, є виняткова складність провадження, виконання вимоги статті 290 КПК України та забезпечення можливості сторони захисту ознайомитися з матеріалами кримінального провадження в повному обсязі та надати можливість скопіювати вказані матеріали, виконати вимоги ст. 291 КПК України та скласти обвинувальний акт та реєстр матеріалів.
Вказує, що жоден із більш м?яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Таким чином, на думку сторони обвинувачення, інший запобіжний захід, окрім як тримання під вартою, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного у кримінальному провадженні.
Слідчий зазначає, що 26.09.2025 відносно підозрюваного ОСОБА_4 , Ужгородським міськрайонним судом обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 21 листопада 2025 року включно.
Беручи до уваги наведене, а також те, що вищенаведені ризики на даний час не зменшились, продовжують існувати і на даний час, і вони виключають можливість обрання іншого, більш м?якого запобіжного заходу, наявність обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою, орган досудового слідства просить продовжити строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в межах строків досудового розслідування.
Позиція сторони обвинувачення в суді
У судовому засіданні прокурор клопотання про продовження дії запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_4 , у вигляді тримання під вартою підтримав та просив суд його задовольнити з підстав викладених у клопотанні. Зазначив, що наявні ризики передбачені у п. п. 1, 3, 4, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється. Зазначені ним ризики, існували на час обрання запобіжного заходу та не зменшились на час розгляду клопотання, а відтак просив клопотання задовольнити. Окрім того вказав, що завершити досудове слідство до вказаного строку неможливо внаслідок складності провадження.
Позиція сторони захисту в суді
Захисник підозрюваного ОСОБА_4 - ОСОБА_5 , проти продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 заперечив, просить суд відмовити у задоволенні клопотання і застосувати більш м'який запобіжний захід, а саме домашній арешт. Вказав на те, що визначений раніше ухвалою слідчого судді розмір застави є непосильним для підозрюваного.
Підозрюваний ОСОБА_4 проти задоволення клопотання прокурора заперечив.
Заслухавши думку прокурора про доцільність продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_4 , пояснення захисника підозрюваного, доводи підозрюваного, перевіривши докази, якими обґрунтовується клопотання, слідчий суддя приходить до наступних висновків.
Слідчим суддею встановлено, що слідчим відділом розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління ГУНП в Закарпатській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025070000000199 від 17.04.2025 року за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
25.09.2025 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
26.09.2025 слідчим суддею Ужгородського міськрайонного суду відносно ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з правом внесення застави. Строк тримання під варто визначено до 21.11.2025 року.
Строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_4 у кримінальному провадженні закінчується 21.10.2025 року. Завершити досудове розслідування у зазначений строк, до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою, є виняткова складність провадження, виконання вимоги статті 290 КПК України та забезпечення можливості сторони захисту ознайомитися з матеріалами кримінального провадження в повному обсязі та надати можливість скопіювати вказані матеріали, виконати вимоги ст. 291 КПК України та скласти обвинувальний акт та реєстр матеріалів.
Необхідність у продовженні підозрюваному ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обумовлена необхідністю запобігти ризикам вчинення ним спроб переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення.
Відповідно до ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Клопотання про продовження строку тримання під вартою подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування. Клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, якіперешкоджаютьзавершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвалипро тримання під вартою. Слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу. Слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Ст. 197 КПК України визначено, що строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. Строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого - з моменту затримання.
При вирішенні питання про продовження строків тримання під вартою слід враховувати вимоги статей 177, 178, 197, 199 КПК України, статей 5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та положень, встановлених у рішеннях Європейського суду з прав людини щодо необхідності дотримання розумних строків тримання особи під вартою.
Стаття 177 КПК України містить правові норми щодо мети та підстав застосовування запобіжних заходів.
Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Крім того, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, враховуються обставини, передбачені ст.178 КПК України.
Згідно ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Запобіжний захід увигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_9 був обранийз метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, атакож запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення.
При вирішенні питання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання підозрюваного ОСОБА_4 під вартою, слідчий суддя враховує надані сторонами кримінального провадження докази, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчинені ОСОБА_4 кримінального правопорушення, тяжкість покарання, яке йому загрожує, у разі визнання його винним, наявність ризиків, які не зменшились та продовжують існувати та обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 307 КК України, а виходячи лише з фактичних даних, що містяться в долучених до клопотання матеріалах кримінального провадження, приходжу до висновку про обґрунтованість підозри останнього у вчиненні кримінального правопорушення за викладених в клопотанні обставин. За вчинення кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 307 КК України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від шести до десяти років.
Прокурором наведено обставини, які свідчать про обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення. Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення підтверджується зібраними у кримінальному провадженні та доданими до клопотання доказами, які на даній стадії процесу є достатніми для висновку про обґрунтованість підозри, і на підставі яких слідчий виніс повідомлення ОСОБА_4 про підозру, копія якого йому вручена.
Дослідивши матеріали судового провадження, приєднані прокурором до клопотання докази, слідчий суддя приходить до переконання, що прокурором під час розгляду клопотання доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою та наявність ризиків, які не зменшились.
Слідчий суддя, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, враховує, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та бере до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182)
При цьому слідчим суддею при продовженні дії запобіжного заходу лише перевіряється наявність вагомих доказів, що можуть свідчити про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою та заявлені ризики. Слідчий суддя, звертає увагу сторони захисту на те, що питання щодо доведеності чи недоведеності вини підозрюваного не являється предметом розгляду клопотання про застосування ( продовження ) дії запобіжного заходу.
Разом з тим, перевіряючи наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, слідчий суддя виходить з того, що сукупність матеріалів кримінального провадження на даній стадії розслідування, є достатньою для продовження дії запобіжного заходу щодо ОСОБА_4 оскільки обґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об'єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.
При цьому, слід зауважити, що стандарт доведення обґрунтованості підозри є нижчим від стандарту доведеності винуватості поза розумним сумнівом та вимагає меншої ваги доказів, ніж для ухвалення обвинувального вироку.
Окрім того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» Європейський Суд з прав людини зазначив, що поліція не зобов'язана мати докази, достатні і для пред'явлення обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання.
Вирішуючи питання про продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_10 слідчий суддя враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування підозрюваного від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Тобто із зазначеного рішення Європейського суду з прав людини вбачається, що у справах, де особа обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, виходячи з самої тяжкості обвинувачення, попереднє ув'язнення може бути застосоване. Суд зобов'язаний врахувати всі дійсні обставини справи і за наявності підстав, вичерпний перелік яких визначений в ст.183 КПК України, застосувати винятковий вид запобіжного заходу.
В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Оцінка судом наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного, слідчий суддя відмічає, що ризиком не можна вважати прогнозовану подію, настання якої розглядається як цілком гарантоване.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, у цьому випадку підозрюваний, можуть вдатися до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Таким чином, слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. Позитивна відповідь свідчить про реально існуючий ризик неправомірної поведінки підозрюваного.
Обґрунтовуючи клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання підозрюваного ОСОБА_4 під вартою, прокурор послався на існування ризиків, передбачених п.п.1,3,4,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а тому слідчому судді належить оцінити наявність кожного з них.
Існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, було встановлено ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 09.10.2025 року. Ризики передбачені п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК Українина даний час не зменшились та зберігають свою актуальність.
Щодо існування ризику переховування від органів досудового розслідування та суду
Так, на переконання слідчого судді, ймовірна можливість переховування ОСОБА_4 від органів досудового розслідування та суду підтверджується тим, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується, за ч. 2 ст. 307 КК України передбачає, покарання у вигляді позбавленням волі на строк від шести до десяти років, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та суду.
Означена обставина сама по собі може бути причиною для переховування підозрюваного від суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
На переконання слідчого судді, очікування можливого суворого покарання саме по собі може бути реальним мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Це твердження узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, який зазначав, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування (п. 80 рішення у справі «Ілійков проти Болгарії»).
Співставлення негативних для підозрюваного наслідків переховування у вигляді його покарання у невизначеному майбутньому, з засудженням до покарання у разі доведення прокурором його винуватості у найближчій перспективі доводять, що цей ризик є достатньо високим.
Слідчий суддя вважає, що небезпека переховування підозрюваного здається явно переконливою.
Про актуальність цього ризику вказують і умови, в яких перебуває Україна. На думку слідчого судді, з урахуванням введення воєнного стану, ресурси контролю за поведінкою підозрюваних у контексті встановлення місцезнаходження, перетину державного кордону є більш обмеженими. Це вимагає вжиття додаткових заходів з метою забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваних, в тому числі шляхом застосування запобіжних заходів та покладення обов'язку здати на зберігання до відповідних органів державної влади паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну, який обумовлений саме існуванням саме ризику переховування. На даний час не всі ділянки державного кордону України контролюються українською владою, а тому, на переконання слідчого судді, ризик переховування ОСОБА_4 від органів досудового розслідування та суду наразі є високим.
Окрім того, переховуватись від органів досудового розслідування та суду можливо не лише за кордоном, а і в межах території України. Більше того, слідчий суддя зазначає, що існують способи виїзду за кордон чоловіків призовного віку, до прикладу, з волонтерською місією тощо. А тому стверджувати, що ризик переховування від органів досудового розслідування та суду, у тому числі, за кордоном нівельовано повністю, неможливо.
Отже, обставини, встановлені під час розгляду клопотання, у сукупності дають підстави для висновку про те, що ризик переховування ОСОБА_4 від органів досудового розслідування та суду є актуальним.
Щодо існування ризику незаконного впливу на свідків, у кримінальному провадженні.
Перевіряючи наявність ризику впливу підозрюваного ОСОБА_4 на експертів у кримінальному провадженні, слідчий суддя враховує встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме, спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно, шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК). Водночас, слідчий суддя може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманими у порядку, передбаченому ст. 225 КПК, тобто якщо свідки, потерпілі допитувалися на стадії досудового розслідування слідчим суддею.
Слідчий суддя вважає, що ризик впливу на свідків у кримінальному провадженні існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків, потерпілого та дослідження їх судом.
Напереконання слідчого судді, ризик незаконного впливу на свідків,у кримінальному провадженні з часом лише актуалізується, адже за наслідками ознайомленням з матеріалами кримінального провадження, підозрюваний стає обізнаним про всіх осіб, які допитувалися у цьому кримінальному провадженні.
Відповідний незаконний вплив може стосуватись як свідків, які безпосередньо вказують на підозрюваного як на особу, що вчинила злочин, так і свідків, які можуть надати свідчення щодо інших важливих обставин кримінального провадження, які не інкримінуються підозрюваному та не мають безпосереднього зв'язку із його особою (наприклад показання понятих, які брали участь у слідчих діях).
Слідчий суддя вважає ризик впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні обгрунтованим, оскільки їх показання відповідно, є процесуальними джерелами доказів (ч. 2 ст. 84 КПК України) та можуть мати важливе значення в контексті предмету доказування.
Тожслідчий суддя не виключає можливості незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні з боку підозрюваного з використанням свого кола звязків з метою схилити їх до зміни показань під час допиту на стадії досудового розслідування або в суді, з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Прицьому слід врахувати, що оскільки наразікримінальнепровадження перебуває на початковій стадії досудового розслідування,стороною обвинувачення допитані не усі свідки у кримінальному провадженні. Таким чином, навіть незважаючи на проведення допитів осіб на стадії досудового розслідування, не продовження строку дії до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою дасть йому можливість здійснювати вплив на вказаних вище осіб з метою спотворення їхніх показань під час розгляду кримінального провадження у суді.
З огляду не це, слідчий суддя вважає, що ризик незаконного впливу на свідків є актуальним.
Щодо існування ризику ерешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Знаходячись на волі, ОСОБА_4 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим способом, зокрема, підшукуючи осіб, що можуть надати вигідні для нього неправдиві показання.
Щодо існування ризику вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Так, будучи на волі, ОСОБА_4 й надалі матиме можливість вчиняти кримінальні правопорушення, в тому числі пов'язані з незаконним збутом наркотичних та психотропних речовин .
Оцінивши вказані обставини у їх сукупності із встановленими ризиками і обставинами розслідуваного злочину та відомостями про ймовірну участь у ньому підозрюваного, слідчий суддя вважає, що такі відомості про особу підозрюваного не спростовують висновків слідчого судді про високу ймовірність перешкоджання кримінальному провадженню і необхідність застосування запобіжного заходу.
Ураховуючи наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя дійшов висновку щодо наявності підстав для продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання підозрюваного ОСОБА_4 під вартою.
До того ж, крім наявності вказаних ризиків, слідчий суддя також враховує особу підозрюваного, зокрема те, що ОСОБА_11 маєпостійне місце проживання, раніше не судимий, сімейний стан - не одружений, що не спростовує наявність встановлених слідчим суддею ризиків передбачених ст. 177 КПК України.
Слідчий суддя звертає увагу на спосіб вчинення кримінального правопорушення,наявність реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистості, а також враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
За таких обставин слідчий суддя вважає доведеним наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованого йому злочину та вищевказаних ризиків, станом на день вирішення клопотання ризики не зменшилися, не відпали та продовжують існувати, і неможливість їх запобігання при вжитті більш м'яких запобіжних заходів, передбачених КПК України оскільки ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення.
Щодо обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування
При оцінці доводів слідчого, щодо існування обставин, які перешкоджали завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали, якою до підозрюваного було застосовано запобіжний захід, слідчий суддя доходить висновку про існування потреби у проведенні або завершенні більшої частини із зазначених нею слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій, обсяг яких є доволі значним і проведення яких є дійсно необхідним для забезпечення повного та неупередженого досудового розслідування, виявлення і дослідження усіх обставин, які підлягають доказуванню у відповідності до вимог ч. 2 ст. 91 КПК України.
При цьому, слідчий суддя вважає, що слідчим переконливо доведено, що існували об'єктивні обставини, які перешкоджали проведенню таких слідчих і процесуальних дій до закінчення дії попередньої ухвали.
На переконання слідчого судді, зазначене свідчить про наявність обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали, тобто до 21.10.2025.
При вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_4 слідчий суддя також враховує, що в межах досудового розслідування вказаного кримінального провадження, враховуючи його особливу складність, а також те, що в ході досудового розслідування, з метою всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин вчинення вищеописаних кримінальних правопорушень, необхідно забезпечити можливість сторони захисту ознайомитися з матеріалами кримінального провадження в повному обсязі та надати можливість скопіювати вказані матеріали та скласти обвинувальний акт та реєстр матеріалів.
Відповідно до п. 35 рішення Європейського суду по правам людини від 26.06.1991 р., у справі «Летельє проти Франції», національні судові органи у першу чергу слідкувати за тим, щоб в кожному конкретному випадку строк попереднього ув'язнення обвинуваченого не перевищував розумних меж. З цією метою вони повинні приймати до уваги всі обставини, які мають значення для з'ясування, чи мається суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості виправдовував відступлення від принципу поваги до особистої свободи.
При цьому, слідчий суддя враховує приписи ч. 8 ст. 176 КПК України, згідно якої під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.
Наведені вище обставини в їх сукупності виключають можливість обрання підозрюваному менш суворого запобіжного заходу.
Водночас, слідчий суддя вважає, що менш суворий запобіжний захід, ніж тримання під вартою може негативно відобразитися на здійсненні досудового розслідування (в тому числі шляхом неналежного виконання підозрюваним своїх процесуальних обов'язків) і русі кримінального провадження. Окрім того, застосування менш суворого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, зокрема запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання чи особистої поруки, чи домашнього арешту є неможливим в силу приписів ч. 8 ст. 176 КПК України.
Водночас слідчий суддя вважає, що вік та стан здоров'я ОСОБА_4 дозволяють та не перешкоджають продовженню відносно нього дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Доказів про те, що стан здоров'я ОСОБА_4 перешкоджає продовженню відносно нього дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не надано.
Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, для застосування стосовно ОСОБА_4 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою не встановлено.
Враховуючи наявність обґрунтованої підозри у вчиненні тяжкого злочину, а також наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені статтею 177 КПК України, наявність реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистості, а також враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, з огляду на приписи ч. 8 ст. 176 КПК України, слідчий суддя вважає, що на даному етапі кримінального провадження запобіжний захід у виді тримання під вартою необхідно продовжити, оскілький такий буде достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного та зможе запобігти встановленим слідчим суддею ризикам.
Будь-яких інших обставин, які б свідчилипро те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такийступінь втручання у праваі свободи підозрюваного слідчимсуддею, на даному етапі, не встановлено тасторонами не доведено, тожслідчий суддяприходить до висновку продоцільність продовження строку діїзапобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою в межах строків досудового розслідування.
Оскільки слідчим суддею обиралася відносно підозрюваного ОСОБА_4 міра запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відповідно обиралася міра запобіжного заходу у вигляді застави, а така визначалася в обов'язковому порядку як альтернатива суворого запобіжного заходу,тавизначена в порядку,визначеному ст.182 КПК України, підстав для зміни визначеного судом розміру не має.
Розмір застави в сумі 908 400,00 (дев'ятсот вісім тисяч чотириста) гривень, 00 копійок визначений раніше ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 26 вересня 2025 необхідно залишити без змін.
Відповідно до положень ст. 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді про продовження строку тримання під вартою не може перевищувати 60 днів і продовжується слідчим суддею в межах строку досудового розслідування, а тому, зважаючи на право підозрюваного, щоб обвинувачення щодо нього в найкоротший строк стало предметом судового розгляду, визначені ст. 28 КПК України розумні строки кримінального провадження, строк тримання під вартою ОСОБА_4 слід продовжити в межах строків досудового розслідування.
Крім цього, слідчий суддя зауважує, що згідно з ст. 198 КПК України, висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.
Керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 184, 186, 193-194, 196, 197,309 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання задовольнити.
Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчинненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, строком на 60 (шістдесят) днів, а саме в межах строків досудового розслідування.
Розмір застави в сумі 908 400,00 (дев'ятсот вісім тисяч чотириста) гривень, 00 копійок визначений раніше ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 26 вересня 2025 - залишити без змін.
Роз'яснити, що підозрюваний ОСОБА_4 або заставодавець мають право в будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
У разі внесення застави у вказаному розмірі покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , наступні обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора або суду на їх першу вимогу;
- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в'їзд в Україну.
Роз'яснити ОСОБА_4 , що в разі невиконання вище перерахованих обов'язків до нього може бути застосований більш суворий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Розяснити підозрюваному, що у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя Ужгородського
міськрайонного суду ОСОБА_1