Справа № 308/15838/25
17 листопада 2025 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі головуючого судді Бедьо В.І., за участю секретаря судових засідань Малиновська І.Ю., розглянувши в відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою представника заявника ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , інша особа Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Ужгороді Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про встановлення факту смерті особи,-
ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_1 звернулася до суду з даною заявою у якій зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , який народився у м. Казань, республіка Татарстан, який був зареєстрований з 01.12.1986 р. в АДРЕСА_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Казань російської федерації. Про смерть чоловіка заявниця дізналася від родичів, які надіслали їй фотознімок свідоцтва про смерть ОСОБА_3 . Органом Записів актів цивільного стану м. Казань, республіка Татарстан був зроблений актовий запис № 170259160091406739004 про його смерть. Зазначила, що вона позбавлена можливості встановити факт смерті свого чоловіка, свідоцтво про смерть, видане органом державної реєстрації російської федерації, яка здійснює військову агресію в Україну, апостиль відсутній. За таких обставин, заявник не може отримати належні документи, які підтверджують смерть громадянина України ОСОБА_3 та зареєструвати його смерть на території України, що позбавляє її можливості оформити спадщину.
Просить встановити факт смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця міста Казань, республіки Татарстан російської федерації, українця, громадянина України, який був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Казань російської федерації. по неуточненій причині.
ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилися, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені.
Представник заінтересованої особи Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Ужгороді Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в судове засідання не з'явився, був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, однак не використав свого права на безпосередню участь у судовому засіданні попри належне повідомлення, про причини своєї неявки суд не повідомив.
У зв'язку з розглядом справи за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Вирішуючи питання про розгляд справи у відсутності сторін по справі, суд враховує практику Європейського суду з прав людини стосовно критеріїв розумних строків, поведінку заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу (рішення у справах «Федіна проти України» від 02.09.2010 року, «Смірнова проти України» від 08.11.2005 року, «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006 року, «Літоселітіс проти Греції» від 05.02.2004 року тощо), а також приймаючи до уваги рішення ЄСПЛ від 03.04.2008 року у справі «Пономарьов проти України» яким наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження, враховуючи принцип судочинства, зазначений в практиці Європейського Суду з прав людини, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суд прийшов до висновку про розгляд справи на підставі наявних у справі даних і доказів.
Крім того, як зазначив ЄСПЛ у справі «Каракуця проти України» (заява №18986/06; п.57) суд зазначає, що це є обов'язок зацікавленої сторони виявляти особливу уважність, дбаючи про свої інтереси, та вживати необхідних заходів для отримання інформації про рух своєї справи (Teuschler v. Germany, №47636/99; Sukhorubchenko v. Russia, №69315/01, § 48; Gurzhyy v. Ukraine, №326/03).
Інші процесуальні дії у справі.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.10.2025 року вказана справа передана на розгляд судді Бедьо В.І.
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 30.10.2025 року відкрито провадження у справі, було постановлено проводити розгляд справи у порядку окремого позовного провадження.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані суду докази, виходячи з їх належності, допустимості, достовірності та достатності, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлені що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця міста Казань, республіки Татарстан російської федерації, українця, громадянина України, про що свідчить копія його паспорту серії НОМЕР_1 , виданого Чопським МВ Ужгородського РВ УМВС України в Закарпатській області 24.11.1995 року.
Судом встановлено, що заявниця ОСОБА_2 є дружиною ОСОБА_3 , що підтверджено відповідною копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 від 12.08.1983 року.
Факт смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у місті Казань, російська федерація, підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 виданим 91600914 Органом ЗАГС м. Казань, республіки Татарстан, 09.07.2025 року.
У заявниці виникла необхідність про встановлення факту смерті свого чоловіка для звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, та заведення спадкової справи, однак наразі заявниця позбавлена можливості оформити спадкові права, оскільки, ОСОБА_3 помер за межами України, а саме у місті Казань, що є містом країни агресора, а тому факт його смерті не зареєстрований органами реєстрації актів цивільного стану України, і як наслідок нотаріус не може перевірити факт смерті ОСОБА_3 .
Згідно зі ст. ст. 293, 315 ЦПК України, в судовому порядку розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи, а також можуть бути встановлені інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не встановлено іншого порядку їх встановлення.
Відповідно п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
У разі встановлення у судовому порядку факту реєстрації акту громадянського стану, орган реєстрації актів громадянського стану провадить відповідний запис на підставі рішення суду.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» підставою для проведення державної реєстрації є документ встановленої форми про смерть, виданий закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою. Державна реєстрація смерті проводиться за останнім місцем проживання померлого, за місцем настання смерті чи виявлення трупа або за місцем поховання.
Згідно з п. 14 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 №52/5, зі змінами, (далі Правил) у разі введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» державна реєстрація актів цивільного стану проводиться будь-яким органом державної реєстрації актів цивільного стану за зверненням заявника.
Відповідно п. 1 Розділу 5 Правил підставою для державної реєстрації смерті є: лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.08.2006 № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1150/13024 (далі - лікарське свідоцтво про смерть); фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о), форма якої затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.08.2006 № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1150/13024 (далі - фельдшерська довідка про смерть); лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; рішення суду про оголошення особи померлою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням не судових та судових органів; повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.
Відповідно до ч. ч. 4, 7 глави 1 розділу ІІ Правил, у державній реєстрації актів цивільного стану може бути відмовлено, якщо державна реєстрація суперечить вимогам законодавства України; державна реєстрація повинна проводитись в іншому органі державної реєстрації актів цивільного стану; з проханням про державну реєстрацію звернулась недієздатна особа або особа, яка немає необхідних для цього повноважень. Документи, видані компетентними органами іноземних держав на посвідчення актів цивільного стану, здійснених поза межами України за законами відповідних держав щодо громадян України, іноземців і осіб без громадянства, визнаються дійсними в Україні за наявності легалізації, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
З моменту повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України - 24.02.2022 року, органи України, які уповноважені проводити державну реєстрацію смерті громадян України на території російської федерації, не функціонують. Крім того, держава Україна розірвала дипломатичні відносини з російської федерацією, що у свою чергу з цієї дати унеможливлює направлення повісток, листів до посольства російської федерації в Україні у зв'язку з припиненням його роботи на території України. Судовий імунітет російської федерації не підлягає застосуванню з огляду на порушення російською федерацією державного суверенітету України, а отже не є здійсненням російською федерацією своїх суверенних прав, що охороняється судовим імунітетом.
До таких висновків на основі аналізу норм права та фактичних обставин дійшов Верховний Суд у постановах від 14.04.2022 року у справі № 308/9708/19, від 18.05.2022 року у справі № 428/11673/19, а також Велика Палата Верхового Суду у постанові від 12.05.2022 року у справі № 635/6172/17.
Факти збройної (військової) агресії російської федерації відносно України, окупації частини території України, є загальновідомими, закріпленими на державному рівні на підставі нормативно-правових актів, а тому не підлягають доказуванню згідно з приписами частини третьої статті 82 ЦПК України.
Звертаючись до суду із даною заявою, заявниця на підтвердження обставин смерті чоловіка ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Казань, російська федерація, подала копію свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 виданим 91600914 Органом ЗАГС м. Казань, республіки Татарстан, ІНФОРМАЦІЯ_1 , видане в російській федерації. Таким чином, факт смерті ОСОБА_3 зареєстрований іноземним органом реєстрації.
Згідно роз'яснень, викладених у п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення.
Ключове значення, яке має встановлення факту смерті або народження особи для реалізації майнових та особистих немайнових прав заявників, рішення суду у такій категорії справ має ґрунтуватись на дотриманні вимог ст. 263 ЦПК України щодо повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, в тому числі з урахуванням документів, які видані органами та установами, що знаходяться на такій території.
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про міжнародне приватне право» у редакції від 23.12.2022 року, документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.
На час дії Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993 року, ст. 13 даної Конвенції було передбачено, що документи, які на території однієї з Договірних Сторін виготовлені або засвідчені установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції і за встановленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на територіях інших Договірних сторін без якого-небудь спеціального посвідчення. Крім того, документи, які на території однієї з Договірних Сторін розглядаються як офіційні документи, користуються на територіях інших Договірних сторін доказовою силою офіційних документів.
23 грудня 2022 року набрав чинності Закон України від 01.12.2022 року № 2783-ІХ «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993 року». Цим Законом передбачено зупинення у відносинах з російською федерацією та Республікою Білорусь дії Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України 22.01.1993 року та Протоколу 1997 року до Конвенції, вчиненого від імені України 28.03.1997 року та вихід України з Конвенції від 22.01.1993 року та Протоколу від 28.03.1997 року. Так, дія Конвенції від 22.01.1993 року та Протоколу від 28.03.1997 року зупинена з 27.12.2022 року.
Суд зазначає, що заявницею обґрунтовано підставу звернення до суду із заявою про встановлення факту смерті чоловіка, яка настала на території іноземної держави. Однак, заявниця позбавлена можливості отримати оригінал свідоцтва про смерть чоловіка ОСОБА_3 у відділі державної реєстрації актів цивільного стану, через те, що факт його смерті відбувся на території російської федерації.
Встановлення факту смерті чоловіка є необхідним заявниці для можливості реалізації своїх прав, в тому числі, права на спадкування.
Приймаючи до уваги вищенаведене, суд вважає, що заява ОСОБА_2 підлягає задоволенню, оскільки факт смерті ОСОБА_3 на території іноземної держави знайшов своє підтвердження під час судового розгляду, іншим чином встановлення цього факту неможливе.
Відповідно до ч. 7 ст. 294 ЦПК України, при ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 5-8, 10-13, п. 8 ст. 315, ст. 316-319 ЦПК України, суд,-
Заяву ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , іншаособа Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Ужгороді Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про встановлення факту смерті - задовольнити.
Встановити факт смерті громадянина України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце народження: м. Казань, республіка Татарстан, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , в м. Казань, республіка Татарстан, російської федерації, причина смерті неуточнена.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Закарпатського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Суддя Ужгородського
Міськрайонного суду Бедьо В.І.