Справа № 301/2279/25
2/301/1230/25
"17" листопада 2025 р. Іршавський районний суд Закарпатської області в складі головуючого судді - Гичка О.Б.,
за участю:
секретаря судового засідання - Кинів Д.Л.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, у відкритому судовому засіданні в місті Іршава Закарпатської області в залі судових засідань Іршавського районного суду Закарпатської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасний Факторинг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
ТОВ «Сучасний факторинг»звернувся до Іршавського районного суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованостіза Кредитним договором № 10200844277 від 23.08.2020 року в розмірі 27 715,74 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 23.08.2020 між ОСОБА_1 та ТОВ «Сучасний факторинг» був укладений кредитний договір № 10200844277 від 23.08.2020, згідно умовами кредитного договору сума кредиту складає 14 365,06 гривень. Відповідач порушив договірні зобов'язання, не оплатив суму боргу в обумовленому сторонами строки, допустивши прострочення зобов'язання. Станом на 19.08.2025 р. включно заборгованість відповідача за кредитним договором становить 27 715,74 грн., а саме : загальна заборгованість за тілом кредиту становить : 13 646,55 грн., загальна заборгованість за сумою комісії становить: 14 069,19 грн. Із врахуванням наведеного ТзОВ «Сучасний факторинг» просить суд стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором № 10200844277 від 23.08.2020 у розмірі 27 715,74 гривень. Також позивач просить суд вирішити питання розподілу судових витрат, а саме сплаченого судового збору в розмірі 2422,40 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6500,00 грн.
Представник позивача ТОВ «Сучасний факторинг»в судове засідання не з'явився, в прохальній частині позовної заяви просить суд справу розглянути в його відсутність, позовні вимоги підтримав, з мотивів, викладених в позовній заяві, просить суд позов задовольнити.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи. До суду від відповідача не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, та не надійшло інформації про причини неявки, тому його неявка в судове засідання визнана судом без поважних причин. Відзив на позовну заяву, в порядку ст. 178 ЦПК України відповідачем подано не було. Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
При викладених обставинах суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності відповідача, якого сповіщено про розгляд справи належним чином, від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, ухваливши заочне рішення у справі, зі згодою позивача, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
В судовому засіданні належними доказами встановлено, що 23.08.2020 між ОСОБА_1 та ТОВ «Сучасний факторинг» укладено кредитний договір № 10200844277, згідно з умовами якого сума кредиту складає 14 365,06 грн. Сторони дійшли згоди, що грошові кошти надаються позичальникові на умовах строковості, а саме: терміном на 24 календарних місяців та платності - 4,5 % щомісячної комісії. Реальна річна процентна ставка встановлена на рівні 161,47 % річних від загальної суми кредиту.
Відповідно до п.1.1 Кредитного договору Кредитодавець зобов'язується надати кредит Покупцю, а Покупець зобов'язується повернути кредит та внести плату за користування кредитом в розмірі, порядку та на умовах, визначених Договором.
Відповідно до п. 3.5 Кредитного договору строк користування кредитом складає 24 календарні місяці.
Договір підписано власноручно відповідачем.
Згідно договору встановлено, що кредит надається на придбання товарів/послуг, що зазначаються клієнтом в заяві на отримання кредиту.
23.08.2020 ОСОБА_1 підписав заяву на отримання споживчого кредиту, в якій зазначені його особисті відомості/персональні дані як клієнта, інформацію про товар/товари, який клієнт має на меті придбати за рахунок кредитних коштів, інформація про трудову діяльність клієнта, відомості про фінансовий стан клієнта/витрати клієнта та дружини/чоловіка, контактна інформація, використання аналога підпису та печатки ТОВ «Сучасний Факторинг».
У паспорті споживчого кредиту, підписаного відповідачем ОСОБА_1 23.08.2020, зазначено, зокрема: інформацію та контактні дані кредитодавця, інформацію та контактні дані кредитного посередника, основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформацію щодо реальної річної процентної ставки та орієнтованої загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту, додаткова інформація, інші важливі правові аспекти.
Сторонами погоджено графік платежів та основні умови кредитування, який містить інформацію про дату платежу, річні відсотки за користування кредитом, щомісячну комісію за управління кредитом, реальну процентну ставку та штраф при простроченні сплати чергового платежу, комісію РКО. Графік платежів також містить визначення сукупної вартості кредиту.
Відповідач зобов'язання за договором належним чином не виконував, внаслідок чого станом на 19.08.2025 р. включно заборгованість відповідача становить 27 715,74 грн., а саме : загальна заборгованість за тілом кредиту становить : 13 646,55 грн., загальна заборгованість за сумою комісії становить: 14 069,19 грн.
Заборгованість за кредитним договором не погашена.
Отже, судом встановлено, що між сторонами існують договірні правовідносини (кредит).
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Таким чином, у порушення умов Договору, а також ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов'язання за вказаним договором не виконав, відповідно до ст. 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Між сторонами склались правовідносини, які регулюються нормами ЦК України.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 1ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку ТОВ «Сучасний факторинг» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів, відтак позов в цій частині підлягає задоволенню.
Така правова позиція викладена і у постанові Верховного суду від 03.07.2019 року у справі №342/180/17-ц, а висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, Відповідач порушує зобов'язання за даним договором.
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за простроченими відсотками за користування кредитними коштами.
Враховуючи викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № 10200844277 від 23.08.2020 у розмірі 27 715,74 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд визнає їх належними, допустимими, достовірними, оскільки судом встановлено, що відповідач належним чином не виконував взяті на себе за договором зобов'язання, внаслідок чого виникла заборгованість, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у заявленому розмірі, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід зазначити наступне.
Статтею 59 Конституції Українизакріплено право кожного на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
За змістом частини 1статті 15 ЦПК Україниучасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Частиною першою статті 133 ЦПК Українивстановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3ст. 133 ЦПК України).
Згідно з ч. 1, 2ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК Українипри вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК Українивстановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Водночас, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц.
Такі самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21 зроблено висновок, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, зокрема і з власної ініціативи, вправі не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічні висновки викладені і в постанові Верховного Суду від 22 травня 2024 року у справі у справі № 205/5969/15-ц (провадження № 61-12669св23).
На підтвердження надання послуг суду надано договір про надання правничої допомоги від 20 червня 2025 року, акт прийому передачі наданих послуг № 490 від 14.08.2025 року, платіжну інструкцію від 25.08.2025 №819091.
Однак, з огляду на складність справи та виконані адвокатом роботи, ціну позову, оскільки матеріали справи не містять великої кількості документів на дослідження, на збирання яких адвокат витратив би значний час, крім того у спорах такого характеру судова практика є сталою, значної кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, спірні правовідносини не передбачають, а тому суд вважає, що заявлена до стягнення з відповідача на користь позивача сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6500,00 грн не відповідає критеріям розумності, справедливості та співмірності. Відтак суд доходить висновку про необхідність стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу (правову) допомогу у розмірі 4000,00 грн, що буде відповідати критеріям розумності, справедливості та співмірності.
Судові витрати у вигляді сплаченого судового збору по справі у сумі 2422,40 грн підлягають стягненню з відповідача відповідно до частин першої та другої статті 141 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 10, 133, 141, 259, 263, 265, 268, 273, 280-282, 352, 354 ЦПК Українита ст. ст. 509, 526, 530, 611, 629, 1054 ЦК України суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасний Факторинг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП : НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасний Факторинг» заборгованість за кредитним договором № 10200844277 від 23.08.2020 року в розмірі 27 715,74 грн (двадцять сім тисяч сімсот п'ятнадцять гривень 74 копійки).
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП : НОМЕР_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» судовий збір в розмірі 2422,40 гривень та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000,00 гривень.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення суду може бути оскаржене позивачем шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Найменування сторін:
- позивач : Товариство з обмеженою відповідальністю «Сучасний Факторинг» (адреса : 01024 м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 39 - А);
- відповідач : ОСОБА_1 (адреса : АДРЕСА_1 ).
Суддя Іршавського
районного суду : О. Б. Гичка