Справа №127/15458/25
Провадження №1-кп/127/563/25
17 листопада 2025 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря ОСОБА_2 ,
сторони обвинувачення: прокурора ОСОБА_3 ,
сторони захисту: обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 ,
дослідивши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду №13 в м. Вінниці обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, відомості про яке внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12025020020000306 від 29.03.2025, -
В провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 заявила клопотання про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_4 на шістдесят днів. Клопотання мотивоване тим, що ризики, які стали підставою для обрання даного запобіжного заходу не зменшились та продовжують існувати, зокрема, у разі зміни запобіжного заходу обвинувачений може переховуватись від суду, оскільки останній не має постійного місця проживання та розуміє міру покарання, яка йому загрожує, може вчинити інший злочин, оскільки раніше неодноразово судимий, крім того, обвинувачений не має законних джерел доходу, а тому наявні всі підстави для продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Захисник ОСОБА_5 з приводу заявленого прокурором клопотання заперечував, просив змінити запобіжний захід на інший, який не пов'язаний з утриманням під вартою.
Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав захисника та просив суд змінити йому запобіжний захід.
Суд, вислухавши думки учасників судового провадження, дослідивши письмове клопотання прокурора та обвинувальний акт, прийшов до наступного висновку.
Згідно ч. 3 ст. 331 КПК України суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігати ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Згідно ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей і документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідків; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення.
При судовому розгляді клопотання про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги п.п. 3,4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження прав особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Зокрема при продовженні строку тримання під вартою суд оцінює підстави для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин справи.
Також, зважаючи на практику Європейського суду, враховую, що тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
На підставі ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, яке відносяться до тяжких кримінальних правопорушень, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до семи років.
На переконання суду, ризики, які існували під час обрання запобіжного заходу не зменшились, а тому є підстави вважати, що перебуваючи на волі ОСОБА_4 може продовжити вчиняти інші кримінальні правопорушення, переховуватись від суду, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Відомостей, які б вказували про неможливість перебування ОСОБА_4 в місцях затримання, зокрема, за станом здоров'я, під час розгляду клопотання надано не було, а тому суд вважає, що заявлені ризики виправдовують тримання особи під вартою, що також доведено прокурором при розгляді даного клопотання.
Крім того, судом враховано положення статті 178 КПК України, а саме те, що обвинувачений ОСОБА_4 немає достатніх соціально-стримуючих факторів.
З врахуванням вищевикладеного, вимог ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд приходить до переконання, що застосування більш м'яких запобіжних заходів аніж тримання під вартою не може запобігти існуючим в кримінальному провадженні ризикам, визначеним в ст. 177 КПК України, щодо обвинуваченого ОСОБА_4 , а тому клопотання прокурора обґрунтоване та підлягає задоволенню та йому слід продовжити застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на шістдесят днів.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 8 Конституції України, ст. ст. 7, 132, 176-178, 183, 197, 199, 370-372, 376 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора - задовольнити.
Запобіжний захід, застосований до обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у виді тримання під вартою, - продовжити на шістдесят днів, - з 17 листопада 2025 року до 15 січня 2026 року включно.
Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Копію ухвали негайно вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя: