Справа №127/4402/25
Провадження №1-кп/127/157/25
17 листопада 2025 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
головуючого судді: ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря: ОСОБА_2 ,
сторони обвинувачення: прокурора ОСОБА_3 ,
сторони захисту: обвинуваченої ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 , захисника ОСОБА_7 ,
дослідивши у відкритому судовому засіданні в залі суду №13 обвинувальний акт в кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_4 та ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 317 КК України, відомості про які внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12024020040000606 від 15.08.2024, -
В провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебуває обвинувальний акт в кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_4 та ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 317 КК України.
Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні заявила клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 на шістдесят днів, в зв'язку з тим, що в кримінальному провадженні продовжують існувати ризики, які стали підставою для застосування до нього даного запобіжного заходу, оскільки перебуваючи на волі зможе незаконно впливати на свідків, тому що добре їх знає, також, може переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, тому наявні всі підстави для продовження діючого запобіжного заходу.
Крім того, заявила клопотання про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_4 , зважаючи на те, що остання може незаконно впливати на свідків, переховуватися від суду, вчиняти інші кримінальні правопорушення, зважаючи на наявність інших обвинувальних актів стосовно неї, тому наявні всі підстави для продовження діючого запобіжного заходу.
Захисник ОСОБА_5 повністю заперечував з приводу задоволення клопотання прокурора, зазначив, що в ході судового розгляду було досліджено частину письмових доказів та жоден з них не доводить вину обвинуваченої. Крім того, повідомив, що в його підзахисної є міцні соціальні зв'язки, вона має постійне місце проживання та двоє дітей на утриманні, тому просив змінити запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт з покладенням обов'язків або зменшити розмір визначеної застави.
Обвинувачена ОСОБА_4 підтримала думку захисника.
Захисник ОСОБА_7 заперечував з привожу задоволення клопотання прокурора, зазначив, що ризики, які вказані в ст. 177 КПК України відсутні, оскільки його підзахисний вину визнає і готовий понести покарання, тому просив змінити запобіжний захід на більш м'який, не пов'язаний з триманням під вартою, а саме, домашній арешт в нічний час.
Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав думку захисника.
Заслухавши клопотання прокурора, думку учасників кримінального провадження, дослідивши обвинувальний акт, суд приходить до наступного висновку.
Згідно ч. 3 ст. 331 КПК України суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігати ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Згідно вимог ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей і документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідків; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення.
Вирішуючи клопотання прокурора про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги п.п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження прав особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою; зокрема, при продовженні строку тримання під вартою, суд оцінює підстави для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин справи.
Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Так, ОСОБА_6 обвинувачується у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, яке відноситься до тяжких злочинів, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі строком до десяти років з конфіскацією майна та за ч. 1 ст. 317 КК України, яке відноситься до нетяжких злочинів, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі строком до п'яти років.
На переконання суду, ризики, які існували під час обрання запобіжного заходу не зменшились, а тому є підстави вважати, що перебуваючи на волі ОСОБА_6 може продовжити вчиняти інші кримінальні правопорушення, переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Відомостей, які б вказували про неможливість перебування ОСОБА_6 в місцях затримання, зокрема, за станом здоров'я, під час розгляду клопотання надано не було, а тому суд вважає, що заявлені ризики виправдовують тримання особи під вартою, що також доведено прокурором при розгляді даного клопотання.
Крім того, судом враховано положення статті 178 КПК України, а саме те, що обвинувачений ОСОБА_6 немає достатніх соціально-стримуючих факторів, оскільки він не одружений, у нього відсутнє постійне джерело доходу.
Враховуючи зазначені обставини, суд приходить до переконання, що клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 підлягає задоволенню, в зв'язку з чим йому слід продовжити обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на шістдесят днів.
Також, відповідно до вимог ст. ст. 177, 178, 183 КПК України, судом враховано, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, яке відноситься до тяжких злочинів, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі строком до десяти років з конфіскацією майна та за ч. 1 ст. 317 КК України, яке відноситься до нетяжких злочинів, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі строком до п'яти років.
Дані обставини свідчать про те, що перебуваючи на волі обвинувачена може переховуватись від суду, розуміючи міру покарання, яка може бути до неї застосована, продовжити вчиняти інші кримінальні правопорушення, зважаючи на відсутність законного джерела доходу та міцних соціальних зв'язків.
Стороною захисту не наведено вагомих підстав вважати, що обставини, які вказували на наявність заявлених прокурором ризиків, запобігання спробам яких є метою та підставами застосування запобіжного заходу, змінилися, та відповідно, вони зменшились, а також, що після прийняття рішень про застосування запобіжного заходу виникли нові обставини, тому суд не вбачає підстав для зміни запобіжного заходу на інший, не пов'язаний з триманням під вартою.
Окрім цього, суд звертає увагу на те, що запобіжній захід у вигляді домашнього арешту про який зазначає захисник та обвинувачена, враховуючи її особу, тяжкість висунутого обвинувачення та наявність ризиків, які передбачені ст. 177 КПК України, не зможуть забезпечити необхідну процесуальну поведінку обвинуваченої.
Обставини по справі з часу обрання запобіжного заходу не змінились, а ризики, передбачені ст. 177 КПК України не зменшились, що унеможливлює застосування до обвинуваченої більш м'якого запобіжного заходу.
Все вищевикладене в сукупності, свідчить про доцільність продовження терміну дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченої, тому клопотання прокурора є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, а ОСОБА_4 слід продовжити застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на шістдесят днів.
Керуючись ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. ст. 8 Конституції України, ст. ст. 7, 132, 176-178, 183, 184, 186, 193, 194, 196-199, 331, 370, 372, 376 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора - задовольнити.
Запобіжний захід, застосований до обвинуваченої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у виді тримання під вартою - продовжити на шістдесят днів, - з 17 листопада 2025 року до 15 січня 2026 року включно.
Запобіжний захід, застосований до обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у виді тримання під вартою - продовжити на шістдесят днів, - з 17 листопада 2025 року до 15 січня 2026 року включно.
Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Копію ухвали негайно вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя: ОСОБА_1