Справа № 127/31328/21
Провадження № 2/127/5178/21
17 листопада 2025 рокум. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі головуючого судді Жмудя О.О., при секретарі судового засідання Чех А.А.,
за участі позивача ОСОБА_1 ,
відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
представника третьої особи Вінницької міської ради - Шутака Б.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Вінницької міської ради Вінницької області про зміну часток у домоволодінні та встановлення порядку користування земельною ділянкою,
До Вінницького міського суду Вінницької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , про зміну часток у домоволодінні та встановлення порядку користування земельною ділянкою.
Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 є власницею 3/25 часток житлового будинку з господарським будівлями і спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Решта часток належать відповідачам: ОСОБА_2 9/100; ОСОБА_3 - 5/100; ОСОБА_5 - 1/25; ОСОБА_6 - 17/100; ОСОБА_7 9/50; ОСОБА_4 - 7/20.
Належний сторонам на праві спільної сумісної власності житловий будинок розташований на земельній ділянці, площею 0,1103 га, яку відповідно було виділено рішенням виконкому Вінницької міської Ради депутатів трудящих від 10.05.1954 року. На даний час частки учасників спільної власності підлягають зміні, оскільки після проведення інвентаризації з'ясувалося, що не всі об'єкти та перепланування у них зареєстровано в установленому законом порядку. За таких обставин є невідповідність у інвентаризаційних документах, що позбавляє можливості оформити технічну документацію на земельну ділянку. На даний час у позивачки виникла необхідність приватизувати належну їй частину земельної ділянки, розмір якої є пропорційним частці у праві власності на домоволодіння. В ході підготовки документів для звернення до суду, позивачці стало відомо про те, що один зі співвласників домоволодіння, ОСОБА_4 отримав Державні акти на право власності на земельні ділянки, які входили до загальної площі спірної земельної ділянки. Отже, вказані земельні ділянки були виділені із спільної земельної ділянки і тому не мають бути врахованими при встановленні порядку користування земельною ділянкою, на якій розташоване домоволодіння з господарськими будівлями і спорудами АДРЕСА_1 . Для того, щоб реалізувати своє право на приватизацію, позивачці необхідно встановити порядок користування спільною земельною ділянкою, внаслідок чого позивач звернулась до суду з даним позовом.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 26.11.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в загальному позовному провадженні, витребувано з інвентаризаційну справу на будинковолодіння АДРЕСА_1 .
11.01.2022 на виконання вимог ухвали суду КП «ВМБТІ» надало матеріали інвентаризаційної справи.
22.02.2022 відповідач ОСОБА_4 подав до суду заяву, в якій зазначив що на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого Вінницькою міською нотаріальною конторою 01.11.1959 року по реєстру №7546 ОСОБА_4 володіє 7/20 частинами домоволодіння в АДРЕСА_1 . А також на підставі договору про порядок користування реальними частинами домоволодіння, посвідченого Другою вінницькою державною нотаріальною конторою 18 серпня 1981 року по реєстру №2-851, посвідченого співвласниками будинковолодіння того часу. Також, згідно Договору про порядок користування реальними частинами будинковолодіння, посвідченого нотаріусом від 30.01.1985 посвідченого всіма співвласниками будинковолодіння того часу, частка ОСОБА_4 встановлена і підтверджена підписами всіх співвласників. З часом, частку ОСОБА_8 набули через судовий спір ОСОБА_5 та ОСОБА_3 . Частку ОСОБА_9 отримав у власність ОСОБА_10 , згодом у власність цієї частки набув ОСОБА_7 . Частку ОСОБА_11 набули у власність ОСОБА_12 , згодом ОСОБА_13 . Частку ОСОБА_14 викупила ОСОБА_2 . Частку ОСОБА_15 в розмірі 2/25 частин отримала у спадок ОСОБА_1 . Частку ОСОБА_16 в розмірі 1/25 частини викупив ОСОБА_17 і згодом продав в цьому ж розмірі частку ОСОБА_1 . Всього позивач ОСОБА_1 набула у законному порядку 3/25 часток будинковолодіння. Добудов чи реконструкцій позивач ОСОБА_1 належної їй частки не здійснювала. Щодо своєю частки 7/20 ОСОБА_4 не відмовляється і з іншими співвласниками по домоволодінню ділитись чи передавати у власність згідно чинного законодавства не бажає.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 11.05.2022 призначено по справі судову будівельно-технічну та земельно-технічну експертизу, провадження по справі зупинено.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 06.09.2022поновлено провадження по справі для розгляду клопотання експерта про надання додаткових матеріалів.
05.10.2022ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області витребувано ряд додаткових доказів необхідних для проведення експертизи.
07.11.2022 на адресу суду надійшло клопотання відповідача ОСОБА_4 про заміну експерта при розгляді справи.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 29.11.2022в задоволенні заяви відповідача ОСОБА_4 про відвід судового експерта відмовлено.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 29.11.2022 провадження у справі зупинено на час проведення експертизи, матеріали справи направлено до ТОВ "Подільський центр судових експертиз" для продовження проведення експертизи, яка призначена ухвалою суду від 11.05.2022.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 31.03.2023поновлено провадження по справі для розгляду клопотання експерта про надання додаткових матеріалів.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 20.07.2023 провадження у справі зупинено на час проведення експертизи, матеріали справи направлено до ТОВ «Подільський центр судових експертиз для продовження проведення експертизи, яка призначена ухвалою суду від 11.05.2022.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 10.11.2023 поновлено провадження по справі та призначено підготовче засідання.
08.01.2024 відповідач ОСОБА_4 подав до суду заяву, в якій вказує на те що судовий експерт в висновку судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи допустив ряд значних порушень законодавства. В результаті неправомірних дій та маніпуляцій з реальними частками домоволодіння, судовий експерт надав неправдиву інформацію щодо технічного стану житлових будівель і споруд, їх фізичного зносу, вартості та переформатував реальні частки зі зміною їх величини володіння в неправомірні «ідеальні частки». Крім того, судовий експерт помилково включив земельну ділянку в розподіл для користування співвласниками, яка виділялась органом місцевої влади для користування всіма власниками, на якій самочинно збудовані об'єкти нерухомого майна.
Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Шикунова А.О. подала до суду заяву про уточнення позовних вимог, згідно якої просила визначити частки співвласників домоволодіння АДРЕСА_1 , згідно висновку експерта за результатами проведеної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи за №675 від 31.10.2023, а саме:
ОСОБА_4 - 36/100 частки;
ОСОБА_7 - 7/100 частки;
ОСОБА_6 - 12/100 частки;
ОСОБА_1 - 29/100 частки;
ОСОБА_2 - 7/100 частки;
ОСОБА_3 - 5/100 частки;
ОСОБА_5 - 1/25 частки.
Встановити порядок користування земельною ділянкою, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до варіанту 2 (додатки 4,5) судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи за №675 від 31.10.2023.
30.01.2024 надійшли заперечення відповідача ОСОБА_4 на заяву представника позивача по справі щодо уточнення позовних вимог. Відповідач зазначає що не погоджується з висновком експерта, у зв'язку з тим що у висновку експерта допущено ряд порушень чинного законодавства про землеустрій. На підставі викладеного просив визнати висновок недійсним, призначити додаткову повторну будівельно -технічну експертизу, та відмовити позивачеві ОСОБА_1 в задоволенні уточненої позовної заяви.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 17.04.2024 залучено до участі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Вінницьку міську раду.
16.05.2024 представник відповідача ОСОБА_7 адвокат Оверковський К.В. подав відзив на уточнену позовну заяву. У відзиві зазначив, що під час ознайомлення з матеріалами справи, було виявлено заяву про уточнення позовних вимог від 05.01.2024, з якою, зокрема, вбачається про визнання часток співвласників будинковолодіння АДРЕСА_1 , згідно висновку експерта від 31.10.2023 року, а саме: ОСОБА_7 в розмірі 7/100. Відповідно до правовстановлюючих документів ОСОБА_7 є власником 9/50 домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 . Тобто, в позові ставиться питання щодо зменшення частки співвласника ОСОБА_7 , оскільки 9/50 при знаменнику 100, складає 18/100. Тобто, частка має бути зменшена на 11/100. Відповідач не погоджується зі встановленими обставинами, а тому в задоволенні уточнених позовних вимог просив відмовити.
16.05.2024 відповідач ОСОБА_5 подав до суду заяву відповідно до якої не заперечував проти встановлення порядку користування земельною ділянкою відповідно до варіанту 2 (додатки 4, 5) експертизи.
16.05.2024 відповідач ОСОБА_3 подала до суду заяву відповідно до якої не заперечувала проти встановлення порядку користування земельною ділянкою відповідно до варіанту 2 (додатки 4, 5) експертизи.
Представник відповідача ОСОБА_7 , адвокат Оверковський К.В. подав заперечення на висновок експерта. Зазначає, що в наявному у справі висновку судовий експерт ОСОБА_18 на сторінках 9, 10, 11 підтверджує реальні частки володіння, з посилкою на документи КП «ВООБТІ» і в фактичному користуванні співвласників в відсотках: зокрема у позивача ОСОБА_1 - 12/100 частки, ОСОБА_2 - 9/100; ОСОБА_3 - 5/100 частки; ОСОБА_5 - 4/100 частки, ОСОБА_6 - 17/100 частки; ОСОБА_7 - 18/100 частки; ОСОБА_4 - 35/100 частки. На сторінці 35 судового висновку експерта зазначається розрахунок кожному з співвласників, згідно якого співвласнику ОСОБА_7 з часткою 9/50 по документах має бути виділено у користування земельну ділянку площею 200 кв.м. (формально має виділятись 180 кв.м.), в послідуючій таблиці на сторінці 36 йому пропонується безпідставно зменшити ділянку до 60,5 кв.м.
Відповідно на графічних додатках 4, 5, 6 судовий експерт безпідставно виділяє зменшення виділених у користування земельних ділянок ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , відповідно безпідставно протиправно збільшує виділення у користування земельних ділянок ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 . Інформацій на сторінках 20, 21, 22 висновку експерта в таблиці не відповідає дійсності та визначає невірні реальні частки домоволодіння. Так реальна частка позивача ОСОБА_1 становить 12/100 домоволодіння, що в натуральному виразі має становити 120 кв.м. З введенням експертом неправомірної частки «Ідеальної», експерт неправдиво повідомляє суд на сторінці 39 про її частку в розмірі 29/100, що збільшена і має становити 328 кв.м, що не відповідає жодному з документів про домоволодіння.
Судовий експерт не врахував обставини, подані позивачем ОСОБА_1 в Технічному паспорті домоволодіння про існування на спільній земельній ділянці самочинних прибудов до житлових частин будинків і господарчих споруд, збудованих і встановлених самочинно на території досліджуваної для поділу ділянки користування. Самочинно збудовані об'єкти нерухомого майна до розрахунку не включаються.
Крім того металеві гаражі з літерами «Р», «Ж» співвласників ОСОБА_1 і ОСОБА_2 розташовані на земельній ділянці домоволодіння з АДРЕСА_2 . Земельні ділянки під цими господарськими спорудами не можуть бути включені в розподіл у користування так як не знаходяться в межах земельної ділянки спірного домоволодіння і можуть рахуватись як такі, що самовільно заняті із сусіднього домоволодіння.
Судовий експерт помилково включив земельну ділянку в розподіл для користування співвласниками, яка виділялась органом місцевої влади для облаштування санітарного об'єкту.
27.08.2024 на адресу суду надійшли пояснення представника третьої особи Вінницької міської ради Вінніцької Б.А. В поясненнях зазначила, що експертом було встановлено порядок користування земельною ділянкою площею 0,0724 га з урахуванням фактичного користування земельною ділянкою співвласниками будинковолодіння на час проведення дослідження. Таким чином, експертом встановлено порядок користування земельною ділянкою площею більша ніж та, яка надавалась власникам земельної ділянки - Вінницькою міською радою - у користування землекористувачам будинковолодіння, що суперечить нормам земельного законодавства. Наведене призвело до того, що експертом включено до порядку користування землі Вінницької міської територіальної громади, на яких гараж літ. Р та гараж літ. Ж, розташовані через прохід домоволодіння по АДРЕСА_1 (варіант 1 додаток 4) та які згідно інформації з Державного реєстру речових прав не прийняті в експлуатацію. З огляду на те, що частина земельної ділянки, яка досліджувалась експертом, є земельною ділянкою Вінницької міської територіальної громади та співвласникам в постійне користування не надавалась, тому порядок користування щодо неї не може бути встановлений в контексті спірних правовідносин.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 12.09.2024 підготовче провадження у справі закрито, призначено справу до судового розгляду.
Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримала, просила встановити порядок користування земельною ділянкою відповідно до варіанту 2 (додатки 4,5) судової експертизи.
Відповідач ОСОБА_2 не заперечувала щодо задоволення позову, просила встановити порядок користування земельною ділянкою відповідно до варіанту 2 (додатки 4,5) судової експертизи.
Відповідач ОСОБА_3 не заперечувала щодо задоволення позову, просила встановити порядок користування земельною ділянкою відповідно до варіанту 2 (додатки 4,5) судової експертизи.
Відповідач ОСОБА_5 не заперечував щодо задоволення позову, просив встановити порядок користування земельною ділянкою відповідно до варіанту 2 (додатки 4,5) судової експертизи.
Представники відповідача ОСОБА_7 , ОСОБА_19 , адвокат Оверковський К.В. в задоволенні позову просили відмовити, з підстав викладених у відзиві.
Відповідач ОСОБА_4 заперечував щодо задоволення позовних вимог, вказуючи на неналежність висновку експерта про визначення площі земельної ділянки та фактичного порядку користування земельною ділянкою, та задоволення позову призведе до порушення прав учасників справи.
Представник третьої особи Вінницької міської ради Собчук Т.П. при винесені рішення просила врахувати пояснення надані на позовну заяву.
Відповідач ОСОБА_6 в судове засідання не з'явилась, про день, час та місце судового засідання повідомлялась в порядку, визначеному чинним законодавством, шляхом направлення судових повісток про виклик до суду на адресу її реєстрації, про причини неявки суд не повідомила, відзиву не надала.
Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлені наступні фактичні обставини справи та правовідносини, врегульовані нормами Земельного кодексу України щодо порядку користування земельною ділянкою.
Відповідно до рішення №17/526 Виконкому Вінницької міської ради депутатів трудящих від 10 травня 1954 р. «Про зміну рішення Виконкому Вінницької міської ради депутатів трудящих №28/1063 від 27.08.1953 р. про наслідки обміру земель будівельному кварталу №200. У зміну рішення Міськвиконкому від 27.08.1953 р. №28/106, Виконкому Вінницької міської ради депутатів трудящих» зареєстровано за землекористувачами по АДРЕСА_3 земельну ділянку площею 1128,0 кв.м.(а.с. 26, т. 1).
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 26.07.1994, посвідченого державним нотаріусом Другої вінницької державної нотаріальної контори Зайцевій Валентині Борисівні належить 2/25 часток домоволодіння, розташованого в АДРЕСА_1 , належних померлій ОСОБА_15 .
На підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Другою вінницької державою нотаріальною конторою 01.04.1981 за реєстром №2-272, зареєстрованого в Вінницькому обласному об'єднаному бюро технічної інвентаризації 14.04.1981 під №376 та договору про порядок користування реальними частками домоволодіння.
На земельній ділянці розташовані: будинок з прибудовою, цегляний, жилою площею 98,4 кв.м., означений в плані літерою «А»; будинок з прибудовою саманний, обкладений цеглою, жилою площею 73,2 кв.м., означений в плані літерою «Б»; хліви «В», «Г», «ЕІ», «г»; гараж «Н» та льох «п/З». Самовільно збудовані: хліви «К», «Л»; гараж «Е» та літня кухня «З» до складу спадкового майна не входять. (а.с. 9, т. 1).
Рішенням Народного суду Староміського райсуду м. Вінниці від 16.11.1993 (справа №2-397/1993) затверджена мирова угода, укладена між ОСОБА_4 і ОСОБА_20 на наступних умовах: ОСОБА_17 виділяється ділянка - смуга землі від межі з земельною ділянкою ОСОБА_5 шириною - 1 метр, вздовж стіни коридора - кухні ОСОБА_17 . Далі по цій лінії смужка землі шириною 4 метри вздовж стіни з вікнами ОСОБА_17 до відстані 1 метр від кута його частини будинку, далі по цій стороні смуга звужується на 1 метр так, що виділяється смуга землі в користь ОСОБА_4 шириною 1 метр і довжиною 3 метра до межі з території двору будинку АДРЕСА_4 . З іншої сторони лінія межі проходить одною лінією в т.ч. через сарай Г ОСОБА_4 , який зноситься і його земельна ділянка ділиться по вказаній лінії. Також в користування ОСОБА_17 виділяється смужка землі вздовж Глухої стіни ОСОБА_17 шириною 1 метр і довжиною 4 метри. Відповідача за позовом ОСОБА_11 , ОСОБА_5 , ОСОБА_21 , ОСОБА_15 також погоджуються у умовами мирової угоди, оскільки цим розділом їх інтереси не обмежуються (а.с.99, т. 1).
Рішенням Староміського суду м. Вінниці від 22.12.2004 (справа №2-1811-2004) визнано дійсним договір купівлі-продажу 1/25 частини будинковолодіння АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_17 . Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/25 частину будинковолодіння АДРЕСА_1 , що складається з кімнати 4-1 розміром 10,5 кв.м. та кімнати 4-2 розміром 10,4 кв.м.; кухні ІІІ площею 3,9 кв.м. (а.с. 10, т. 1).
Відповідно до реєстраційного посвідчення від 30.03.2005, виданого Вінницьким обласним об'єднаним бюро технічної інвентаризації, 1/25 частина будинковолодіння АДРЕСА_1 зареєстрованого за ОСОБА_1 з правом особистої власності на підставі рішення Староміського районного суду м. Вінниці від 22.12.20224 справа №2-1811 записано в реєстрову книгу №68 за реєстровим №376 (а.с. 11, т. 1)
Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-0506327352017 від 27.04.2017, 06.07.2012 Вінницька міська рада надала в оренду ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,0084 га, кадастровий номер 0510100000:03:002:0090, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 12-13, т. 1).
Управління архітектури та містобудування Виконавчого комітету Вінницької міської ради Народних Депутатів надало дозвіл №02-26 від 03.03.1998 ОСОБА_1 на встановлення металевого гаража (а.с.17, т. 1).
Згідно архівного витягу з рішення №304 від 27.04.1995 виконкому Вінницької міської ради Народних Депутатів вбачається, що ОСОБА_1 додатково надано земельну ділянку по АДРЕСА_1 площею 84 кв.м. в тимчасове довгострокове користування строком на 10 років (а.с. 18, т. 1).
На підставі рішення від 27.04.1995 №304, 14.05.1995 ОСОБА_1 видано акт про відведення земельної ділянки під забудову земельну ділянку загальною площею 84 кв.м., за адресою АДРЕСА_1 (а.с.19, т. 1).
Відповідно до технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 , виготовленого 25.01.2013 власниками будинку є: ОСОБА_1 (3/25 частки), ОСОБА_4 (7/20 частки), ОСОБА_3 (1/20 частки), ОСОБА_5 (1/25 частки), ОСОБА_6 (17/100 частки), ОСОБА_2 (9/100 частки), ОСОБА_7 (9/50 частки) (а.с. 22, т. 1).
18.08.1981 між ОСОБА_22 , ОСОБА_4 , ОСОБА_23 , ОСОБА_8 ОСОБА_14 , ОСОБА_15 укладено договір про порядок користування реальними частками житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до договору ОСОБА_22 і ОСОБА_4 належить 7/10 частки домоволодіння; ОСОБА_23 належить 1/24 частки домоволодіння; ОСОБА_8 належить 9/100 частки домоволодіння; ОСОБА_21 належить 9/100 частки домоволодіння; ОСОБА_15 належить 2/25 частки домоволодіння (а.с.108, т. 1).
30.01.1985 між ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_24 укладено договір про порядок користування реальними частками будиковолодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с.109, т. 1).
Згідно витягу про реєстрацію права власності №24703250 від 07.12.2009 ОСОБА_7 належить на праві приватної спільної часткової власності 9/50 частки домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 ( а.с.197, т. 2).
Судом досліджено висновок експерта за результатами проведення судової будівельно -технічної та земельно-технічної експертизи №675 від 31.10.2023 (а.с. 36- 95, т. 2).
Експерт зазначає, що фактичні частки співвласників, без врахування частки самовільно збудованих (переобладнаних) приміщень складають:
ОСОБА_4 - 36/100 частки;
ОСОБА_7 - 7/100 частки;
ОСОБА_6 - 12/100 частки;
ОСОБА_25 - 29/100 частки;
ОСОБА_2 - 7/100 частки;
ОСОБА_3 - 5/100 частки;
ОСОБА_5 - 1/25 частки.
Відповідно до рішення №17/526 Виконкому Вінницької міської ради депутатів трудящих від 10 травня 1954 р. «Про зміну рішення Виконкому Вінницької міської ради депутатів трудящих №28/1063 від 27.08.1953 р. про наслідки обміру земель будівельному кварталу №200. У зміну рішення Міськвиконкому від 27.08.1953 р. №28/106, Виконкому Вінницької міської ради депутатів трудящих» зареєстровано за землекористувачами по АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 ) земельну ділянку площею 1128,0 кв.м.
Станом на проведення дослідження у фактичному користуванні співвласників перебуває земельна ділянка площею 1224,00 кв.м.
Частина земельної ділянки площею 0,408 га у приватній власності ОСОБА_4 .
Площа земельної ділянки по АДРЕСА_1 , що лишилась в користуванні співвласників з врахуванням фактичних межах станом на час проведення дослідження та того, що співвласнику домоволодіння ОСОБА_4 було передано у власність та користування частину земельної ділянки становить 724,00 кв.м.
За результатами проведених розрахунків, ідеальні частки співвласників у земельній ділянці домоволодіння АДРЕСА_1 загальною площею 724,0 кв.м. становлять (відповідно до часток у домоволодінні станом на час проведення дослідження):
співвласник 9/50 частки ОСОБА_7 - 200,00 кв.м.;
співвласник 17/100 частки ОСОБА_6 - 189,00 кв.м.;
співвласник 12/100 частки ОСОБА_1 - 134,00 кв.м.;
співвласник 9/100 частки ОСОБА_2 - 100,00 кв.м.;
співвласник 5/100 частки ОСОБА_3 - 56,0 кв.м.;
співвласник 4/100 (1/25) частки ОСОБА_5 - 45,00 кв.м.
За результатами проведених розрахунків, ідеальні частки співвласників у земельній ділянці домоволодіння АДРЕСА_1 , загальною площею 724,0 кв.м. становлять:
співвласник 7/100 частки ОСОБА_7 - 79,0 кв.м.;
співвласник 12/100 частки ОСОБА_6 - 136,00 кв.м.;
співвласник 29/100 частки ОСОБА_1 - 328,00 кв.м.;
співвласник 7/100 частки ОСОБА_2 - 79,00 кв.м.;
співвласник 5/100 частки ОСОБА_3 - 57,0 кв.м.;
співвласник 4/100 (1/25) частки ОСОБА_5 - 45,00 кв.м.
На підставі проведених розрахунків часток кожного із співвласників будинковолодіння АДРЕСА_1 відповідно до того, якими будівлями та спорудами фактично користуються співвласники, без врахування у частки самовільно збудованих (переобладнаних) приміщень, фактичні частки співвласників складають:
ОСОБА_4 - 36/100 частки;
ОСОБА_7 - 7/100 частки;
ОСОБА_6 - 12/100 частки;
ОСОБА_25 - 29/100 частки;
ОСОБА_2 - 7/100 частки;
ОСОБА_3 - 5/100 частки;
ОСОБА_5 - 1/25 частки.
На підставі проведеного дослідження експерт запропонував варіанти №1, №2, №3 встановлення порядку користування земельною ділянкою домоволодіння АДРЕСА_1 між співвласниками відповідно до часток після їх перерахунку з врахуванням рішення Староміського районного суду м. Вінниці по справі №2*397/1993 та з врахуванням меж земельних ділянок, які перебувають у приватній власності.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 26.08.2024, вбачається що документ, що підтверджує прийняття в експлуатації об'єкта, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 2282024105101, загальною площею 258,8 кв.м., житловою площею 121,7 кв.м., на будівлі літ. «П», «а2», «О», «Ж» - відсутній (а.с. 8, т. 3).
Положеннями ч. 1 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За змістом ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з положеннями ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Статтею 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Поняття спільної часткової власності визначено у частині першій статті 356 ЦК України як власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності.
Право спільної часткової власності - це право двох або більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле. Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно в цілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними процентами від цілого чи у дробовому вираженні.
Частиною третьою статті 358 ЦК України встановлено, що кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.
Згідно із частинами першою-другою статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.
Якщо виділ у натурі частки зі спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.
Відповідно до статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними.
У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.
Виходячи з аналізу змісту норм статей 183, 358, 364 ЦК України, виділ часток (поділ) нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності.
Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, то з урахуванням конкретних обставин такий поділ (виділ) можна провести з несуттєвим відступленням від розміру ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась.
Визначальним для виділу частки або поділу нерухомого майна в натурі, яке перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування майном, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу майна відповідно до часток співвласників.
Під час здійснення виділу в натурі частки нерухомого майна, яка перебуває на праві спільної часткової власності, суд зобов'язаний також врахувати чи таке виділення буде відповідати чинним законодавчим приписам щодо безпечної експлуатації нерухомого майна. Оскільки здійснюючи виділ в натурі нерухомого майна, що перебуває у праві спільної часткової власності та фактично є одним об'єктом нерухомості таке виділення породжує за собою реконструкцію житлового будинку. Тобто перебудову житлового будинку з метою зміни кількості житлових квартир, загальної і житлової площі у зв'язку зі зміною геометричних розмірів, функціонального призначення, заміною окремих конструкцій, їх елементів, основних техніко-економічних показників.
Оскільки після виділу частки зі спільного нерухомого майна в порядку статті 364 ЦК України право спільної часткової власності припиняється, то при виділі частки зі спільного нерухомого майна власнику, що виділяється, та власнику (власникам), що залишаються, має бути виділена окрема площа, яка повинна бути ізольованою від приміщення іншого (інших) співвласників, мати окремий вихід, окрему систему життєзабезпечення (водопостачання, водовідведення, опалення тощо), тобто складати окремий об'єкт нерухомого майна в розумінні статті 181 цього Кодексу та пункту 10 Порядку присвоєння об'єкту нерухомого майна реєстраційного номера, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 грудня 2010 року № 1117 «Про ідентифікацію об'єктів нерухомого майна для державної реєстрації прав на них».
Зазначені положення узгоджуються з нормами статей 316, 317, частинами першою, другою статті 376 ЦК України.
Враховуючи те, що за змістом статей 316, 317 ЦК України право власності це право особи володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном на свій розсуд, але в межах, передбачених законом, здійснення особою самочинного будівництва відповідно до частини другої статті 376 цього Кодексу не породжує в неї права власності на таке майно, відтак виключає це майно із цивільного обороту.
Отже, самочинно збудоване нерухоме майно не є об'єктом права власності.
За змістом частини першої статті 376 ЦК України самочинним вважається будівництво жилого будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво, або відведена не для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотним порушенням будівельних норм і правил.
Таким чином, виходячи зі змісту цієї норми самочинним є будівництво об'єкта нерухомого майна за наявності будь-якої із зазначених умов.
Отже, відсутність дозволу на будівництво, проекту або порушення умов, передбачених у цих документах, спричиняє визнання такого будівництва самочинним відповідно до частини першої статті 376 ЦК України.
Головним наслідком самочинного будівництва є те, що в особи, яка його здійснила, не виникає права власності на нього як на об'єкт нерухомості (ч. 2 ст. 376 ЦК України).
Отже, норма частини першої статті 376 ЦК України застосовується й до випадків самочинної реконструкції об'єкта нерухомості, у результаті якої він набуває нових якісних характеристик (зміна конфігурації, площі та кількості приміщень, втручання в несучі конструкції, улаштування дверних прорізів у капітальних стінах тощо) (розділ 3.4 Методичних рекомендацій).
При цьому, за змістом частини першої статті 376 ЦК України правила про самочинне будівництво і його наслідки поширюються на всі випадки будівництва (реконструкції) всіх типів будівель, споруд та іншого нерухомого майна.
Отже, аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що не підлягають поділу (виділу) об'єкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) об'єкти нерухомого майна.
Вищевказана правова позиція викладена у постанові Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06.03.2019 року у справі № 361/4685/17, постанові Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04.04.2019 року у справі № 750/4445/17; постанові Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12.06.2019 року у справі № 127/26186/16-ц, постанові Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 31.07.2019 року у справі № 334/4070/17, постанові Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 02.09.2019 року у справі № 2-7010 та постанові Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 11.11.2019 року у справі № 556/1611/15-ц.
Право користування земельною ділянкою визначається відповідно до часток кожного з власників нерухомого майна, розташованого на цій земельній ділянці, якщо інше не було встановлено домовленістю між ними.
Відповідно до роз'яснень, наданих судам у пунктах 19, 21Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ'у справах за позовом учасників спільної власності на землюпро встановлення порядку володіння й користування спільною земельною ділянкою, на якій розташовані належні їм жилий будинок, господарські будівлі та споруди, суд з'ясовує і враховує можливість нормального користування будинком і здійснення догляду за ним, розташування господарських будівель, споруд, необхідність зведення будівель, розташування плодово-ягідних насаджень співвласників, можливість проходу з вулиці на подвір'я тощо. Враховуються також вимоги санітарних правил і правил протипожежної безпеки. При пред'явленні вимог кожним з учасників спільної власності про встановлення порядку користування спільною земельною ділянкою суд може залишити в спільному користуванні лише ділянки, роздільне користування якими встановити неможливо.
Суд може встановити порядок користування земельною ділянкою, лише на підставі висновку експерта, оскільки для вирішення цього питання необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо. Ці вимоги передбачені ст.103 ЦПК України.
З висновку експерта вбачається, що з урахуванням рішення виконкому Вінницької міської ради №17/526 від 10.05.1954 «Про зміну рішення виконкому Вінницької міської ради депутатів трудящих №28/1063 від 27.08.1953 про наслідки обмір земель по будівельному кварталу №200» за будинковолодінням по АДРЕСА_1 закріплено земельну ділянку площею 0,1128 га.
Експертом встановлено, що частина вказаної земельної ділянки загальною площею 0,0409 га перебуває у приватній власності ОСОБА_4 .
Отже, в користуванні співвласників будинковолодіння повинна була залишитись земельна ділянка площею 0,0719 га.
Однак експертом встановлено порядок користування земельною ділянкою площею 0,0724 га, тобто більшою площею ніж та, яка надавалась власникам земельної ділянки.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 26.08.2024, вбачається що документ, що підтверджує прийняття в експлуатації об'єкта, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 2282024105101, загальною площею 258,8 кв.м., житловою площею 121,7 кв.м., на будівлі літ. «П», «а2», «О», «Ж» - відсутній.
Зведено самочинно: фундамент літ. «Ф», вбиральня літ «О», гаражі літ. «Ж», «Р».
Наявність самочинно збудованих споруд не може бути підставою для визначення чи зміни порядку користування земельною ділянкою, оскільки самочинне будівництво не створює для осіб жодних прав на землю, на якій такі об'єкти розміщені. Відтак, зазначені об'єкти не можуть бути включені до поділу або враховані при встановленні порядку користування.
Суд також зазначає, що у межах висновку експерт включив до порядку користування частину земель Вінницької міської територіальної громади, на яких розташовані самочинно зведені споруди. Однак ця частина земельної ділянки є комунальною власністю та не надавалася співвласникам у постійне користування. Тому порядок користування цією частиною землі не може бути встановлений судом у межах даного спору.
Позивач у своїх вимогах просила задовольнити позовні вимоги, посилаючись на висновок експерта та вважаючи його належним доказом для встановлення порядку користування земельною ділянкою. Однак, суд зазначає, що наведений експертний висновок ґрунтується на включенні до нього земель, які належать Вінницькій міській територіальній громаді та не перебувають у користуванні співвласників домоволодіння. Таким чином, посилання позивача на висновок експерта не може бути визнано обґрунтованим, оскільки експерт вийшов за межі дослідження та фактично охопив площу, що не є предметом прав користування сторін.
Аналізуючи наведені докази та даючи їм оцінку в їх сукупності, з урахуванням вищевказаних обставин, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні наявних у матеріалах справи доказів, з урахуванням принципів розумності, пропорційності та справедливості, вирішуючи справу в межах заявлених вимог, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 133 Цивільного процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Частинами 1 та 2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що позивачу відмовлено у задоволенні позову, то компенсація судових витрат відповідачами не здійснюється.
Разом з тим, відповідачі ОСОБА_7 , ОСОБА_4 подали заяви про розподіл судових витрат.
Відповідач ОСОБА_4 надав докази понесення 10000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, що підтверджується: договором від 06.02.2024 укладеним з адвокатом Федчук Т.М., актом/звітом виконаних робіт від 15.09.2025, відповідно до якого оплата (гонорар) за надані юридичні послуги (правову допомогу) визначена як фіксована за домовленістю сторін в розмірі 10000,00 грн, квитанцією до прибуткового касового ордера №3 від 06.02.2024 відповідно до якого ОСОБА_4 здійснив оплату за договором від 06.02.2024 в розмірі 10000,00 грн.
Представник відповідача ОСОБА_7 адвокат Оверковський К.В. надав докази понесення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 16000,00 грн, що підтверджується: договором про надання правової допомоги №1 від 13.03.2024, розрахунком наданих послуг по договору №1 від 13.03.2024 про надання правової допомоги від 25.09.2025, актом наданих послуг №1 від 25.09.2025, квитанціями до прибуткового касового ордера від 25.09.2025, від 13.03.2024, відповідно до якого вбачається, що ОСОБА_7 здійснив оплату по договору про надання правової допомоги №1 від 13.03.2024 двома платежами в загальному розмірі 16000,00 грн.
Отже, наданими відповідачами доказами підтверджується понесення ними витрат на правничу допомогу, пов'язану з цією справою.
Визначаючи розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 13 березня 2025 року у справі 275/150/22, в якій зазначено, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконаних робіт. Суд, керуючись принципами диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу з власної ініціативи.
Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин 5, 6 ст. 137 ЦПК України, за змістом яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх не співмірності.
Заяв щодо неспівмірності витрат на професійну правничу допомогу від позивача не надходило.
Отже, з позивача ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати на правову допомогу на користь ОСОБА_7 в розмірі 16000,00 грн та на користь ОСОБА_4 в розмірі 10000,00 грн.
Керуючись ст. ст. 4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 95, 133, 141, 258-259, 263-265,273, 354, 355 ЦПК України,
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Вінницької міської ради Вінницької області про зміну часток у домоволодінні та встановлення порядку користування земельною ділянкою - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_7 витрат на правову допомогу в розмірі 16000,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 витрат на правову допомогу в розмірі 10000,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Згідно вимог ст. 265 ч. 5 п. 4 ЦПК України:
позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ;
відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ;
відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ;
відповідач: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ;
відповідач: ОСОБА_6 , РНОКПП НОМЕР_4 , остання відома адреса: АДРЕСА_1 ;
відповідач: ОСОБА_7 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_7 ;
відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ;
третя особа: Вінницька міська рада, код ЄДРПОУ 25512617, місцезнаходження: вул. Соборна, 59, м. Вінниця.
Повний текст рішення складено 17.11.2025.
Суддя О.О. Жмудь