Справа № 127/27242/25
Провадження № 2/127/5960/25
18.11.2025 м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області у складі судді Антонюка В. В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) осіб в місті Вінниці цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» звернулося до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та просило стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за Договором кредитної лінії № 997484612 від 25.05.2020 року у розмірі 28 376,91 грн., з яких: 13 749,40 грн. - тіло кредиту, 14 627,51 грн. - проценти за користування кредитом, а також понесені судові витрати, мотивуючи заявлені вимоги тим, що позивач є новим кредитором за Договором кредитної лінії №997484612 від 25.05.2020 року, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 , за яким у останнього виникла заборгованість.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 17.09.2025 року відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) осіб. Крім того, даною ухвалою суду було визначено строки для подання сторонами відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив, заперечення.
Копію зазначеної ухвали двічі направлялось судом на адресу місця реєстрації відповідача та на адресу місця проживання відповідача, зазначену у позовній заяві, однак поштові відправлення повернулись до суду із зазначенням причини повернення: за закінченням встановленого терміну зберігання.
У визначені судом строки, відзиву на позовну заяву, будь-яких заяв чи клопотань, відповідачем подано не було.
Частиною восьмою статті 178 ЦПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами. Аналогічне положення міститься і в ч. 2 ст. 191 ЦПК України.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Клопотання про розгляд справи за участю сторін від учасників судового процесу не надходило.
З огляду на зазначене вище, суд приходить до висновку про вирішення спору за наявними матеріалами у справі.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов необґрунтований та не підлягає задоволенню з таких підстав.
Так, згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Судом установлено такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ст. ст. 1054, 1055 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти; кредитний договір укладається у письмовій формі.
Згідно зі ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
25.05.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 укладено кредитний Договір № 997484612, який був підписаний ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором 6657АPEJ, на підставі якого він отримав кредит у розмірі 13 750,00 грн.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
28.11.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» було укладено Договір факторингу № 28/1118-01 (з додатковими угодами), відповідно до умов якого ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» відступило ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» свої права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, у тому числі і за Договором № 997484612 від 25.05.2020 року.
28.11.2019 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено додаткову угоду № 19 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, якою продовжено строк дії договору факторингу до 31.12.2020 року.
31.12.2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено додаткову угоду № 26 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, якою даний договір викладено у новій редакції та продовжено строк дії договору факторингу до 31.12.2021 року.
31.12.2021 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено додаткову угоду № 27 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, якою даний договір викладено у новій редакції та продовжено строк дії договору факторингу до 31.12.2022 року.
31.12.2022 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено додаткову угоду № 31 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, якою даний договір викладено у новій редакції та продовжено строк дії договору факторингу до 31.12.2023 року.
31.12.2023 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено додаткову угоду № 32 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, якою даний договір викладено у новій редакції та продовжено строк дії договору факторингу до 31.12.2024 року.
У пункті 4.1 договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року (нова редакція) зазначено, що наявне право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимоги, по формі, встановленій у відповідному додатку. Право майбутньої вимоги передається з моменту виникнення такого права вимоги до боржника та додаткового оформлення не потребує.
Відповідно до реєстру прав вимоги № 96 від 01.09.2020 на умовах договору клієнт відступає фактору наступні права вимоги до наступних боржників, зокрема ОСОБА_1 на загальну суму заборгованості 28 376,91 грн., з яких: 13 749,40 грн. - тіло кредиту, 14 627,51 грн.- заборгованість по відсотках.
05.08.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» було укладено Договір факторингу № 05/0820-01, відповідно до умов якого ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відступило ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» свої права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, у тому числі і за Договором № 997484612 від 25.05.2020 року.
08.07.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» було укладено Договір факторингу № 08/07/25-Е, відповідно до умов якого ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» відступило ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» свої права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, у тому числі і за Договором № 997484612 від 25.05.2020 року.
За приписами ч.1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України).
Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).
Аналіз вказаних норм свідчить, що частина перша статті 514 ЦК України регулює відносини між первісним кредитором та новим кредитором. Дійсність вимоги (суб'єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб'єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення. У разі, зокрема, коли право вимоги не виникло (наприклад у разі нікчемності чи недійсності договору) або яке припинене до моменту відступлення (зокрема, внаслідок платежу чи зарахування) чи існують законодавчі заборони (або обмеження), то така вимога не переходить від первісного до нового кредитора. Тобто, відступлення права вимоги (цесія) в такому випадку не має розпорядчого ефекту. Проте це не зумовлює недійсність договору між первісним кредитором та новим кредитором, тому що правовим наслідком відсутності критеріїв дійсності права вимоги є цивільно-правова відповідальність первісного кредитора перед новим кредитором.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20 зроблено висновок, що «відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За змістом зазначених норм, права кредитора у зобов'язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв'язку з припиненням зобов'язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов'язанні не переходять до набувача. Разом з тим положення частини першої статті 203 ЦК України прямо встановлюють, що застосовуються саме до змісту правочину (сукупності його умов), а не до його суб'єктного складу. В тому випадку, коли особа відступає право вимоги, яке їй не належить, у правовідносинах відсутній управнений на таке відступлення суб'єкт. За загальним правилом пункту 1 частини першої статті 512, статті 514 ЦК України у цьому разі заміна кредитора у зобов'язанні не відбувається».
Відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора у зобов'язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України) (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 листопада 2018 року в справі № 243/11704/15-ц).
Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (частина третя статті 512 ЦК України).
При цьому відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 04 червня 2020 року у справі № 910/1755/19, у зв'язку із заміною кредитора у зобов'язанні саме зобов'язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб'єктний склад у частині кредитора.
Передати можливо лише дійсне право вимоги, тобто таке, що виникає із зобов'язання, яке не припинилось на момент передачі прав новому кредитору, та умов правочину, які не є нікчемними та не визнані судом недійними.
Отже, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору (постанова Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 752/8842/14-ц, постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 січня 2019 року у справі № 909/1411/13, від 13 жовтня 2021 року у справі № 910/11177/20).
Згідно з частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У справі встановлено, що правовідносини за кредитним договором № 997484612 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 виникли 25.05.2020, тобто значно пізніше ніж було укладено договір факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, у якому предмет договору не індивідуалізовано належним чином.
Витяг з Реєстру прав вимоги № 96, в якому зазначено відповідача ОСОБА_1 датується 01.09.2020 року, тобто більш ніж через рік після укладення договору відступлення права вимоги, а отже на час укладення даного договору у ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» було відсутнє право вимоги до ОСОБА_1 за зазначеним кредитним договором.
Доводи сторони позивача про те, що договором факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, на підставі якого ТОВ «Манівео» передало ТОВ «Таліон плюс» право вимоги до відповідачки за кредитним договором №997484612, було передбачено можливість відступлення прав вимоги, які виникнуть у майбутньому, суд вважає необґрунтованими, оскільки додатковими угодами лише продовжувався строк дії договору факторингу від 28.11.2018 року, при цьому обсяг прав та обов'язків сторін за цим договором додатковими угодами не змінювався. Ці додаткові угоди не є новими договорами факторингу, і не свідчать жодним чином про перехід до ТОВ «Таліон плюс» від первісного кредитора ТОВ «Манівео» права вимоги до відповідачки за кредитним договором, який укладено 25.05.2020.
Крім того, належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі №905/306/17, від 29 червня 2021 року у справі №753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі № 334/6972/17, від 27 вересня 2021 року у справі №5026/886/2012).
Таким чином, позивачем не доведено факт відступлення права грошової вимоги стосовно ОСОБА_1 за договором кредитної лінії №997484612 від 25.05.2020 від первісного кредитора ТОВ «Манівео» до ТОВ «Таліон плюс», відповідно від ТОВ «Таліон плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» та відповідно від ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» до ТОВ «ФК «Ейс».
Передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у виді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином (постанова Верховного Суду від 24 квітня 2018 року по справі № 914/868/17).
Чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, однак це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності та існування на момент укладення договору факторингу.
Також Верховний Суд неодноразово зазначав, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі № 334/6972/17, постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20 грудня 2021 року у справі № 911/3185/20).
Разом з тим, позивачем ТОВ «ФК «ЕЙС» до позовної заяви не подано належних доказів оплати за договорами факторингу на кожному етапі відступлення права вимоги.
За таких обставин суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, що також відповідає позиції Вінницького апеляційного суду, викладеній у постановах від 29.10.2025 року у справі №127/6489/25, 15.05.2025 року у справі №130/3498/24, 20.08.2025 у справі №129/4013/24.
Розподіл судових витрат суд проводить відповідно до положень ст. 141 ЦПК України. Зважаючи на те, що в задоволенні позову відмовлено, судові витрати понесені позивачем, залишаються за ним.
Керуючись ст. ст. 526, 625, 629, 634, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 4, 5, 10-13, 76-81, 89, 141, 247, 263-265, 273, 279-282, 354 ЦПК України, суд -
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.
Судові витрати залишити за позивачем.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення припущенного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 18.11.2025 року.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (м. Київ, Харківське шосе, буд. 19, офіс 2005; код ЄДРПОУ 42986956)
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса останнього відомого місця проживання: АДРЕСА_2 .
Суддя: