58601, м. Чернівці, вул. О.Кобилянської, 14, тел. 55-09-34, е-mail: inbox@cv.arbitr.gov.ua
13 листопада 2025 року Справа № 926/3147/25
Господарський суд Чернівецької області у складі судді Ніколаєва Михайла Ілліча,
секретар судового засідання Озоровська А.Б.
за участі представників:
позивача: Українець О.Л.
відповідача: не з'явився
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Аспект-34»
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Зизифус»
про стягнення заборгованості за договором оренди майна в сумі 348 480,00 грн
І. Стислий виклад позовних вимог.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Аспект-34» звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Зизифус» про стягнення заборгованості за договором оренди майна №100625-01 від 10.06.2025 в сумі 348 480,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що на підставі укладеного договору оренди майна №100625-01 від 10.06.2025 відповідачу було передано за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Проте відповідач в порушення умов договору не виконав свої зобов'язання щодо орендної плати, що призвело до виникнення боргу за період з 11.06.2025 до 18.09.2025 в сумі 316 800 грн.
Крім того, на підставі п. 8.2 договору позивач нарахував штраф у розмірі 10% від основного боргу в сумі 31 680 грн, яку просить стягнути з відповідача.
Відповідач не скористався своїм правом на подачу відзиву на позовну заяву.
ІІ. Рух справи у суді
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.09.2025 позовну заяву передано на розгляд судді Ніколаєву М.І.
Ухвалою суду від 23.09.2025 відкрито спрощене провадження у справі з повідомленням сторін та призначено засідання на 23.10.2025.
25.09.2025 від представника позивача надійшло клопотання про участь у всіх судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Ухвалою суду від 29.09.2025 задоволено клопотання представника позивача про участь у всіх судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Ухвалою суду від 23.10.2025 розгляд справи відкладено на 13.11.2025.
Представник відповідача у судове засідання 13.11.2025 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Відповідно до частин 1-4 статті 120 Господарського процесуального кодексу України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов'язковою.
Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою.
Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Ухвала суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п'ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.
Частиною 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.
У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Як вбачається із витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Зизифус» є м. Чернівці, провулок Ходорівський 4-й, будинок 1 А.
Вся судова кореспонденція по даній справі, яка надсилалась відповідачу, була надіслана за вищезазначеною адресою.
Так, ухвалу суду про відкриття провадження у справі від 23.09.2025, яка була завчасно надіслана відповідачу за належною адресою, вручена відповідачу, що підтверджується наявною в матеріалах справи роздруківкою з трекінгу відправлення «укрпошти» №0601195414614.
Ухвала суду від 23.10.2025 також була завчасно надіслана відповідачу за належною адресою, проте конверт повернувся до суду з відміткою “адресат відсутній за вказаною адресою».
Згідно з ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Здійснюючи аналіз статті 242 Господарського процесуального кодексу України, а також пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, Верховний Суд у постанові від 22.10.2024 у справі № 910/18480/20 виснував, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДРПОУ прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (постанови Верховного Суду від 17.11.2021 у справі № 908/1724/19, від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19, від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17).
Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі № 910/16249/19, від 19.05.2021 у справі №910/16033/20, від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20, від 22.10.2024 у справі № 910/18480/20).
Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про день та час судового засідання, тож справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України.
Присутній в судовому засіданні 13.11.2025 представник позивача позовні вимоги підтримав.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України (надалі ГПК України) суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду.
Відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду (повне або скорочене) проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим кодексом.
У судовому засіданні 13.11.2025 проголошено скорочене рішення.
III. Фактичні обставини справи, встановлені судом
10.06.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Аспект - 34" (орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Азифус" (орендодавець) укладено договір оренди №100625-01, згідно умов якого орендодавець передає орендареві за плату на певний строк у користування майно (надалі об'єкт оренди) для здійснення господарської діяльності. У користування передається індивідуально визначене майно виробничо-техгічного призначення, що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживча річ) (пункт 1.1. договору).
Об'єкт оренди передається орендареві для використання у власній господарській діяльності виключно за цільовим призначенням без права передачі в суборенду (пункт 1.2 договору).
Пунктом 1.3 договору передбачено, що місце використання об'єкта оренди (адреса): згідно акту приймання - передачі (специфікації).
Ціна, строк оренди, відновлювальна вартість та перелік майна, що передається в оренду, визначається у специфікаціях та/або актах приймання-передачі майна, що є невід'ємними частинами цього договору (пункт 1.4. договору).
Пунктом 2.1. договору визначено, що орендар вступає в строкове платне користування об'єктом оренди з дати підписання сторонами акта приймання-передачі об'єкта оренди, за яким об'єкт оренди передається в користування орендарю (надалі - «акт прийняття в оренду»)
Якщо інше не визначено в акті прийняття в оренду, вважається, що об'єкт оренди переданий орендарю у технічно справному стані, придатний для використання за цільовим призначенням, не містить ушкоджень та/або недоліків (пункт 2.4. договору).
Пунктом 3.1. договору передбачено, що орендар зобов'язаний повернути об'єкт оренди орендодавцю на склад не пізніше останнього робочого дня строку, на який він передався, а у разі передання об'єкту оренди на невизначений строк - у день підписання акту приймання-передачі (повернення об'єкта оренди.
За користування об'єктом оренди орендар зобов'язаний сплачувати орендодавцю орендну плату з моменту передачі майна в оренду до моменту його повернення орендодавцеві. Розрахунок здійснюється наступним чином: перший платіж -на умовах 100% передплати суми оренди за розрахунковий період, наступні платежі - на умовах 100% передплати суми оренди за розрахунковий період, що здійснюється не пізніше , як за 5 днів до початку розрахункового періоду. Розрахунковий період дорівнює одному місяцю (30 днів) (пункт 5.1. договору).
Пунктом 5.2. договору передбачено, що розмір орендної плати, в т.ч. ПДВ, визначається в специфікаціях та/або актах прийняття в оренду.
Якщо орендар не виконує обов'язок щодо повернення об'єкту оренди, з наступного дня після того, як орендар повинен був повернути об'єкт оренди, нараховується подвійна плата за користування об'єктом оренди за ввесь час прострочення його повернення (пункт 5.6. договору).
Пунктом 5.7. договору передбачено, що орендар зобов'язаний, до моменту передачі майна в оренду, перерахувати орендодавцеві суму що дорівнює 100% ціни орендного користування за один місяць (30 днів)та суму застави.
Приймання-передача послуг з орендного користування здійснюється щомісячно за актом приймання-передачі наданих послуг/виконаних робіт (надалі - «Акт») (пункт 6.1. договору).
Згідно пункту 6.3. договору орендар зобов'язаний погодити акт протягом трьох робочих днів з моменту його отримання. У разі відсутності заперечень до акту з боку орендаря протягом трьох робочих днів, вважається, що акт погоджений сторонами шляхом мовчання.
Відсутність акту не свідчить про відсутність наданих послуг з оренди майна (пункт 6.4. договору).
Відповідно до пункту 7.1. договору він вважається укладеним та набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін.
Договір укладено на невизначений строк. Строк кожної окремої оренди визначається у специфікаціях та/або актах приймання-передачі об'єкта оренди. У будь-якому випадку договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань ( пункт 7.2. договору).
Згідно пункту 8.2. договору за порушення пункту 5.1. орендар сплачує орендодавцю штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.
Нарахування штрафних санкцій здійснюється сторонами протягом 1 (одного) року (пункт 8.3. договору).
11.06.2025 сторони підписали акт приймання-передачі №01 до договору оренди №100625-01 від 10.06.2025, згідно якого орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду фанеру ламіновану 2500Х1250Х21 мм, Еко Вуд в кількості 192 шт. відновлювальною вартістю з ПДВ 393 600,00 грн ціна оренди за 30 днів з ПДВ становить 96 000,00 грн.
Момент закінчення строку оренди: 10.07.2025.
Адреса використання об'єкта оренди: м. Чернівці, вул. Галицький шлях 11, ТЦ Буковина МОЛД.
Судом встановлено, що відповідачем орендоване майно позивачу не повернуто.
Оскільки відповідачем порушено умови договору оренди №100625-01 від 10.06.2025, в частині повернення орендованого майна та сплати орендної плати позивачем за період з 11.06.2025 по 18.09.2025 нараховано відповідачу 316 800 грн орендної плати.
Крім того, за порушення умов оплати позивач, на підставі пункту 8.2. договору просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 31 680,00 грн
IV. Позиція суду по суті спору
Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
Зобов'язання, в силу вимог статей 526, 525 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором оренди майна, а відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом (частина 1, 3 статті 760 Цивільного кодексу України).
За найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (частини 1 та 5 статті 762 Цивільного кодексу України).
Положенням ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно пункту 5.1. договору за користування об'єктом оренди орендар зобов'язаний сплачувати орендодавцю орендну плату з моменту передачі майна в оренду до моменту його повернення орендодавцеві. Розрахунок здійснюється наступним чином: перший платіж -на умовах 100% передплати суми оренди за розрахунковий період, наступні платежі - на умовах 100% передплати суми оренди за розрахунковий період, що здійснюється не пізніше , як за 5 днів до початку розрахункового періоду. Розрахунковий період дорівнює одному місяцю (30 днів).
Пунктом 7.2. договору передбачено, що він укладений на невизначений строк. Строк кожної окремої оренди визначається у специфікаціях та/або актах приймання-передачі об'єкта оренди. У будь-якому випадку договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань ( пункт 7.2. договору).
Матеріалами справи підтверджується, що позивач належним чином виконав зобов'язання за вищезазначеним договором щодо передачі майна в оренду, проте в порушення прийнятих на себе зобов'язань відповідач орендоване майно не повернув, орендну плату не сплатив, що призвело до виникнення боргу за період з 11.06.2025 по 18.09.2025 в сумі 316 800,00 грн.
Згідно пункту 8.2. договору за порушення пункту 5.1. орендар сплачує орендодавцю штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.
Відтак, за порушення пункту 5.1. договору позивачем правомірно нараховано відповідачу 31 680,00 грн. штрафу.
Враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем зобов'язання щодо сплати орендної плати за договором оренди № 100625-01 від 10.06.2025, суд вважає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача 316 800,00 грн боргу4 та 31 680,00 грн штрафу.
Згідно із ч. 2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом досліджено всі докази, наявні у матеріалах справи.
Допустимих доказів в спростування зазначеного чи будь-яких обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.
V. Розподіл судових витрат.
Частиною 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно положень пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як вбачається із матеріалів справи, позивачем при зверненні з позовною заявою до суду сплачено судовий збір у розмірі 5 228,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №352 від 18.09.2025.
Відповідно до п.1 ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову на відповідача.
Керуючись статтями 2, 12, 129, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Зизифус» (58004, пров. Ходорівський 4-й, буд. 1-А, м. Чернівці, код 44510834) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аспект-34» (04074, вул. Новозабарська, буд. 21-А, м. Київ, код 41757900) 316 800,00 грн боргу, 31 680,00 штрафу та 5228,00 грн судового збору.
Повний текст рішення складено та підписано 18.11.2025.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/
Суддя М.І. Ніколаєв