18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
10 листопада 2025 року м. Черкаси Справа № 925/580/25
Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Чевгуза О.В., з секретарем судового засідання Брус Л.П., за участю представників сторін:
від прокурора: Мохонько А.В. - прокурор Черкаської окружної прокуратури,
від позивача - не з'явився,
від відповідача 1: Драченко В.С. - адвокат,
від відповідача 2: Бойко Н.В. - адвокат (у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Черкаської області у місті Черкаси справу
за позовом Заступника керівника Черкаської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України
до 1) Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Черкаській області,
2) Товариства з обмеженою відповідальністю «ШРБУ-48»
про припинення правовідносин за нікчемним правочином,
Заступник керівника Черкаської обласної прокуратури (бульвар Шевченка, 286, м. Черкаси, 18010, код ЄДРПОУ 02911119) (Прокурор) в інтересах держави в особі Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України (вул. Фізкультури, 9, м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ 37641918) (Агентство відновлення, позивач) звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовом до Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Черкаській області (бульв. Шевченка, 389, м. Черкаси, 18006, код ЄДРПОУ 05422303) (Служба, відповідач 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю «ШРБУ-48» (вул. Незалежності, 27, м. Умань, Черкаська область, 20302, код ЄДРПОУ 39835082) (ТОВ «ШРБУ-48», відповідач 2) про припинення правовідносини між Службою відновлення та розвитку інфраструктури у Черкаській області та Товариством з обмеженою відповідальністю «ШРБУ-48», пов'язаних з наданням послуг поточного середнього ремонту автомобільної дороги державного значення Т-24-03 Орадівка - Христинівка - Жашків - Корсунь-Шевченківський - Мошни на ділянці км 0+000 - км 28+500 (окремими ділянками), Черкаська область ДК 021:2015: 45230000-8, що здійснюються на виконання умов нікчемного договору від 12.01.2022 № 2/1-03 (Договір), укладеного на суму 684 840 000 грн.
Сплачений судовий збір прокурор просить покласти на відповідача 1.
Ухвалою від 27.05.2025 Господарський суд Черкаської області прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі.
Справа розглядається за правилами загального позовного провадження.
12 червня 2025 року від Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Черкаській області та Товариства з обмеженою відповідальністю «ШРБУ-48» надійшли відзиви на позовну заяву.
12 червня 2025 року від Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України надійшла заява, у якій позивач виклав свою позицію щодо позову, яку просив суд врахувати, а також розглянути справу за відсутності свого представника.
17 червня 2025 року від прокурора надійшла відповідь на відзив відповідача 1, 18 червня 2025 року - відповідь на відзив відповідача 2.
23 червня 2025 року від Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Черкаській області та Товариства з обмеженою відповідальністю «ШРБУ-48» надійшли заперечення на відповіді на їх відзиви.
Ухвалою від 16.07.2025 суд задовольнив заяву представника відповідача 2 про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Ухвалою від 22.07.2025 суд закрив підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 17.09.2025.
У зв'язку з перебуванням судді Чевгуза О.В. на лікарняному судове засідання призначене на 17.09.2025 не відбулося, ухвалою від 18.09.2025 суд повідомив учасників справи про дату перенесення судового засідання - 30.10.2025.
У судовому засіданні, що відбулося 30.10.2025 за участю прокурора та представників обох відповідачей, суд заслухавши вступне слово прокурора та представників відповідачей, усні пояснення, перейшов до з'ясування обставин справи та дослідження доказів. Суд протокольною ухвалою оголосив перерву у судовому засіданні до 15 год. 00 хв. 06.11.2025.
У судовому засіданні, що відбулося 06.11.2025 за участю прокурора та представників обох відповідачей, надано можливість прокурору та присутнім представникам сторін на стадії судових дебатів висловити свої правові позиції щодо спірних правовідносин та обмінятись репліками. Прокурор позовні вимоги підтримала та просила суд їх задовольнити у повному обсязі; представники відповідачів проти позову заперечили повністю, зокрема з тих підстав, що прокурором обрано неналежний спосіб захисту порушеного права.
Суд завершив розгляд справи по суті, оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення.
В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 10.11.2025 оголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.
Виклад позицій учасників судового процесу.
В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що укладення Службою Договору від 12.01.2022 № 2/1-03, у тому числі із зазначенням фінансування на 2022 рік у розмірі 684 840 000 грн, здійснювалось без бюджетних асигнувань, а також за відсутності власних коштів на ці цілі, у зв'язку з чим за вказаним договором не виникають бюджетні зобов'язання та не утворюється бюджетна заборгованість. Взяття такого зобов'язання Замовником (Службою) є порушенням бюджетного законодавства. Таким чином Договір від 12.01.2022 № 2/1-03 та укладені додаткові угоди до нього суперечать вимогам ст.ст. 2, 23, 46, 48, 116 БК України, ст.ст. 4, 5, 21,41 Закону України «Про публічні закупівлі» та ст.ст. 203, 204 ЦК України, у зв'язку з чим цей правочин є нікчемним (недійсним у силу вимог закону).
Також Прокурор стверджує, що, не зважаючи на те, що договір від 12.01.2022 № 2/1-03 є недійсним в силу закону (нікчемним), однак Відповідачі помилково вважають правовідносини, які виникли на підставі цього Договору, існуючими та планують реалізовувати права та обов'язки ним передбачені, а тому належним та ефективним способом захисту, що спроможний захистити порушені державні інтереси та не допустити незаконне витрачання бюджетних коштів, є припинення правовідносин за нікчемним правочином.
Оскільки уповноважений державою орган на здійснення функції контролю за використанням бюджетних коштів Службою, яким за доводами прокурора є Державне агентство відновлення та розвитку інфраструктури України, не здійснило заходів щодо усунення виявлених порушень бюджетного законодавства у спірних правовідносинах, прокурор зазначає про наявність підстав для здійснення представницьких функцій з метою захисту інтересів держави відповідно до Закону України «Про прокуратуру» та ст. 53 ГПК України.
Позивач - Державне агентство відновлення та розвитку інфраструктури України вважає позовну заяву такою, що не містить обґрунтування правових підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави саме в особі Агентства відновлення, оскільки останнє не є «суб'єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження» у розумінні ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» щодо здійснення контролю у сфері публічних закупівель, контролю за цільовим, ефективним та результативним використанням коштів державного бюджету і не уповноважене державою на здійснення заходів щодо проведення моніторингу закупівлі, перевірки закупівель, а також державного фінансового аудиту та інспектування.
Також зазначає, що вжиття відповідних заходів реагування з метою усунення можливих порушень інтересів держави, належить до компетенції Держаудитслужби (її територіальних підрозділів) та Рахункової палати. Зважаючи на наведене вище позивач вважає, що немає правових підстав щодо втручання в процеси діяльності Служби, як замовника, оскільки, державне регулювання та контроль у сфері закупівель та контроль за цільовим, ефективним та результативним використанням коштів державного бюджету має здійснюватися уповноваженими на те органами влади в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Крім цього позивач вказує на те, що Служба не є бюджетною установою. За інформацією з Єдиного реєстру розпорядників та одержувачів бюджетних коштів Служба є одержувачем бюджетних коштів. Таким чином положення частини третьої статті 48 Кодексу, на яку прокурор посилається як на підставу нікчемності спірного правочину, не розповсюджуються на Службу, як на одержувача бюджетних коштів, а тому не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, відповідно - договір від 12.01.2022 № 2/1-03 та укладені додаткові угоди до нього не є недійсним в силу закону (нікчемним).
Відповідачі у заявах по суті позовних вимог заперечили проти позову повністю та зауважили, що відповідно до Положення про Службу автомобільних доріг у Черкаській області та Положення про Службу відновлення та розвитку інфраструктури у Черкаській області, Служба є державною неприбутковою організацією та одержувачем бюджетних коштів, який уповноважений розпорядником бюджетних коштів на здійснення заходів, що є метою діяльності Служби та передбачені бюджетними програмами. Тобто, Служба не є бюджетною установою та не є розпорядником бюджетних коштів.
Також зазначають, що з відомостей, які містяться в Єдиному реєстрі розпорядників та одержувачів бюджетних коштів та згідно Реєстраційної картки розпорядника бюджетних коштів (одержувача бюджетних коштів), виданої Головним управлінням Державної казначейської служби України в Черкаській області вбачається, що Служба є одержувачем бюджетних коштів. Таким чином, положення частини 3 статті 48 БК України, на яку Прокурор посилався як на підставу нікчемності спірного правочину, не розповсюджуються на Службу, як на одержувача бюджетних коштів, а відтак не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
Відповідач 1 вказує, що припинення правовідносин між Відповідачами щодо виконання умов нікчемного Договору є неналежним способом захисту можливого порушеного права, оскільки ч. 4 ст. 48 БК України передбачені наслідки нікчемності договору, серед яких припинення правовідносин за договором не передбачено. Обрання прокурором неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові.
Оскільки спірний правочин було укладено в порядку Закону України «Про публічні закупівлі», до даних правовідносин підлягають застосуванню спеціальні норми зазначеного законодавчого акта, який, серед іншого, містить вичерпний перелік підстав нікчемності договору про закупівлю, у якому відсутнє посилання на невідповідність умов договору положенням БК України.
Відповідачі, вказуючи на обрання прокурором неналежного способу захисту порушеного права, стверджують про неможливість припинення правовідносин за нікчемним договором, аргументуючи це тим, що законодавством не передбачено такого способу припинення цивільного правовідношення та неможливо припинити те, чого не виникло, що не породжує (змінює чи припиняє) цивільних прав та обов'язків.
Відповідач 1 також заявив про пропущення прокурором строку позовної давності із заявленими позовними вимогами, якщо припустити можливість існування такого способу захисту порушеного права як «припинення правовідносин за нікчемним договором».
Відповідач 2 додатково зазначив про відсутність порушення інтересів держави, укладенням спірного договору, оскільки Прокурор не доводить в чому полягає порушення або загроза порушення інтересів держави, яку мету він переслідує звертаючись до суду з вимогами про припинення правовідносин, який позитивний ефект буде досягнутий державою у разі припинення правовідносин за договором. Свої доводи обґрунтовує тим, що у випадку, якщо правовідносини за нібито нікчемним договором будуть припинені, то відповідно до ст. 216 ЦК України Відповідач 2 матиме право на відшкодування йому Замовником вартості робіт, яка на дату відшкодування може бути значно більшою, ніж на дату проведення торгів (оспорювана публічна закупівля відбулась у 2021 році, а компенсація виконаних робіт буде здійснюватися на дату відшкодування, тобто не раніше 2025 року).
Фактичні обставини справи.
05.11.2021 Службою автомобільних доріг у Черкаській області (в подальшому перейменовано на Службу відновлення та розвитку інфраструктури у Черкаській області) опубліковано Оголошення про проведення процедури відкритих торгів з публікацією англійською мовою із закупівлі послуг поточного середнього ремонту автомобільної дороги загального користування державного значення Т-24-03 Орадівка - Христинівка - Жашків - Корсунь-Шевченківський - Мошни на ділянці км 0+000 - км 28+000 (окремими ділянками), Черкаська область. ДК 021:2015: 45230000-8 (ідентифікатор закупівлі UA-2021-11-05-016157-b, https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2021-11-05-016157-b). Очікувана вартість предмету закупівлі становить 703 027 780, 00 грн з ПДВ.
Участь у процедурі відкритих торгів взяло 3 учасники: ТОВ «ШРБУ-48", ТОВ «Спільне українсько-німецьке підприємство «Автострада» та ТОВ «РОСТДОРСТРОЙ». За результатами проведення процедури відкритих торгів переможцем даної закупівлі визначено ТОВ «ШРБУ-48» з найбільш економічно вигідною пропозицією у 684 840 000 грн.
12.01.2022 між Службою автомобільних доріг у Черкаській області (Служба/Замовник) та ТОВ «ШРБУ-48» (Товариство/Підрядник) укладено договір № 2/1-03, за умовами якого Замовник доручає Підряднику та зобов'язується прийняти і оплатити якісне виконання робіт з поточного середнього ремонту автомобільної дороги загального користування державного значення Т-24-03 Орадівка - Христинівка - Жашків - Корсунь-Шевченківський - Мошни на ділянці км 0+000 - км 28+000 (окремими ділянками), Черкаська область за рахунок коштів державного/місцевого бюджету (Договір). Договір набирає чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2022 року (п.18.1 Договору).
Даний правочин підписаний уповноваженими представниками його сторін та скріплений їх печатками.
Згідно з п.1.2 Договору Підрядник здійснює надання послуг в межах виділених фінансових ресурсів згідно з вимогами діючих нормативно-правових актів.
Ціна договору відповідно до п. 3.1 визначена в сумі 684 840 000 грн, в тому числі ПДВ - 114 140 000 грн. Вказані суми можуть коригуватись в межах ціни Договору при зміні напрямів використання коштів державного/місцевого бюджетів відповідно до планів фінансування, затверджених Укравтодором (нормативних актів Кабінету Міністрів України, облдержадміністрацій, райдержадміністрацій, тощо), що буде визначатися додатковими угодами.
Розрахунки проводяться Замовником при надходженні коштів з державного та/або місцевого бюджету (п. 4.1 Договору).
Згідно з п. 4.9 Договору бюджетні зобов'язання за Договором виникають у разі наявності та в межах передбачених бюджетних асигнувань, а оплата здійснюється в межах фактичного надходження бюджетних коштів. У разі затримки бюджетного фінансування не з вини Замовника, оплата за надані послуги здійснюється протягом 5 (п'яти) банківських днів з дати отримання Замовником бюджетного фінансування на свій реєстраційний рахунок. Факт надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок Замовника є моментом настання строку виконання зобов'язання за цим Договором в розумінні пункту 2 частини першої статті 530 ЦК України, при умові наявності підписаних сторонами ф.КБ-2в і ф.КБ3.
Згідно з п. 5.1 Договору строк надання послуг визначається відповідно до графіку надання послуг (Додаток № 1) в межах виділених бюджетних призначень.
Відповідно до підпункту г) пункту 5.3 Договору строки надання послуг можуть бути продовжені на наступний календарний рік у разі якщо виділення фінансування в поточному році не забезпечить повне виконання робіт/надання послуг відповідно до проектної/кошторисної документації.
Додатками до Договору є графік надання послуг (додаток № 1), план фінансування (Додаток № 2), договірна ціна (Додаток № 3) та протокол узгодження цін на матеріальні ресурси (Додаток №4).
В подальшому сторони уклали сім додаткових угод до Договору, якими змінювались, зокрема, графік виконання робіт, порядок фінансування та строк дії Договору.
Так, 12.01.2022 Сторонами укладено Додаткову угоду № 1, якою виклали в новій редакції Додаток 4 до Договору «Протокол узгодження цін на матеріальні ресурси».
Додатковою угодою № 2 від 16.02.2022 Сторони вирішили «у тексті Договору № 2/1-03 від 12.01.2022 та Додатках до нього, Додатковій угоді № 1 від 12.01.2022 цифри « 28+000» замінити на « 28+500».
17.02.2022 укладено додаткову угоду № 3, якою сторони, враховуючи приписи постанови Кабінету Міністрів України від 19.01.2022 № 65, відповідно до затверджених бюджетних призначень внесли зміни до пункту 3.1 Договору, виклавши його у такій редакції «Ціна цього Договору становить 684 840 000 грн, з них, у 2022 році за рахунок коштів спеціального фонду державного бюджету - 134 616 400 грн, у 2023 році за рахунок коштів спеціального фонду державного бюджету - 550 223 600 грн». Відповідні зміни щодо фінансування відображені у Додатку 1 до Договору «Календарний графік надання послуг» та Додатку 2 «План фінансування». Строк дії Договору продовжено до 31.12.2023.
Додатковою угодою від 01.08.2022 № 4 змінено розмір фінансування по рокам та вказано, що у 2022 році за рахунок коштів спеціального фонду державного бюджету сплаті підлягають 1 409 474,59 грн, у 2023 році за рахунок коштів спеціального фонду державного бюджету - 683 430 525,41 грн. Викладено п. 4.5 Договору у такій редакції « 4.5 Оплата наданих послуг/виконаних робіт здійснюється протягом 30 робочих днів після підписання форм КБ-2в, КБ-3 та за наявності відповідного бюджетного фінансування. Розділ IV Договору доповнено п. 4.14, який викладено у такій редакції: «4.14. Акти форми № КБ-2в, підписані Сторонами Договору відповідно до вимог статті 39 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» (зі змінами від 31 травня 2022 року № 2290-ІХ)», оплачуються Замовником відповідно до фактичних надходжень одержаних асигнувань на казначейський рахунок Замовника за фактично надані обсяги робіт/послуг згідно з формами № КБ-2в та № КБ-3 та звільняють Замовника від будь якої відповідальності за відтермінування фактичної оплати за такими актами».
Викладено у новій редакції п.8.6 Договору. Зміни щодо фінансування відображені у Додатку 1 до Договору «Календарний графік надання послуг» та Додатку 2 «План фінансування».
Вказані зміни внесені сторонами враховуючи положення постанови Кабінету Міністрів України від 15.07.2022 № 803 «Деякі питання дорожнього господарства».
Додатковою угодою від 30.12.2022 № 5 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15.07.2023 № 803 сторонами перенесено весь розмір фінансування послуг за договором на 2023 рік у сумі 684 840 000 грн та зазначено, що вказані суми можуть коригуватися в межах ціни Договору при зміні напрямків використання коштів державного місцевого бюджету відповідно до планів фінансування, затверджених Укравтодором (нормативних актів Кабінету Міністрів України, облдержадміністрацій, райдержадміністрацій, тощо), що буде визначатися додатковими угодами. Додаток 2 до Договору «План фінансування» викладено у новій редакції. Календарний графік надання послуг залишено без змін.
Додатковою угодою від 18.04.2023 № 6 за рахунок коштів спеціального фонду державного бюджету на 2023 рік визначено фінансування у розмірі 1 409 474,59 грн, у 2024 році за рахунок коштів спеціального фонду державного бюджету - 683 430 525,41 грн. Змінено Додатки 1 та 2 до Договору та продовжено строк дії Договору до 31.12.2024.
Підставою для внесення вказаних змін до Договору сторонами визначено постанову Кабінету Міністрів України від 21.03.2023 № 255 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 21.03.2018 № 382 «Про затвердження Державної цільової економічної програми розвитку автомобільних доріг загального користування державного значення на 2018-2023 роки».
Додатковою угодою від 30.12.2024 № 7 сторонами продовжено строк дії договору до 31.12.2025 та на 2023 рік визначено фінансування у розмірі 1 409 474,59 грн, у 2025 році за рахунок коштів спеціального фонду державного бюджету - 683 430 525,41 грн. Змінено Додатки 1 та 2 до Договору.
В ході виконання Договору сторонами підписано акт приймання виконаних будівельних робіт від 08.08.2022 № 1ш, де вартість робіт за актом склала 2 204 732,83 грн за вирахуванням вартості матеріальних ресурсів від розбирання (демонтажу) на суму 795 258,24 грн.
Оплата робіт по Договору здійснена частково на суму 1 409 474,59 грн, що не заперечується сторонами та підтверджується інформацією Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України від 23.04.2025 № 13202-25 та листом Головного управління Державної казначейської служби України від 24.04.2025 р. № 07.1-18-06/4549.
На думку Прокурора, Договір є нікчемним, оскільки укладений з порушенням вимог Закону України «Про публічні закупівлі» та Бюджетного кодексу України. Державне агентство відновлення та розвитку інфраструктури України як орган, уповноважений здійснювати контроль за використанням Службою бюджетних коштів, не вжило достатніх заходів для усунення порушень інтересів держави внаслідок укладання між Службою та Товариством спірного правочину.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд при прийнятті рішення та оцінка аргументів учасників справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України) суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність (стаття 76 ГПК України), допустимість (стаття 77 ГПК України), достовірність (стаття 78 ГПК України) кожного доказу окремо, а також вірогідність (стаття 79 ГПК України) і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Причиною виникнення спору у справі стало питання наявності чи відсутності підстав для припинення правовідношення між Службою та ТОВ «ШРБУ-48» за укладеним, на думку прокурора, нікчемним договором від 12.01.2022 № 2/1-03 про закупівлю робіт за державні кошти послуг поточного середнього ремонту автомобільної дороги державного значення Т-24-03 Орадівка-Христинівка-Жашків-Корсунь-Шевченківський-Мошни на ділянцi км 0+000 - км 28+500 (окремими ділянками), Черкаська область ДК 021:2015: 45230000-8
Щодо проведення торгів з порушенням принципів максимальної економії, ефективності та пропорційності.
Прокурор у позовній заяві, серед іншого, посилається на порушення Відповідачем 1 вимог ст. 5 Закону України «Про публічні закупівлі» та Постанови Кабінету Міністрів України від 11.10.2016 №710 «Про ефективне використання державних коштів» щодо встановленого принципу максимальної економії, ефективності та пропорційності закупівель, відкритості та прозорості на всіх стадіях, яке, на думку прокурора, виразилось у відсутності на веб-сайті Замовника обґрунтування технічних та якісних характеристик предмета закупівлі, очікуваної вартості та розміру бюджетного призначення.
Заперечуючи проти вказаних доводів, Відповідач 1 у відзиві на позов пояснив, що відповідна інформація була розміщена на його офіційному веб-сайті, однак зникла після 24.02.2022 внаслідок масової кібератаки, яка сталася напередодні повномасштабного вторгнення російської федерації. На підтвердження цих обставин, Відповідач 1 надав суду копії листування з Державним агентством автомобільних доріг України (Укравтодор), зокрема лист Укравтодору № 2203/1/11-04/07-3194/09-22 від 06.10.2022, в якому підтверджено факт кібератаки на ресурси ДП «Українські спеціалізовані системи», що призвела до видалення сайту Укравтодору та сайтів служб автомобільних доріг в областях, а також їх резервних копій, та зазначено, що передбачити строки відновлення інформації неможливо .
Прокурор, в свою чергу, не надав доказів, які б спростовували доводи Відповідача 1 щодо причин відсутності вказаної інформації на веб-сайті.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що відсутність на веб-сайті Служби інформації про обґрунтування технічних і якісних характеристик предмету закупівлі, очікуваної вартості та розміру бюджетного призначення пов'язано з об'єктивними обставинами, які не залежали від волі Замовника, а саме кіберінцидентом, що спростовує доводи прокурора про порушення Відповідачем 1 принципів публічних закупівель, встановлених ст. 5 Закону України «Про публічні закупівлі».
Щодо правового статусу Відповідача 1 та застосування норм Бюджетного кодексу України.
Основним аргументом Прокурора щодо нікчемності Договору є його укладення всупереч вимогам ч. 1 ст. 23 та ч. 3 ст. 48 Бюджетного кодексу України (далі - БК України), а саме - взяття бюджетних зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань. Частиною 3 ст. 48 БК України передбачено, що розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, за якими розпорядником бюджетних коштів взято зобов'язання без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), є недійсними. За такими операціями не виникають бюджетні зобов'язання та не утворюється бюджетна заборгованість.
Відповідно до п. 47 ч. 1 ст. 2 БК України, розпорядник бюджетних коштів - бюджетна установа в особі її керівника, уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань, довгострокових зобов'язань за енергосервісом, довгострокових зобов'язань у рамках державно-приватного партнерства, середньострокових зобов'язань у сфері охорони здоров'я, середньострокових зобов'язань за державними контрактами (договорами) щодо закупівлі озброєння, військової техніки, зброї і боєприпасів та здійснення витрат бюджету.
Відповідач 1 та Відповідач 2 стверджують що Служба є одержувачем, а не розпорядником бюджетних коштів, що виключає застосування до спірних правовідносин ч. 3 ст. 48 БК України. На підтвердження цього Відповідачем 1 надано витяг з Єдиного реєстру розпорядників та одержувачів бюджетних коштів та Реєстраційну картку, видану Головним управлінням Державної казначейської служби України в Черкаській області. Крім того, п. 3.1, 3.5 Положення про Службу відновлення та розвитку інфраструктури у Черкаській області, затвердженого наказом Агентства від 10.02.2025 р. № Н-45, визначає Службу як державну неприбуткову організацію та одержувача бюджетних коштів.
Прокурор, заперечуючи цей довід, посилався на інформацію з веб-порталу «Openbudget.gov.ua», де Служба зазначена як розпорядник бюджетних коштів. Проте, Відповідач 1 спростував це твердження.
Крім того, ключовим аргументом Прокурора щодо нікчемності Договору є те, що умова про оплату «за наявності відповідного бюджетного фінансування» є незаконною відкладальною обставиною. На підтримку цієї тези прокурор посилається на висновки Верховного Суду у постанові від 15.03.2024 у справі № 916/1621/22.
Суд вважає такі посилання безпідставними, оскільки сторона ігнорує ключову обставину: правові норми та висновки суду, на які Прокурор посилається, стосуються іншого суб'єкта бюджетних правовідносин та не є застосовними у цій справі з огляду на різний правовий статус суб'єктів. Частина 3 статті 48 БК України, яка встановлює недійсність (нікчемність) правочинів, укладених без бюджетних асигнувань, та висновки Верховного Суду у справі № 916/1621/22 стосуються дій розпорядника бюджетних коштів. Саме розпорядник несе відповідальність за взяття зобов'язань у межах доведених до нього асигнувань. Оскільки у справі № 916/1621/22, на яку посилається Прокурор, відповідачем та замовником робіт виступала Миколаївська міська рада (яка є розпорядником бюджетних коштів), висновки Верховного Суду у тій справі не можуть бути механічно перенесені на правовідносини за участю Відповідача 1 як одержувача коштів. Одержувач діє в межах коштів та доручень, наданих йому розпорядником, і не має самостійних повноважень щодо взяття бюджетних зобов'язань поза цими межами. Відповідно, застосування до нього тих самих стандартів відповідальності, що й до розпорядника, є юридично некоректним.
Таким чином суд, оцінивши надані сторонами докази визнає доведеним, що Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Черкаській області має статус одержувача бюджетних коштів. Норма ч. 3 ст. 48 БК України, яка встановлює нікчемність правочинів, укладених без бюджетних асигнувань, імперативно поширюється на розпорядників бюджетних коштів. Оскільки Служба не є розпорядником, зазначена норма не може бути застосована до спірних правовідносин, а отже, аргумент Прокурора про нікчемність Договору на цій підставі є безпідставним.
Щодо належного та ефективного способу захисту.
Прокурор просить суд «припинити правовідносини» за нікчемним, на його думку, договором. Обґрунтовуючи обраний спосіб захисту, Прокурор вказує, що хоча Договір від 12.01.2022 № 2/1-03 і є недійсним в силу закону (нікчемним), однак Відповідачі помилково вважають правовідносини, які виникли на його підставі, існуючими та планують їх виконувати, а тому припинення таких правовідносин є належним та ефективним способом захисту державних інтересів.
Суд не може погодитися з такими доводами з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення.
Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначено статтею 16 ЦК України. Під порушенням розуміється такий стан суб'єктивного права, за яким воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права, пов'язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. Таким чином, у розумінні закону суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Ці право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 5 червня 2018 року в справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року в справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року в справі № 569/17272/15-ц, від 4 червня 2019 року в справі № 916/3156/17, від 13 жовтня 2020 року в справі № 369/10789/14-ц, від 26 січня 2021 року в справі № 522/1528/15-ц, від 16 лютого 2021 року в справі № 910/2861/18, від 15 червня 2021 року в справі № 922/2416/17, від 22 червня 2021 року в справі № 334/3161/17, від 22 червня 2021 року в справі № 200/606/18, від 29 червня 2021 року в справі № 916/964/19).
Основною тезою позовної заяви є твердження Прокурора, що Договір є нікчемним в силу закону. Згідно з частиною другою статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Частиною 1 статті 216 ЦК України встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним вже в момент свого вчинення (ab initio), і незалежно від волі будь-якої особи, автоматично (ipso iure). Нікчемність правочину має абсолютний ефект, оскільки діє щодо всіх (erga omnes). Нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, тобто, не зумовлює переходу / набуття / зміни / встановлення / припинення прав ні для кого. Саме тому посилатися на нікчемність правочину може будь-хто. Суд, якщо виявить нікчемність правочину, має її враховувати за власною ініціативою відповідно до свого положення (ex officio), навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 18.04.2024 у справі № 915/1567/21, від 18.09.2024 у справі № 904/1710/23, від 11.07.2024 у справі № 905/1081/23.
Відповідно, жодних договірних правовідносин між Службою та ТОВ «ШРБУ-48» на підставі нікчемного, на думку Прокурора, Договору юридично не виникло.
Зобов'язання (правовідношення) виникає з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України. Припинення правовідношення як спосіб захисту, передбачений п. 7 ч. 2 ст. 16 ЦК України, може бути застосований лише до існуючого, дійсного правовідношення. Неможливо припинити те, що в юридичному сенсі ніколи не існувало. Оскільки недійсний правочин не створює для сторін прав та обов'язків, правовідносини між сторонами на підставі нікчемного договору не виникають, а тому не можуть бути припинені, що свідчить про неефективність обраного прокурором способу захисту порушених інтересів держави.
Більше того, чинне законодавство визначає вичерпний перелік підстав припинення цивільного правовідношення, зокрема: за згодою сторін, внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання або внаслідок розірвання договору (ст. 611, 651 ЦК України). Припинення правовідношення у зв'язку з нікчемністю договору чинним законодавством не передбачено.
Належними правовими наслідками недійсності правочину, встановленими законом, є реституція (ч. 1 ст. 216 ЦК України) або, у даному випадку, спеціальні наслідки, передбачені бюджетним законодавством. Так, ч. 4 ст. 48 БК України імперативно визначає наслідки вчинення правочину, недійсного з підстав, передбачених ч. 3 цієї статті: взяті зобов'язання не вважаються бюджетними, не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів, а вимоги щодо відшкодування збитків стягуються з винних осіб. Інших наслідків, зокрема таких як «припинення правовідносин», спеціальним законом не передбачено.
Доводи прокурора про те, що сторони «помилково вважають правовідносини існуючими та планують реалізувати права та обов'язки», не змінюють правової природи нікчемного правочину. Суб'єктивне сприйняття сторонами правочину не може створити юридично існуючі правовідносини, якщо їх виникненню перешкоджає пряма норма закону.
Велика Палата Верховного Суду у своїй практиці послідовно дотримується позиції, що обрання позивачем неналежного або неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (постанови від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 02.02.2021 у справі № 925/642/19, від 22.06.2021 у справі № 200/606/18). Застосування такого підходу виключає необхідність подальшого дослідження судом підстав для встановлення вірогідної нікчемності договору.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що законом не передбачено захисту права шляхом припинення правовідношення сторін за укладеним нікчемним правочином, який за своєю правовою природою не є підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків, суд дійшов висновку про те, що заявлений Прокурором спосіб захисту не призведе до реального відновлення прав держави, у зв'язку з чим правові підстави для задоволення позову відсутні.
Щодо інших доводів сторін.
Суд зауважує, що спірний договір укладено за результатами процедури публічної закупівлі. Відповідно до ст. 43 Закону України «Про публічні закупівлі» (в редакції, чинній на момент укладення договору), встановлено вичерпний перелік підстав для нікчемності договору про закупівлю. Прокурор у позовній заяві не навів жодних обставин, які б свідчили про наявність підстав для нікчемності Договору, передбачених саме цим спеціальним законом.
Згідно з ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. За приписом статті 86 цього кодексу Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на викладені обставини справи та вищенаведені приписи законодавства суд вважає позов не обґрунтованим і таким, що не підлягає задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (частина 1 статті 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22 лютого 2007 року в справі "Красуля проти Росії", від 5 травня 2011 року в справі "Ільяді проти Росії", від 28 жовтня 2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 9 грудня 1994 року в справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 1 липня 2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 7 червня 2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.
Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Відповідно до пункту 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.
Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.
У відповідності до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 №6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України у резолютивній частині рішення зазначаються відомості про розподіл судових витрат.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на Прокурора.
Керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову відмовити.
Судові витрати віднести на рахунок прокурора.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги на рішення, рішення набирає законної сили після прийняття судом апеляційної інстанції судового рішення.
Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене та підписане 18 листопада 2025 року.
Суддя О.В. Чевгуз