29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84
"18" листопада 2025 р. Справа № 924/962/25
м. Хмельницький
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Виноградової В.В., за участю секретаря судового засідання Люкової Л.С., розглянувши матеріали справи
за позовом приватного підприємства "Юхимівське"
до товариства з обмеженою відповідальністю "Віньковецький сирзавод"
про стягнення 14298,63 грн.
за участю представників:
позивача: Таганцов Б.А.
відповідача: не з'явився
В засіданні оголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.
встановив: приватне підприємство "Юхимівське" звернулось до Господарського суду Хмельницької області з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Віньковецький сирзавод" 584298,63 грн, з яких 570000,00 грн основного боргу, 13036,99 грн пені, 1261,64 грн відсотків за користування грошовими коштами.
Ухвалою суду від 29.09.2025 зазначену позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №924/962/25, призначено підготовче засідання на 20.10.2025, яке в подальшому відкладалось на 30.10.2025.
Позивачем на адресу суду направлено заяву (від 16.10.2025) про зменшення розміру позовних вимог, у якій просить стягнути з відповідача 14298,63 грн, з яких: пеня - 13036,99 грн, 3 % річних - 1261,64 грн, а також стягнути суму сплаченого судового збору в розмірі 7011,58 грн.
У судовому засіданні 20.10.2025 ухвалою суду, яка занесена до протоколу судового засідання, заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог прийнято судом з огляду на положення ст. ст. 14, 42, 46 ГПК України.
Позивач в обґрунтування позовних вимог вказує на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки №09/03 від 09.03.2023 щодо оплати товару. Як правові підстави позову зазначено ст. ст. 625, 692 ЦК України.
Відповідач у відзиві на позов повідомив про погашення основної заборгованості перед позивачем та зазначив, що товариство не намагалось ухилитись від сплати боргу. Зазначає, що виникнення заборгованості спричинене форс-мажорними обставинами - дією воєнного стану на території України, просить відмовити в позові. А також з огляду на сплату боргу у відзиві на позов просить закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмету спору відповідно до п.2 ч.1 ст. 231 ГПК України. В засіданні 30.05.2025 представник відповідача просив залишити без розгляду клопотання про закриття провадження у справі, оскільки відповідачу на час підготовки відзиву не було відомо про прийняття судом заяви про зменшення розміру позовних вимог, про що судом постановлено, з врахуванням положень ст. ст. 14, 42 ГПК України відповідну ухвалу, занесену до протоколу судового засідання.
Ухвалою суду від 30.10.2025 підготовче засідання у справі закрито, справу призначено до розгляду по суті в судовому засіданні на 18.11.2025.
Представник позивача в засіданні підтримав позовні вимоги з підстав, наведених у позові.
Представник відповідача в засідання суду не з'явився, будь-яких заяв, клопотань не надіслав.
Судом враховується, що відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Розглядом матеріалів справи встановлено наступне.
09.03.2023 між товариством з обмеженою відповідальністю "Віньковецький сирзавод" (Покупець) та приватним підприємством "Юхимівське" (Постачальник) було укладено договір поставки №09/03 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, Постачальник зобов'язується передати продукцію, зазначену в п. 1.2 цього договору в кількості, вказану в відповідній специфікації, та/або у рахунку-фактурі, що є невід'ємною частиною даного договору, у власність Покупцю, а Покупець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов'язується прийняти й завчасно оплатити цей товар.
Предметом цього договору є наступна продукція: молоко коров'яче незбиране, що відповідає ДСТУ №3662-97 "Молоко коров'яче незбиране. Вимоги до закупівлі" (далі - товар) (п. 1.2 договору).
Згідно з п. 2.1 Договору, якщо у специфікації не визначено інше, поставка товару здійснюється постачальником на умовах ЕХW (Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс 2010) - склад постачальника (Вінницька область, Жмеринський район, село Юхимівка, вулиця Гагаріна, 12).
Разом з товаром Постачальник, відповідно до п. 2.2 Договору, повинен передати Покупцю документи, які належать до передачі разом з товаром відповідно до чинного законодавства України.
Пунктом 2.3 Договору встановлено, що право власності на поставлений товар переходить до покупця в момент отримання товару від постачальника за видатковою накладною.
Датою поставки товару вважається дата прийняття Покупцем товару за видатковою накладною (п. 2.4 Договору).
Згідно умов п.3.1 Договору загальна кількість товару, що підлягає поставці, одиниці вимірювання, його часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються накладними та/або специфікаціями.
Відповідно до п. 4.2 Договору Покупець здійснює розрахунок за поставлену партію товару протягом 14 календарних днів з дати отримання рахунку Постачальника, відправленого на електронну пошту Покупця (vinksmak@ukr.net).
У накладних та/або специфікаціях на товар, що поставляється відповідно до цього договору, Постачальник зазначає найменування кожної асортиментної позиції товару, його кількість, вартість, одиниця виміру, а також може вказувати інші умови (п. 4.2. Договору).
Пунктами 7.1, 7.2 Договору передбачено, що базові ціни на товар, що поставляється постачальником, узгоджуються сторонами в протоколах погодження ціни та вказуються у накладних та/або специфікаціях та/або рахунках. Будь-які зміни базової ціни для вступу в силу вимагають узгодження сторонами.
Згідно з п. 7.3 Договору ціна цього договору складається із суми вартості партій товарів, поставлених Постачальником протягом строку дії цього договору та вказаних у накладних та/або специфікаціях та/або рахунках.
Відповідно до п. 8.1. Договору у випадку порушення своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, визначену цим договором та чинним в Україні законодавством. Порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Сторони досягли згоди, що за порушення строків (термінів) платежів Покупець сплачує на користь Постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Сума простроченого платежу визначається ціною товару (її частиною), яку Покупець сплатив із запізненням. Якщо на момент подання Постачальником вимоги або позову до суду щодо сплати Покупцем пені, ціна товару (її частина) не сплачена покупцем, сума несплаченої ціни товару (її частини), для розрахунку пені, визначається відповідно до встановлених договором правил на день подання вимоги або позову щодо сплати пені (п. 8.2. Договору).
У пункті 9.1 Договору зазначено, що сторони погодилися, що в разі виникнення форс-мажорних обставин (дії непереборної сили, яка не залежить від волі сторін та перешкоджає виконанню обов'язків за даним договором які не були і не могли бути відомими сторонам на момент підписання цього договору), а саме але не виключно війни, воєнних дій, блокади, ембарго, інших міжнародних санкцій, валютних обмежень, інших дій держав, які унеможливлюють виконання сторонами своїх зобов'язань, пожеж, повеней, іншого стихійного лиха чи сезонних природних явищ, закриття шляхів, сторони звільняються від відповідальності за невиконання або несвоєчасне виконання своїх зобов'язань на час дії зазначених обставин. У разі, коли дія зазначених обставин триває більше як 30 днів кожна із сторін має право на розірвання Договору і не несе відповідальності за таке розірвання за умови, що вона повідомить про це іншу Сторону не пізніше як за 15 днів до розірвання. Достатнім доказом форс-мажорних обставин є документ, виданий Торгово промисловою палатою України/іншим уповноваженим органом.
За умовами п. 10.1 Договору цей договір є чинним з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2023. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від обов'язку виконати умови цього договору. У випадку, якщо жодна зі сторін письмово не заявить про свій намір розірвати або змінити договір за 10 календарних днів до його закінчення, договір вважається пролонгованим на наступний календарний рік.
В разі необхідності, сторони додатково в письмовій формі можуть погодити графік поставки (п. 10.2 Договору).
04.08.2025 між товариством з обмеженою відповідальністю "Віньковецький сирзавод" (Покупець) та приватним підприємством "Юхимівське" (Постачальник) було укладено додаткову угоду про розірвання договору поставки № 09/03 від 09.03.2023 (далі - Угода).
Відповідно до п. 1.1 Угоди сторони домовились розірвати Договір поставки №09/03 від 09.03.2023 з 24 серпня 2025 року.
Згідно умов п. п. 2.1- 2.3 Угоди останній день відвантаження товару за Договором - 10 серпня 2025 року (включно). Після цієї дати відвантаження не здійснюються. Розрахунки за фактично поставлений до 10 серпня 2025 року товар здійснюються у порядку та строки, визначені договором, але не пізніше 24 серпня 2025 року. Сторони забезпечують оформлення та обмін усіма первинними документами і податковими накладними за поставки до 10 серпня 2025 року до 24 серпня 2025 року.
З 24.08.2025 сторони не вважають себе пов'язаними будь-якими правами та зобов'язаннями за Договором, окрім зобов'язань прямо передбачених п. 2 цієї Угоди (п. 3.1 Угоди).
Відповідно до п. 5.1 Угоди, ця угода набирає чинності з моменту її підписання сторонами, є невід'ємною частиною Договору поставки №09/03 від 09.03.2023.
Позивач на виконання умов договору поставки №09/03 від 09.03.2023 поставив відповідачу товар, зокрема, відповідно до видаткових накладних: № 373 від 28.07.2025 на суму 129715,20 грн; № 374 від 30.07.2025 на суму 128640,00 грн; № 385 від 01.08.2025 на суму 126796,80 грн; № 386 від 03.08.2025 на суму 130483,20 грн; № 388 від 05.08.2025 на суму 129830,40 грн; № 392 від 09.08.2025 на суму 123974,40 грн; № 393 від 10.08.2025 на суму 121248,00 грн.
Вказане також підтверджується прийомними квитанціями: від 28.07.2025 про поставку 6098 кг молока на загальну вартість 129715,20 грн; від 30.07.2025 про поставку 5973 кг молока на загальну вартість 128640,00 грн; від 01.08.2025 про поставку 6020 кг молока на загальну вартість 126796,80 грн; від 03.08.2025 про поставку 5800 кг молока на загальну вартість 130483,20 грн; від 05.08.2025 про поставку 6050 кг молока на загальну вартість 129830,40 грн; від 09.08.2025 про поставку 5840 кг молока на загальну вартість 123974,40 грн; від 10.08.2025 про поставку 5700 кг молока на загальну вартість 121248,00 грн.
Сторонами складено, підписано та скріплено відтисками печаток акт звірки взаємних розрахунків за період 01.01.2025-12.08.2025, в якому зафіксовано, що станом на 12.08.2025 заборгованість відповідача за поставлений товар становить 860360,66 грн.
Позивачем виставлено відповідачу рахунок №126 від 12.08.2025 на оплату товару (молоко коров'яче) на загальну суму 860360,66 грн.
Відповідно до кредитових повідомлень відповідач перерахував за поставлену продукцію позивачу: 19.08.2025 - 60360,66 грн (номер платежу 5405), 21.08.2025 - 30000,00 грн (номер платежу 5431), 26.08.2025 - 20000,00 грн (номер платежу 5445), всього разом 110360,66 грн.
Приватне підприємство "Юхимівське" звернулося до товариства з обмеженою відповідальністю "Віньковецький сирзавод" з вимогою від 26.08.2025 погасити заборгованість у сумі 750000,000 грн та зауважило про право нарахування штрафних санкцій, нарахувань відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, у разі несплати боргу.
У відповіді (від 28.08.2025) на вищенаведену вимогу ТОВ "Віньковецький сирзавод" визнало факт наявності заборгованості у розмірі 750000 грн за поставлений товар та звернуло увагу на обставини, які вплинули на невиконання грошових зобов'язань, зокрема, зростання цін на сировину, зменшення обсягів реалізації продукції, затримки у розрахунку зі сторони покупців, порушення з боку позивача щодо укладення додаткової угоди, що призвело до зупинки у виробництві та спричинило збитки, повідомило про часткове погашення заборгованості, всього на загальну суму 110360,66 грн (платіжне доручення № 5405 від 19.08.2025 на суму 60360,66 грн; платіжне доручення №5431 від 21.08.2025 на суму 30000,00 грн; платіжне доручення №5445 від 26.08.2025 на суму 20000,00 грн) та просило утриматись від застосування штрафних санкцій.
Відповідно до кредитових повідомлень відповідач у період з 29.08.2025-02.10.2025 перерахував за поставлену продукції позивачу: 29.08.2025 - 20000,00 грн (номер платежу 5476), 02.09.2025 - 30000,00 грн (номер платежу 5491), 05.09.2025 - 50000,00 грн (номер платежу 5516), 09.09.2025 - 30000,00 грн (номер платежу 5534), 12.09.2025 - 50000,00 грн (номер платежу 5554), 16.09.2025 - 30000,00 грн (номер платежу 5589), 19.09.2025 - 40000,00 грн (номер платежу 5613), 23.09.2025 - 30000,00 грн (номер платежу 5625), 26.09.2025 - 70000,00 грн (номер платежу 5643), 26.09.2025 - 30000,00 грн (номер платежу 5660), 30.09.2025 - 70000,00 грн (номер платежу 5673), 01.10.2025 - 50000,00 грн (номер платежу 5681), 01.10.2025 - 60000,00 грн (номер платежу 5689), 01.10.2025 - 90000,00 грн (номер платежу 5688), 02.10.2025 - 40000,00 грн (номер платежу 5693), 02.10.2025 - 60000,00 грн (номер платежу 5692), всього 750000,00 грн.
У зв'язку із несвоєчасним виконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати продукції, позивач з урахуванням заяви (від 16.10.2025) про зменшення розміру позовних вимог, просить стягнути з відповідача 13036,99 грн пені, 1261,64 грн 3 % річних.
Аналізуючи подані докази, оцінюючи їх у сукупності, суд до уваги бере таке.
За змістом ч. 1. ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 ЦК України).
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Як слідує з матеріалів справи, 09.03.2023 між товариством з обмеженою відповідальністю "Віньковецький сирзавод" як покупцем та приватним підприємством "Юхимівське" як постачальником було укладено договір поставки №09/03, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця на підставі видаткових накладних товар - молоко коров'яче незбиране, а покупець зобов'язувався прийняти й оплатити товар.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з положеннями ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами позивач поставив відповідачу товар на підставі видаткових накладних №373 від 28.07.2025 на суму 129715,20 грн; №374 від 30.07.2025 на суму 128640,00 грн; №385 від 01.08.2025 на суму 126796,80 грн; №386 від 03.08.2025 на суму 130483,20 грн; №388 від 05.08.2025 на суму 129830,40 грн; №392 від 09.08.2025 на суму 123974,40 грн; №393 від 10.08.2025 на суму 121248,00 грн та прийомних квитанцій: від 28.07.2025 про поставку 6098 кг молока на загальну вартість 129715,20 грн; від 30.07.2025 про поставку 5973 кг молока на загальну вартість 128640,00 грн, від 01.08.2025 про поставку 6020 кг молока на загальну вартість 126796,80 грн; від 03.08.2025 про поставку 5800 кг молока на загальну вартість 130483,20 грн; від 05.08.2025 про поставку 6050 кг молока на загальну вартість 129830,40 грн; від 09.08.2025 про поставку 5840 кг молока на загальну вартість 123974,40 грн; від 10.08.2025 про поставку 5700 кг молока на загальну вартість 121248,00 грн.
Позивачем виставлено відповідачу рахунок №126 від 12.08.2025 на оплату товару в сумі 860360,66 грн.
Сторони у додатковій угоді від 04.08.2025 узгодили, що розрахунки за фактично поставлений до 10 серпня 2025 року товар здійснюються у порядку та строки, визначені договором, але не пізніше 24 серпня 2025 року.
Разом із тим, відповідач у період 19.08.2025-21.08.2025 перерахував позивачу за поставлене молоко 90360,66 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи кредитовими повідомленнями від 19.08.2025 на суму 60360,66 грн (номер платежу 5405), від 21.08.2025 на суму 30000,00 грн (номер платежу 5431).
В подальшому відповідач відповідно до кредитових повідомлень у період з 26.08.2025-02.10.2025 перерахував за поставлену продукції позивачу: 26.08.2025 - 20000,00 грн (номер платежу 5445), 29.08.2025 - 20000,00 грн (номер платежу 5476), 02.09.2025 - 30000,00 грн (номер платежу 5491), 05.09.2025 - 50000,00 грн (номер платежу 5516), 09.09.2025 - 30000,00 грн (номер платежу 5534), 12.09.2025 - 50000,00 грн (номер платежу 5554), 16.09.2025 - 30000,00 грн (номер платежу 5589), 19.09.2025 - 40000,00 грн (номер платежу 5613), 23.09.2025 - 30000,00 грн (номер платежу 5625), 26.09.2025 - 70000,00 грн (номер платежу 5643), 26.09.2025 - 30000,00 грн (номер платежу 5660), 30.09.2025 - 70000,00 грн (номер платежу 5673), 01.10.2025 - 50000,00 грн (номер платежу 5681), 01.10.2025 - 60000,00 грн (номер платежу 5689), 01.10.2025 - 90000,00 грн (номер платежу 5688), 02.10.2025 - 40000,00 грн (номер платежу 5693), 02.10.2025 - 60000,00 грн (номер платежу 5692).
Отже, відповідач здійснив оплату коштів за отриманий товар в сумі 770000 грн з порушенням строку, узгодженого в додатковій угоді від 04.08.2025.
Згідно зі ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною першою статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
З огляду на порушення відповідачем зобов'язання щодо оплати товару, позивач просить стягнути з відповідача 13036,99 грн пені.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 2 ст. 551 ЦК України передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
У п. 8.2 договору поставки №09/03 від 09.03.2023 сторони узгодили, що за порушення строків (термінів) платежів покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Суд, проаналізувавши поданий розрахунок пені, зазначає, що позивачем при нарахуванні пені за період 12.09.2025 - 16.09.2025 на борг в сумі 570000 грн не враховано, що така сума заборгованості проіснувала до 15.09.2025, оскільки відповідачем 16.09.2025 здійснено оплату товару в сумі 30000 грн, з 16.09.2025 сума боргу склала 540000 грн. Решта нарахувань проведено правильно.
З огляду на зазначене, суд, здійснивши з використанням ІПС "Законодавство" перерахунок пені, з врахуванням сум заборгованості та періодів нарахувань, вважає, що правомірним буде нарахування пені в сумі 13011,51 грн, решта нарахувань - в сумі 25,48 грн є безпідставними.
Окрім того позивач заявив до стягнення з відповідача 1261,64 грн 3% річних.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, постанови Верховного Суду від 20.08.2025 у справі № 910/15292/24).
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції та 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанови Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18, 27.08.2025 у справі №920/1114/24).
Суд, перевіривши з використанням ІПС "Законодавство" розрахунок нарахованих 1261,64 грн 3% річних, з врахуванням сум заборгованості та періодів нарахувань, з огляду на наведені вище допущені позивачем помилки (при розрахунку пені), зазначає, що обґрунтованим буде нарахування 3% річних на загальну суму 1259,17 грн. Решта - 2,47 грн заявлених до стягнення 3% річних нарахована необґрунтовано.
З приводу твердження відповідача, що виникнення заборгованості спричинене форс-мажорними обставинами - дією воєнного стану на території України суд зазначає таке.
У статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" зазначено, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Отже, ознаками форс-мажорних обставин є такі елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов'язань за таких умов, здійснення господарської діяльності.
Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона, яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17.08.2022 у справі № 922/854/21.
Між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов'язання має бути причинно-наслідковий зв'язок. Тобто неможливість виконання зобов'язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21).
З аналізу наведеного слідує, що на особу, яка порушила зобов'язання, покладається обов'язок доведення того, що відповідне порушення є наслідком дії певної непереборної сили, тобто, що непереборна сила не просто існує, а безпосередньо призводить до порушення стороною свого зобов'язання (необхідність існування причинно-наслідкового зв'язку між виникненням форс-мажорних обставин та неможливістю виконання стороною своїх зобов'язань).
Для звільнення від відповідальності внаслідок настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) відповідач зобов'язаний надати не лише документ уповноваженого органу, який засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а й довести, що такі обставини об'єктивно унеможливили виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 04.10.2022 у справі №927/25/21).
Відповідач з огляду на положення п. 9.1 Договору поставки, як на форс-мажорні обставини, посилається на введення воєнного стану на території України.
Суд звертає увагу, що відповідач не надав доказів на підтвердження наявності причинно-наслідкового зв'язку між наявними форс-мажорними обставинами та невиконанням зобов'язань, зокрема, не підтверджено неможливості виконувати свої зобов'язання за договором поставки № 09/03 від 09.03.2023 щодо оплати товару у передбачені ним строки саме внаслідок дії воєнного стану, неможливості здійснювати господарську, підприємницьку діяльність з метою отримання прибутку, відсутності такого прибутку тощо. Окрім того не надано доказів щодо дотримання відповідачем вимог п. 9.1 договору поставки № 09/03 від 09.03.2023.
При цьому також зважається на те, що обставини пов'язані із введенням воєнного стану на території України стосуються не лише відповідача, а також позивача, та ставлять їх в однакові умови здійснення діяльності.
Аргументи відповідача про невжиття з боку позивача жодних заходів щодо врегулювання спору у досудовому порядку, щодо запізнення здійснення розрахунків з боку покупців продукції суд оцінює критично, оскільки спірні правовідносини не передбачали обов'язкового досудового врегулювання спору, а недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність у боржника необхідних коштів в силу положень ст. 617 ЦК України не є підставам звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Згідно із ст. ст. 13, 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ст. 76 ГПК України) .
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ст. 86 ГПК України).
Враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 14298,63 грн, з яких: пеня - 13036,99 грн, 3 % річних - 1261,64 грн підлягають частковому задоволенню, а саме в частині стягнення 13011,51 грн пені, 1259,17 грн 3% річних. У решті позовних вимог (25,48 грн пені та 2,47 грн 3% річних) суд відмовляє. Доказів на спростування зазначеного суду не подано.
Суд також враховує, що Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Витрати зі сплати судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку із частковим задоволенням позову покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог з урахуванням ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", оскільки позовна заява подана в електронній формі.
Окрім того, суд звертає увагу, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 74, 86, 126, 129, 233, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов приватного підприємства "Юхимівське" до товариства з обмеженою відповідальністю "Віньковецький сирзавод" про стягнення 14298,63 грн, з яких 13036,99 грн пені, 1261,64 грн 3% річних задовольнити частково.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Віньковецький сирзавод" (вул. Першотравнева, 4, смт. Віньківці, Хмельницька область, 32500, код 00447681) на користь приватного підприємства "Юхимівське" (вул. Гагаріна, буд 12, с. Юхимівка, Жмеринський р-н, Вінницька область, 23524, код 04325331) 13011,51 грн (тринадцять тисяч одинадцять гривень 51 коп.) пені, 1259,17 грн (одну тисячу двісті п'ятдесят дев'ять гривень 17 коп.) 3% річних, 2412,58 грн (дві тисячі чотириста дванадцять гривень 58 коп.) витрат зі сплати судового збору.
Видати наказ.
В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст. 256 ГПК України).
Апеляційна скарга подається в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України.
Повне рішення складено 18.11.2025.
Суддя В.В. Виноградова