8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"06" листопада 2025 р. м. ХарківСправа № 922/2089/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Жигалкіна І.П.
при секретарі судового засідання Кісельовій С.М.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Маріупольпромснаб", м. Дніпро
до 3 - я особа, яка не Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини", м. Харків , заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів - АТ "Завод "Електроважмаш", м. Харків
про стягнення 19 827 413,55 грн
за участю представників
без участі представників
Товариство з обмеженою відповідальністю "Маріупольпромснаб" (надалі - Позивач) звернулося 17 червня 2025 року до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" (надалі - Відповідач) про стягнення грошових коштів в сумі 19 827 413,55 грн, (де: сума основної заборгованості у розмірі 10 680 872,81 грн; - сума нарахувань пені (5%) у розмірі 505 248,79 грн; сума нарахувань 1% річних у розмірі 463 777,12 грн; сума нарахувань 3% річних у розмірі 101 840,90 грн; сума інфляційних нарахувань у розмірі 8 075 673,93 грн) та суму судових витрат у розмірі 237 928,96 грн.
Свої вимоги Позивач обґрунтовує невиконанням з боку Відповідача зобов'язань за чотирма договорами поставки продукції, а саме: за договором №238-16/753-ВК від 25.02.2020, за договором №238-16/901 від 15.05.2020, за договором №238-16/904 від 15.05.2020 та за договором №13/21-318 від 04.10.2021 в частині повної та своєчасної сплати вартості поставленої продукції.
Також, Позивачем заявлено клопотання про застосування ч. 10 ст. 238 ГПК України, зобов'язання орган (особу), що буде виконувати рішення, здійснювати нараховування 3% річних на суму основного боргу у розмірі 10 680 872,81 (десять мільйонів шістсот вісімдесят тисяч вісімсот сімдесят дві) гривні 81 копійка, починаючи з 18.06.2025 і до моменту остаточного виконання рішення суду.
Ухвалою від 18.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №922/2089/25, де розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін та призначенням підготовчого засідання на 10 липня 2025 року о 11:00.
Також, судом залучено до участі у даній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Акціонерне товариство "Завод "Електроважмаш".
У відповідності до ухвали суду від 10.07.2025 судом було прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи: - відзив на позов (вх. № 15818 від 07.07.2025 року); - заяву позивача (вх. № 16067 від 09.07.2025 року); - відповідь на відзив (вх. № 16070 від 09.07.2025 року). Також судом визначено, що підготовче засідання у справі відбудеться 24 липня 2025 року о(б) 11:00 год.
Судом здійснено повідомлення, про що постановлено ухвалу від 24.07.2025, що підготовче засідання, яке було призначене на 24.07.2025, не проводилось, слухання справи не відбулося, у зв'язку з ворожими обстрілами рф авіабомби КАБ по місту Харкову, на підставі чого суд повідомляє, що підготовче засідання у справі відбудеться 31 липня 2025 року о(б) 11:00 год.
31 липня 2025 року суд своєю ухвалою вирішив продовжити строк проведення підготовчого провадження на 30 днів до "18" вересня 2025 р. та відклав підготовче засідання на 04.09.2025 о 11:00. Також, в зазначеній ухвалі судом було повідомлено учасників справи, що клопотання (вх. № 17641 від 30.07.2025) Відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій буде розглянуто в кінцевому процесуальному документі, а клопотання (вх. №17689 від 31.07.2025) Відповідача про витребування оригіналів документів буде розглянуто в межах процесуального законодавства.
Ухвалою від 04.09.2025 (з урахуванням постановленої ухвали від 17.09.2025 про виправлення описки) було відмовлено у задоволенні клопотання (вх. №17689 від 31.07.2025) Відповідача про витребування оригіналів документів. Зобов'язано Позивача надати оригінали доказів (документів), якими обґрунтовуються позовні вимоги, для дослідження судом під час розгляду справи по суті. Підготовче засідання відкладено на 18 вересня 2025 року о 11:45.
Ухвалою від 18.09.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 02 жовтня 2025 року о 12:00.
Судом здійснено повідомлення, про що постановлено ухвалу від 02.10.2025, що судове засідання у справі відбудеться 23 жовтня 2025 року о(б) 12:00 год.
Ухвалою від 23.10.2025 суд повідомив учасників справи, що судове засідання призначене на 23 жовтня 2025 року не відбулося з підстав відсутності електроенергії, а отже виникла неможливість проведення судових засідань з застосуванням технічних засобів фіксації судового засідання та неможливість проведення судового засідання з застосуванням відеоконференцзв'язку. З таких підстав суд зазначає, що судове засідання у справі відбудеться 30 жовтня 2025 року о(б) 10:30 год.
Ухвалою суду від 30 жовтня 2025 року повідомлено учасників справи, що судове засідання відбудеться 06.11.2025 о 12:00.
06 листопада 2025 року, судове засідання не відбулося з підстав несправності (неналежного функціонування) системи відеоконференцзв'язку про що було складено відповідний акт.
Згідно з вимогами ст. 120 ГПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення учасників про розгляд справи. Так, в розумінні ст. 6 та ст. 242 ГПК України був повідомлений про відкриття провадження у справі. Оскільки отримання учасниками справи процесуальних документів відбувалось в електронному вигляді, наявність зареєстрованих в системі обміну електронними документами між судом та учасниками судового процесу підтверджується відповідними даними щодо реєстрації електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі).
Отже враховуючи, що відповідно до ч. 6 ст. 6 ГПК України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Учасником справи відомі процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.
Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Суд наголошує, що право бути почутим є одним з ключових принципів процесуальної справедливості, яка передбачена статтею 129 Конституції України і статтею 6 Конвенції. Учасник справи повинен мати можливість захистити свою позицію в суді. Така можливість сприяє дотриманню принципу змагальності через право особи бути почутою та прийняттю обґрунтованого і справедливого рішення. Загальна концепція справедливого судочинства, яка охоплює основний принцип, згідно з яким провадження має бути змагальним, вимагає, щоб особа була поінформована про порушення справи та хід її розгляду.
Такі принципи господарського судочинства, як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі, реалізуються, зокрема, шляхом надання особам, які беруть участь у справі, рівних процесуальних прав й обов'язків, до яких, зокрема, віднесено право знати про дату, час і місце судового розгляду справи, про всі судові рішення, які ухвалюються у справі та стосуються їхніх інтересів, а також право давати усні та письмові пояснення, доводи та заперечення (відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 03.08.2022 у справі №909/595/21).
В силу приписів ст. 2, 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Це право забезпечується офіційним оприлюдненням судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України в порядку, встановленому цим Законом. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
Згідно ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).
Основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є розумність строків розгляду справи судом, неприпустимість зловживання процесуальними правами (пункти 10, 11 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 42 ГПК України, учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом. Згідно з ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.
З врахуванням вказаних приписів чинного законодавства та з огляду на фактичні обставини справи суд констатує, що вчинив всі необхідні та можливі заходи для належного повідомлення сторін про дату, час та місце судового засідання по даній справі, їм надана можливість скористатись своїми процесуальними правами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України, в тому числі судом дотримано під час розгляду справи обумовлені чинним законом процесуальні строки для звернення учасників справи із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово вказував на необхідність дотримання принципу розумності тривалості провадження.
Так, у рішення "Вергельський проти України" ЄСПЛ вказав, що розумність тривалості провадження має оцінюватися у світлі конкретних обставин справи та з урахуванням таких критеріїв, як складність справи, поведінка заявника та відповідних органів.
Враховуючи вищевказане суд вважає, що учасники процесу були належним чином повідомлений судом про розгляд спору за їх участю. В той же час, вони не були позбавлений можливості скористатися вільним доступом до електронного реєстру судових рішень в Україні, в силу статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" та ознайомитися з ухвалами Господарського суду Харківської області та визначеними у ній датами та часом розгляду даної справи та забезпечити представництво його інтересів в судових засіданнях.
Суд приймає до уваги, що сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів, надано достатньо часу для підготовки до судового розгляду справи.
Згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Таким чином, оскільки судом вчинені всі необхідні визначені процесуальним законом вимоги щодо повідомлення сторін, суд визнає, що сторони були належним чином повідомлені про розгляд справи, як того вимагають приписи ст.ст.6, 120, 242 ГПК України, однак не скористався своїми правами на подання пояснень, доказів, заперечень на позов та участь у судовому засіданні.
В ході розгляду даної справи Господарським судом Харківської області, у відповідності до п. 4 ч. 5 ст. 13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.
Таким чином, вбачається, що всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також судом надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.
З'ясувавши всі фактичні обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд установив такі обставини.
Як встановлено судом та не заперечується учасниками справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Маріупольпромснаб" (позивач, постачальник) та Державним підприємством "Завод "Електроважмаш" (третя особа) та його правонаступником - Акціонерним товариством «Українські енергетичні машини» (відповідач, замовник) на протязі 2020-2021 року було укладено чотири договори постачання, кожен із яких має однаковий суб'єктний склад та правову природу, породжує схожі взаємні права та обов'язки, які є подібними, хоча і стосуються виконання окремих обсягів поставки продукції. При цьому три договори постачання: договір постачання №238-16/753-ВК, договір постачання №238-16/901 та договір постачання №238-16/904 були укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю "Маріупольпромснаб" та Державним підприємством "Завод "Електроважмаш" та один договір постачання №13/21-318 був укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Маріупольпромснаб" та Акціонерним товариством "Українські енергетичні машини", яке є правонаступником Державного підприємства "Завод "Електроважмаш".
1. Стосовно Договору постачання №238-16/753-ВК від 25.02.2020.
25.02.2020 між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Маріупольпромснаб» (Постачальник) і відповідачем - Державним підприємством «Завод «Електроважмаш» (Замовник) було укладено Договір постачання №238-16/753-ВК (т. 1 а.с. 246 - 250; т. 2 а.с. 1 - 3), за умовами якого Постачальник зобов'язався у 2020 році поставити Замовнику продукцію, зазначену в Специфікації №1 (додаток №1), а Замовник - прийняти і оплатити таку продукцію. Поставка здійснюється окремими партіями (пункт 1.1. договору).
Пунктом 1.2. Договору передбачено, що найменування, номенклатура, кількість та ціна за одиницю продукції, а також код і назва, відповідно до Національного класифікатора України ДК 021:2015 «Єдиний закупівельний словник», затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 23.12.2015р. №1749, зазначаються у Специфікації №1 (Додаток № 1), яка є невід'ємною частиною цього Договору.
Умовами пункту 2.1. Договору погоджено, що Постачальник здійснює поставку продукції Замовнику протягом 20 календарних днів з моменту отримання письмової заявки постачальника, згідно з пунктом 1.3. Договору.
Сторонами у пункті 2.2. та пункті 2.3. Договору встановлено, що передача продукції здійснюється транспортом постачальника та за його рахунок на умовах DDP на склад Замовника за адресою: пр-т. Московський, 299, м. Харків, 61089.
Пунктом 2.4. Договору передбачено, що право власності на продукцію переходить до Замовника з моменту її фактичної поставки від Постачальника.
Умовами пункту 3.1. Договору погоджено та визначено, що ціна цього Договору становить 82 640 978,40 грн. у т.ч. ПДВ 20% -13 773 496,40 грн.
Згідно п. 4.1, 4.2 Договору, Замовник здійснює оплату продукції протягом 60 (шістдесят) календарних днів з моменту здійснення поставки продукції і приймання її за якістю та кількістю. При відвантаженні продукції Постачальник надає Замовнику наступні документи: накладну, рахунок-фактуру, товарно-транспортну накладну.
Замовник зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі здійснювати оплату продукції, на умовах цього Договору. ()п. 5.1. Договору). Постачальник має право своєчасно і в повному обсязі отримувати плату за поставлену продукцію на умовах цього договору. (п. 5.4. Договору).
Пунктом 6.1 Договору передбачено, що приймання продукції за якістю проводиться відповідно до Інструкції Держарбітражу СРСР "Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю" №П-7 від 25.04.1966 р.
Відповідно до пункту 6.2. Договору приймання продукції з кількості проводиться відповідно до Інструкції Держарібтражу СРСР "Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю" №П-6 від 15.06.1965.
Відповідно до п. 8.3 Договору, датою отримання продукції вважається дата підписання Замовником товарно-супровідної документації.
Відповідно до п. 9.4 Договору, за порушення строку оплати, передбачених цим Договором, Постачальник має право пред'явити Замовнику вимогу про сплату пені в розмірі 0,1% від суми простроченої оплати за кожен день прострочення, але не більше 5 % від несплаченої суми та відповідно до п.9.5 договору вимагати оплату 1% річних та індексу інфляційних втрат.
Відповідно до положень п.12.2, 12.3 Договору при неможливості врегулювання спорів шляхом переговорів, сторони встановлюють обов'язковий претензійний порядок. Термін розгляду претензії 30 календарних днів. Після закінчення терміну розгляду претензії, всі спори, розбіжності і конфлікти, що виникли у зв'язку з виконанням цього Договору, а також у разі його зміни або розірвання, підлягають розгляду в Господарському суді Харківської області.
13.04.2020 між Замовником та Постачальником було укладено додаткову угоду №1 до договору №238-16/753-ВК від 25.02.2020, в якій сторони погодили, що продукція, вказана в Специфікації №1.1. (Додаток №1.1.) від 13.04.2020 до договору №238-16/753-ВК від 25.02.2020, є фактично поставленою на територію ДП "Завод "Електроважмаш" за період з 25.02.2020 по 10.04.2020 і складає: 2 252 423,43 грн. у т.ч. ПДВ 20% 375 403,90 грн. Крім того, внесено зміни до Специфікації №1 (Додаток №1) від 25.02.2020 до договору №238-16/753-ВК від 25.02.2020 та викладено її в редакції до цієї додаткової угоди №1, сума якої складає: 94 974 832,87 грн. у т.ч. ПДВ 20% 15 829 138,81 грн. Крім того, пункт 3.1. договору викладено у наступній редакції: "3.1. Ціна договору становить 97 227 256,30 грн у т.ч. ПДВ 20% 16 204 542,71 грн".
30.07.2020 між Замовником та Постачальником було укладено додаткову угоду №2 до договору №238-16/753-ВК від 25.02.2020, в якій сторони погодили, що продукція, вказана в Специфікації №1.2. (Додаток №1.2.) від 30.07.2020 до Договору №238-16/753-ВК від 25.02.2020, є фактично поставленою на територію ДП "Завод "Електроважмаш" за період з 13.04.2020 і складає: 3 745 043,31 грн. у т.ч. ПДВ 20% 624 173,89 грн. Крім того, внесено зміни до Специфікації №1 (Додаток №1) від 25.02.2020 до Договору №238-16/753-ВК від 25.02.2020 та викладено її в редакції до цієї Додаткової угоди №1, сума якої складає: 89 440 960,92 грн. у т.ч. ПДВ 20% 14 906 826,82 грн. Крім того, пункт 3.1. договору викладено у наступній редакції: "3.1. Ціна договору становить 95 438 427,66 грн у т.ч. ПДВ 20% 15 906 404,61 грн".
01.09.2020 між Замовником та Постачальником було укладено додаткову угоду №3 до договору №238-16/753-ВК від 25.02.2020, в якій сторони погодили, що продукція, вказана в Специфікації №1.3. (Додаток №1.3.) від 01.09.2020 до Договору №238-16/753-ВК від 25.02.2020, є фактично поставленою на територію ДП "Завод "Електроважмаш" за період з 28.07.2020 по 01.09.2020 і складає: 337 897,51 грн. у т.ч. ПДВ 20% 56 316,25 грн. Крім того, внесено зміни до Специфікації №1 (Додаток №1) від 25.02.2020 до Договору №238-16/753-ВК від 25.02.2020 та викладено її в редакції до цієї Додаткової угоди №3, сума якої складає: 103 485 354,45 грн. у т.ч. ПДВ 20% 17 247 559,07 грн. Крім того, пункт 3.1. договору викладено у наступній редакції: "3.1. Ціна договору становить 109 482 821,19 грн у т.ч. ПДВ 20% 18 247 136,87 грн".
29.12.2020 між Замовником та Постачальником було укладено додаткову угоду №4 до договору №238-16/753-ВК від 25.02.2020, в якій сторони погодили, що продукція, вказана в Специфікації №1.4. (Додаток №1.4.) від 29.12.2020 до Договору №238-16/753-ВК від 25.02.2020, є фактично поставленою на територію ДП "Завод "Електроважмаш" за період з 01.09.2020 по 29.12.2020 і складає: 302 176,14 грн. у т.ч. ПДВ 20% 50 362,69 грн. Крім того, внесено зміни до Специфікації №1 (Додаток №1) від 25.02.2020 до Договору №238-16/753-ВК від 25.02.2020 та викладено її в редакції до цієї Додаткової угоди №4, сума якої складає: 120 249 112,64 грн. у т.ч. ПДВ 20% 20 041 518,77 грн. Крім того, пункт 3.1. договору викладено у наступній редакції: "3.1. Ціна договору становить 126 886 653,03 грн у т.ч. ПДВ 20% 21 147 775,50 грн".
10.08.2021 між Замовником та Постачальником було укладено додаткову угоду №5 до договору №238-16/753-ВК від 25.02.2020 (т.2 а.с. 6), в якій сторони погодили, що продукція за додатковою угодою №4 від 29.12.2020 до Договору №238-16/753-ВК від 25.02.2020 в період з 29.12.2020 по 28.07.2021 не поставлялась. Крім того, внесено зміни до Специфікації №1 (Додаток №1) від 25.02.2020 до Договору №238-16/753-ВК від 25.02.2020 та викладено її в редакції до цієї Додаткової угоди №5, сума якої складає: 111 681 976,87 грн. у т.ч. ПДВ 20% 18 613 662,81 грн. Крім того, пункт 3.1. договору викладено у наступній редакції: "3.1. Ціна договору становить 118 319 517,26 грн у т.ч. ПДВ 20% 19 719 919,54 грн. Також, сторони внесли зміни до п.13.1 розділу 13 основного договору та виклали його в наступній редакції: «Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2022 року включно".
13.10.2021 між Замовником та Постачальником було укладено додаткову угоду №6 до договору №238-16/753-ВК від 25.02.2020 (т. 2 а.с. 10 - 11), в якій сторони погодили, що продукція за договором №238-16/753-ВК від 25.02.2020 на територію АТ "Завод "Електроважмаш" в період з 29.12.2020 по 29.09.2021 не поставлялась. Внесено зміни до Специфікації №1 (Додаток №1) від 25.02.2020 до Договору №238-16/753-ВК від 25.02.2020 та викладено її в редакції до цієї Додаткової угоди №6, сума якої складає: 93 460 761,36 грн. у т.ч. ПДВ 20% 15 576 793,56 грн. Також, пункт 3.1. договору викладено у наступній редакції: "3.1. Ціна договору становить 100 098 301,75 грн у т.ч. ПДВ 20% 16 683 050,29 грн. з урахуванням вартості раніше поставленої продукції, з моменту підписання договору, Сторони доповнили розділ 7 договору п. 7.6 наступного змісту: «Виробником продукції, поставку якої за цим договором здійснює ТОВ "Маріупольпромснаб", є ТОВ "Метінвест-СМЦ". Сторони пункт 3.2. договору виклали в редакції згідно пунктів 3.2, 3.2.1, 3.2.2 цієї додаткової угоди №6: " 3.2. Сторони можуть прийти до згоди про зміну істотних умов договору (ціна, обсяг тощо) шляхом укладання додаткової угоди у випадку збільшення ціни на продукцію виробником (в цілому чи окремої номенклатури) більше ніж на 5% від ціни на відповідну продукцію після погодження попередньої ціни, або у разі наявності інших обставин, які виключають можливість Постачальника здійснювати наступні поставки продукції за раніше встановленою ціною". "3.2.1. Сторони погоджують, що підвищення ціни виробником більше ніж на 5% та інші чинники, на підставі яких в подальшому може змінюватись ціна цього договору, не можуть бути враховані при укладанні даного договору та не залежать від волевиявлення Замовника та Постачальника". "3.2.2. Сторони погоджуються, що підписання додаткової угоди на зменшення ціни договору не потребує окремого погодження чи надання будь-яких документів". Також, сторони пункт 3.3. договору виклали в наступній редакції: "3.3 У разі наявності обставини, що передбачені пунктом 3.2 цього договору, зацікавлена сторона направляє лист-пропозицію щодо зміни істотних умов договору. До такого листа додаються один або декілька з наступних документів: підтвердження підвищення ціни на товар виробником на 5% (наприклад офіційний лист виробника про підвищення вартості продукції або офіційно оприлюдненні прайс - листи виробника тощо); довідка Торгово-промислової палати, щодо рівня цін на продукцію, яка є предметом даного договору; інші документи, що обґрунтовано підтверджують наявність чинників, які визначені у пункті 3.2 цього договору. Після отримання листа-пропозиції інша сторона протягом п'яти робочих днів розглядає таку пропозицію, та в разі погодження складає, підписує та направляє для підписання іншій стороні додаткову угоду або направляє на адресу сторони, що ініціювала зміни, вмотивовану відповідь відмову від підписання додаткової угоди про внесення змін до істотних умов договору. Якщо сторони не дійшли згоди з даного питання, спір може бути переданий до розгляду до суду".
З матеріалів справи вбачається та не спростовується з боку відповідача, що Постачальник передав, а Замовник прийняв окрему партію продукції, зазначену в Специфікації №1 (додаток №1) до Договору №238-16/753-ВК від 25.02.2020, а саме:
- зі змінами, внесеними до неї в редакції до додаткової угоди №1 від 13.04.2020 до Договору №238-16/753-ВК від 25.02.2020 згідно видаткової накладної №М-00000191 від 28.05.2020. на суму 613 941,78 грн. Партія продукції була отримана представником замовника за довіреністю №549 від 28.05.2020 - Лисак К.В. Партія продукції була відвантажена замовнику з пунктом розвантаження за місцезнаходженням замовника: м. Харків, просп. Московський, 299 на підставі товарно-транспортної накладної (ТТН) №М-00000792 від 28.05.2020 та виписаний рахунок-фактура №М-00000138 від 28.05.2020 на суму 613 941,78 грн;
- зі змінами, внесеними до неї в редакції до додаткової угоди №2 від 30.07.2020 до Договору №238-16/753-ВК від 25.02.2020 згідно видаткової накладної №М-00000319 від 05.08.2020 на суму 337 897,51 грн. Партія продукції була отримана представником замовника за довіреністю №757 від 27.07.2020 - Лисак К.В. Партія продукції була відвантажена замовнику з пунктом розвантаження за місцезнаходженням замовника: м. Харків, просп. Московський, 299 на підставі товарно-транспортної накладної (ТТН) №М-00000882 від 05.08.2020 та виписаний рахунок-фактура № М-00000205 від 05.08.2020р. на суму 337 897,51 грн.;
- зі змінами, внесеними до неї в редакції до додаткової угоди №3 від 01.09.2020 до Договору №238-16/753-ВК від 25.02.2020 згідно видаткової накладної №М-00000393 від 02.10.2020 на суму 233 664,28 грн. Партія продукції була отримана представником замовника за довіреністю № 981 від 01.10.2020 - Лисак К.В. Партія продукції була відвантажена замовнику з пунктом розвантаження за місцезнаходженням замовника: м. Харків, просп. Московський, 299 на підставі товарно-транспортної накладної (ТТН) №М-00000928 від 02.10.2020 та виписаний рахунок-фактура № М-00000245 від 02.10.2020 на суму 233 664,28 грн.;
- зі змінами, внесеними до неї в редакції до додаткової угоди №3 від 01.09.2020 до Договору №238-16/753-ВК від 25.02.2020 згідно видаткової накладної №М-00000395 від 02.10.2020 на суму 68 511,86 грн. Партія продукції була отримана представником замовника за довіреністю № 981 від 01.10.2020 - Лисак К.В. Партія продукції була відвантажена замовнику з пунктом розвантаження за місцезнаходженням замовника: м. Харків, просп. Московський, 299 на підставі товарно-транспортної накладної (ТТН) №М-00000929 від 02.10.2020 та виписаний рахунок-фактура № М-00000247 від 02.10.2020 на суму 68 511,86 грн.;
- зі змінами, внесеними до неї в редакції до додаткової угоди №4 від 29.12.2020 до Договору №238-16/753-ВК від 25.02.2020 згідно видаткової накладної №М-00000100 від 16.02.2021 на суму 156 207,07 грн. Партія продукції була отримана представником замовника за довіреністю №52 від 16.02.2021 - Петровою М.С. Партія продукції була відвантажена замовнику з пунктом розвантаження за місцезнаходженням замовника: м. Харків, просп. Московський, 299 на підставі товарно-транспортної накладної (ТТН) №М-00000042 від 16.02.2021 та виписаний рахунок-фактура № М-00000079 від 16.02.2021 на суму 156 207,07 грн.
Вищезазначені видаткові накладні та товаро-транспорті накладні містять підписи представників Постачальника та Замовника, які скріплено відтисками печаток сторін. При цьому матеріали справи не містять будь-яких заперечень або зауважень Відповідача щодо якості, кількості, вартості отриманого від позивача товару відповідно до наведених видаткових накладних.
Разом з тим, матеріалами справи підтверджено, що Замовником за здійснену поставку продукції за видатковою накладною №М-00000191 від 28.05.2020 на суму 613 941,78 грн. та виписаним до неї рахунком-фактурою №М-00000138 від 28.05.2020 на суму 613 941,78 грн з строком оплати до 27.07.2020, була проведена часткова оплата (04.07.2021р) отриманої продукції на підставі платіжного доручення №8403 від 04.07.2021 на суму 449 941,78 грн.
При цьому, як вбачається з наявних в матеріалах справи доказів та не спростовується зворотного загальна сума партії поставленої продукції за видатковою накладною №М-00000191 від 28.05.2020 склала 613 941,78 грн., де Замовником здійснено частку сплату на підставі платіжного доручення №8403 від 04.07.2021 на суму 449 941,78 грн. (т. 2. а.с. 42). Тобто, залишок заборгованість у Замовника перед Постачальником складається у розмірі - 164 000,00 грн.
Таким чином, у зв'язку з відсутністю здійснення оплати з боку Замовника за отриману продукцію, на підставі цього Договору, згідно до зазначених видаткових накладних та рахунку-фактури до кожної з них відповідно, основна заборгованість за поставлену продукцію за договором № 238-16/753-ВК від 25.02.2020 складає суму - 960 280,72 грн.
Щодо посилання про визнання недійсними додаткових угод №1, №2, №3, №4 до Договору 238-16/753-ВК від 25.02.2020.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 22 квітня 2021 у справі №922/490/21 за позовом керівника Харківської місцевої прокуратури №3 в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до Державного підприємства "Завод "Електроважмаш" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Маріупольпромснаб" про визнання угод недійсними, визнано недійсною додаткову угоду №1 від 13.04.2020 до договору № 238-16/753-ВК від 25.02.2020, укладену між ДП "Завод "Електоважмаш" та ТОВ "Маріупольпромснаб"; визнано недійсною додаткову угоду №2 від 30.07.2020 до договору № 238-16/753-ВК від 25.02.2020, укладену між ДП "Завод "Електоважмаш" та ТОВ "Маріупольпромснаб"; визнно недійсною додаткову угоду №3 від 01.09.2020 до договору № 238-16/753-ВК від 25.02.2020, укладену між ДП "Завод "Електоважмаш" та ТОВ "Маріупольпромснаб"; визнано недійсною додаткову угоду №4 від 29.12.2020 до договору № 238-16/753-ВК від 25.02.2020, укладену між ДП "Завод "Електоважмаш" та ТОВ "Маріупольпромснаб".
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 17.08.2021 рішення Господарського суду Харківської області від 22.04.2021 у справі №922/490/21 залишено без змін та воно набрало законної сили 17.08.2021.
Вищевказаними судовими рішеннями не було покладено на сторони обов'язку щодо застосування правових наслідків визнання недійсними додаткових угод №1-№4 до договору поставки № 238-16/753-ВК від 25.02.2020.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 15.12.2021 у справі №922/490/21 за результатами розгляду касаційних скарг Фонду державного майна України та Товариства з обмеженою відповідальністю "Маріупольпромснаб" на рішення Господарського суду Харківської області від 22.04.2021 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 17.08.2021, залишив касаційні скарги без задоволення а рішення судів без змін, розглянувши питання щодо зміни ціни на вже поставлену продукцію, виснував наступне.
"146. ТОВ "Маріупольпромснаб" в касаційній скарзі зазначає, що суд апеляційної інстанції в описовій частині постанови помилково вказав, що відбулося фактичне підвищення ціни на вже поставлену продукцію. ТОВ "Маріупольпромснаб" звертає увагу, що таке твердження є хибним і не підтверджується доказами, наявними у матеріалах справи. Доводить, що додатковими угодами фіксувалася існуюча грошова заборгованість за фактично поставлену продукцію, а ціна підвищувалася лише на майбутні поставки.
147. Дійсно, як встановили суди попередніх інстанцій, до всіх додаткових угод №1-4 додавалася як специфікація №1 з новими (зміненими) цінами та кількістю товару, яка теж змінювалася, так і специфікація №1.1, в якій зазначалася кількість вже поставленого товару та заборгованість за ним.
148. Втім із тих документів, які містяться в матеріалах справи, неможливо визначити, чи стосувалася підвищення ціни лише тієї частини продукції, яка ще не була поставлена, чи всієї продукції, яка мала бути поставлена за Договором. Суди попередніх інстанцій не встановлювали відповідних обставин (кількість і вартість поставленої продукції за певні періоди між змінами ціни, кількість і вартість продукції, яка ще мала бути поставленою після підписання додаткової угоди №4).
150. Водночас Верховний Суд вважає, що ці обставини не входять в предмет доказування у справі, що переглядається, адже доводи прокурора ґрунтуються на незаконності та безпідставності зміни (збільшення) сторонами ціни після підписання Договору, і прокурором у цій справі не заявлялася вимога про застосування наслідків недійсності угод №1-4. Тому для вирішення спору у цій справі немає суттєвого значення, чи змінювалася ціна на вже поставлену продукцію, чи на ту частину продукції, яка ще мала бути поставлена ДП "Електроважмаш" за Договором. Ці питання мають бути вирішені сторонами Договору при застосуванні наслідків недійсності спірних правочинів (а у разі недосягнення ними згоди - судом) ".
В силу положень ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, після визнання недійсними додаткових угод №1-№4 за договором №238-16/753-ВК від 25.02.2020, сторони мали право змінити ціну на вже поставлену за договором продукцію наступним шляхом: за взаємною згодою, шляхом укладення додаткової угоди, або, у разі недосягнення згоди, шляхом звернення до суду.
Так, Позивач обґрунтовує свої вимоги по даній справі (справа №922/2089/25) тим, що поставки продукції здійснювалися за відповідними видатковими накладними та за цінами, встановленими основним Договором №238-16/753-ВК від 25.02.2020 та Специфікацією №1 (додаток №1) до нього, в редакції відповідно до Додаткової угоди, яка була укладена Сторонами в період проведення поставки продукції, а саме.
За видатковою накладною №М-00000191 від 28.05.2020 ціна за одиницю продукції (т) зазначена відповідно до Специфікації №1 до Договору №238-16/753-ВК від 25.02.2020 відповідно до додаткової угоди №1 від 13.04.2020 до цього договору в редакції специфікації №1 до цієї додаткової угоди.
За видатковою накладною №М-00000319 від 05.08.2020 ціна за одиницю продукції (т) зазначена відповідно до Специфікації №1 до Договору №238-16/753-ВК від 25.02.2020 відповідно до додаткової угоди №2 від 30.07.2020 до цього договору в редакції специфікації №1 до цієї додаткової угоди.
За видатковою накладною №М-00000393 від 02.10.2020 ціна за одиницю продукції (т) зазначена відповідно до Специфікації №1 до Договору №238-16/753-ВК від 25.02.2020 відповідно до додаткової угоди №3 від 01.09.2020 до цього договору в редакції специфікації №1 до цієї додаткової угоди.
За видатковою накладною №М-00000395 від 02.10.2020 ціна за одиницю продукції (т) зазначена відповідно до Специфікації №1 до Договору №238-16/753-ВК від 25.02.2020 відповідно до додаткової угоди №3 від 01.09.2020 до цього договору в редакції специфікації №1 до цієї додаткової угоди.
За видатковою накладною №М-00000100 від 16.02.2020 ціна за одиницю продукції (т) зазначена відповідно до Специфікації №1 до Договору №238-16/753-ВК від 25.02.2020 відповідно до додаткової угоди №4 від 29.12.2020 до цього договору в редакції специфікації №1 до цієї додаткової угоди.
При укладені додаткових угод №1-№4 за договором №238-16/753-ВК від 25.02.2020, ціни на вже поставлену продукцію за видатковими накладними не змінювалися та при проведенні розрахунків для встановлення розміру основної заборгованості за договором Позивачем використані ціни за одиницю поставленої продукції, які діяли на час проведення поставки відповідної партії продукції.
При цьому, сам факт отримання продукції, а також по цінам додаткових угод №1-№4 за договором №238-16/753-ВК від 25.02.2020 з боку Відповідача не спростовується та підтверджується факт часткової сплати останнім.
Матеріали справи підтверджується, а учасниками справи не спростовується, що після набрання рішенням суду у справі №922/490/21 законної сили, Сторонами були укладені дві додаткові угоди: 10.08.2021 було укладено додаткову угоду №5 до договору №238-16/753- ВК від 25.02.2020 та 13.10.2021 було укладено додаткову угоду №6 до договору №238-16/753-ВК від 25.02.2020 (т. 2 а.с. 6 - 14). У зазначених додаткових угодах сторони не визначили щодо змін ціни щодо поставленої (отриманої) за договором продукції.
Позивач посилається на те, що ним було здійснено повідомлення щодо узгодження Сторонами ціни на вже поставлену за трьома договорами продукцію за цінами, які були встановлені в видаткових накладних, здійснивши направлення 21.09.2021 року за вих. № 107 на адресу голови комісії з припинення AT "Завод "Електроважмаш" Бусько В.М. кредиторської вимоги до боржника за договором поставки №238-16/753-ВК від 25.02.2020, договором поставки №238-16901 від 15.05.2020, договором постачання №238-16904 від 15.05.2020, де ТОВ "Маріупольпромснаб" просило визнати кредитором та виконати зобов'язання за договорами: № 238-16/753-ВК від 25.02.2020 р., № 238-16/901 від 15.05.2020, № 238-16/904 від 15.05.2020, на загальну суму 9 655 034, 26 грн. До кредиторської вимоги було додано Акти звірки взаємних розрахунків за договорами: № 238-16/753-ВК від 25.02.2020, № 238-16/901 від 15.05.2020, № 238-16/904 від 15.05.2020, на вищезазначену загальну суму боргу.
14.12.2021 року на адресу ТОВ "Маріупольпромснаб" надійшов лист-відповідь за вих. № 261-22/469 за підписом голови комісії з припинення AT "Завод «Електроважмаш" Бусько В.М., яким було підтверджено отримання кредиторської вимоги до боржника за № 107 від 21.09.2021 та повідомлено, що при здійсненні процедури приєднання AT "Завод "Електроважмаш" до AT "Українські енергетичні машини", зобов'язання перед підприємством будуть включені до передавального акту відповідно до бухгалтерського обліку AT "Завод "Електроважмаш".
08.10.2021 року за вих.№109 Позивачем було повторно направило на адресу голови комісії з припинення AT "Завод "Електроважмаш" Бусько В.М. кредиторську вимогу до боржника за договорами постачання: № 238-16/753-ВК від 25.02.2020, № 238-16/901 від15.05.2020, № 238-16/904 від 15.05.2020, на загальну суму 9 655 034, 26 грн.
Так, 30.12.2021 року на адресу ТОВ "Маріупольпромснаб" надійшов лист-відповідь за вих. № 261-22/579 за підписом голови комісії з припинення AT "Завод "Електроважмаш" Бусько В.М., яким було підтверджено отримання кредиторської вимоги до боржника за вих. № 109 від 08.10.2021 року за повідомлено, що при здійсненні процедури приєднання AT "Завод "Електроважмаш" до AT "Українські енергетичні машини", зобов'язання перед ТОВ "Маріупольпромснаб" будуть включені до передавального акту відповідно до бухгалтерського обліку AT "Завод "Електроважмаш".
Відповідач у відзиві на позовну заяву та заяві з додатковими поясненнями та контррозрахунками зазначає про те, що вищезазначені видаткові накладні були виписані у той час коли зазначені додаткові угоди №1, №2, №3, №4 ще не були визнані недійсними. А отже, вказані видаткові накладні були виписані на підставі цих додаткових угод. Оскільки додаткові угоди визнані у судовому порядку недійсними, той й видаткові накладні, а також інші документи, надані Позивачем разом з позовом на підтвердження вартості поставок за договором №238-16/753-ВК, відповідно до абз.1 ч.1 ст.216 ЦК є недійсними, як наслідки недійсних правочинів. Тобто, на думку Відповідача, дані видаткові накладні не можуть братися до уваги та підтверджувати факт поставки. Відтак, дані видаткові накладні, інформація, що міститься в них також не може використовуватися для нарахування пені, інфляційних витрат, річних.
Проте Відповідач робить нарахування штрафних санкцій та компенсаційних сум за договором №238-16/753-ВК лише на той випадок, якщо суд все ж визнає зазначені видаткові накладні та інші документи належними, допустимими та достовірними доказами. З огляду на це у своєму контррозрахунку Відповідач робить розрахунки за цінами на продукцію не за цінами вказаними у відповідних видаткових накладних, а за цінами, які вказані у самому договорі №238-16/753-ВК від 25.02.2020, а не у додаткових угодах. Зважаючи на ціни, зазначені у специфікації №1 до самого договору поставки №238-16/753-ВК, та кількість товарів (масу), які зазначені у нижчезазначених видаткових накладних, ціна на товари визначається Відповідачем самостійно. Отже, відповідно, до наданих суду відомостей, що зазначені представником відповідача у заяві з додатковими поясненнями та контррозрахунками від 30.07.2025, загальна сума поставки продукції за договором №238-16/753-ВК від 25.02.2020 з вирахуванням здійсненої оплати за товар 449 941,78 грн, складає 686 804,61 грн.
Частиною першою ст. 216 Цивільного кодексу України визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Отже, загальним майновим наслідком недійсності правочину є реституція, яка в загальному вигляді передбачена абзацом 2 частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України.
Правові наслідки недійсності окремих частин правочину врегульовані статтею 217 Цивільного кодексу України. Згідно з цією статтею, недійсність окремої частини правочину не тягне за собою недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення недійсної частини.
Таким чином, оскільки рішенням суду було визнано недійсними окремі частини договору №238-16/753- ВК від 25.02.2020, а саме, додаткові угоди №1-№4 до цього договору, а сам договір не був визнаний недійсним, правові наслідки недійсності окремих частин цього Договору не тягнуть за собою недійсності інших його частин і Договору в цілому.
Оскільки Сторонами не надано до суду доказів про звернення однієї із них до суду з питання зміни ціни на продукцію, яка вже була поставлена за цим договором, що визначена у відповідності до Специфікації №1 (Додаток №1) до договору №238-16/753- ВК від 25.02.2020 в редакції Специфікації №1 відповідно до додаткових угод №1-№4, а також відсутність відомостей про укладання ними угоди про зміну ціни, яка була визначена у видаткових накладних на вже поставлені партії продукції та наявність у матеріалах справи доказів про направлення позивачем представнику правопопередника відповідача кредиторська вимога до боржника за договором поставки №238-16/753-ВК від 25.02.2020, договором поставки №238-16901 від 15.05.2020, договором поставки №238-16904 від 15.05.2020, в якій ТОВ «Маріупольпромснаб» просило визнати кредитором та виконати зобов'язання за договорами: № 238-16/753-ВК від 25.02.2020, № 238-16/901 від 15.05.2020, № 238-16/904 від 15.05.2020, на загальну суму 9 655 034, 26 грн., до якої було зараховано загальну вартість поставленої продукції, яка була поставлена за договором №238-16/753-ВК від 25.02.2020, суд визнає помилковим загальний розмір основної заборгованості за цим договором на суму 686 804,61 грн., розрахований в односторонньому порядку представником відповідача.
В обґрунтування позовних вимог позивачем у позовній заяві та у призначених судових засіданнях зазначено про належне виконання взятих на себе зобов'язань за договором № 238-16/753-ВК від 25.02.2020 та поставку відповідачу продукції на суму 1 410 222,50 грн. При цьому не спростовується здійснення відповідачем часткової оплати вартості отриманого товару на суму 449 941,78 грн., тобто у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі - 960.280,72 грн., яка залишається не сплаченою, що стало підставою для звернення до суду з позовною заявою про стягнення основної заборгованості, а також нарахування пені, 1% річних та інфляційних втрат.
Як підтверджується матеріалами справи, що постачальник передав, а замовник прийняв товар згідно видаткових накладних, а саме: №М-00000191 від 28.05.2020 на суму 613 941,78 грн; №М-00000319 від 05.08.2020 на суму 337 897,51 грн; №М-00000393 від 02.10.2020, на суму 233 664,28 грн; №М-00000395 від 02.10.2020, на суму 68 511,86 грн; №М-00000100 від 16.02.2021, на суму 156 207,07 грн. Видаткові накладні містять підписи постачальника та замовника, які скріплено відтисками печаток сторін. При цьому матеріали справи не містять будь-яких заперечень або зауважень відповідача щодо якості, кількості, вартості отриманого від позивача товару відповідно до наведених видаткових накладних. Також, матеріали справи містять довіреності відповідача на отримання від позивача товару за договором №238-16/753-ВК від 25.02.2020, а саме: №549 від 28.05.2020, №757 від 27.07.2020, № 981 від 01.10.2020, №52 від 16.02.2021 та підписані між сторонами товарно-транспорті накладні: (ТТН) №М-00000792 від 28.05.2020, (ТТН) №М-00000882 від 05.08.2020, (ТТН) №М-00000928 від 02.10.2020, (ТТН) №М-00000929 від 02.10.2020, (ТТН) №М-00000042 від 16.02.2021.
З боку відповідача не спростовується наявність в матеріалах справи доказів належного виконання позивачем взятих на себе зобов'язань за договором №238-16/753-ВК від 25.02.2020 стосовно поставки відповідачу продукції на суму 1 410 222,50 грн.
Щодо позовних вимог про стягнення пені (5%) від несплаченої суми у розмірі 70 511,12 грн, суд зазначає наступне.
Згідно умов пункту 9.4. договору за порушення строку оплати, передбачених договором, постачальник має право пред'явити замовнику вимогу про сплату пені в розмірі 0,1% від суми простроченої оплати за кожен день прострочення, але не більше 5% від несплаченої суми.
Перевіривши правомірність та правильність здійсненого позивачем детального розрахунку пені у розмірі 70 511,12 грн., суд зазначає, що нарахування у повній мірі відповідає обставинам справи, вимогам законодавства та погодженим між сторонами умовам договору, розрахунок виконано арифметично вірно, а тому позовна вимога про стягнення пені у розмірі 70 511,12 грн. є обґрунтованою.
Щодо позовних вимог про стягнення 1% річних у розмірі 48 183,86 грн. та інфляційних втрат у розмірі 766 273,01 грн., суд зазначає наступне.
Пунктом 9.5. договору передбачено, що за порушення строку оплати продукції, передбачених договором, постачальник має право вимагати оплату 1% річних та індексу інфляційних витрат.
Сторонами при укладанні договору, враховуючи принцип свободи договору, змінено розмір річних, що визначений у законі та встановлено нарахування 1% річних замість 3% річних, визначених частиною 2 статті 625 ЦК України.
Перевіривши правомірність та правильність здійсненого позивачем детального розрахунку 1% річних у розмірі 48 183,86 грн., суд зазначає, що вказане нарахування відповідає умовам договору, положенням законодавства, розрахунок з огляду на прострочення сплати основної заборгованості виконано арифметично вірно, з урахуванням чого, позовна вимога про стягнення 1% річних у розмірі 48 183,86 грн., визнається судом обґрунтованою, підтвердженою матеріалами справи та підлягає задоволенню.
Водночас, перевіривши правомірність та правильність здійсненого позивачем детального розрахунку інфляційних втрат у розмірі 766 273,01 грн, суд зазначає, що вказане нарахування відповідає умовам договору, положенням законодавства, розрахунок з огляду на прострочення сплати основної заборгованості виконано арифметично вірно, з урахуванням чого, позовна вимога про стягнення інфляційних втрат у розмірі 766 273,01 грн., визнається судом обґрунтованою, підтвердженою матеріалами справи та підлягає задоволенню.
2. Стосовно Договору постачання №238-16/901 від 15.05.2020 року.
15.05.2020 між ТОВ «Маріупольпромснаб» (Постачальник) і ДП «Завод «Електроважмаш» (Замовник) було укладено Договір постачання №238-16/901, за умовами якого Постачальник зобов'язався у 2020 - 2021 роках поставити Замовнику продукцію, зазначену в Специфікації №1 (додаток №1), а Замовник - прийняти і оплатити таку продукцію. Поставка здійснюється окремими партіями (пункт 1.1. договору).
Пунктом 1.2. Договору передбачено, що найменування, номенклатура, кількість та ціна за одиницю продукції, а також код і назва, відповідно до Національного класифікатора України ДК 021:2015 «Єдиний закупівельний словник», затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 23.12.2015р. № 1749, зазначаються у Специфікації №1 (Додаток № 1), яка є невід'ємною частиною цього Договору.
Умовами пункту 2.1. Договору погоджено, що Постачальник здійснює поставку продукції Замовнику протягом 20 календарних днів з моменту отримання письмової заявки постачальника, згідно з пунктом 1.3. Договору.
Згідно умов пункту 2.2. Договору передача продукції здійснюється на складі Замовника за адресою: пр-т. Московський, 299, м. Харків, 61089.
Відповідно до пункту 2.3. Договору транспортування продукції здійснюється транспортом постачальника та за його рахунок на умовах DDP на склад Замовника, м. Харків, пр. Московський, 299 (згідно Інкотермс-2010).
Пунктом 2.4. Договору передбачено, що право власності на продукцію переходить до Замовника з моменту її фактичної поставки від Постачальника.
Умовами пункту 3.1. Договору погоджено та визначено, що ціна цього Договору становить 54 216 000,00 грн. у т.ч. ПДВ 20% 9 036 000,00 грн.
Згідно п. 4.1, 4.2 Договору, Замовник здійснює оплату продукції протягом 60 (шістдесят) календарних днів з моменту здійснення поставки продукції і приймання її за якістю та кількістю. При відвантаженні продукції Постачальник надає Замовнику наступні документи: накладну, рахунок-фактуру, товарно-транспортну накладну.
Відповідно до п. 5.1. Договору, Замовник зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі здійснювати оплату продукції, на умовах цього Договору.
Відповідно до п.5.4. Договору, Постачальник має право своєчасно і в повному обсязі отримувати плату за поставлену продукцію на умовах цього договору.
Пунктом 6.1 Договору передбачено, що приймання продукції за якістю проводиться відповідно до Інструкції Держарбітражу СРСР "Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю" №П-7 від 25.04.1966 р.
Відповідно до пункту 6.2. Договору приймання продукції з кількості проводиться відповідно до Інструкції Держарібтражу СРСР "Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю" №П-6 від 15.06.1965.
Відповідно до п. 8.3 Договору, датою отримання продукції вважається дата підписання Замовником товарно-супровідної документації.
Відповідно до п. 9.4 Договору, за порушення строку оплати, передбачених цим Договором, Постачальник має право пред'явити Замовнику вимогу про сплату пені в розмірі 0,1% від суми простроченої оплати за кожен день прострочення, але не більше 5 % від несплаченої суми та відповідно до п.9.5 договору вимагати оплату 1% річних та індексу інфляційних втрат.
Відповідно до положень п.12.2, 12.3 Договору при неможливості врегулювання спорів шляхом переговорів, сторони встановлюють обов'язковий претензійний порядок. Термін розгляду претензії 30 календарних днів. Після закінчення терміну розгляду претензії, всі спори, розбіжності і конфлікти, що виникли у зв'язку з виконанням цього Договору, а також у разі його зміни або розірвання, підлягають розгляду в Господарському суді Харківської області.
20.07.2020 між Замовником та Постачальником було укладено додаткову угоду №1 до договору №238-16/901 від 15.05.2020, в якій сторони погодили, що продукція, вказана в Специфікації №1.1 (додаток №1.1) від 20.07.2020 до договору №238-16/901 від 15.05.2020 є фактично поставленою на територію ДП «Завод «Електроважмаш» за період з 15.05.20 і складає 6 531 052,13 грн, у т.ч. ПДВ 20% 1 088 508,69 грн. Крім того, внесено зміни до Специфікації №1 (Додаток №1) до договору №238-16/901 від 15.05.2020 яка викладена в редакції до цієї додаткової угоди №1, сума якої складає 47 212 824,14 грн у т.ч. ПДВ 20% 7 868 804,02 грн. Крім того, пункт 3.1. договору викладено у наступній редакції: "3.1. Ціна цього Договору становить 53 743 876,27 грн., у т.ч. ПДВ 20% - 8 957 312,71 грн".
08.09.2020 між Замовником та Постачальником було укладено додаткову угоду №2 до договору №238-16/901 від 15.05.2020, в якій сторони погодили, що продукція, за додатковою угодою № 1 від 20.07.2020 до Договору № 238-16/901 від 15.05.2020 на територію ДП «Завод «Електроважмаш» за період з 20.07.2020 по 01.09.2020 не поставлялась. Крім того, Сторони внесли зміни до Специфікації №1 (Додаток №1) до Договору № 238-16/901 від 15.05.2020 та виклали її в редакції до цієї Додаткової угоди №2. Сума Специфікації складає: 54 625 221,31 грн, в т.ч. ПДВ 9 104 203,55 грн. Крім того, пункт 3.1. Договору викладено у наступній редакції: "3.1. Ціна договору становить 61 156 273,44 грн, в т.ч. ПДВ 10 192 712,24".
29.12.2020 між Замовником та Постачальником було укладено додаткову угоду №3 до договору №238-16/901 від 15.05.2020, в якій сторони погодили доповнити Договір № 238-16/901 від 15.05.2020 Специфікацією 1.2. (Додаток 2), сума якої складає: 893 151,44 грн, у т.ч. ПДВ 20% 148 858,57 грн. Продукцію, наведену в Специфікації 1.2. вважати фактично поставленою на територію ДП «Завод «Електоважмаш» в період з 01.09.2020. Крім того, внесено зміни до Специфікації №1 (Додаток №1) до Договору №238-16/901 від 15.05.2020 та викладено її в редакції до цієї Додаткової угоди №3, сума якої складає: 67 165 081,51 грн, у т.ч. ПДВ 20% 11 194 180,25 грн. Крім того, пункт 3.1. Договору викладено у наступній редакції: "3.1. Ціна договору становить 74 589 285,08 грн, в т.ч. ПДВ 12 431 547,51 грн".
10.08.2021 між Замовником та Постачальником було укладено додаткову угоду №4 до договору №238-16/901 від 15.05.2020, в якій сторони погодили, що продукція за додатковою угодою №3 від 29.12.2020р до договору №238-16/901 від 15.05.2020 на територію ДП «Завод «Електроважмаш» в період з 29.12.2020 по 28.07.2021 не поставлялась. Крім того, внесено зміни до Специфікації №1 (Додаток №1) до Договору №238-16/901 від 15.05.2020 та викладено її в редакції до цієї додаткової угоди №4, сума якої складає: 87 968 411,28 грн., в т.ч. ПДВ 20% 14 661 401,88 грн. Крім того, пункт 3.1. договору викладено у наступній редакції: "3.1. Ціна договору становить 95 392 614,85 грн, у т.ч. ПДВ 20% 15 898 769,14 грн". Також, внесено зміни до пункту 13.1 розділу 13 Договору та викладено його у наступній редакції: «Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2022 року включно».
13.10.2021 між Замовником та Постачальником було укладено додаткову угоду №5 до договору №238-16/901 від 15.05.2020, в якій сторони погодили, що продукція за договором №238-16/901 від 15.05.2020р. на територію АТ «Завод «Електроважмаш» в період з 29.12.2020 по 29.09.2021 не поставлялась. Крім того, внесено зміни до Специфікації №1 (Додаток №1) до Договору №238-16/901 від 15.05.2020 та викладено її в редакції до цієї Додаткової угоди №5, сума якої складає 74 777 471,04 грн, в т.ч. ПДВ 20% 12 462 911,84 грн. Крім того, пункт 3.1. Договору викладено у наступній редакції: «3.1. Ціна договору становить 82 201 674,61 грн., в т.ч. ПДВ 20% 13 700 279,10 грн, з урахуванням вартості раніше поставленої продукції, з моменту підписання договору». Також, сторони доповнити розділ 7 пунктом 7.6 наступного змісту «Виробником продукції, поставку якої за цим договором здійснює ТОВ «Маріупольпромснаб», є ТОВ «Метінвест-СМЦ». Також сторони погодили пункт 3.2 Договору викласти в редакції згідно п.п 3.2; 3.2.1; 3.2.2 даної додаткової угоди №5: «3.2 Сторони можуть прийти до згоди про зміну істотних умов Договору (ціна, обсяг тощо) шляхом укладання додаткової угоди у випадку збільшення ціни на продукцію виробником (в цілому чи окремої номенклатури) більше ніж на 5% від ціни на відповідну продукцію після погодження попередньої ціни, або у разі наявності інших обставин, які виключають можливість Постачальника здійснювати наступні поставки продукції за раніше встановленою ціною». «3.2.1 Сторони погоджують, що підвищення ціни виробником більше ніж на 5% та інші чинники, на підставі яких в подальшому може змінюватись ціна цього договору, не можуть бути враховані при укладанні даного договору та не залежать від волевиявлення Замовника та Постачальника». «3.2.2 Сторони погоджуються, що підписання додаткової угоди на зменшення ціни договору не потребує окремого погодження чи надання будь-яких документів». Також, сторони пункт 3.3. Договору виклали в наступній редакції: "3.3 У разі наявності обставини, що передбачені пунктом 3.2 цього Договору, зацікавлена сторона направляє лист-пропозицію щодо зміни істотних умов договору. До такого листа додаються один або декілька з наступних документів: підтвердження підвищення ціни на товар виробником на 5% (наприклад офіційний лист виробника про підвищення вартості продукції або офіційно оприлюдненні прайс - листи виробника тощо); довідка Торгово-промислової палати, щодо рівня цін на продукцію, яка є предметом даного договору; інші документи, що обґрунтовано підтверджують наявність чинників, які визначені у пункті 3.2 цього Договору. Після отримання листа-пропозиції інша сторона протягом п'яти робочих днів розглядає таку пропозицію, та в разі погодження складає, підписує та направляє для підписання іншій стороні додаткову угоду або направляє на адресу сторони, що ініціювала зміни, вмотивовану відповідь відмову від підписання додаткової угоди про внесення змін до істотних умов договору. Якщо сторони не дійшли згоди з даного питання, спір може бути переданий до розгляду до суду".
Отже з матеріалів справи вбачається, що Постачальник передав, а Замовник прийняв окрему партію продукції, зазначену в Специфікації №1 (додаток №1) до Договору №238-16/901 від 15.05.2020, де видаткові накладні та товаро-транспорті накладні містять підписи представників Постачальника та Замовника, кріплені відбитками печаток сторін. До матеріалів справи не надано доказів щодо наявності будь-яких заперечень або зауважень з боку відповідача щодо якості, кількості, вартості отриманого від позивача товару відповідно до наведених видаткових накладних:
- згідно видаткової накладної №М-00000211 від 03.06.2020 на суму 553 870,66 грн. Партія продукції була отримана представником замовника за довіреністю №549 від 28.05.2020 - Лисак К.В. Партія продукції була відвантажена замовнику з пунктом розвантаження за місцезнаходженням замовника: м. Харків, просп. Московський, 299 на підставі товарно-транспортної накладної (ТТН) №М-00000807 від 03.06.2020 та виписаний рахунок-фактура № М-00000146 від 03.06.2020 на суму 553 870,66 грн.
- згідно видаткової накладної №М-00000212 від 03.06.2020 на суму 553 870,66 грн. Партія продукції була отримана представником замовника за довіреністю №549 від 28.05.2020 - Лисак К.В. Партія продукції була відвантажена замовнику з пунктом розвантаження за місцезнаходженням замовника: м. Харків, просп. Московський, 299 на підставі товарно-транспортної накладної (ТТН) №М-00000808 від 03.06.2020 та виписаний рахунок-фактура № М-00000147 від 03.06.2020 на суму 553 870,66 грн.
- згідно видаткової накладної №М-00000213 від 03.06.2020 на суму 529 654,18 грн. Партія продукції була отримана представником замовника за довіреністю №549 від 28.05.2020 - Лисак К.В. Партія продукції була відвантажена замовнику з пунктом розвантаження за місцезнаходженням замовника: м. Харків, просп. Московський, 299 на підставі товарно-транспортної накладної (ТТН) №М-00000809 від 03.06.2020 та виписаний рахунок-фактура № М-00000148 від 03.06.2020 на суму 529 654,18 грн.
- згідно видаткової накладної №М-00000214 від 03.06.2020 на суму 529 654,18 грн. Партія продукції була отримана представником замовника за довіреністю №549 від 28.05.2020 - Лисак К.В. Партія продукції була відвантажена замовнику з пунктом розвантаження за місцезнаходженням замовника: м. Харків, просп. Московський, 299 на підставі товарно-транспортної накладної (ТТН) №М-00000810 від 03.06.2020 та виписаний рахунок-фактура № М-00000149 від 03.06.2020 на суму 529 654,18 грн.
- згідно видаткової накладної №М-00000234 від 11.06.2020 на суму 492 883,68 грн. Партія продукції була отримана представником замовника за довіреністю №618 від 10.06.2020 - Лисак К.В. Партія продукції була відвантажена замовнику з пунктом розвантаження за місцезнаходженням замовника: м. Харків, просп. Московський, 299 на підставі товарно-транспортної накладної (ТТН) №М-00000818 від 11.06.2020 та виписаний рахунок-фактура № М-00000157 від 11.06.2020 на суму 492 883,68 грн.
- згідно видаткової накладної №М-00000235 від 11.06.2020 на суму 469 799,71 грн. Партія продукції була отримана представником замовника за довіреністю №618 від 10.06.2020 - Лисак К.В. Партія продукції була відвантажена замовнику з пунктом розвантаження за місцезнаходженням замовника: м. Харків, просп. Московський, 299 на підставі товарно-транспортної накладної (ТТН) №М-00000819 від 11.06.2020 та виписаний рахунок-фактура № М-00000158 від 11.06.2020 на суму 469 799,71 грн.
- згідно видаткової накладної №М-00000236 від 11.06.2020 на суму 492 883,68 грн. Партія продукції була отримана представником замовника за довіреністю №618 від 10.06.2020 - Лисак К.В. Партія продукції була відвантажена замовнику з пунктом розвантаження за місцезнаходженням замовника: м. Харків, просп. Московський, 299 на підставі товарно-транспортної накладної (ТТН) №М-00000820 від 11.06.2020 та виписаний рахунок-фактура № М-00000159 від 11.06.2020 на суму 492 883,68 грн.
- згідно видаткової накладної №М-00000237 від 11.06.2020 на суму 492 883,68 грн. Партія продукції була отримана представником замовника за довіреністю №618 від 10.06.2020 - Лисак К.В. Партія продукції була відвантажена замовнику з пунктом розвантаження за місцезнаходженням замовника: м. Харків, просп. Московський, 299 на підставі товарно-транспортної накладної (ТТН) №М-00000821 від 11.06.2020 та виписаний рахунок-фактура № М-00000160 від 11.06.2020 на суму 492 883,68 грн.
- згідно видаткової накладної №М-00000240 від 15.06.2020 на суму 292 260,38 грн. Партія продукції була отримана представником замовника за довіреністю №618 від 10.06.2020 - Лисак К.В. Партія продукції була відвантажена замовнику з пунктом розвантаження за місцезнаходженням замовника: м. Харків, просп. Московський, 299 на підставі товарно-транспортної накладної (ТТН) №М-00000823 від 15.06.2020 та виписаний рахунок-фактура № М-00000163 від 15.06.2020 на суму 292 260,38 грн.
- згідно видаткової накладної №М-00000243 від 15.06.2020 на суму 214 791,74 грн. Партія продукції була отримана представником замовника за довіреністю №618 від 10.06.2020 - Лисак К.В. Партія продукції була відвантажена замовнику з пунктом розвантаження за місцезнаходженням замовника: м. Харків, просп. Московський, 299 на підставі товарно-транспортної накладної (ТТН) №М-00000826 від 15.06.2020 та виписаний рахунок-фактура № М-00000166 від 15.06.2020 на суму 214 791,74 грн.
- згідно видаткової накладної №М-00000253 від 22.06.2020 на суму 489 437,95 грн. Партія продукції була отримана представником замовника за довіреністю №661 від 22.06.2020 - Лисак К.В. Партія продукції була відвантажена замовнику з пунктом розвантаження за місцезнаходженням замовника: м. Харків, просп. Московський, 299 на підставі товарно-транспортної накладної (ТТН) №М-00000839 від 22.06.2020 та виписаний рахунок-фактура № М-00000173 від 22.06.2020 на суму 489 437,95 грн.
- згідно видаткової накладної №М-00000254 від 22.06.2020 на суму 489 437,95 грн. Партія продукції була отримана представником замовника за довіреністю №661 від 22.06.2020 - Лисак К.В. Партія продукції була відвантажена замовнику з пунктом розвантаження за місцезнаходженням замовника: м. Харків, просп. Московський, 299 на підставі товарно-транспортної накладної (ТТН) №М-00000840 від 22.06.2020 та виписаний рахунок-фактура № М-00000174 від 22.06.2020 на суму 489 437,95 грн.
- згідно видаткової накладної №М-00000260 від 25.06.2020 на суму 464 811,84 грн. Партія продукції була отримана представником замовника за довіреністю №661 від 22.06.2020 - Лисак К.В. Партія продукції була відвантажена замовнику з пунктом розвантаження за місцезнаходженням замовника: м. Харків, просп. Московський, 299 на підставі товарно-транспортної накладної (ТТН) №М-00000842 від 25.06.2020 та виписаний рахунок-фактура № М-00000175 від 25.06.2020 на суму 464 811,84 грн.
- згідно видаткової накладної №М-00000261 від 25.06.2020 на суму 464 811,84 грн. Партія продукції була отримана представником замовника за довіреністю №661 від 22.06.2020 - Лисак К.В. Партія продукції була відвантажена замовнику з пунктом розвантаження за місцезнаходженням замовника: м. Харків, просп. Московський, 299 на підставі товарно-транспортної накладної (ТТН) №М-00000843 від 25.06.2020 та виписаний рахунок-фактура № М-00000176 від 25.06.2020 на суму 464 811,84 грн.
- зі змінами, внесеними до неї в редакції до додаткової угоди №2 від 08.09.2020 до Договору №238-16/901 від 15.05.2020 згідно видаткової накладної №М-00000392 від 02.10.2020 на суму 388 981,98 грн. Партія продукції була отримана представником замовника за довіреністю №981 від 01.10.2020 - Лисак К.В. Партія продукції була відвантажена замовнику з пунктом розвантаження за місцезнаходженням замовника: м. Харків, просп. Московський, 299 на підставі товарно-транспортної накладної (ТТН) №М-00000928 від 02.10.2020 та виписаний рахунок-фактура № М-00000176 від 02.10.2020 на суму 388 981,98 грн.
- зі змінами, внесеними до неї в редакції до додаткової угоди №2 від 08.09.2020 до Договору №238-16/901 від 15.05.2020 згідно видаткової накладної №М-00000394 від 02.10.2020 на суму 504 169,45 грн. Партія продукції була отримана представником замовника за довіреністю №981 від 01.10.2020 - Лисак К.В. Партія продукції була відвантажена замовнику з пунктом розвантаження за місцезнаходженням замовника: м. Харків, просп. Московський, 299 на підставі товарно-транспортної накладної (ТТН) №М-00000929 від 02.10.2020 та виписаний рахунок-фактура № М-00000176 від 02.10.2020 на суму 504 169,45 грн.
- зі змінами, внесеними до неї в редакції до додаткової угоди №3 від 29.12.2020 до Договору №238-16/901 від 15.05.2020 згідно видаткової накладної №М-00000099 від 16.02.2021 на суму 554 648,46 грн. Партія продукції була отримана представником замовника за довіреністю №52 від 16.02.2021р - Петрова М.С. Партія продукції була відвантажена замовнику з пунктом розвантаження за місцезнаходженням замовника: м. Харків, просп. Московський, 299 на підставі товарно-транспортної накладної (ТТН) №М-00000042 від 16.02.2021 та виписаний рахунок-фактура № М-00000176 від 16.02.2021 на суму 554 648,46 грн.
Постачальником доведено, а Замовник не спростовано, що останній не розрахувався за продукцію, що була поставлена на підставі цього Договору, згідно до зазначених видаткових накладних та рахунку-фактури до кожної з них відповідно, а отже заборгованість за поставлену продукцію за договором № 238-16/901 від 15.05.2020 складає суму - 7 978 852,02 грн.
Умовами пункту 8.3. договору передбачено, що датою отримання продукції вважається дата підписання замовником товарно-супровідної документації.
Враховуючи вищевказані обставини, відсутність у матеріалах справи доказів, які б спростовували наявність заборгованості відповідача перед позивачем, а також доказів, які б свідчили про здійснення остаточного розрахунку за поставлений товар, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача за договором №238-16/901 від 15.05.2020 основної заборгованості у розмірі 7 978 852,02 грн, є обґрунтованою, доведеною матеріалами справи, жодним чином не спростованою відповідачем, а тому підлягає задоволенню.
Щодо позовних вимог про стягнення пені (5%) від несплаченої суми у розмірі 398 942, 59 грн, суд зазначає наступне.
Згідно умов пункту 9.4. договору за порушення строку оплати, передбачених договором, постачальник має право пред'явити замовнику вимогу про сплату пені в розмірі 0,1% від суми простроченої оплати за кожен день прострочення, але не більше 5% від несплаченої суми.
Перевіривши правомірність та правильність здійсненого позивачем детального розрахунку пені у розмірі 398 942, 59 грн, суд зазначає, що нарахування у повній мірі відповідає обставинам справи, вимогам законодавства та погодженим між сторонами умовам договору, розрахунок виконано арифметично вірно, а тому позовна вимога про стягнення пені у розмірі 398 942, 59 грн є обґрунтованою.
Щодо позовних вимог про стягнення 1% річних у розмірі 381 225,92 грн. та інфляційних втрат у розмірі 6 210 776,94 грн., суд зазначає наступне.
Пунктом 9.5. договору передбачено, що за порушення строку оплати продукції, передбачених договором, постачальник має право вимагати оплату 1% річних та індексу інфляційних витрат.
Таким чином, сторонами при укладанні договору, враховуючи принцип свободи договору, змінено розмір річних, що визначений у законі та встановлено нарахування 1% річних замість 3% річних, визначених частиною 2 статті 625 ЦК України.
Перевіривши правомірність та правильність здійсненого позивачем детального розрахунку 1% річних у розмірі 381 225,92 грн., суд зазначає, що вказане нарахування відповідає умовам договору, положенням законодавства, розрахунок з огляду на прострочення сплати основної заборгованості виконано арифметично вірно, з урахуванням чого, позовна вимога про стягнення 1% річних у розмірі 381 225,92 грн., визнається судом обґрунтованою, підтвердженою матеріалами справи та підлягає задоволенню.
Стосовно правомірність та правильність здійсненого позивачем детального розрахунку інфляційний втрат у розмірі 6 210 776,94 грн, суд перевіривши їх зазначає, що вказане нарахування відповідає умовам договору, положенням законодавства, розрахунок з огляду на прострочення сплати основної заборгованості виконано арифметично вірно, з урахуванням чого, позовна вимога про стягнення інфляційних втрат у розмірі 6 210 776,94 грн, визнається судом обґрунтованою, підтвердженою матеріалами справи та підлягає задоволенню.
3. Стосовно Договору постачання №238-16/904 від 15.05.2020 року.
15.05.2020 між ТОВ «Маріупольпромснаб» (Постачальник) і ДП «Завод «Електроважмаш» (Замовник) було укладено Договір постачання №238-16/904, за умовами якого Постачальник зобов'язався у 2020-2021 роках поставити Замовнику продукцію, зазначену в Специфікації №1 (додаток №1), а Замовник - прийняти і оплатити таку продукцію. Поставка здійснюється окремими партіями (пункт 1.1. договору).
Пунктом 1.2. Договору передбачено, що найменування, номенклатура, кількість та ціна за одиницю продукції, а також код і назва, відповідно до Національного класифікатора України ДК 021:2015 «Єдиний закупівельний словник», затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 23.12.2015р. № 1749, зазначаються у Специфікації №1 (Додаток № 1), яка є невід'ємною частиною цього Договору.
Умовами пункту 2.1. Договору погоджено, що Постачальник здійснює поставку продукції Замовнику протягом 20 календарних днів з моменту отримання письмової заявки постачальника, згідно з пунктом 1.3. Договору.
Згідно умов пункту 2.2. Договору передача продукції здійснюється на складі Замовника за адресою: пр-т. Московський, 299, м. Харків, 61089.
Відповідно до пункту 2.3. Договору транспортування продукції здійснюється транспортом постачальника та за його рахунок на умовах DDP на склад Замовника, м. Харків, пр. Московський, 299 (згідно Інкотермс-2010).
Пунктом 2.4. Договору передбачено, що право власності на продукцію переходить до Замовника з моменту її фактичної поставки від Постачальника.
Умовами пункту 3.1. Договору погоджено та визначено, що ціна цього Договору становить 12 549 720,00 грн. у т.ч. ПДВ 20% 2 091620,00 грн.
Згідно п. 4.1, 4.2 Договору, Замовник здійснює оплату продукції протягом 60 (шістдесят) календарних днів з моменту здійснення поставки продукції і приймання її за якістю та кількістю. При відвантаженні продукції Постачальник надає Замовнику наступні документи: накладну, рахунок-фактуру, товарно-транспортну накладну.
Відповідно до п. 5.1. Договору, Замовник зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі здійснювати оплату продукції, на умовах цього Договору.
Відповідно до п.5.4. Договору, Постачальник має право своєчасно і в повному обсязі отримувати плату за поставлену продукцію на умовах цього договору.
Пунктом 6.1 Договору передбачено, що приймання продукції за якістю проводиться відповідно до Інструкції Держарбітражу СРСР "Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю" №П-7 від 25.04.1966 р.
Відповідно до пункту 6.2. Договору приймання продукції з кількості проводиться відповідно до Інструкції Держарібтражу СРСР "Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю" №П-6 від 15.06.1965.
Відповідно до п. 8.3 Договору, датою отримання продукції вважається дата підписання Замовником товарно-супровідної документації.
Відповідно до п. 9.4 Договору, за порушення строку оплати, передбачених цим Договором, Постачальник має право пред'явити Замовнику вимогу про сплату пені в розмірі 0,1% від суми простроченої оплати за кожен день прострочення, але не більше 5 % від несплаченої суми та відповідно до п.9.5 договору вимагати оплату 1% річних та індексу інфляційних втрат.
Відповідно до положень п.12.2, 12.3 Договору при неможливості врегулювання спорів шляхом переговорів, сторони встановлюють обов'язковий претензійний порядок. Термін розгляду претензії 30 календарних днів. Після закінчення терміну розгляду претензії, всі спори, розбіжності і конфлікти, що виникли у зв'язку з виконанням цього Договору, а також у разі його зміни або розірвання, підлягають розгляду в Господарському суді Харківської області.
30.07.2020 між Замовником та Постачальником було укладено додаткову угоду №1 до договору №238-16/904 від 15.05.2020, в якій сторони погодили, що продукція, вказана в Специфікації №1.1 (додаток №1.1) від 20.07.2020 до договору №238-16/901 від 15.05.2020 є фактично поставленою на територію ДП «Завод «Електроважмаш» за період з 15.05.20 і складає 1 037 680,52 грн, у т.ч. ПДВ 20% 172 946,75 грн. Крім того, внесено зміни до Специфікації №1 (Додаток №1) до договору №238-16/904 від 15.05.2020 яка викладена в редакції до цієї додаткової угоди №1, сума якої складає 11 398 058,76 грн у т.ч. ПДВ 20% 1 889 676,48 грн. Крім того, пункт 3.1. договору викладено у наступній редакції: "3.1. Ціна цього Договору становить 12 435 739,38 грн., у т.ч. ПДВ 20% - 2 072 623,23 грн".
08.09.2020 між Замовником та Постачальником було укладено додаткову угоду №2 до договору №238-16/904 від 15.05.2020, в якій сторони погодили, що продукція, вказана в Специфікації №1.2.(Додаток 1,2) від 01.09.2020 до Договору №238-16/904 від 15.05.2020, вважати фактично поставленою на територію ДП «Завод «Електоважмаш» в період з 30.07.2020 по 01.09.2020 і складає 221 681,96 грн в т.ч. ПДВ 36 946,99 грн.
Крім того, Сторони внесли зміни до Специфікації №1 (Додаток №1) до Договору № 238-16/904 від 15.05.2020 та виклали її в редакції до цієї Додаткової угоди №2, сума якої складає: 12 913 515,82 грн, в т.ч. ПДВ 2 152 252,64 грн. Крім того, пункт 3.1. Договору викладено у наступній редакції: "3.1. Ціна договору становить 14 172 878,30 грн, в т.ч. ПДВ 2 362 146,38".
29.12.2020 між Замовником та Постачальником було укладено додаткову угоду №3 до договору №238-16/904 від 15.05.2020, в якій сторони погодили, що продукція за додатковою угодою №2 (Специфікація 1) від 01.09.2020 на територію ДП «Завод «Електроважмаш» не поставлялась.
Крім того, внесено зміни до Специфікації №1 (Додаток №1) до Договору №238-16/904 від 15.05.2020 та викладено її в редакції до цієї Додаткової угоди №3, сума якої складає: 15 972 852,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 2 662 142,00 грн. Крім того, пункт 3.1. Договору викладено у наступній редакції: "3.1. Ціна договору становить 17 232 214,48 грн., в т.ч. ПДВ -2 872 035,75 грн".
10.08.2021 між Замовником та Постачальником було укладено додаткову угоду №4 до договору №238-16/904 від 15.05.2020, в якій сторони погодили, що продукція за додатковою угодою №3 від 29.12.2020 до договору №238-16/904 від 15.05.2020 на територію ДП «Завод «Електроважмаш» в період з 29.12.2020 по 28.07.2021 не поставлялась. Крім того, внесено зміни до Специфікації №1 (Додаток №1) до Договору №238-16/904 від 15.05.2020 та викладено її в редакції до цієї додаткової угоди №4, сума якої складає: 20 742 125,29 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 3 457 020,88 грн. Крім того, пункт 3.1. договору викладено у наступній редакції: "3.1. Ціна договору становить 28 166 328,86 грн., у т.ч. ПДВ 20% - 4 694 388,14 грн". Також, внесено зміни до пункту 13.1 розділу 13 Договору та викладено його у наступній редакції: «Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2022 року включно».
13.10.2021 між Замовником та Постачальником було укладено додаткову угоду №5 до договору №238-16/904 від 15.05.2020, в якій сторони погодили, що продукція за договором №238-16/904 від 15.05.2020р. на територію АТ «Завод «Електроважмаш» в період з 29.12.2020 по 29.09.2021 не поставлялась. Крім того, внесено зміни до Специфікації №1 (Додаток №1) до Договору №238-16/904 від 15.05.2020 та викладено її в редакції до цієї Додаткової угоди №5, сума якої складає 17 631 825,46 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 2 938 637,58 грн. Крім того, пункт 3.1. Договору викладено у наступній редакції: «3.1. Ціна договору становить 18 891 187,94 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 3 148 53132 грн, з урахуванням вартості раніше поставленої продукції, з моменту підписання договору». Також, сторони доповнити розділ 7 пунктом 7.6 наступного змісту «Виробником продукції, поставку якої за цим договором здійснює ТОВ «Маріупольпромснаб», є ТОВ «Метінвест-СМЦ». Також сторони погодили пункт 3.2 Договору викласти в редакції згідно п.п 3.2; 3.2.1; 3.2.2 даної додаткової угоди №5: «3.2 Сторони можуть прийти до згоди про зміну істотних умов Договору (ціна, обсяг тощо) шляхом укладання додаткової угоди у випадку збільшення ціни на продукцію виробником (в цілому чи окремої номенклатури) більше ніж на 5% від ціни на відповідну продукцію після погодження попередньої ціни, або у разі наявності інших обставин, які виключають можливість Постачальника здійснювати наступні поставки продукції за раніше встановленою ціною». «3.2.1 Сторони погоджують, що підвищення ціни виробником більше ніж на 5% та інші чинники, на підставі яких в подальшому може змінюватись ціна цього договору, не можуть бути враховані при укладанні даного договору та не залежать від волевиявлення Замовника та Постачальника». «3.2.2 Сторони погоджуються, що підписання додаткової угоди на зменшення ціни договору не потребує окремого погодження чи надання будь-яких документів». Також, сторони пункт 3.3. Договору виклали в наступній редакції: "3.3 У разі наявності обставини, що передбачені пунктом 3.2 цього Договору, зацікавлена сторона направляє лист-пропозицію щодо зміни істотних умов договору. До такого листа додаються один або декілька з наступних документів: підтвердження підвищення ціни на товар виробником на 5% (наприклад офіційний лист виробника про підвищення вартості продукції або офіційно оприлюдненні прайс - листи виробника тощо); довідка Торгово-промислової палати, щодо рівня цін на продукцію, яка є предметом даного договору; інші документи, що обґрунтовано підтверджують наявність чинників, які визначені у пункті 3.2 цього Договору. Після отримання листа-пропозиції інша сторона протягом п'яти робочих днів розглядає таку пропозицію, та в разі погодження складає, підписує та направляє для підписання іншій стороні додаткову угоду або направляє на адресу сторони, що ініціювала зміни, вмотивовану відповідь відмову від підписання додаткової угоди про внесення змін до істотних умов договору. Якщо сторони не дійшли згоди з даного питання, спір може бути переданий до розгляду до суду".
З матеріалів справи вбачається, що Постачальник передав, а Замовник прийняв окрему партію продукції, зазначену в Специфікації №1 (додаток №1) до Договору №238-16/904 від 15.05.2020 згідно:
- видаткової накладної №М-00000241 від 15.06.2020 на суму 207 625,14 грн. Партія продукції була отримана представником замовника за довіреністю №618 від 10.06.2020 - Лисак К.В. Партія продукції була відвантажена замовнику з пунктом розвантаження за місцезнаходженням замовника: м. Харків, просп. Московський, 299 на підставі товарно-транспортної накладної (ТТН) №М-00000824 від 15.06.2020 та виписаний рахунок-фактура № М-00000164 від 15.06.2020 на суму 207 625,14 грн.
- згідно видаткової накладної №М-00000242 від 15.06.2020 на суму 286 594,42 грн. Партія продукції була отримана представником замовника за довіреністю №618 від 10.06.2020 - Лисак К.В. Партія продукції була відвантажена замовнику з пунктом розвантаження за місцезнаходженням замовника: м. Харків, просп. Московський, 299 на підставі товарно-транспортної накладної (ТТН) №М-00000825 від 15.06.2020 та виписаний рахунок-фактура № М-00000165 від 15.06.2020 на суму 286 594,42 грн.
- зі змінами, внесеними до неї в редакції до додаткової угоди №1 від 30.07.2020 до Договору №238-16/904 від 15.05.2020 згідно видаткової накладної №М-00000320 від 05.08.2020 на суму 221 681,96 грн. Партія продукції була отримана представником замовника за довіреністю №757 від 27.07.2020 - Лисак К.В. Партія продукції була відвантажена замовнику з пунктом розвантаження за місцезнаходженням замовника: м. Харків, просп. Московський, 299 на підставі товарно-транспортної накладної (ТТН) №М-00000882 від 05.08.2020 та виписаний рахунок-фактура № М-00000206 від 05.08.2020 на суму 221 681,96 грн.
Тобто, дані видаткові накладні та товарно-транспорті накладні містять підписи представників Постачальника та Замовника, які скріплено відтисками печаток сторін. При цьому матеріали справи не містять будь-яких заперечень або зауважень Відповідача щодо якості, кількості, вартості отриманого від позивача товару відповідно до наведених видаткових накладних.
Отже, Замовник повністю не розрахувався за продукцію, що була поставлена на підставі цього Договору, згідно до зазначених видаткових накладних та рахунку-фактури до кожної з них відповідно, основна заборгованість за поставлену продукцію за договором №238-16/904 від 15.05.2020 складає суму - 715 901,52 грн.
Враховуючи вищевказані обставини, відсутність у матеріалах справи доказів, які б спростовували наявність заборгованості відповідача перед позивачем, а також доказів, які б свідчили про здійснення остаточного розрахунку за поставлений товар, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача за договором №238-16/901 від 15.05.2020 основної заборгованості у розмірі 7 978 852,02 грн, є обґрунтованою, доведеною матеріалами справи, жодним чином не спростованою відповідачем, а тому підлягає задоволенню.
Щодо позовних вимог про стягнення пені (5%) від несплаченої суми у розмірі 35 795,08 грн, суд зазначає наступне.
Згідно умов пункту 9.4. договору за порушення строку оплати, передбачених договором, постачальник має право пред'явити замовнику вимогу про сплату пені в розмірі 0,1% від суми простроченої оплати за кожен день прострочення, але не більше 5% від несплаченої суми.
Перевіривши правомірність та правильність здійсненого позивачем детального розрахунку пені у розмірі 35 795,08 грн, суд зазначає, що нарахування у повній мірі відповідає обставинам справи, вимогам законодавства та погодженим між сторонами умовам договору, розрахунок виконано арифметично вірно, а тому позовна вимога про стягнення пені у розмірі 35 795,08 грн є обґрунтованою.
Щодо позовних вимог про стягнення 1% річних у розмірі 34 367,34 грн. та інфляційних втрат у розмірі 556 109,85 грн., суд зазначає наступне.
Пунктом 9.5. договору передбачено, що за порушення строку оплати продукції, передбачених договором, постачальник має право вимагати оплату 1% річних та індексу інфляційних витрат.
Таким чином, сторонами при укладанні договору, враховуючи принцип свободи договору, змінено розмір річних, що визначений у законі та встановлено нарахування 1% річних замість 3% річних, визначених частиною 2 статті 625 ЦК України.
Перевіривши правомірність та правильність здійсненого позивачем детального розрахунку 1% річних у розмірі 34 367,34 грн., суд зазначає, що вказане нарахування відповідає умовам договору, положенням законодавства, розрахунок з огляду на прострочення сплати основної заборгованості виконано арифметично вірно, з урахуванням чого, позовна вимога про стягнення 1% річних у розмірі 34 367,34 грн., визнається судом обґрунтованою, підтвердженою матеріалами справи та підлягає задоволенню.
Перевіривши правомірність та правильність здійсненого позивачем детального розрахунку інфляційних втрат у розмірі 556 109,85 грн, суд зазначає, що вказане нарахування відповідає умовам договору, положенням законодавства, розрахунок з огляду на прострочення сплати основної заборгованості виконано арифметично вірно, з урахуванням чого, позовна вимога про стягнення інфляційних втрат у розмірі 556 109,85 грн, визнається судом обґрунтованою, підтвердженою матеріалами справи та підлягає задоволенню.
4. Договір про закупівлю продукції № 13/21-318 від 04.10.2021
04.10.2021 між позивачем - ТОВ «Маріупольпромснаб» (Постачальник) і відповідачем - АТ «Українські енергетичні машини» (Покупець) було укладено Договір №13/21-318 на закупівлю продукції, за умовами якого Постачальник зобов'язався поставити Покупцю продукцію, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію в кількості та за цінами, за переліком, зазначеними в таблиці у пункті 1.1. цього Договору на загальну суму 1 978 126 грн. 78 коп., в т.ч. ПДВ 20% 329 687,78 грн.
Відповідно до пункту 3.1. Договору, загальна сума договору складає: 1 978 126 грн. 78 коп. (один мільйон дев'ятсот сімдесят вісім тисяч сто двадцять шість грн.78 коп.), у тому числі ПДВ 20% - 329 687,78 грн.
Відповідно до пункту 4.1. Договору, розрахунки проводяться шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника у розмірі 50% попередня оплата та 50% протягом 30-ти днів з дати отримання продукції.
Відповідно до пункту 2.4 Договору, приймання продукції за кількістю та якістю здійснюється покупцем після прибуття продукції до місця поставки. Сторонами підписуються видаткова накладна, в якій зазначається найменування, кількість та ціна продукції, та інші документи, за участю повноважних представників обох сторін.
Відповідно до пункту 2.5 Договору, у випадку поставки неякісної або не в належній кількості продукції, представники сторін складають акт, в якому вказується найменування, кількість продукції, акт підписується повноважними представниками сторін в день приймання продукції.
Згідно до умов, зазначених у пунктах 2.13., 2.14. Договору, передача продукції проводиться за наявності довіреності у представника покупця на право отримання відповідної кількості продукції за даним договором. Постачальник при відпуску продукції покупцеві обов'язково повинен зазначити номер довіреності, виданої представнику покупця, до видаткової накладної, за якою відпускається продукція покупцеві. До обміну між сторонами оригінальними екземплярами специфікацій, додаткових угод, рахунків, а також видаткових накладних допускається використання факсимільних копій, тобто факсимільна копія має силу оригіналу, до того часу доки оригінали не будуть передані Сторонами, оригінали мають бути передані Сторонами протягом 20 календарних днів.
Відповідно до пунктів 5.2., 5.3., 5.5. Договору, поставка продукції здійснюється засобами покупця - м. Маріуполь вул. Зорі, 31А (склад постачальника) (Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс 2010) згідно із заявками покупця. Разом з продукцією постачальник повинен передати покупцю документи, відповідно до чинного законодавства України (сертифікат якості). Право власності на продукцію переходить до покупця з моменту отримання продукції на складі продавця та підписання сторонами видаткових накладних.
Відповідно до пункту 6.1. Договору, Постачальник зобов'язаний: забезпечити поставку продукції Покупцю разом з усіма документами, необхідними для того, щоб прийняти поставку на умовах цього договору. Постачальник має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за поставлену продукцію (пункт 6.2. Договору).
Відповідно до пункту 6.3. Договору, Покупець зобов'язаний забезпечити прийняття поставки продукції, на умовах цього договору, та сплатити вартість продукції у порядку, передбаченому цим договором. Покупець має право повернути рахунок постачальнику без здійснення оплати в разі неналежного оформлення документів, (відсутність печатки, підписів тощо). (пункт 6.4. Договору).
Відповідно до пункту 7.1. Договору, у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором, сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим договором.
Згідно до пунктів 8.1., 8.3., 8.4., 8.5. Договору, сторони звільняються від відповідальності за часткове чи повне невиконання обов'язків за цим договором, якщо вони трапились внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин). Належним доказом форс - мажорних обставин та строку їх дії служать довідки, які видаються відповідною торговою палатою чи повноважними органами місцевої (за місцем форс-мажорних обставин) державної адміністрації.
Відповідно до п.10.1. Договору, цей Договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 30.03.2022 року, але у будь якому випадку до повного виконання сторонами своїх обов'язків.
З матеріалів справи вбачається, що Постачальник виписав та направив Покупцю Рахунок-фактуру №М-00000526 від 12.10.2021, в якому містяться наступні дані по продукції: специфікація, кількість в тонах, ціну за одну тону продукції та загальну суму, яка складає 1 978 126,68 грн. Прокупець Платіжним дорученням №5821 від 18.10.2021р перерахував на рахунок постачальника грошові кошти в сумі 989 063,89 грн., зазначивши в розділі призначенні платежу: передоплата за лист ст. по рах. №М-00000526 від 12.10.2021р, зг. дог. №13/21-318 від 04.10.2021р. Непублічна закупівля в т.ч. ПДВ 164843, 89 грн.
Так, Постачальник передав, а Покупець прийняв партію продукції, зазначену в Рахунку-фактурі №М-00000526 від 12.10.2021:
- згідно видаткової накладної №М-00000034 від 17.01.2022 на суму 694 924,92 грн. Партія продукції була отримана представником Покупця за довіреністю №7 від 14.01.2022 - Вінніченко Ю.В. Продукція була відвантажена замовнику з пунктом розвантаження за місцезнаходженням замовника: м. Харків, просп. Московський, 199 на підставі товарно-транспортної накладної (ТТН)№М-00000011 від 17.01.2022.
- згідно видаткової накладної №М-00000077 від 31.01.2022 на суму 757 217,28 грн. Партія продукції була отримана представником Покупця за довіреністю №48 від 27.01.2022 - Скирда В.О. Продукція була відвантажена замовнику з пунктом розвантаження за місцезнаходженням замовника: м. Харків, просп. Московський, 199 на підставі товарно-транспортної накладної (ТТН)№М-00000022 від 31.01.2022.
- згідно видаткової накладної №М-00000079 від 31.01.2022 на суму 525 984,48 грн. Партія продукції була отримана представником Покупця за довіреністю №49 від 27.01.2022 - Вінніченко Ю. В. Продукція була відвантажена замовнику з пунктом розвантаження за місцезнаходженням замовника: м. Харків, просп. Московський, 199 на підставі товарно-транспортної накладної (ТТН)№М-00000023 від 31.01.2022.
Також, за Договором №13/21-318 від 04.10.2021 Постачальник передав, а Покупець прийняв партію продукції:
- зазначену в Рахунку-фактурі №М-00000021 від 13.01.2022, згідно видаткової накладної №М-00000035 від 17.01.2022 на суму 8287,44 грн. Партія продукції була отримана представником Покупця за довіреністю №7 від 14.01.2022 - Вінніченко Ю. В. Продукція була відвантажена замовнику з пунктом розвантаження за місцезнаходженням замовника: м. Харків, просп. Московський, 199 на підставі товарно-транспортної накладної (ТТН)№М-00000011 від 17.01.2022.
- зазначену в Рахунку-фактурі №М-00000051 від 26.01.2022, згідно видаткової накладної №М-00000076 від 31.01.2022 на суму 21402,24 грн. Партія продукції була отримана представником Покупця за довіреністю №7 від 27.01.2022 - Скирда В.О. Продукція була відвантажена замовнику з пунктом розвантаження за місцезнаходженням замовника: м. Харків, просп. Московський, 199 на підставі товарно-транспортної накладної (ТТН)№М-00000022 від 31.01.2022.
- зазначену в Рахунку-фактурі №М-00000051 від 26.01.2022, згідно видаткової накладної №М-00000078 від 31.01.2022 на суму 7085,53 грн. Партія продукції була отримана представником Покупця за довіреністю №49 від 27.01.2022 - Вінніченко Ю.В. Продукція була відвантажена замовнику з пунктом розвантаження за місцезнаходженням замовника: м. Харків, просп. Московський, 199 на підставі товарно-транспортної накладної (ТТН)№М-00000023 від 31.01.2022.
Вищезазначені видаткові накладні та товарно-транспорті накладні містять підписи представників Постачальника та Замовника, які скріплено відтисками печаток сторін. При цьому матеріали справи не містять будь-яких заперечень або зауважень Відповідача щодо якості, кількості, вартості отриманого від позивача товару відповідно до наведених видаткових накладних.
З боку Покупця, за Договором №13/21-318 від 04.10.2021, здійснено передоплату у розмірі 50% ціни продукції за Рахунком-фактурою №М-00000526 від 12.10.2021 у розмірі 989 063,89 грн. на підставі платіжного доручення №5821 від 18.10.2021.
Позивач посилається проте, що Замовник повністю не розрахувався за продукцію, що була поставлена на підставі цього Договору, згідно до зазначених видаткових накладних та рахунку-фактури до кожної з них відповідно, основна заборгованість за поставлену продукцію за договором №13/21-318 від 04.10.2021 складає суму - 1 025838,55 грн, що не спростовується з боку відповідача.
В обґрунтування позовних вимог позивачем у позовній заяві та у призначених судових засіданнях зазначено про належне виконання позивачем взятих на себе зобов'язань за договором №13/21-318 від 04.10.2021 та поставку відповідачу продукції на суму 2014901.89 грн, з яких Покупцем було оплачено 989 063,89 грн, а тому за Відповідачем перед Позивачем утворилась заборгованість у розмірі 1 025 838,55 грн., яка залишається не сплаченою, що стало підставою для звернення до суду з позовною заявою про стягнення основної заборгованості, а також нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат.
Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.
Умовами пункту 5.5. Договору передбачено, що право власності на продукцію переходить до покупця з моменту отримання продукції на складі продавця та підписання сторонами видаткових накладних.
Таким чином, матеріалами справи підтверджено належне виконання позивачем взятих на себе зобов'язань за договором № Договором №13/21-318 від 04.10.2021 Покупцю продукції на суму 715 901,52 грн.
Відповідно до умов пункту 4.1. Договору, розрахунки проводяться шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника у розмірі 50% попередня оплата та 50% протягом 30-ти днів з дати отримання продукції.
Відповідно до пункту 6.3. Договору, Покупець зобов'язаний забезпечити прийняття поставки продукції, на умовах цього договору, та сплатити вартість продукції у порядку, передбаченому цим Договором.
Щодо позовних вимог про стягнення 3% річних у розмірі 101 840,90 грн. та інфляційних втрат у розмірі 542 514,13 грн., суд зазначає наступне.
Пунктом 7.1. Договору передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за Договором, Сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим Договором.
Перевіривши правомірність та правильність здійсненого позивачем детального розрахунку 3% річних у розмірі 101840,90 грн, суд зазначає, що вказане нарахування відповідає умовам Договору, положенням законодавства, розрахунок з огляду на прострочення сплати основної заборгованості виконано арифметично вірно, з урахуванням чого, позовна вимога про стягнення 3% річних у розмірі 101840,90 грн, визнається судом обґрунтованою, підтвердженою матеріалами справи та підлягає задоволенню.
Перевіривши правомірність та правильність здійсненого позивачем детального розрахунку інфляційних втрат у розмірі 542514,13 грн, суд зазначає, що вказане нарахування відповідає умовам Договору, положенням законодавства, розрахунок з огляду на прострочення сплати основної заборгованості виконано арифметично вірно, з урахуванням чого, позовна вимога про стягнення інфляційних втрат у розмірі 542514,13 грн, визнається судом обґрунтованою, підтвердженою матеріалами справи та підлягає задоволенню.
Підсумовуючи вищезазначене, судом встановлено, що загальні розрахунки заборгованості за трьома договорами поставки продукції: №238-16/753-ВК від 25.02.2020, №238-16/901 від 15.05.2020, №238-16/904 від 15.05.2020 складаються з наступного: загальна сума основної заборгованості складає 9 655 034,26 грн; загальна сума нарахувань пені (5%) складає 505 248,79 грн; загальна сума нарахувань 1% річних складає 463 777,12 грн; загальна сума інфляційних нарахувань складає 7 533 159,80 грн.
Вказані грошові кошти стосовно стягнення з Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини", як правонаступника Замовника, є обґрунтованими, доведеними з боку позивача та не спростовується відповідачем, а отже підлягають стягненню з першого на підставі наступного.
Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 31.03.2021 №248-р "Про погодження перетворення державного підприємства "Завод "Електроважмаш" в "Акціонерне товариство", було погоджено пропозицію Фонду державного майна щодо перетворення державного підприємства "Завод "Електроважмаш" в акціонерне товариство у процесі приватизації.
26.08.2021 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було внесено запис про проведення державної реєстрації юридичної особи, яка утворена в результаті перетворення - Акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш".
Також до даного Реєстру внесено дані про те, що Акціонерне товариство "Завод "Електроважмаш" є правонаступником Державного підприємства "Завод "Електроважмаш".
Таким чином, Державне підприємство "Завод "Електроважмаш" (код ЄДРПОУ 00213121) припинено як юридичну особу з 26.08.2021 шляхом реорганізації, що свідчить про перехід всіх його прав та обов'язків до правонаступника - Акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" (код ЄДРПОУ 00213121). В подальшому правонаступником Акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" (код ЄДРПОУ 00213121) стало Акціонерне товариство "Українські енергетичні машини" (код ЄДРПОУ 05762269).
Суд зазначає, що питання правонаступництва між Акціонерним товариством "Завод "Електроважмаш" та Акціонерним товариством "Українські енергетичні машини" неодноразово досліджувалось судами.
Зокрема, постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.03.2023 у справі №922/3979/21 залишено без змін рішення судів першої та апеляційної інстанції, якими встановлені наступні обставини.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 26.08.2021 за №1005-р "Про погодження реорганізації акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" шляхом приєднання до акціонерного товариства "Турбоатом", погоджено пропозицію Фонду державного майна щодо реорганізації акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" (код згідно з ЄДРПОУ 00213121) після завершення перетворення державного підприємства "Завод "Електроважмаш" у процесі приватизації шляхом приєднання до акціонерного товариства "Турбоатом" (код згідно з ЄДРПОУ 05762269).
Протоколом позачергових загальних зборів АТ "Українські енергетичні машини" (попередня назва АТ "Турбоатом") від 01.12.2021 №31/2021 прийнято рішення, зокрема, про затвердження Передавального акту балансових рахунків, матеріальних цінностей та активів від АТ "Завод "Електроважмаш" до АТ "Українські енергетичні машини".
Згідно з пунктом 1 цього Передавального акту, правонаступництво щодо майна, усіх залишків, прав та обов'язків, АТ "Завод "Електроважмаш" переходить правонаступнику - АТ "Українські енергетичні машини" з моменту затвердження даного Передавального акту з 01.12.2021.
Відповідно до пункту 4 Передавального акту, всі підтверджені належним чином права, обов'язки, зобов'язання товариства, що приєднується, а також права, обов'язки, зобов'язання інших осіб в частині правовідносин з товариством, що приєднується, переходять в повному обсязі до товариства-правонаступника навіть у випадку, якщо вони мали (матимуть) місце після дати складання Передавального акту або з будь-яких причин не були включені в Передавальний акт.
21.12.2021 проведено спільні позачергові загальні збори АТ "Українські енергетичні машини" та АТ "Завод "Електроважмаш", порядок денний яких серед іншого містить питання внесення змін до статуту АТ "Укренергомашини", шляхом викладення його в новій редакції.
Відповідно до пункту 1.4 статуту АТ "Українські енергетичні машини", затвердженого протоколом спільних позачергових загальних зборів АТ "Українські енергетичні машини" та АТ "Завод "Електроважмаш" від 23.12.2021 №32/2021, АТ "Українські енергетичні машини" є правонаступником всіх прав та обов'язків АТ "Завод "Електроважмаш" внаслідок приєднання останнього до товариства відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.08.2021 №1005-р "Про погодження реорганізації акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" шляхом приєднання до акціонерного товариства "Турбоатом" (правонаступник АТ "Укренергомашини").
Згідно з Протоколом спільних позачергових зборів "Завод "Електроважмаш" та АТ "Українські енергетичні машини" від 23.12.2021, що є у вільному доступі на сайті останнього Режим доступу: https://ukrenergymachines.com/investors/229/230/8193, а також у вільному доступі є і чинний Статут АТ "Українські енергетичні машини" Режим доступу:https://ukrenergymachines.com/content/documents/36/3519/files/%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%83%D1%82.PDF, де згідно пунктом 1.4 АТ "Українські енергетичні машини" є правонаступником всіх прав та обов'язків АТ "Завод "Електроважмаш" внаслідок приєднання останнього до Товариства відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.08.2021 №1005-р "Про погодження реорганізації акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" шляхом приєднання до акціонерного товариства "Турбоатом".
Відповідно до пункту 4 Передавального акту, всі підтверджені належним чином права, обов'язки, зобов'язання товариства, що приєднується, а також права, обов'язки, зобов'язання інших осіб в частині правовідносин з товариством, що приєднуються, переходять в повному обсязі до товариства-правонаступника навіть у випадку, якщо вони мали (матимуть) місце після дати складання передавального акту або з будь-яких причин не буди включені в передавальний акт.
Частиною 4 статті 75 ГПК України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Статтею 106 ЦК України передбачено, що злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади. Законом може бути передбачено одержання згоди відповідних органів державної влади на припинення юридичної особи шляхом злиття або приєднання.
Порядок припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу та перетворення регламентовано статтею 107 ЦК України, за приписами якої кредитор може вимагати від юридичної особи, що припиняється, виконання зобов'язань якої не забезпечено, припинення або дострокового виконання зобов'язання, або забезпечення виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом. Після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов'язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, які оспорюються сторонами. Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, встановлених законом. Порушення положень частин другої та третьої цієї статті є підставою для відмови у внесенні до Єдиного державного реєстру запису про припинення юридичної особи та державній реєстрації створюваних юридичних осіб - правонаступників.
Отже, законодавець визначив дві форми припинення юридичної особи - в результаті реорганізації або в результаті ліквідації, а також визначив наслідки припинення юридичної особи в результаті реорганізації, які, на відміну від припинення юридичної особи в результаті ліквідації, полягають, зокрема у переході майна, прав і обов'язків до правонаступників. Таким чином, у разі реорганізації юридичної особи шляхом її приєднання факт настання правонаступництва безпосередньо пов'язаний з моментом передання прав та обов'язків від правопопередника до правонаступника.
В разі реорганізації юридичної особи шляхом приєднання складається передавальний акт, який має містити положення про правонаступництво щодо всіх зобов'язань юридичної особи, що припиняється.
У вирішенні питань, пов'язаних з таким правонаступництвом, судам необхідно здійснювати аналіз доказів переходу відповідних прав і обов'язків (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.10.2020 у справі № 910/4656/14).
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14.09.2020 у справі № 296/443/16-ц (провадження № 61-16634сво19) дійшов висновку про те, що у статтях 104 ЦК та 107 ЦК України не визначається момент переходу прав та обов'язків від юридичної особи, яка припиняється шляхом приєднання. Такий момент не може пов'язуватися із внесення запису до державного реєстру про припинення юридичної особи, яка приєднується. При реорганізації шляхом приєднання немає значення, чи вказано в передавальному акті про правонаступництво щодо певного майна, прав чи обов'язків. Внаслідок приєднання правонаступником є лише одна особа і будь-який розподіл прав та обов'язків при такому виді реорганізації неможливий.
У частині 8 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" передбачено, що у разі приєднання юридичних осіб здійснюється державна реєстрація припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті приєднання, та державна реєстрація змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, щодо правонаступництва юридичної особи, до якої приєднуються. Приєднання вважається завершеним з дати державної реєстрації змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, щодо правонаступництва юридичної особи, до якої приєднуються.
Водночас при відповідній реорганізації не має значення, чи вказано в передавальному акті про правонаступництво щодо певного майна, прав чи обов'язків, адже правонаступник лише один, що унеможливлює виникнення будь-яких спорів щодо переходу майна, прав чи обов'язків. (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.01.2022 у справі № 922/347/21).
Отже, лише при припиненні суб'єкта господарювання шляхом поділу в розподільчому балансі визначається правонаступництво. Внаслідок же злиття, приєднання або перетворення правонаступником є лише одна особа і будь-який розподіл прав та обов'язків при таких видах реорганізації неможливий (правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 910/5953/17).
Ухвалюючи рішення про реорганізацію, уповноважений орган юридичної особи спрямовує свою волю на передачу не окремого майна, прав або обов'язків, а всієї їх сукупності. Тобто, при універсальному правонаступництві до правонаступника чи правонаступників переходить усе майно особи як сукупність прав та обов'язків, які їй належать (незалежно від їх виявлення на момент правонаступництва), на підставі передавального акта. Наведені обставини передують внесенню запису до Реєстру про припинення юридичної особи, яка припиняється в результаті реорганізації.
За таких обставин, в контексті застосування статей 104, 107 ЦК України, та беручи до уваги не визначений момент переходу прав та обов'язків від юридичної особи, яка припиняється у зв'язку з реорганізацією, суд вважає, що такий момент сам по собі не може пов'язуватися з внесенням запису до державного реєстру про припинення реорганізованої юридичної особи. Зазначене кореспондується з висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 14.09.2020 у справі №296/443/16-ц, від 04.11.2020 у справі №922/817/18.
Таким чином, для вирішення питання щодо можливості процесуального правонаступництва суд у кожному конкретному випадку має аналізувати фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права, зокрема відомості первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення, перехід її прав та обов'язків до іншої особи - правонаступника (близька за змістом правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.11.2020 у справі №922/817/18).
У даному випадку, з метою виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.08.2021 №1005 "Про погодження реорганізації Акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" шляхом приєднання до Акціонерного товариства "Турбоатом", наказом Фонду від 01.12.2021 №2143 "Щодо АТ "Завод "Електроважмаш" (код ЄДРПОУ 00213121)" затверджено Передавальний акт балансових рахунків, матеріальних цінностей та активів від АТ "Завод "Електроважмаш" до АТ "Українські енергетичні машини", згідно з яким усі активи, зобов'язання, майно, права та обов'язки товариства, що приєднується, передаються товариству-правонаступнику, а саме, АТ "Українські енергетичні машини" в порядку та на умовах, встановлених чинним законодавством України з дати затвердження та підписання передавального акта.
Як вбачається із протоколу позачергових загальних зборів АТ "Українські енергетичні машини" (попередня назва - АТ "Турбоатом") від 01.12.2021 №31/2021, прийнято рішення, зокрема, про затвердження Передавального акту балансових рахунків, матеріальних цінностей та активів від АТ "Завод "Електроважмаш" до АТ "Українські енергетичні машини".
Передавальний акт затверджено як АТ "Українські енергетичні машини", так і Фондом державного майна України (наказ №2143 від 01.12.2021).
Отже у спірних правовідносинах правонаступництво щодо майна, усіх залишків, прав та обов'язків, акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" перейшло правонаступнику - акціонерному товариству "Українські енергетичні машини" з моменту затвердження даного Передавального акту, а саме - з 01.12.2021.
Аналогічний висновок викладено в постановах Верховного Суду від 16.03.2023 у cправі №922/3979/21 та від 18.08.2023 у справі №922/4650/21.
Частиною 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Дослідивши матеріали справи, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, керуючись принципом Верховенства права та права на судовий захист, уникаючи принципу надмірного формалізму, та усуваючи підстави для використання правового пуризму суд керується наступним.
На підставі ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків виникають з договорів та інші правочинів. Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать ст. 174 Господарського кодексу України.
Статтями 6, 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту. Загальні положення про договір визначені статям 626-637 ЦК України, а порядок укладення, зміна і розірвання договору статями 638-647, 649, 651-654 ЦК України. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст. 205 ЦКУ правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Статтями 509, 510 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Приписами статей 526-527 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно із статтею 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 статті 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Зокрема, статями 525 - 526 ЦК України передбачається, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно із ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).
Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За приписами ст. 692, ст. 693 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Верховний Суд у постанові від 06.11.2019 у справі № 909/51/19 вказав, що ключовою рисою цивільного права є автономія волі сторін, яка знаходить своє втілення у принципі свободи договору. Свобода договору, закріплена у якості однієї із засад цивільного законодавства, сформульована у статтях 6 та 627 ЦК України, у відповідності до яких сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Свобода договору включає й вільне визначення сторонами його умов, де фіксуються взаємні права та обов'язки учасників. Зміст договору становлять умови як ті, що погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові на підставі чинного законодавства.
В частині 1 статті 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлена обов'язковість договору для виконання сторонами.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або невизначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно із частиною 1, 4 статті 251 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Тобто, однією із основних умов виконання зобов'язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання.
Верховний Суд у постанові від 01.03.2021 у справі №180/1735/16-ц слушно зазначив, що принцип належного виконання зобов'язання полягає в тому, що виконання має бути проведене, зокрема у належний строк (термін).
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами, згідно приписів статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Приписами статті 525 ЦК України та частини 7 статті 193 ГК України унормовано, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Нормами частини 1 статті 202 ГК України визначено, що господарське зобов'язання припиняється, окрім іншого виконанням, проведеним належним чином.
Зазначені положення законодавства вказують, що коли одна із сторін за умовами договору взяла на себе певні зобов'язання, то інша сторона вправі очікувати, що такі будуть виконані належним чином у встановлені строки. У разі ж коли сторона порушила умови договору, зобов'язання вважається не виконаним.
Верховний Суд у постанові від 10.09.2019 у справі №916/2403/18 зазначив, що до дій, які свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, з урахуванням конкретних обставин справи можуть належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акту звіряння взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.
Враховуючи вищевказані обставини, відсутність у матеріалах справи доказів, які б спростовували наявність заборгованості відповідача перед позивачем, а також доказів, які б свідчили про здійснення остаточного розрахунку за поставлений товар, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача за договорами: №238-16/753-ВК від 25.02.2020 основної заборгованості у розмірі 960 280,72 грн., №238-16/901 від 15.05.2020 основної заборгованості у розмірі 7 978 852,02 грн., №238-16/904 від 15.05.2020 основної заборгованості у розмірі 715 901,52 грн., № 13/21-318 від 04.10.2021 основної заборгованості у розмірі 1 025 838,55 грн є обґрунтованою, доведеною матеріалами справи, не спростованою відповідачем, а тому підлягає задоволенню.
Таким чином, суд дійшов до висновку, що станом на момент звернення позивача до суду, сума поставленого, але не оплаченого товару складає 10 680 872,81 грн, що не спростовується відповідачем.
Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до вимог частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Судом встановлено, що з боку Відповідача не вчинено необхідних дій, передбачених сторонами у договорі, та у визначений у договорі строк не здійснив повного та своєчасного розрахунку за поставлений Позивачем товар, а отже вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання за договорами.
Щодо позовних вимог про стягнення 1%, 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з приписами статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 статті 626 ЦК України).
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Разом з тим, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням інфляційних витрат на суму боргу та процентів річних виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки за порушення виконання зобов'язання.
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18).
Так, пунктом 9.5. договорів №238-16/753-ВК від 25.02.2020, №238-16/901 від 15.05.2020, №238-16/904 від 15.05.2020 передбачено, що за порушення строку оплати продукції, передбачених договором, постачальник має право вимагати оплату 1% річних та індексу інфляційних витрат.
Таким чином, сторонами при укладанні договору, враховуючи принцип свободи договору, змінено розмір річних, що визначений у законі та встановлено нарахування 1% річних замість 3% річних, визначених частиною 2 статті 625 ЦК України.
А також умовами пунктом 7.1. договору № 13/21-318 від 04.10.2021 передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за Договором, Сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим Договором.
Стаття 610 ЦК України вказує на те, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши правомірність та правильність здійсненого позивачем розрахунків стосовно 1% річних, 3% річних та інфляційний втрат, з урахуванням погоджених умов договору, положень законодавства та обставин справи, суд зазначає, що обґрунтованим, правомірним та арифметично вірним до стягнення, що свідчить про наявність підстав для задоволення позову у вигляді: сума загальних нарахувань 1% річних - 463777,12 грн., сума нарахувань 3% річних - 101840,90 грн., загальна сума інфляційних нарахувань - 8075673,93 грн.
Щодо позовних вимог про стягнення пені (5%) від несплаченої суми
Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (частина 2 статті 193, частина 1 статті 216 та частина 1 статті 218 ГК України).
Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною 2 статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина 1 статті 230 ГК України).
За приписами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною 3 статті 549 ЦК України, частиною 6 статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частиною 6 статті 232 ГК України.
Згідно зі статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно умов пункту 9.4. договорів №238-16/753-ВК від 25.02.2020, №238-16/901 від 15.05.2020, №238-16/904 від 15.05.2020 за порушення строку оплати, передбачених договором, постачальник має право пред'явити замовнику вимогу про сплату пені в розмірі 0,1% від суми простроченої оплати за кожен день прострочення, але не більше 5% від несплаченої суми.
Перевіривши правомірність та правильність здійсненого позивачем детального розрахунку пені у розмірі 505248,79 грн., суд зазначає, що нарахування у повній мірі відповідає обставинам справи, вимогам законодавства та погодженим між сторонами умовам договору, розрахунок виконано арифметично вірно, а тому позовна вимога про стягнення пені у розмірі 505248,79 грн. є обґрунтованою.
Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій.
Відповідно до частини першої статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
За приписами частини 4 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо вона значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Застосоване у статті 233 ГК України та статті 551 ЦК України словосполучення "суд має право" та "може бути зменшений за рішенням суду" свідчить про те, що саме суд користується певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій, оцінюючи обставини, які мають істотне значення.
При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою.
Так, зокрема, неустойка спрямована на забезпечення компенсації майнових втрат постраждалої сторони. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини 3 статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити.
Частиною 2 статті 216 ГК України унормовано, що застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18.
Відповідач у судовому засіданні звертає увагу, що з об'єктивних причин не може самостійно здійснити переорієнтування ринку збуту існуючого запланованого обсягу тягового виробництва, виробником якого був АТ "Завод "Електроважмаш" на нових замовників. Відповідач не отримує ані бюджетного фінансування, ані будь-яких дотацій чи преференцій. У зв'язку із тяжкою економічною ситуацією, яка склалася не тільки у галузі важкого машинобудування, але й у всій державі, відповідачем було запроваджено низку операційних заходів, основною метою яких є збереження робочих місць, додержання соціальних гарантій працівників.
Зазначає, що найнегативнішим чином на можливість виконувати зобов'язання на АТ "Завод Електроважмаш" та відповідача вплинула епідемічна ситуація через поширення гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненою короновірусом SaRs-CoV-2. Ще більше погіршило ситуацію повномасштабне вторгнення рф на територію України, яке розпочалося 24.02.2022 та є загальновідомим фактом. Територія, майно відповідача неодноразово були піддані ворожим обстрілам, в результаті чого зазнали руйнувань та пошкоджень, що зафіксовано у витягах з єдиного реєстру досудових розслідувань, рапортів працівників поліції. Звертає увагу, що ДП "Завод "Електроважмаш" та відповідач внесені до переліку об'єктів державної власності, що підлягають приватизації, згідно наказу Фонду державного майна України №777 від 08.06.2018 та наказу Фонду державного майна України №764 від 08.06.2024. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16.01.2019 року №36-р затверджено перелік об'єктів великої приватизації державної власності, відповідно до якого ДП "Завод "Електроважмаш" та відповідач включені до цього переліку. Накладення або стягнення надмірних сум штрафних санкцій, значно зменшує вартість як АТ "Завод "Електроважмаш", так і відповідача, як об'єктів приватизації, що в результаті купівлі-продажу завдасть збитків державі внаслідок недоотримання реальної вартості єдиного майнового комплексу АТ "Завод Електроважмаш" та відповідача.
З огляду на наявні в матеріалах справи докази, а також встановлені обставини справи, у даному разі суд враховує, що окрім стягнення пені, позивачем також було застосовано до відповідача таку міру відповідальності, як стягнення відсотків річних та інфляційних втрат, які є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Водночас загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов'язання.
Відповідно до положень статті 3, частини 3 статті 509 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов'язання між сторонами, є добросовісність, розумність і справедливість.
З огляду на вказане, цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Натомість наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18.
В той же час, нарахування та стягнення з відповідача відсотків річних та інфляційних втрат у певній мірі компенсує позивачу негативні наслідки, пов'язані з порушенням відповідачем умов договору, а стягнення з відповідача пені у повному обсязі, не є співрозмірним з негативними наслідками від порушення відповідачем зобов'язання. Зазначене свідчитиме про дотримання балансу інтересів сторін, не призведе до порушення засад розумності, справедливості та добросовісності, не стане для відповідача надмірним фінансовим тягарем, наявність якого може взагалі призвести до унеможливлення виконання перед позивачем своїх зобов'язань та сплати заборгованості. Відтак, необхідність зменшення заявленого до стягнення розміру пені у даному разі не може свідчити про нівелювання мети існування неустойки як відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.
При цьому, виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки до її розумного розміру (відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.03.2021 у справі 902/538/18).
Також, суд звертає увагу на Постанову Верховного Суду у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19 січня 2024 року у справі № 911/2269/22 у якій було викладено.
У вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки підлягають врахуванню й оцінюванню на предмет підтвердженості та обґрунтованості як ті підстави для зменшення неустойки, що прямо передбачені законом (ч. 3 ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України), так і ті, які хоча й не передбачені законом, однак були заявлені як підстави для зменшення розміру неустойки та мають індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер.
Як свідчить судова практика, суди звертають увагу на те, що зменшення розміру пені на 99 % фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання, що може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.
ОП зауважила, що зменшення судом неустойки до певного розміру відбувається із визначенням її в конкретній грошовій сумі, що підлягає стягненню, тоді як переведення зменшуваного розміру неустойки у частки, а відповідно й апелювання у спорах про зменшення розміру неустойки такими категоріями, як частка або процент, на який зменшується неустойка, не відображає об'єктивного стану сукупності обставин, які є предметом судового дослідження при вирішенні питання про зменшення неустойки.
Чинники, якими обґрунтовані конкретні умови щодо неустойки: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов'язань, її розмір, і обставини (їх сукупність), що є підставою зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер. Отже, і розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90 %, 70 % чи 50 % тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), що обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частин 1, 2 ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України, тобто в межах судового розсуду.
У зв'язку з викладеним Суд зазначив, що індивідуальний характер підстав, якими в конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов'язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.
Отже, враховуючи вище зазначене, з урахуванням важливості та необхідності дотримання балансу інтересів сторін у даному конкретному випадку, виходячи з міркувань розумності та справедливості, беручи до уваги матеріальні інтереси обох сторін, характер господарської діяльності, її суспільне значення, а також ступінь виконання відповідачем частини своїх зобов'язань з оплати вартості поставленого товару, господарський суд вбачає наявність низки виняткових обставин, з якими законодавством пов'язується можливість реалізації судом дискреційних повноважень для зменшення розміру пені.
З огляду на вказане, на цілковите переконання суду, з урахуванням принципу збалансованості інтересів сторін та верховенства права, обґрунтованим, розумним та справедливим слід вважати зменшений розмір пені на 50%, який підлягає стягненню у розмірі 252 624,39 грн. В решті пені суд вважає за необхідне відмовити.
Водночас інфляційне нарахування на суму боргу та передбачений умовами договору 1% та 3% річних не є штрафними санкціями, отже відповідні суми не підлягають зменшенню за приписами статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України.
Суд також звертає увагу на приписи статті 625 ЦК України, яка розміщена в розділі І "Загальні положення про зобов'язання" книги 5 ЦК України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання і дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.
Зазначена норма передбачає, що проценти та індекс інфляції, що стягуються у разі порушення стороною грошового зобов'язання, має компенсаційний, а не штрафний характер.
Проценти та інфляційні втрати, передбачені статтею 625 ЦК України, за своєю природою є відшкодуванням кредитору понесених втрат за несвоєчасне повернення грошових коштів. Тобто вони є гарантією для кредитора у вигляді настання певних правових наслідків для боржника через неналежне виконання ним взятих за договором зобов'язань. Отже, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді процентів річних та інфляційних втрат не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Враховуючи, що проценти та індекс інфляції, що стягуються у разі порушення стороною грошового зобов'язання, мають компенсаційний, а не штрафний характер, тоді як статтями 551 ЦК України та 233 ГК України передбачена можливість зменшення виключно штрафних санкцій, відсутні правові підстави для їх зменшення.
Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі "Роуз Торія проти Іспанії", параграфи 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною (рішення у справі "Хірвісаарі проти Фінляндії", параграф 32).
Зазначені тези знаходять своє підтвердження і у Постанові Верховного суду від 28 березня 2017 року по справі №800/527/16.
У пункті 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету міністрів ради Європи щодо якості судових рішень зазначено, що обов'язок судів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна із сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматись принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Суд вважає обсяг вмотивування судового рішення є достатнім для його прийняття.
Судові рішення мають ґрунтуватися на Конституції України, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.
Суд безпосередньо застосовує Конституцію України, якщо зі змісту норм Конституції не випливає необхідності додаткової регламентації її положень законом або якщо закон, який був чинним до введення в дію Конституції чи прийнятий після цього, суперечить їй.
Якщо зі змісту конституційної норми випливає необхідність додаткової регламентації її положень законом, суд при розгляді справи повинен застосувати тільки той закон, який ґрунтується на Конституції і не суперечить їй.
Зокрема, у пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" та пункті 23 рішення ЄСПЛ "Гурепка проти України № 2" наголошено, що принцип рівності сторін - один зі складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, за змістом якого кожна сторона повинна мати розумну можливість обстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її у суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.
Суд вважає за можливе у виниклих правовідносинах за суттю спору застосувати принцип справедливості визначений на законодавчому рівні у межах ч. 1 ст. 2 ГПК України.
На єдність права і справедливості неодноразово вказував і Конституційний Суд України. Зокрема, у рішенні від 22 вересня 2005 року №5-рп/2005 зазначено: "із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі". "Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права" (Рішення КСУ від 2 листопада 2004 року №15-рп/2004).
Окрім того, принцип справедливості поглинається напевно найбільшим за своєю "питомою вагою" принципом верховенства права, який також чітко зафіксований у новітніх кодексах. Лише додержання вимог справедливості під час здійснення судочинства дозволяє характеризувати його як правосуддя. Цю думку можна, зокрема, простежити і в рішенні Конституційного Суду України від 30 січня 2003 р. № 3-рп/2003: "правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах".
Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року).
Питання справедливості розгляду не обов'язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).
Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Враховуючи те, що суд задовольнив позов частково, у відповідності ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати щодо сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 2, 5, 7, 11, 13, 14, 15, 42, 46, 73, 74, 79, 80, 86, 129, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" (адреса: 61037, м. Харків, пр. Московський (Героїв Харкова),199, код ЄДРПОУ 05762269) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Маріупольпромснаб" (адреса: 49000, м. Дніпро, площа Соборна, буд. 1Б, оф. 312, код ЄДРПОУ 37793135) загальну суму грошових коштів в розмірі 19 574 789,16 грн (де: - сума основної заборгованості у розмірі 10 680 872,81 грн;
- сума нарахувань пені (5%) у розмірі 252 624,39 грн;
- сума нарахувань 1% річних у розмірі 463 777,12 грн;
- сума нарахувань 3% річних у розмірі 101 840,90 грн;
- сума інфляційних нарахувань у розмірі 8 075 673,93 грн) та суму судових витрат у розмірі 237 928,96 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В частині позовних вимог стосовно стягнення пені в розмірі 50% - відмовити.
Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Маріупольпромснаб" про зазначення в рішенні суду про нарахування 3% річних на суму залишку основного боргу до виконання рішення суду - задовольнити.
Відповідно до ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, органом (особою), що буде виконувати рішення Господарського суду Харківської області від 06.11.2025 у справі №922/2089/25 здійснювати нараховування 3% річних на суму основного боргу у розмірі 10 680 872,81 (десять мільйонів шістсот вісімдесят тисяч вісімсот сімдесят дві) гривні 81 копійка, починаючи з 18.06.2025 і до моменту остаточного виконання рішення суду.
Повне рішення складено "17" листопада 2025 р.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду з урахуванням положень Господарського процесуального кодексу України.
Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.
Суддя І.П. Жигалкін