13 листопада 2025 року м. ТернопільСправа № 921/391/25
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Шумського І.П.
за участі секретаря судового засідання: Баб'юк А.В.
розглянув справу
за позовом - Дочірнього підприємства “Київський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України», 03151, м. Київ, вул. Святослава Хороброго (Народного ополчення), 11-А
до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю “Зальц», 47716, Тернопільська область, Тернопільський район, село Гаї - Шевченківські, вул. Медова, будинок 14
про зобов'язання виконати умови договору.
За участі від:
позивача - Соколова А.А.
відповідача - не з'явився
Зміст позовних вимог, позиція позивача.
Дочірнє підприємство “Київський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України» звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Зальц» про зобов'язання відповідача виконати обов'язки передбачені умовами:
- п.п. 4.1-4.5 розділу 4 договору №1342-а від 28.12.2023 та надати позивачу документи, зокрема товарно-транспортні накладні, що б підтверджували поставку товару на адресу місто Обухів Київської області вул. Чумацький шлях, 46 по вартості 5041,65 грн без ПДВ за договором №1342-а від 28.12.2023 на загальну суму 3954085,43 з ПДВ (видаткова накладна №ЗЦ- 0000004 від 06.01.2024 на суму 2149255,39 грн з ПДВ, видаткова накладна №ЗЦ- 0000047 від 11.01.2024 на суму 1335351,59 грн з ПДВ, видаткова накладна №ЗЦ- 0000061 від 13.01.2024 на суму 155605,49 грн з ПДВ, видаткова накладна №ЗЦ- 0000066 від 16.01.2024 на суму 313872,96 грн з ПДВ);
- п.п. 4.1-4.5 розділу 4 договору №1400-а від 27.12.2023 та надати позивачу документи, зокрема товарно-транспортні накладні оформлені належним чином із власним підписом уповноважених осіб сторін, що б підтверджували поставку товару на адресу в місто Бровари Київської області вул. Богунська, 29 по вартості 5041,65 грн без ПДВ за договором №1400-а від 27.12.2023 на загальну суму 1509591,01 грн з ПДВ (видаткова накладна №ЗЦ- 0000003 від 06.01.2024 на суму 1509591,01 грн з ПДВ, видаткова накладна №ЗЦ- 0000018 від 09.01.2024 на суму 1659509,51 грн з ПДВ) тощо, з урахуванням товарно-транспортних накладних на суму 305644,99 грн з ПДВ (№ 04/7р від 04.01.2024 на суму 150523,50 грн з ПДВ та №04/10р від 04.01.2024 на суму 155121,49 грн з ПДВ).
ДП “Київський облавтодор» ВАТ “ДАК “Автомобільні дороги України» у позові зазначено про укладення між ним та відповідачем трьох договорів поставки (купівлі - продажу) солі для промислового перероблення, а саме:
- договору поставки (купівлі-продажу) товару №1342-а від 28.12.2023, у якому вартість товару згідно додатку №1 до договору становить 5041,65 грн без ПДВ з доставкою в місто Обухів Київської області вул. Чумацький шлях, 46;
- договору поставки (купівлі-продажу) товару №1400-а від 27.12.2023, у якому вартість товару згідно додатку №1 до договору становить 5041,65 грн без ПДВ з доставкою в місто Бровари Київської області вул. Богунська, 29;
- договору поставки (купівлі-продажу) товару №1681-а від 05.01.2024, у якому вартість товару згідно додатку №1 до договору становить 5014,55 грн без ПДВ з доставкою в Бучанський район село Бородянка Київської області вул. Київська, 1-А.
Позивач вказує, що умови договорів тотожні, окрім тих, що стосуються місця та обсягу поставки, ціни договору та вартості поставки 1 тони товару з доставкою.
В обґрунтування позову ним зазначено про невиконання відповідачем умов договорів №1400-а від 27.12.2023, №1342-а від 28.12.2023, в частині оформлення та передачі позивачу документів, на підставі яких у позивача виникне право оплати в майбутньому.
Позиція відповідача.
Відповідач у відзиві просив суд відмовити в задоволенні позовних в повному обсязі, у зв'язку з їх безпідставністю та необґрунтованістю.
Посилаючись на умови п. 5.1. договорів поставки (купівлі-продажу) товару №1342-а від 28.12.2023, №1400-а від 27.12.2023, ним зазначено, що поставка товару, визначеного цими договорами здійснюється на підставі заявок/замовлень покупця автомобільним транспортом постачальника на умовах DDP на об'єкти покупця у Київській області ... В заявці покупця вказується: найменування товару; кількість товару; місцезнаходження об'єкту покупця, до складу якого постачається товар; перелік матеріальновідповідальних осіб, що уповноважені покупцем одержувати товар; строк/термін поставки товару.
Договором не визначено обов'язкової форми таких заявок покупця та способу їх передачі постачальнику.
Згідно умов цих договорів постачальник розглядає заявку покупця протягом 24 год та акцептує її або надає покупцю обґрунтовані заперечення у письмовій формі. На виконання умов договорів поставки та заявок покупця, які надавались відповідачу як в електронній формі, так і телефонним зв'язком чи СМС-повідомленнями, відповідачем здійснювалась поставка товару до місцезнаходження об'єктів покупця, які ним попередньо повідомлялись (до прикладу надано копії електронних листів, які надходили на електронну адресу відповідача).
В обґрунтування заперечень відповідачем стверджено, що на кожну партію товару, що транспортувалась до об'єктів покупця складались товарно-транспортні накладні, які надавались відповідачу.
Кожна ТТН містить усі необхідні реквізити, в тому числі посилання на конкретну видаткову накладну, з якою транспортувався товар.
Покупцем товар та документи прийнято без жодних зауважень, підписано та скріплено печаткою видаткові та товарно-транспортні накладні.
До моменту подання даного позову покупець не повідомляв відповідача про наявність у нього сумнівів щодо повноти переліку товаросупровідних документів.
Позиція позивача у відповіді на відзив.
У відповіді на відзив позивачем зазначено, що змістом п. 5.1 договорів встановлено лише зміст заявки, а не можливість зміни істотних умов договору і можливості зміни адреси (умов постачання та адреси складу покупця) не передбачено. Однобічне тлумачення окремого пункту без урахування його системного зв'язку з іншими нормами, контексту правовідносин та обставин справи не може бути прийняте судом як належний доказ або довід.
Порядок внесення змін та доповнень у договори встановлено пунктами таких договорів, а саме п. 10.4, п. 10.5, шляхом оформлення додаткових угод, які набирають чинності з моменту належного оформлення їх сторонами. Тому доводи відповідача в цій частині не можуть бути прийняті судом до уваги як належні.
Надані відповідачем видаткові накладні підтверджують факт поставки, а в розрізі даної справи розглядається зобов'язання відповідача надати ТТН до видаткових накладних, які відповідають умовам договору. За таких обставин цілком логічна позиція, якщо видаткова накладна не підтверджує обставини, що мають значення для вирішення спору, вона не може бути прийнята судом як належний доказ.
У п. 4.2 договорів зазначено, що рахунок приймається до оплати при отриманні товару та всіх документів, що підтверджують належну якість товару (сертифікат/ паспорт якості тощо), видаткових накладних, у яких вказуються дані про виробничий підрозділ покупця, який безпосередньо отримав партію товару, товарно - транспортних накладних та інших первинних документів, передбачених для даного виду товару постачальник має зареєструвати податкову накладну в єдиному електронному реєстрі у передбачені чинним законодавством строки.
У разі ненадання зазначених цим пунктом договорів документів (у тому числі електронних) постачальник зобов'язується відшкодувати спричинені покупцю збитки (витрати).
Зміст доданих відповідачем видаткових накладних вказує на те, що вони не містять відомостей «у яких вказуються дані про виробничий підрозділ покупця» або хоча б будь яку адресу доставки. Видаткова накладна підтверджує передачу товару, але не змінює договірні зобов'язання. Відповідно, видаткові накладні, надані відповідачем як доказ, не можуть змінювати умови договору та не є належним доказом зміни договірних умов.
Відповідачем додатками до відзиву надано сканкопії ТТН у яких міститься посилання на видаткові накладні до договорів. Підстави для внесення реквізитів договорі у ТТН щодо доставки товару на адреси не передбачені умовами договору у відповідача були відсутні.
Додані до відзиву заявки на поставку солі, які надходили на електронну пошту не дають можливості ідентифікувати інформацію, яку вони містять, як заявки за договорами, оскільки адреси поставки передбачені умовами договору у більшій їх кількості не співпадають, а відомості про договір відсутні.
Процесуальні дії суду у справі.
Ухвалою суду від 07.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №921/391/25 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 04.08.2025.
У зв'язку із перебуванням судді Шумського І.П. у відпустці та, відповідно, неможливістю проведення підготовчого засідання 04.08.2025, ухвалою суду від 30.07.2025 продовжено строк підготовчого провадження у справі №921/391/25 та призначено підготовче засідання на 29.09.2025, яке надалі відкладалось на 07.10.2025.
Ухвалою суду від 07.10.2025 закрито підготовче провадження по справі №921/391/25 та призначено її до розгляду по суті на 06.11.2025.
Судове засідання 06.11.2025 о 11:00 год по справі № 921/391/25 не відбулось, в зв'язку з оголошенням сигналу "Повітряна тривога" на території Тернопільської області.
Ухвалою суду від 06.11.2025 відкладено розгляд справи №921/391/25 по суті на 13.11.2025.
Представник позивача, який приймав участь в судовому засіданні 13.11.2025 в режимі відеоконференції, підтримав позовні вимоги.
Відповідач явку повноважного представника в судове засідання 13.11.2025 не забезпечив, про дату, час та місце його проведення повідомлений належним чином, шляхом направлення ухвали від 06.11.2025 в електронній формі до його електронного кабінету.
Стаття 42 ГПК України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Ч. 1 ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи положення ст. ст. 13, 74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними матеріалами справи.
Судом враховано, що у силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору.
Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду).
13.11.2025 суд ухвалив скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.
Обставини, на які посилаються сторони у справі.
В якості додатків до позову Дочірнім підприємством “Київський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України» додано копії укладених між ним (як покупцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Зальц» (як постачальником) договорів поставки (купівлі - продажу) товару №1400-а від 27.12.2023, №1342-а від 28.12.2023, № 1681-а від 05.01.2024 (надалі - договори), тотожні за змістом.
Пункти 1.1, 1.2 договорів містять умову про те, що в порядку та на умовах, визначених цими договорами, постачальник зобов'язується поставляти та передавати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити наступний товар: ДК 021:2015 (14410000-8) кам'яна сіль (сіль для промислового перероблення), сорт вищий, помол 3, з протизлежувальною добавкою до 150 г/т, без пакування (насипом) (надалі - товар).
У п. 2.1 договорів зазначено, що постачальник повинен поставити покупцю товар, якість якого відповідає умовам (вимогам) ДСТУ 4246:2003 та/або ДСТУ 8853:2019.
Відповідно до змісту п. 2.2 договорів постачальник при постачанні кожної партії товару повинен підтвердити якість товару супровідними документами, а саме надати: паспорт якості товару від виробника; сертифікат відповідності, виданий органом оцінки відповідності, що акредитований у Національному агентстві з акредитації України; (якщо товар входить до переліку дорожньо-будівельних матеріалів, визначеного додатком 1 до наказу Укравтодору від 21.01.2015 №7); інші підтверджуючі документи, які визначені у нормативних документах, що регламентують технічні вимоги до товару.
Згідно з п. 2.4 договорів постачальник зобов'язується забезпечити присутність уповноваженого представника (виробника, відправника, постачальника) для участі в прийманні продукції за якістю та складання відповідного акту відбору зразка товару.
У разі виникнення сумніву щодо якості товару покупець може провести його лабораторний аналіз у відповідних випробувальних лабораторіях, які на державному рівні пройшли перевірку технічної компетентності у відповідних органах атестації, в тому числі акредитованих у Національному агентстві з акредитації України (п. 2.5 договорів).
У п. 2.6 договорів зазначено, що в разі виявлення невідповідності товару викладеним вище умовам ДСТУ 4246:2003 та/або ДСТУ 8853:2019 та іншим умовам якості, що ставляться для даного виду товару, постачальник в найкоротші строки (не більше 5 днів від дня повідомлення) проводить ремонт, безкоштовну заміну та/або відшкодування понесених збитків у зв'язку із поставкою неякісного товару.
Відповідно до п. 3.1 договору №1400-а від 27.12.2023 ціна цього договору становить 6049980 грн, в тому числі ПДВ - 1008330 грн, що станом на дату укладення договору дорівнює загальній вартості товару з доставкою.
Відповідно до п. 3.1 договору №1342-а від 28.12.2023 ціна цього договору становить 12099960 грн, в тому числі ПДВ - 2016660 грн, що станом на дату укладення договору дорівнює загальній вартості товару з доставкою.
Відповідно до п. 3.1 договору №1681-а від 05.01.2024 ціна цього договору становить 6017460 грн, в тому числі ПДВ - 1002910 грн, що станом на дату укладення договору дорівнює загальній вартості товару з доставкою.
У п. 4.1 договорів зазначено, що розрахунки за поставлений товар проводяться шляхом: оплати покупцем рахунку постачальника за умови отримання від нього всіх документів, зазначених у пункті 4.2 договору.
Рахунок приймається до оплати при отриманні товару та всіх документів, що підтверджують належну якість товару (сертифікат/ паспорт якості тощо), видаткових накладних, у яких вказуються дані про виробничий підрозділ покупця, який безпосередньо отримав партію товару, товарно - транспортних накладних та інших первинних документів, передбачених для даного виду товару постачальник має зареєструвати податкову накладну в єдиному електронному реєстрі у передбачені чинним законодавством строки. У разі ненадання зазначених цим пунктом договору документів (у тому числі електронних) постачальник зобов'язується відшкодувати спричинені покупцю збитки (витрати) (п. 4.2 договорів).
У п. 4.3 договорів сторони свідчать, що оплата вартості здійснюється покупцем протягом 40 календарних днів з моменту отримання від постачальника документів, зазначених в п. 4.1, п. 4.2 цього договору. У випадку затримки постачальником передачі повного пакету документів, визначених договором цінним листом з описом вкладення покупцю, обов'язок оплати відстрочується на цей період і настає лише після належного виконання постачальником взятих на себе зобов'язань.
Згідно з п. 4.5 договорів платіжні документи за цим договором оформляються згідно з чинним законодавством із дотриманням усіх вимог, що звичайно ставляться до змісту і форми таких документів, з обов'язковим зазначенням номера договору, за яким здійснюється переказ грошових коштів.
У п. 5.1 договору №1400-а від 27.12.2023 зазначено, що поставка товару здійснюється на підставі заявок/замовлень покупця автомобільним транспортом постачальника на умовах DDP (склад покупця, транспортні витрати за рахунок постачальника) на об'єкти покупця у Київській області: Броварський район, м. Бровари, вул. Богунська, буд. 29. Покупець надає постачальнику письмову заявку. У заявці покупця вказується: найменування товару; кількість товару; місцезнаходження об'єкту покупця, до складу якого постачається товар; перелік матеріально-відповідальних осіб, що уповноважені покупцем одержувати товар; строк/термін поставки товару.
Постачальник розглядає заявку покупця протягом 24 годин та акцептує її або надає покупцю обґрунтовані заперечення у письмовій формі. Сторони надійшли згоди, що ненадання постачальником будь-якої письмової інформації покупцю по заявці в протягом 24 годин строк вважається в цьому договорі відмовою постачальника від акцепту заявки покупця.
Строк поставки товару окремими партіями протягом 3 календарних днів з моменту акцепту заявки від покупця.
У п. 5.1 договору №1342-а від 28.12.2023 зазначено, що поставка товару здійснюється на підставі заявок/замовлень покупця автомобільним транспортом постачальника на умовах DDP (склад покупця, транспортні витрати за рахунок постачальника) на об'єкти покупця у Київській області: Обухівський район, м. Обухів, вул. Чумацький шлях, буд. 46. Покупець надає постачальнику письмову заявку. У заявці покупця вказується: найменування товару; кількість товару; місцезнаходження об'єкту покупця, до складу якого постачається товар; перелік матеріально-відповідальних осіб, що уповноважені покупцем одержувати товар; строк/термін поставки товару.
Постачальник розглядає заявку покупця протягом 24 годин та акцептує її або надає покупцю обґрунтовані заперечення у письмовій формі. Сторони надійшли згоди, що ненадання постачальником будь-якої письмової інформації покупцю по заявці в протягом 24 годин строк вважається в цьому договорі відмовою постачальника від акцепту заявки покупця.
Строк поставки товару окремими партіями протягом 3 календарних днів з моменту акцепту заявки від покупця.
У п. 5.1 договору №1681-а від 05.01.2024 зазначено, що поставка товару здійснюється на підставі заявок/замовлень покупця автомобільним транспортом постачальника на умовах DDP (склад покупця, транспортні витрати за рахунок постачальника) на об'єкти покупця у Київській області: Бучанський район, с. Бородянка, вул. Київська, буд 1-А. Покупець надає постачальнику письмову заявку. У заявці покупця вказується: найменування товару; кількість товару; місцезнаходження об'єкту покупця, до складу якого постачається товар; перелік матеріально-відповідальних осіб, що уповноважені покупцем одержувати товар; строк/термін поставки товару.
Постачальник розглядає заявку покупця протягом 24 годин та акцептує її або надає покупцю обґрунтовані заперечення у письмовій формі. Сторони надійшли згоди, що ненадання постачальником будь-якої письмової інформації покупцю по заявці в протягом 24 годин строк вважається в цьому договорі відмовою постачальника від акцепту заявки покупця.
Строк поставки товару окремими партіями протягом 3 календарних днів з моменту акцепту заявки від покупця.
Згідно з п. 5.3 договорів після передачі товару та виконання обов'язку з поставки уповноважена покупцем особа підписує видаткові накладні на отриманий товар та передає їх постачальнику. Обов'язок з поставки є виконаним в момент передачі товару та надання документів, зазначених в п. 4.2 договору.
Датою передачі товару від постачальника покупцю вважається дата підписання видаткової накладної на товар, що засвідчує реальне отримання товару за кількістю та якістю матеріально - відповідальними (уповноваженими) особами, які визначені сторонами (п. 5.4 договорів).
Додатками до вказаних договорів є укладені до них специфікації.
Також позовні матеріали містять копії видаткових накладних:
- № ЗЦ - 0000003 від 06.01.2024 на суму 1509591,01 грн з ПДВ та № ЗЦ - 0000018 від 09.01.2024 на суму 1659509,51 грн з ПДВ, з посиланням на договір № 1400-а від 27.12.2023;
- № ЗЦ - 0000004 від 06.01.2024 на суму 2149255,39 грн з ПДВ, № ЗЦ - 0000047 від 11.01.2024 на суму 1335351,59 грн з ПДВ, № ЗЦ - 0000061 від 13.01.2024 на суму 155605,49 грн з ПДВ, № ЗЦ - 0000066 від 16.01.2024 на суму 313872,96 грн з ПДВ, які містять посилання на договір № 1342-а від 28.12.2023.
У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що на виконання умов договорів поставки №1400-а від 27.12.2023 та №1342-а від 28.12.2023 ним здійснено поставку товару, підтвердженням чому являються долучені ним до відзиву видаткові накладні та товарно-транспортні накладні, підписані та скріплені печатками обох сторін видаткові накладні:
- № ЗЦ - 0000003 від 06.01.2024 на суму 1509591,01 грн з ПДВ, яка містить посилання на договір № 1400-а від 27.12.2023. До неї відповідачем долучено ряд товарно-транспортних накладних, а саме: №04/5Р від 04.01.2024 на суму 150886,50 грн з ПДВ; №04/6Р від 04.01.2024 на суму 149555,50 грн з ПДВ; №04/7Р від 04.01.2024 на суму 150523,50 грн з ПДВ; №04/8Р від 04.01.2024 на суму 153064,49 грн з ПДВ; №04/9Р від 04.01.2024 на суму 155121,49 грн з ПДВ; №04/10р від 04.01.2024 на суму 155121,49 грн з ПДВ; №04/11Р від 04.01.2024 на суму 156815,48 грн з ПДВ; №04/12Р від 04.01.2024 на суму 147740,51 грн з ПДВ.
- № ЗЦ - 0000018 від 09.01.2024 на суму 1659509,51 грн з ПДВ, яка містить посилання на договір № 1400-а від 27.12.2023. До неї відповідачем долучено ряд товарно-транспортних накладних, а саме: №18/1 від 08.01.2024 на суму 309032,98 грн з ПДВ; №18/2 від 08.01.2024 на суму 296812,02 грн з ПДВ; №18/3 від 08.01.2024 на суму 323673,93 грн з ПДВ; №18/4 від 08.01.2024 на суму 264263,13 грн з ПДВ; №18/5 від 08.01.2024 на суму 153548,49 грн з ПДВ; №18/6 від 08.01.2024 на суму 156089,48 грн з ПДВ; №18/7 від 08.01.2024 на суму 156089,48 грн з ПДВ;
- № ЗЦ - 0000004 від 06.01.2024 на суму 2149255,39 грн з ПДВ, яка містять посилання на договір № 1342-а від 28.12.2023. До неї відповідачем долучено ряд товарно-транспортних накладних, а саме: №04/13Р від 04.01.2024 на суму 148587,51 грн з ПДВ; №04/14Р від 04.01.2024 на суму 152701,50 грн з ПДВ; №04/15Р від 05.01.2024 на суму 152943,49 грн з ПДВ; №04/16Р від 05.01.2024 на суму 161231,97 грн з ПДВ; №05/1Р від 06.01.2024 на суму 151975,50 грн з ПДВ; №05/2Р від 06.01.2024 на суму 150402,50 грн з ПДВ; №05/3Р від 06.01.2024 на суму 156512,98 грн з ПДВ; №05/4Р від 06.01.2024 на суму 152217,50 грн з ПДВ; №05/5Р від 06.01.2024 на суму 150281,50 грн з ПДВ; №05/6Р від 06.01.2024 на суму 156815,48 грн з ПДВ; №05/7Р від 06.01.2024 на суму 148103,51 грн з ПДВ; №05/8Р від 04.01.2024 на суму 166374,45 грн з ПДВ;
- № ЗЦ - 0000047 від 11.01.2024 на суму 1335351,59 грн з ПДВ, яка містять посилання на договір № 1342-а від 28.12.2023. До неї відповідачем долучено ряд товарно-транспортних накладних, а саме: №47/1 від 11.01.2024 на суму 156210,48 грн з ПДВ; №47/2 від 11.01.2024 на суму 149797,51 грн з ПДВ; №47/3 від 11.01.2024 на суму 150402,50 грн з ПДВ; №47/4 від 11.01.2024 на суму 143989,52 грн з ПДВ; №47/5 від 11.01.2024 на суму 145683,52 грн з ПДВ; №47/6 від 11.01.2024 на суму 146046,52 грн з ПДВ; №47/7 від 11.01.2024 на суму 141206,53 грн з ПДВ; №47/8 від 11.01.2024 на суму 153064,49 грн з ПДВ; №47/9 від 11.01.2024 на суму 148950,51 грн з ПДВ;
- № ЗЦ - 0000061 від 13.01.2024 на суму 155605,49 грн з ПДВ, яка містять посилання на договір № 1342-а від 28.12.2023. До неї відповідачем долучено товарно-транспортну накладну №61/1 від 13.01.2024 на суму 155605,49 грн з ПДВ;
- № ЗЦ - 0000066 від 16.01.2024 на суму 313872,96 грн з ПДВ, яка містять посилання на договір № 1342-а від 28.12.2023. До неї відповідачем долучено товарно-транспортні накладні №66/1 від 16.01.2024 на суму 160929,47 грн з ПДВ та №66/2 від 16.01.2024 на суму 152943,49 грн з ПДВ.
В якості додатків до відзиву ним також долучено до матеріалів справи заявки позивача на отримання товару, які надсилались 27.12.2023, 29.12.2023, 03.01.2024, 05.01.2024 ним на електронну адресу відповідача.
Позивачем також надано суду ухвалу Господарського суду Київської області від 16.10.2025 у справі №911/2090/25, якою Товариству з обмеженою відповідальністю "Зальц" відмовлено у відкритті провадження про банкрутство Дочірнього підприємства “Київський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України».
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд при ухвалені рішення, висновки суду.
Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Реалізуючи передбачене ст. 55 Конституції України право на судовий захист, особа, звертаючись до суду, вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням, мають юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.
Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.
Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника і такі способи мають бути доступними й ефективними. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Переважно, спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування.
Зазначені правові позиції неодноразово висловлювались Верховним Судом, та узагальнено викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19.
Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, ЄСПЛ указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 Конвенції також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його застосування не було ускладнено діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення ЄСПЛ у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 (заява № 38722/02)).
Таким чином, під ефективним засобом (способом) захисту слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України, ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, змісту права чи інтересу, по захист якого звернулась особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (схожі висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі №487/10132/14-ц, від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17 зазначено, що за ч. 2 ст. 5 ГПК України суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у своєму рішенні спосіб захисту, який не встановлений законом, лише за умови, що законом не встановлено ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу. Отже, суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної у позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів.
Застосування судом того чи іншого способу захисту має призводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18.
Вирішуючи господарський спір, суд з'ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити (аналогічна позиція викладена у постанові колегії суддів Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.06.2019 у справі № 910/6642/18, від 11.02.2020 у справі № 922/1159/19).
Суд також звертається до правової позиції, викладеної у пункті 42 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2021 у справі №925/642/19 в якій вказано, що розглядаючи справу, суд має з'ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах його позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Суд звертає увагу на те, що у постанові від 11.09.2018 у справі №905/1926/16 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що вимога надати акт приймання-передачі електроенергії за відповідним договором купівлі-продажу не може бути предметом позову, оскільки такий акт є підтвердженням наявності чи відсутності фактів передачі однією стороною та прийняття іншою стороною предмета договору (в цій справі - електроенергії). Тобто такий акт є лише доказом виконання сторонами обов'язків за договором, а підписання акта не може розглядатись як окремий обов'язок щодо виконання сторонами договірних зобов'язань.
Предметом позову не може бути встановлення обставини, зокрема, обов'язок оформлення документів, які виступають доказами у справі. Так, акти приймання-передачі товару підтверджують наявність або відсутність юридичних фактів, які входять до підстав позову. В цьому аспекті Велика Палата Верховного Суду підтримує висновки Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладені в ухвалі від 20.06.2018 про те, що ініціювання розгляду справ про зобов'язання підписати акт приймання-передачі товару може передбачати намір позивача встановити преюдиціальні обставини (факти) для подальшого пред'явлення позову про стягнення заборгованості за поставлений товар. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов таких висновків, зокрема виходячи з того, що між сторонами цього спору одночасно вирішується спір в іншій справі № 905/819/17 Господарського суду Донецької області за позовом ПАТ «Донбасенерго» до ПрАТ «ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля» про стягнення заборгованості за тим же Договором № АУП-20-07/0003 (який є підставою позову в зазначеній справі) за період травень 2015 року - лютий 2017 року, тобто за період, який охоплює і період, зазначений у справі № 905/1926/16 (травень 2015 року - квітень 2016 року).
Отже, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що суди попередніх інстанцій не врахували, що вимога щодо встановлення певних фактів не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, оскільки до повноважень останнього не належить встановлення фактів, що мають юридичне значення. Господарські суди порушують провадження у справах за позовами, в основі яких правова вимога - спір про право, що виникає з матеріальних правовідносин.
Захист майнового чи немайнового права чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов'язання утриматись від їх вчинення.
Суд у даній справі зазначає, що вимога щодо зобов'язання відповідача надати товарно-транспортні накладні, що б підтверджували поставку товару на адресу місто Обухів Київської області вул. Чумацький шлях, 46 по вартості 5041,65 грн без ПДВ за договором №1342-а від 28.12.2023 на загальну суму 3954085,43 з ПДВ та товарно-транспортні накладні, що б підтверджували поставку товару на адресу в місто Бровари Київської області вул. Богунська, 29 по вартості 5041,65 грн без ПДВ за договором №1400-а від 27.12.2023 на загальну суму 1509591,01 грн з ПДВ, що передбачені договорами поставки, не може бути предметом позову, оскільки визначений позивачем перелік документів є підтвердженням наявності чи відсутності фактів передачі однією стороною та прийняття іншою стороною предмета договору (в цій справі - кам'яної солі). Тобто, така документація є лише доказом виконання сторонами обов'язків за договором, а надання чи ненадання окремих документів при фактичній передачі товару (яка сама по собі не оспорюється позивачем) не може розглядатись як окремий обов'язок щодо виконання сторонами договірних зобов'язань, в тому числі істотних умов договору.
Тому, суд приходить до висновку про те, що заявлені позивачем у цій справі вимоги не призведуть до поновлення порушеного права позивача та, у разі їх задоволення, не можуть бути виконані у примусовому порядку, оскільки відсутній механізм виконання такого рішення.
Водночас, вимога щодо встановлення певних фактів не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, оскільки до повноважень останнього не належить встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Отже, окреме зобов'язання щодо надання товаросупровідної документації не може бути предметом позову, оскільки такі документи є підтвердженням наявності чи відсутності фактів передачі однією стороною та прийняття іншою стороною предмета договору; обсягу переданого предмету договору. Тобто такі документи є лише доказом виконання сторонами обов'язків за договором, а примусове надання таких документів не може розглядатись як окремий обов'язок щодо виконання сторонами договірних зобов'язань.
З урахуванням наведеного, суд зазначає, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права не є належним та ефективним у розумінні наведених вище норм, оскільки задовольнивши таку вимогу суд не здійснить жодного захисту прав та охоронюваних законом інтересів учасників господарських відносин та не відновить порушене право - право позивача на належне виконання сторонами умов договорів поставки. Вказана вимога, у разі її задоволення, не створить для відповідача будь-яких обов'язків по відношенню до позивача та фізично не може бути виконана в порядку виконавчого провадження.
Обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі №925/642/19 (пункт 54), від 06.04.2021 у справі №910/10011/19, від 22.06.2021 (пункт 99), у справі №200/606/18 (пункт 76), від 02.11.2021 у справі №925/1351/19 (пункт 6.56), від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц (пункт 155)).
З урахуванням предмета та підстав позову суд має розглядати лише такий спір, у якому позовні вимоги можуть бути або задоволені, чим спір по суті буде вичерпано, або в їх задоволенні може бути відмовлено. У тому ж разі, якщо за змістом заявлених позовних вимог (а не з огляду на обставини справи) задоволення позову є неможливим, немає, як видається, підстав стверджувати про наявність юридичного спору. Суд повинен ухвалювати рішення, яким вичерпувати конфлікт між сторонами, а не давати одній зі сторін за відсутності для цього юридичних підстав сподівання на те, що вона в майбутньому отримає бажане для неї рішення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 13.10.2020 у справі №369/10789/14-ц).
З огляду на викладене, оскільки визначення предмета та підстав позову є правом позивача, у той час як встановлення його обґрунтованості - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, і саме у такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики Європейського суду з прав людини включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом, суд вважає, що обрання позивачем способу захисту, який не відповідає ані змісту правовідносин, ані здатен поновити порушені права, з огляду на відсутність механізму виконання такого рішення, є самостійною та достатньою підставою для відмови в позові.
Подібні за змістом правові висновки наведено Верховним Судом у постанові від 25.07.2023 у справі №910/7826/21, від 24.01.2024 у справі №917/458/23.
Разом з тим суд у даній справі зазначає про те, що відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 та від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17 обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові, що у свою чергу не зумовлює необхідності надавати оцінку аргументам сторін по суті спору та встановлювати певні обставини.
З урахуванням наведеного, суд у справі №921/391/25 не вбачає необхідності надавати оцінку аргументам сторін.
Розподіл судових витрат.
В порядку ст. ст. 123, 129 ГПК України судовий збір покладається на позивача.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 3, 4, 12-13, 20, 73-80, 86, 91, 123, 129, 233, 236-240 ГПК України, суд
1.В задоволенні позову відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку та строки встановлені ст. ст. 256,257 ГПК України.
Повне рішення складено 17 листопада 2025 року.
Суддя І.П. Шумський