вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"13" листопада 2025 р. м. Рівне Справа № 918/755/17(918/516/25)
Господарський суд Рівненської області у складі судді Мовчуна А.І, розглянувши матеріали справи
за позовом ОСОБА_1
до ОСОБА_2
про витребування майна з чужого незаконного володіння
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, Акціонерне товариство "Укрсиббанк"
у межах справи про банкрутство № 918/755/17
Секретар судового засідання Гупалюк О.О.
В засіданні приймали участь:
Позивач: ОСОБА_1 ;
Представник відповідача: Філатова А.В.;
Представник третьої особи: не з'явився.
Суть спору.
До Господарського суду Рівненської області 10.06.2025 надійшла позовна заява ОСОБА_1 (ліквідатор у ліквідаційній процедурі Приватного підприємства - фірми "А.М.И.Д.") до ОСОБА_2 про витребування майна (будівля майстерні) з чужого незаконного володіння.
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
Подана заява аргументована тим, що у провадженні Господарського суду Рівненської області перебуває справа № 918/755/17 за заявою боржника Приватного підприємства - фірми "А.М.И.Д." про визнання банкрутом. В ході ліквідаційної процедури ліквідатором проведено інвентаризацію майна боржника та виявлено майнові активи, які включені до складу ліквідаційної маси, зокрема будівля майстерні (механічна, металева), літ "Д-1", адреса АДРЕСА_1 , 701,3 м.кв., номер РПВН: 5973256. Заявник вказує, що ПП - фірма "А.М.И.Д." не вступало у будь - які договірні відносини із нинішнім володільцем майна, а нерухоме майно вибуло із володіння позивача без його волі, у зв'язку із чим обрано відповідний спосіб захисту майнових прав.
У відзиві на позовну заяву представник відповідача вважає позовні вимоги безпідставними, оскільки відповідач набула майно по відплатному договору у законний спосіб. Також вважає, що позивач фактично узаконює зняття іпотеки з майна та вертає його у своє розпорядження поза волею іпотекодержателя.
У відповіді на відзив позивач зазначає, що метою вказаного позову є наповнення ліквідаційної маси боржника та погашення кредиторських вимог, натомість відповідач не позбавлений можливості приймати участь у відкритих торгах та набути право власності у законний спосіб.
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 11.06.2025 (суддя Качур А.М.) матеріали позовної заяви ОСОБА_1 (ліквідатор у ліквідаційній процедурі Приватного підприємства - фірми "А.М.И.Д.") до ОСОБА_2 про витребування майна (будівля майстерні) з чужого незаконного володіння з доданими до неї документами передано до Господарського суду Рівненської області, у провадженні якого перебуває справа №918/755/17 про банкрутство Приватного підприємства - фірми "А.М.И.Д."
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 11.06.2025 року справу № 918/755/17(918/516/25) передано судді Церковній Н.Ф. в межах розгляду справи про банкрутство № 918/755/17.
Ухвалою суду від 13.06.2025 (суддя Церковна Н.Ф.) заяву судді Н. Церковної про самовідвід у справі № 918/755/17(918/516/25) задоволено. Матеріали справи № 918/755/17(918/516/25) передано для визначення складу суду відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.06.2025 справу № 918/755/17(918/516/25) передано судді Мовчуну А.І.
Ухвалою суду від 16.06.2025 прийнято справу № 918/755/17(918/516/25) до свого провадження. У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору відмовлено. Позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху. Встановлено ОСОБА_1 строк та спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду: доказів відправлення копії позовної заяви і доданих до неї документів на правильну адресу відповідача (опис вкладення та розрахунковий документ); доказів сплати суми судового збору у розмірі 2422,40 грн.
Ухвалою суду від 18.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначено на 16.07.2025.
Ухвалою суду від 19.06.2025 клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів задоволено. Витребувано у ОСОБА_2 , ТОВ "Фінансова компанія "УКРФІНАНССТАНДАРТ та ТОВ "Нерухомість Трейд Інвест" належним чином засвідчену копію договору про відступлення прав вимоги за договором іпотеки № 10500, укладеного між АТ "УкрСиббанк" та ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ", посвідченого приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Павлінським В.Д. 11.04.2023 за р.№ 1007, копію договору про відступлення прав вимоги за договором іпотеки № 10500, укладеного між ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ" та ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "УКРФІНСТАНДАРТ", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Андрейків І.В. 20.07.2023 за р.№ 979 та копію договору купівлі - продажу № 339 від 11.04.2025.
08.07.2025 через підсистему "Електронний суд" від ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "УКРФІНСТАНДАРТ" надійшла заява про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначає, що при поданні позивачем позовної заяви до суду не дотримано вимог п. 2 ч. 1 ст. 164 ГПК України, а саме не долучені докази сплати судового збору у розмірі 1,5% вартості майна, що витребовується з чужого незаконного володіння.
09.07.2025 до суду від ТОВ "Нерухомість Трейд Інвест" надійшла заява на виконання ухвали суду від 19.06.2025.
09.07.2025 до суду від ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "УКРФІНСТАНДАРТ" надійшла заява на виконання ухвали суду від 19.06.2025.
Ухвалою суду від 15.07.2025 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху. Встановлено ОСОБА_1 строк та спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду доказів доплати судового збору в розмірі 4561,60 грн.
15.07.2025 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому додатково просить залучити до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача, АТ "Укрсиббанк".
15.07.2025 через підсистему "Електронний суд" від ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "УКРФІНСТАНДАРТ" надійшла заява про розгляд справи без участі їх представника.
16.07.2025 через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, до якого долучено квитанцію № 2505308331 від 15.07.2025 на суму 4 567,60 грн.
Ухвалою суду від 16.07.2025 продовжено розгляд справи № 918/755/17(918/516/25). Розгляд справи призначено на 24.07.2025.
16.07.2025 до суду від позивача надійшло заперечення на клопотання про залучення до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача, АТ "Укрсиббанк".
18.07.2025 через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив.
24.07.2025 до суду від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи належним чином засвідченої копії договору іпотеки № 10500, укладеного між АТ "Укрсиббанк" та ПП - фірмою ""А.М.И.Д."
Ухвалою суду від 24.07.2025 задоволено клопотання представника відповідача про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Акціонерне товариство "Укрсиббанк". Витребувано у Акціонерного товариства "Укрсиббанк" (04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 2/12) та ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ" (04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8) належним чином засвідчену копію договору про відступлення прав вимоги за договором іпотеки № 10500, укладеного між АТ "Укрсиббанк" та ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ". Розгляд справи відкладено на 18.08.2025.
29.07.2025 через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання, у якому просить долучити до матеріалів справи докази направлення позовної заяви з додатками третій особі, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача.
Ухвалою суду від 18.08.2025 постановлено перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 04.09.2025. Повторно витребувано у Акціонерного товариства "Укрсиббанк" та ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ" належним чином засвідчену копію договору про відступлення прав вимоги за договором іпотеки № 10500, укладеного між АТ "Укрсиббанк" та ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ". Витребувані судом документи надати суду в строк до 02.09.2025.
27.08.2025 через підсистему "Електронний суд" від ОСОБА_1 надійшла заява про вжиття заходів забезпечення позову.
Ухвалою суду від 28.08.2025 заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено частково. Вжито заходи забезпечення позову ОСОБА_1 у справі № 918/755/17(918/516/25) шляхом: заборони органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь - які реєстраційні дії щодо будівлі майстерні (механічна, металева), літ "Д-1", адреса АДРЕСА_1 , номер РПВН: 5973256; заборони ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) проводити перебудову, укладати договори, вчиняти інші правочини щодо будівлі майстерні (механічна, металева), літ "Д-1", адреса АДРЕСА_1 , а також здійснювати будь-які будівельні роботи. У задоволенні решти вимог заяви відмовлено.
02.09.2025 через підсистему "Електронний суд" від представника АТ "Укрсиббанк" надійшло клопотання, у якому просить продовжити строк для надання копії договору про відступлення прав вимоги за договором іпотеки № 10500, укладеного між АТ "Укрсиббанк" та ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ", оскільки на даний час з'ясовується інформація про витребуваний судом документ у відповідних підрозділах банку де б міг знаходитись вказаний договір. Також просить провести судове засідання 04.09.2025 за його відсутності.
Ухвалою суду від 04.09.2025 клопотання АТ "Укрсиббанк" про продовження строку для подачі витребуваного документа задоволено. Продовжено строк для подачі витребуваного документа до 17.09.2025.Підготовче засідання відкладено на 18.09.2025.
17.09.2025 через підсистему "Електронний суд" від АТ "Укрсиббанк" надійшла заява, у якій зазначає про відсутність витребуваного документу та просить проводити розгляд справи без їх участі.
Ухвалою суду від 18.09.2025 підготовче засідання відкладено на 29.09.2025. Повторно витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю "Він Фінанс" належним чином засвідчену копію договору про відступлення прав вимоги за договором іпотеки № 10500, укладеного між АТ "Укрсиббанк" та ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ".
29.09.2025 від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог.
Ухвалою суду від 29.09.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 22.10.2025.
Ухвалою суду від 22.10.2025 розгляд справи відкладено на 29.10.2025.
29.10.2025 до суду від позивача надійшли письмові пояснення.
Ухвалою суду від 29.10.2025 розгляд справи відкладено на 13.11.2025.
11.11.2025 через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання, у якому просить прийняти рішення в судовому засіданні 13.11.2025 з врахуванням наданої судової практики та інтересів кредитора.
12.11.2025 через підсистему "Електронний суд" від ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "УКРФІНСТАНДАРТ" надійшли письмові заперечення на позовну заяву, у яких зазначає, що договір іпотеки № 10500 від 27.06.2007 укладений між АТ "УкрСиббанк" та Приватним підприємством - фірмою "А.М.И.Д." в забезпечення виконання грошових зобов'язань ОСОБА_3 за кредитними договорами. Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 12.02.2009 у справі 2-5823/08 позовні вимоги АТ "УкрСиббанк" до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ПП - фірми "А.М.И.Д." про стягнення заборгованості за кредитними договорами № 11176874000, №11176946000 від 27.06.2007 задоволено повністю. Зазначає, що сторони у договорі іпотеки у відповідному застереженні передбачили надання іпотекодержателю права від його імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору іпотеки в позасудовому порядку, відтак, ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "УКРФІНСТАНДАРТ" скористалось своїм правом та в рахунок погашення заборгованості за кредитними договорами, діючи в порядку ст. 38 Закону України "Про іпотеку", задовольнило свої вимоги за рахунок предмета іпотеки.
13.11.2025 через підсистему "Електронний суд" від представника відповідача надійшло клопотання, у якому просить визнати поважними причини пропуску строку на подачу доказів та долучити до матеріалів справи № 918/755/17(918/516/25) у якості доказів наступні документи: копію свідоцтва про народження дитини відповідача, що підтверджує факт непрацездатності відповідача та перебування у декретній відпустці; копію платіжного документу щодо оплати спірного об'єкта на суму 622500,00 грн; копію заяви про одержання послуги рішення про продаж земельної ділянки комунальної власності несільськогосподарського призначення від 25.08.2025; копію довідки та договору підряду від 02.06.2025 №37.
Відповідно до ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Частиною 3 ст. 119 ГПК України визначено, що якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 119 ГПК України одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.
З метою повного та об'єктивного дослідження та встановлення обставин справи, суд вважає за доцільне поновити відповідачу пропущений строк для подання доказів та долучити додаткові докази.
В судовому засіданні 13.11.2025 позивач підтримав позовні вимоги та просив їх задоволити у повному обсязі.
Представник відповідача заперечила щодо задоволення позовних вимог з підстав викладених у відзиві.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
У листопаді 2017 року Приватне підприємство - фірма "А.М.И.Д." звернулося до Господарського суду Рівненської області із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство Приватного підприємства - фірми "А.М.И.Д." у зв'язку з нездатністю сплатити заборгованість на загальну суму 2238200,00 грн.
У відповідності до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ухвалою Господарського суду Рівненської області від 22.11.2017 у справі № 918/755/17 порушено провадження у справі № 918/755/17 про банкрутство Приватного підприємства - фірми "А.М.И.Д." (вул. Чорновола, 13, офіс 316, м. Рівне, 33028, ІК 32230333), введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника.
Постановою Господарського суду Рівненської області від 12.12.2017 у справі № 918/755/17 визнано банкрутом Приватне підприємство - фірму "А.М.И.Д.", відкрито ліквідаційну процедуру Приватного підприємства - фірми "А.М.И.Д." та призначено ліквідатором Сокотуна Віталія Аполлінарійовича.
Повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури Приватного підприємства - фірми "А.М.И.Д." було опубліковано на сайті Вищого господарського суду України за № 47847 від 13.12.2017.
Ухвалою Господарського суду Рівненській області від 24.09.2025 у справі 918/755/17 продовжено строк ліквідаційної процедури Приватного підприємства - фірми "А.М.И.Д." та строк повноважень ліквідатора Сокотуна Віталія Аполлінарійовича до 09.02.2026.
Відповідно до ч. 1 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження, зокрема, серед іншого, приймає у своє відання майно боржника, забезпечує його збереження, виконує функції з управління та розпорядженням майном банкрута; формує ліквідаційну масу; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб.
Як зазначає позивач, в ході ліквідаційної процедури проведено інвентаризацію майна боржника та виявлено майнові активи, які включені до складу ліквідаційної маси, зокрема будівля майстерні (механічна, металева), літ. "Д-1", адреса м. Рівне, вул. Княгиницького, 1, 701,3 кв.м., номер РПВН: 5973256, власник якої згідно з відомостям з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно Приватне підприємство - фірма "А.М.И.Д."
При підготовці активу боржника для проведення оцінки для її реалізації, ліквідатором встановлено, що згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 15.04.2025 будівля майстерні (механічна, металева), літ. "Д-1", адреса м. Рівне, вул. Княгиницького, 1, номер РПВН: 5973256 належить на праві власності ОСОБА_2 на підставі договору купівлі - продажу, серія та номер: 339, виданий 11.04.2025, видавник: Цвіркун Л.В. приватний нотаріус Рівненського міського нотаріального округу.
У п. 1.1. та п. 1.2. договору купівлі - продажу нежитлового приміщення від 11.04.2025 зазначено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Нерухомість Трейд Інвест" передало, а ОСОБА_2 купила (прийняла у власність) будівлю майстерні (механічну, металеву) літ. "Д-1", загальною площею 701,3 кв.м., яка знаходиться за адресою: Рівненська обл., Рівненський р-н., м. Рівне, вул. Княгиницького, буд.1. Вказана будівля майстерні (механічна, металева), літ. "Д-1", що відчужується належить продавцю на підставі договору купівлі - продажу, посвідченого 24.07.2024, р. № 194, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Куліковою Я.В., який зареєстрований в ДРРП 24.07.2024 за номером запису про речове право: 55976203, реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна: 2975741256060.
Відповідно до п. 1.1. договору купівлі - продажу нерухомого майна від 24.07.2024, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Куліковою Я.В., Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "УКРФІНСТАНДАРТ" продало будівлю майстерні (механічна, металева), літ. "Д-1", загальною площею 701,3 кв.м., що розташована за адресою АДРЕСА_1 , а Товариство з обмеженою відповідальністю "Нерухомість Трейд Інвест" купило майна і сплатило за нього обумовлену грошову суму у розмірі та в порядку, передбаченим цим договором.
Як вбачається із договору купівлі - продажу нерухомого майна від 24.07.2024, нерухоме майно, що є предметом даного договору належить Приватному підприємству - фірмі "А.М.И.Д."(ідентифікаційний код юридичної особи: 32230333) на підставі рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 16.03.2006 (справа № 2-696/06 р).
Право власності на нерухоме майно зареєстроване Комунальним підприємством Рівненське міське бюро технічної інвентаризації 05.01.2007, реєстраційний номер майна: 5973256, номер запису: 51-689 в книзі: 7.
Право на продаж вказаного нерухомого майна будь-якій особі належить Товариству з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "УКРФІНСТАНДАРТ", як іпотекодержателю на підставі:
- Договору іпотеки № 10500, укладеному між АТ "УкрСиббанк" та Приватним підприємством - фірмою "А.М.И.Д.", посвідченому приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Матвійчуком О.С. 27.06.2007 за р.№ 2277;
- Договору про відступлення прав вимоги за договором іпотеки № 10500, укладеним між АТ "УкрСиббанк" та ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ", посвідченому приватним нотаріусом Івано - Франківського міського нотаріального округу Павлінським В.Д. 11.04.2023 за р.№ 1007;
- Договору про відступлення прав вимоги за договором іпотеки № 10500, укладеному між ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ" та ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "УКРФІНСТАНДАРТ", посвідченому приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Андрейків І.В. 20.07.2023 за р.№ 979.
Ліквідатор вважає, що право власності на будівлю майстерні (механічна, металева), літ. "Д-1", адреса АДРЕСА_1 , загальною площею 701,3 кв.м. на момент відступлення право вимоги належало боржнику і не могло перейти до третіх осіб на підставі договорів про відступлення права вимоги за договорами кредиту, іпотеки та застави майна, оскільки протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів звернення стягнення на предмет іпотеки неможливе навіть на підставі рішення суду.
Крім того, ПП - фірма "А.М.И.Д." не вступало у будь - які договірні відносини із нинішнім володільцем майна - ОСОБА_2 , а нерухоме майно вибуло із володіння позивача без його волі.
Враховуючи вищевикладене, позивач звернувся до суду із позовною заявою про витребування майна з чужого незаконного володіння.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів сторін.
Статтею 41 Конституції України визначено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Аналогічне положення закріплено у статті 321 Цивільного кодексу України.
У статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три окремі норми: перша - виражається в першому реченні першого абзацу, закладає принцип мирного володіння майном і має загальний характер; друга - викладена в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності й обумовлює його певними критеріями; третя - закріплена в другому абзаці та визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Другу та третю норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, треба тлумачити у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014 (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), § 166-168).
Критеріями сумісності заходу втручання у право власності з гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право:
- втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу в національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними;
- якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів;
- втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов'язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа - добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв'язку з позбавленням права на майно (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справах "Рисовський проти України" від 20.10.2011 (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), "Кривенький проти України" від 16.02.2017 (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07)) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16).
Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки - встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.
Будь-які приписи, зокрема і приписи Конвенції, слід застосовувати з урахуванням обставин кожної конкретної справи, оцінюючи поведінку обох сторін спору.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього (ст. 330 ЦК України).
Так, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).
За змістом статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.
У постанові від 15.06.2021 у справі № 916/585/18 (916/1051/20) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. При цьому зазначені норми є загальними, стосуються майна в цілому, тобто регулюють правовідносини щодо і рухомого, і нерухомого майна.
Можливість власника реалізувати його право витребувати майно від добросовісного набувача згідно зі статтею 388 ЦК України залежить від того, на якій підставі добросовісний набувач набув це майно у власність, а у разі набуття його за оплатним договором - також від того, як саме майно вибуло з володіння власника чи особи, якій власник це майно передав у володіння. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (частина третя статті 388 ЦК України).
У спорах про витребування майна суд має встановити обставини незаконного вибуття майна у власника на підставі наданих сторонами належних, допустимих і достатніх доказів (постанова Верховного Суду від 15.02.2022 у справі № 911/3034/15 (911/3692/20). Тобто можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв'язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19).
Таким чином, неправомірність набуття права власності, якщо це не випливає із закону, підлягає доказуванню, а набуття права власності може залежати від законності і добросовісності такого набуття.
Добросовісним набувачем є особа, яка не знала і не могла знати про те, що майно придбане в особи, яка не мала права його відчужувати. Недобросовісний набувач навпаки на момент здійснення угоди про відчуження спірного майна знав або міг знати, що річ відчужується особою, якій вона не належить і яка на її відчуження не має права. Від недобросовісного набувача майно може бути витребувано в будь-якому випадку.
Предметом регулювання статті 1 Першого протоколу є втручання держави в право на мирне володіння майном. У практиці ЄСПЛ (наприклад, рішення ЄСПЛ у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23.09.1982, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21.02.1986, "Щокін проти України" від 14.10.2010, "Сєрков проти України" від 7.07.2011, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23.11.2000, "Булвес" АД проти Болгарії" від 22.01.2009, "Трегубенко проти України" від 02.11.2004, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати, аналізуючи сумісність втручання в право особи на мирне володіння майном з гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи можна вважати втручання законним; чи переслідує воно "суспільний", "публічний" інтерес; чи такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) є пропорційним визначеним цілям.
Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону, нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним щодо застосування та наслідків дії його норм.
Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного, публічного інтересу, за наявності об'єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.
Критерій "пропорційності" передбачає, що втручання в право власності буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар".
При цьому ЄСПЛ у питаннях оцінки "пропорційності", як і в питаннях наявності "суспільного", "публічного" інтересу, визнає за державою достатньо широку "сферу розсуду", за винятком випадків, коли такий "розсуд" не ґрунтується на розумних підставах.
Для розкриття критерію "пропорційності" вагоме значення має визначення судами добросовісності/недобросовісності набувача майна.
Так, Верховний Суд у постановах від 18.03.2020 у справі № 199/7375/16-ц та від 20.05.2020 у справі № 199/8047/16-ц дійшов висновків, що конструкція, за якої добросовісний набувач втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятною.
З'ясування питання добросовісності/недобросовісності набувача є визначальним для застосування положень статей 387, 388 Цивільного кодексу України, так і для визначення критерію "пропорційності" втручання у право власності набувача майна.
Можливість витребування майна, придбаного за відплатним договором, з чужого незаконного володіння закон ставить у залежність, насамперед, від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним його набувачем. Одночасно добросовісність (недобросовісність) володільця характеризує його суб'єктивне ставлення до обставин вибуття майна з володіння власника та правомірність його придбання.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що суд має оцінювати наявність або відсутність добросовісності зареєстрованого володільця нерухомого майна. Добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
За відсутності в цьому реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень. Такі висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 669/927/16-ц (пункт 51), від 23.10.2019 у справі № 922/3537/17 (пункти 37, 38), від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18 (пункти 46.1, 46.2), від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17 (пункти 7.15, 7.16), від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19 (пункт 6.46) та інших.
Під час розгляду цієї справи позивач не навів обставин, які б свідчили про недобросовісність відповідача.
З урахуванням положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції, саме по собі відібрання від однієї приватної особи майна на користь іншої приватної особи не є виправданим втручанням у право власності за відсутності суспільного інтересу (див. постанову Верховного Суду від 22.12.2021 у справі № 902/1706/13 (902/958/20)), від 29.05.2024 у справі № 910/5808/20).
Розглядаючи справи щодо застосування положень статті 388 ЦК України у поєднанні з положеннями статті 1 Першого Протоколу до Конвенції, суди повинні самостійно, з урахуванням усіх встановлених обставин справи, мотивувати висновки про наявність підстав для втручання у володіння майном особи, що набула це майно за відплатним договором, виходячи з гарантій мирного володіння майном, а також надати оцінку тягаря, покладеного на цю особу таким втручанням.
З огляду на зазначене, для здійснення контролю за користуванням майном з метою захисту суспільного інтересу або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів, суди повинні, зокрема, встановити підстави та процедури набуття майна добросовісним набувачем, вартість цього майна з майновим станом особи - відповідача, цільове призначення цього майна та обставини його використання, спрямованість волевиявлення учасників правовідносин та їх фактичні наміри щодо цього майна тощо.
Судом встановлено, що кінцевий набувач спірного у цій справі майна - ОСОБА_2 - придбала його за оплатним договором, що підтверджується умовами договору купівлі - продажу нежитлового приміщення від 11.04.2025 та квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки № ПН 44533С1 на суму 622500,00 грн.
Зокрема, у п. 1. 4. договору купівлі - продажу нежитлового приміщення від 11.04.2025, відповідно до якого ОСОБА_2 набула право власності на спірне майно, зазначено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Нерухомість Трейд Інвест" свідчить, що будівля майстерні (механічна, металева), літ. "Д-1", на момент укладання цього договору нікому іншому не продана, не подарована, не заставлена, у спорі та під забороною (арештом) та в іпотеці (заставі), податковій заставі не перебуває, як вклад до статутного фонду юридичних осіб не внесене, а також, що будь - яких прав щодо них у третіх осіб як в межах, та за межами України немає.
Матеріали справи містять договір підряду № 37 від 02.06.2025, укладений між ОСОБА_2 (замовник) та Приватним підприємство "Альфа Будпром" (підрядник), відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання виконувати роботи з опорядження фасадів та внутрішнього оздоблення, ремонтних робіт об'єкту (будівля майстерні) за адресою Рівненська обл., м. Рівне, вул. Княгиницького, буд. 1, а замовник зобов'язується приймати виконані належним чином роботи та оплачувати їх вартість відповідно до умов цього договору.
Згідно договору підряду № 37 від 02.06.2025 станом на 30.06.2025 підприємством ПП "Альфа Будпром" було придбано будівельних матеріалів на загальну суму 482560,40 грн без ПДВ для виконання робіт, що підтверджується довідкою № 44 від 12.11.2025.
Відтак, суд дійшов до висновку, що відповідач у даній справі має статус добросовісного набувача.
Прийняття рішення, за наслідком якого добросовісний набувач всупереч приписам статті 388 ЦК України втрачає такий статус, а відтак втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятним та покладає на добросовісного набувача індивідуальний і надмірний тягар. Адже не може добросовісний набувач відповідати у зв'язку з порушеннями інших осіб, допущеними в межах процедур з банкрутства, крім випадків передбачених у статті 388 ЦК України.
Також критерієм для відмови суду у втручання мирним володінням майном (для відмови суду у задоволенні позову про витребування майна у добросовісного набувача) є суб'єктивний (враховується поведінка позивача щодо вчинених дій з метою повернення спірного майна). Подібний критерій наявний у висновках Європейського суду з прав людини, який зазначає, що втручання у мирне володіння майном потрібно застосовувати не безумовно, а із урахуванням фактичних обставин справи, оскільки цей суд рекомендував оцінювати дії не тільки відповідача, але і самого скаржника (див. постанови Верховного Суду від 26.05.2022 у справі № 5013/458/11, від 13.07.2021 у справі № 1/157-09-5588 (916/2070/20), а також постанову Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2023 у справі № 233/4365/18 (п. 46)).
У позовній заяві ліквідатор зазначає про порушення ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ" вимог статті 62 Кодексу з процедур банкрутства, а саме вчинення дій направлених на безпідставне зменшення активів боржника, як наслідок, зменшення ліквідаційної маси Приватного підприємства - фірми "А.М.И.Д.".
Суд звертає увагу, що із відкриттям провадження в справі про банкрутство право вирішення юридичної долі боржника (санація, розпорядження майном чи ліквідація) та його майна (визначення порядку продажу) переходить до комітету кредиторів та арбітражного керуючого (який виконує обов'язки керуючого санацією, розпорядника майна або ліквідатора).
Одним із наслідків визнання боржника банкрутом є припинення повноважень органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, якщо цього не було зроблено раніше, члени виконавчого органу (керівник) банкрута звільняються з роботи у зв'язку з банкрутством підприємства, а також припиняються повноваження власника (органу, уповноваженого управляти майном) майна банкрута (частина перша статті 59 КУзПБ).
Тобто, під час порушення провадження в справі про банкрутство право- і дієздатність боржника значно обмежуються на підставі імперативних норм КУзПБ, що пов'язується з особливими завданнями та цілями правового регулювання відносин банкрутства (неплатоспроможності), що виходять з підтримки інтересів не лише кредиторів та боржника, а й осіб, пов'язаних із ними. Після введення ліквідаційної процедури функції з управління та розпорядження майном передаються ліквідатору.
Відповідно до ч. 1 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження, зокрема, серед іншого, приймає у своє відання майно боржника, забезпечує його збереження, виконує функції з управління та розпорядженням майном банкрута; формує ліквідаційну масу; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб.
Судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази вчинення ліквідатором після складання інвентаризаційного опису основних засобів Приватного підприємства - фірми "А.М.И.Д." від 10.01.2018 дій щодо спірного майна, спрямованих на його збереження, повернення чи запобігання подальшого відчуження. Дії ліквідатора щодо повернення спірного майна розпочаті лише після набуття права власності ОСОБА_2 .
З врахуванням наведеного, витребування спірного майна покладатиме на ОСОБА_2 як добросовісного набувача індивідуальний і надмірний тягар, оскільки вона не лише втратить майно, але змушена буде шукати способи компенсації своїх втрат на придбання не лише нерухомого майна, але й будівельних матеріалів для здійснення його ремонту.
Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно частини першої статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Принцип змагальності сторін у господарському судочинстві не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (правова позиція Верховного Суду, викладена у постановах від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17)
Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Висновки суду.
За результатами розгляду спору та з'ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, Акціонерне товариство "Укрсиббанк" слід відмовити.
Розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відтак, у зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, судові витрати зі сплати судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на позивача у повному обсязі
Керуючись ст. ст. 129, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про витребування майна з чужого незаконного володіння, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, Акціонерне товариство "Укрсиббанк" (04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 2/12, код ЄДРПОУ 09807750) - відмовити.
2. Судові витрати у вигляді судового збору покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Північно - західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://rv.arbitr.gov.ua.
Повне рішення складено та підписано 18 листопада 2025 року.
Суддя А.І.Мовчун