адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/Код ЄДРПОУ 03500004
17.11.2025 Справа № 917/1755/25
Господарський суд Полтавської області у складі судді Тимощенко О.М., секретар судового засідання Отюгова О.І., розглянувши матеріали справи №917/1755/25
за позовною заявою Приватного підприємства "Агро-спец-запчастина", проспект Григоренка, 3А, кв. 5, м. Київ, 02140
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтава-сад", вул. Сонячна, 1, с. Розсошенці, Полтавський район, Полтавська область, 38751
про стягнення 783 532,17 грн,
без виклику учасників справи
до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Приватного підприємства "Агро - спец - запчастина" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтава - сад" про стягнення заборгованості за договором поставки №086-2020 від 18.12.2020 року у розмірі 783 532,17 грн, з яких: 223 583,87 грн - основна заборгованість, 226 155,99 грн - пеня, 293 481,99 грн - інфляційні нарахування, 40 310,32 грн - 3 % річних (вх. № 1821/25).
Ухвалою 15.09.2025 року прийнято вказаний позов до розгляду, відкрито провадження у справі № 917/1755/25, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Встановлено сторонам строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень.
25.09.2025 року до суду через систему "Електронний Суд" від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №12335), в якому відповідач проти позову заперечував з мотивів пропуску позивачем строку позовної давності.
Ухвалою від 29.09.202 року суд повернув відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтава-сад" (вх. № 12335 від 25.09.2025 року) у справі № 917/1755/25 без розгляду.
Після повернення відзиву відповідач відзив на позов з дотриманням встановлених норм не подавав.
Отже, відповідач відзив на позов не надав. Встановлені строки для його подання закінчилися.
Згідно з ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Згідно із ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Інші заяви по суті справи до суду не надійшли.
При цьому, суд приймає до уваги, що відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 ГПК України та ухвалою суду про відкриття провадження у даній справі не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами з урахуванням згаданого вище приписів ч. 9 ст. 165 ГПК України та ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Відповідно до частини п'ятої статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України сторони суду не надали.
За ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
За ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. За ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України). Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).
Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі наявні у справі докази, суд встановив наступне.
18.12.2020р. між ПП «Агро-Спец-Запчастина» (постачальник, виконавець) та ТОВ «Полтава-Сад» (покупець, замовник) було укладено договір поставки №086-2020 ( арк. справи 5-9).
При укладенні договору поставки №086-2020 (договір) сторони, зокрема, узгодили наступне:
- Відповідно до положень цього Договору й у порядку, передбаченому нижче. Постачальник зобов'язується передати, а Покупець прийняти й оплатити Товар відповідно до рахунків-фактур на оплату, видаткових накладних та/або Специфікацій на кожну партію поставки, які є невід'ємною частиною цього Договору ( п.1.1)
- Відповідно до положень цього Договору й у порядку, передбаченому нижче, Виконавець зобов'язується надати, а Замовник прийняти й оплатити Роботи відповідно до рахунків-фактур на оплату та актів виконаних робіт, в яких визначаються кількість, вартість, строк та місце виконання Робіт, і які є невід'ємною частиною цього Договору (п. 1.3).
- Сторони погодили, що Товар поставляється партіями. Найменування (асортимент та комплектація), кількість, ціна за одиницю та загальна вартість партії Товару, визначаються Сторонами в рахунках-фактурах на оплату, видаткових накладних та, за необхідності, в Специфікаціях, якщо на конкретну партію Товару Сторонами будуть узгоджені спеціальні, які стосуються лише цієї конкретної партії, умови поставки та ціни. Специфікації, у випадку їх підписання Сторонами, є невід'ємною частиною Договору ( п.2.1)
- п.2.1 Договору визначено, що ціни на товар, вартість, кількість і асортимент вказують у видаткових накладних та рахунках-фактурах на оплату.
- Роботи здійснюються за замовленнями Замовника, за цінами та в кількості, що остаточно погоджуються сторонами у відповідному Акті виконаних робіт, який засвідчує факт виконання Робіт, містить перелік виконаних Робіт, час виконання Робіт, витратних матеріалів: технічних рідин, мастил, матеріалів тощо, пробіг сервісного автомобіля Виконавця (п. 2.3).
- У вартість Робіт включаються всі витрати Виконавця, необхідні для виконання Робіт, а саме вартість роботи інженера із сервісу (робочий час інженера з сервісу, затраченого на виконання робіт), транспортний тариф (вартість пробігу сервісного автомобіля Виконавця в обидві сторони у разі виконання робіт за місцезнаходженням Замовника) за тарифами, визначеними у відповідному Додатку до цього Договору, а також запасні частини, якщо вони були придбані відповідно до п. 1.1. цього Договору (п. 2.4).
- Попередня оплата за кожну партію Товару здійснюється в грошовій одиниці України - гривні шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника 100% суми, зазначеної в рахунку-фактурі протягом 3-х банківських днів з моменту її виставлення, якщо інше не передбачено Специфікацією (п. 3.2).
18 грудня 2020 року Сторони уклали Специфікацію №1 до Договору ( арк. справи 18) на постачання наступного Товару: 1) Сівалка просапна PRECISION C - 8/700 (з ємністю для внесення рідких та рідких добрив); 2) Комплект контролю двох рідких продуктів Vapply; 3) Комплект сошників для міжрядного внесення добрив на сівалку Yetter. Загальна вартість Товару згідно Специфікації становила 3 435 048,00 гривень.
Пунктом 5 Специфікації передбачений наступний порядок здійснення платежів Покупцем:
1) Перший платіж - 20% від ціни Товарів, а саме 687 009,60 гривень до 21.12.2020 року включно;
2) Другий платіж - 10% від ціни Товарів, а саме 343 504,80 гривень до 26.02.2021 року включно;
3) Третій платіж - 70% від ціни Товарів, а саме 2 404 533,60 гривень до 23.12.2021 року включно.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що він виконав свої зобов'язання згідно Специфікації в повному обсязі, в свою чергу відповідач систематично порушував строки оплати та не здійснив оплату у повному обсязі за отриманий Товар.
Так, перший платіж відповідач оплатив з дотриманням строків, визначених Специфікацією, а саме до 21.12.2020 року включно. Відповідач порушив строки оплати за другим платежем та не сплатив протягом термінів, визначених Специфікацією, до 26.02.2021 року включно. Натомість другий платіж був зроблений шляхом Покупцем шляхом повернення Товару на суму 186 048,00 гривень 03 грудня 2021 року та здійснення оплати 12 січня 2022 року, що підтверджується накладною на повернення постачальнику №44 від 03 грудня 2021 року та платіжним дорученням № 1026 від 12 січня 2022 року відповідно. Загальний строк прострочення виконання Покупцем свого зобов'язання щодо оплати другого платежу склав 319 днів.
Відповідач також порушив строки оплати за третім платежем та не сплатив протягом термінів, визначених Специфікацією, зокрема до 23.12.2021 року включно. Станом на подання цієї позовної заяви Покупцем було сплачено третій платіж лише частково на загальну суму 2 180 949,73 гривень.
Таким чином, позивач вказував, що заборгованість Покупця за поставлений Товар згідно Специфікації становить 223 583,87 гривень.
Окрім того, що навіть при частковій та поетапній оплаті третього платежу Покупцем були порушені строки оплати. У зв'язку з чим позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача 226 155,99 гривень пені, 293 481,99 гривень інфляційних нарахувань, 40 310,32 грн. 3% річних.
Всього позивач просив суд стягнути з відповідача 783 532,17 грн., з яких 223 583,87 грн. основної заборгованості, 226 155,99 гривень пені, 293 481,99 гривень інфляційних нарахувань, 40 310,32 грн. 3% річних.
При вирішенні спору суд враховує наступне.
Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст.627 ЦК України).
За змістом ч. 2 ст. 628 ЦК України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Договір, укладений між сторонами по справі називається «Договір поставки», предметом цього договору є поставка товару, а також виконання робіт за узгоджену плату, сторонами Договору є Постачальник/Виконавець та Покупець/Замовник. Таким чином, даний Договір містить ознаки договору підряду та договору поставки.
Статтею 837 Цивільного кодексу України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ст. 854 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).
Згідно із ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором не встановлено інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 334 ЦК України).
Суд зазначає, що двосторонній характер договору поставки зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов'язків. З укладенням такого договору постачальник бере на себе обов'язок передати у власність покупця товар належної якості і водночас набуває права вимагати його оплати, а покупець зі свого боку набуває права вимагати від постачальника передачі цього товару та зобов'язаний здійснити оплату. Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, в постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.06.2022 у справі № 922/2115/19.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, позивачем згідно видаткової накладної №3027 від 29.12.2020р. та згідно видаткової накладної № 586 від 01 квітня 2021 року (арк. справи 10-11) була поставлена відповідачу Сівалка просапна PRECISION C-8/700 з ємністю для внесення рідких та рідких добрив) на суму 2 941 200,00 грн. (з ПВД) та комплект сошників для міжрядного внесення добрив на сівалку Yetter та комплект контролю двох рідких продуктів Vapply на суму 493 848,00 грн. (з ПВД).
Відповідно до п.1 Специфікації загальна вартість товару на момент підписання специфікації в гривні становить 3 435 048, 00 грн. (100 440, 00 Євро) Пунктом 5 Специфікації визначено умови оплати за товар, а саме: перший платіж - 20% у розмірі еквівалентному 20 088,00 Євро передплати від загальної суми протягом 2 банківських днів з моменту підписання специфікації, а саме до 21.12.2020р.; другий платіж - 10% у розмірі еквівалентному 10 044,00 Євро передплати за Специфікацією до 26.02.2021р. та третій платіж - 70% у розмірі еквівалентному 70 308,00 Євро оплати товару за Специфікацією до 23.12.2021р.
Таким чином, відповідач повинен був здійснити платежі до 21.12.2020 року (перший платіж), до 26.02.2021 року (другий платіж), до 23.11.2021 року (третій платіж).
21.12.2020 року за платіжним дорученням №29734 від 21 грудня 2020 року відповідач сплатив Позивачу перший платіж в сумі 687 009,60 грн (арк. справи 12).
03 грудня 2021 року відповідач повернув Позивачу частину отриманого Товару на суму 186 048,00 гривень, що підтверджується накладною на повернення постачальнику №44 від 03 грудня 2021 року (арк. справи 13).
12 січня 2022 року за платіжним дорученням № 1026 від 12 січня 2022 року відповідач сплатив позивачу другий платіж в сумі 1 000 000,00 грн. (арк. справи 14).
Як встановлено судом, згідно платіжного доручення №1131 від 21.02.2022р. відповідач сплатив позивачу 400 000,00 грн., а згідно платіжного доручення №299 від 06.05.2022р. відповідач сплатив позивачу 938 406,53 грн. (арк. справи 15-16).
З наведеного вбачається, що відповідач порушив строки оплати та не сплатив протягом термінів визначених Специфікацією, зокрема, до 23.12.2021 року включно.
Станом на час розгляду справи Покупцем було сплачено третій платіж лише частково на загальну суму 2 180 949,73 гривень, що не спростовано відповідачем.
Таким чином заборгованість відповідача за поставлений Товар згідно Специфікації становить 223 583,87 гривень.
Доказів сплати суми боргу відповідач суду не надав.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).
Згідно із частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.
Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Неустойка як господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов'язань започатковує визначеність у правовідносинах за зобов'язаннями, а саме - відповідальність має настати щонайменше в межах неустойки. Тобто неустойка підсилює дію засобів цивільно-правової відповідальності, робить їх достатньо визначеними, перетворюючи в необхідний, так би мовити, невідворотній наслідок правопорушення. Отже неустойка стає оперативним засобом реагування у разі порушення або неналежного виконання зобов'язання, яким можна скористатись як тільки було порушено зобов'язання, не чекаючи викликаних ним негативних наслідків. Зокрема, задля прагнення учасників зобов'язання до дійсно оперативного, негайного використання свого права на неустойку для неї встановлений спеціальний скорочений строк позовної давності: позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) (пункт 1 частини другої статті 258 ЦК України).
Отже, завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов'язання та як міри відповідальності є одночасно забезпечення дисципліни боржника стосовно виконання зобов'язання (спонукання до належного виконання зобов'язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі, у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов'язання.
Така правова позиція викладена у Постанові ОП КГС ВС від 19 січня 2024 року у справі № 911/2269/22 (п. п. 7.7. - 7.12.).
Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (стаття 547 Цивільного кодексу України).
За висновком Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 904/4156/18 необхідною умовою застосування договірної господарсько-правової відповідальності за порушення договірних зобов'язань є визначення у законі чи у договорі управленої та зобов'язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафних санкцій і конкретного їх розміру.
За приписами частин 1, 2 статті 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
З огляду на те, що відповідач не сплатив за отриманий товар та виконані роботи в обумовлений Договором строк, чим порушив зобов'язання за Договором (ст. 610 ЦК України), то він вважається таким, що прострочив виконання (ст. 612 ЦК України), тому є підстави для застосування відповідальності, встановленої договором та законом.
Положеннями п. 9.2 договору сторони погодили, що у випадку прострочення в здійсненні платежів проти строків, передбачених цим Договором, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки, установленої Національним банком України від суми Платежу (заборгованості) за кожний день допущеного прострочення. Нарахування пені за прострочення виконання зобов'язання припиняється через 1 (один) рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Розмір пені за порушення відповідачем своїх зобов'язань, нарахований позивачем та заявлений до стягнення, становить 57 133,10 грн за порушення строків оплати другого платежу та 169 022,88 грн за порушення строків оплати третього платежу, загальний розмір пені складає 226 155,98 грн.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник на вимогу кредитора у випадку прострочення грошового зобов'язання повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частина 2 статті 625 Цивільного кодексу України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3% річних від простроченої суми.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі №910/4590/19 зобов'язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.
Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.
При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Нарахування інфляційних втрат за наступний період здійснюється з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця, оскільки інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов'язання.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №916/190/18 та у постанові об'єднаної палати Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.
Розмір 3% річних за порушення відповідачем своїх зобов'язань, нарахований позивачем, становить 8 394,75 грн за порушення строків оплати другого платежу та 31 915,57 грн за порушення строків оплати третього платежу, загальний розмір 3% річних складає 40 310,32 грн.
Розмір нарахованих позивачем інфляційних становить 31 600,35 грн за порушення строків оплати другого платежу та 261 881,65 грн за порушення строків оплати третього платежу, загальний розмір інфляційних збитків складає 293 481,99 грн.
Доводи та розрахунки позивача з боку відповідача не спростовано.
Розрахунки пені, річних та інфляційних здійснено позивачем з урахуванням часткових проплат відповідача, враховано періоди прострочення, зміну облікової ставки та індексів інфляції.
Суд, дослідивши здійснений позивачем розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат за прострочення грошового зобов'язання, визнав його арифметично вірним, а позов в цій частині вимог таким, що підлягає задоволенню. Перевірка правильності розрахунків інфляційних витрат, пені та 3 % річних проводилась за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи «ЛІГА».
Суд також вважає за необхідне зазначити, що згідно з пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Також, відповідно до пункту 7 Прикінцевих положень Господарського кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SАRS-СоV-2" №211 від 11.03.2020 (зі змінами та доповненнями), а також постановою Кабінету Міністрів України "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (зі змінами та доповненнями) №1236 від 09.12.2020, в Україні встановлено карантин з 12.03.2020.
Водночас, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" № 651 від 27.06.2023, на всій території України відмінено карантин з 24 год 00 хв 30.06.2023, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Отже, карантин на території України діяв у період з 12.03.2020 по 30.06.2023.
Висновки про відсутність спливу позовної давності, передбаченої статтею 257 Цивільного кодексу України, під час дії карантину, введеного постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19», зокрема, наведені у постановах Верховного Суду від 26.09.2023 у справі №914/1896/22 та від 25.08.2021 у справі №914/1560/20 та ін.
24.02.2022 Російська Федерація розпочала воєнні дії на території України. Відповідно до Закону України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 на усій території України введено воєнний стан із 05 год 30 хв 24.02.2022.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Верховна Рада України доповнила розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України пунктом 19, згідно із яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.
За таких обставин, положення пунктів 12, 19 "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України фактично збільшують строк позовної давності.
Пункт 19 розділу виключено на підставі Закону №4434-IX від 14.05.2025, який набрав чинності 04.09.2025.
Отже, позов подано в межах строку позовної давності.
Суд зазначає, що сторони, звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку статті 81 ГПК України сторонами доказів.
У частині третьої статті 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.
Відповідно до частин третьої-четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).
Подібний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
При цьому, реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Саме дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Передбачений вказаною нормою стандарт доказування вірогідність доказів підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач, та презюмує, що ним покладено на суд обов'язок оцінювати докази та обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу) (постанова Верховного Суду від 03.08.2022 у справі №910/5408/21, від 16 квітня 2025 у справі № 922/5322/23).
На спростування позовних вимог відповідач не надав жодного допустимого та належного доказу та не послався на існування таких.
Оцінюючи подані докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлена позивачем вимога щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки №086-2020 від 18.12.2020 року у розмірі 783 532,17 грн, з яких: 223 583,87 грн - основна заборгованість, 226 155,99 грн - пеня, 293 481,99 грн - інфляційні нарахування, 40 310,32 грн - 3 % річних підтверджена матеріалами справи, відповідачем не спростована, а тому підлягає до задоволення.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 129 ГПК України.
Так, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку із задоволенням позовних вимог в сумі 783 532,17 грн, судовий збір в розмірі 9 402,40 грн., сплачений позивачем, покладається на відповідача.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 129,232-233,237-238 ГПК України, суд,-
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ПОЛТАВА-САД» (38751, Полтавська область, Полтавський район, с. Розсошенці, вул. Облачна, 1 ЄДРПОУ 31034773) на користь ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА «АГРО-СПЕЦ ЗАПЧАСТИНА» (02140, м. Київ, проспект Григоренка, будинок 3А, квартира 5, код ЄДРПОУ 37219026) 783 532,17 грн., в тому числі 223 583,87 грн. основної заборгованості, 226 155,99 гривень пені, 293 481,99 гривень інфляційних нарахувань, 40 310,32 грн. 3% річних, а також 9 402,40 грн. витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ із набранням цим рішенням законної сили.
Повне рішення складено 17.11.2025 року
Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України
Суддя Тимощенко О.М.