65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"12" листопада 2025 р.м. Одеса Справа № 916/3845/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Смелянець Г.Є.
при секретарі судового засідання Лещенко Л.С.
розглянувши у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження
справу №916/3845/25
за позовом: Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (01135, м. Київ, пр-т Берестейський, буд. 14, код ЄДРПОУ 38727770) в особі відокремленого підрозділу - Одеської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрація Одеського морського порту) (65026, м. Одеса, пл. Митна, буд. 1, код ЄДРПОУ ВП 38728457)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Ді Маре» (01104, м. Київ, вул.
Бойчука Михайла, 3 А, код ЄДРПОУ 38188559)
про стягнення 56208,47 грн., -
за участю представників:
від позивача: Андреєв А.Е. /самопредставництво/
від відповідача: не з'явився
Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» в особі відокремленого підрозділу Одеської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрація Одеського морського порту) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ді Маре» 56 208,47 грн., з яких: основна сума заборгованості 22 511,90 грн, пеня 24 625,96 грн, 3% річних 2 047,73 грн, інфляційні втрати 7 022,88 грн., а також покладення на відповідача судових витрат.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором №3340-П-ОДФ-21 від 28.12.21 щодо повної та своєчасної оплати наданих послуг.
Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.09.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання щодо розгляду справи по суті призначено на 20.10.2025, з викликом учасників справи у судове засідання.
У судовому засіданні 20.10.2025 судом постановлено ухвалу без оформлення окремого документа, якою оголошено перерву в судовому засіданні щодо розгляду справи по суті до 12.11.2025, з викликом учасників справи у судове засідання.
У судовому засіданні 12.11.2025, за участю представника позивача, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Відповідач у судове засідання не з'явився, відзив на позов до суду не надав та про причини свого нез'явлення у судові засідання суд не повідомив.
Про дату, час і місце судових засідань відповідач повідомлений належним чином, про що в матеріалах справи наявні відповідні довідки про доставку електронного документу до електронного кабінету відповідача.
Отже, враховуючи, вжиття господарським судом всіх залежних від нього заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд даної справи, та забезпечення реалізації відповідачем своїх прав на судовий захист, в тому числі шляхом надання відповідних заяв по суті справи, а також враховуючи строки розгляду даної справи, господарський суд визнав за можливе вирішити справу за наявними матеріалами справи відповідно до ч. 9 ст.165 ГПК України.
Обставини справи, встановлені судом.
28.12.2021 між Державним підприємством «Адміністрація морських портів України» в особі відокремленого підрозділу Одеської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрація Одеського морського порту) («Виконавець», позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ді Маре» («Замовник», відповідач) укладений договір №3340-П-ОДФ-21, згідно з яким «Виконавець» надає «Замовнику» послуги з розміщення інформації на території Одеською морського порту в період з 01.01.2022 по 31.12.2022 («Послуга»).
Відповідно до п.2.1 договору «Виконавець» зобов'язується:
- надати «Замовнику» послуги зазначені у п. 1.1 даного договору;
- надати «Замовнику» право на виконання монтажних робіт та ремонтно- профілактичних робіт з використанням технічних засобів при розміщенні інформації;
- здійснювати контроль за дотриманням «Замовником» умов даного договору та норм діючого законодавства України про рекламу в процесі надання послуг;
- не втручатися в господарську діяльність «Замовника»;
- не перешкоджати «Замовнику» у заміні інформаційного зображення, при наявності узгоджених ескізів з «Виконавцем» згідно з п.п. 2.2.4. цього Договору;
- забезпечити освітлення інформаційних носіїв, якщо вони мають підсвічування, у відповідності з графіком режиму освітлення в адміністрації Одеського морського порту згідно окремого договору на електропостачання з «Замовником». «Виконавець» не несе відповідальності за відключення освітлення, яке здійснюється за розпорядженням органів влади або організацій, що відповідають за енергопостачання міста.
Згідно з п.2.2.3 договору «Замовник» зобов'язується здійснювати оплату «Виконавцю» за послугу згідно з умовами даного договору.
Відповідно до п.3.1 договору вартість послуги з розміщення інформації на території Одеського морського порту складає 2 251 грн 19 коп. (дві тисячі двісті п'ятдесят одна грн 19 коп.) на місяць, у т ч ПДВ 375 грн 20 коп. (триста сімдесят п'ять грн 20 коп.).
Згідно з п.3.2 договору рахунки за надані послуги виставляються після оформлення акту здавання приймання наданих послуг, який підписується Сторонами протягом 3-х (трьох) робочих днів після закінчення звітного місяця. Підписання акту здавання-приймання наданих послуг Сторонами є підтвердженням відсутності взаємних претензій.
Відповідно до п.3.3 договору оплата за даним договором щомісячно здійснюється шляхом безготівкової оплати за послуги не пізніше 15-го числа місяця, наступного за звітнім періодом. Щомісячний платіж за грудень 2022 р. «Замовник» сплачує в строк до 15 січня 2022 р.
Згідно з п.4.1 договору даний договір набирає чинності з моменту підписання його Сторонами та скріплення печатками Сторін і діє до 31.12.2022 включно.
Відповідно до п.5.1 договору за невиконання або неналежне виконання взятих на себе зобов'язань, винна сторона несе відповідальність у порядку, передбаченому чинним законодавством України і даним договором.
Згідно з п.5.3 договору за затримку в оплаті належних «Виконавцю» платежів, «Замовник» оплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення від суми простроченого платежу, включаючи день оплати.
Додатком до договору є розрахунок вартості послуг.
Також господарським судом встановлено, що на виконання договору сторонами підписано та скріплено печатками акти здавання-приймання наданих послуг за період з березень-грудень 2022:
- від 31.03.2022 на суму 2 251,19 грн.;
- від 30.04.2022 на суму 2 251,19 грн.;
- від 31.05.2022 на суму 2 251,19 грн.;
- від 30.06.2022 на суму 2 251,19 грн.;
- від 31.07.2022 на суму 2 251,19 грн.;
- від 31.08.2022 на суму 2 251,19 грн.;
- від 30.09.2022 на суму 2 251,19 грн.;
- від 31.10.2022 на суму 2 251,19 грн.;
- від 30.11.2022 на суму 2 251,19 грн.;
- від 31.12.2022 на суму 2 251,19 грн.
На оплату наданих послуг позивачем виставлено відповідачу відповідні рахунки: №230013 від 31.03.2022 на суму 2 251,19 грн., №230017 від 30.04.2022 на суму 2 251,19 грн., №230024 від 31.05.2022 на суму 2 251,19 грн., №230027 від 30.06.2022 на суму 2 251,19 грн., №230030 від 31.07.2022 на суму 2 251,19 грн., №230033 від 31.08.2022 на суму 2 251,19 грн., №230035 від 30.09.2022 на суму 2 251,19 грн., №230037 від 31.10.2022 на суму 2 251,19 грн., №230040 від 30.11.2022 на суму 2 251,19 грн., №230004 від 31.12.2022 на суму 2 251,19 грн., які надіслано відповідачу на електронну пошту, адреса якої вказана у договорі.
Вказані рахунки відповідачем не оплачені.
У листах від 16.05.2022 №14.01-623, від 17.07.2022 №19-03-14.01-625, від 18.10.2022 №19-03-14.01-626 позивач просив відповідача забезпечити виконання товариством взятих на себе зобов'язань з оплати послуг.
У листі від 19.12.2022 №1391459-03-14Вих позивач просив відповідача погасити наявну заборгованість та разом з листом направив відповідачу примірники Актів наданих послуг з березня по листопад 2022.
В свою чергу відповідач у листі від 03.01.2023 №01/01 повідомив, що оплату за спірний період не здійснено з огляду на тимчасову неактуальність розміщеної на Морському вокзалі інформації через запровадження воєнною стану в країні з 24.02.2022 і не можливість вести ресторанну діяльність на території Морського вокзалу, та гарантував сплатити всі виставлені та несплачені рахунки до закінчення воєнного стану.
У претензії від 11.02.2025 №375/19-03-14/Вих позивач просив відповідача перерахувати на розрахунковий рахунок позивача, суму за даною претензією у розмірі 49 585,99 грн., яка складається з 22 511,90 грн. основного боргу, 1 605,49 грн. 3% річних, 20 127,90 грн. пені та 5 340,70 грн. інфляційних втрат.
Вказану претензію відповідачем залишено без відповіді та задоволення, що стало підставою для звернення позивач до господарського суду з даним позовом.
За загальним правилом позов пред'являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом (ч. 1 ст. 27 ГПК України).
Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 29 ГПК України право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.
Позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред'являтися також за місцем виконання цих договорів.
Предметом Договору є надання послуг з розміщення інформації на території Одеського морського порту.
Оскільки місцем виконання Договору є територія Одеського морського порту, що знаходиться у м. Одеса, справа підсудна Господарському суду Одеської області.
Висновки суду.
Відповідно до ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу.
У п.1 ч.2 ст.11 ЦК України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
Як вище встановлено господарським судом, між сторонами у справі укладений договір №3340-П-ОДФ-21 від 28.12.2021, за умовами якого позивач зобов'язався надавати відповідачу послуги з розміщення інформації па території Одеською морського порту в період з 01.01.2022 по 31.12.2022, а відповідач - їх оплатити згідно з умовами даного договору.
Також господарським судом встановлено, що на виконання умов договору позивач у період з березня 2022 по грудень 2022 надав відповідачу послуги на загальну суму 22 511,90 грн., про що в матеріалах справи наявні підписані сторонами та скріплені печатками сторін відповідні акти здавання-приймання наданих послуг за спірний період, а також виставив відповідачу відповідні рахунки на оплату наданих послуг.
Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із приписами ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Між тим, як вище встановлено господарським судом відповідач неналежним чином виконував зобов'язання за договором №3340-П-ОДФ-21 від 28.12.2021 щодо повної та своєчасної оплати послуг за договором, внаслідок чого у нього виник боргу за період березень-грудень 2022 у розмірі 22 511,90 грн.
Будь-яких заперечень, а тим більш доказів, які спростовують встановлені обставини щодо наявної заборгованості відповідач до суду не надав.
Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У п.3 ч.1 ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунок заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат, який здійснений позивачем та згідно з яким розмір 3% річних за загальний період з 16.04.2022 по 11.09.2025 становить 2 047,73 грн., розмір інфляційних втрат за загальний період з 16.04.2022 по 11.09.2025 становить 7 022,88 грн., господарським судом встановлено відповідність цього розрахунку обставинам справи щодо прострочення відповідача.
Відповідно до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з п.5.3 договору за затримку в оплаті належних «Виконавцю» платежів, «Замовник» оплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення від суми простроченого платежу, включаючи день оплати.
Перевіривши розрахунок заявленої до стягнення пені, який здійснений позивачем та згідно з яким розмір пені за загальний період з 16.04.2022 по 11.09.2025 становить 24 625,96 грн., господарським судом встановлено відповідність цього розрахунку обставинам справи щодо прострочення відповідача.
Водночас, господарський суд враховує норми матеріального права, а саме ч.3 ст. 551 ЦК України, які встановлюють, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.
Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, від 04.12.2018 у справі №916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 27.01.2020 у справі №916/469/19.
Окрім того, господарський суд враховує правовий висновок, який викладений у постанові ОП КГС від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22, згідно з яким розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90 %, 70 % чи 50 % тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частини першої, другої статті 233 ГК України та частини третьої статті 551 ЦК України, тобто у межах судового розсуду. Таким чином, в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положенням статті 233 ГК України і частині третій статті 551 ЦК України, а також досліджуватись та оцінюватись судом в порядку статей 86, 210, 237 ГПК України.
З огляду на вищевикладене, враховуючи дискреційність наданих суду повноважень щодо зменшення розміру неустойки (пені, штрафу), а також виходячи з необхідності дотримання балансу інтересів обох сторін в умовах воєнного стану, введеного за наслідком збройної агресії росії проти України, враховуючи, що позивачем, окрім стягнення з відповідача пені, заявлено також і стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних, що сума пені, яка визнана судом обґрунтованою, дорівнює 109,4% розміру заборгованості, а задоволена сума 3% річних та інфляційних втрат разом становить 40,3 % розміру заборгованості, та за відсутності доказів понесення позивачем додаткових збитків у зв'язку із простроченням відповідача, господарський суд вважає справедливим, доцільним, обґрунтованим та таким, що цілком відповідає принципу верховенства права висновок щодо необхідності зменшення розміру нарахованої відповідачу пені на 50% - до 12 312,98 грн.
Відповідно до ч.1 ст. 74 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У ст.76 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Державного підприємства “Адміністрація морських портів України» в особі відокремленого підрозділу - Одеської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України» (адміністрація Одеського морського порту).
На підставі ст.129 ГПК України судові витраті щодо сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241,250-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов Державного підприємства «Адміністрація морських портів України2 в особі відокремленого підрозділу - Одеської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрація Одеського морського порту) задовольнити частково.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ді Маре» (01104, м. Київ, вул.
Бойчука Михайла, 3 А, код ЄДРПОУ 38188559) на користь Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (01135, м. Київ, пр-т Берестейський, буд. 14, код ЄДРПОУ 38727770) в особі відокремленого підрозділу - Одеської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрація Одеського морського порту) (65026, м. Одеса, пл. Митна, буд. 1, код ЄДРПОУ ВП 38728457) основну суму заборгованості у розмірі 22 511 (двадцять дві тисячі п'ятсот одинадцять) грн. 90 коп., пеню у розмірі 12 312 (дванадцять тисяч триста дванадцять) грн. 98 коп., 3% річних у розмірі 2 047 (дві тисячі сорок сім) грн. 73 коп., інфляційні втрати у розмірі 7 022 (сім тисяч двадцять дві) грн. 88 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.
3.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.
Повне рішення складено 17.11.2025.
Суддя Г.Є. Смелянець