79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
18.11.2025 Справа № 914/2861/25
За позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ Агротек», Київська обл., м. Кагарлик
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнісопт», м. Львів
про:стягнення боргу, інфляційних втрат та 3% річних
Суддя - Крупник Р.В.
СУДОВІ ПРОЦЕДУРИ.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Київ Агротек» (надалі - Позивач) звернулося до Господарського суду Львівської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнісопт» (надалі - Відповідач) про стягнення боргу, інфляційних втрат та 3% річних.
Ухвалою від 19.09.2025 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, розгляд справи ухвалив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та без виклику сторін.
ДОВОДИ СТОРІН.
Доводи позивача.
Позов обґрунтовано тим, що 20.01.2025 між позивачем (перевізник) та відповідачем (замовник) укладено Договори-заявки на транспортне перевезення вантажу №1 та №2, на виконання яких позивач 22.01.2025 здійснив перевезення обладнання до м. Кропивницький. Згідно із актами надання послуг №26 від 22.01.2025 та №27 від 23.01.2025 загальна вартість наданих послуг становить 45'000,00 грн.
Зважаючи на те, що відповідач у погоджені сторонами строки не оплатив вартості наданих послуг, позивач звернувся до суду із цим позовом про стягнення 47'617,11 грн., з яких 45'000,00 грн. основний борг, 1'777,72 грн. інфляційні втрати, 839,39 грн. 3% річних.
Доводи відповідача.
Відповідач своїм правом на висловлення заперечень проти позову, передбаченим статтею 165 ГПК України, не скористався та не подав до суду у встановлений процесуальним законом строк відзиву на позовну заяву.
Ухвала про відкриття провадження у справі була доставлена до електронного кабінету відповідача 19.09.2025, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа. Відтак, відповідач був належним чином повідомлений про розгляд цієї справи.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.
Між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) виникли договірні відносини з перевезення вантажів, про що свідчать Договори-заявки на транспортне перевезення вантажу №1 та №2 від 20.01.2025, згідно із якими сторони домовились про перевезення обладнання за маршрутом: Хмельницька обл., м. Кам'янець-Подільський, вул. Чехова, 53 - Кіровоградська обл., м. Кропивницький, вул. Аджамська, 127, загальною вартістю 45' 000,00 грн.
На виконання умов Договорів-заявок позивач надав обумовлені сторонами послуги на суму 45' 000,00 грн., а відповідач прийняв їх виконання, що підтверджується наявними у матеріалах справи Актами наданих послуг №26 від 22.01.2025, №27 від 23.01.2025 та товарно-транспортними накладними №3 і №4 від 20.01.2025. Кожен документ підписаний представниками обох сторін та скріплений їх печатками.
Договорами-заявками передбачено, що оплата проводиться у строк 3-5 робочих днів у безготівковій формі.
Таким чином, відповідач повинен був оплатити вартість наданих послуг за Договором-заявкою №1 від 20.01.2025 у строк по 29.01.2025 включно, а за Договором-заявкою №2 від 20.01.2025 у строк по 30.01.2025 включно.
Судом встановлено, що відповідач не оплатив вартості наданих йому послуг, що стало підставою для звернення до суду із цим позовом.
На підставі частини 2 статті 625 ЦК України позивач здійснив нарахування на основну суму боргу 1'777,72 грн. інфляційних втрат, 839,39 грн. 3% річних, про стягнення яких просить суд.
ОЦІНКА СУДУ.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно із частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Судом встановлено, що між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) укладено Договори-заявки на транспортне перевезення вантажу №1 та №2 від 20.01.2025.
Згідно зі статтею 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Позивач належним чином виконав свої зобов'язання за обома Договорами-заявками та здійснив перевезення обладнання для відповідача. Загальна вартість наданих ним послуг становить 45' 000,00 грн.
Як передбачено частиною 1 статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Договорами-заявками передбачено, що оплата проводиться у строк 3-5 робочих днів у безготівковій формі.
Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 ЦК України).
Як передбачено статтею 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Судом встановлено, що відповідач у погоджені сторонами строки повністю не оплатив вартості наданих йому послуг, у зв'язку із чим у нього утворився борг у сумі 45' 000,00 грн.
Оскільки доказів повної або часткової сплати вказаної суми відповідачем подано не було, суд доходить висновку про те, що позовна вимога про стягнення заборгованості є законною, обґрунтованою і підлягає задоволенню у повному обсязі.
Що стосується позовних вимог про стягнення 1'777,72 грн. інфляційних втрат та 839,39 грн. 3% річних, то суд зазначає таке.
Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Зі змісту розрахунків позивача вбачається, що він здійснив нарахування інфляційних втрат та 3% річних на основну суму боргу за період з 01.03.2025 по 12.09.2025 включно.
Провівши відповідний перерахунок, суд дійшов висновку про те, що заявлена до стягнення сума інфляційних втрат обрахована правильно, а тому підлягає стягненню із відповідача у розмірі 1'777,72 грн.
Водночас, заявлена до стягнення сума 3% річних підлягає частковому задоволенню, а саме у розмірі 724,93 грн. Суд звертає увагу на те, що у позовній заяві позивач конкретизував, що періодом нарахування є проміжок часу з 01.03.2025 по 12.09.2025 включно, який охоплює 196 календарних днів. Попри це, при нарахуванні 3% річних позивач виходив із того, що кількість днів прострочення є більшою і становить 227 днів. Враховуючи чітке зазначення періоду нарахування, суд не вправі виходити поза його межі та, відповідно, вирішувати питання про стягнення 3% річних за 31 календарний день, що не входить до такого періоду (227-196).
Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у загальному розмірі 47' 502,65 грн., що включає 45' 000,00 грн. основного боргу, 1'777,72 грн. інфляційних втрат та 724,93 грн. 3% річних.
СУДОВІ ВИТРАТИ.
У відповідності до частини 1 статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно пунктом 2 частини 1 статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, у разі задоволення позову на відповідача.
Зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у розмірі 3'020,72 грн.
Позивачем також заявлено до стягнення 32'000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 3 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу.
Пункт 12 частини 3 статті 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначає відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Суд зазначає, що метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Так, частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
У позовній заяві вказано, що судові витрати, які позивач очікує понести у зв'язку із розглядом справи складаються із витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20'000,00 грн.
Відповідно до частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Згідно із частиною 2 статті 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Як передбачено частиною 3 статті 126 ГПК України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Остаточну суму судових витрат на професійну правничу допомогу позивач визначив у розмірі 32'000,00 грн., на підтвердження чого ним надано:
1) Копію Договору про надання правничої допомоги від 01.09.2025, згідно із яким Адвокатське об'єднання «Лекс груп» (адвокатське об'єднання) зобов'язується надати позивачу (клієнт) правову допомогу щодо захисту інтересів, прав та свобод останнього щодо стягнення основного боргу, неустойки, інфляційних втрат 3% річних з відповідача за Договорами-заявками на транспортне перевезення вантажу №1 та №2 від 20.01.2025.
Пунктом 5.1 цього Договору передбачено, що плата за надані послуги встановлюється відповідно до виставлених актів про надання послуг згідно із переліком вартості послуг, зазначених у Додатку №1, що є невід'ємною частиною договору.
2) Копію Додатку №1 до Договору про надання правничої допомоги від 01.09.2025, у якому, серед іншого, встановлено, що вартість послуги із підготовки і подання позовної заяви становить 4' 000,00 грн. за 1 год.
3) Копію Акту про приймання-передачу наданих послуг №1 від 07.10.2025, згідно із яким адвокатське об'єднання надало, а позивач прийняв послуги із написання та подання позовної заяви вартістю 32' 000,00 грн. (4' 000,00 х 8 год.).
У матеріалах справи наявні також ордер серії АА №0055574 від 15.09.2025, виданий Адвокатським об'єднанням «Лекс груп» адвокату Руденку А.О. на представництво інтересів позивача у Господарському суді Львівської області, та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю КВ №5900 від 18.05.2017.
Здійснивши аналіз та оцінку представлених позивачем доказів понесення ним витрат на професійну правничу допомогу у справі, суд дійшов висновку, що факт надання позивачу професійної правничої допомоги підтверджується матеріалами справи.
За змістом частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Необхідно зазначити, що на підставі критеріїв, які визначені в частині 4 статті 126 ГПК України, суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката лише за клопотанням іншої сторони. При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 ГПК України).
Враховуючи ту обставину, що відповідачем не заявлено клопотання про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу, то суд при вирішенні питання щодо стягнення цих витрат не керуватиметься передбаченими частиною 4 статті 126 ГПК України критеріями.
Разом з тим, при здійсненні розподілу судових витрат (в тому числі і витрат на правову допомогу) суд може керуватися положеннями статті 129 ГПК України, зокрема критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою та дев'ятою статті 129 ГПК України (а саме: пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
Верховний Суд неодноразово (наприклад, в постанові від 25.05.2021 у справі №910/7586/19) висловлював правову позицію про те, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, як за клопотанням сторони, так і з власної ініціативи може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, повністю або частково у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу.
Крім цього, виробленою практикою Верховного Суду деталізовано як критерії, які суд з власної ініціативи може застосовувати при вирішенні питання про повну чи часткову відмову у відшкодуванні витрат на правову допомогу, так і їх порядок застосування. Зокрема:
1) Визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (постанови КГС ВС від 10.10.2018 у справі №910/21570/17, від 14.11.2018 у справі №921/2/18, від 11.12.2018 у справі №910/2170/18, від 10.10.2019 у справі №909/116/19, від 18.03.2021 у справі №910/15621/19, постанова ВПВС від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).
2) Вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин справи, зокрема, ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (постанови КГС ВС від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 01.06.2018 у справі №904/8478/16).
З урахуванням наведених вище норм процесуального законодавства України та правових позицій Верховного Суду, вирішуючи питання, щодо стягнення з відповідача витрат на правову допомогу, суд вважає за можливе з власної ініціативи зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, які розподіляються позивачу.
Насамперед суд зазначає, що згідно із частиною 6 статті 129 ГПК України якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.
Заявлена до стягнення остаточна сума витрат на професійну правничу допомогу (32' 000,00 грн.) істотно перевищує ту, що була заявлена у попередньому розрахунку (20' 000,00 грн.), а саме на 12'000,00 грн., що становить 60 відсотків від первісно визначеної суми витрат.
Позивачем не доведено того, що він не міг передбачити відповідні витрати на правову допомогу. До того ж, такі витрати складаються виключно із витрат на складання та подання до суду позовної заяви. Доказів надання будь-яких інших послуг правової допомоги позивачу до суду подано не було.
На переконання суду, заявлена до стягнення правова допомога не є пропорційною до предмета спору, адже становить більше половини ціни позову, а позивачем не доведено, що дана справа має особливе значення для нього. Крім цього, за своїм правовим характером дана справа не є складною і не потребувала значного часу та зусиль для підготовки позовної заяви. Також, відповідна сума не відповідає критерію розумності, виходячи із обставин цієї справи, зокрема розгляд її в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та відсутність будь-яких заперечень відповідача щодо заявлених позовних вимог.
Зважаючи на викладене вище, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового розподілу витрат на професійну правничу допомогу та стягнення цих витрат із відповідача на користь позивача у розмірі до 5'000,00 грн..
Керуючись статтями 2, 12, 42, 123, 126, 129, 222, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнісопт» (79007, м. Львів, вул. Шпитальна, буд. 9 офіс 10; код ЄДРПОУ 44462524) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ Агротек» (09201, Київська обл., м. Кагарлик, вул. Столична, буд. 4 кв. 6; код ЄДРПОУ 39562660) 45' 000,00 грн. основного боргу, 1'777,72 грн. інфляційних втрат, 724,93 грн. 3% річних, 3'020,72 грн. судового збору та 5' 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
3. У задоволенні решти вимог відмовити.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до статті 327 ГПК України.
5. Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені статтями 256, 257 ГПК України.
Веб-адреса сторінки суду http://lv.arbitr.gov.ua на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається.
Суддя Крупник Р.В.