Справа № 152/1336/25
2/152/812/25
про передачу справи на розгляд до суду господарської юрисдикції
17 листопада 2025 року м. Шаргород
Шаргородський районний суд Вінницької області
у складі головуючого судді Роздорожної А.Г.,
за участі секретаря судового засідання Сербіної М.В.,
розглянувши в підготовчому судовому в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом адвоката Дмитрійчук Анжеліки Анатоліївни, що поданий в інтересах ОСОБА_1 до Фермерського господарства "КАРАТ" про розірвання договору оренди землі та повернення земельної ділянки, -
У провадженні Шаргородського районного суду Вінницької області перебуває вищезгадана справа.
Ухвалою суду від 6 жовтня 2025 року провадження у справі відкрито та постановлено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження. Цією ж ухвалою зобов'язано Головне управління Державної податкової служби у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця) в строк до 29 жовтня 2025 року надати Шаргородському районному суду Вінницької області інформацію про сплату ФГ "КАРАТ" (код ЄДРПОУ 32067642) земельного податку, прибуткового податку та мінімального податкового зобов'язання по земельному кадастровому номері №0525387800:01:003:0304 за 2022, 2023, 2024 роки (а.с.24).
29 жовтня 2025 року від представника позивача - адвоката Дмитрійчук А.А. надійшла заява про скерування справи для продовження розгляду за встановленою юрисдикцією, у якій вона просила закрити провадження по справі №152/1336/25 по розгляду позовної заяви, поданої адвокатом Дмитрійчук Анжелікою Анатоліївною, в інтересах ОСОБА_1 до Фермерського господарства «КАРАТ» про розірвання договору оренди землі, повернення земельної ділянки, на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України та задовольнити заяву представника позивачів про скерування справи №152/1136/25 для продовження розгляду за встановленою юрисдикцією, а саме до Господарського суду Вінницької області в рамках розгляду справи про банкрутство Фермерського господарства "Карат" (а.с.31-32).
Представник позивачки адвокат - Дмитрійчук А.А. в судове засідання не з'явилася, у вищезгаданій заяві просила розгляд справи провести без позивачки та її представника (а.с.32).
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, однак був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, шляхом отримання судової повістки в електронному кабінеті ЄСІТС.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
За змістом статті 19 ЦПК України під цивільною юрисдикцією розуміється компетенція загальних судів вирішувати з додержанням процесуальної форми цивільні справи у видах проваджень, передбачених цим Кодексом.
Частиною першою статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства); по-друге, суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі, як правило, є фізична особа).
Згідно із пункту 8 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.
Отже, в порядку господарського судочинства розглядаються справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого наявне відкрите провадження у справі про банкрутство.
Згідно із частиною першою статті 3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України «Про міжнародне приватне право», а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Частиною третьою статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо спорів, зазначених у частині другій цієї статті, провадження в якій відкрито до або після відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), за ініціативою учасника справи або суду невідкладно, але не пізніше п'яти робочих днів, надсилаються до господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), який розглядає спір по суті в межах цієї справи.
Відповідно до частин першою та другої статті 7 Кодексу України з питань банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Проаналізувавши вищевикладене, суд доходить висновку, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника, і спеціальні норми Кодексу України з процедур банкрутства мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України.
Суд звертає увагу на те, що норми Кодексу України з процедур банкрутства передбачають концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.
Отже, порушення провадження у справі про банкрутство боржника обумовлює особливість вирішення таких спорів і полягає в тому, що вони розглядаються та вирішуються по суті саме у межах справи про банкрутство.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Поняття «суд, встановлений законом» містить, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності. Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" (заяви № 29458/04 та № 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики цього Суду термін "встановленим законом" у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, "що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом" (див. рішення у справі "Занд проти Австрії" (Zand v. Austria), заява № 7360/76). У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. Фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках цей Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, "встановленим законом", національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.
Отже, поняття «суду, встановленого законом» зводиться не лише до правової основи самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Згідно із пунктом 1 частини першої статті 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду. Тим самим, ЦПК України передбачив лише передачу цивільних справ між судами загальної юрисдикції для дотримання територіальної юрисдикції.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 607/6254/15-ц (провадження № 14-404цс19) зазначено, що захист осіб, які мають вимоги до банкрута полягає у тому, що інші суди, незалежно від юрисдикції, які розглядали справи за позовами до відповідача, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство після відкриття провадження в інших справах, не закривають таке провадження, а передають справу до належного суду для розгляду по суті. При цьому таким належним судом є виключно суд господарської юрисдикції, який відкрив справу про банкрутство відповідача.
У вказаній справі Велика Палата Верховного Суду погодилась із висновками судів першої та апеляційної інстанції, що спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а належить до господарської юрисдикції. Однак не погодилася з висновками про закриття провадження у справі, оскільки такі дії перешкоджають позивачу у доступі до правосуддя та унеможливлюють захист його прав у господарському процесі у повному обсязі з урахуванням визначених строків звернення, встановлених статтею 45 Кодексу України з процедур банкрутства, а до цього - статтею 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», та направила справу до господарського суду, на розгляді якого перебуває справа про банкрутство. Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 31 серпня 2023 року у справі № 640/26320/20 (провадження № 11-97апп23).
Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги спеціальні норми Кодексу України з процедури банкрутства щодо надіслання справ до господарського суду, а також висновки Великої Палати Верховного Суду, суд вважає за необхідне матеріали цивільної справи № 152/1336/25 за позовом адвоката Дмитрійчук Анжеліки Анатоліївни в інтересах ОСОБА_1 до Фермерського господарства «КАРАТ» про розірвання договору оренди землі та повернення земельної ділянки передати до Господарського суду Вінницької області для розгляду в межах справи № 902/1219/24.
Керуючись статтями 19, 31, 247, 353 ЦПК України, суд, -
Клопотання представника позивачки про передачу справи на розгляд господарського суду - задовольнити.
Передати цивільну справу №152/1336/25 за позовом адвоката Дмитрійчук Анжеліки Анатоліївни в інтересах ОСОБА_1 до Фермерського господарства «КАРАТ» про розірвання договору оренди землі, повернення земельної ділянки до Господарського суду Вінницької області для розгляду в межах справи № 902/1219/24 про банкрутство Фермерського господарства «КАРАТ».
Ухвала може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до Вінницького апеляційного суду.
Головуючий суддя Андрея РОЗДОРОЖНА