Справа № 149/1424/25
Провадження №2/149/688/25
Номер рядка звіту 71
іменем України
13.11.2025 р. м. Хмільник
Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області в складі:
головуючої судді Павлюк О. О.,
за участю:
секретаря Паламарчук Л. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Орган опіки та піклування Хмільницької міської ради про позбавлення батьківських прав,
ОСОБА_1 звернулась до Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Орган опіки та піклування Хмільницької міської ради про позбавлення батьківських прав.
Позов мотивовано тим, що від шлюбу з відповідачем у них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .Шлюб між сторонами розірвано, дитина проживає разом із позивачем. Відповідач участі у житті дитини не приймає, її розвитком та матеріальним станом не цікавиться. За таких обставин просить позбавити відповідача батьківських прав щодо неповнолітнього сина.
Ухвалою суду від 12.05.2025 у даній справі відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання. Відповідачу надано строк для подачі відзиву на позовну заяву, однак відзиву подано не було.
25.06.2025 ухвалою суду закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.
Позивач в судове засідання не з'явилась, надала заяву, в якій просить розгляд справи проводити у її відсутність та відсутність представника, позовні вимоги підтримала та просила задовольнити. У судовому засіданні 16.09.2025 року вказалв, що наполягає на задоволенні позову, оскільки ОСОБА_2 життям та розвитком дитини не цікавиться, участі в утриманні та вихованні не приймає, аліменти не сплачує. Щодо необхідності з'ясування думки дитини - заперечила.
Відповідач в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся завчасно та належним чином. Відзиву на позовну заяву не подав.
Представник третьої особи в судове засідання не зявилась, надала заяву про розгляд справи у її відсутність. Висновок органу опіки та піклування підтримала в повному обсязі.
Суд, дослідивши наявні у справі матеріали та оцінивши докази в їх сукупності, дійшов наступного висновку.
Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 (копія на а.с. 8) підтверджено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_3 , батько - ОСОБА_2 , мати - ОСОБА_1 .
Заочним рішенням Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 15.11.2019 в справі № 149/2470/19 (копія на а.с. 9) шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.
З наданих розрахунків заборгованості (копії на а.с. 15-18) встановлено, що у відповідача наявна заблоргованість зі сплати аліментів, яка станом на 25.03.2025 становить 110385,25 грн.
Згідно довідки Відділу ведення реєстру територіальної громади від 08.05.2024 (а.с. 10) ОСОБА_1 проживає разом з сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 без реєстрації. Батько дитини - ОСОБА_2 разом з ними не проживає.
Згідно акту обстеження умов проживання від 27.01.2025 (а.с. 19) за адресою проживання ОСОБА_1 наявні усі необхідні умови для повноцінного життя та розвитку дитини.
Згідно довідок Ліцею № 3 м. Хмільника (а.с. 12,13) батько ОСОБА_3 - ОСОБА_2 контакту з ліцеєм не підтримує, з вчителем не спілкується, на батьківських зборах відсутній.
На адресу суду подано висновок виконавчого комітету Хмільницької міської ради від 29.05.2025 №367, згідно якого орган опіки та піклування дійшов висновку щодо доцільності позбавлення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 батьківських прав у відношенні дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вирішуючи даний спір суд керується наступним.
Відповідно до п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про розгляд справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30.03.2007р. №3, ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Статтею 11 Закону України «Про охоронну дитинства» від 26.04.2001р. № 2402-ІІІ передбачено, що сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього.
Згідно з ст. 12 Закону України «Про охоронну дитинства», ст.ст. 150, 157 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Питання виховання дитини вирішується батьками спільно, той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини.
Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, правові наслідки позбавлення батьківських прав визначено статтею 166 СК України.
Статтею 164 СК України встановлено вичерпний перелік підстав позбавлення батьківських прав, який складається з шести пунктів та є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Це означає, що позбавлення батьківських прав допускається лише, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.
Отже, відповідно ч.1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, у випадках коли вона, він не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявили щодо неї батьківського піклування; ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.
Згідно із ч. 5, 6 ст. 19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Верховний Суд неодноразово підкреслював, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом вирішення сімейних питань, на який йдуть лише у виняткових випадках. А головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров'я та психічного розвитку (постанова КЦС від 20.12.2023 у справі №522/20260/21).
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У силу ст. 9 Конституції України Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод є частиною національного законодавства і закріплює мінімальні гарантії в галузі прав людини, які можуть бути розширені в національному законодавстві, яке в свою чергу в силу взятих на себе Україною зобов'язань не може суперечити положенням Конвенції (ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори" від 29 червня 2004 року № 1906-ІV, ст. 27 Віденської конвенції про право міжнародних договорів).
Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано кожному право на повагу до свого сімейного життя.
Європейський суд з прав людини у справі "Савіни проти України" зазначив, що право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані ст. 8 Конвенції.
Втручання у право на повагу до сімейного життя не становить порушення ст. 8 Конвенції, якщо воно здійснене "згідно із законом", відповідає одній чи кільком законним цілям, про які йдеться в п. 2, і до того ж є необхідним у демократичному суспільстві для забезпечення цих цілей (п. 50 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Хант проти України").
Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
У рішенні у справі "Мамчур проти України" Європейський суду з прав людини зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими.
У рішенні "Хант проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці.
Крім того, відповідно до п. 50 Керівних принципів Комітету міністрів Ради Європи щодо судочинства, дружнього до дитини, до всіх процесуальних дій, у яких беруть участь діти, має застосовуватися принцип невідкладності задля отримання швидкої відповіді і якнайкращого захисту інтересів дитини з дотриманням принципу верховенства права.
Суд також керується тим, що кожна особа в силу приписів ст. 4 ЦПК України має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Таким чином, судовому захисту підлягають не будь-які, а лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи чи законні інтереси.
У ході судового розгляду встановлено та відповідачем не спростовано доводи позивача про те, що він самоусунувся від виконання своїх батьківських обов'язків по відношенню до сина ОСОБА_3 , не займається його вихованням, духовним ровитком та матеріальним забезпеченням. Також не встановлено жодних обставин і фактів, які б свідчили про наявність перешкод (в тому числі з боку позивача) для ОСОБА_2 брати участь у вихованні та утриманні сина , створення йому необхідних та безпечних умов життя і зростання.
Суд вважає, що така поведінка батька свідчить про свідому втрату його інтересу до своєї дитини, в тому числі до участі у її вихованні, утриманні, гармонійному безпечному розвитку, що шкодить насамперед дитині. Будь-яких поважних причин такої поведінки відповідача (стан здоров'я, скрутне матеріальне становище, перешкоди з боку матері чи інших осіб тощо), або наміру цю поведінку змінити чи покращити, у ході судового розгялду не встановлено.
Суд дійшов висновку про наявність підстав, передбачених частиною першою статті 164 СК України, для застосування до відповідача такого крайнього заходу як позбавлення її батьківських прав. Факт ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов'язків щодо дитини ОСОБА_3 знайшов своє підтвердження, зокрема і з урахуванням відомостей, викладених у висновку виконавчого комітету Хмільницької міської ради.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, свідчать про ухилення відповідача від виховання дитини та свідомого нехтування нею своїми батьківськими обов'язками.
Враховуючи викладене та приймаючи до уваги встановлені обставини справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову та позбавлення відповідача батьківських прав відносно ОСОБА_3 як виключної міри, спричиненої тривалим нехтуванням відповідачем своїми батьківськими обов'язками. Згідно ст. 141 ЦПК України, на користь позивача підлягають стягненню з відповідача понесені ним документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору при зверненні до суду в сумі 1211,20 грн.
При цьому суд роз'яснює відповідачу зміст ч. 1 ст. 169 СК України, якою визначено, що батько, позбавлений батьківських прав, має право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.
На підставі ст.ст. 121, 141, 150, 151, 155, 164 Сімейного кодексу України, керуючись ст.ст. 3, 10, 15, 60, 88, 209, 213, 215 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у відношенні дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 ) документально підтверджені понесені судові витрати зі сплати судового збору при зверненні з позовом до суду в сумі 1211,20 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 18.11.2025.
Суддя Павлюк О. О.