вул. В'ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25006,
тел. (0522) 30-10-22, 30-10-23, код ЄДРПОУ 03499951,
e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua
18 листопада 2025 рокуСправа № 912/2414/25
Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Бестаченко О.Л. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу № 912/2414/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРАТ - ТРАНС"
до Фізичної особи-підприємця Гриценко Вікторії Вікторівни
про стягнення 22 762,00 грн.
Без виклику сторін.
До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРАТ - ТРАНС", яка містить вимоги до Фізичної особи-підприємця Гриценко Вікторії Вікторівни про cтягнення 22 762,00 грн, з покладанням на відповідача судових витрат.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за Договором від 01.01.2025 № 01/01/25 на транспортне обслуговування в частині повної та своєчасної оплати виконаних перевезень.
Ухвалою від 16.09.2025 суддя позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРАТ-ТРАНС" до Гриценко Вікторії Вікторівни про cтягнення 22 762,00 грн залишила без руху.
18.09.2025 до господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРАТ - ТРАНС" надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою від 22.09.2025 господарський суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 912/2414/25; постановив справу № 912/2414/25 розглядати за правилами спрощеного позовного провадження; розгляд справи № 912/2414/25 здійснювати без повідомлення учасників справи за наявними матеріалами.
10.10.2025 до господарського суду від Фізичної особи-підприємця Гриценко Вікторії Вікторівни надійшов відзив від 10.10.2025 на позовну заяву, в якому Відповідач вважає заявлені позовні вимоги необґрунтованими та безпідставними. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі та стягнути з позивача понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 800,00 грн. Відповідач вказує, що 15.05.2025 грузоотримувачем була складена претензія до Перевізника, в якій зазначається, що під час приймання вантажу, доставленого згідно Invoice № 6 від 30.04.2025 та СМР 12.05.2025 транспортом НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , було зафіксовано пошкодження частини вантажу. З 32 палет 18 палет були перевернуті, упаковка пошкоджена, ймовірно, порушено цілісність товару. Пошкодження задокументоване у акті № 1505 від 15.05.2025 та підтверджується відеозаписом. Згідно з розрахунком на виправлення нахилених палет з вантажем та привід у належний стан (авто НОМЕР_1 / НОМЕР_2 ) по акту-прийомки вантажу 1505, претензії від дати 15.05.2025 та СМР вартість перевезення складає. В свою чергу, Позивач склав акт виконаних робіт № 16/4595 від 16.05.2025 згідно заявки № 5 від 12.05.2025, рахунку № 16-4595 від 16.05.2025 на суму 28 666,00 грн, а не на повну суму 51 428,00 грн, про яку стверджує Позивач в своїй позовній заяві. Також Позивачем виставлений рахунок № 16-4595 від 16.05.2025 на суму 28 666,00 грн.
13.10.2025 до господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРАТ - ТРАНС" надійшла відповідь на відзив від 11.10.2025, в якій позивач просить:
- витребувати від відповідача оригінали рахунку-фактури від 16.05.2025 № 16-4595 на суму 28 666,00 грн та акт виконаних робіт від 16.05.2025 № 16/4595 на суму 28 666,00 грн, копії яких були долучені до відзиву на позовну заяву;
- врахувати наявність вмотивованих заперечень з приводу заявлених обома сторонами обставин - вирішити питання про перехід від прощеного до загального позовного провадження.
Позивач зазначає, що візуальний огляд доданих представником відповідача Рахунку-фактури і Акта у збільшеному вигляді показують, що печатка і підпис, відображені у вказаних документах, вчинені не звичайним способом (шляхом підписання і накладання печатки), а з використанням графічного редактора. За твердженням позивача, керівник Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРАТ-ТРАНС" заперечує направлення відповідачу Рахунку-фактури і Акта на суму 28 666,00 грн, а відповідач отримав оригінали названих документів "НОВОЮ ПОШТОЮ", позивач вважає за необхідне витребувати оригінали вказаних документів у відповідача.
Ухвалою від 15.10.2025 господарський суд задовольнив клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРАТ-ТРАНС" про витребування оригіналів доказів, яке викладено у відповіді на відзив. Витребував у Фізичної особи-підприємця Гриценко Вікторії Вікторівни оригінали рахунку-фактури від 16.05.2025 № 16-4595 на суму 28 666,00 грн та акта виконаних робіт від 16.05.2025 № 16/4595 на суму 28 666,00 грн, копії яких були долучені до відзиву на позовну заяву. Зобов'язав докази надати до суду у строк до 24.10.2025. Відмовив у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРАТ - ТРАНС" про перехід від прощеного до загального позовного провадження, яке викладено у відповіді на відзив.
17.10.2025 до господарського суду від Фізичної особи-підприємця Гриценко Вікторії Вікторівни надійшли заперечення від 17.10.2025, в яких Відповідач, зокрема, просить:
- витребувати у позивача оригінали документів, а саме - акт виконаних робіт № 16/4595 від 16.05.2025 на суму 28 666,00 грн та рахунок № 16-4595 від 16.05.2025 на суму 28 666,00 грн;
- відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРАТ - ТРАНС" до Фізичної особи-підприємця Гриценко Вікторії Вікторівни у повному обсязі.
На виконання ухвали суду від 15.10.2025 Відповідач заявив, що оригіналів акта виконаних робіт № 16/4595 від 16.05.2025 та рахунка № 16-4595 від 16.05.2025 на суму 28 666,00 грн не має, оскільки Позивач направив лише фотокопії зазначених документів за допомогою месенджеру Viber, але спеціально видалив ці фотокопії для того, щоб були відсутні докази, що він направляв фотокопії зазначених документів відповідачу. На підставі зазначеного, відповідач вважає за необхідне витребувати такі оригінали у позивача, які знаходяться у останнього.
Ухвалою від 24.10.2025 господарський суд відмовив у задоволенні клопотання Фізичної особи-підприємця Гриценко Вікторії Вікторівни про витребування доказів, яке викладено у запереченнях. Дозволив Товариству з обмеженою відповідальністю "КАРАТ - ТРАНС" до 31.10.2025 подати до суду додаткові пояснення щодо складення та направлення відповідачу рахунку-фактури від 16.05.2025 № 16-4595 на суму 28 666,00 грн та акта виконаних робіт від 16.05.2025 № 16/4595 на суму 28 666,00 грн.
28.10.2025 до господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРАТ - ТРАНС" надійшла заява від 27.10.2025 на виконання ухвали від 24.10.2025, в якій Позивач зазначив, що ніколи не виготовляв і не направляв на адресу відповідача рахунок-фактуру від 16.05.2025 № 16-4595 на суму 28 666,00 грн та Акт виконаних робіт від 16.05.2025 від 16.05.2025 № 16/4595 на таку ж суму.
Позивач також зазначив, що і оригінал Рахунку-фактури, і оригінал Акта виконаних робіт разом з накладною СMR на адресу відповідача направлялися. Ці документи були отримані Відповідачем, що підтверджується наявними у справі копіями поштових документів. Будь-яких зауважень щодо обсягу чи змісту отриманих документів у відповідача не було, проте, оригінали справжніх (достовірних) документів представник іншої сторони до суду на надав. Перед зверненням до суду, документи на оплату були повторно направлені Укрпоштою з описом вкладення, однак, Відповідач від їх отримання відмовилася. У той же час, з доданих до позову доказів слідує, що сума відображена в Рахунку-фактурі і Акті відповідала сумі погодженій сторонами в Заявці (у перерахунку на гривні), а це 51 428,00 грн і ніяк не 28 666,00 грн. Будь-яких підстав зменшувати суму грошового зобов'язання, яке виникло у Відповідача перед Товариством з обмеженою відповідальністю "КАРАТ - ТРАНС" у позивача не було. Не зважаючи на те, що вантаж, який перевозив позивач дійсно похилився, докази пошкодження самого вантажу у відповідача відсутні. Долучене відповідачем відео, лише, підтверджує обставину зміщення вантажу та вказує на його неналежне ув'язування та закріплення у вантажному відсіку автомобіля. У той же час, питання ймовірного пошкодження вантажу і компенсації збитків виходить за межі предмету цього спору, адже, за вимогами господарського судочинства, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог.
Позивач та Відповідач належним чином повідомлені про розгляд справи судом, що підтверджується наявними матеріалами справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
За ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, господарський суд встановив наступні обставини, які є предметом доказування у справі.
01.01.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю "КАРАТ - ТРАНС" (далі - Перевізник, Позивач) та Фізичною особою-підприємцем Гриценко Вікторією Вікторівною (далі - Замовник, Відповідач) було укладено Договір на транспортне обслуговування № 150 (далі - Договір, а.с. 10-11), за умовами п. 1.1., якого передбачено, що Замовник замовляє, а Перевізник надає послуги по організації і виконанню перевезень автомобільним транспортом у міжнародних сполученнях.
Розділом 2 Договору передбачено обов'язки сторін.
Відповідно до пп. 2.1.1., 2.10. п. 2.1. Договору Замовник зобов'язується, зокрема, надавати вантажі для перевезень на підставі узгодженого "Заявки на перевезення", що є невід'ємною частиною цього Договору, в якому вказані: Пункт завантаження, дата і час прибуття в пункт завантаження, пункт розвантаження, контактні особи та їх телефони, назва та характеристика вантажу, об'єм та вага вантажу, вартість перевезення, додаткові вимоги.
Своєчасно оплачувати послуги Перевізника.
Згідно з п. 2.2. Договору передбачено обов'язки Перевізника:
- у випадку досягнення згоди Сторін щодо умов конкретного перевезення вантажів, направляти Замовнику підтверджене штампом Перевізника "Замовлення на перевезення" з вказівкою водія та державного номера (ів) автомобіля (ів);
- направляти у розпорядження Замовника автомобілі у належному технічному стані;
- забезпечити наявність у водіїв належним чином оформлених документів для безперешкодного виконання перевезень;
- подати автомобілі під завантаження/розвантаження за адресою і в терміни, вказані в узгодженому "Замовленні на перевезення";
- при міжнародних перевезеннях, забезпечити страхування вантажу на умовах СМR- страхування;
- повідомляти Замовника про виникнення будь-яких перешкод виконанню перевезення (ДТП, вилучення вантажу компетентними органами, відмова вантажоодержувача прийняти вантаж тощо);
- доставити і здати вантаж вантажоодержувачу;
- у випадку простою автомобіля на кордоні з причини, що не залежить від Перевізника та Замовника (черга, закриття кордонів), термін доставки вантажу автоматично збільшується на час простою.
За умовами п. 3.1., 3.2. Договору ціни на послуги узгоджуються Сторонами в Заявках на перевезення і вказуються у рахунках-фактурах Перевізника.
У випадку, якщо Сторонами в Замовленні на перевезення визначено вартість перевезення вантажу в іноземній валюті, то розрахунки здійснюються в національній валюті України за офіційним курсом НБУ протягом 5 банківських днів після отримання оригіналів документів.
Відповідно до п. 4.1.-4.3. Договору розрахунки за цим Договором здійснюються у безготівковій формі у національній валюті України шляхом переведення коштів з розрахункового рахунку Замовника на розрахунковий рахунок Перевізника, протягом 5-ти (п'яти) банківських днів, якщо інше не вказано в заявці, після отримання рахунка-фактури Перевізника, товарно-транспортної накладної (СМК) з відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу, акту виконаних робіт та податкової накладної якщо в "Замовленнях на перевезення" не вказані інші умови оплати на кожне окреме перевезення.
Днем здійснення платежу вважається день надходження грошових сум на розрахунковий рахунок Перевізника.
Витрати по переведенню коштів несе Замовник.
Згідно з п. 8.2., 8.8. Договору він вступає в силу з моменту підписання і діє до 31 грудня 2025 р. якщо жодна із сторін за три місяці до закінчення строку дії Договору не попередить іншу Сторону про розірвання Договору, то даний Договір зберігає свою силу для Сторін кожного разу ще рік.
При виконанні міжнародних перевезень за даним Договором використовується правила Конвенції про Договір міжнародного перевезення вантажів, підписаної в Женеві 19 травня 1956 р. та Протоколу до КПДВ 1978 р., Митної конвенції МДП, Конвенції про перевезення небезпечних вантажів (АОК), Європейської угоди про режим праці і відпочинку водіїв (ЕЗТК), а також вимоги міжурядових угод про міжнародні автомобільні перевезення.
Договір підписано сторонами.
Позивач зазначає, що 12.05.2025 сторонами, шляхом обміну електронними листами, погоджена Заявка № 5, за змістом, на міжнародне перевезення вантажу (а.с. 12).
На умовах вказаної Заявки перевізник приступив до виконання міжнародного перевезення за маршрутом: м. Львів - м. Любляна (Словенія). На підтвердження укладення Договору, у відповідності до ч. 3 ст. 909 ЦКУ та ст. 4, 9 КДПВ складена міжнародна товаротранспортна накладна CMR від 12.05.2025 №150525 (а.с. 13).
За твердженням Позивача, послуга перевезення, погоджена в Заявці, була виконана належним чином, без будь-яких зауважень та застережень з боку вантажоодержувача. Вказану обставину підтверджує наявність підпису та відтиску штампу уповноваженої вантажоодержувача у графі 24 накладної CMR та відсутність будь-яких приміток у цій графі.
З графи 24 накладної CMR слідує, що вантаж був переданий вантажоодержувачу іншому, ніж зазначений в графі 2 накладної.
Доказів подання заяв (претензій) щодо втрати вантажу матеріали справи не містять.
Відповідач не заперечує отримання вантажу.
Погоджена в пункті "Ставка фрахту" Заявки вартість перевезення - 1 100,00 євро.
За змістом цього ж пункту Заявки, кошти сплачуються безготівково, у гривнях за курсом НБУ, встановленим на дату завантаження. Дата завантаження за даними графи 4 накладної CMR - 12 травня 2025 р. Курс НБУ на вказану дату становив 46,7528 грн за 1 євро, що передбачає оплату перевезення у гривнях у сумі 51 428,08 грн = (1 100 х 46,7528). У виставленому Рахунку-фактурі від 16.05.2025 вказана сума була заокруглена до цілих - на 51 428,00 грн.
За змістом пункту "Строк оплати" Заявки, оплата перевезення проводиться протягом 5 днів після отримання оригіналу накладної CMR.
За твердженням Позивача, 26.05.2025 накладна CMR та інші документи, необхідні для проведення оплати, були направлені на ім'я уповноваженої особи замовника перевезення -Стешенко В.В., поштовим перевізником ТОВ "НОВА ПОШТА" за Експрес-накладною № 59001384286015. Ураховуючи те, що сервіси вказаного поштового оператора не передбачають огляду відправлення, опис направлених документів не проводився (а.с. 15).
Позивач стверджує, що за даними цієї ж Експрес-накладної ТОВ "НОВА ПОШТА", вказане поштове відправлення було отримане адресатом 28.05.2025. Будь-яких зауважень щодо обсягу чи змісту отриманих документів від Відповідача не надходило.
18 серпня 2025 року документи на оплату повторно були направлені на адресу ФОП Гриценко В.В. рекомендованим листом № 8801700166629 з описом вкладення, які були повернуті відправнику у зв'язку із закінченням встановленого терміну зберігання (а.с. 16).
02.09.2025 Відповідач здійснила на користь Позивача платіж у сумі 28 666,00 грн, призначення платежу: "Оплата міжнародних автопослуг згідно рах.№16-4595 від 16.05.2025р. у т.ч. ПДВ 0%" (а.с. 17).
З урахуванням вказаного платежу, борг за виконане перевезення склав 22 762,00 грн (51 428,00 грн -28 666,00 грн), що стало підставою звернення до господарського суду з даним позовом за захистом своїх порушених прав та інтересів.
Вирішуючи спір, господарський суд враховує таке.
Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Відповідно до статей 626 - 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України (чинної на день виникнення спірних правовідносин) зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
За нормами ч. 1 ст. 916 Цивільного кодексу України за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.
Статтею 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" міжнародним перевезенням визнається перевезення вантажів автомобільним транспортом з перетином державного кордону. Організацію міжнародних перевезень вантажів здійснюють перевізники відповідно до міжнародних договорів України з питань міжнародних автомобільних перевезень (ст. 53 Закону України "Про автомобільний транспорт").
Одним із основних міжнародних документів, який регулює відносини сторін при виконанні міжнародних перевезень вантажів автотранспортом, є Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956, яка набрала чинності для України 17.05.2007 року (далі - Конвенція).
Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін (ст. 1 Конвенції).
Відповідно до ст. 4 Конвенції договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної, зокрема, наданою сторонами CMR, якою підтверджується прийняття вантажу до перевезення. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції.
У матеріалах справи міститься CMR накладна № 150525, яка підтверджує надання послуг з перевезення за маршрутом м. Львів (Україна) - м. Любляна (Словенія). 16.05.2025 вантаж було отримано вантажоодержувачем.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно з п. 4.1. Договору розрахунки за цим Договором здійснюються у безготівковій формі у національній валюті України шляхом переведення коштів з розрахункового рахунку Замовника на розрахунковий рахунок Перевізника, протягом 5-ти (п'яти) банківських днів, якщо інше не вказано в заявці, після отримання рахунка-фактури Перевізника, товарно-транспортної накладної (СМК) з відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу, акту виконаних робіт та податкової накладної якщо в "Замовленнях на перевезення" не вказані інші умови оплати на кожне окреме перевезення.
За умовами Заявки № 5 від 12.05.2025 вартість перевезення 1100 євро за курсом НБУ на дату завантаження, строк оплати - за оригіналами СМР 5 днів.
Позивачем було надіслано на адресу Відповідача документи, про що в матеріали справи надано експрес-накладну ТОВ "Нова пошта" № 59001384286015 та опис вкладення у цінний лист, накладну, фіскальний чек АТ "Укрпошта".
Відповідач сплатив 28 666,00 грн за перевезення на підставі платіжної інструкції від 02.09.2025 № 804099065.
Несплачена частина вартості перевезення складає 22 762,00 грн.
Щодо доводів Відповідача про обов'язок перевізника відшкодувати понесені експедитором збитки суд зазначає таке.
У Заявці № 5 від 12.05.2025 Замовник надав Перевізнику інструкції щодо належної фіксації вантажу водієм.
В Акті приймання вантажу від 15.05.2025 № 1505, складеному грузоотримувачем та перевізником, зафіксовано пошкодження 18 палет - перевернуті, порушена упаковка, пошкодження зафіксоване на відео; ймовірна причина пошкодження - неналежна фіксація вантажу під час транспортування (з чим перевізник не погодився) (а.с. 37, 38).
Грузоотримувач висловив претензію від 15.05.2025 до перевізника щодо пошкодження частини вантажу, здійснив розрахунок на виправлення нахилених палет з вантажем та привід у належний стан на суму 486,72 євро та просив зменшити рахунок на перевезення на суму 486,72 євро (а.с. 37-37).
Також Відповідач надав до суду акт виконаних робіт № 16/4595 від 16.05.2025 із зазначенням загальної вартості міжнародних автопослуг 28 666,00 грн та рахунок-фактуру № 16-4595 від 16.05.2025 на суму 28 666,00 грн.
Однак Позивач вказує, що акт виконаних робіт № 16/4595 від 16.05.2025 на суму 28 666,00 грн та рахунок-фактуру № 16-4595 від 16.05.2025 на суму 28 666,00 грн не підписував та відповідачу не надсилав.
Оскільки суд у порядку норм ч. 6 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України витребував оригінали зазначених документів у Відповідача і такі оригінали не були подані, то такі докази не беруться судом до уваги.
Відповідно до ч. 4 ст. 23 Конвенції крім того, підлягають відшкодуванню: плата за перевезення, мито, а також інші платежі, пов'язані з перевезенням вантажу, цілком у випадку втрати всього вантажу й у пропорції, що відповідає розміру збитку, при частковій втраті; інший збиток відшкодуванню не підлягає.
Таким чином, Конвенцією передбачено обов'язок перевізника відшкодувати плату за перевезення у випадках повної або часткової втрати вантажу.
У даній справі докази втрати вантажу відсутні.
За ч. 1 ст. 25 Конвенції у випадку пошкодження вантажу перевізник сплачує суму, що відповідає знеціненню вантажу, яке обчислюється з вартості вантажу, яка встановлена відповідно до пунктів 1, 2 і 4 статті 23.
У відповідності до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.
За змістом ст. 224, 225 Господарського кодексу України, що діяли на час здійснення перевезення, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Відповідач як на підставу для несплати у повному обсязі вартості наданих послуг посилається на пошкодження вантажу та виставлену претензію.
Проте будь-яких доказів щодо визнання Позивачем своєї вини у пошкодженні вантажу чи згоди Позивача з сумою претензії, що давало б підстави для зарахування такої суми в рахунок вартості наданих послуг, в матеріали справи не надано.
Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків необхідною є наявність усіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправна поведінка; збитки; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданими збитками; вина.
За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільна відповідальність не настає.
За змістом частини 2 статті 623 Цивільного кодексу України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Отже, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків сторонам необхідно довести певні обставини у їх сукупності, які дають підстави для відшкодування збитків.
Проте доведення таких обставини не входить в предмет доказування у даній справі з огляду на предмет спору (спірні правовідносини виникли з приводу несплати суми вартості перевезення і питання підстав відшкодування збитків, їх розмір та доведення вини не є предметом розгляду у цій справі).
Таким чином, у даному випадку не можливо автоматично односторонньо зменшити вартість наданих послуг на суму завданих збитків.
Господарський суд звертає увагу, що Відповідач не позбавлений права звернутись до суду за захистом своїх прав та законних інтересів, зокрема з позовом про стягнення збитків, в межах якого і має бути досліджено судом питання підстав стягнення такої суми.
З огляду на встановлені обставини, всі інші доводи та міркування сторін не мають вирішального впливу на результат вирішення спору, тому з урахуванням принципу процесуальної економії не потребують детальної відповіді суду.
Отже, на підставі повного, всебічного, об'єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів та встановивши усі обставини справи, господарський суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги про стягнення боргу за виконане перевезення є обґрунтованими, тому задовольняє їх у повному обсязі.
На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Подаючи позовну заяву Товариство з обмеженою відповідальністю "КАРАТ - ТРАНС" сплатило 3 028,00 грн судового збору. Позовна заява у даній справі була подана через підсистему "Електронний суд".
Відповідно до ст. 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
За правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 16.11.2022 у справі № 916/228/22, особи, які після 04.10.2021 подають до суду документи в електронній формі з використанням системи "Електронний суд", мають правомірні очікування, що розмір судового збору, який підлягає сплаті ними, у такому разі буде розрахований із застосуванням понижуючого коефіцієнта, що прямо передбачено в Законі України "Про судовий збір".
Отже, з урахуванням зазначених положень та висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 16.11.2022 у справі № 916/228/22, а також з огляду на обставини подання Товариством з обмеженою відповідальністю "КАРАТ - ТРАНС" позовної заяви через підсистему "Електронний суд", розмір судового збору, який підлягав сплаті за звернення до суду першої інстанції становить 2 422,40 грн.
При цьому, суд звертає увагу Позивача на те, що він має право звернутися до суду з клопотанням про повернення надлишково сплаченого судового збору в порядку, передбаченому ст. 7 Закону України "Про судовий збір".
Також Позивач заявляє про понесення ним судових витрат на професійну правову допомогу у розмірі 8 300,00 грн та просить при задоволенні позову стягнути з Відповідача суму гонорару успіху (премії) у сумі 2 000,00 грн, що має бути сплачена позивачем.
Положеннями ст. 123 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
У матеріалах справи містяться докази на підтвердження того, що 22.08.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю "КАРАТ - ТРАНС" (далі - Довіритель, Клієнт) та Адвокатським бюро "Лози" (далі - Повірений, Адвокат) було укладено Договір про правову допомогу (а.с. 5), за умовами п. 1.1. якого Повірений зобов'язується від імені і за рахунок Довірителя здійснити наступні дії: Надати правову допомогу у спорі, що виник із ФОП Гриценко В.В. З цією метою: 1. Здійснити огляд, дослідження, аналіз та попередню правову оцінку документів та ін. доказів за їх місцезнаходженням (3 год.). 2. Провести заходи досудового врегулювання спору, шляхом проведення переговорів на предмет безспірного повернення боргу (0,5 год.). 3. Здійснити аналіз судової практики (1 год.). 4. Провести усі необхідні арифметичні розрахунки (0,5 год.) 5. Підготувати пакет документів, необхідний для звернення до суду, підготувати позовну заяву (7 год.) 6. Вчинити інші дії, необхідні для розгляду справи та її повного юридичного супроводу (3 год.).
Відповідно до п. 2.1.-2.3. Договору про правову допомогу за здійснення дій, що визначені у п. 1.1 цього Договору, Довіритель сплачує Повіреному винагороду в розмірі 8300,00 грн. 2.2. Розрахунок здійснюється в наступному порядку: кошти у вказаній в п. 2.1. сумі сплачуються повіреному в момент направлення до суду підготовленої позовної заяви. При задоволенні позову Повірений отримує від Довірителя премію (гонорар успіху) в сумі 2000,00, грн.
Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до повного виконання (п. 6.1. Договору про правову допомогу).
Договір підписано сторонами та скріплено печаткою Клієнта.
29.08.2025 між сторонами Договору про правову допомогу складено та підписано Акт приймання-передачі наданих послуг (а.с. 6), відповідно до якого Повірений надав, а представник Довірителя Іванина Василь Юрійович прийняв наступні послуги: правова допомога у спорі з ФОП Гриценко В.В.:
- огляд, вивчення, аналіз та попередня правова оцінка документів та ін. доказів за їх місцезнаходженням - 3 год. 00 хв.;
- проведення заходів досудового врегулювання спору, шляхом проведення переговорів на предмет повернення боргу - 0 год. 20 хв.;
- здійснення аналізу судової практики - 0 год. 50 хв.;
- проведення арифметичних розрахунків - 0 год. 15 хв.;
- підготовка пакета документів, необхідних для звернення до суду, підготовка позовної заяви - 7 год. 40 хв.;
- вчинення інших дій, необхідних для розгляду справи та її повного юридичного супроводу - 3 год. 00 хв.
Загальна вартість Послуг складає 8300,00 грн.
Підписанням цього Акту Сторони підтверджують факт належного надання послуг Повіреним відповідно до положень Договору та оплату наданих послуг (крім гонорару успіху).
Довіритель не має претензій до Повіреного стосовно наданих послуг, вказаних у п. 1.1. цього Акту.
29.08.2025 Товариством з обмеженою відповідальністю "КАРАТ - ТРАНС" сплачено Адвокатському бюро "Лози" 8 300,00 грн, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера № 7-08 (а.с. 8).
Матеріалами справи підтверджується факт отримання Позивачем послуг адвоката та понесення ним витрат в суді першої інстанції, а саме представником Позивача складено та підписано позовну заяву від 12.09.2025, заяву про усунення недоліків позовної заяви від 18.09.2025, відповідь на відзив від 11.10.2025, заява на виконання ухвали суду від 27.10.2025.
У матеріалах справи міститься довіреність від 22.08.2025 (а.с. 7) на Лозу В.М.
Частиною 2 ст. 126 Господарського кодексу України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
У відповідності до ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, згідно із приписами ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Такі висновки, зокрема, викладено у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19 (провадження № 12-94гс20).
Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 року у справі "Двойних проти України" (п. 80), від 10.12.2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (п. 34-36), від 23.01.2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 року у справі "Баришевський проти України" (п. 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 року у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Разом з тим обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката. Таку правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
Господарський суд ураховує, що клопотання Відповідача в порядку ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України щодо зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката не надходило.
Дослідивши обсяг та зміст наданої адвокатом професійної правничої допомоги в межах даної справи, оцінивши поведінку/дії/бездіяльність сторін, виходячи з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець, тривалість розгляду справи, заявлені витрати на правничу допомогу в сумі 8 300,00 є документально доведеними та пропорційними до предмета спору.
Також позивач просить стягнути з відповідача суму гонорару успіху (премії) у розмірі 2 000,00 грн, що передбачено п. 2.3. Договору про правову допомогу.
У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 року в справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) Європейський суд з прав людини вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". Європейський суд з прав людини указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
За наявності угод, які передбачають "гонорар успіху", Європейський суд з прав людини керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22.02.2005 року у справі "Пакдемірлі проти Туреччини" (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97), незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала "гонорар успіху" у сумі 6 672,9 Євро, однак, на думку суду, визначала зобов'язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72).
З урахуванням наведеного вище не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Господарський суд враховує поведінку обох сторін. Так, Позивач заяви по суті справи подавав вчасно, необґрунтованих клопотань не заявляв. Відповідач позов заперечив, заявив клопотання про витребування доказів, що спричинило надання судом дозволу Позивачу подати додаткові пояснення щодо питання, яке виникло під час розгляду справи.
Заявлений Позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідає умовам укладеного Договору про правову допомогу.
Заперечення зі сторони Відповідача щодо фактичного надання послуг у матеріалах справи відсутні.
Дослідивши докази, надані Позивачем на підтвердження понесених судових витрат, зважаючи на хід розгляду справи, який вимагав від адвоката Позивача докладання додаткових процесуальних зусиль, керуючись положеннями ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, практикою ЄСПЛ та Верховного Суду, господарський суд дійшов висновку, що відшкодування витрат на "гонорар успіху" заявлено в цій справі обґрунтовано.
За висновком суду заявлені Позивачем до стягнення витрати в розмірі 10 300,00 грн (8 300,00 витрати на правову допомогу + 2 000,00 грн "гонорар успіху") є співмірними з обсягом виконаної адвокатом роботи.
Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.
На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 922/449/21.
Таким чином, витрати Позивача на професійну правничу допомогу покладаються на Відповідача.
Керуючись ст. 74, 76, 77, 129, 233, 236-241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Гриценко Вікторії Вікторівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРАТ - ТРАНС" (90000, Закарпатська область, Хустський район, смт Міжгір'я, вул. Промислова, буд. 3, код ЄДРПОУ 40979893) в погашення боргу за виконане перевезення 22 762,00 грн, а також судовий збір у розмірі 2 422,40 грн та 10 300,00 грн витрат на правову допомогу.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень можна за його вебадресою: http://reyestr.court.gov.ua.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Копії рішення надіслати Товариству з обмеженою відповідальністю "КАРАТ-ТРАНС" та його уповноваженому представнику, адвокату Лозі В.М., представнику Фізичної особи-підприємця Гриценко В.В., адвокату Бєлікову О.С. до електронних кабінетів у системі "Електронний суд".
Повне рішення складено 18.11.2025.
Суддя О.Л. Бестаченко