вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"18" листопада 2025 р. м. Київ Справа № 911/474/25
Господарський суд Київської області у складі судді Д.Г.Зайця, за участю секретаря судового засідання А.Юлдашевої, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Красятицького споживчого товариства, Київська обл., Поліський р-н., смт. Красятичі
до Фізичної особи-підприємця Лишиленко Людмили Михайлівни, Київська обл., Поліський р-н., с. Радинка
про виселення
за участю представників:
від позивача - не з'явився
від відповідача - Лишиленко Л.М., І.Гунченко
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Красятицького споживчого товариства б/н від 31.01.2024 року (вх. №208/25 від 03.02.2025) (далі - позивач) до Фізичної особи-підприємця Лишиленко Людмили Михайлівни (далі - відповідач) про зобов'язання Фізичної особи-підприємця Лишиленко Людмили Михайлівни звільнити та передати (повернути) Красятицькому споживчому товариству шляхом виселення нежитлове приміщення загальною площею 97,7 м2, що знаходиться за адресою: вул. Центральна, 71, с. Радинка, Київська обл., 07024.
Ухвалою суду від 03.03.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №911/474/25 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 25.03.2025 року, однак судове засідання не відбулося.
Ухвалою суду від 05.05.2025 року призначено підготовче засідання у справі №911/474/25 на 20.05.2025 року.
До суду від відповідача надійшло клопотання №164 від 16.05.2025 року (вх. №3327/25 від 19.05.2025) про відкладення підготовчого засідання.
До суду від позивача через систему “Електронний суд» надійшла заява б/н від 20.05.2025 року (вх. №6836/25 від 20.05.2025) про відкладення підготовчого засідання.
Ухвалою суду від 20.05.2025 року продовжено строк підготовчого провадження у справі №911/474/25 на тридцять днів та відкладено підготовче засідання на 17.06.2025 року.
До суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву б/н від 12.06.2025 року (вх. №3978/25 від 17.06.2025), в якому відповідач проти позову заперечує.
У судовому засіданні 17.06.2025 року представник відповідача просив суд відкласти підготовче засідання з метою мирного врегулювання даного спору. Представник позивача проти відкладення не заперечив.
Ухвалою суду від 17.06.2025 року відкладено підготовче засідання на 15.07.2025 року.
До суду від позивача через систему “Електронний суд» надійшла відповідь на відзив №112 від 10.07.2025 року (вх. №9651/25 від 10.07.2025).
До суду від відповідача засобами електронної пошти надійшло клопотання №183/господ. від 14.07.2025 року (вх. №4572/25 від 14.07.2025) про відкладення судового засідання.
Також, від позивача надійшла заява б/н б/д (вх. №4582/25 від 14.07.2025) та заява б/н б/д (вх. №4583/25 від 14.07.2025), в яких позивач зазначає про обґрунтованість заявлених позовних вимог.
Представник позивача у судове засідання 15.07.2025 року не з'явився.
Відповідач у судовому засіданні 15.07.2025 року зазначила про намір мирного врегулювання даного спору.
Ухвалою суду від 15.07.2025 року відкладено підготовче засідання на 09.09.2025 року.
До суду від позивача через систему “Електронний суд» надійшло клопотання №112 від 07.08.2025 року (вх. №10934/25 від 07.08.2025) про приєднання доказів до матеріалів справи.
До суду від відповідача надійшли письмові пояснення №01/24 від 08.08.2025 року (вх. №5106/25 від 11.08.2025).
Також, від відповідача надійшли заперечення №01/26 від 12.08.2025 року (вх. №5223/25 від 18.08.2025) щодо задоволення клопотання про приєднання доказів.
До суду від відповідача надійшов попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс та які очікує понести у зв'язку з розглядом справи.
Розглянувши у судовому засіданні 09.09.2025 року клопотання позивача №112 від 07.08.2025 року (вх. №10934/25 від 07.08.2025) про приєднання доказів до матеріалів справи, суд дійшов висновку про його обґрунтованість та приєднання відповідних доказів до матеріалів справи.
Ухвалою суду від 09.09.2025 року долучено до матеріалів справи заяви позивача вх.№4583/25 від 14.07.2025 та №4582/25 від 14.07.2025 з відповідними доказами, доданими до таких заяв, та відкладено підготовче засідання на 14.10.2025.
Позивач, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, у судове засідання 14.10.2025 року не з'явився.
Ухвалою суду від 14.10.2025 року закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 04.11.2025 року.
До суду через систему «Електронний суд» від позивача надійшли пояснення б/н від 03.11.2025 (вх. №15201/25 від 03.11.2025) на виконання вимог ухвали суду від 14.10.2025, в яких, також позивач просить відкласти розгляд справи у зв'язку із неможливістю бути присутнім у судовому засіданні 04.11.2025 року за станом здоров'я.
Представник відповідача у судовому засіданні 04.11.2025 року проти позову заперечив та просив суд у задоволенні позову відмовити.
Згідно ч. 1 ст. 216 ГПК України, суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу.
Згідно ч. 2 ст. 202 ГПК України, суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.
Статтею 129 Конституції України, статтею 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) визначено, що одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Статтею 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
У даному випадку судом прийнято до уваги, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є саме неможливість вирішення спору у даному судовому засіданні, а не наявність відповідного клопотання учасника судового процесу. Проте, позивачем не додано належних доказів на підтвердження обставин необхідності відкладення розгляду справи, не доведено суду неможливість заміни представника у даній справі, а також, неможливість розгляду справи без участі позивача на підставі письмових доказів, що містяться у справі. На думку суду, наявних у матеріалах справи доказів достатньо для вирішення спору у даному судовому засіданні.
Крім того, судом враховано обмеження встановленими ГПК України процесуальними строками терміну розгляду справи та приписи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Враховуючи викладене, заява позивача, викладена в поясненнях б/н від 03.11.2025 (вх. 15201/25 від 03.11.2025) про відкладення розгляду справи по суті, не підлягає задоволенню судом.
Враховуючи достатність в матеріалах справи доказів для повного, всебічного та об'єктивного розгляду спору по суті у судовому засіданні 04.11.2025 року, відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Між Красятицьким споживчим товариством (за договором - орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Лишиленко Людмилою Михайлівною (за договором - орендар) 02.11.2020 року укладено Договір оренди №12 (далі - Договір), згідно умов п. 1.1. якого, орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 121,0 м.кв. та обладнання, що в подальшому іменується «майно», розташоване за адресою: с. Радинка, вул. Центральна, 71 Поліського району Київської області та належить орендодавцеві на праві власності. Орендар вступає у строкове платне користування майном після підписання даного Договору та акту приймання-передачі майна (Додаток №1), що є невід'ємною частиною Договору (п. 2.1 Договору).
Згідно п. 3.1 Договору, орендна плата в місяць складає 2500,00 грн. щомісячно. Розрахунок орендної плати додається (Додаток №2). Орендна плата та індексація перераховується щомісяця на поточний рахунок орендодавця до 07 числа кожного календарного місяця, в якому здійснюється користування майном (п. 3.3 Договору).
Згідно п 4.1 Договору, орендар зобов'язується своєчасно і в повному обсязі сплачувати Орендодавцю орендну плату з індексацією та здійснювати вішкодування вартості комунальних та інших послуг (пп.4.4.1.); Забезпечувати належне збереження, експлуатацію і санітарне утримання майна, його обладнання, інвентарю, прибудинкових територій та запобігати його пошкодженню і псуванню. Забезпечувати дотримання санітарних норм, правил, стандартів, а також, виконувати вимоги приписів і постанов органів державного санітарного контролю. Дотримуватись правил експлуатації та ремонту інженерних комунікацій та вимог по зберіганню і складуванню матеріальних цінностей (пп. 4.4.2); забезпечувати додержання протипожежних вимог, стандартів, норм, правил, а також виконання вимог приписів і постанов органів державного пожежного нагляду. Забезпечити об?єкт оренди протипожежною сигналізацією засобами пожежогасіння (4.4.3.); своєчасно за власний рахунок проводити поточний ремонт орендованих приміщень двічі на рік (весна, січень) у тому числі на письмову вимогу орендодавця. Капітальний ремонт здійснювати за домовленістю сторін згідно письмової додаткової угоди. У разі, коли необхідність капітального ремонту виникла з вини Орендаря, в тому числі і як результат його господарської діяльності, Орендар зобов?язаний за власні кошти у термін, погоджений з Орендодавцем виконати капітальний ремонт орендованих основних засобів (4.4.4); протягом 15 (п?ятнадцяти) днів з дня підписання Акту прийому-передачі майна, застрахувати за власний рахунок орендоване майно, виходячи із вартості визначеної п.1.2. Договору, та укласти зі страховою компанією Договір страхування, в якому передбачити відшкодування можливого завданого збитку у межах страхової суми на користь орендодавця. Дія Договору страхування має охоплювати весь період дії цього Договору. До моменту страхування відповідальність щодо збитків, завданих у зв?язку з будь-яким пошкодженням або знищенням об?єкта оренди, покладається на Орендаря (4.4.5.); після припинення дії даного Договору, або після його дострокового розірвання, в т.ч. на вимогу однієї сторони - на протязі 10 днів повернути Орендодавцю орендоване майно у стані, в якому воно було одержане та відшкодувати орендодавцю збитки в разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря (4.4.6).
У п. 6.1 Договору сторони погодили, що даний Договір набирає чинності з 02.01.2020 року та діє до 31.12.2020.
Достроково Договір може бути припинений за взаємною згодою сторін, крім випадків, передбачених чиним законодавством України та даним Договором. В односторонньому порядку Договір може бути розірваний на вимогу однієї із сторін внаслідок порушення однією із сторін умов Договору, а саме: 6.3.1. використання орендованого майна не за призначенням; 6.3.2. не внесення орендної плати більше 30 днів з дня закінчення строку платежу; 6.3.3. у випадку навмисного погіршення стану орендованого майна, або погіршення його стану внаслідок недбалого ставленням Орендаря (Суборендаря) до орендованого майна; 6.3.4. проведення без письмової згоди Орендодавця реконструкції, перепланувань приміщень. добудови та в інших випадках; 6.3.5. у випадку порушення Орендарем умов, передбачених п.4.4.5. Договору щодо страхування орендованого майна.
Як зазначено позивачем, Договір укладено до 31.12.2020 року та строк дії договору було автоматично подовжено не дивлячись на систематичне порушення відповідачем умов п.4.4.1- п.4.4.7 Договору.
Враховуючи положення ч. 1 ст. 764 ЦК України, позивач вважає, що строк дії Договору міг бути подовжений на строк 1 рік, як передбачено Договором - до 31 грудня поточного року.
Згідно п.7.1 Статуту Красятицького споживчого товариства, загальні збори членів СТ є вищим органом управління. Згідно п. 7.5 статуту, у СТ, де налічується більше 200 членів-пайовиків, для вирішення питань, що відносяться до компетенції загальних зборів, можуть скликатись збори уповноважених. Зборами уповноважених від 19.03.2024 року вирішено не продовжувати строк дії Договору, новий Договір оренди з відповідачем не укладати, голові правління подати відповідну позовну заяву до суду у разі створення перешкод у вільному користуванні та володінні майном з боку відповідача.
Позивачем на адресу відповідача направлено лист-вимогу №40 від 14.11.2024 року про звільнення та повернення у строк, визначений Договором, приміщення та майна. Повідомлено відповідача, що строк дії Договору оренди не буде продовжено, а новий Договір оренди з відповідачем укладено не буде.
У відповідь на вказаний лист-вимогу, відповідачем листом №27 від 03.12.2024 року повідомлено позивача про необхідність укладення між Красятицьким споживчим товариством та відповідачем нового договору оренди.
Позивачем зазначено, що на особисту вимогу голови правління Прянішнікова П.Г., відповідач відмовився добровільно звільнити приміщення, що стало підставою для звернення голови правління Красятицького СТ Прянішнікова П.Г. до Національної поліції України, на яке отримав лист Відділення поліції №1 Вишгородського РУП ГУ НП в Київській області №СЕД-14323-2025 від 23.01.2025, в якому позивачу запропоновано звернутись до суду для вирішення спору щодо оренди приміщення.
Оскільки, відповідач не передав позивачу орендоване ним майно, зазначене стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом про звільнення відповідачем вказаного нежитлового приміщення шляхом виселення.
Заперечуючи проти позову, відповідач у відзиві зазначив, що ФОП Лишиленко Л.М. протягом тривалого часу на підставі Договору оренди від 02.01.2020 року використовується нежитлове приміщення для торгівлі соціальними товарами для пенсіонерів та малозабезпечених осіб. Відповідачем постійно проводиться ремонт приміщення. Також відповідачем зазначено про готовність провести і капітальний ремонт орендованого приміщення. Відповідачем також зазначено про наявність переважного права перед іншими суб'єктами господарювання на продовження строку дії Договору згідно ст. 285 ГК України. Відповідачем також повідомлено про відсутність заборгованості з орендної плати за Договором, що підтверджується доданими до відзиву копіями платіжних інструкцій та актів звірки з орендної плати. Крім того, відповідачем наголошено, що рішення про непродовження Договору, прийняте на засіданні уповноважених Красятицького СТ не підтверджується належними доказами, оскільки не надано підтверджуючих даних про осіб, які виступали уповноваженими та підтвердження делегованих їм повноважень.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Частиною 1 ст. 759 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Частинами 1, 2 ст. 762 ЦК України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Договір найму укладається на строк, встановлений договором (ч. 1 ст. 763 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 764 ЦК України, якщо наймач продовжує володіти та/або користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Відповідно до положень ст. 793 ЦК України, договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі.
Частиною 2 ст. 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 759 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Таким чином, підписавши Договір, сторони погодились на умови, їх права та обов'язки, як Орендаря так і орендодавця, вказані в даному Договорі.
Судом встановлено, що згідно п. 6.1 Договору сторони погодили, що даний Договір набирає чинності з 02.01.2020 року та діє до 31.12.2020.
Пунктом п. 6.5 Договору, визначено, що Договір оренди припиняється також у разі закінчення строку, на який його було укладено.
Як зазначено позивачем у позові, враховуючи положення ст. 765 ЦК України, у звязку із продовженням користування відповідачем майном, строк дії Договору автоматично продовжувався на строк, який був раніше встановлений Договором та фактично продовжений до 31.12.2025 року.
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що відповідач не виконує належним чином умови Договору, а саме, систематично не сплачує орендну плату вчасно та в повному обсязі, чим порушує його права, як власника орендованого приміщення.
Частинами 1, 2 ст. 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
При цьому, з наявних матеріалів справи вбачається, що відповідачем сплачувалась орендна плата за користування приміщенням згідно Договору, що підтверджується актами звірки з орендної плати, підписаними між позивачем в особі голови правління Красятицьке СТ та ФОП Лишиленко Л.М., за період 2020-2024 роки платіжними інструкціями від 19.01.2025, від 19.02.2025, від 21.04.2025, від 21.05.2025, квитанціями від 16.06.2025. Доказів, які б підтверджували протилежне, позивачем до суду не надано. Крім того, позивачем не надано достатніх доказів на підтвердження факту систематичної несплати орендної плати, передбаченої Договором, в той час, як відповідачем доведено факт сплати орендної плати та надано обґрунтовані пояснення з приводу цього. Доводи відповідача з даного приводу суд вважає обґрунтованими і переконливими.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 зазначив, що у статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів, на якому базується цивільне право - обов'язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов'язання його сторони набувають обов'язки (а не лише суб'єктивні права), які вони мають виконувати. Невиконання обов'язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов'язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).
Так, судом встановлено, що згідно ст. 764 ЦК України, Договір поновлено та він діяв до 31.12.2024.
Як підтверджується матеріалами справи, 19.03.2024 року зборами уповноважених вирішено не продовжувати строк дії Договору, новий Договір оренди з відповідачем не укладати. голові правління подати відповідну позовну заяву до суду у разі створення перешкод у вільному користуванні та володінні майном з боку відповідача.
Позивачем на адресу відповідача направлено лист-вимогу №40 від 14.11.2024 року про звільнення та повернення у строк, визначений Договором, приміщення та майна. Повідомлено відповідача, що строк дії Договору оренди не буде продовжено, а новий Договір оренди з відповідачем укладено не буде.
У відповідь на вказаний лист-вимогу відповідачем листом №27 від 03.12.2024 року повідомлено позивача про необхідність укладення між Красятицьким споживчим товариством та відповідачем нового договору оренди.
Водночас, як встановлено судом, позивачем не надано достатніх доказів на підтвердження факту систематичної несплати орендної плати, передбаченої Договором, в той час, як відповідачем доведено факт сплати орендної плати, що виключає застосування пп. 6.3.2 п. 6.2 Договору, як підстави для дострокового розірвання Договору.
У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням (ч. 3 ст. 205 ЦК України).
Мовчання слід вважати вираженням волі сторони правочину, коли воно при конкретній ситуації може бути підданим оцінці як прояв волі, направленої на вчинення правочину. Законодавець передбачає можливість вираження волі сторони правочину мовчанням тільки у разі, якщо це встановлено договором або законом. Прикладом такого випадку є конструкція поновлення договору найму (tacite reconduction), що регулюється статтею 764 ЦК України.
Сутність поновлення договору найму полягає в тому, що договір найму автоматично поновлюється на той же самий строк за умови, що: (а) наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму; (б) відсутні заперечення наймодавця протягом одного місяця.
При поновленні договору відбувається продовження договірних зв'язків після закінчення строку договору найму, коли наймач продовжує користуватися майном і відсутні заперечення наймодавця протягом одного місяця. Цей договір поновлюється на той же строк та з умовами, що були передбачені у договорі.
Стаття 764 ЦК України вказує на правові наслідки продовження користування майном після закінчення строку договору найму, зазначаючи, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
У статті 764 ЦК України законодавець вдався до такого правового регулювання, за яким для настання наслідків у вигляді поновлення договору оренди сторони мають утриматися від дій, які б спричиняли закінчення дії такого договору. Вчинення інших дій сторонами договору для його поновлення, зокрема укладення правочину про продовження договору, не вимагається.
Верховний Суд в постанові від 25.05.2021 року у справі №910/9949/20 сформував правову позицію за змістом якої норма статті 764 ЦК України визначає можливість продовження договору оренди на той самий термін і на тих самих умовах. При цьому для такого автоматичного продовження договору оренди передбачена особливість - відсутність заяви (повідомлення) однієї зі сторін про припинення чи зміну умов договору протягом місяця після закінчення терміну його дії.
Суть поновлення договору оренди у розумінні наведених норм полягає у тому, що орендар продовжує користуватися орендованим майном після закінчення строку оренди, а орендодавець, відповідно, не заперечує протягом одного місяця після закінчення строку договору у його поновленні. Відсутність такого заперечення може мати прояв у "мовчазній згоді" і у такому випадку орендар, у силу закону, може розраховувати, що договір оренди вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Отже, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.
У контексті наведених вище норм настання наслідків у вигляді припинення чи продовження договору є пов'язаним з дотриманням сторонами орендних правовідносин добросовісної та послідовної поведінки, обумовленої змістом укладеного договору, положеннями діючого законодавства, а також усталеними звичаями ділового обороту та документообігу.
Таким чином, в ході судового розгляду позивачем не надано достатніх та належних доказів на підтвердження повідомлення позивачем протягом одного місяця після закінчення строку дії Договору відповідача про своє небажання продовжувати дію Договору оренди після 31.12.2024.
Зважаючи на вищевказане, оскільки позивач, в порядку, передбаченому ст. 764 ЦК України, не відмовився від пролонгації Договору, суд дійшов висновку, що Договір оренди №12 від 02.01.2020 року, укладений між Красятицьким СТ та ФОП Лишиленко Л.М., був пролонгований 31.12.2024 на новий строк на тих самих умовах до 31.12.2025.
Досліджуючи обставини прийняття зборами уповноважених Красятицького споживчого товариства від 19.03.2024 рішення про не продовження Договору оренди з відповідачем, судом встановлено.
Відповідно до п.п. 5.2, 5.3 Статуту Красятицького СТ, вищим органом управління товариства є Загальні збори членів СТ, які при потребі проводяться у формі дільничних зборів пайовиків. Для оперативного вирішення питань, що належать до компетенції Загальних зборів членів СТ (крім питань прийняття Статуту, внесення змін і доповнень до нього, ліквідації, реорганізації, виходу зі спілки, розпорядження майном групи 1 (будівлі, споруди) можуть скликатися збори уповноважених.
Згідно п. 7.1. Статуту Красятицького СТ, загальні збори членів СТ є вищим органом управління СТ і правомочні вирішувати будь-які питання його діяльності.
Загальні збори членів СТ вирішують питання ліквідації та реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) СТ, входження його у спілку споживчих товариств або інші об?єднання і організації та виходу з них. Вирішення питань, передбачених підпунктами 1,2,17 в частині розпорядження майном групи 1 (будівлі, споруди) та підпункту 18 в питаннях ліквідації, реорганізації, виходу із спілки споживчих товариств - є виключно компетенцією загальних зборів членів СТ (пп. 18 п. 7.1 Статуту Красятицького СТ).
Як зазначено позивачем у поясненнях від 03.11.2025, збори, на яких було прийнято рішення про непродовження Договору з відповідачем, були проведені у формі дільничних зборів згідно п. 6.13 Статуту Красятицького СТ, що підтверджується протоколами загальних зборів, проведених у формі дільничних зборів пайовиків (10 дільниць).
Водночас, згідно п. 6.13 Статуту Красятицького СТ, дільничні збори: розглядають питання діяльності СТ та кооперативної дільниці; обирають на 5 років та при необхідності звільняють до закінчення строку повноважень уповноважених СТ, органи самоврядування і контролю СТ на кооперативній дільниці (дільничній кооперативний комітет, комісії кооперативного контролю та інші) заслуховують їх звіти;?затверджують накази пайовиків уповноваженим, членам рад, делегатам конференції та з?їзду спілок, до складу яких входить СТ; надають повноваження зборам уповноважених правлінню СТ, крім питань, як відносяться до виключної компетенції загальних зборів (п.5.3. Статуту); розглядають питання про створення спілки, вступу до спілки та виходу з неї; розглядають питання про реорганізацію СТ в іншу організаційно-правову форму та ліквідацію СТ; заслуховують звіти про роботу керівників підприємств або структурних підрозділів товариства, обслуговуючих пайовиків кооперативної дільниці; вносять пропозиції до органів управління СТ про розірвання трудових договорів з працівниками підприємств товариства та його підрозділів, закріплених за даною дільницею, які допустили суттєві порушення в роботі; вносять до правління пропозиції по заохоченню найбільш активних членів та працівників СТ; розглядають інші питання, що зачіпають інтереси пайовиків дільниці та направлені на удосконалення діяльності всієї кооперативної дільниці; заслуховують звіти уповноважених даної кооперативної дільниці. Уповноважений споживчого товариства - пайовик, обраний на дільничних зборах пайовиків та наділений повноваженнями вирішувати питання на зборах уповноважених споживчого товариства. Він організовує діяльність споживчого товариства на кооперативній дільниці, постійно інформує пайовиків своєї дільниці про роботу правління РайСТ, виконує їх накази.
Таким чином, як вбачається з п.п. 5.2, 5.3, пп. 4 п.6.3 Статуту Красятицького СТ, рішення щодо розпорядження майном (будівлями), передача їх в оренду належить до виключної компетенції загальних зборів членів СТ, а не зборів уповноважених Красятицького СТ.
Судом також враховано, що відповідачем до відзиву додано заяву пайовиків Красятицького СТ від 12.06.2025 року, які заперечують проти розірвання Договору оренди №12 від 02.01.2020 з відповідачем та щодо виселення ФОП Лишиленко Л.М. з орендованого приміщення.
Посилання позивача на те, що відповідач надає орендоване приміщення в суборенду третій особі не приймаються судом до уваги з огляду на наступне.
Відповідно до п. 7.8 Договору, орендар може передавати в суборенду нерухоме майно (частину цілісного майнового комплексу) та інше індивідуально визначене майно за попередньою письмовою згодою Орендодавця.
Позивачем, належними та допустимими доказами не доведено, що відповідач передав орендоване майно в суборенду, зокрема, матеріали справи не містять копії укладеного договору суборенди між ФОП Лишиленко Л.М. та іншими особами, доказів отримання відповідачем коштів від здачі майна в суборенду, при цьому, суд зазначає, що скріншот з офіційного сайту ТОВ «Нова Пошта» який містить інформацію про відділення Нової пошти не є належним доказом на підтвердження таких обставин, як і договірні відносини між ТОВ «Нова пошта» та ФОП Старосельською Т.С., про які зазначено у відповіді на адвокатський запит позивача.
Враховуючи вищевикладене, під час вирішення даного спору, дослідивши обставини справи та наявні у ній докази, судом встановлено, що всупереч вимогам ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, суду не надано доказів про вчинення відповідачем (орендодавцем) протягом одного місяця після закінчення терміну дії Договору у належній формі відмови від спірного договору оренди, її направлення та одержання відповідачем; відповідач належним чином виконував обов'язки за Договором та продовжує користуватися спірним нерухомим майном після закінчення строку Договору, а отже, Договір оренди від 02.01.2020 вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені ним, а отже, відсутні підстави для виселення відповідача із займаного приміщення, а звернення позивача до суду з даним позовом суд вважає передчасним.
Усі інші твердження та заперечення позивача уважно досліджені судом, однак, вони не спростовують вищевикладених висновків суду.
Крім того, суд звертає увагу сторін, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського Суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, №4241/03, від 28.10.2010).
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Частиною 1 ст. 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 3 ст. 74 ГПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Таким чином, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Судові витрати відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на позивача.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 123, 129, 233, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні Красятицького споживчого товариства (07053, Київська область, Поліський район, смт. Красятичі, вул. Жовтнева, буд. 61, код ЄДРПОУ 30053727) до Фізичної особи-підприємця Лишиленко Людмили Михайлівни ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 ) про виселення відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Дата складення повного рішення 18.11.2025 року.
Суддя Д.Г. Заєць