ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
про розгляд справи у закритому судовому засіданні та
відкладення підготовчого засідання
м. Київ
17.11.2025справа №910/9784/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Марченко О.В., за участю секретаря судового засідання Роздобудько В.В., розглядаючи у відкритому судовому засіданні
справу № 910/9784/25
за позовом Акціонерного товариства «Українська оборонна промисловість» (вул. Дегтярівська, 36, м. Київ, 04119; ідентифікаційний код 37854297)
до Первинної профспілкової організації Державного підприємства «Київський бронетанковий завод» (вул. Бориспільська, буд. 34А, м. Київ, 02093; ідентифікаційний код 21713260),
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Київський бронетанковий завод» (вул. Бориспільська, 34-а, Київ-93, 02093; ідентифікаційний код 14302667),
про визнання протиправною та скасування вимоги від 23.07.2025 №35,
за участю представників:
позивача - Шевченка Б.В. (довіреність від 17.06.2025 №Д-517/2025);
відповідача - не з'явився;
третьої особи-1 - не з'явився;
третьої особи-2 - Федоренка Є.М. (наказ від 05.08.2025 №791К),
Акціонерне товариство «Українська оборонна промисловість» (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Первинної профспілкової організації Державного підприємства «Київський бронетанковий завод» (далі - Профспілка) про визнання протиправною та скасування вимоги від 23.07.2025 №35.
Позовні вимоги мотивовано тим, що:
- 24.07.2025 до Товариства від Профспілки надійшов лист від 23.07.2025 №35 (далі - Вимога від 23.07.2025), в якому викладено вимогу розірвати трудовий договір із директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський бронетанковий завод» (далі - ТОВ «КБТЗ») гр. ОСОБА_1 із посиланням на статтю 45 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України);
- Вимога від 23.07.2025 надійшла 24.07.2025 до Товариства електронною поштою із адреси ІНФОРМАЦІЯ_1 на адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 двома листами; перший лист надійшов о 09:42 із долученими трьома файлами з назвами: 1. «Вимога щодо звільнення ОСОБА_1 у порядку статті 45 КЗпП України.pdf»; 2. «Додатки №1.rar»; 3. «Додатки №2.rar»; другий лист надійшов о 09:44 із долученим одним файлом із назвою «Додатки №3.rar»;
- Товариство вимушене оскаржити Вимогу від 23.07.2025, оскільки:
• Профспілка не надала рішення виборного органу первинної профспілкової організації на підприємстві, в установі, організації про розірвання трудового договору (контракту) з директором ТОВ «КБТЗ»;
• Вимога від 23.07.2025 не містить доказів порушення керівником підприємства вимог трудового законодавства України;
• право на пред'явлення вимоги про розірвання трудового договору виникає лише в тому разі, якщо директор порушує Закон України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» законодавство про працю, про колективні договори та угоди, з урахуванням обов'язку профспілки щодо максимального сприяння обороноздатності держави;
• Вимога від 23.07.2025 разом із додатками не містить в інформації про встановлення уповноваженими суб'єктами фактів порушення Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» законодавства про працю, про колективні договори та угоди керівником ТОВ «КБТЗ»;
• Вимога від 23.07.2025 не містить інформації про встановлення уповноваженими суб'єктами фактів порушення законодавства щодо всіх гіпотез, частина з яких спростована існуючими доказами, щодо інших - взагалі не надано жодних документів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.08.2025 позовну заяву Товариства залишено без руху та встановлено позивачу п'ятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви.
Позивачем 13.08.2025 подано суду документи на виконання вказаної ухвали.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.08.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 06.10.2025; залучено до участі у справі гр. ОСОБА_1 та ТОВ «КБТЗ» як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача.
ТОВ «КБТЗ» 10.09.2025 подало суду письмові пояснення, в яких зазначило, що:
- передумовою реалізації своїх повноважень, викладених в частині дев'ятій статті 247 КЗпП, частині дев'ятій статті 38 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», виборний орган первинної профспілкової організації зобов'язаний прийняти відповідне рішення, а єдиною організаційною формою прийняття вказаного рішення є правомочне засідання профспілкового комітету;
- пред'являючи Вимогу на підставі статі 45 КЗпП України щодо звільнення ОСОБА_1 голова профспілкового комітету ОСОБА_2 не посилається на відповідне рішення, прийняте виборним органом первинної профспілкової організації в установленому порядку та не долучає його до своєї Вимоги, що вказує на те, що Вимога прийнята та направлена до Товариства з порушенням вимог законодавства України, а тому не може бути підставою для розірвання трудового договору;
- твердження, наведені у Вимозі голови первинної профспілкової організації ОСОБА_3, є необґрунтованими, документально не підтвердженими та не є рішенням виборного органу профспілки у розумінні закону.
ОСОБА_1 10.09.2025 подав суду письмові пояснення, в яких зазначив, що:
- Вимога за підписом ОСОБА_3 не містить посилань на відповідне рішення виборного органу, яке повинно бути прийнято правомочним засіданням профспілкового комітету, не супроводжується копією такого рішення та не містить належного обґрунтування та доказів порушення законодавства про працю, а тому така Вимога не відповідає вимогам статті 45 КЗпП та не може бути підставою для розірвання трудового договору;
- за час перебування ОСОБА_1 на посаді директора ТОВ «КБТЗ» жодним компетентним органом не було встановлено фактів порушення законодавства про працю або про колективні договори та угоди зі сторони ОСОБА_1 ;
- враховуючи, що наведені у Вимозі твердження є необґрунтованими, не містять документального підтвердження фактів, які б вказували на порушення законодавства про працю чи ухилення від участі в переговорах щодо укладення або зміни колективного договору чи невиконання зобов'язань за колективним договором, чи інші порушення законодавства про колективні договори, а сама Вимога винесена з порушенням законодавства, то її слід визнати протиправною та скасувати.
Відповідач 03.10.2025 подав суду клопотання про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), мотивоване тим, що: згідно з обставинами справи можна дійти висновку, що спір у цій справі стосується трудових правовідносин, а норма статті 33 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» прямо передбачає, що вказана категорія справ розглядається місцевим судом; враховуючи суб'єктний склад учасників справи за позовом Товариства, зміст порушеного права, зміст правовідносин між сторонами та підстави їх виникнення можна дійти висновку, що цей спір не підвідомчий господарському суду, а має вирішуватися за правилами цивільного судочинства.
ТОВ «КБТЗ» 06.10.2025 подало суду заперечення на клопотання відповідача про закриття провадження у справі, в яких зазначило, що:
- питання з керівником підприємства, установи, організації за своєю правовою природою, предметом регулювання правовідносин і правовими наслідками відрізняється від звільнення у результаті припинення трудових правовідносин;
- Підстави припинення повноважень Директора (виконавчого органу) встановлюються законом, статутом товариства, а також контрактом.
- підставою для розірвання трудового договору (контракту) є, зокрема, порушення керівником підприємства, установи, організації законодавства про працю, про колективні договори і угоди, Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності»;
- таке розірвання проводиться роботодавцем на вимогу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) (стаття 45 КЗпП України та стаття 33 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності»);
- цей спір про звільнення директора Товариства безпосередньо пов'язаний з діяльністю Товариства й управління ним; наслідки його вирішення можуть впливати на трудові правовідносини з директором (виконавчий орган), що не змінює корпоративного характеру такого спору.
Профспілка 06.10.2025 подала суду відзив на позов, в якому заперечила проти задоволення позову, оскільки:
- 23.07.2025 на засіданні профспілкового комітету відповідача прийнято рішення, яке оформлене протоколом №343; у зазначеному рішенні порушено вимогу про розірвання трудового договору з директором ТОВ «КБТЗ» ОСОБА_1 та направлення її до Товариства;
- профспілкові органи мають право вимагати розірвання трудового договору (контракту) з керівником підприємства, установи або організації, якщо він порушує цей Закон, законодавство про працю, про колективні договори та угоди; Вимога профспілкових органів про розірвання трудового договору (контракту) є обов'язковою для розгляду і виконання (стаття 33 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності»);
- законодавство не висуває конкретних вимог до форми вимоги профспілкових органів про розірвання трудового договору (контракту);
- ні стаття 33 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», ані стаття 45 КЗпП України не передбачають обов'язкової форми такого рішення;
- позовна заява Товариства є необґрунтованою, оскільки керівник ТОВ «КБТЗ» допустив низку порушень трудового законодавства та колективних гарантій та системно перешкоджає діяльності Профспілки.
Разом з тим, відповідач у відзиві на позов просив суд поновити пропущений процесуальний строк для подання відзиву на позов.
Господарський суд міста Києва поновив відповідачу пропущений процесуальний строк на подання відзиву на позов та долучив його до матеріалів справи.
Позивач 06.10.2025 подав суду заперечення на клопотання відповідача про закриття провадження у справі, в яких зазначив, що Профспілка на обґрунтування гіпотези про необхідність розгляду спору у справі № 910/9784/25 в порядку Цивільного процесуального кодексу України посилається на постанову Верховного Суду щодо розмежування юрисдикції ГПК України та Кодексу адміністративного судочинства України, а тому в задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження у справі слід відмовити.
У зв'язку з перебуванням судді Марченко О.В. на лікарняному підготовче засідання 06.10.2025 не відбулося.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.10.2025 продовжено строк підготовчого провадження; підготовче засідання відкладено на 17.11.2025.
У підготовче засідання 17.11.2025 з'явилися представники позивача і третьої особи-2, представники відповідача і третьої особи-1 не з'явилися; про причини неявки суду не повідомили.
Представник позивача наголосив на клопотанні про розгляд даної справи у закритому судовому засіданні, викладеному у позовній заяві, та мотивованого тим, що у рамках даного провадження предметом дослідження може бути діяльність підприємства оборонно-промислового комплексу України, у тому числі окремі питання його діяльності, результати ракетних, авіаційних ударів противника, а також інша інформація, яка, гіпотетично, в сукупності або цілком може стати причиною обізнаності противника про складові сил оборони, негативно вплинути на хід виконання завдань за призначенням під час дії правового режиму воєнного стану.
Представник третьої особи-2 підтримав вказане клопотання.
Частиною першою статті 11 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що судові рішення, судові засідання та інформація щодо справ, які розглядаються судом, є відкритими, крім випадків, установлених законом. Ніхто не може бути обмежений у праві на отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа має право на вільний доступ до судового рішення в порядку, встановленому законом.
Згідно з частиною п'ятою статті 11 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» розгляд справи у закритому судовому засіданні допускається за вмотивованим рішенням суду виключно у випадках, визначених законом.
Відповідно до частин восьмої та дев'ятої статті 8 ГПК України розгляд справи у закритому судовому засіданні проводиться у випадках, коли відкритий судовий розгляд може мати наслідком розголошення таємної чи іншої інформації, що охороняється законом, необхідності захисту особистого та сімейного життя людини, а також в інших випадках, установлених законом. Про розгляд справи у закритому судовому засіданні постановляється ухвала. Суд ухвалою може оголосити судове засідання закритим повністю або закритою його частину.
Частиною сімнадцятою статті 8 ГПК України передбачено, що якщо судовий розгляд проводився в закритому судовому засіданні, прилюдно оголошується лише вступна та резолютивна частини рішення, якщо такі частини не містять інформації, для забезпечення захисту якої розгляд справи або вчинення окремих процесуальних дій проводилися в закритому судовому засіданні. Якщо вступна та (або) резолютивна частини рішення містять таку інформацію, їх оголошення здійснюється в закритому судовому засіданні.
Дослідивши наведені у клопотанні доводи, Господарський суд міста Києва вбачає за можливе задовольнити клопотання Товариства про розгляд даної справи у закритому засіданні.
Крім того, у підготовчому засіданні 17.11.2025 представник позивача просив суд відкласти підготовче засідання. Представник третьої особи підтримав дане клопотання .
Стосовно поданого Профспілкою клопотання про закриття провадження у справі, у задоволенні якого представники позивача і третьої особи-2 у підготовчому засіданні 17.11.2025 просили відмовити, суд зазначає таке.
За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.
Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції судів, які діють за правилами цивільного і кримінального судочинства, а також господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.
Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом.
Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можна вирішити за відповідними судовими процедурами. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.
Велика Палата Верховного Суду послідовно зазначала, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб'єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства (див. постанови від 12.10.2022 у справі №183/4196/21 (провадження №14-36цс22), від 08.06.2022 у справі №362/643/21 (провадження №14-32цс22), від 23.11.2021 у справі №641/5523/19 (провадження №14-178цс20) та інші).
Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Згідно зі статтею 3 КЗпП України до трудових відносин належать відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Відповідно до статті 4 КЗпП України законодавство про працю складається з цього Кодексу та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
Статтею 51 КЗпП України передбачено, що держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Згідно зі статтею 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з дотриманням внутрішнього трудового розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Розірвання трудового договору з керівником підприємства, установи, організації на вимогу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) передбачено у статті 45 КЗпП України та статті 33 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».
Разом з тим правове регулювання питання розірвання трудового договору з керівником підприємства, установи, організації за своєю правовою природою, предметом регулювання правовідносин і правовими наслідками відрізняється від звільнення у результаті припинення трудових правовідносин.
Реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об'єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Хоча такі рішення уповноваженого на це органу можуть мати наслідки і в межах трудових правовідносин, але визначальними за таких обставин є корпоративні правовідносини. Такі висновки Велика Палата Верховного Суду неодноразово викладала, зокрема, у постановах від 10.04.2019 зі справи №510/456/17, від 08.11.2019 зі справи №667/1/16, від 19.02.2020 зі справи №145/166/18.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.
До господарських товариств належать, зокрема, товариства з обмеженою відповідальністю (частина перша статті 84, частина друга статті 113 Цивільного кодексу України [далі - ЦК України]).
Статтею 140 ЦК України передбачено, що товариством з обмеженою відповідальністю є засноване однією або кількома особами товариство, статутний капітал якого поділено на частки.
Особливості діяльності товариств з обмеженою відповідальністю встановлюються Законом України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю».
ТОВ «КБТЗ» створено (засновано) наказом генерального директора ДК «Укроборонпром» від 21.02.2022 №95 шляхом перетворення Державного підприємства «Київський бронетанковий завод».
22.02.2022 проведено державну реєстрацію створення юридичної особи ТОВ «КБТЗ» в результаті перетворення Державного підприємства «Київський бронетанковий завод» згідно із Законом України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності».
Єдиним засновником ТОВ «КБТЗ», як до цього і ДП «КБТЗ» є держава в особі Товариства (далі - уповноважений суб'єкт управління), учасником ТОВ «КБТЗ» є уповноважений суб'єкт управління, який здійснює права учасника та повноваження з управління корпоративними правами держави у статутному капіталі ТОВ «КБТЗ».
Товариство є уповноваженим суб'єктом господарювання з управління об'єктами державної власності, закріпленими за ТОВ «КБТЗ».
ТОВ «КБТЗ» у своїй діяльності керується Конституцією України та Законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, іншими нормативно правовими актами, рішеннями уповноваженого суб'єкта управління, а також Статутом.
Структура управління ТОВ «КБТЗ» є дворівневою. Органами управління ТОВ «КБТЗ» є: Вищий орган - Загальні збори учасників; Наглядова рада; Виконавчий орган - директор.
Вищий орган може вирішувати будь-які питання діяльності ТОВ «КБТЗ».
До компетенції вищого органу належить, зокрема, призначення (обрання на посаду) та припинення повноважень (звільнення з посади) директора, затвердження умов трудового договору (контракту), що укладається з ним, встановлення розміру винагороди директора, укладення та розірвання з ним контракту, здійснення контролю за дотриманням умов контракту (підпункт 7.5.5 пункту 7.5 Статуту).
Одноосібним виконавчий органом ТОВ «КБТЗ», що здійснює управління його поточною діяльністю, є директор. Директор призначається (обирається на посаду) вищим органом на строк, визначений у рішенні про його призначення (обрання на посаду). З директором укладається трудовий договір (контракт), у якому визначаються строк його дії, права, обов'язки і відповідальність, умови матеріального забезпечення, підстави звільнення з посади, інші умови найму, за погодженням сторін. Трудовий договір (контракт) з директором від імені ТОВ «КБТЗ» укладає особа, уповноважена на це вищим органом (пункт 7.42 Статуту).
Підстави припинення повноважень директора (виконавчого органу) встановлюються законом, статутом товариства, а також контрактом.
Підставою для розірвання трудового договору (контракту) є, зокрема, порушення керівником підприємства, установи, організації законодавства про працю, про колективні договори і угоди, Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».
Таке розірвання проводиться роботодавцем на вимогу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) (стаття 45 КЗпП України та стаття 33 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності»).
23.07.2025 головою профспілкового комітету ОСОБА_3 до Товариства направлена Вимога щодо звільнення директора ТОВ «КБТЗ» ОСОБА_1
В свою чергу Товариство звернулось до суду з позовом до Профспілки про визнання протиправною та скасування вимоги від 23.07.2025 №35.
Отже, даний спір про звільнення директора ТОВ «КБТЗ» безпосередньо пов'язаний з діяльністю ТОВ «КБТЗ» та управління ним. Наслідки його вирішення можуть впливати на трудові правовідносини з директором (Виконавчий орган), що не змінює корпоративного характеру такого спору.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2022 зі справи №761/25659/21 (провадження №14-4цс22) висловлено висновок про те, що доцільним є зберігати єдину юрисдикційну належність спорів про припинення повноважень керівника та/або членів виконавчого органу господарського товариства для формування стабільної та послідовної судової практики щодо належності таких спорів до господарської юрисдикції.
Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2022 зі справи 201/909/20 (провадження №14-34цс22), постанові Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10.05.2023 зі справи №359/8573/20 (провадження №61-10352св22).
З огляду на викладене, доводи відповідача стосовно того, що спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства та відноситься до юрисдикції цивільного судочинства є необґрунтованими, а тому у задоволенні клопотання Профспілки про закриття провадження у справі слід відмовити.
Частиною другою статті 183 ГПК України передбачено, що суд відкладає підготовче засідання в межах визначеного цим Кодексом строку підготовчого провадження у випадках: 1) визначених частиною другою статті 202 цього Кодексу; 2) залучення до участі або вступу у справу третьої особи, заміни неналежного відповідача, залучення співвідповідача; 3) в інших випадках, коли питання, визначені частиною другою статті 182 цього Кодексу, не можуть бути розглянуті у даному підготовчому засіданні.
Згідно з частиною другою статті 202 ГПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.
З огляду на неявку у підготовче засідання представника відповідача, враховуючи клопотання представника позивача про відкладення підготовчого засідання, суд вважає за необхідне відкласти підготовче засідання з розгляду справи №910/9784/25.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 183, 202, 234 та 235 ГПК України, Господарський суд міста Києва
1. Розгляд справи №910/9784/25 здійснювати у закритому судовому засіданні.
2. Відкласти підготовче засідання з розгляду справи №910/9784/25 на 12.01.26 о 10:30 год. Засідання відбудеться у приміщенні Господарського суду міста Києва за адресою: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 44-Б, зал №12.
3. Повідомити учасників справи про можливість подання заяви про проведення судового засідання без участі представників учасників справи.
Ухвала набрала законної сили 17.11.2025 та оскарженню не підлягає.
Суддя Оксана Марченко