ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
17.11.2025справа №910/4747/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Марченко О.В., за участю секретаря судового засідання Роздобудько В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні
справу № 910/4747/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КСМ-Трейд» (вул. Костянтинівська, 15, літера А, м. Київ, 04071; ідентифікаційний код 37333587)
до Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (вул. Назарівська, 3, м. Київ, 01032; ідентифікаційний код 24584661) в особі Філії «Відокремлений підрозділ «Централізовані закупівлі» (вул. Франка Івана, 31, м. Київ, 01054; ідентифікаційний код 26251923)
про стягнення 17 972,57 грн пені та 53 906,91 грн 3% річних за договором поставки від 09.06.2023 №53-129-01-23-02785, і 8 968,15 грн пені та 26 904,45 грн 3% річних за договором поставки від 24.05.2023 №53-129-01-23-0272,
за участю представників:
позивача - Панкеєвої Т.В. (довіреність від 15.01.2025 №01-03/01-гп);
відповідача - Самари В.С. (витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань).
1. Стислий виклад позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю «КСМ-Трейд» (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом (з урахуванням заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог від 05.06.2024) про стягнення з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (далі - Компанія) в особі Філії «Відокремлений підрозділ «Централізовані закупівлі» (далі - Філія):
- 17 972,57 грн пені; 117 182,47 грн втрат від інфляції та 53 906,91 грн 3% річних, нарахованих за неналежне виконання відповідачем умов договору поставки від 09.06.2023 №53-129-01-23-02785 (далі - Договір 1);
- 8 968,15 грн пені; 44 174,17 грн втрат від інфляції та 26 904,45 грн 3% річних, нарахованих за неналежне виконання відповідачем умов договору поставки від 24.05.2023 №53-129-01-23-0272 (далі - Договір 2), а всього 269 108,72 грн.
Позовні вимоги мотивовано тим, що: відповідно до умов Договору 1 позивач поставив відповідачу моторну оливу на загальну суму 4 773 600 грн, а за Договором 2 - здійснив постачання оливи турбінної на загальну суму 2 358 097,23 грн, що підтверджується актами приймання-передачі; однак відповідач свої зобов'язання за Договорами належним чином не виконав, а тому до нього підлягає застосуванню відповідальність, визначена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та підлягає стягненню пеня.
2. Процесуальні дії у справі
Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.07.2024 у справі № 910/4747/24 (суддя Сівакова В.В.), залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2025 (головуючий суддя Гончаров С.А., судді Сибіга О.М. і Тищенко О.В.), позов задоволено частково; стягнуто з Компанії в особі Філії на користь Товариства: 17 707,77 грн пені; 99 116,07 грн втрат від інфляції; 53 123,28 грн 3% річних за неналежне виконання Договору 1; 8 882,66 грн пені; 44 174,17 грн втрат від інфляції; 26 648,01 грн 3% річних за неналежне виконання Договору 2; 2 995,82 грн судового збору; відстрочено виконання рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2024 до 16.01.2025.
Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.07.2025 (головуючий суддя Могил С.К., судді Рогач Л.І. і Случ О.В.) постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2025 та рішення Господарського суду м. Києва від 16.07.2024 у справі №910/4747/24 в оскаржуваній частині (стягнення з відповідача 26 590,43 грн пені та 79 771,29 грн 3% річних) скасовано; справу у скасованій частині направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Підставами для скасування рішення місцевого і постанови апеляційного господарських судів стало таке:
- з'ясування дійсного змісту правовідносин сторін договору щодо підстав застосування відповідальності за порушення особою грошового зобов'язання має здійснюватися у системному взаємозв'язку з положеннями чинного законодавства, які регулюють загальні засади та умови настання такої відповідальності у господарських правовідносинах;
- визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов'язаний належним чином дослідити подані стороною докази (зроблений позивачем розрахунок заборгованості, втрат від інфляції, 3% річних тощо), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов'язок суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №916/190/18; постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.12.2022 зі справи №921/542/20 та від 09.07.2025 зі справи №910/9149/24).
- з матеріалів справи вбачається, що скаржник впродовж розгляду справи у судах попередніх інстанцій неодноразово наголошував на тому, що умовами договорів не передбачено положень щодо нарахування або стягнення пені з відповідача у разі несвоєчасної оплати за поставлену продукцію та, що у пунктах 7.12 Договорів сторонами було досягнуто згоди саме щодо зміни, визначеного статтею 625 ЦК України, розміру річних. Втім, зазначене залишилося без належної оцінки місцевого господарського суду, так і суду апеляційної інстанції. Отже, судами попередніх інстанцій не досліджено в повному обсязі обставини справи в частині обґрунтованості позовної вимоги про стягнення 26 590,43 грн пені та 79 771,29 грн 3% річних, не враховано висновки, викладені в постановах Верховного Суду, Великої Палати Верховного Суду, зокрема, від 10.12.2019 у справі №904/4156/18, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що призвело до ухвалення необґрунтованих судових рішень в частині стягнення пені та 3% річних.
При новому розгляді справи (у відповідній частині) необхідно належним чином проаналізувати умови укладених сторонами Договорів, вимоги законодавства та встановити наявність/відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача пені та 3% річних і в залежності від встановленого та вимог закону постановити законне та обґрунтоване рішення (у скасованій частині), яке відповідає вимогам статей 236 - 238 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.08.2025 суддею Марченко О.В. прийнято справи до свого провадження; призначено підготовче засідання на 22.09.2025; зобов'язано сторін подати суду письмові пояснення стосовно предмету позову з урахуванням висновків, викладених у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.07.2025 зі справи №910/4747/24.
Позивач 22.09.2025 подав суду додаткові пояснення щодо тлумачення пунктів 7.12 Договорів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.09.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 06.10.2025.
У зв'язку з перебуванням судді Марченко О.В. на лікарняному судове засідання 06.10.2025 не відбулося.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.10.2025 відкладено розгляд справи по суті на 17.11.2025.
Представниця позивача у судовому засіданні 17.11.2025 оголосила вступне слово та підтримала позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача оголосив вступне слово та заперечив проти задоволення позовних вимог.
Суд, заслухавши вступне слово представників сторін, з'ясувавши обставини, на які посилаються сторони, дослідив в порядку статей 209 і 210 ГПК України докази у справі.
Після закінчення з'ясування обставин справи та перевірки їх доказами суд перейшов до судових дебатів.
Представники сторін виступили з промовами (заключним словом), в яких посилалися на обставини і докази, досліджені у судовому засіданні.
У судовому засіданні 17.11.2025 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до статті 233 ГПК України.
Судом згідно з вимогами статей 222 і 223 ГПК України здійснювалося повне фіксування судового засідання технічними засобами та секретарем судового засідання велися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.
ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ
24.05.2023 Товариством (постачальник) і Компанією в особі відокремленого підрозділу «Централізовані закупівлі» (покупець) було укладено Договір 2, за умовами якого:
- постачальник зобов'язується в порядку і на умовах, визначених у Договорі 2, поставити оливи турбінні виробництва ТОВ «КСМ Протек», ТОВ «Енергоойл», Україна (далі - продукція) для потреб ВП «Рівненська АЕС», ВП «Хмельницька АЕС» Компанії (далі - кінцевий споживач), а покупець зобов'язується в порядку і на умовах, визначених у Договорі 2, прийняти та оплатити продукцію (пункт 1.1 Договору 2);
- ціна Договору 2 без ПДВ становить 2 019 814,89 грн, крім того ПДВ - 403 962,98 грн; загальна сума Договору 2 становить 2 423 777,87 грн з ПДВ (пункт 3.1 Договору 2);
- покупець сплачує вартість поставленої продукції протягом 45 робочих днів з дати підписання сторонами акта (актів) приймання-передачі продукції (пункт 4.2 Договору 2);
- оплата покупцем частини вартості поставленої партії продукції, розмір якої відповідає сумі податку на додану вартість, здійснюється виключно після надання постачальником податкової накладної (розрахунку коригування), оформленої та зареєстрованої в ЄРПН у встановлених Податковим кодексом України випадках та порядку (пункт 4.3 Договору 2);
- строк поставки продукції вказаний у специфікації; за погодженням з покупцем допускається поставка продукції партіями (пункт 5.1 Договору 2);
- датою поставки вважається дата видаткової накладної на продукцію, що підтверджує надходження продукції на склад вантажоодержувача (пункт 5.4 Договору 2);
- у випадку якщо покупець прострочив виконання грошового зобов'язання за Договором 2 у частині оплати за поставлену продукцію, на вимогу постачальника покупець зобов'язаний сплатити постачальнику 1 (один) % річних від простроченої суми (пункт 7.12 Договору 2);
- Договір 2 набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2023, а в частині оплати за поставлену продукцію - до повного розрахунку; стосовно виконання гарантійних зобов'язань постачальника, передбачених Договором 2, останній діє до закінчення строку дії гарантії на продукцію (пункт 10.1 Договору 2).
Відповідно до додатку №1 до Договору 2 (специфікація №1) строк поставки продукції у кількості 7 000 кг та на суму 740 880 грн погоджено до 30.06.2023 або протягом 30 календарних днів з моменту підписання Договору 2, залежно від того, що настане раніше.
Згідно з додатком №2 до Договору 2 (специфікація №2) строк поставки продукції у кількості 9 000 кг і 4,32 тонн та на загальну суму 1 402 229,83 грн погоджено до 30.06.2023 або протягом 30 календарних днів з моменту підписання Договору 2, залежно від того, що настане раніше.
За додатком №3 до Договору 2 (специфікація №3) строк поставки продукції у кількості 2,62 тонн і 31,0 кг та на загальну суму 280 668,04 грн погоджено до 30.06.2023 або протягом 30 календарних днів з моменту підписання Договору 2, залежно від того, що настане раніше.
На виконання умов Договору 2 позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято продукцію на загальну суму 2 396 199,71 грн, що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними від 07.09.2023 №КСМ-0907-51 на суму 945 000 грн, від 14.09.2023 №КСМ-0914-41 на суму 457 229,83 грн, від 14.09.2023 №КСМ-0914-42 на суму 270 024,28 грн і від 14.09.2023 №КСМ-0914-21 на суму 723 945,60 грн, та актами приймання-передачі ТМЦ від 18.09.2023 №816 на суму 945 000 грн, від 18.09.2023 №816/3 на суму 38 102,48 грн, від 22.09.2023 №817/1 на суму 419 127,35 грн, від 22.09.2023 №817/2 на суму 270 024,28 грн і від 05.10.2023 №041-37/1559 на суму 723 945,60 грн.
У позовній заяві Товариство вказує, що за Договором 2 відповідачем було частково здійснено платежі, а саме 06.03.2024 сплачено 300 000 грн платіжною інструкцією №485.
Відтак, заборгованість за Договором 2 становить 2 096 199,71 грн.
09.06.2023 Товариством (постачальник) і Компанією в особі відокремленого підрозділу «Централізовані закупівлі» (покупець) було укладено Договір 1, за умовами якого:
- постачальник зобов'язується в порядку і на умовах, визначених у Договорі 1, поставити оливу моторну М-20Г2 виробництва ТОВ «КСМ Протек», Україна (далі - продукція) для потреб ВП «Хмельницька АЕС» Компанії (далі - кінцевий споживач), а покупець зобов'язується в порядку і на умовах, визначених у Договорі 1, прийняти і оплатити продукцію (пункт 1.1 Договору 1);
- ціна Договору 1 без ПДВ становить 4 000 000 грн, крім того ПДВ - 800 000 грн; загальна сума Договору 1 становить 4 800 000 грн з ПДВ (пункт 3.1 Договору 1);
- покупець сплачує вартість поставленої продукції протягом 120 календарних днів з дати підписання сторонами акта (актів) приймання-передачі продукції (пункт 4.2 Договору 1);
- оплата покупцем частини вартості поставленої партії продукції, розмір якої відповідає сумі податку на додану вартість, здійснюється виключно після надання постачальником податкової накладної (розрахунку коригування), оформленої та зареєстрованої в ЄРПН у встановлених Податковим кодексом України випадках та порядку (пункт 4.3 Договору 1);
- строк поставки продукції вказаний у специфікації; за погодженням з покупцем, допускається поставка продукції партіями (пункт 5.1 Договору 1);
- датою поставки вважається дата видаткової накладної на продукцію, що підтверджує надходження продукції на склад вантажоодержувача (пункт 5.4 Договору 1);
- у випадку якщо покупець прострочив виконання грошового зобов'язання за Договором 1 у частині оплати за поставлену продукцію, на вимогу постачальника покупець зобов'язаний сплатити постачальнику 1 (один) % річних від простроченої суми (пункт 7.12 Договору 1);
- Договір 1 набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2023, а в частині оплати за поставлену продукцію - до повного розрахунку; стосовно виконання гарантійних зобов'язань постачальника, передбачених Договором 2, останній діє до закінчення строку дії гарантії на продукцію (пункт 10.1 Договору 1).
Відповідно до додатку №1 до Договору 1 (специфікація №1) строк поставки продукції у кількості 40 000 кг та на суму 4 800 000 грн погоджено до 31.08.2023.
На виконання умов Договору 1 позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято продукцію на загальну суму 4 773 600 грн, що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними від 05.07.2023 №КСМ-0705-7 на суму 2 824 800 грн і від 09.08.2023 №КСМ-0809-19 на суму 1 948 800 грн, та актами приймання-передачі ТМЦ від 06.07.2023 №771 на суму 2 824 800 грн і від 10.08.2023 №786/1 на суму 1 948 800 грн.
У позовній заяві Товариство вказує, що за Договором 1 відповідачем було частково здійснено платежі, а саме 17.01.2024 сплачено 257 000 грн платіжною інструкцією №79, 06.02.2024 - 500 000 грн платіжною інструкцією №206, 29.03.2024 - 500 000 грн платіжною інструкцією №643, всього 1 257 000 грн.
Отже, заборгованість за Договором 1 на день звернення позивача до суду з даним позовом становить 3 516 600 грн.
Претензією від 11.03.2024 №01-03/02-п Товариство вимагало сплатити 4 773 600 грн заборгованості за Договором 1, а також 1 510,78 грн пені, 66 923,02 грн втрат від інфляції та 45 323,35 грн 3% річних.
Слід зазначити, що 06.05.2024 платіжною інструкцією №934 відповідачем було сплачено 1 300 000 грн заборгованості за Договором 1.
Під час попереднього розгляду судом (суддя Сівакова В.В.) даної справи позивачем було подано суду:
- 21.05.2024 заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій Товариство просить стягнути з відповідача 4 501 861,66 грн, з яких:
2 216 600 грн основного боргу; 17 972,57 грн пені; 117 182,47 грн втрат від інфляції та 53 906,91 грн 3% річних за неналежне виконання Договору 1;
2 096 199,71 грн основного боргу; 8 968,15 грн пені; 44 174,17 грн втрат від інфляції та 26 904,45 грн 3% річних за неналежне виконання Договору 2;
- 05.06.2024 заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій Товариство просить стягнути з відповідача 269 108,72 грн, з яких:
17 972,57 грн пені, 117 182,47 грн втрат від інфляції та 53 906,91 грн 3% річних за неналежне виконання Договору 1;
8 968,15 грн пені, 44 174,17 грн втрат від інфляції та 26 904,45 грн 3% річних за неналежне виконання Договору 2.
Наведені заяви були прийняті судом (суддя Сівакова В.В.) до розгляду.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ. ПОЗИЦІЯ СУДУ
Частинами першою і другою статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 625 ЦК України).
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Частиною першою статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).
Отже, з огляду на порушення відповідачем строків оплати поставленої позивачем продукції, останнім нарахованого Компанії в особі Філії 17 972,57 грн пені та 53 906,91 грн 3% річних за неналежне виконання умов Договору 1, і 8 968,15 грн пені та 26 904,45 грн 3% річних за неналежне виконання умов Договору 2.
Нараховуючи відповідачу пеню за Договорами позивач посилається на пункти 7.12 Договорів, в яких вказано, що у випадку, якщо покупець прострочив виконання грошового зобов'язання за договором у частині оплати за поставлену продукцію, на вимогу постачальника покупець зобов'язаний сплатити постачальнику 1 (один) % річних від простроченої суми.
Позивач зазначає, що оскільки вказаний пункт міститься у розділі VII Договорів «Відповідальність сторін», не має посилання на те, що ним визначено інший розмір процентів в порядку, передбаченому статтею 625 ЦК України та те, що пеня зазвичай встановлюється у відсотковому відношенні, можна зробити правомірний висновок, що даним пунктом сторони узгодили штрафну санкцію - пеню у розмірі 1% річних від простроченої суми; з огляду на вказане, згідно з положеннями пунктів 7.12 Договорів, за згодою сторін було передбачено саме штрафну санкцію (пеню), у розмірі 1 (один) % річних від простроченої суми. Оскільки вказана норма договору не має посилання на статтю 625 ЦК України і в інших умовах не зазначено, про те, що це зменшений розмір 3% річних, передбачений за статтею 625 ЦК України.
Так, за положеннями частини третьої статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до частини першої статті 230 Господарського кодексу України (далі - ГК України) штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з частиною шостою статті 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, зі змісту пунктів 7.12 Договорів та вказаних норм ЦК України і ГК України вбачається, що за своєю правовою природою визначені пунктами 7.12 Договорів проценти є саме річними процентами, які нараховуються на підставі статті 625 ЦК України, а не пенею у розумінні статей 549 ЦК України, 230 і 231 ГК України.
Стосовно доводів позивача про те, що пункти 7.12 Договорів містяться у розділі «Відповідальність сторін», не мають посилань на статтю 625 ЦК України та пеня зазвичай встановлюється у відсотковому відношенні, то такі пункти не мають і посилань на статтю 549 ЦК України та статтю 343 ГК України, окрім того стаття 625 ЦК України має назву «Відповідальність за порушення грошового зобов'язання», а отже і нарахування іншого розміру процентів річних від простроченої суми, ніж встановлено законом підлягає включенню до розділу «Відповідальність сторін» Договорів.
Отже, позивачем неправомірно нараховано відповідачу суми пені, а тому у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 17 972,57 грн пені за Договором 1 та 8 968,15 грн пені Договором 2, слід відмовити.
Що ж до процентів річних, то слід зазначити таке.
Судом перевірено розрахунок суми 3% річних за Договором 1 і періоди їх нарахування та встановлено, що він неправильний з огляду на таке:
- за умовами пункту 4.2 Договору 1 покупець сплачує вартість поставленої продукції протягом 120 календарних днів з дати підписання сторонами акта (актів) приймання-передачі продукції;
- відтак, за актом приймання-передачі ТМЦ від 06.07.2023 №771 відповідач мав сплатити кошти до 03.11.2023 включно, а за актом приймання-передачі ТМЦ від 10.08.2023 №786/1 до 08.12.2023 включно;
- крім того, позивачем не взято до уваги, що пунктом 7.12 Договору 1 сторони погодили, що у випадку якщо покупець прострочив виконання грошового зобов'язання за Договором 1 у частині оплати за поставлену продукцію, на вимогу постачальника покупець зобов'язаний сплатити постачальнику 1 (один) % річних від простроченої суми.
Отже, за перерахунком суду сума 1% річних за Договором 1 та періоди їх нарахування становлять:
- 5 804,38 грн з 04.11.2023 (оскільки 03.11.2023 останній 120 день для оплати заборгованості за актом приймання-передачі ТМЦ від 06.07.2023 №771 на суму 2 824 800 грн) по 17.01.2024 (оскільки 17.01.2024 відповідачем сплачено 257 000 грн заборгованості);
- 2 135,67 грн з 09.12.2023 (оскільки 08.12.2023 останній 120 день для оплати заборгованості за актом приймання-передачі ТМЦ від 10.08.2023 №786/1 на суму 1 948 800 грн) по 17.01.2024 (дата, визначена позивачем у розрахунку);
- 2 474,85 грн з 18.01.2024 (нарахованих на 4 516 600 грн загальної заборгованості за актами приймання-передачі ТМЦ від 06.07.2023 №771 і від 10.08.2023 №786/1) по 06.02.2024 (оскільки 06.02.2024 відповідачем сплачено 500 000 грн);
- 5 722,28 грн з 07.02.2024 (нарахованих на 4 016 600 грн загальної заборгованості за актами приймання-передачі ТМЦ від 06.07.2023 №771 і від 10.08.2023 №786/1) по 29.03.2024 (оскільки 29.03.2024 відповідачем сплачено 500 000 грн);
- 1 637,87 грн з 30.03.2024 (нарахованих на 3 516 600 грн загальної заборгованості за актами приймання-передачі ТМЦ від 06.07.2023 №771 і від 10.08.2023 №786/1) по 15.04.2024 (дата, визначена позивачем у розрахунку).
Перевіривши розрахунок 3% річних за Договором 2 і періоди їх нарахування, суд встановив, що він неправильний, оскільки:
- за умовами пункту 4.2 Договору 2 покупець сплачує вартість поставленої продукції протягом 45 робочих днів з дати підписання сторонами акта (актів) приймання-передачі продукції;
- відтак, за актами приймання-передачі ТМЦ від 18.09.2023 №816 і №816/3 відповідач мав сплатити кошти до 20.11.2023 включно, за актами приймання-передачі ТМЦ від 22.09.2023 №817/1 і №817/2 - до 24.11.2023 включно, а за актом приймання-передачі ТМЦ від 05.10.2023 №041-37/1559 до 07.12.2023 включно;
- крім того, позивачем не взято до уваги, що пунктом 7.12 Договору 2 сторони погодили, що у випадку якщо покупець прострочив виконання грошового зобов'язання за Договором 2 у частині оплати за поставлену продукцію, на вимогу постачальника покупець зобов'язаний сплатити постачальнику 1 (один) % річних від простроченої суми.
Отже, за перерахунком суду сума 1% річних за Договором 2 та періоди їх нарахування становлять:
2 855,04 грн з 21.11.2023 (нарахованих на 983 102,48 грн заборгованості за актами приймання-передачі ТМЦ від 18.09.2023 №816 на суму 945 000 грн і від 18.09.2023 №816/3 на суму 38 102,48 грн) по 05.03.2024 (оскільки 06.03.2024 відповідачем сплачено 300 000 грн);
1 925,85 грн з 25.11.2023 (нарахованих на 689 151,63 грн заборгованості за актами приймання-передачі ТМЦ від 22.09.2023 №817/1 на суму 419 127,35 грн і від 22.09.2023 №817/2 на суму 270 024,28 грн) по 05.03.2024 (дата, визначена позивачем у розрахунку);
1 765,24 грн з 08.12.2023 (нарахованих на 723 945,60 грн заборгованості за актом приймання-передачі ТМЦ від 05.10.2023 №041-37/1559) по 05.03.2024 (дата, визначена позивачем у розрахунку);
2 354,64 грн з 06.03.2024 (нарахованих на 2096199,71 грн заборгованості за актами приймання-передачі ТМЦ від 18.09.2023 №816, від 18.09.2023 №816/3, від 22.09.2023 №817/1, від 22.09.2023 №817/2 і від 05.10.2023 №041-37/1559) по 15.04.2024 (у розрахунку позивач вказав 15.04.2025, проте у кількості днів у періоді нарахування зазначено 41, а тому позивачем допущено описку у році).
Сума 1% річних за Договором 1 за перерахунком суду становить 17 775,05 грн, а за Договором 2 - 8 900,77 грн, та підлягають стягненню з відповідача; у стягненні решти сум 1% річних за Договором 1 (36 131,86 грн) і Договором 2 (18 003,68 грн) слід відмовити.
У відзиві на позов відповідач просить суд зменшити на 90% розміри штрафу, пені, відсотків річних та втрат від інфляції, нарахованих позивачем відповідно до статті 233 ГК України та частини третьої статті 551 ЦК України. Суд розглядає наведене клопотання в частині відсотків річних.
Крім того, 03.06.2024 відповідачем подано суду клопотання про зменшення розміру заявлених до стягнення 1% річних до 0,1% річних.
Так, чинне цивільне законодавство України не містить чіткого визначення поняття «санкція».
У науці цивільного права сутність санкції як правового засобу в механізмі правового регулювання цивільних відносин розуміють як фінансово-правову міру відповідальності.
Санкції як правові засоби, спрямовані на забезпечення інтересів суб?єктів цивільних правовідносин і захист цивільних прав та інтересів, мають такі ознаки:
- спрямовані на усунення перешкод у задоволенні інтересів учасників цивільних правовідносин;
- виступають елементами механізму правового регулювання цивільних відносин і забезпечують його ефективне функціонування;
- призводять до негативних наслідків для особи, яка не виконала цивільного обов?язку, встановленого законом чи договором.
Можна сформулювати таке визначення санкції, як певного негативного наслідку, встановленого законом або договором, який застосовується в разі невиконання (неналежного виконання) цивільно-правового обов?язку, порушення заборон, обмежень та в інших випадках, встановлених законом.
З аналізу змісту статей 524 та 533 ЦК України можна зробити висновок, що цивільне законодавство містить визначення грошового зобов?язання, як такого, що виражається в грошовій одиниці України або грошовому еквіваленті в іноземній валюті і стосується права однієї особи сплатити певну кількість грошей, а іншої сторони - їх отримати.
Згідно із частиною першою статті 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов?язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов?язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов?язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.
За змістом статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов?язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов?язання.
Суб?єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
Визначення розміру штрафних санкцій передбачено у статті 231 ГК України, якою встановлено, що законом щодо окремих видів зобов?язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
Стаття 233 ГК України регулює питання зменшення розміру штрафних санкцій. Так, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов?язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов?язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов?язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Погоджуючись зі зменшенням загального розміру процентів річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов?язання, Велика Палата Верховного Суду вважала їх господарськими санкціями, розмір яких може бути зменшений у розумінні наведених норм матеріального права.
Проте, такий висновок не враховує наведених далі вимог закону.
Статтею 625 ЦК України встановлено відповідальність за порушення грошового зобов?язання. Так, частиною першою цієї статті визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов?язання.
У частині другій зазначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов?язання, на вимогу кредитора зобов?язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі І «Загальні положення про зобов??язання» книги 5 ЦК України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов?язання і дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов?язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов?язань.
Зазначена норма передбачає, що проценти та індекс інфляції, що стягуються у разі порушення стороною грошового зобов?язання, має компенсаційний, а не штрафний характер.
За змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування трьох процентів річних входять до складу грошового зобов?язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов?язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.
Проценти, передбачені статтею 625 ЦК України, за своєю природою є відшкодуванням кредитору понесених втрат за несвоєчасне повернення грошових коштів. Тобто такі проценти є гарантією для кредитора у вигляді настання певних правових наслідків для боржника через неналежне виконання ним взятих за договором зобов?язань.
Отже, наслідки прострочення боржником грошового зобов?язання у вигляді трьох процентів річних (або їх іншого розміру, погодженого сторонами у договорі) не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов?язання.
За приписами статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 129, 233, 236 - 238, 240 та 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «КСМ-Трейд» (вул. Костянтинівська, буд. 15, літера А, м. Київ, 04071; ідентифікаційний код 37333587) до Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (вул. Назарівська, буд. 3, м. Київ, 01032; ідентифікаційний код 24584661) в особі Філії «Відокремлений підрозділ «Централізовані закупівлі» (вул. Франка Івана, буд. 31, м. Київ, 01054; ідентифікаційний код 26251923) про стягнення 17 972,57 грн пені та 53 906,91 грн 3% річних за договором поставки від 09.06.2023 №53-129-01-23-02785, і 8 968,15 грн пені та 26 904,45 грн 3% річних за договором поставки від 24.05.2023 №53-129-01-23-0272 задовольнити частково.
2. Стягнути з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (вул. Назарівська, буд. 3, м. Київ, 01032; ідентифікаційний код 24584661) в особі Філії «Відокремлений підрозділ «Централізовані закупівлі» (вул. Франка Івана, буд. 31, м. Київ, 01054; ідентифікаційний код 26251923) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КСМ-Трейд» (вул. Костянтинівська, буд. 15, літера А, м. Київ, 04071; ідентифікаційний код 37333587): 17 775 (сімнадцять тисяч сімсот сімдесят п'ять) грн 05 коп. 1% річних за договором поставки від 09.06.2023 №53-129-01-23-02785; 8 900 (вісім тисяч дев'ятсот) грн 77 коп. 1% річних за договором поставки від 24.05.2023 №53-129-01-23-0272 та 320 (триста двадцять) грн 11 коп. судового збору.
3. Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.
4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КСМ-Трейд» (вул. Костянтинівська, буд. 15, літера А, м. Київ, 04071; ідентифікаційний код 37333587) на користь Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (вул. Назарівська, буд. 3, м. Київ, 01032; ідентифікаційний код 24584661) в особі Філії «Відокремлений підрозділ «Централізовані закупівлі» (вул. Франка Івана, буд. 31, м. Київ, 01054; ідентифікаційний код 26251923) 2 734 (дві тисячі сімсот тридцять чотири) грн 04 коп. судового збору за подання апеляційної скарги і 3 675 (три тисячі шістсот сімдесят п'ять) грн 49 коп. судового збору за подання касаційної скарги.
6. Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 18.11.2025.
Суддя Оксана Марченко