ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
0,2
про відмову у відкритті провадження
м. Київ
18.11.2025Справа № 910/13958/25
За позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
До 1) Акціонерного товариства «Українська оборонна промисловість» (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 36)
2) Приватне акціонерне товариство «Науково-виробниче об'єднання «Київський завод автоматики» (04116, м. Київ, вул. Старокиївська, буд. 10)
про зобов'язання вчинити дію щодо нарахування премій та стягнення моральної шкоди
Суддя Бондаренко - Легких Г. П.
Без виклику представників.
ОСОБА_1 (позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Українська оборонна промисловість» (відповідач-1) та Приватного акціонерного товариства «Науково-виробниче об'єднання «Київський завод автоматики» (відповідач-2), в якому просить суд:
- Зобов'язати Акціонерне товариство «УКРАЇНСЬКА ОБОРОННА ПРОМИСЛОВІСТЬ» (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 36; ідентифікаційний код: 37854297) визначити розмір премії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ), за 2024 рік, як Голові Правління Приватного акціонерного товариства "Науково-виробниче об'єднання "Київський завод автоматики" (04116, Україна, місто Київ, вулиця Старокиївська, будинок 10; ідентифікаційний код: 14309356), з урахуванням картки оцінки досягнень ЦКР наданої Акціонерним товариством «УКРАЇНСЬКА ОБОРОННА ПРОМИСЛОВІСТЬ» (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 36; ідентифікаційний код: 37854297) за вих. № 276/ЦКР від 12.05.2025.
- Зобов'язати Акціонерне товариство «УКРАЇНСЬКА ОБОРОННА ПРОМИСЛОВІСТЬ» (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 36; ідентифікаційний код: 37854297) визначити розмір премії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ), за ІІ квартал 2025 року, як Голові Правління Приватного акціонерного товариства "Науково-виробниче об'єднання "Київський завод автоматики" (04116, Україна, місто Київ, вулиця Старокиївська, будинок 10; ідентифікаційний код: 14309356), з урахуванням картки оцінки досягнень ЦКР наданої Акціонерним товариством «УКРАЇНСЬКА ОБОРОННА ПРОМИСЛОВІСТЬ» (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 36; ідентифікаційний код: 37854297) за вих. № 474/ЦКР від 09.09.2025 р.
- Зобов'язати Приватне акціонерне товариство "Науково-виробниче об'єднання "Київський завод автоматики" (04116, Україна, місто Київ, вулиця Старокиївська, будинок 10; ідентифікаційний код: 14309356) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ) премію за 2024 рік та ІІ квартал 2025 року на основі розміру, визначеного Акціонерним товариством «УКРАЇНСЬКА ОБОРОННА ПРОМИСЛОВІСТЬ» (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 36; ідентифікаційний код: 37854297).
- Стягнути з Акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ОБОРОННА ПРОМИСЛОВІСТЬ» (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 36; ідентифікаційний код: 37854297) та Приватного акціонерного товариства "Науково-виробниче об'єднання "Київський завод автоматики" (04116, Україна, місто Київ, вулиця Старокиївська, будинок 10; ідентифікаційний код: 14309356) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ) моральну шкоду у розмірі 100000 (сто тисяч) гривень 00 копійок.
Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд дійшов до наступних висновків.
З огляду на п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Поняття "суд, встановлений законом" стосується не лише правової основи існування суду, але й дотримання ним норм, які регулюють його діяльність (п.24 рішення Європейського суду з прав людини від 20.07.2006 у справі "Сокуренко і Стригун проти України", заяви №29458/04 та №29465/04).
Судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом (ст. 125 Конституції України).
З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародне і національне законодавство передбачає принцип спеціалізації судів.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наводила критерії розмежування судової юрисдикції. Такими критеріями є передбачені законом умови, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, як-то: суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка у законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.01.2021 у справі №127/21764/17, від 23.03.2021 у справі 367/4695/20).
При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Частиною 1 статті 45 ГПК України передбачено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.
Статтею 20 ГПК визначено, що господарські суди розглядають, зокрема, справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів (п.3 ч.1 ст.20 ГПК).
У даній справі позивач зазначає, що до 11.08.2025 перебував на посаді Голови Правління відповідача-2 та був звільнений на підставі рішення позачергових дистанційних загальних зборів акціонерів відповідача-2, що оформлено протоколом від 11.08.2025.
Згідно п. 12.1. та п. 12.7. Статуту відповідача-2, що долучений позивачем до позову у редакції 2021 року затвердженій рішенням загальних зборів акціонерів відповідача-2, що оформлене протоколом №27 від 27.05.2021 - правління є колегіальним виконавчим органом Товариства, що здійснює управління оперативно-господарською, поточною діяльністю Товариства та організовує виконання рішень Загальних зборів та Наглядової Ради Товариства. До складу Правління входять: Голова Правління, Перший заступник Голови Правління, Заступник Голови Правління, 2 (два) члени Правління.
Однак у межах даного спору позивач, як колишній член колегіального виконавчого органу (правління), не оскаржує рішення позачергових дистанційних загальних зборів акціонерів відповідача-2, що оформлено протоколом від 11.08.2025 щодо звільнення його з посади Голови Правління відповідача-2, а заявляє лише вимоги щодо зобов'язання визначити розмір премії та виплатити премію за 2024 та ІІ квартал 2025 року, а також щодо стягнення моральної шкоди, у зв'язку з порушенням умов на справедливу оплату праці з урахуванням премій.
Поряд з цим, підставами позову позивач визначає протиправну бездіяльність відповідачів, яка полягає у тривалому не виконанні обов'язків визначених умовами Контракту №12К/22 від 22.12.2022 щодо виплати заробітку (премій) у розмірі визначеному рішенням річних дистанційних загальних зборів акціонерів відповідача-2, що оформлено протоколом №31 від 05.05.2025 та рішенням наглядової ради відповідача-2, що оформлено протоколом №140 від 01.08.2025.
Відповідних рішень загальних зборів акціонерів відповідача-2 від 05.05.2025 та наглядової ради від 01.08.2025 позивач також не оскаржує.
Відповідно до частини 5 статті 58 Закону України «Про акціонерні товариства» права та обов'язки членів виконавчого органу акціонерного товариства визначаються цим Законом, іншими актами законодавства, статутом товариства та/або положенням про виконавчий орган товариства, а також контрактом, що укладається з кожним членом виконавчого органу. Від імені товариства контракт підписує голова наглядової ради чи особа, уповноважена на таке підписання наглядовою радою.
За правилами частини четвертої статті 62 Закону України «Про акціонерні товариства» посадовим особам органів акціонерного товариства виплачується винагорода лише на умовах, передбачених цивільно-правовими або трудовими договорами (контрактами), укладеними з ними.
Трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ними органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін (частина перша статті 21 КЗпП України).
Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України (частина третя статті 21 КЗпП України).
Оплата праці за контрактом визначається за угодою сторін на підставі чинного законодавства, умов колективного договору і пов'язана з виконанням умов контракту (стаття 20 Закону України «Про оплату праці»).
Згідно зі статтею 2 Закону України «Про оплату праці» до структури заробітної плати входять основна заробітна плата, додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати.
У постанові від 19.02.2024 по справі №760/1125/20-ц Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду виснував, що з урахуванням того, що спірні правовідносини з виплати премій, регулюються трудовим контрактом, тому саме його положення мають враховувати суди та застосовувати під час вирішення спору про виплату премій працівникові, враховуючи принципи свободи та обов'язковості для сторін укладеного ними договору.
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 13.11.2024 у справі №466/10073/22з посиланням на правову позицію висловлену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.09.2019 року у справі № 921/36/18 (провадження № 12-293гс18), зазначив, що відносини сторін щодо оплати часу зупинення роботи посадової особи, переведення її на іншу роботу (у тому числі тимчасового), звільнення посадової особи регулюються нормами КЗпП України. Спори з цього приводу є трудовими спорами. Такі спори розглядаються за правилами ЦПК України.
Відтак, скасовуючи судові рішення про закриття провадження у справі, Верховний Суд дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що позивачка не оспорювала жодних рішень зборів ОСББ про її звільнення з посади голови правління, а мала на меті лише захист своїх трудових прав та відшкодування завданої їй бездіяльністю відповідача шкоди, з огляду на що виснував, що правовідносини між сторонами не є корпоративними, отже спір підлягав вирішенню судом цивільної юрисдикції.
У даному випадку, метою подання позову є захист особистих майнових прав ОСОБА_1 на отримання премій за виконану працю як складової заробітної плати понад основну винагороду, після звільнення у відповідному розрахунку та моральної шкоди, завданої у зв'язку з не виплатом таких премій ОСОБА_1 як фізичній особі, що на переконання суду відноситься до категорії трудових спорів, пов'язаних виключно із виплатою заробітної плати, та не є корпоративним спором.
Додатково, сам позивач зазначає, що він звільнений від сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" як позивачі у справах про стягнення заробітної плати, а отже він захищає своє право на отримання премій за результат виконаної роботи під час перебування на посаді.
На переконання суду, у даній справі спір щодо встановлення розміру та виплати премій, а також моральної шкоди згідно п. 3 ч. 1 ст. 20 ГПК УКраїни не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, оскільки за своїм суб'єктним складом, предметом спору, обраним позивачем способом захисту порушених прав та характером спірних правовідносин спір є приватно-правовим і підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства (подібні висновки також містяться у постановах Верховного Суду від 14.06.2023 у справі №569/26484/21, від 13.07.2022 у справі №336/8047/20).
Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства (пункт 1 частини 1 статті 175 ГПК України).
Про відмову у відкритті провадження у справі постановляється ухвала не пізніше п'яти днів з дня надходження заяви. Така ухвала надсилається заявникові не пізніше наступного дня після її постановлення в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу (частина 3 статті 175 ГПК України).
До ухвали про відмову у відкритті провадження у справі, що надсилається заявникові, додаються позовні матеріали. Копія позовної заяви залишається в суді Кодексу (частина 4 статті 175 ГПК України).
Ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі може бути оскаржено. У разі скасування цієї ухвали позовна заява вважається поданою в день первісного звернення до суду (частина 5 статті 175 ГПК України).
Відмовляючи у відкритті провадження з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи (частина 6 статті 175 ГПК України).
Керуючись статтями 3, 4, 20, 175, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Відмовити у відкритті провадження у справі №910/13958/25 за позовом ОСОБА_1 .
2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та підлягає оскарженню в порядку, передбаченому статтями 254-257 ГПК України.
Суддя Г.П. Бондаренко - Легких