ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
0,2
м. Київ
18.11.2025Справа № 910/14113/25
Суддя Господарського суду міста Києва Демидов В.О., розглянувши матеріали позовної заяви Комунального підприємства виконавчого органу КИЇВРАДИ (Київської міської державної адміністрації) "КИЇВКОМУНСЕРВІС" (04053, місто Київ, вулиця Кудрявська, будинок 23) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення 67 983,63 грн.
13.11.2025 в системі «Електронний суд» представником Комунального підприємства виконавчого органу КИЇВРАДИ (Київської міської державної адміністрації) "КИЇВКОМУНСЕРВІС" сформовано позовну заяву до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором №ВП-28992-П про надання послуг з вивезення твердих побутових відходів від 27.10.2023 року у сумі 67983,63 грн. та була передана 14.11.2025 судді Демидову В.О. відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
Розглянувши матеріали позовної заяви, Господарський суд міста Києва дійшов висновку про необхідність передачі позовної заяви та доданих до неї документів за територіальною підсудністю до господарського суду Харківської області з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів позовної заяви, а саме у шапці останньої позивачем вказано, що місцезнаходження відповідача - АДРЕСА_1.
Судом здійснено перевірку місцезнаходження відповідача за кодом РНОКПП НОМЕР_1 відповідно до останньої, місцезнаходженням ОСОБА_1 є АДРЕСА_1 .
Відповідно до приписів статті 27 Господарського процесуального кодексу України позов пред'являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Відповідно до приписів частини 5 статті 29 ГПК України позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред'являтися також за місцем виконання цих договорів.
Правила цієї статті застосовуються до зобов'язань, виконання яких з урахуванням їх особливостей можливе лише у певному місці. У разі якщо така особливість не визначена і не вбачається зі специфіки спірних відносин, то підсудність справи визначається за загальними правилами підсудності.
В обґрунтування розгляду даного спору Господарським судом міста Києва позивач зазначає, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Консоль» (суборендодавець) та ФОП Елгаж Бассам Абдул Карім (суборендатор) було укладено договір суборенди № 22/23 від 01.04.2023 року.
Згідно пункту 1.1 вищезазначеного договору, суборендодавець надає в суборендне платне користування, а Суборендар приймає від Суборендодавця частину нежитлового приміщення загальною площею 38,7 кв.м., розташоване за адресою: вул. Шота Руставелі (літ. А), буд.8 в м.Києві для розміщення закладу громадського харчування та зобов'язується сплачувати Суборендодавцю плату за користування Приміщенням.
Оскільки нерухоме майно знаходиться в місті Києві, позивач вважає, що позовна заява по цій справі повинна розглядатися Господарським судом м. Києва. Зокрема представник посилається на правову позицію викладену у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 по справі № 911/2390/18.
Предметом позову у даному спорі є стягнення з ОСОБА_1 на користь КП «Київкомунсервіс» заборгованість за договором №ВП-28992-П про надання послуг з вивезення твердих побутових відходів від 27.10.2023 року у сумі 67983,63 грн.
Згідно з положеннями частини першої статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Суд, здійснюючи правосуддя, забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави (підпункт 4.1 пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі про призначення судом більш м'якого покарання від 2 листопада 2004 року N 15-рп/2004). Тому в контексті статті 55 Конституції України органи судової влади здійснюють функцію захисту майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних або юридичних осіб у сфері цивільних і господарських правовідносин.
За змістом рішення Конституційний Суд України від 01.12.2004 року у справі №1-10/2004 року щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний інтерес), поняття "право" та "охоронюваний законом інтерес" особи, що вживаються в законах, знаходяться у логічно- смисловому зв'язку та означають прагнення до користування матеріальним та/або нематеріальним благом, легітимний дозвіл, що є об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних потреб особи, які не суперечать Конституції та законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально- правовим засадам.
Частиною 1-4 статті 4 Господарського процесуального кодексу України визначено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що Господарський процесуальний кодекс України, визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Зазначене право на звернення до суду може бути реалізоване у визначеному процесуальним законом порядку, оскільки воно зумовлене дотриманням процесуальної форми, передбаченої для цього чинним законодавством, а також встановленими ним передумовами для звернення до суду.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у параграфі 24 свого рішення від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" зазначив, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін "суд, встановлений законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.
Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.
У параграфі 3 глави 2 розділу І Господарського процесуального кодексу України сформульовані правила територіальної юрисдикції (підсудності). У вказаному параграфі ГПК України встановлені вимоги щодо визначення загальної підсудності (стаття 27), особливості визначення підсудності справи, у якій однією зі сторін є суд або суддя (стаття 28), правила альтернативної підсудності (стаття 29) та правила виключної підсудності (стаття 30).
Відповідно до частин першої, другої статті 27 Господарського процесуального кодексу України позов пред'являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Правила ж виключної територіальної підсудності передбачені у статті 30 Господарського процесуального кодексу України, перелік категорій справ у якій розширеному тлумаченню не підлягає.
Виключна підсудність є особливим видом територіальної підсудності, правила якої забороняють застосування при пред'явленні позову інших норм, що регулюють інші види територіальної підсудності, передбачені у статтях 27 - 29 Господарського процесуального кодексу України.
Частиною 3 ст. 30 Господарського процесуального кодексу України визначено, що спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.
Як визначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 911/2390/18, забезпечуючи єдність у застосуванні процесуального законодавства, враховуючи положення статті 181 ЦК України, до спорів з приводу нерухомого майна належать позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
У чинній редакції ГПК України, частина третя статті 30 цього Кодексу вказує на виключну підсудність справ у спорах, що виникають з приводу нерухомого майна, господарським судам за місцезнаходженням майна або основної його частини, що відповідає змісту частини першої статті 30 ЦПК України.
За правилами чинного ГПК України виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном. Велика Палата Верховного Суду вважає, що словосполучення "з приводу нерухомого майна" у частині третій статті 30 ГПК України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов'язково виступає як безпосередньо об'єкт спірного матеріального правовідношення.
Таким чином, суд дійшов висновку, що спір у справі 910/14113/25 стосується стягнення боргу за договором №ВП-28992-П про надання послуг з вивезення твердих побутових відходів від 27.10.2023 року і не стосується спору стосовно правового режиму такого об'єкту, як об'єктів нерухомості, а стосується виключно правовідносин щодо надання певних послуг за договором №ВП-28992-П.
Подібна позиція викладена в Постанові Північного апеляційного господарського суду №910/100/25 від 26.03.2025.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що спір у даній справі не є таким, що має розглядатись за правилами виключної підсудності (ст. 30 Господарського процесуального кодексу України), тобто за місцезнаходженням об'єкта за адресою: вул. Шота Руставелі (літ. А), буд.8 в м. Києві, у Господарському суді міста Києва, оскільки спір у справі не стосується саме вказаного об'єкта, а стосується стягнення спірних коштів з відповідача за порушення договірних зобов'язань щодо наданих послуг.
Отже, оскільки в даному випадку спірні правовідносини не мають особливостей щодо виконання зобов'язань в чітко визначеному місці, то переданий на вирішення спір має бути розглянутий за загальними правилами підсудності, тобто в суді за місцезнаходженням відповідача - у Господарському суді Харківської області.
Згідно пункту 1 частини 1 статті 31 ГПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Спори між судами щодо підсудності не допускаються (частини 6 статті 31 ГПК України).
Таким чином, суд дійшов висновку про те, що матеріали позовної заяви Комунального підприємства виконавчого органу КИЇВРАДИ (Київської міської державної адміністрації) "КИЇВКОМУНСЕРВІС", слід направити за виключною підсудністю до господарського суду Харківської області.
Керуючись статтями 27, 31, 232- 235 ГПК України, суд
1. Передати матеріали позовної заяви Комунального підприємства виконавчого органу КИЇВРАДИ (Київської міської державної адміністрації) "КИЇВКОМУНСЕРВІС" до ОСОБА_1 про стягнення 67 983,63 грн за територіальною підсудністю до господарського суду Харківської області (майдан Свободи, 5/1, Харків, Харківська область, 61000).
Ухвала набрала законної сили 18.11.2025 та може бути оскаржена протягом десяти днів з моменту її підписання до Північного апеляційного господарського суду.
Суддя Владислав ДЕМИДОВ