ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
18.11.2025Справа № 910/11521/25
Суддя Господарського суду міста Києва Демидов В.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, справу за позовом Фермерського господарства "АРІЙ" (19842, Черкаська обл., Золотоніський р-н, селище Драбове-Барятинське, вул. Садова, будинок 10) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПТОВА ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ "СПЕЦ ПРОФІЛЬ" (01014, місто Київ, вул.Соловцова Миколи, будинок 2, офіс 38/3) про стягнення 113 236,27 грн,
без повідомлення (виклику) сторін,
12.09.2025 в системі «Електронний суд» представником Фермерського господарства "АРІЙ" сформовано позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПТОВА ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ "СПЕЦ ПРОФІЛЬ" про стягнення заборгованість в розмірі 113 236,27 грн. та була передана 15.09.2025 судді Демидову В.О. відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем було виставлено позивачу рахунок на оплату №250243 від 23.04.2025 року, який був оплачений позивачем частково, відповідно до платіжної інструкції від 29.04.2025 року №107 у сумі 67096 грн. 21 коп. та згідно платіжної інструкції №576 від 06.05.2025 року у сумі 44 730 грн.80 коп.
Позивач звернувся до Відповідача з Вимогою щодо повернення безпідставно отриманих коштів від 23.05.2025 року №28.
Відповідач своїм листом від 30.06.2025 року відмовився повертати безпідставно отримані кошти, зазначивши, що така сума була сплачена на підставі виставленого рахунку.
Окрім того у означеному листі відповідачем було зазначено: «Більш того, в подальшому ТОВ "ОПТОВА ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ "СПЕЦ ПРОФІЛЬ" було доставлено Фермерському господарству "АРІЙ" товар, що може бути підтверджено первинною документацією та надано на підписання всі необхідні документи».
З огляду на викладене позивач просить стягнути безпідставно отримані грошові кошти у розмірі 111 827,01 грн.; інфляційні збитки на загальну суму 444,18 грн.; 3% річних на загальну суму 965,08 грн.
Ухвалою суду від 18.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
03.11.2025 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, заперечуючи стосовно позовних вимог відповідач зазначив наступне:
- між ТОВ «ОПТОВА ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ» СПЕЦ ПРОФІЛЬ» та Фермерським господарством «АРІЙ» було укладено, у спрощеній формі, договір поставки по якому сторони погодили всі його істотні умови. На виконання умов договору ТОВ «ОПТОВА ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ» СПЕЦ ПРОФІЛЬ» було виставлено рахунок на оплату № 250237 від 22.04.2025 р., якій у відповідності до досягнутих домовленостей Фермерським господарством «АРІЙ» було частково оплачено;
- в подальшому ТОВ «ОПТОВА ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ» СПЕЦ ПРОФІЛЬ» було доставлено Фермерському господарству «АРІЙ» товар, що підтверджується Актом наданих послуг № 119 від 08.05.2025 р.
Таким чином у ТОВ «ОПТОВА ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ» СПЕЦ ПРОФІЛЬ» відсутні правові підстави для повернення на користь Фермерського господарства «АРІЙ» здійснену передоплату по рахунку на оплату № 250237 від 22.04.2025 р., як безпідставно набуті кошти.
14.11.2025 в системі «Електронний суд» представником позивача сформовано відповідь на відзив у відповідності до якого представник зокрема зазначив, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.09.2025 року відкрито провадження по справі та надано відповідачу 15-денний строк для подання відзиву на позовну заяву
В підсистемі Електронний суд в справі з'явився Відзив на позовну заяву, поданий відповідачем в паперовому вигляді з простроченням процесуального строку встановленому судом
Ухвалою суду від 18.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та запропоновано:
- відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали про відкриття провадження подати до суду відзив на позовну заяву із врахуванням вимог статті 165 ГПК України, з нормативно обґрунтованими поясненнями по суті заявлених вимог та доданням оригіналів для огляду та належним чином завірених копій підтверджуючих документів, на які міститься посилання у відзиві. Надати суду докази направлення відзиву з доданими до нього документами на адреси учасників справи;
- позивачу у п'ятиденний строк з дня отримання відзиву подати до суду відповідь на відзив із врахуванням вимог статті 166 ГПК України. Надати суду докази направлення відповіді на відзив з доданими до нього документами на адреси учасників справи;
- зазначено про обов'язок Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПТОВА ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ "СПЕЦ ПРОФІЛЬ" зареєструвати свій електронний кабінет.
З матеріалів справи вбачається, що надіслана на адресу відповідача ухвала суду про відкриття провадження за № відправлення 0610280967443 була повернута на адресу Господарського суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Таким чином ухвала суду від 18.09.2025 не була отримана відповідачем, а відтак здійснити відрахування п'ятнадцятиденного строку є неможливим, оскільки останній пов'язаний з отриманням відповідачем ухвали. Відповідачем свій обов'язок із реєстрацією електронного кабінету Товариством з обмеженою відповідальністю "ОПТОВА ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ "СПЕЦ ПРОФІЛЬ" не виконано.
У той же час в якості доказів надіслання відзиву на позовну заяву позивачу, Товариство з обмеженою відповідальністю "ОПТОВА ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ "СПЕЦ ПРОФІЛЬ" надало докази надіслання, а саме: опис вкладення із зазначенням трек №0820500884646.
Як вбачається із сайту УКРПОШТА поштове відправлення за трек №0820500884646 було вручено 01.11.2025.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до частини першої статті 118 цього Кодексу право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Відповідно до ст. 119 ГПК України, встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду (ч.2).
Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи (ч.3).
Тобто, встановлений судом процесуальний строк, може бути продовжений судом за заявою учасника справи, якщо таку заяву подано до закінчення цього строку.
Частиною 4 ст. 166 ГПК України передбачено, що відповідь на відзив подається в строк, встановлений судом. Суд має встановити такий строк подання відповіді на відзив, який дозволить позивачу підготувати свої міркування, аргументи та відповідні докази, іншим учасникам справи - отримати відповідь на відзив завчасно до початку розгляду справи по суті, а відповідачу - надати учасникам справи заперечення завчасно до початку розгляду справи по суті.
В ухвалі про відкриття провадження у справі було запропоновано позивачу у строк не пізніше п'ять днів з дня отримання відзиву на позовну заяву подати відповідь на відзив в порядку статті 166 Господарського процесуального кодексу України, копію якого направити відповідачу в той самий строк, докази направлення надати суду разом з відповіддю на відзив.
Оскільки відзив вручено позивачу 01.11.2025, що підтверджується відомостями із сайту УКРПОШТА за трек №0820500884646 то з урахуванням встановленого позивачу строку на подання відповіді на відзив, останній мав подати відповідь на відзив у строк до 06.11.2025.
У той же час позивачем було сформовано відповідь на відзив в системі «Електронний суд» 14.11.2025. Клопотань про поновлення строку на подання відповіді на відзив від позивача не надходило.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про залишення відповіді на відзив без розгляду на підставі ч. 2 ст. 118 ГПК України.
Ухвалою суду від 18.11.2025 виправлено описку в ухвалі Господарського суду міста Києва від 18.09.2025 у справі № 910/11521/25 шляхом зазначення суми заборгованості у розмірі 113 236,27 грн.
Згідно ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ОПТОВА ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ "СПЕЦ ПРОФІЛЬ" (далі Постачальник) виставило Фермерському господарству "АРІЙ" (далі Покупець) рахунок на оплату №250243 від 23.04.2025 на загальну суму 223 654,02 грн у тому числі ПДВ 37275,67 грн.
29.04.2025, відповідно до платіжної інструкції № 107 Фермерським господарством "АРІЙ" було перераховано грошові кошти Товариству з обмеженою відповідальністю "ОПТОВА ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ "СПЕЦ ПРОФІЛЬ" у розмірі 67 096,21 грн з призначенням платежу «оплата за профнастил по рахунку №250237 від 23.04.2025 р договір №23/04-1 від 23.04.2025 у т.ч. ПДВ 20% 11182,70 грн», а також платіжною інструкцією за № 576 від 06.05.2025 позивачем перераховано 44 730,80 грн з призначенням платежу «за профнастил по рахунку №250237 від 23.04.2025 р договір №23/04-1 від 23.04.2025 ПДВ 20% 7455.13 грн».
Проте, як вказує позивач станом на дату звернення до суду Договір поставки між ФГ «Арій» та ТОВ «ОВК «Спец профіль» не узгоджений та не укладений, а також станом на дату звернення до суду позивачем не отримано від відповідача товар - відповідно до Рахунку на оплату №250243 від 23.04.2025 року.
23.05.2025 позивачем на адресу відповідача було направлено вимогу щодо повернення безпідставно отриманих коштів №28 у відповідності до якої позивач вимагав протягом 7 календарних днів, з дати отримання вимоги сплатити (повернути) кошти у сумі 111827,01 грн.
Відповіддю від 30.06.2025 відповідач повідомив позивача, що відповідачем було доставлено позивачу товар, що може бути підтверджено первинною документацією.
12.07.2025 позивачем на адресу відповідача було направлено лист відповідь на відповідь на вимогу щодо повернення безпідставно отриманих коштів від 30.06.2025 у відповідності до якої позивач зокрема зазначив, що листів, пропозицій, телефонограм, електронних повідомлень і т.д. щодо поставки будь-якого товару від ТОВ "ОПТОВА ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ "СПЕЦ ПРОФІЛЬ" до цього часу не узгоджено та не укладено.
Заперечуючи стосовно позовних вимог відповідач зазначив наступне:
- між ТОВ «ОПТОВА ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ» СПЕЦ ПРОФІЛЬ» та Фермерським господарством «АРІЙ» було укладено, у спрощеній формі, договір поставки по якому сторони погодили всі його істотні умови. На виконання умов договору ТОВ «ОПТОВА ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ» СПЕЦ ПРОФІЛЬ» було виставлено рахунок на оплату № 250237 від 22.04.2025 р., якій у відповідності до досягнутих домовленостей Фермерським господарством «АРІЙ» було частково оплачено;
- в подальшому ТОВ «ОПТОВА ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ» СПЕЦ ПРОФІЛЬ» було доставлено Фермерському господарству «АРІЙ» товар, що підтверджується Актом наданих послуг № 119 від 08.05.2025 р.
Оскільки відповідачем не було виконано зобов'язання стосовно поставки товару та не повернено в добровільному порядку грошові кошти в сумі 111 827,01 грн. позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав.
Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи, а також належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов такого обґрунтованого висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч.1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ч. 2 ст. 638 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Відповідно до ч. 1 ст.641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом (ч. 2 ст. 642 Цивільного кодексу України).
Матеріалами справи підтверджено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "ОПТОВА ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ "СПЕЦ ПРОФІЛЬ" та Фермерським господарством "АРІЙ" був укладений договір поставки у спрощений спосіб.
З огляду на викладене твердження позивача, щодо безпідставно отриманих коштів не знайшли свого підтвердження.
Статтею 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
23.05.2025 позивачем на адресу відповідача було направлено вимогу щодо повернення безпідставно отриманих коштів №28 у відповідності до якої позивач вимагав протягом 7 календарних днів, з дати отримання вимоги сплатити (повернути) кошти у сумі 111827,01 грн.
Відповіддю від 30.06.2025 відповідач повідомив позивача, що відповідачем було доставлено позивачу товар, що може бути підтверджено первинною документацією.
12.07.2025 позивачем на адресу відповідача було направлено лист відповідь на відповідь на вимогу щодо повернення безпідставно отриманих коштів від 30.06.2025 у відповідності до якої позивач зокрема зазначив, що листів, пропозицій, телефонограм, електронних повідомлень і т.д. щодо поставки будь-якого товару від ТОВ "ОПТОВА ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ "СПЕЦ ПРОФІЛЬ" до цього часу не узгоджено та не укладено.
Оскільки відповідачем не було здійснено поставку товару, позивач скористався передбаченим ст. 693 Цивільного кодексу України правом вимагати повернення суми попередньої оплати.
В частині заперечень відповідача, що в подальшому ТОВ «ОПТОВА ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ» СПЕЦ ПРОФІЛЬ» було доставлено Фермерському господарству «АРІЙ» товар, що підтверджується Актом наданих послуг № 119 від 08.05.2025 р, суд зазначає наступне.
Відповідачем було долучено до відзиву на позовну заяву акт надання послуг №119 від 08.05.2025 року за яким було надано послуги перевезення вантажу за маршрутом: м. Київ - с Драбове Барятинське, Драбівський р-н, Черкаська обл. на суму 7 000,00 грн.
Означений вище акт підписаній між фізичною особою - підприємцем Таран О.Є (виконавець/перевізник) та ТОВ «ОПТОВА ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ» СПЕЦ ПРОФІЛЬ» (замовник/відповідач).
Також відповідачем було долучено договір - заявку на разову автотранспортну перевозку вантажу укладену між перевізником ФОП Таран О.Є. та ТОВ «ОПТОВА ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ» СПЕЦ ПРОФІЛЬ» у відповідності до якої сторони зокрема визначили:
- Адреса завантаження: м. Київ, вул. Алмаатинська 8;
- Адреса вивантаження: с Драбове-Барятинське, Драбівський р-н, Черкаська обл.;
- Назва вантажу: профнастил, планки.
У додаткових умовах означеної заявки передбачено зокрема, що у випадку відсутності супроводжуючого вантаж експедитора, водій зобов'язаний прийняти товар по кількості та якості, та здати його вантажоотримувачу згідно акту прийому-передачі.
Суд наголошує, що в матеріалах справи відсутні будь-які документи у підтвердження передачі відповідачем товару позивачу.
Долучений відповідачем акт наданих послуг № 119 від 08.05.2025 р та договір - заявка на разову автотранспортну перевозку вантажу підтверджують правовідносини, які виникли між ФОП Таран О.Є. та ТОВ «ОПТОВА ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ» СПЕЦ ПРОФІЛЬ».
Ані з акту наданих послуг № 119 від 08.05.2025 р, ані з договору - заявки на разову автотранспортну перевозку вантажу неможливо встановити, який саме товар поставлявся (чи товар, асортимент якого передбачений у рахунку на оплату №250243 від 23.04.2025) та чи був він отриманий позивачем.
Окрім того суд наголошує, що при перевезенні товару за договором - заявкою на разову автотранспортну перевозку вантажу водій зобов'язаний був здати товар вантажоотримувачу згідно акту прийому-передачі. Однак такий акт в матеріалах справи відсутній.
Відповідно до визначення термінів, що містяться в ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон), господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Частинами першою та другою ст. 3 Закону визначено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до ст. 9 Закону Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи
У той же час в матеріалах справи відсутні первинні документи у підтвердження передачі відповідачем товару позивачу.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про задоволення вимог в частині стягнення 111 827,01 грн.
Окрім того позивачем заявлено вимогу про стягнення інфляційних нарахувань у розмірі 444,18 грн. (нарахованих за період з 31.05.2025 по 12.09.2025), а також 3% річних у розмірі 965,08 грн (нарахованих за період з 31.05.2025 по 12.09.2025).
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до п. 3.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п. 4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).
Отже, в даному випадку, за порушення виконання грошового зобов'язання на відповідача покладається відповідальність відповідно до статті 625 ЦК України, яка полягає у приєднанні до невиконаного обов'язку, нового додаткового обов'язку у вигляді відшкодування матеріальних втрат позивача від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.
Цивільним кодексом України, як основним актом цивільного законодавства, не передбачено механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв'язку із простроченням боржника у виконанні грошового зобов'язання.
Водночас, частиною першою ст. 8 ЦК України визначено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).
Частиною п'ятою ст. 4 ЦК України передбачено, що інші органи державної влади України у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини.
Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 06.02.2003 № 491-IV (далі - Закон № 491-IV) визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (ст. 1 Закону № 491-IV).
Положеннями ст. 2 Закону № 491-IV передбачено, що як об'єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру. Водночас вказаною статтею Закону № 491-IV законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об'єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.
З метою реалізації Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» Кабінет Міністрів України постановою № 1078 від 17.07.2003 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок).
Положеннями п. 1 Порядку передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання державних та приватних виконавців, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.
Абзацом другим п. 1-1 Порядку передбачено, що індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (п. 4 Порядку).
Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв'язку із простроченням боржником виконання грошового зобов'язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону № 491-IV, приписи Порядку та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України № 265 від 27.07.2007.
Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування ст. 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п'ятий п. 4 Порядку).
Умовами ст. 625 ЦК України визначено право особи отримати компенсацію інфляційних збитків за весь період прострочення. Якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - «дефляція», то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком.
Об'єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 роз'яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
23.05.2025 позивачем на адресу відповідача було направлено вимогу щодо повернення безпідставно отриманих коштів №28 у відповідності до якої позивач вимагав протягом 7 календарних днів, з дати отримання вимоги сплатити (повернути) кошти у сумі 111827,01 грн.
У підтвердження надіслання останньої представником було надано копію конверту, який повернувся на адресу позивача з відміткою за закінченням терміну зберігання (12.06.2025).
Якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 Цивільного кодексу України.
Днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.
Оскільки згаданою статтею 530 Цивільного кодексу України не визначена форма пред'явлення вимоги кредитором, останній може здійснити своє право як шляхом надіслання платіжної вимоги-доручення, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою, надіслання йому рахунка (рахунка-фактури) тощо. При цьому якщо боржник (відповідач) заперечує одержання ним такої вимоги, кредитор (позивач) зобов'язаний подати господарському суду докази її надіслання боржникові. Останній, зі свого боку, не позбавлений права подати докази неодержання ним вимоги кредитора (наприклад, довідку підприємства зв'язку про ненадходження на адресу боржника відповідного рекомендованого поштового відправлення). Ухилення боржника від одержання на підприємстві зв'язку листа, що містив вимогу (відмова від його прийняття, нез'явлення на зазначене підприємство після одержання його повідомлення про надходження рекомендованого або цінного листа) не дає підстав вважати вимогу непред'явленою.
Враховуючи, що вимога щодо повернення безпідставно отриманих коштів №28 від 23.05.2025 була повернута підприємством зв'язку із відміткою за закінченням терміну зберігання та проставлено дату 12.06.2025, строк з повернення грошових коштів у відповідача настав з 20.06.2025 (+ 7 днів), а відтак позивачем невірно обрано період нарахування 3% річних та інфляційних витрат, оскільки взято початкову дату з 31.05.2025.
Таким чином, здійснивши власний перерахунок до стягнення підлягає 3% річних у розмірі 781,26 грн. В іншій частині слід відмовити.
В частині нарахованої інфляції, суд зазначає, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення становить місяць.
Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Судом встановлено, що в липні та серпні 2025 року мала місце дефляція, з урахуванням того, що час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), а враховуючи, що позивачем обрано невірно період нарахування інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині нарахування інфляційних втрат не підлягають задоволенню.
Суд зазначає, що ст.129 Конституції України унормовано, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.
За приписами ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України).
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 Господарського процесуального кодексу України).
Будь-які подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.
Суд зазначає, що на підтвердження заявлених позовних вимог про стягнення заборгованості позивачем було надано суду належні та вірогідні докази.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПТОВА ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ "СПЕЦ ПРОФІЛЬ" (01014, місто Київ, вул.Соловцова Миколи, будинок 2, офіс 38/3, код ЄДРПОУ 45100589) на користь Фермерського господарства "АРІЙ" (19842, Черкаська обл., Золотоніський р-н, селище Драбове-Барятинське, вул. Садова, будинок 10, код ЄДРПОУ 33259065) основну заборгованість у розмірі 111 827 (сто одинадцять тисяч вісімсот двадцять сім) грн. 01 коп., 3% річних у розмірі 781 (сімсот вісімдесят одна) грн. 26 коп. та судовий збір у розмірі 2408 (дві тисячі чотириста вісім) грн. 97 коп.
3. В іншій частині відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 18.11.2025
Суддя Владислав ДЕМИДОВ