Справа № 930/186/25
Провадження № 2/930/386/25
03.11.2025 року Немирівський районний суд
Вінницької області
у складі: головуючого судді - Науменка С.М.
за участю: секретаря судового засідання - Андрущак Л.П.
учасників справи: позивача - ОСОБА_1 представника позивача - ОСОБА_2 , відповідача - ОСОБА_3 , представника відповідача - ОСОБА_4
розглянувши в відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Немирів, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення грошової компенсації в порядку розподілу спільного сумісного майна подружжя,
ОСОБА_1 звернулася до Немирівського районного суду Вінницької області з позовом до ОСОБА_3 про стягнення грошової компенсації в порядку розподілу спільного сумісного майна подружжя, відповідно до якої, просила суд, стягнути з ОСОБА_3 на її користь грошову компенсацію вартості частки автомобіля марки FORD TRANSIT CUSTOM, 2015 року випуску в розмірі 264 685 (двісті шістдесят чотири тисячі шістсот вісімдесят п'ять) грн в порядку розподілу спільного сумісного майна подружжя; грошову компенсацію вартості частки автомобіля марки VOLKSWAGEN CADDY, 2011 року випуску, в розмірі 135 240 (сто тридцять п?ять тисяч двісті сорок) грн в порядку розподілу спільного сумісного майна подружжя; грошову компенсацію вартості частки автомобіля марки MITSUBISHI OUTLANDER, 2013 року випуску, в розмірі 258 665 грн (двісті п?ятдесят вісім тисяч шістсот шістдесят п?ять) грн в порядку розподілу спільного сумісного майна подружжя.
Мотивуючи позов тим, що 08.11.2009 між позивачем ОСОБА_1 та ОСОБА_3 був укладений шлюб.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області у справі N?127/34871/23 від 19.12.2023 шлюб між сторонами розірвано.
Ще під час перебування сторін у шлюбі, а саме 17.08.2023 сторонами був укладений договір про поділ майна, що є об?єктом права спільної сумісної власності подружжя, посвідчений приватним нотаріусом ВМНО Поповою І.А., зареєстрований в реєстрі за N?891. За умовами укладеного сторонами договору, сторони за даним Договором, перебуваючи у шлюбі домовилися про поділ майна, що є об?єктом права спільної сумісної власності подружжя в натурі.
За умовами укладеного договору в особисту приватну власність ОСОБА_3 переходить: АДРЕСА_1 ; нежитлова будівля, корівник під номером 3Г (третім літера «Г»), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; нежитлова будівля, корівник кам?яний під номером ЗД (третім літера «Д»), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; транспортний засіб марки, моделі «MERCEDES-BENZ VIANO», випуску 2011 року, тип Т3 - загальний легковий пасажирський, шасі (кузов, рама) N° НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, серії НОМЕР_3 , видане ТСЦ 0541, 31.12.2021 року.
В особисту приватну власність ОСОБА_1 переходить: транспортний засіб, марки, моделі «HYUNDAI IX 35», випуску 2013 року, тип Т3 - загальний легковий універсал, шасі (кузов, рама) N? НОМЕР_4 , реєстраційний номер НОМЕР_5 , Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, серії НОМЕР_6 , виданого ТСЦ 0541, 10.12.202 року, дата первинної реєстрації 04.10.2013.
Крім зазначеного майна у період шлюбу за спільні кошти подружжя у спільну сумісну власність подружжя були набуті також наступні транспортні засоби:
- 04.07.2017 транспортний засіб MITSUBISHI OUTLANDER, 2013 року, зареєстрований за ОСОБА_3 , перереєстрований на нового власника 21.07.2017;
- 26.01.2018 транспортний засіб VOLKSWAGEN CADDY, 2011 року випуску зареєстрований за ОСОБА_3 , перереєстрований на нового власника 26.07.2018;
- 21.12.2019 транспортний засіб FORD TRANSIT CUSTOM, 2015 року випуску зареєстрований за ОСОБА_3 , перереєстрований на нового власника 19.10.2023.
Перереєстрація вказаних транспортних засобів на нового власника здійснювалась ОСОБА_3 під час шлюбу без згоди та відома позивача ОСОБА_1 , а перереєстрація зокрема транспортного засобу FORD TRANSIT CUSTOM, 2015 року випуску зареєстрованого за ОСОБА_3 , була здійснена 19.10.2023 вже під час перебування на розгляді у Вінницькому міському суді Вінницької області справи про розірвання шлюбу між подружжям.
Так, позивачка зазначає, що про відчуження ОСОБА_3 вказаних транспортних засобів їй відомо не було, згоди на таке відчуження вона не надавала, а тому, оскільки відповідач ОСОБА_3 розпорядився спільною власністю подружжя на власний розсуд, без її письмової згоди на його відчуження, позивачка, вважає, що має право на грошову компенсацію вартості вказаних транспортних засобів.
17.02.2025 до суду від представника відповідача надійшов відзив, відповідно до якого представник просила суд, відмовити в позові за недоведеністю, а також застосувати строки позовної давності.
Зазначивши у відзиві, що вищевказані транспортні засоби придбавались під час перебування у шлюбі та були зареєстровані на ім'я чоловіка ОСОБА_3 проте і відчуження рухомого майна здійснювалось виключно в інтересах сім'ї і жодних доказів, які б підтверджували ті обставини, що він отримав кошти від реалізації цих автомобілів та розпорядився ними на власний розсуд, позивач не надала. Спірні автомобілі, які були зареєстровані за ним, придбавались і відчужувались не одночасно, а виручені кошти від продажу одного автомобіля вкладались у купівлю іншого та використовувались в інтересах сім'ї, це також підтверджується періодом у часі, адже продаж автомобілів був здійснений у різний роки за кошти вирученні з продажу попереднього транспортного засобу використовувалися для купівлі наступного.
В той же час, рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 19.12.2023 р по справі №127/34871/23, встановлено, що подружжя почало окремо проживати з квітня 2023 року.
Отже спірні транспортні засоби були продані задовго до ініціювання спору щодо поділу майна подружжя, а тому відсутні підстави вважати, що виручені кошти від реалізації транспортних засобів не були використані в інтересах сім'ї і позивачем ця обставина жодним чином не доведена.
Щодо застосування позовної давності, представник відповідача зазначила, що спірні транспортні засоби набувались і відчужувались відповідачем під час перебування у шлюбі в інтересах сім'ї та використовувались спільно подружжям, отже обов'язок по утриманню майна виникав у сторін спільно.
Оскільки позивач проживала, вела спільне господарство з відповідачем, їй достеменно було відомо, що автомобіль, який перебував у їх сім'ї відчужений, а згодом придбаний інший, доказів які спростовують дане твердження не має. Отже право на звернення до суду щодо компенсації вартості спільного сумісного майна чи доходу, отриманого від його продажу у позивача було протягом трьох років з моменту продажу ще під час перебування у шлюбі.
Оскільки в той час вона до суду не зверталась, можна прийти до висновку що права її порушено не було, а правочини вчинялись в інтересах подружжя, так вирішуючи питання перебігу позовної давності, суди мають врахувати, що при визначені початку перебігу позовної давності слід виходити не з часу, коли сторони розірвали шлюб, а з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого майнового права, оскільки сам по собі факт припинення шлюбу не свідчить про порушення права власності одного із подружжя.
Неподання позову про поділ майна, у тому числі до спливу трьох років з дня розірвання шлюбу, за відсутності доказів, які б підтверджували заперечення права одного з подружжя на набуте у період шлюбу майно, зареєстроване за іншим подружжям, не може свідчити про порушення права і вказувати на початок перебігу позовної давності.
18.02.2025 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої, представник позивача заначила, що про відчуження ОСОБА_3 вказаних транспортних засобів позивачу відомо не було, згоди на таке відчуження позивач не надавала. Про продаж зазначених транспортних засобів позивачу стало відомо лише з відповіді ГСЦ МВС регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Вінницькій, Черкаській та Кіровоградській областях №31/31/14/874-аз/05-2024-764-2024 від 18.12.2024 року на адвокатський запит №17/12 від 17.12.2024 року, а тому строк позовної давності обчислюється саме від 18.12.2024 року, тобто від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності (стаття 72 СК України).
Оскільки відповідач ОСОБА_3 розпорядився спільною власністю подружжя на власний розсуд без письмової згоди позивача на його відчуження, то остання має право на грошову компенсацію вартості вказаних транспортних засобів.
Ухвалою від 24.01.2025 справу прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження.
Ухвалою від 20.02.2025 закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті та витребувано докази.
В судовому засіданні позивач та її представник позов підтримали в повному обсязі та просили суд його задовольнити з підстав наведених в позовній заяві.
В судовому засіданні відповідач та його представник проти задоволення позову заперечували в повному обсязі, з підстав наведених у відзиві.
Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що з 08.11.2009 ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували в зареєстрованому шлюбі, з квітня 2023 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 разом не проживали, рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 19.12.2023 шлюб між ними розірвано, вказане підтверджується рішенням Вінницького міського суду Вінницької області у справі № 127/34871/23 від 19.12.2023.
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
17.08.2023 між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 був укладений договір про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, посвідчений приватним нотаріусом ВМНО Поповою І.А., зареєстрований в реєстрі за N?891. За умовами укладеного сторонами договору, сторони за даним Договором, перебуваючи у шлюбі домовилися про поділ майна, що є об?єктом права спільної сумісної власності подружжя в натурі.
За умовами укладеного договору в особисту приватну власність ОСОБА_3 переходить: нежитлова будівля телятник під номером ЗВ (третім літера «В»), що розташована адресою: АДРЕСА_1 ; нежитлова будівля корівник під номером ЗГ (третім літера «Г»), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; нежитлова будівля, корівник кам?яний під номером ЗД (третім літера «Д»), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; транспортний засіб марки, моделі «MERCEDES-BENZ VIANO», випуску 2011 року.
В особисту приватну власність ОСОБА_1 переходить: транспортний засіб, марки, моделі «HYUNDAI IX 35», випуску 2013 року.
Крім того, відповідно до довідки за результатами аналітичного пошуку ТЗ по «НАІС ДДАІ» МВС України, встановлено, що транспортний засіб MITSUBISHI OUTLANDER, 2013 року, який був зареєстрований за ОСОБА_3 , перереєстрований на нового власника 21.07.2017; транспортний засіб VOLKSWAGEN CADDY, 2011 року випуску зареєстрований за ОСОБА_3 , перереєстрований на нового власника 26.07.2018; транспортний засіб FORD TRANSIT CUSTOM, 2015 року випуску зареєстрований за ОСОБА_3 , перереєстрований на нового власника 19.10.2023 року.
Відповідно до дослідженої в судовому засіданні довідки за результатами аналітичного пошуку ТЗ по «НАІС ДДАІ» МВС України, встановлено, що транспортний засіб HYUNDAI SONATA, 2011 року, який був зареєстрований за ОСОБА_1 , перереєстрований на нового власника 10.12.2022 року; транспортний засіб MAZDA 3, 2005 року, який був зареєстрований за ОСОБА_1 , перереєстрований на нового власника 21.07.2017.
Так, щодо грошової компенсації позивачці вартості частки автомобілів FORD TRANSIT CUSTOM, 2015 року випуску, VOLKSWAGEN CADDY, 2011 року випуску та MITSUBISHI OUTLANDER, 2013 року випуску, в порядку розподілу спільного сумісного майна подружжя, суд приходить до наступного.
Відповідно до положень статті 60 Сімейного кодексу України (далі - СК України), майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до частин 1-3 статті 61 СК України, об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до положень частини 1 статті 63 СК України, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Відповідно до положень статті 65 СК України, дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.
При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.
Відповідно до дослідженої в судовому засіданні довідки за результатами аналітичного пошуку ТЗ по «НАІС ДДАІ» МВС України, встановлено, що транспортний засіб MITSUBISHI OUTLANDER, 2013 року, який був зареєстрований за ОСОБА_3 , перереєстрований на нового власника 21.07.2017 року; транспортний засіб VOLKSWAGEN CADDY, 2011 року випуску зареєстрований за ОСОБА_3 , перереєстрований на нового власника 26.07.2018 року; транспортний засіб FORD TRANSIT CUSTOM, 2015 року випуску зареєстрований за ОСОБА_3 , перереєстрований на нового власника 19.10.2023 року.
Вказані правочини позивачкою не оскаржувалися.
Відповідно до дослідженої в судовому засіданні довідки за результатами аналітичного пошуку ТЗ по «НАІС ДДАІ» МВС України, встановлено, що транспортний засіб HYUNDAI SONATA, 2011 року, який був зареєстрований за ОСОБА_1 , перереєстрований на нового власника 10.12.2022 року; транспортний засіб MAZDA 3, 2005 року, який був зареєстрований за ОСОБА_1 , перереєстрований на нового власника 21.07.2017 року.
Отже, з вказаних довідок встановлено, що під час перебування у шлюбі, сторонами неодноразово відчужувалися транспортні засоби, які перебували у їх власності.
Згідно з частиною 1 статті 70 СК України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна чоловіка та жінки є рівними, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи домовленістю між ними.
Відповідно до положень статті 68 СК України, розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпорядження майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України.
Рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об'єктом права його спільної сумісної власності, передбачена ч.1 ст. 63 та ч.1 ст. 65 СК України.
Так, щодо автомобілів VOLKSWAGEN CADDY, 2011 року випуску, який був відчежений віжповідачем 26.07.2018 та автомобіля марки MITSUBISHI OUTLANDER, 2013 року випуску відчуженого відповідачем 21.07.2017, суд приходить до наступного.
У випадку, коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі. Тобто, у разі використання одним із подружжя спільних коштів усупереч ст.65 СК України інший із подружжя має право на компенсацію вартості його частки.
Аналогічний висновок наведено Верховним Судом у постановах від 19 червня 2019 року (справа № 761/32404/14-ц) та від 25 березня 2020 року (справа № 161/79/18).
Однак, з досліджених в судовому засіданні доказів, вбачається, що автомобілі марки Mitsubishi outlander, 2013 року випуску, автомобіль Volkswagen Caddy, 2011 року випуску, відчужені під час перебування сторін в шлюбі, задовго до його розірвання та початку проживання сторонами окремо, тобто в період коли вони мали спільний побут, вели спільне господарство. Так, позивачкою не доведено що відповідач здійснював відчуження вказаних автомобілем на свій розсуд або проти її волі та не в інтересах сім'ї чи не на її потреби.
В той же час, рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 19.12.2023 року по справі №127/34871/23, встановлено, що подружжя почало окремо проживати з квітня 2023 року.
Відтак, з доводами позивачки про те, що їй не було відомо про відчуження вказаних автомобілів і згоди на їх відчуження вона не давала, не можна погодитися, оскільки позивачкою вказані обставини не доведені та не підтверджені належними та допустимими доказами, а відповідно до частини другої статті 65 СК України при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя.
Як роз'яснено в п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року за № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», виходячи з принципу процесуального рівноправ'я сторін та враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.
Вирішальним фактором принципу змагальності сторін є обов'язок сторін у доказуванні, які користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом переконливості цих доказів.
Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, суд робить висновок про її недоведеність.
За таких обставин, суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, з урахуванням встановленого, приймаючи до уваги наявні у матеріалах справи письмові докази, враховуючи обґрунтування позову та доводи заперечень, приходить до висновку про те, що позивачем не подані належні та допустимі докази, які б вказували, що відповідач здійснював відчуження вказаних автомобілем на свій розсуд або проти волі позивачки та не в інтересах сім'ї чи не на її потреби.
Щодо автомобіля Ford Transit Custom, 2015 року випуску? відчуженого відповідачем 19.10.2023, суд приходить до наступного.
Пленум Верховного Суду України в постанові від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» відзначив, що вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи, для визначення якої при необхідності призначається експертиза.
Статтею 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав а професійну оціночну діяльність в Україні» визначено, що незалежною оцінкою майна вважається оцінка майна, що проведена суб'єктом оціночної діяльності суб'єктом господарювання.
Відповідно до ст. 12 цього Закону документом, який підтверджує вартість майна та виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору є звіт про оцінку майна.
Так стороною позивача було надано суду звіт про оцінку майна № 27/3, а саме транспортного засобу Ford Transit Custom, 2015 року випуску - 09.06.2025,
Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 83 ЦПК України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Однак, стороною позивача вказані докази було поданні, після закриття підготовчого провадження та призначено справу до судового розгляду по суті, тобто з порушенням строків визначених ч. 2 ст. 83 ЦПК України.
Відповідно до ч. 8 ст. 83 ЦПК України, докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Так в клопотанні про долучення доказів від 09.06.2025 представником позивача не наведено жодних підстав які б обґрунтували неможливість їх подання у вказаний законом строк, а тому суд не приймає вказай звіт про оцінку колісного транспортного засобу дот розгляду.
Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справу в межах позовних вимог та на підставі доказів, наданих сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 7 ст. 81 ЦПК України, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Таким чином, враховуючи, що суд не може самостійно визначити ринкову вартість майна на момент подання позову до суду, звіт про оцінку майна поданий стороною позивача позам межами строку визначеного знаком судом не прийнятий до розгляду та враховуючи, що відповідач в судовому засіданні не погодився з вартістю автомобіля, вказаною позивачкою в позовній заяві, суд доходить висновку, про відмову з завалені вказаної вимоги за недоведеністю визначеної позивачкою вартості автомобіля.
Щодо строків позовної давності, слід зазначити, що суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем, вказане відповідає висновкам зробленими зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц, від 7 листопада 2018 року у справі № 575/476/16-ц.
Тому, враховуючи, що суд відмовляє у задоволені позову по суті, суд не вбачає підстав для застосування строків позовної давності.
Керуючись ст. 4, 5, 12, 76-81, 83, 89, 141, 258, 259, 263-268, 274-279 ЦПК України, суд,-
В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення грошової компенсації в порядку розподілу спільного сумісного майна подружжя - відмовити повністю.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку передбаченому ст.ст.351-356 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Дата складення повного судового рішення - 13.11.2025.
Суддя: С.М. Науменко