Справа № 132/2559/25
Провадження № 2/132/998/25
Іменем України
"18" листопада 2025 р. місто КАЛИНІВКА
Калинівський районний суд Вінницької області у складі: головуючого судді - СЄЛІНА Є.В., при секретарі судового засідання - РИБАК І.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Калинівка Хмільницького району Вінницької області, у порядку загального позовного провадження цивільну справу № 132/2559/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
01.08.2025 року до Калинівського районного суду Вінницької області звернувся ОСОБА_1 із вказаним цивільним позовом, в якому просить розірвати шлюб з відповідачем ОСОБА_2 , зареєстрований 24 липня 2020 року виконкомом Бережанської сільської ради Калинівського району Вінницької області, актовий запис № 3. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що спільне життя з відповідачем не склалось у зв'язку з тим, що вони віддалились один від одного та втратили почуття взаємної любові і поваги. Через різні характери і погляди на сімейне сумісне життя, в результаті відсутності між ними взаєморозуміння, шлюбні відносини фактично припинені. Від шлюбу спільних дітей не мають. Спору про спільне майно на даний момент між ними не має. Спільне господарство не ведеться, спільного бюджету не мають. Строку для примирення не потребує.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.08.2025 року, визначено склад суду з розгляду справи: головуючу суддю Сєліна Є.В.
Ухвалою судді Калинівського районного суду Вінницької області Сєліна Є.В. від 21.08.2025 року, відкрито провадження у справі, визначено здійснити її розгляд за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.
Відповідно до ухвали Калинівського районного суду Вінницької області від 10.10.2025 року, закрито підготовче провадження у справі, призначено її до судового розгляду по суті в загальному позовному провадженні.
Позивач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, позов не відкликав та не просив його залишити без розгляду.
Відповідач ОСОБА_4 та її представник - адвокат МАЗАЙ В.М. в судове засідання не з'явилися, надали заяви про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги визнають, не заперечують проти їх задоволення.
Суд, з'ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, дослідивши в порядку, визначеному в підготовчому засіданні у справі, докази, якими вони обґрунтовуються, приходить до наступних висновків.
Судом установлено такі факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до статті 24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.
Частина перша статті 8 Конвенції про захист прав та основоположних свобод передбачає право особи на повагу до свого приватного та сімейного життя.
Частина третя статті 105 СК України визначає, що шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.
За частиною другою статті 112 СК України, суд ухвалює рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них.
Відповідно до статті 113 СК України, особа має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Аналіз положень СК України дає підстави стверджувати, що в переважній своїй більшості його норми мають явно виражене ґендерне наповнення, тобто він є ґендерно-чутливим за змістом.
При цьому, в основному, такі норми є ґендерно-збалансованими, тобто такими, що не містять підстав для дискримінації жінок і чоловіків, у всіх сферах правовідносин, що охоплюються СК України та відповідають елементам ґендерної рівності.
Вказана тенденція прослідковується, починаючи із статті 1 СК України, якою передбачено побудову сімейних відносин на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, а також взаємодопомоги і підтримки.
Рівність прав і обов'язків жінки та чоловіка у сімейних відносинах, шлюбі та сім'ї закріплені статтями 7, 24 СК України, відповідно до яких шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.
Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім'ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер.
При цьому, добровільність як засада шлюбу спостерігається, починаючи із закріплення права осіб на укладення шлюбу, перебування у ньому і закінчуючи правом на його вільне розірвання та припинення шлюбних відносин за бажанням будь-кого із подружжя.
Частина перша статті 8 Конвенції про захист прав та основоположних свобод передбачає право особи на повагу до свого приватного та сімейного життя, що у контексті даної справи означає надання можливості подружжю на вільний вибір способу побудови своїх відносин у зареєстрованому шлюбі або іншим шляхом. І хто не може бути примушений до шлюбу або до особистих стосунків поза його волею. При цьому бувше подружжя не позбавляється можливості налагодити свої стосунки й після розлучення шляхом укладення нового шлюбу або іншим шляхом.
Згідно із постановою Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.
Отже, зважаючи на принципи рівноправності жінки і чоловіка, закон вимагає, щоб згода на одруження була взаємною. Принцип добровільності шлюбу є чинним не лише на стадії його реєстрації, а і під час знаходження в шлюбі, що зумовлює можливість добровільного розірвання шлюбу, про що записано в статті 16 Конвенції «Про дискримінацію жінок» в частині 1 підпункту «с», «однакові права і обов'язки під час шлюбу і після його розірвання».
Встановлено, що сторони перебувають в шлюбі, зареєстрованому 24 липня 2020 року виконкомом Бережанської сільської ради Калинівського району Вінницької області, актовий запис № 3. Від шлюбу спільних дітей не мають. На ґрунті особистого ставлення між сторонами виникла нетерпимість одне одного. Шлюбні відносини фактично припинені і збереження сім'ї неможливе. Спільне господарство чи бюджет не ведеться. Спір про спільне сумісне майно подружжя на даний час відсутній. Сторони на примирення не згідні.
Оскільки сім'я фактично розпалася, існує лише формально і зберегти її неможливо, оскільки сторони тривалий час не підтримують шлюбні відносини, не ведуть спільне господарство й відносини між ним стали віддалені, позивач наполягає на розірванні шлюбу, а відповідач проти цього не заперечує, суд приходить до висновку про те, що подальше спільне життя подружжя неможливо, збереження шлюбу суперечить інтересам як позивача, так і відповідача.
З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про необхідність розірвання шлюбу.
За приписами частин першої-третьої, п'ятої статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Керуючись ст.ст.133, 141, 258-259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.
Шлюб, зареєстрований 24 липня 2020 року виконавчим комітетом Бережанської сільської ради Калинівського району Вінницької області, актовий запис № 3, між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 - розірвати.
Після набрання цим рішенням законної сили, її копію невідкладно направити до місцевого органу державної реєстрації актів цивільного стану, для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.
Рішення суду може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя