2/130/1351/2025
128/2146/25
"18" листопада 2025 р. м. Жмеринка
Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області
в складі судді Костянтина Шепеля,
із секретарем судового засідання Раїсою Буга,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
приходить до такого.
Позиція позивача
Представник позивача ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» Руденко К.В. звертається до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № R01.00601.005713487 від 18 вересня 2019 року в сумі 161347,34 грн, а також судових витрат за сплату судового збору в сумі 2422,40 грн та витрат на правову допомогу в сумі 10000 грн. Позов обґрунтовано тим, що відповідачка свої зобов'язання щодо повернення кредитних коштів не виконує, а тому позивач змушений звернутися до суду за захистом своїх прав.
На підтвердження позовних вимог представник позивача надав: копію кредитного договору, копію таблиці обчислення загальної вартості кредиту, копію паспорта споживчого кредиту, копію довідки про переказ коштів, копію розрахунку заборгованості, копію статуту позивача, копію договорів факторингу, копію витягу з реєстру боржників
Позиція відповідача
Відповідач відзиву на позов не надіслала, свою позицію не виклала.
Процесуальні рішення по справі, заяви та клопотання
6 червня 2025 року до Вінницького районного суду Вінницької області з позовною заявою звертається представник ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості (а.с. 1).
В порядку частини восьмої статті 187 Цивільного процесуального кодексу України 9 червня 2025 року отримано відповідь щодо місця реєстрації відповідача (а.с. 40).
Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 9 червня 2025 року передано дану справу за підсудністю на розгляд до Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області (а.с. 41).
Справа надійшла до Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області 30 червня 2025 року (а.с. 45).
Згідно з протоколом атоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30 червня 2025 року, справу передано судді Шепелю К.А. (а.с.46).
В порядку частини восьмої статті 187 Цивільного процесуального кодексу України 10 липня 2025 року отримано відповідь щодо місця реєстрації відповідача.
Ухвалою суду від 14 липня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Цією ж ухвалою прийнято рішення про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, за наявними у справі матеріалами, згідно з положеннями статті 279 Цивільного процесуального кодексу України (а.с.49).
Ухвала про прийняття позовної заяви та відкриття провадження у справі була надіслана відповідачу рекомендованим листом за дійсною адресою зареєстрованого місця проживання (а.с. 48).
Однак, 1 серпня 2025 року на адресу суду повернувся конверт із відміткою на довідці Укрпошти про причини повернення "адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с. 52).
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 зазначає, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку - суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Отже, відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи згідно з положеннями частин сьомої та восьмої статті 128 Цивільного процесуального кодексу України, і судом вжиті всі передбачені законом заходи для можливості реалізації ним права судового захисту своїх прав і свобод з метою дотримання принципу рівності усіх перед законом.
Відповідач заяви про неможливість подання відзиву на позов через введення воєнного стану у країні, а також заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження не подавав.
Відповідно до наказу від 2 липня 2025 року суддя Шепель К.А. перебував у щорічній основній відпустці з 27 липня 2025 року по 17 вересня 2025 року.
Заяв та клопотань, пов'язаних із розглядом справи, від учасників справи не надходило.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
Перешкод для здійснення розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження та вирішення справи і ухвалення судового рішення за наявними матеріалами судом не встановлено.
Відповідно до вимог частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу суд не здійснює.
Встановлені судом обставини та зміст спірних правовідносин
З матеріалів справи встановлено, що 18 вересня 2019 року між АТ "Ідея Банк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № R01.00601.005713487, відповідно до умов якого, відповідач отримала кредит в розмірі 75843,78 грн строком до 18 вересня 2027 року. Процентна ставка за користування кредитом становить 35,0 % річних та платою за обслуговування кредитної заборгованості, згідно з графіком щомісячних платежів. Договір та графік щомісячних платежів відповідачкою підписаний власноручно (а.с.9).
АТ "Ідея Банк" свої зобов'язання за кредитним договором R01.00601.005713487 від 18 вересня 2019 року виконало в повному обсязі, надавши відповідачу кредит, що підтверджується прибутковою випискою по особовому рахунку відповідача за період з 18 вересня 2019 року по 25 липня 2023 року (а.с. 13).
Відповідно до довідки-розрахунок за кредитним договором № R01.00601.005713487 від 18 вересня 2019 року вказано, що заборгованість ОСОБА_1 станом на 25 липня 2023 року становить 161347,34 грн., що складається з 75396,23 грн заборгованості за кредитом та 85951,11 грн заборгованості за процентами (а.с. 14).
25 липня 2023 року між АТ "Ідея Банк" та ТОВ "РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА", правонаступником якого є ТОВ "СВЕА ФНАНС", укладено Договір факторингу № 01.02-31/23, відповідно до умов якого АТ "Ідея Банк" передало (відступило) ТОВ "РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА" належні йому права вимоги до боржників, зокрема, до відповідача за кредитним договором № R01.00601.005713487 (а.с. 15-18).
Згідно із витягу з реєстру боржників № 3 до Договору факторингу від 25 липня 2023 року № 01.02-31/23, ТОВ "РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА" набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором № R01.00601.005713487 (а.с. 19-20).
26 липня 2023 року ТОВ "РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА", правонаступником якого є ТОВ "СВЕА ФНАНС", та ТОВ "ФК "УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС", укладено Договір факторингу № 01.02-38/23, відповідно до умов якого ТОВ "РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА" передало (відступило) ТОВ "ФК "УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС" належні йому права вимоги до боржників, зокрема, до відповідача за кредитним договором № R01.00601.005713487 (а.с. 21-24).
Згідно із витягом з реєстру боржників № 1 до Договору факторингу від 26 липня 2023 року № 01.02-38/23, ТОВ "ФК "УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС" набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором № R01.00601.005713487 від 18 вересня 2019 року в загальній сумі 161347,34 грн, з яких: 75396,23 грн - сума заборгованості за кредитом та 85951,11 грн - сума заборгованості за процентами (а.с. 25).
Оцінюючи вищеперераховані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів відповідно до вимог статті 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд згідно з положеннями статей 77, 78, 79, 80 цього ж Кодексу вважає ці докази належними, допустимими, достовірними та достатніми, оскільки вони містять інформацію щодо предмета доказування, одержані у встановленому законом порядку, на їх підставі можна встановити дійсні обставини справи, а також у своїй сукупності вони дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Юридична кваліфікація встановлених обставин
Відповідно до частин першої, другої статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України між сторонами виникло зобов'язання - правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку.
Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як вбачається з частини першої статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі статтями 626, 628 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 638 Цивільного кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною другою статті 1054 Цивільного кодексу України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно зі статтею 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до частини першої статті 1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 523 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
При цьому, пунктом 1 частини першої статті 512 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Згідно частини 1 статті 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій саме формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передано новому кредиторові.
Положеннями частини першої статті 1077 Цивільного кодексу України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другій стороні (клієнту) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Враховуючи те, що до позивача на підставі договору Факторингу перейшло право вимоги по стягненню із відповідача заборгованості, яка виникла за кредитним договором № R01.00601.005713487 від 18 вересня 2019 року, при цьому належних та допустимих доказів виконання останньою свого грошового зобов'язання зі сплати даного боргу суду не надано, тому позовні вимоги є обґрунтованими.
Відповідно до частини першої статті 76 Цивільного процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 81 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Висновки суду
Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Давши мотивовану оцінку кожному аргументу, наведеному представником позивача в позовній заяві, дослідивши матеріали справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором.
Розподіл судових витрат
Відповідно до частини першої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України документально підтверджені судові витрати позивача, понесені ним при подачі позовної заяви до суду підлягають стягненню з відповідача в повному розмірі.
Крім того, представник позивача в просить стягнути з відповідачки витрати за надання професійної правничої допомоги в сумі 10000 грн.
Відповідно до частини першої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України документально підтверджені судові витрати позивача, понесені ним при подачі позовної заяви до суду (а.с. 38) підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в сумі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу 10000 грн (а.с.32-36) підлягають стягненню з відповідача в повному розмірі.
При вирішенні питання про стягнення витрат на правничу допомогу суд звернув увагу на таке. У розумінні положень частини п'ятої статті 137 Цивільного процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи позицію Великої Палати Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, принципи диспозитивності та змагальності, не може за власною ініціативою зменшити витрати на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку іншої, зацікавленої сторони.
Керуючись статтями 12, 13, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 89, 259, 263, 264, 265 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 509, 525-527, 610-612, 625-627, 638, 639, 1048, 1054, 1077 Цивільного кодексу України, суд -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № R01.00601.005713487 від 18 вересня 2019 року в сумі 161 347 (сто шістдесят одна тисяча триста сорок сім) грн 34 коп, а також витрати по сплаті судового збору в сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп та витрати на правову допомогу в сумі 10000 (десять тисяч) грн.
На рішення може бути подана апеляція до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його винесення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Ім'я (найменування) сторін:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС», юридична адреса: 03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, 4, код ЄДРПОУ 41915308.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована по АДРЕСА_1 .
Суддя Костянтин ШЕПЕЛЬ
Суддя Костянтин ШЕПЕЛЬ26 липня 2023 року ТОВ "РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА", правонаступником якого є ТОВ "СВЕА ФНАНС", та ТОВ "ФК "УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС", укладено Договір факторингу № 01.02-38/23, відповідно до умов якого ТОВ "РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА" передало (відступило) ТОВ "ФК "УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС" належні йому права вимоги до боржників, зокрема, до відповідача за кредитним договором № R01.00601.005713487 (а.с. 21-24).