Справа № 128/1134/24
Іменем України
17.11.2025 м. Вінниця
Вінницький районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Васильєвої Т.Ю.,
секретар Манюк Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в м. Вінниці цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів,
Позивачі звернулися до суду з вищевказаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що вони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 18.03.2020. Відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_3 теж подружжя, та ОСОБА_4 є рідним дядьком ОСОБА_2 .
Позивачі перебували в пошуку житла і відповідачі запропонували їм придбати у них житловий будинок з господарськими спорудами та земельну ділянку, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Зі слів відповідачів, даний будинок перейшов у спадщину ОСОБА_3 і відповідачі мали намір продати цей будинок.
В січні 2020 року між позивачами та ОСОБА_3 , за згодою її чоловіка ОСОБА_4 , була досягнута усна домовленість про укладення договору купівлі-продажу вищевказаних житлового будинку та земельної ділянки за 200 000 грн, що було еквівалентно на той час майже 8 000 дол. США. Договір укладався саме у гривнях.
Сторони домовились, що розрахунок буде проводитися частинами протягом 3 років, оскільки на момент укладення договору в усній формі у ОСОБА_3 ще не була в повному обсязі оформлена спадщина на вказане майно і на її оформлення потрібен був час, а у позивачів не було всієї суми, щоб одразу виплатити всю вартість майна згідно договору купівлі-продажу. При укладені усної домовленості про укладення договору, перебуваючи на подвір'ї відповідачів в АДРЕСА_2 , позивач ОСОБА_2 передав ОСОБА_4 перший платіж в сумі 5 000, 00 грн.
Позивачі боялися без письмового договору купівлі-продажу передавати кошти відповідачам, тому відповідачі з метою створення гарантій укладення такого договору запропонували позивачам заселятися в будинок та користуватися ним, передали позивачам ключі від будинку. Позивачі в березні 2020 року за згодою відповідачів переїхали разом з своїми трьома дітьми в будинок та перевезли всі свої речі, в подальшому здійснили косметичний ремонт кімнат, провели в будинок воду, обмурували ганок, викопали та обмурували погріб, поміняли шифер на веранді, здійснили заміну підлоги, поставили паркан навкруги подвір'я, витративши на це все великі кошти, про стягнення яких в подальшому заявлятимуть окремий позов. З березня 2020 року по даний час позивачі з дітьми безперервно проживають в даному будинку.
Оскільки позивачі є подружжям, то частину коштів відповідачам передавала ОСОБА_1 в безготівковій формі, а частину коштів передавав ОСОБА_2 готівкою в гривні та доларах США, декількома частинами в період 2020-2023 років.
Позивачкою ОСОБА_1 кошти передавалися в безготівковій формі шляхом перерахунку на карту відповідачки ОСОБА_3 , всього на суму 49 658, 00 грн. Крім того, позивачі в жовтні 2023 року продали належну ОСОБА_2 на праві власності земельну ділянку площею 15 соток покупцю ОСОБА_5 за 100 000, 00 грн. Оскільки відповідачі змінили свою позицію, яку мали при укладенні договору, і почали вимагати, щоб розрахунок здійснювався не в гривні, а в доларах США, то позивач ОСОБА_2 поміняв частину цих коштів в пункті обміну валют на 700 дол. США та передав відповідачу ОСОБА_4 в якості розрахунку за придбаний будинок та земельну ділянку.
Всього ОСОБА_2 передав відповідачу ОСОБА_4 готівкові грошові кошти в гривні та доларах США (в перерахунку на гривні) в загальній сумі 118 901, 80 грн.
Загальна сума переданих коштів позивачами становить 168 560, 00 грн, що еквівалентно 4 000 дол. США по курсу НБУ станом на дату подання даного позову.
Та відповідачі за власним бажанням та без згоди позивачів змінили не лише грошову одиницю, в якій укладався договір (з гривні на долар США), а й ціну будинковолодіння і земельної ділянки, та вимагали доплатити їм 5 000 дол. США, що є непідйомною сторонам сумою. Позивачі зрозуміли, що відповідачі їх просто обманули, а тому вимушені звертатися з позовом про повернення безпідставно набутих коштів.
Факт неодноразового передання коштів ОСОБА_2 відповідачу ОСОБА_4 може бути підтверджено свідками, в присутності яких передавалися певні частини коштів.
Враховуючи те, що договір купівлі-продажу об'єкта нерухомого майна - житлового будинку та земельної ділянки, який за своєю формою та змістом відповідав би вимогам закону, між сторонами у справі не укладено, а сторони лише домовлялися укласти такий договір у майбутньому, передана позивачами відповідачам грошова сума вважається безпідставно отриманими коштами, оскільки між сторонами не існує в даний час жодних договірних відносин, а усний договір, який сторони уклали в січні 2020 року, є нікчемним.
За вказаних обставин, посилаючись на відповідні норми чинного законодавства, позивачі просять суд стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 49 658, 00 грн, та стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 118 901, 80 грн (а.с. 3 - 11).
Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 26.03.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження (а.с. 42).
Представник відповідача ОСОБА_3 , адвокат Чернілевська Р.В., на підставі ст. 178 ЦПК України, подала до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що відповідач ОСОБА_3 позовні вимоги щодо неї визнає, проти їх задоволення не заперечує.
Крім цього зазначила, що посилання позивачів на укладення домовленості про майбутню купівлю позивачами будинку по АДРЕСА_1 , за 200 000, 00 грн взагалі не відповідає дійсності.
Так, відповідачка успадкувала будинок по АДРЕСА_1 . У 2019 році позивачі, перебуваючи у пошуку постійного житла, попросили відповідачку надати їм можливість проживати у належному відповідачці будинку з можливістю його подальшого викупу.
Оскільки відповідачка має власне житло, не планувала проживати у даному будинку, крім того, сторони доводяться родичами один одному, вона погодилась поселити позивачів у належному їм будинку з подальшим укладенням договору купівлі-продажу будинку за 9 000 дол. США. Однак позивачі повідомили, що такої суми у них немає, тому просили зачекати з оплатою. Позивачі оплату вартості в повному обсязі так і не здійснили, при цьому продовжуючи користуватись належним відповідачці будинком, відмовляються від укладення договору, хочуть повернути кошти назад. Договір купівлі-продажу житлового будинку у встановленій законом формі між сторонами не був укладений, за період з 2020 року по даний час позивачі замість обумовлених 9 000 дол. США сплатили відповідачці лише 49 658, 00 грн, що різними платежами надходили на її банківський рахунок від позивачки ОСОБА_1 . Як тільки позивачі виселяться з належного відповідачці будинку, будинковолодіння буде продане та з отриманих від його продажу коштів відповідачка поверне ОСОБА_1 сплачені останньою кошти в розмірі 49 658, 00 грн. Відповідач також готова укласти мирову угоду з метою врегулювання спору та взяти на себе обов'язок в день продажу будинку повернути позивачці ОСОБА_1 перераховані нею кошти (а.с. 54 - 55).
Представник відповідача ОСОБА_4 , адвокат Чернілевська Р.В., на підставі ст. 178 ЦПК України, також подала до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що відповідач ОСОБА_4 з позовними вимогами щодо нього категорично не погоджується, вважає їх необґрунтованими, протиправними та такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Так, в позовній заяві сторона позивачів стверджує, що між позивачами та відповідачами була укладена домовленість про майбутню купівлю позивачами будинку по АДРЕСА_1 за 200 000, 00 грн. Однак, вказане абсолютно не відповідає дійсності. Дружина відповідача, ОСОБА_3 , успадкувала вказаний будинок, тому стороною угоди була саме ОСОБА_3 та вона домовилася з позивачами продати їм будинок за 9 000 дол. США, а так як позивачам не було же жити, вона дозволила позивачам проживати в будинку та використовувати його для власних потреб за умови викупу будинку, але з обумовленої суми позивачі сплатили дружині лише 49 658, 00 грн.
В позовній заяві позивачі зазначають, що при укладенні усної домовленості позивач ОСОБА_2 , перебуваючи на подвір'ї відповідачів, передав відповідачу ОСОБА_4 перший платіж за договором у сумі 5 000, 00 грн. Однак, вказаний факт є неправдивим.
Позовна заява не містить жодного доказу, яким би підтверджувався факт передачі позивачем вказаної суми у якості першого платежу за майбутній продаж будинку відповідачу ОСОБА_4 та він не є власником чи співвласником житлового будинку, тому не міг виступати продавцем за договором. Також у нього немає довіреності, яка б давала йому право укладати від імені та в інтересах відповідачки договори щодо нерухомого майна та отримувати кошти.
Також відповідач не визнає посилання позивачів на те, що отримані від продажу земельної ділянки кошти в сумі 700 дол. США позивачем ОСОБА_2 були передані відповідачу ОСОБА_4 в якості розрахунку за будинок по АДРЕСА_1 . Відповідач ОСОБА_4 категорично заперечує факт отримання від позивача ОСОБА_2 грошових коштів саме за купівлю житлового будинку, тому просить в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі (а.с. 62 - 64).
Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 27.06.2024, за наслідком вирішення заявлених клопотань, закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с. 133 - 134).
В ході судового розгляду позивачі та їх представник позов підтримали з підстав, зазначених в позовній заяві. Позивачка пояснила, що вони з чоловіком домовилися з відповідачами про придбання житлового будинку, який успадкувала відповідачка, спочатку передали 5 000 грн та відповідачі впустили їх проживати в даному будинку. Після цього вони з чоловіком різними частинами сплачували за будинок, при цьому сплачували як відповідачці, так і відповідачу, так як довіряли їм та вважали, що відповідач передає ці кошти дружині. Всю домовлену суму не виплатили, так як посварилися з відповідачами, вони почали вимагати більшої суми та сплати в доларах, тому перестали сплачувати за будинок та за комунальні послуги в 2024 році. Будь-яких письмових розписок чи договорів з відповідачами не підписували і не укладали. Позивач також пояснив, що так як він є племінником відповідача, довіряв йому та ніяких договорів щодо будинку з ним не укладав, документів на нього також не бачив. За усною домовленістю з відповідачами він передавав кошти готівкою відповідачу в рахунок оплати вартості житлового будинку, думав, що він передасть ці кошти дружині. Передавав як гривні, так і долари США. Точних сум він не пам'ятає, це були різні суми, одного разу він передав в рахунок оплати вартості будинку відповідачу поросят, яких йому дала свідок ОСОБА_6 як розрахунок за боргом в сумі 20 000 грн. Правил укладення договорів купівлі-продажу він не знає, думав, що відповідач передає всі кошти відповідачці.
Представник позивачів пояснив, що позивачі після одруження запропонували відповідачам придбати в них житловий будинок, який був успадкований відповідачкою, за 200 000 грн, передали їм 5 000 грн, після чого відповідачі дозволили проживати в даному будинку. З 2020 року по даний час позивачі значно покращили даний будинок, зробили ремонт, а тепер відповідачі вимагають в них виселитись з будинку та не визнають його оплати, яку зробили позивачі. Так, позивачка сплатила відповідачці в безготівковій формі 49 658 грн, а позивач передав відповідачу загалом 118 901, 80 грн, в різній формі, як в гривні, так і в доларах США. Так як відповідачі не укладають договору купівлі-продажу з позивачами, тому безпідставно утримують сплачені їм грошові кошти в рахунок такого придбання, тому просить стягнути їх з відповідачів.
В подальшому позивачі та їх представник в судове засідання не з'явилися, представник позивачів подав заяву про розгляд справи без його участі та участі позивачів, позовні вимоги підтримують, просять їх задовольнити. Також подав письмовий виступ у дебатах, у якому зазначив обставини, викладені в позові. Просить врахувати пояснення ОСОБА_4 надані поліції під час складення матеріалів справи про адміністративне правопорушення, в яких він визнає отримання від позивачів коштів за проданий будинок в загальній сумі 4 000 доларів США, а також покази свідка щодо передачі поросят відповідачу в рахунок сплати боргу. Та оскільки кошти, які передавали позивачі відповідачам є безпідставно набутими, так як договору укладено не було і фактично позивачів обманули, відповідачі володіють такими коштами без належної правової підстави. За вказаних обставин представник позивачів просить суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі та стягнути з відповідачів понесені судові витрати на сплату судового збору і на оплату послуг адвоката, згідно наданих ним доказів понесення позивачами таких витрат.
Відповідачі та їх представник в ході судового розгляду пояснили, що підтримують позицію, викладену у відзивах на позовну заяву. В тому числі, відповідачка визнає, що вони з позивачами домовились про придбання в неї успадкованого житлового будинку, обіцяли вносити в оплату його вартості авансові платежі, яких внесли на суму 49 658 грн, тому в цій частині вона позов визнає та просить врахувати, що таке визнання позову вчинено нею до початку розгляду справи по суті, тому просить зменшити суму судових витрат в цій частині до 50 % сплаченого за вимогами до неї судового збору. Відповідач пояснив, що взагалі викладені в позові обставини є нісенітницею, він заперечує отримання від позивачів будь-яких коштів в оплату вартості будинку, який успадкувала його дружина, та й він не мав на те жодних підстав, а всі домовленості позивачів були з його дружиною. Ні грошових коштів, в тому числі доларів США, ні свиней він від позивачів не отримував. Щоб такі дії робила його дружина, він також не знає. Щодо його пояснень поліції при розгляді адміністративної справи, зазначив, що ту суму він вказав помилково, оскільки думав, що саме таку суму сплатили позивачі його дружині за понад два роки.
В подальшому відповідачі та їх представник в судове засідання не з'явилися, представник відповідачів подала заяву про розгляд справи без їх участі. Також представник відповідачів подала письмовий виступ у дебатах, в якому зазначила, що позовні вимоги, заявлені до ОСОБА_4 не визнаються ним в повному обсязі, позовна заява не містить жодного доказу, яким би підтверджувався факт передання позивачем ОСОБА_2 відповідачу грошових коштів чи іншого майна за житловий будинок та земельну ділянку, та й будь-яких правових підстав для таких дій в позивача не було. Відповідач ОСОБА_4 не є власником житлового будинку, який мали намір придбати позивачі, тому не міг приймати в них грошові кошти в якості оплати за житловий будинок, а допитані свідки не були очевидцями передачі грошових коштів, повідомили, що про такі обставини їм відомо лише зі слів позивачів. Також зазначила, що вимоги до відповідачки ОСОБА_3 були визнані нею до початку судового розгляду, тому при їх вирішенні просить врахувати дану обставину при вирішенні питання розподілу судових витрат, а саме, стягнути з відповідачки лище 50 % сплачено судового збору за заявленими до неї позовними вимогами, щодо судових витрат на правову допомогу, вважає їх значно завищеними та такими, що не були неминучими та необґрунтованими, тому просить зменшити їх до суми в 1 000 грн.
Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснила, що є родичкою позивача та відповідача, та якось позичала у позивача ОСОБА_2 20 000 грн. За цей борг вона розрахувалася з ним, віддавши йому свиней, які забрав позивач ОСОБА_7 та його батько ОСОБА_8 . Позивач їй пояснював, що свиней віддав потім відповідачу в рахунок оплати будинку, який вони придбали у відповідача, але така обставина відома свідку лише зі слів самого позивача. Кому врешті віддав свиней позивач вона особисто не бачила.
Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснила, що є матір'ю позивача. Син їй розповідав, що вони з дружиною купили у відповідачів житловий будинок на виплату за 400 000 грн, хоча вона була проти таких домовленостей. Знає, що позивачі сплатили відповідачам якусь суму коштів, але яку саме не знає, при передачі грошей вона жодного разу присутня не була. Про передачу поросят відповідачу в рахунок оплати даного будинку їй розповів її колишній чоловік, батько позивача, ОСОБА_10 , особисто вона такої передачі не бачила та умов їхніх домовленостей не знає.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Так, судом встановлено наступні фактичні обставини справи.
18.03.2020 між позивачами ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено шлюб, який зареєстрований Вінницьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), актовий запис № 48, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим 18.03.2020 (а.с. 18).
ОСОБА_2 є учасником бойових дій, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_2 (а.с. 19).
Відповідно до копій довідок Вороновицької селищної ради Вінницького району Вінницької області від 11.03.2024, 21.01.2021, ОСОБА_1 не зареєстрована, але постійно проживає за адресою: АДРЕСА_1 та склад її сім'ї слідуючий: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - чоловік; ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , - дочка, ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , - син, ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , - дочка, ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , -дочка. Веде спільне господарство разом з чоловіком ОСОБА_2 за вказаною адресою. Даний факт також підтверджується копією акта № 1-02 обстеження фактичного місця проживання від 21.01.2021(а.с. 20, 21, 22).
Згідно копій платіжних інструкцій та їх оригіналів, ОСОБА_14 переказала на рахунок ОСОБА_3 грошові кошти на загальну суму 49 658, 30 грн, призначення платежу - переказ власних коштів, поповнення карти/рахунка (а.с. 23 - 26, 189, 194).
Відповідно до копії інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 20.03.2024, закінчений будівництвом об'єкт: житловий будинок, загальною площею 67.4 кв.м., житловою площею 43.3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві власності ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 23.12.1998, право власності зареєстровано в реєстрі 22.02.2024 (а.с. 30 - 31, 59, 68 - 69).
Згідно копії свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 23.12.1998, спадкоємцем зазначеного в заповіті майна ОСОБА_15 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_6 , є ОСОБА_16 . Спадкове майно, на яке видано свідоцтво, складається з цілого жилого будинку з господарськими будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 і розташований на присадибній земельній ділянці (а.с. 57 - 58, 66 - 67).
Відповідно до копії постанови Вінницького районного суду Вінницької області від 12.03.2024 по справі № 128/634/24, ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення. Постановою встановлено, що 30.01.2024 близько 10:00 год в АДРЕСА_2 , ОСОБА_4 вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно племінника ОСОБА_2 , яке виразилося під час телефонної розмови у висловлюванні нецензурною лайкою, під час чого могла бути завдана шкода психічному здоров'ю потерпілого (а.с. 79 - 80).
Згідно копії довідки про результати проведення перевірки інформації, викладеної у зверненнях ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , в ході проведення перевірки було встановлено, що близько в листопаді 2019 року, ОСОБА_4 разом із дружиною ОСОБА_3 по усній домовленості із племінником, ОСОБА_2 та його дружиною ОСОБА_1 продали на виплату частинами будинок, розташований в АДРЕСА_1 . Як пояснює ОСОБА_19 , племінник виплатив частину коштів, в сумі 4 000 дол. США та має ще виплатити 5 000 дол. США, які не хоче сплачувати. При спілкуванні із ОСОБА_20 та ОСОБА_21 , пояснили, що вони сплатили на теперішній час кошти в сумі 4 000 дол. США та більше сплачувати не бажають, оскільки по усній домовленості, на їх думку, вони сплатили ту суму, яку домовлялися із ОСОБА_19 та ОСОБА_22 . З конфліктуючими сторонами проведено бесіду профілактичного характеру та надано роз'яснення, що дане питання містить в собі цивільно-правові відносини, які можуть бути вирішені в порядку приватного судочинства. Також, відносно ОСОБА_23 та ОСОБА_24 складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП (а.с. 81 - 82).
Відповідно до копії рапорту реєстрації заяви в журналі єдиного обліку № 349 від 30.01.2024, надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 30.01.2024 о 10:40 за адресою: АДРЕСА_2 , офіцер громади повідомив, що звернувся ОСОБА_4 та повідомив, що 03.01.2024 близько 10:00 год племінник ОСОБА_2 словесно в телефонному режимі погрожував фізичною розправою, не повертає кошти за будинок (а.с. 83 - 84).
Відповідно до копії рапорта реєстрації заяви в журналі єдиного обліку № 353 від 30.01.2024, надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 30.01.2024 о 14:49 за адресою: АДРЕСА_2 , офіцер громади повідомив, що звернувся ОСОБА_2 та повідомив, що 03.01.2024 під час телефонної розмови дядько ОСОБА_4 ображав нецензурною лайкою. Було відібрано заяву і пояснення, в подальшому буде складено протокол (а.с. 86 - 87).
30.01.2024 від ОСОБА_4 прийнято заяву, якою він просив прийняти міри до його племінника ОСОБА_2 , який відмовляється сплачувати кошти за будинок та земельну ділянку та який 03.01.2024 о 10:11 год в телефонному режимі погрожував фізичною розправою, що підтверджується копією протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 30.01.2024 (а.с. 89 - 91).
30.01.2024 від ОСОБА_2 прийнято заяву, якою він вказав, що 03.01.2024 о 10:00 год в АДРЕСА_2 , дядько ОСОБА_4 під час телефонної розмови ображав нецензурною лайкою, що підтверджується копією протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 30.01.2024 (а.с. 92 - 95).
Відповідно до копії пояснень від 30.01.2024, відібраних поліцейським офіцером громади в ОСОБА_2 , він вказав, що 03.01.2024 близько 10 год до нього зателефонував дядько ОСОБА_4 , який почав запитувати в нього коли він поверне кошти за придбаний будинок, на що ОСОБА_2 сказав, що повернув кошти. В ОСОБА_2 під час телефонної розмови з дядьком виникла суперечка, під час якої вони на адресу один одного висловлювалися нецензурними словами та ображав ОСОБА_2 , один одному фізичною розправою вони не погрожували (а.с. 96).
Згідно копії пояснень ОСОБА_4 від 30.01.2024, відібраних поліцейським офіцером громади, ОСОБА_4 повідомив, що в АДРЕСА_1 , розташований житловий будинок площею 28, 4 кв.м., який по праву на спадщину за заповітом належить його дружині ОСОБА_3 , де також знаходиться за вказаною адресою земельна ділянка площею 0, 2500 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, а також земельна ділянка площею 0, 2796 га для ведення особистого селянського господарства. В листопаді 2019 року він разом з дружиною та племінником ОСОБА_2 та його дружиною ОСОБА_25 по усній домовленості передали їм у користування житловий будинок із земельними ділянками, що в АДРЕСА_1 , з правом викупу за ціною 8 000 дол. США, якщо виплатять за 4 роки, а якщо довше будуть виплачувати, то за ціною 9 000 дол. США. Вони мали щомісяця виплачувати кошти за будинок і земельні ділянки по 7 - 8 тисяч гривень, однак дані громадяни періодично платили по 4 000 грн, а то було і менше. Підрахунок за отримані кошти він записував у зошиті, будь-яких розписок не писали і документів про отримання коштів не має. Починаючи з липня 2022 року дані громадяни зовсім перестали сплачувати кошти за придбання будинку та земельних ділянок. ОСОБА_2 працює вахтовим графіком роботи у «ДОР службі» м. Вінниця. Протягом останніх двох років з племінником та його дружиною він спілкувався з приводу розрахунку коштів, пояснювали, що будуть повертати, повернули лише 600 доларів США. Так, 03.01.2024 близько 10-11 год він зателефонував до племінника щоб запитати коли він поверне кошти за придбаний ним будинок та земельні ділянки, на що він відповів, щоб більше він не заходив до нього на подвір'я , бо кошти не поверне та словесно йому погрожував фізичною розправою. Племінник ще йому винен кошти в сумі 5 000 дол. США (а.с. 97 - 98).
Згідно письмових пояснень ОСОБА_2 від 30.01.2024, відібраних поліцейським офіцером громади, ОСОБА_2 вказав, що в листопаді 2019 року він разом із дружиною та ОСОБА_4 та його дружиною ОСОБА_3 по усній домовленості домовилися купити будинок, що розташований в АДРЕСА_1 , та земельні ділянки біля будинку за ціною 8 000 дол. США, на той час курс долара був по 25 грн за 1 долар США. Вони дану суму перевели в гривні, це було 200 000 грн. З того часу по теперішній час вони сплатили 4 000 дол. США. 03.01.2024 близько 10:00 год до ОСОБА_2 зателефонував дядько ОСОБА_4 , який запитав чи він буде сплачувати кошти за будинок, а він відмовився, тоді він висловився нецензурними словами та не погрожував фізичною розправою (а.с. 100 - 101).
У своїх поясненнях від 30.01.2024, відібраних поліцейським офіцером громади, ОСОБА_1 зазначила, що по усній домовленості з подружжям ОСОБА_4 та ОСОБА_3 домовилися, що сплатять кошти за будинок 200 000 грн, що становило по курсу на 2019 року 24 гривні - 8 000 дол. США. На даний час кошти в гривнях сплачені, частина на банківську картку, а частина налічкою в руки. Подружжя переводить 8 000 дол. США вже по сьогоднішньому курсу - 40 грн за 1 дол. США. Також зазначила, що в будинку проводиться косметичний ремонт (обкладено грубу, поклеїні обої, проведено отоплення) кошти повертати вона не збирається. Чоловік поставив раніше забор, що знову не враховується. Вона буде подавати до суду та вимагати справедливості (а.с. 102 - 103).
Також, ПОГ СВШ ВП № 5 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області капітаном поліції Тонкошкуром М.А. 30.01.2024 винесено форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_4 (а.с. 104 - 106, 107 - 109).
Відповідно до копії пропозиції про укладення правочину щодо займаного житлового приміщення від 11.03.2024, складеного адвокатом Чернілевською Р.В. в якості представника ОСОБА_3 , представник просила ОСОБА_2 протягом десяти днів з дня отримання даної пропозиції надати письмову відповідь із зазначенням терміну укладення договору купівлі-продажу житлового будинку по АДРЕСА_1 за раніше погодженою ціною, а саме 9 000, 00 дол. США. У разі відмови в укладенні договору купівлі-продажу, просить звільнити займане житлове приміщення та господарські будівлі та споруди від власних речей протягом 30 днів та оплатити рахунки за використані комунальні послуги (а.с. 118).
Постановою Вінницького районного суду Вінницької області від 25.03.2024 по справі № 128/636/24 було встановлено, що ОСОБА_2 03.01.2024 о 10:00 год в АДРЕСА_1 , відносно дядька ОСОБА_4 вчинив домашнє насильство психологічного характеру, яке виразилося при спілкуванні в телефонному режимі: висловлювався нецензурними словами та словесно погрожував, чим могла бути завдана шкода психічному здоров'ю потерпілому. ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення (а.с. 141).
Постановою Вінницького апеляційного суду від 19.04.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, постанову Вінницького районного суду Вінницької області від 25.03.2024 скасовано та прийнято нову постанову, якою провадження у справі закрито у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення (а.с. 142 - 145).
Та суд звертає увагу, що наданими постановами в справах про адміністративне правопорушення не встановлювалися обставини попередньої сплати коштів сторонами конфлікту та не встановлювалася сума сплачених коштів, а лише зазначено посилання на письмові пояснення кожної з сторін щодо обставин конфлікту.
Оцінивши докази в їх сукупності, суд керується наступними нормами.
Згідно ч. 1 ст. 626 ЦПК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст. 629 ЦПК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частинами 1, 3 статті 635 ЦК України передбачено, що попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі. Зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.
Згідно ст. 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.
Відповідно до ст.ст. 655, 657 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
Згідно ст. 547 ЦПК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Згідно ч. 1 ст. 218 ЦК України, недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може грунтуватися на свідченнях свідків.
Ч. 1 ст. 220 ЦК України встановлено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
Як встановлено в ході судового розгляду та не заперечується сторонами, вони досягли усної домовленості про майбутнє укладення договору купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки, належних відповідачці, при цьому позивачі вказують на узгоджену ціну продажу в сумі 200 000 грн, а сторона відповідачів - 9 000 дол. США, з авансовими платежами в рахунок вартості будинку.
Сторони визнають, що ні попереднього договору, ні договору купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки, ні правочину щодо забезпечення виконання такого зобов'язання, з дотриманням встановленої законом обов'язкової письмової форми та їх нотаріального посвідчення, між сторонами не було укладено. А тому такі правочини, на які вони посилаються як на підставу передачі коштів та їх отримання, оскільки вони стосувалися нерухомого майна, є нікчемними.
Згідно ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:
1) повернення виконаного за недійсним правочином;
2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;
3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;
4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
При цьому, факт отримання ОСОБА_3 від позивача ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 49 658, 00 грн різними платежами підтверджено відповідачем у відзиві на позовну заяву та наданими позивачем копіями квитанцій.
Оскільки між сторонами не було укладено в передбаченій законом обов'язковій формі жодного правочину щодо житлового будинку та земельної ділянки, грошові кошти, які позивач ОСОБА_1 сплатила на рахунок ОСОБА_3 в розмірі 49 658, 00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, є майном, що отримане відповідачем ОСОБА_3 безпідставно в розумінні ст. 1212 ЦК України, а тому підлягає поверненню.
За таких обставин, суд доходить висновку, що позовні вимоги до ОСОБА_3 підлягають до задоволення та з неї слід стягнути грошові кошти в розмірі 49 658, 00 грн на користь ОСОБА_1 .
Щодо вимоги позивача ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_4 на його користь грошових коштів в сумі 118 901, 80 грн, суд зазначає наступне.
Під час судового розгляду в обґрунтування позовних вимог про стягнення з відповідача ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 коштів в сумі 118 901, 80 грн сторона позивача посилалася лише на власні пояснення та на пояснення свідків, а також пояснення, викладені працівником поліції за наслідком розгляду заяв ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про вчинення відносно них домашнього насильства.
Статтею 76 ЦПК України установлено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
Згідно з ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно ч.ч. 6, 7 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для суду.
Згідно ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд звертає увагу, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів про передачу коштів (чеки, квитанції, розписки) відповідачу позивачем. Допитані під час судового розгляду свідки пояснили, що не бачили фактичного передання готівкових коштів позивачами відповідачам, про передачу частини коштів їм відомо лише зі слів позивачів, при цьому точних сум їм не відомо, так само вони не були свідками передачі майна в рахунок попередніх домовленостей сторін (поросят) та вартість такого майна їм не відома.
Суд зауважує, що сам позивач не надав обґрунтованого розрахунку коштів, які він просить стягнути з відповідача, а саме коли та якими сумами позивач передав відповідачу грошові кошти, які в сумі становили б 118 901, 80 грн.
Пояснення самого позивача та позовна заява в частині його вимог до відповідача є суперечливими, оскільки в позові він зазначає про сплату відповідачу 118 901, 80 грн в гривні та в доларах США (в перерахунку на гривні), в тому числі, що 20 000 грн від його імені відповідачу передала свідок ОСОБА_26 , тоді як в судовому засіданні пояснив, що в суму боргу включено передачу відповідачу свиней, якими з позивачем розрахувалась свідок в рахунок боргу перед позивачем на суму 20 000 грн, та свідок в судовому засіданні пояснила, що особисто відповідачу не передавала ні грошей, ні свиней, а віддала свиней позивачу, та дійсної вартості такого майна позивачем не доводилось взагалі.
Та постановами про адміністративне правопорушення, на які посилається сторона позивачів, не доводилась та не встановлювалась обставина щодо суми грошових коштів, переданих позивачами відповідачам, а досліджувалось лише питання, чи мало місце домашнє насильство та чи вчинене воно особою, яка притягується до адміністративної відповідальності. Крім цього, долучені письмові пояснення сторін в межах розгляду справи про адміністративне правопорушення в частині передачі грошових коштів, а також виклад їхньої позиції поліцейським офіцером громади, не відповідають критеріям допустимості доказів такої обставини та взагалі є суперечливими. Та такі пояснення, які стосуються пояснень ОСОБА_4 , спростовані поясненнями самого відповідача в судовому засіданні, який пояснив, що такі суми він зазначав орієнтовно і точної суми не знає, так як кошти сплачувались його дружині.
Згідно правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 01.07.2021 у справі № 917/549/20, стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Аналогічний висновок Верховного Суду викладений у пункті 7.44. постанови від 16 лютого 2021 року у справі № 927/645/19.
Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі №917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 4 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Зазначений підхід узгоджується і з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23 серпня 2016 року у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Виходячи з наведеного Верховний Суд зазначив про те, що суд зобов'язаний надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх належності, допустимості, достовірності, вірогідності та взаємного зв'язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом.
За таких обставин суд дійшов висновку про те, що під час судового розгляду не знайшли свого підтвердження належними, допустимими та достатніми доказами доводи ОСОБА_2 про одержання ОСОБА_4 від позивача грошових коштів в сумі 118 901, 80 грн, а тому позов в цій частині задоволенню не підлягає.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
У зв'язку із відмовою у задоволенні позову в частині позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , згідно з ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати позивача ОСОБА_2 слід залишити за позивачем.
Частиною 1 ст. 142 ЦПК України передбачено, що у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. Аналогічні положення містить також ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».
За таких обставин, оскільки при зверненні до суду позивачем ОСОБА_1 сплачено судовий збір за подання позовної заяви в частині її позовних вимог до відповідача ОСОБА_3 (а.с. 1), з врахуванням положень ч. 1 ст. 142 ЦПК України та ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», оскільки відповідач ОСОБА_3 у своєму відзиві на позовну заяву, поданому до початку судового розгляду, зазначила, що позовні вимоги щодо неї визнає, проти їх задоволення не заперечує, позивачу ОСОБА_1 слід повернути з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого нею при поданні позову, а саме 605, 60 грн.
Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При цьому, оскільки відповідач ОСОБА_3 визнала позов в частині позовних вимог щодо неї до початку розгляду справи по суті, та у зв'язку з чим позивачу ОСОБА_1 з державного бюджету повертається 50 відсотків судового збору, з огляду на задоволення позову, згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_1 підлягають стягненню документально підтверджені витрати зі сплати судового збору врозмірі 50 відсотків від суми сплаченого позивачем судового збору, що становить 605, 60 гривень.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, крім іншого належать витрати: на професійну правничу допомогу.
Положеннями ч. 1 ст. 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
В позовній заяві позивачі просять стягнути понесені ними витрати на правничу допомогу. На підтвердження таких витрат позивачами долучено копії: договору про надання правничої допомоги від 10.03.2024, укладеного між ОСОБА_27 та позивачами ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , відповідно до якого, вартість правничої допомоги, наданої адвокатом, встановлюється в сумі 15 000, 00 грн (а.с. 210); копії квитанцій до прибуткового касового ордера № 7 та № 8 від 01.10.2025, відповідно до яких, прийнято від ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на підставі договору про надання правничої допомоги від 10.03.2024 кошти в розмірі по 7 500 грн кожним (а.с. 211); акт приймання передачі наданих послуг до договору про надання правової допомоги по справі від 30.09.2025 (а.с. 212); додаткову угоду до договору про надання правової допомоги по справі від 30.12.2024 (а.с. 213).
Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 137 ЦПК України).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
В додатковій постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23.01.2023, справа № 755/2587/17, зазначено, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.
Беручи до уваги характер спірних правовідносин, зважаючи, що позивачем ОСОБА_1 сплачено за надання правової допомоги адвоката кошти в сумі 7 500 грн, суд вважає неспівмірною заявлену вартість послуг адвоката. Враховуючи категорію та складність даної справи, суд вважає завищеним заявлений розмір вартості витрат на правову допомогу.
У зв'язку з вищенаведеним, зважаючи на те, що відповідач ОСОБА_3 під час судового розгляду не заперечувала з приводу задоволення позовних вимог в частині стягнення з неї коштів, визнала заявлені вимоги ще до початку судового розгляду, та враховуючи суму, яка підлягає стягненню з відповідачки ОСОБА_3 , та заперечення сторони відповідача з приводу відповідності заявленого розміру витрат принципам розумності та справедливості, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви про стягнення судових витрат на правничу допомогу, виходячи з критерію розумності їхнього розміру, конкретних обставин справи та відсутність відомостей про фінансовий стан обох сторін, а саме в розмірі 4 000 грн.
Окрім цього, у письмових дебатах представник відповідача просить стягнути з позивача ОСОБА_2 понесені відповідачем ОСОБА_4 витрати на правничу допомогу в сумі 8 000, 00 грн. На підтвердження таких витрат відповідачем долучено копії: договору про надання правничої (правової) допомоги від 09.04.2024, укладеного між адвокатом Чернілевською Р.В. та ОСОБА_4 , відповідно до якого вартість правничої допомоги, наданої адвокатом встановлюється в сумі 8 000, 00 грн (а.с. 225); акту виконаних робіт від 05.11.2025 (а.с. 226); квитанції до прибуткового касового ордера № 02-11/25 від 05.11.2025, відповідно до якої, прийнято від ОСОБА_4 на підставі договору про надання правничої (правової) допомоги від 09.04.2024 кошти в розмірі по 8 000 грн (а.с. 226 зі звороту).
Вирішуючи питання про стягнення з позивача на користь відповідача понесених ним судових витрат на правову допомогу, враховуючи, що в задоволенні заявлених позивачем ОСОБА_2 до відповідача ОСОБА_4 позовних вимог відмовлено, а також відсутність заперечень сторони позивача щодо неспівмірності їх розміру обставинам справи, суд вважає, що заявлений до стягнення розмір витрат на правову допомогу відповідача відповідає складності справи та значенню справи для сторін, в тому числі з врахуванням заявленої до стягнення з відповідача суми коштів, а тому з позивача ОСОБА_2 на користь відповідача ОСОБА_4 слід стягнути такі витрати в розмірі 8 000 грн.
Також суд вважає за необхідне роз'яснити учасникам справи положення ч.ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
З урахуванням вищевикладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 76 - 82, 141, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 218, 220, 1212 ЦК України, суд,
Позов задовольнити частково.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , про стягнення грошових коштів задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 49 658, 00 грн.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 605, 60грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 4 000 грн.
Управлінню Державної казначейської служби України у Вінницькому районі Вінницької області повернути ОСОБА_1 з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого нею при поданні позову, а саме 605, 60 грн, який було сплачено згідно квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки № 1-243К від 20.03.2024.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про стягнення грошових коштіввідмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 судові витрати на правничу допомогу в розмірі 8 000 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Вінницького апеляційного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .
Позивач ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .
Відповідач ОСОБА_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 .
Відповідач ОСОБА_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 .
Повний текст рішення складено 17.11.2025.
Суддя: