Справа № 128/2613/25
Іменем України
18 листопада 2025 року місто Вінниця
Вінницький районний суд Вінницької області у складі
судді Карпінської Ю.Ф.,
за участю секретаря Дусанюк Н.О.,
за відсутності учасників справи,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,
ТОВ «Фінпром Маркет» звернулося до суду з вищевказаною позовною заявою, мотивуючи позовні вимоги тим, що «22.01.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики №3139399, за умовами якого позикодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 6 000,00 грн строком на 64 дні зі сплатою процентів у розмірі 1,6% в день. Договір підписано електронним підписом позичальника. Того ж дня позикодавець на виконання п. 1 договору позики №3139399 від 22.01.2021 виконав зобов'язання, зокрема передав відповідачу у власність грошові кошти у розмірі 6 000 грн шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок відповідача. Підписанням договору позики позичальник підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчив, що він повідомлений кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідними відповідно до вимог чинного законодавства. Враховуючи умови договору позики та здійснені відповідачем платежі в рахунок погашення заборгованості за договором позики, які складають 1 113,84 грн, заборгованість відповідача за договором позики складає 12 227,57 грн, з яких: 4 968,17 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 7 259,40 грн - сума заборгованості за відсотками. 21.06.2021 ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія управління активами» уклали договір факторингу №2106 від 21.06.2021, за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі за договором позики №3139399 від 22.01.2021. 03.04.2023 ТОВ «Фінансова компанія управління активами» та ТОВ «Фінпром Маркет» уклали договір факторингу №030423-ФК від 03.04.2023, за умовами якого позивач набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі за договором позики №3139399 від 22.01.2021. Відповідно до реєстру прав вимог від 03.04.2023 до договору факторингу №030423-ФК від 03.04.2023, ТОВ «Фінпром Маркет» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 12 227,57 грн, з яких: 4 968,17 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 7 259,40 грн - сума заборгованості за відсотками. Тому просять стягнути з ОСОБА_1 на користь заборгованість за договором позики №3139399 в сумі 12 227,57 грн, з яких: 4 968,17 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 7 259,40 грн - сума заборгованості за відсотками, а також судові витрати».
Вінницький районний суд Вінницької області ухвалою судді від 18.07.2025 відкрив провадження у даній справі та призначив судовий розгляд у порядку спрощеного позовного провадження.
Вінницький районний суд Вінницької області ухвалою від 18.08.2025 витребував з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» інформацію щодо належності ОСОБА_1 карткового рахунку № НОМЕР_1 ; виписку по картковому рахунку № НОМЕР_1 , відкритому в Акціонерному товаристві Комерційний банк «ПриватБанк», за період з 22.01.2021 до 25.01.2021.
На виконання вимог ухвали від 18.08.2025 до Вінницького районного суду Вінницької області з АТ КБ «ПриватБанк» подано інформацію щодо ОСОБА_1 .
У судове засідання 17.11.2025 учасники справи не з'явились, хоч про день, час та місце розгляду справи повідомлялись судом в установленому законом порядку.
Представник позивача ТОВ «Фінпром Маркет» попередньо подав до суду заяву, у якій просить розгляд справи проводити без участі представника ТОВ «Фінпром Маркет», не заперечує з приводу ухвалення заочного рішення.
У частині третій статті 211 ЦПК України визначено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився без повідомлення причин, хоч про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом у встановленому законом порядку шляхом направлення судової повістки за останнім відомим зареєстрованим місцем проживання, а також шляхом опублікування оголошення на офіційному вебсайті судової влади України. Заяв про розгляд справи без його участі або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило. Відзив на позовну заяву відповідачем у запропонований судом строк до суду не подано.
Крім того, інформація щодо розгляду справи міститься на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет (вебадреса сторінки - http://vnr.vn.court.gov.ua).
Згідно з ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
За згодою сторони позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням статті 280 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За вказаних обставин суд вважає можливим провести судове засідання 17.11.2025 за відсутності учасників справи та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Оглянувши письмові докази у справі та надавши їм належну правову оцінку, суд дійшов такого висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Судом установлено, що 22.01.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики №3139399, згідно з умовами якого «за цим Договором позикодавець зобов'язується передати позичальнику у власність грошові кошти на погоджений умовами Договору строк шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики або достроково та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики (пункт 1 Договору); сума позики - 6 000,00 грн, строк позики - 64 дні, процентна ставка - 1,6%, що підтверджується копією такого договору (а.с. 12).
Відповідно до копії довідки про ідентифікацію, клієнт ОСОБА_1 , з яким укладено договір №3139399 від 22.01.2021, ідентифікований Товариством з обмеженою відповідальністю«1 Безпечне агентство необхідних кредитів»; одноразовий ідентифікатор - 687dXBNASN (а.с. 18).
Згідно з копією платіжної інструкції від 22.01.2021, ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відправило на картку № НОМЕР_1 грошові кошти в сумі 6 000,00 грн (а.с. 8).
З відповіді АТ КБ «ПриватБанк» від 05.09.2025 убачається, що на ім'я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_2 (а.с. 82).
На підтвердження факту отримання та користування кредитними коштами ОСОБА_1 АТ КБ «ПриватБанк» на виконання вимог ухвали судді Вінницького районного суду Вінницької області від 18.08.2025 надало суду виписку від 05.09.2025 за договором за період з 22.01.2021 до 25.01.2021 по картці (а.с. 83).
21.06.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами»укладено договір факторингу №2106, за умовами якого фактор передає грошові кошти, що дорівнюють ціні продажу, в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає факторові права вимоги до боржників, зазначених в реєстрі заборгованостей, в розмірі портфеля заборгованості; сторони погодили, що до фактора переходять всі права грошової вимоги, які належали клієнту за кредитними договорами, що підтверджується копією такого договору (а.с. 23-25).
Відповідно до копії реєстру прав вимог №1 від 21.06.2021, заборгованість ОСОБА_1 за договором позики №3139399 від 22.01.2021, право вимоги за яким передано ТОВ «Фінансова компанія управління активами», становить 12 227,57 грн, з яких: 4 968,17 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 7 259,40 грн - сума заборгованості за відсотками (а.с. 27).
03.04.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» укладено договір факторингу №030423-ФК, за умовами якого фактор передає грошові кошти, що дорівнюють ціні продажу, в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає факторові права вимоги до боржників, зазначених в реєстрі заборгованостей, в розмірі портфеля заборгованості; сторони погодили, що до фактора переходять всі права грошової вимоги, які належали клієнту за кредитними договорами, що підтверджується копією такого договору (а.с. 29-31).
Відповідно до копії реєстру заборгованості від 03.04.2023, заборгованість ОСОБА_1 за договором позики №3139399 від 22.01.2021, право вимоги за яким передано ТОВ «Фінпром Маркет», становить 12 227,57 грн, з яких: 4 968,17 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 7 259,40 грн - сума заборгованості за відсотками (а.с. 34).
Згідно з наданим ТОВ «Фінпром Маркет розрахунком заборгованості за договором позики №3139399 від 22.01.2021, заборгованість ОСОБА_1 становить 12 227,57 грн, з яких: 4 968,17 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 7 259,40 грн - сума заборгованості за відсотками (а.с. 5).
Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У частині першій статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з частинами першою та другою статті 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
У частині другій статті 1054 ЦК України визначено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
У статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 (справа № 2-383/2010) зроблений висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
У Законі України «Про електронну комерцію» визначено організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції. Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частин сьомої та дванадцятої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
У статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
У нормах статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачено використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису, визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа і не може визнаватися недійсним лише через його електронну форму.
Як убачається з копії договору позики №3139399 від 22.01.2021 він підписаний ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
У частині першій статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України).
Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).
Аналіз указаних норм свідчить, що частина перша статті 514 ЦК України регулює відносини між первісним кредитором та новим кредитором. Дійсність вимоги (суб'єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб'єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення. У разі, зокрема, коли право вимоги не виникло (наприклад у разі нікчемності чи недійсності договору) або яке припинене до моменту відступлення (зокрема, внаслідок платежу чи зарахування) чи існують законодавчі заборони (або обмеження), то така вимога не переходить від первісного до нового кредитора. Тобто відступлення права вимоги (цесія) в такому випадку не має розпорядчого ефекту. Проте це не зумовлює недійсність договору між первісним кредитором та новим кредитором, тому що правовим наслідком відсутності критеріїв дійсності права вимоги є цивільно-правова відповідальність первісного кредитора перед новим кредитором.
Відступлення права вимоги за змістом означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.03.2021 (справа № 906/1174/18) зроблено висновок, що правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов'язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов'язання. Вказані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов'язку у конкретному зобов'язанні; 2) зобов'язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов'язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов'язанні.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 (справа № 910/12525/20) зроблено висновок, що відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За змістом зазначених норм, права кредитора у зобов'язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв'язку з припиненням зобов'язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов'язанні не переходять до набувача. Разом з тим положення частини першої статті 203 ЦК України прямо встановлюють, що застосовуються саме до змісту правочину (сукупності його умов), а не до його суб'єктного складу. В тому випадку, коли особа відступає право вимоги, яке їй не належить, у правовідносинах відсутній управнений на таке відступлення суб'єкт. За загальним правилом пункту 1 частини першої статті 512, статті 514 ЦК України у цьому разі заміна кредитора у зобов'язанні не відбувається.
Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
21.06.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія управління активами»укладено договір факторингу №2106. У подальшому 03.04.2023 між ТОВ «Фінансова компанія управління активами»та ТОВ «Фінпром Маркет» укладено договір факторингу №030423-ФК.
Відповідно до копії реєстру прав вимог №1 від 21.06.2021 та копії реєстру заборгованості від 03.04.2023, заборгованість ОСОБА_1 за договором позики №3139399 від 22.01.2021, право вимоги за яким спочатку передано ТОВ «Фінансова компанія управління активами», а в подальшому - ТОВ «Фінпром Маркет», становить 12 227,57 грн, з яких: 4 968,17 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 7 259,40 грн - сума заборгованості за відсотками.
Отже, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» набуло право вимоги відносно ОСОБА_1 , як боржника у зобов'язанні.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Відповідно до ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
У статті 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з наданим ТОВ «Фінпром Маркет розрахунком заборгованості за договором позики №3139399 від 22.01.2021, заборгованість ОСОБА_1 становить 12 227,57 грн, з яких: 4 968,17 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 7 259,40 грн - сума заборгованості за відсотками.
Установлено, що після укладення 03.04.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» догову факторингу №030423-ФК, новий кредитор ТОВ «Фінпром Маркет» не нараховував будь-які платежі.
Отже, станом на момент звернення до суду з даним позовом заборгованість ОСОБА_1 за договором позики №3139399 від 22.01.2021 складає 12 227,57 грн.
Враховуючи викладене, оскільки розрахунок заборгованості за договором позики №3139399 від 22.01.2021, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 , долучений до позовної заяви, є належним та допустимим доказом, який підтверджує надання коштів клієнту, отримання і використання таких коштів клієнтом, нарахування відсотків, враховуючи, що фактично отримані та використані відповідачем кошти у повному обсязі у добровільному порядку ні ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», ні його правонаступникам - ТОВ «Фінансова компанія управління активами»та ТОВ «Фінпром Маркет» не повернуті, тобто відповідачем не виконано договірні зобов'язання, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що слід задовольнити.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, доказів на спростування встановлених судом обставин не надав.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10.02.2010, заява № 4909/04).
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Враховуючи повне задоволення позовних вимог позивача, у порядку, передбаченому статтею 141 ЦПК України, судовий збір у розмірі 2 422,40 грн слід стягнути з відповідача на користь позивача.
У частині другій статті 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У статті 59 Конституції України закріплено право кожної людини на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до частин першої та третьої статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
У постанові Верховного Суду від 30.09.2020 (справа № 379/1418/18) вказано, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Судом установлено, що 01.11.2024 між адвокатом Ткаченко Юлією Олегівною та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет»було укладено договір про надання правничої допомоги.
Згідно з копією витягу з акту №14-ІІ приймання-передачі наданої правничої допомоги за договором про надання правничої допомоги №01-11/24 від 01.11.2024, за надані послуги з правничої допомоги клієнт сплачує адвокату винагороду у розмірі 3 500,00 грн.
За таких обставин з відповідача слід стягнути на користь позивача витрати на правничу допомогу в сумі 3 500,00 грн.
Керуючись статтями 10, 12, 19, 81, 133, 137, 141, 211, 247, 258-260, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд -
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики- задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» (код ЄДРПОУ 43311346) заборгованість за договором позики №3139399 від 22.01.2021 у загальному розмірі 12 227 (дванадцять тисяч двісті двадцять сім) грн 57 коп., з яких: 4 968,17 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 7 259,40 грн - сума заборгованості за відсотками.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» (код ЄДРПОУ 43311346)понесені судові витрати на сплату судового збору в сумі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. та на правничу допомогу в сумі 3 500 (три тисячі п'ятсот) грн 00 коп.
Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет», адреса місцезнаходження: м. Ірпінь, вул. Михайла Стельмаха, 9А, оф. 204, Київської області.
Відповідач ОСОБА_1 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Дата складення повного судового рішення - 18.11.2025.