ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
14.11.2025Справа № 910/9683/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Морозова С.М., розглянувши без повідомлення сторін у спрощеному позовному провадженні справу
за позовом Приватного акціонерного товариства "Київські енергетичні послуги", м. Київ
до Державного підприємства "Наш дім", м. Київ
про стягнення 107 807,47 грн, -
05.08.2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Державне підприємство "Наш дім" (відповідач) суми основної заборгованості в розмірі 105 809,76 грн, суми 3% річних в розмірі 808,06 грн та суми інфляційних втрат в розмірі 1 189,65 грн, у зв'язку з несплатою відповідачем вартості спожитої електроенергії за період з 01.01.2025 по 28.02.2025 року та з 01.04.2025 по 31.06.2025 року за Договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг від 06.02.2025 року, до якого відповідач доєднався за заявою-приєднанням від 25.12.2024 року.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.08.2025 року справу №910/9683/25 передано на розгляд судді Морозову С.М.
Згідно з п. 1 ч. 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.
Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються що малозначні справи.
Частиною 1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Ухвалою від 15.09.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/9683/25, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами.
З метою повідомлення відповідача про розгляд даної справи та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвалу суду від 15.09.2025 року в електронному вигляді було надіслано відповідачу в його електронний кабінет (довідка про доставку електронного листа 17.09.2025 року міститься в матеріалах справи).
Відповідно до положень ч.ч. 1, 4 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:
1) день вручення судового рішення під розписку;
2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;
3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;
4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;
5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі (ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України).
Тобто, з урахуванням викладених норм та дати отримання ухвали суду відповідачем, строк для подачі останнім відзиву на позовну заяву встановлено судом до 02.10.2025 року (включно).
Відповідач правом на подачу до суду відзиву на позовну на заяву не скористався.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, Господарський суд міста Києва, -
Державне підприємство "Наш дім" (споживач) шляхом подання Товариству з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги" (постачальник) підписаної заяви-приєднання від 25.12.2024 приєдналося до умов публічного договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг на умовах Комерційної пропозиції "Комунально-технічна" постачальника універсальних послуг Товариства з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги".
Публічний договір та Комерційна пропозиція опубліковано на веб-сайті Товариства з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги".
Як вказує позивач, відповідачу було присвоєно особовий рахунок №3229420, а договір зареєстровано за реквізитами - № 3229420ПУ-Т125 від 25.12.2024.
Особливості постачання електричної енергії споживачу врегульовані шляхом підписання додаткової угоди № 1 про закупівлю електричної енергії на умовах універсальної послуги до договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг від 25.12.2024 № 3229420ПУ-Т125 за о/р 3229420.
Згідно заяви-приєднання початок постачання електричної енергії визначено з 01.01.2025.
За умовами п. 4 додаткової остання та договір набирають чинності з дати підписання та діють до 31.12.2025, а в частині проведення розрахунків до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.
Відповідно до п. 2.1 договору № 3229420ПУ-Т125 від 25.12.2024 постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами договору.
Згідно з абз. 1 п. 5.1 Договору Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором, згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією.
Пункт 5.8 Договору визначає, що розрахунковим періодом за Договором є календарний місяць.
Відповідно до п. 5.1 Комерційної пропозиції розрахунок (оплата) за фактично спожиту електричну енергію має здійснюватися у строк, вказаний у рахунку, але в будь-якому випадку не пізніше 10 числа місяця наступного за розрахунковим, не залежно від отримання рахунку.
Пунктом 5.2. Комерційної пропозиції визначено, що рахунок за фактичне споживання формується споживачем самостійно в сервісі "Особистий кабінет" не пізніше 24 годин після закінчення розрахункового періоду. В інших випадках рахунок надається постачальником споживачу на підставі отриманих від споживача/ оператора розподілу/адміністратора комерційного обліку даних та може бути отриманий споживачем у відповідному енергоофісі постачальника
Згідно п. 5.3. Комерційної пропозиції у разі не отримання споживачем рахунку, споживач здійснює оплату за спожиту електричну енергію, в установлені даним розділом строки, за платіжним документом, самостійно оформленим споживачем.
Як вказує позивач, нарахування за фактично спожиту електричну енергію споживачем здійснювались відповідно до даних комерційного обліку (інформація про обсяги споживання), які надавались Оператором системи розподілу - Приватним акціонерним товариством "ДТЕК Київські електромережі", у відповідності до вимог п. 4.3, 4.12, пп. 31 п. 5.1.2 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП №312 від 14.03.2018, та глави 9.14 Розділу IХ, глави 12.4 Розділу ХІІ Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого постановою НКРЕКП № 311 від 14.03.2018.
Позивачем вказано, що на підставі отриманих даних про спожиті відповідачем обсяги електроенергії в інтернет-сервісі "Особистий кабінет" було сформовано та видано рахунки, зокрема, за розрахункові періоди січень 2025 - лютий 2025, квітень 2025 - травень 2025: №3229420/1/1 від 06.01.2025 на суму 570,24 грн; №3229420/2/1 від 06.02.2025 на суму 26 563,68 грн; №3229420/4/1 від 06.04.2025 на суму 51 783,84 грн; №3229420/5/1 від 06.05.2025 на суму 26 892,00 грн.
Таким чином, за період 01.01.2025 - 28.02.2025, 01.04.2025 - 31.05.2025 відповідачу нараховано 105 809,76 грн, які відповідачем не сплачено, в наслідок чого у Державного підприємства "Наш дім" утворилась заборгованість в сумі 105 809,76 грн. Означені обставини у сукупності і стали підставою для нарахування 3% річних, інфляційних втрат та звернення до суду з розглядуваним позовом.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд зазначає таке.
Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір про постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".
За умовами пункту 1 частини 3 статті 58 Закону України "Про ринок електричної енергії" споживач зобов'язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.
Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містить частина 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Згідно із статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Як вказувалось вище, нарахування за фактично спожиту електричну енергію споживачем здійснювались відповідно до даних комерційного обліку (інформація про обсяги споживання), які надавались Оператором системи розподілу - Приватним акціонерним товариством "ДТЕК Київські електромережі", у відповідності до вимог п. 4.3, 4.12, пп. 31 п. 5.1.2 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП №312 від 14.03.2018, та глави 9.14 Розділу IХ, глави 12.4 Розділу ХІІ Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого постановою НКРЕКП № 311 від 14.03.2018.
На підставі даних про спожиті відповідачем обсяги електроенергії в інтернет-сервісі "Особистий кабінет" було сформовано та видано рахунки, зокрема, за розрахункові періоди січень 2025 - лютий 2025, квітень 2025 - травень 2025: №3229420/1/1 від 06.01.2025 на суму 570,24 грн; №3229420/2/1 від 06.02.2025 на суму 26 563,68 грн; №3229420/4/1 від 06.04.2025 на суму 51 783,84 грн; №3229420/5/1 від 06.05.2025 на суму 26 892,00 грн.
На підтвердження обсягів споживання позивачем надано до матеріалів справи лист №33257/3/01/5 від 25.07.2025 Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі".
За таких обставин, суд вважає наявними підстави у позивача для здійснення нарахування відповідних обсягів споживання електричної енергії на підставі даних, що надані Приватним акціонерним товариством "ДТЕК Київські електромережі" й підтверджується наявним в матеріалах справи листом Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі".
За таких обставин, враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку щодо належного доказового обґрунтування позивачем обставини наявності у відповідача станом на момент звернення до суду з розглядуваним позовом заборгованості в сумі 105 809,76 грн, у зв'зку з чим позов в цій частині є обгрунтованим та підлягає задоволенню.
Щодо позовних вимог про стягнення 3% річних в сумі 808,06 та інфляційних втрат в розмірі 1 189,65 грн суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 Цивільного кодексу України ) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3% річних від простроченої суми.
У кредитора згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат та 3% річних за період прострочення в оплаті основного боргу.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07 квітня 2020 року у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19) зобов'язання зі сплати інфляційних втрат та 3% річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги.
З огляду на порушення відповідачем строків оплати спожитої у січні 2025 - лютому 2025, квітні 2025 - травні 2025 електричної енергії, позивачем було нараховано та заявлено до стягнення 3% річних в сумі 808,06 грн та інфляційних втрат в розмірі 1 189,65 грн
Здійснивши перевірку наведеного позивачем розрахунку, суд дійшов висновку, що він є арифметично вірним та обгрунтованим, а тому, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає сума боргу в розмірі 105 809,76 грн, сума 3% річних в розмірі 808,06 грн та сума інфляційних втрат в розмірі 1 189,65 грн.
Судовий збір у розмірі 2 422,40 грн, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Державного підприємства «Наш дім» (код ЄДРПОУ 30723920, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Предславнська, буд. 34) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» (код ЄДРПОУ 41916045, місцезнаходження: 04050, м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, буд. 31) суму заборгованості в розмірі 105 809,76 грн (сто п'ять тисяч вісімсот дев'ять гривень 76 копійок), суму 3% річних в розмірі 808,06 грн (вісімсот вісім гривень 06 копійок), суму інфляційних втрат в розмірі 1 189,65 грн (одна тисяча сто вісімдесят дев'ять гривень 65 копійок) та суму судового збору в розмірі 2 422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок).
3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
5. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя С. МОРОЗОВ