ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
14.11.2025Справа № 910/9887/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Морозова С.М., розглянувши без повідомлення сторін у спрощеному позовному провадженні справу
за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго", м. Київ
до Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району», м. Київ
про стягнення 125 037,04 грн, -
08.08.2025 року Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною вимогою про стягнення з Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" (відповідач) суми заборгованості за послуги з постачання теплової енергії в розмірі 66 755,68 грн, суми інфляційних втрат в розмірі 44 926,57 грн та суми 3% річних в розмірі 13 354,79 грн.
Згідно з п. 2 ч. 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.
Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються що малозначні справи.
Частиною 1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.09.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами та запропоновано сторонам у встановлені судом строки подати відповідні заяви по суті.
З метою повідомлення відповідача про розгляд даної справи та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвалу суду від 15.09.2025 року в електронному вигляді було надіслано відповідачу в його електронний кабінет (довідка про доставку електронного листа 17.09.2025 року міститься в матеріалах справи).
Відповідно до положень ч.ч. 1, 4 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:
1) день вручення судового рішення під розписку;
2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;
3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;
4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;
5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі (ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України).
Тобто, з урахуванням викладених норм та дати отримання ухвали суду відповідачем, строк для подачі останнім відзиву на позовну заяву встановлено судом до 02.10.2025 року (включно).
25.09.2025 відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що особовий рахунок 1533021-01 на якому позивач обліковує заборгованість в розмірі 66 755,68 грн за період з березня 2016 року по квітень 2018 року прив'язаний до адреси: м. Київ, вул. Пушкінська, 33-А, однак, інформація про закріплення за відповідачем на праві господарського відання будь-якого приміщення за адресою: місто Київ, вул. Пушкінська, 33-А не підтверджується матеріалами справи. При цьому, щодо поданого позивачем акту звіряння взаєморозрахунків від 01.04.2021 року, відповідач вказав що він помилково підписаний в результаті необачності. Також відповідачем заявлено про сплив строку позовної давності.
Позивач правом на подачу до суду відповіді на відзив не скористався.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, Господарський суд міста Києва, -
11.10.2018 між Публічним акціонерним товариством "Київенерго" (найменування якого змінене на Акціонерне товариство "К.Енерго"), як кредитором, та Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго", як новим кредитором, укладено договір №601-18 про відступлення права вимоги (цесії).
За умовами пункту 1.1 договору №601-18 від 11.10.2018 кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб - підприємців щодо виконання ними грошових зобов'язань перед кредитором з оплати спожитої до 01.05.2018 теплової енергії (основний борг, в тому числі той, що є предметом судового розгляду та/або підтверджений судовим рішенням (судовими рішеннями)) як такий, що підлягає стягненню з споживача (споживачів) на загальну суму 497 554 936,91 грн станом на 01.08.2018 з урахуванням оплат, що отримані кредитором за період з 01.08.2018 до дати укладення цього договору та коригувань платежів (пункт 1.1 договору цесії).
Перелік договорів (особових рахунків), споживачів та сум грошових зобов'язань (основний борг), право вимоги яких відступається за цим договором, зазначається в додатку № 1 до цього договору. Всі права вимоги переходять від кредитора до нового кредитора в момент підписання сторонами додатку № 1 до цього договору (пункт 1.2 договору №601-18 від 11.10.2018).
З укладенням цього договору кредитор відступає, новий кредитор набуває право вимоги також будь-яких інших, передбачених договорами та чинним законодавством додаткових грошових зобов'язань (неустойка (штраф, пеня), 3% річних, інфляційних нарахувань, судових витрат, витрат, пов'язаних з отриманням боргу та примусовим стягненням та будь-яких інших без виключень та обмежень), що нараховані кредитором та/або виникли до дати укладення цього договору та/або можуть бути нараховані та/або можуть виникнути після укладення цього договору у зв'язку з неналежним виконанням споживачем (споживачами) зобов'язань з оплати спожитої теплової енергії за договорами та споживачами, які зазначені у додатку №1 до цього договору. Відступлення прав вимоги за додатковими грошовими зобов'язаннями (неустойка (штраф, пеня), 3% річних, втрати від інфляції, судові витрати, витрати, пов'язані з отриманням боргу та примусовим стягненням та будь-які інші без виключень та обмежень) до основних грошових зобов'язань, які вже є предметом судового розгляду або вже підтверджені судовими рішеннями як такі, що підлягають стягненню з споживача (споживачів), визначаються окремим договором (пункт 1.3 договору №601-18 від 11.10.208).
Пунктом 2.1 договору № 601-18 від 11.10.2018 передбачено, що в рахунок оплати за відступлене право вимоги за цим договором на суму 497 554 936,91 грн новий кредитор прийняв 497 554 936,91 грн боргових зобов'язань кредитора перед Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", що становить частину суми боргового зобов'язання за мировою угодою, затвердженою ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.10.2018 у справі № 910/7807/18.
Відповідно до пункту 3.1.1 договору № 601-18 від 11.10.2018 сторони договору підтверджують, що на дату підписання додатку № 1 до цього договору за актами прийому-передачі кредитор передав новому кредитору оригінали або засвідчені належним чином копії документів, які підтверджують право вимоги, що відступається, а також інші документи та інформацію (але в будь-якому випадку без виключень та обмежень договори та/або будь-яка первинна документація, яка підтверджує стан розрахунків споживача із кредитором, електронні інформаційні реєстри, бази, розрахунки позовних вимог, що заявлені до стягнення зі споживачів у судових спорах, рішення за результатами розгляду яких на дату укладання цього договору не прийняті, акти звіряння розрахунків).
Згідно з витягом з додатку № 1 до договору цесії Позивач прийняв право вимоги до Відповідача на суму 66 75568 грн за номером договору (особового рахунку №1533021-01).
Листом від 08.04.2019 №1/5-1533021-01 Позивач повідомив Відповідача про зміну сторони кредитора.
З метою підтвердження існування у Відповідача заборгованості в розмірі 66 755,68 грн Позивачем надано угоду від 13.09.2021, в пункті 2 та 3 яких зазначено, що споживач (КП "ЦОС Шевченківського району") підтверджує набуття КП "Київтеплоенерго" права вимоги за договором відступлення на суму 91 360 280,63 грн згідно Додатку №1 та підтверджує право вимоги Позивача в цій частині.
Пунктом 4 вказаної угоди сторонами також погоджено, що права за договором цесії в частині відступленого права вимоги перейшло до Позивача, на підтвердження чого сторонами підписано акт звіряння взаємних розрахунків (Додаток № 2 до угоди).
Судом встановлено, що Додатком №1 до угоди закріплено перелік комунальних підприємств, що підтверджують заборгованість за спожиту теплову енергію, право вимоги яких відступлене на користь КП "Київтеплоенерго" за договором відступлення права вимоги (цесії) від 11.10.2018 №601-18.
Пунктом 8 вказаного переліку закріплено, що борг КП "ЦОС Шевченківського району" за особовим рахунком №1533021-01 становить 66 755,68 грн.
Також, Позивачем надано Акт звіряння станом на 01.04.2021, в якому відсутня відмітка про те, що він є Додатком № до угоди від 13.09.2021, водночас таким актом зафіксовано визнання КП "ЦОС Шевченківського району" за особовим рахунком №1533021-01 заборгованості 66 755,68 грн.
З метою підтвердження розміру заявленої до стягнення заборгованості Позивачем до справи надано розрахунок основного боргу, з якого вбачається, що сума 66 755,6897 грн. складається за послуги Позивача з постачання теплової енергії Відповідачу за період з березня 2016 по травень 2018 за адресою м. Київ, вул. Пушкінська, 33А.
При цьому, судом встановлено, що Відповідачем оплата вартості теплової енергії за спірний період жодного разу не здійснювалась.
Також Позивачем у якості доказів надано:
- рахунок - фактуру №1533021-01/2025-6 від 30.06.2025 на суму 66 755,68 грн та акт звіряння розрахунків від 30.06.2025 на суму 66 755,68 грн, які не підписані позивачем та не містять доказів направлення Відповідачу;
- облікові картки за вищевказаний період; довідки про нарахування теплової енергії за вищевказаний період; корінці нарядів на підключення, відключення теплової енергії за період 2016-2018 роки; відомості про споживання теплової енергії;
- акт №1102104228 від 16.10.2013 про прийняття теплового вузла обліку за адресою: вул. Пушкінська, 33А;
- акт про готовність вузла комерційного обліку до роботи №2/06-09 від 03.06.2016;
- акт комплексного обстеження житлового будинку та нежитлових приміщень від 14.11.2017 №2/11-65/2.
У якості підтвердження перебування на балансі Відповідача нежитлового приміщення за адресою м. Київ, вул. Пушкінська, 33А Позивачем надано розпорядження Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 12.02.2024 №61 "Про закріплення нежитлових приміщень" за Комунальним підприємством "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району", пунктом 1 якого визначено, що за КП "ЦОС Шевченківського району" закріплено на праві господарського відання наступні нежитлові приміщення (згідно з додатком): вул. Естонська, 5; вул. Лук'янівська, 5; вул. Олени Теліги, 9; вул. Тургенівська, 35-А, вул. Щусєва, 10 А.
22.03.2024 Позивач звертався до Відповідача з вимогою №4/04.11/3624 про сплату боргу, зокрема в частині суми 66 755,68 грн.
У зв'язку з несплатою вказаної заборгованості відповідачем позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення суми боргу в розмірі 66 755,68 грн, а також нараховує суму інфляційних втрат в розмірі 44 926,57 грн та суму 3% річних в розмірі 13 354,79 грн.
Відповідач, заперечуючи проти пред'явленого позову зазначив, що матеріали справи не містять доказів перебування у його користуванні (господарському віданні) у спірний період нежитлових приміщень за адресою м. Київ, вул. Пушкінська, 33А, до яких здійснювалося постачання теплової енергії в період з березня 2016 по травень 2018, стягнення заборгованості за який є предметом даного спору.
Також, відповідач зазначив, що у наданих Позивачем корінцях споживачем зазначено КП "ЦОС Шевченківського району" не через те, що Відповідач був споживачем послуг як такий, а через те, що підприємство у ті роки було обслуговуючою організацією, яка на підставі договору з ПАТ "Київенерго" надавало послуги по абонентському обслуговуванню.
Згідно доводів Відповідача він неодноразово повідомляв Позивача про те, що приміщення за адресою м. Київ, вул. Пушкінська, 33А не перебуває у його користуванні чи власності. Докази такого повідомлення містяться в матеріалах справи (лист від 29.06.2023 №02/111, від 03.04.2019 №02/35, від 26.05.2020 №02/59).
В сукупності зазначеного, Відповідач стверджує про відсутність підстав для задоволення позову.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є, договори та інші правочини.
Згідно пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (частина 1 статті 513 ЦК України).
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з нормами чинного законодавства відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.
Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора, є істотними умовами цього договору.
Відповідно до частини 2 статті 516 ЦК України якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні (частина 2 статті 517 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною 2 статті 518 Цивільного кодексу України якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред'явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов'язок до пред'явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.
З правових конструкції відповідних правових норм випливають як обов'язки нового кредитора у зобов'язанні, зокрема, на нового кредитора покладається обов'язок повідомити боржника про перехід прав у зобов'язанні, оскільки в протилежному випадку новий кредитор несе ризик настання для себе різного роду несприятливих правових наслідків, так і права боржника у такому зобов'язанні, за якими, боржник має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред'явлення йому вимоги новим кредитором, не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні або виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові.
Зі змісту позовних вимог вбачається, що в порушення норм законодавства Відповідач не вносив плату за отриману за період з березень 2016 - травень 2018 року включно теплову енергію, в результаті чого, за твердженням Позивача, у Відповідача утворилась заборгованість, яка станом на дату укладання договору цесії становить 66 755,57 грн.
Послуга з постачання теплової енергії в розумінні Закону України "Про житлово-комунальні послуги" є комунальною послугою, надання якої повинно здійснюватися виключно на договірних засадах (частина 1 статті 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").
З досліджених судом доказів, встановлено, що Позивачем до матеріалів справи не надано жодних доказів укладення між відповідачем та Публічним акціонерним товариством "Київенерго" (найменування якого змінене на Акціонерне товариство "К.Енерго") договору про постачання теплової енергії, а сума боргу фіксується лише у додатках до угоди від 13.09.2021, додаток № 1 до якого не може бути прийнятий судом у якості належного доказу.
Відтак, такий доказ викликає у суду сумніви щодо його достовірності та належності.
Частиною 1 статті 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію (абзац 6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання").
З огляду на викладене, відсутність договору про постачання теплової енергії при підтвердженні факту її постачання обставинами справи не звільняє споживача від обов'язку оплати за фактично спожиту теплову енергію.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 922/4239/16 та у постанові Верховного Суду від 10.05.2018 у справі № 922/2790/17.
В силу зазначеного, звертаючись до суду з даним позовом Позивач повинен довести факт постачання теплової енергії у спірний період Відповідачу до його приміщення Відповідача за адресою м. Київ, вул. Пушкінська, 33А.
Однак, як встановлено судом вище, належні докази перебування у користуванні чи власності Відповідача приміщення (частини приміщення) за адресою м. Київ, вул. Пушкінська, 33А у період з березня 2016 по травень 2018 Позивачем не надано, а враховуючи не здійснення Відповідачем жодної оплати суд дійшов висновку, що такі послуги останнім не споживалися в силу чого обов'язок з їх оплати у сторони відсутній.
При цьому судом враховано, що у наданих корінцях нарядів про включення та відключення (початок/кінець опалювального сезонів) у графі "адреса абонента" вказано, що таке постачання здійснюється до житлового будинку в силу чого споживачами таких послуг є його мешканці/власники квартир, а до опалення підключався відповідно весь будинок за адресою м. Київ, вул. Пушкінська, 33А, в якому встановлено один загальнобудинковий прилад обліку згідно Акту №1102104228 від 16.10.2013.
Враховуючи неможливість виокремлення частки Відповідача, суд не вбачає можливості встановити факт споживання ним теплової енергії у заявленому до стягненні розмірі.
Крім того, такі корінців нарядів №1302 від 12.10.2016, №317 від 01.04.2017, №399 від 17.10.2017 та №1773 від 04.04.2018 не містять підпису представника Відповідача, а від імені споживача факт підключення та відключення зафіксовано головним інженером ВОП "Михайлівська" Тихим В.О.
Будь-яких інших доказів на підтвердження обґрунтованості позовних вимог щодо існування у Відповідача заборгованості з внесення платежів за постачання теплової енергії за період 2016-2018 роки Позивачем до суду не надано.
З огляду на встановлення судом факту відсутності суми основного боргу не вбачається підстав для стягнення з Відповідача нарахувань, проведених на підставі статті 625 ЦК України.
В сукупності зазначеного, враховуючи наявні в матеріалах справи докази та виходячи з наведених вище норм процесуального законодавства, суд дійшов висновку про недоведеність Позивачем належними та допустимими доказами того, що Відповідач є споживачем за фактично надані послуги з постачання теплової енергії за спірний період в силу чого позов не підлягає задоволенню.
Крім цього, у зв'язку з відмовою в задоволенні позовних вимог, заява відповідача про сплив строку позовної давності, розгляду не підлягає.
Судовий збір позивача, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з відмовою в задоволенні позовних вимог, залишається за позивачем.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
2. Залишити за Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" судовий збір, сплачений до державного бюджету.
3. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
4. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Сергій МОРОЗОВ