ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
18.11.2025Справа № 910/9497/25
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В., за участю секретаря судового засідання Тихоши Л.Г., розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу
за первісним позовом Комунального підприємства «КИЇВЖИТЛОСПЕЦЕКСПЛУАТАЦІЯ» (01001, місто Київ, ВУЛИЦЯ ВОЛОДИМИРСЬКА, будинок 51-А, ідентифікаційний код юридичної особи 03366500)
до за участю проПриватного акціонерного товариства «КИЇВСТАР» (03113, місто Київ, ВУЛИЦЯ ДЕГТЯРІВСЬКА, будинок 53; ідентифікаційний код юридичної особи 21673832) Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні Відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Юкрейн Тауер Компані" (03113, місто Київ, вул.Дегтярівська, будинок 53, ідентифікаційний код юридичної особи 44281999) стягнення заборгованості у розмірі 222 379 грн. 77 коп.
та за зустрічним позовом Приватного акціонерного товариства "КИЇВСТАР" (03113, місто Київ, ВУЛИЦЯ ДЕГТЯРІВСЬКА, будинок 53; ідентифікаційний код юридичної особи 21673832)
до проКомунального підприємства "КИЇВЖИТЛОСПЕЦЕКСПЛУАТАЦІЯ" (01001, місто Київ, ВУЛИЦЯ ВОЛОДИМИРСЬКА, будинок 51-А, ідентифікаційний код юридичної особи 03366500) стягнення заборгованості у розмірі 38 891 грн. 60 коп.
Представники:
від Позивача: Цимбаліст В.В. (представник в порядку самопредставництва);
від Відповідача: Машковська О.А. (представник на підставі довіреності);
від Третьої особи: Тедорадзе М.Д. (представник в порядку самопредставництва);
Комунальне підприємство «КИЇВЖИТЛОСПЕЦЕКСПЛУАТАЦІЯ» (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «КИЇВСТАР» (надалі також - «Відповідач») про стягнення заборгованості у розмірі 222 379 грн. 77 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем його зобов'язань за Договором про встановлення сервітуту №БМС- КІЕ 2819 від 01.07.2016 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.08.2025 року відкрито провадження у справі №910/9497/25, постановлено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.08.2025 року виправлено описку в ухвалі Господарського суду міста Києва від 05.08.2025 року по справі №910/9497/25 та постановлено вважати вірною ціну позову: « 222 379 грн. 77 коп.».
21.08.2025 року через систему «Електронний суд» від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
21.08.2025 року через систему «Електронний суд» від Відповідача надійшла заява про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні Відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Юкрейн Тауер Компані».
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.08.2025 року заяву Приватного акціонерного товариства «КИЇВСТАР» про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні Відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Юкрейн Тауер Компані» від 21.09.2025 року задоволено. Залучено до участі у справі в якості Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні Відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Юкрейн Тауер Компані» (03113, місто Київ, вул.Дегтярівська, будинок 53, ідентифікаційний код юридичної особи 44281999).
22.08.2025 року через систему «Електронний суд» від Приватного акціонерного товариства «КИЇВСТАР» надійшла зустрічна позовна заява до Комунального підприємства «КИЇВЖИТЛОСПЕЦЕКСПЛУАТАЦІЯ» про стягнення заборгованості у розмірі 38 891 грн. 60 коп.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.08.2025 року прийнято зустрічну позовну заяву Приватного акціонерного товариства «КИЇВСТАР» до Комунального підприємства «КИЇВЖИТЛОСПЕЦЕКСПЛУАТАЦІЯ» про стягнення заборгованості у розмірі 38 891 грн. 60 коп. до спільного розгляду з первісним позовом. Зустрічний позов Приватного акціонерного товариства «КИЇВСТАР» до Комунального підприємства «КИЇВЖИТЛОСПЕЦЕКСПЛУАТАЦІЯ» про стягнення заборгованості у розмірі 38 891 грн. 60 коп. об'єднано в одне провадження з первісним позовом Комунального підприємства «КИЇВЖИТЛОСПЕЦЕКСПЛУАТАЦІЯ» до Приватного акціонерного товариства «КИЇВСТАР» про стягнення заборгованості у розмірі 222 379 грн. 77 коп.. по справі №910/9497/25. Постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 01.10.2025 року.
28.08.2025 року через систему «Електронний суд» від Позивача за зустрічним позовом надійшла заява про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні Позивача за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юкрейн Тауер Компані».
08.09.2025 року через систему «Електронний суд» від Третьої особи надійшли письмові пояснення по суті позовних вимог.
11.09.2025 року через систему «Електронний суд» від Відповідача за зустрічним позовом надійшов відзив на позовну заяву.
18.09.2025 року через систему «Електронний суд» від Відповідача за первісним позовом надійшло клопотання про долучення письмових доказів до матеріалів справи.
23.09.2025 року через систему «Електронний суд» від Позивача за зустрічним позовом надійшла Відповідь на відзив.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.10.2025 року, яка занесена до протоколу судового засідання, відмовлено у задоволенні клопотання Позивача за зустрічним позовом про залучення до участі у справі за зустрічним позовом в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні Відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Юкрейн Тауер Компані», зобов'язано Відповідача за первісним позовом направити на адресу суду копію договору №5000032/5004129-5004222 від 01.01.2022 року , у строк не пізніше 3 днів з 02.10.2025 року, відкладено підготовче судове засідання на 15.10.2025 року.
03.10.2025 року через систему «Електронний суд» від Відповідача за первісним позовом надійшло клопотання про долучення письмових доказів до матеріалів справи.
10.10.2025 року через систему «Електронний суд» від Відповідача за первісним позовом надійшло клопотання про розгляд справи без участі уповноваженого представника.
15.10.2025 року через систему «Електронний суд» від Позивача за первісним позовом надійшло клопотання про розгляд справи без участі уповноваженого представника.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.10.2025 року, яка занесена до протоколу судового засідання, задоволено клопотання Відповідача за первісним позовом та долучено письмові докази до матеріалів справи, задоволено клопотання Відповідача за первісним позовом про розгляд справи без участі уповноваженого представника, задоволено клопотання Позивача за первісним позовом про розгляд справи без участі уповноваженого представника, продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів, відкладено підготовче судове засідання на 05.11.2025 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.10.2025 року виправлено допущену в ухвалі Господарського суду міста Києва від 15.10.2025 року у справі № 910/9497/25 технічну помилку.
В судовому засіданні 18 листопада 2025 року представник Позивача за первісним позовом підтримав вимоги та доводи первісної позовної заяви, просив суд задовольнити у повному обсязі, відмовити у задоволенні зустрічного позову. Представник Відповідача заперечив проти задоволення первісного позову, просив суд відмовити у задоволенні первісних позовних вимог, задовольнити зустрічні позовні вимоги. Представник Третьої особи надав усні пояснення по суті спору.
Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі ухвалено після закінчення судового розгляду за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
В судовому засіданні 18 листопада 2025 року, на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
01.07.2016 року між Комунальним підприємством «КИЇВЖИТЛОСПЕЦЕКСПЛУАТАЦІЯ» (Підприємство) та Приватним акціонерним товариством «КИЇВСТАР» (Сервітуарій) було укладено Договір про встановлення сервітуту №БМС- КІЕ 2819, предметом якого є обмежене право користування Сервітуарієм частиною даху будівлі комунальної власності відповідно до п.1.2 Договору, що знаходяться за адресою, зазначеною в додатку 1 до цього Договору. (т.1 а.с.8-13)
Відповідно до п. 1.2 Договору об'єкт розміщення використовується виключно для розміщення обладнання базових станцій стільникового зв'язку, антенно-фідерних пристроїв, телекомунікаційного обладнання та мереж, у визначеному Сторонами місці, відповідно до запланованої схеми розміщення обладнання Сервітуарія (Додаток №2 до даного Договору).
Пунктом 2.1 Договору передбачено, що встановлення сервітуту Підприємством Сервітуарію для розміщення обладнання, в місцях, вказаних в додатку 1 до даного договору, розпочинається з моменту укладення даного Договору.
Відповідно до п. 3.1 та підп. 4.1.1 п. 4.1 Договору Сервітуарій зобов'язується вносити підприємству щомісячну плату за користування об'єктом розміщення, відповідно до умов Договору (далі - плата).
Розрахунок щомісячної плати за кожен об'єкт розміщення та в цілому за Договором наводиться в додатку № 1 до даного Договору (п. 3.2 Договору).
Відповідно до п. 3.3 Договору щомісячний розмір плати за даним Договором сплачується в якості передоплати та визначається на підставі рахунку, який виставляється Підприємством Сервітуарію не пізніше 28 (двадцять восьмого) числа кожного місяця. Рахунок надається Підприємством Сервітуарію шляхом надсилання поштою та електронними засобами зв'язку відповідно до реквізитів Сервітуарія, вказаних в даному Договорі. На момент підписання даного Договору щомісячна плата становить 4 866,40 грн, в тому числі ПДВ 811,07 грн. Загальний розмір плати за даним Договором становить суму всіх здійснених щомісячних плат.
Пунктом 3.4 Договору передбачено, що плата сплачується Сервітуарієм протягом 7 банківських днів з моменту отримання рахунку від Підприємства.
Згідно з п. 3.5 Договору нарахування плати починається з дати укладення Договору та припиняється з дня підписання сторонами Акта закінчення розміщення обладнання на умовах сервітуту, зразок якого наведено в додатку № 3 до даного Договору.
Умовами підп. 4.1.8 п. 4.1 Договору встановлено, що Сервітуарій зобов'язується демонтувати обладнання, яке йому належить, у разі закінчення строку дії Договору. Демонтаж проводиться зі збереженням об'єкта розміщення в стані не гіршому, ніж передавався, та здійснюється зі складанням відповідного акта в присутності уповноважених представників сторін цього Договору та балансоутримувача будинку.
Розділом 9 Договору визначено, що даний Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 30 червня 2017 року (п. 9.1). У разі якщо одна із сторін не повідомить іншу за один календарний місяць до закінчення терміну дії Договору, Договір вважається пролонгованим на 1 календарний рік на тих же умовах (п. 9.2). Припинення користування об'єктом розміщення на умовах сервітуту оформлюється Актом закінчення розміщення обладнання на умовах сервітуту (додаток № 3 даного Договору) (п. 9.3).
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору про встановлення сервітуту №БМС- КІЕ 2819 від 01.07.2016 року Сторони встановили, що розміщення обладнання Сервітуарієм відповідає запланованій схемі розміщення обладнання, що підтверджується Актом розміщення обладнання на умовах сервітуту від 01.07.2016 року. (т.1 а.с.12)
Листом від 26.05.2022 вих. № 9945/05 Відповідач повідомив Позивача про укладення нового договору з власником нежитлової будівлі, де розміщено обладнання базової станції стільникового зв'язку, а тому просив підписати додаткову угоду №1 до Договору про встановлення сервітуту №БМС- КІЕ 2819 від 01.07.2016 року про розірвання Договору з 30.04.2022 та зазначив, що в разі незгоди або непідписання додаткової угоди та акта припинення доступу Договір буде вважатися припиненим в односторонньому порядку з 30.04.2022. До листа було додано додаткову угоду №1 від 30.04.2022, акт припинення користування майном за Договором про встановлення сервітуту №БМС- КІЕ 2819 від 01.07.2016 року, які підписані в односторонньому порядку уповноваженим представником Відповідача та скріплені печаткою підприємства Відповідача. Вказаний лист був отриманий уповноваженою особою підприємства Позивача за вх. №19-105 від 01.06.2022 року, що підтверджується відповідним штампом на листі. (т.1 а.с.14-15)
Вимогою №062/15-19-268 від 01.03.2023 року Позивач вимагав у Відповідача сплатити заборгованість за договором у розмірі 97084 грн. 27 коп. (зворотна частина а.с.15)
У відповідь на яку останній листом №8518/05 від 29.03.2023 року відмовив у сплаті заборгованості та повідомив про допущення описки в Акті припинення користування майном за Договором про встановлення сервітуту №БМС- КІЕ 2819 від 01.07.2016 року, а саме замість 30.06.2022 зазначено 30.04.2022, а тому договір припинив свою дію 30.06.2022. А тому надіслав нову редакцію акта припинення користування майном за Договором про встановлення сервітуту №БМС- КІЕ 2819 від 01.07.2016 року, який підписаний в односторонньому порядку уповноваженим представником Відповідача та скріплений печаткою підприємства Відповідача. (т.1 а.с.16-17)
Як зазначає Позивач, на виконання умов Договору про встановлення сервітуту №БМС- КІЕ 2819 від 01.07.2016 року він надав Сервітуарію обмежене право користування частиною даху будівлі комунальної власності за період з травня 2022 року по листопад 2023 року на загальну суму в розмірі 222 379 грн. 85 коп., що підтверджується Актами надання послуг, які підписані в односторонньому порядку представником Позивача (т. 1 а.с. 23-32)
Крім того, на виконання умов Договору про встановлення сервітуту №БМС- КІЕ 2819 від 01.07.2016 року Позивач надіслав на адресу Відповідача рахунки на оплату за період з травня 2022 року по листопад 2023 року на загальну суму в розмірі 222 379 грн. 85 коп., що підтверджується копіями фіскальних чеків, списків згрупованих поштових відправлень. (т.1 зворотна частина а.с.32-62)
Обґрунтовуючи заявлені первісні позовні вимоги, Позивач зазначає, що Відповідач не здійснив оплату за надані послуги у повному обсязі. Таким чином, заборгованість Відповідача перед Комунальним підприємством «КИЇВЖИТЛОСПЕЦЕКСПЛУАТАЦІЯ» становить 222 379 грн. 77 коп.
Заперечуючи проти задоволення первісного позову, Відповідач за первісним позовом зазначив, що Відповідач повідомив Позивача про припинення Договору сервітуту (лист №9945/05 від 26.05.2022 р. з урахуванням уточнень у листі №8518/05 від 29.03.2023 р.) Таким чином, право Відповідача на умовах і в порядку, визначених Договором сервітуту та чинним законодавством, скористався своїм правом на припинення договору. Таким чином, з 01.01.2022 р. обладнання розміщується його власником ТОВ «Юкрейн Тауер Компані» на підставі діючого договору з одним з співвласників нежитлової будівлі за адресою м. Київ, вул. Вербицького, 32. Обладнання базових станцій стільникового зв'язку, антенно фідерних пристроїв, телекомунікаційного обладнання та мереж, розміщення яких є предметом Договору сервітуту було відчужене ПрАТ «Київстар» на користь ТОВ «Юкрейн Тауер Компані» за Договором купівлі-продажу №5000032/5004129-5004222 від 01.01.2022 року.
Обґрунтовуючи заявлені зустрічні позовні вимоги, Позивач зазначає, що з 01.01.2022 року обладнання базових станцій стільникового зв'язку, антенно - фідерних пристроїв, телеконукаційного обладнання та мереж за адресою: м. Київ, вул. Вербицього, 32 вибуло з володіння Відповідача і не розміщувалось останнім, а тому з період з 01.01.2022 по 31.04.2022 Приватне акціонерне товариство «КИЇВСТАР» не розміщувало обладнання згідно з п.1.2 Договору й надмірно сплатило грошові кошти в якості плати за використання об'єкта розміщення. Таким чином, заборгованість Відповідача перед Приватним акціонерним товариством «КИЇВСТАР» становить 38 891 грн. 60 коп.
Заперечуючи проти задоволення зустрічного позову, Відповідач за зустрічним позовом зазначав, що згідно з п. 3.5 Договору нарахування плати починається з дати укладення Договору та припиняється з дня підписання сторонами Акту закінчення розміщення Обладнання на умовах сервітуту, зразок якого наведено в додатку № 3 до даного Договору. Враховуючи, що Договір укладено в письмовій формі, Позивач за зустрічним позовом зобов'язаний був вчинити відмову від Договору також в письмовій формі, у тому числі на підставі п.4 ч.1 ст.406 ЦК України у зв'язку з припиненням обставини, яка була підставою для встановлення сервітуту. Позивачем за зустрічним позовом та третьою особою не надано доказів переходу права власності на обладнання розміщене на Об'єкті розміщення згідно з Договором на які він посилається у позовній заяві, а саме Договору купівлі-продажу №5000032/5004129-5004222 від 01.01.2022 року, а також доказів його передачі покупцю та сплати за нього певної грошової суми. Відповідно до п.9.2. Договору Позивач за зустрічним позовом зобов'язаний повідомити про відмову від пролонгації Договору за один календарний місяць до закінчення терміну його дії. Відмова від Договору з 30.06.2022 викладена у листі від 29.03.2023 №8518/05 не відповідає порядку, встановленому у п.9.2. Договору, оскільки даний лист надійшов Відповідачу за зустрічним позовом 13.04.2023 вбачається зі штемпеля реєстрації вхідної кореспонденції. Таким чином, листи Позивача за зустрічним позовом від 26.05.2022 №9945/05 та від 29.03.2023 №8518/05 не містять волевиявлення спрямованого на припинення Договору 01.01.2022, їх також не можна вважати односторонніми правочинами, що породжують правові наслідки припинення Договору 30.04.2022 та 30.06.2022 відповідно, оскільки на час їх написання Позивачем за зустрічним позовом та отримання Відповідачем за зустрічним позовом наведені дати вже минули. Враховуючи викладене, Договір не було припинено, отже у Позивача за зустрічним позовом відсутні підстави вимагати повернення оплат здійсненних Позивачем за зустрічним позовом на підставі Договору.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що первісні позовні вимоги Комунального підприємства «КИЇВЖИТЛОСПЕЦЕКСПЛУАТАЦІЯ» підлягають частковому задоволенню, а зустрічні позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «КИЇВСТАР» не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Внаслідок укладення Договору про встановлення сервітуту №БМС- КІЕ 2819 від 01.07.2016 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 395 Цивільного кодексу України одним із видів речових прав на чуже майно є право користування (сервітут).
Відповідно до статті 401 Цивільного кодексу України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.
Згідно з ч. 1 та 3 ст. 402 Цивільного кодексу України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.
Сервітут - це право, яке встановлюється в інтересах однієї особи за рахунок власника майна або іншої особи, яка володіє ним на законних підставах, та за своїм правовим змістом є правом обмеженого користування.
Підставою для встановлення сервітуту є наявність обставин, які свідчать про те, що особа, яка зацікавлена у встановленні сервітуту, не може задовольнити потреби за рахунок власного майна, тобто іншим способом, як встановлення прав користування чужим майном - сервітуту.
Статтею 403 Цивільного кодексу України встановлено, що сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном; сервітут може бути встановлений на певний строк або без визначення строку; особа, яка користується сервітутом, зобов'язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду.
У свою чергу, сервітут не позбавляє власника майна, щодо якого він встановлений, права володіння, користування та розпоряджання цим майном. Сервітут зберігає чинність у разі переходу до інших осіб права власності на майно, щодо якого він встановлений.
Частинами першою, третьою статті 404 Цивільного кодексу України передбачено, що право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо.
Право користування чужим майном може бути встановлено щодо іншого нерухомого майна (будівлі, споруди тощо).
При цьому при встановленні сервітуту чітко визначаються обсяг користування, спосіб користування та час користування. На відміну від зобов'язальних прав користування, зміст яких може визначатись договором, сервітутні права з огляду на їх речовий характер визначаються законом як за змістом, так і за обсягом.
Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Що стосується первісного позову Комунального підприємства «КИЇВЖИТЛОСПЕЦЕКСПЛУАТАЦІЯ» Суд зазначає.
Пунктом 2.1 Договору передбачено, що встановлення сервітуту Підприємством Сервітуарію для розміщення обладнання, в місцях, вказаних в додатку 1 до даного договору, розпочинається з моменту укладення даного Договору.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору про встановлення сервітуту №БМС- КІЕ 2819 від 01.07.2016 року Сторони встановили, що розміщення обладнання Сервітуарієм відповідає запланованій схемі розміщення обладнання, що підтверджується Актом розміщення обладнання на умовах сервітуту від 01.07.2016 року, який оформлений належним чином та підписаний уповноваженими представниками сторін і скріплений печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку. (т.1 а.с.12)
Відповідно до рішення Київської міської ради №378/5765 від 14.07.2011 "Про питання впорядкування діяльності суб'єктів господарювання в галузі зв'язку та інформаційних технологій" Комунальне підприємство "Київжитлоспецексплуатація" уповноважено здійснювати моніторинг та координацію розміщення суб'єктами господарювання телекомунікаційних мереж та обладнання у (на) об'єктах комунальної власності територіальної громади міста Києва, переданих до сфери управління районних в місті Києві державних адміністрацій та укладати договори на розміщення телекомунікаційних мереж на зазначених об'єктах.
Згідно з ч. 6 ст. 31 Закону України "Про телекомунікації" суб'єкти господарювання, які здійснюють будівництво телекомунікаційних мереж загального користування можуть установлювати в приміщеннях, що їм належать на правах найму, телекомунікаційне обладнання, використовувати дахи будинків і технічні приміщення для встановлення антен та необхідного обладнання на підставі договору з власником приміщення.
Згідно з ч. 3 ст. 403 Цивільного кодексу України особа, яка користується сервітутом, зобов'язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду.
Відповідно до п. 3.3 Договору щомісячний розмір плати за даним Договором сплачується в якості передоплати та визначається на підставі рахунку, який виставляється Підприємством Сервітуарію не пізніше 28 (двадцять восьмого) числа кожного місяця. Рахунок надається Підприємством Сервітуарію шляхом надсилання поштою та електронними засобами зв'язку відповідно до реквізитів Сервітуарія, вказаних в даному Договорі. На момент підписання даного Договору щомісячна плата становить 4 866,40 грн, в тому числі ПДВ 811,07 грн. Загальний розмір плати за даним Договором становить суму всіх здійснених щомісячних плат.
Пунктом 3.4 Договору передбачено, що плата сплачується Сервітуарієм протягом 7 банківських днів з моменту отримання рахунку від Підприємства.
Згідно з п. 3.5 Договору нарахування плати починається з дати укладення Договору та припиняється з дня підписання сторонами Акта закінчення розміщення обладнання на умовах сервітуту, зразок якого наведено в додатку № 3 до даного Договору.
Як зазначає Позивач, на виконання умов Договору про встановлення сервітуту №БМС- КІЕ 2819 від 01.07.2016 року він надав Сервітуарію обмежене право користування частиною даху будівлі комунальної власності за період з травня 2022 року по листопад 2023 року на загальну суму в розмірі 222 379 грн. 85 коп., що підтверджується Актами надання послуг, які підписані в односторонньому порядку представником Позивача (т. 1 а.с. 23-32)
Крім того, на виконання умов Договору про встановлення сервітуту №БМС- КІЕ 2819 від 01.07.2016 року Позивач надіслав на адресу Відповідача рахунки на оплату за період з травня 2022 року по листопад 2023 року на загальну суму в розмірі 222 379 грн. 85 коп., що підтверджується копіями фіскальних чеків, списків згрупованих поштових відправлень. (т.1 зворотна частина а.с.32-62)
Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За приписами статті 180 Господарського кодексу України (який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин сторін) строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.
Відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору, є строком дії останнього.
Частиною 1 ст.628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Розділом 9 Договору визначено, що даний Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 30 червня 2017 року (п. 9.1). У разі якщо одна із сторін не повідомить іншу за один календарний місяць до закінчення терміну дії Договору, Договір вважається пролонгованим на 1 календарний рік на тих же умовах (п. 9.2). Припинення користування об'єктом розміщення на умовах сервітуту оформлюється Актом закінчення розміщення обладнання на умовах сервітуту (додаток № 3 даного Договору) (п. 9.3).
Отже, враховуючи зазначені умови договору та за відсутності повідомлення про закінчення дії договору, починаючи з 30.06.2017 року Договір про встановлення сервітуту №БМС- КІЕ 2819 від 01.07.2016 року неодноразово продовжувався, зокрема, до 30.06.2022.
Частиною 1 ст. 406 Цивільного кодексу України встановлено, що сервітут припиняється у разі:
1) поєднання в одній особі особи, в інтересах якої встановлений сервітут, і власника майна, обтяженого сервітутом;
2) відмови від нього особи, в інтересах якої встановлений сервітут;
3) спливу строку, на який було встановлено сервітут;
4) припинення обставини, яка була підставою для встановлення сервітуту;
5) невикористання сервітуту протягом трьох років підряд;
6) смерті особи, на користь якої було встановлено особистий сервітут.
Отже, цивільним законодавством встановлено підстави припинення сервітуту, в т.ч. перелік випадків безспірного припинення сервітутних прав, до яких віднесено, зокрема, припинення обставин, які були підставою для встановлення сервітуту, та сплив строку, на який його було встановлено.
Листом від 26.05.2022 вих. № 9945/05 Відповідач повідомив Позивача про укладення нового договору з власником нежитлової будівлі, де розміщено обладнання базової станції стільникового зв'язку, а тому просив підписати додаткову угоду №1 до Договору про встановлення сервітуту №БМС- КІЕ 2819 від 01.07.2016 року про розірвання Договору з 30.04.2022 та зазначив, що в разі незгоди або непідписання додаткової угоди та акта припинення доступу Договір буде вважатися припиненим в односторонньому порядку з 30.04.2022. До листа було додано додаткову угоду №1 від 30.04.2022, акт припинення користування майном за Договором про встановлення сервітуту №БМС- КІЕ 2819 від 01.07.2016 року, які підписані в односторонньому порядку уповноваженим представником Відповідача та скріплені печаткою підприємства Відповідача. Вказаний лист був отриманий уповноваженою особою підприємства Позивача за вх. №19-105 від 01.06.2022 року, що підтверджується відповідним штампом на листі. (т.1 а.с.14-15)
Вимогою №062/15-19-268 від 01.03.2023 року Позивач вимагав у Відповідача сплатити заборгованість за договором у розмірі 97084 грн. 27 коп. (зворотна частина а.с.15)
У відповідь на яку останній листом №8518/05 від 29.03.2023 року відмовив у сплаті заборгованості та повідомив про допущення описки в Акті припинення користування майном за Договором про встановлення сервітуту №БМС- КІЕ 2819 від 01.07.2016 року, а саме замість 30.06.2022 зазначено 30.04.2022, а тому договір припинив свою дію 30.06.2022. А тому надіслав нову редакцію акта припинення користування майном за Договором про встановлення сервітуту №БМС- КІЕ 2819 від 01.07.2016 року, який підписаний в односторонньому порядку уповноваженим представником Відповідача та скріплений печаткою підприємства Відповідача. Вказаний лист був отриманий уповноваженою особою підприємства Позивача за вх. №19-188 від 13.04.2022 року, що підтверджується відповідним штампом на листі. (т.1 а.с.16-17)
Проте, Суд зазначає, що матеріали справи не містять, а Позивачем в свою чергу не надано суду жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження направлення Комунальним підприємством «КИЇВЖИТЛОСПЕЦЕКСПЛУАТАЦІЯ» пропозицій щодо продовження договірних відносин, а також підписання додаткової угоди №1 до Договору про встановлення сервітуту №БМС- КІЕ 2819 від 01.07.2016 року про розірвання Договору, Акта припинення користування майном за Договором про встановлення сервітуту №БМС- КІЕ 2819 від 01.07.2016 року або надання обґрунтованих заперечень щодо непідписання цієї угоди, акта, а тому такий акт є погодженим Позивачем.
Згідно із частинами 1, 2 статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Згідно з ч.ч.2, 3 статті 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.
Судом розглянуті та відхилені доводи Позивача за первісним позовом щодо необхідності вчинення відмови від договору в тій самій формі, в якій його було укладено, оскільки Суд звертає увагу Позивача, що лист Приватного акціонерного товариства «КИЇВСТАР» від 26.05.2022 вих. № 9945/05 був отриманий уповноваженою особою підприємства Позивача за вх. №19-188 від 13.04.2022 року, що підтверджується відповідним штампом на листі. Більше того, відповідь №8518/05 від 29.03.2023 року на претензію Підприємства також була отримана уповноваженою особою підприємства Позивача за вх. №19-188 від 13.04.2022 року, що підтверджується відповідним штампом на листі.
Таким чином, Суд зазначає, що Приватне акціонерне товариство «КИЇВСТАР» скористалось своїм правом, передбаченим чинним законодавством України та п.9.2 Договору про встановлення сервітуту №БМС- КІЕ 2819 від 01.07.2016 року, й за один календарний місяць до дати закінчення терміну дії Договору повідомило Комунальне підприємство «КИЇВЖИТЛОСПЕЦЕКСПЛУАТАЦІЯ» про його розірвання.
Враховуючи викладене, Суд приходить до висновку, що Договір про встановлення сервітуту №БМС- КІЕ 2819 від 01.07.2016 року є припиненим з 30.06.2022 року.
Крім того, Судом встановлено, що 01.01.2022 року між Приватним акціонерним товариством «КИЇВСТАР» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Юкрейн Тауер Компані" (покупець) було укладено Індивідуальний договір №5000032/5004129-5004222 до Рамкового договору купівлі - продажу №5000032 від 20.08.2021 року, за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність покупця, а покупець зобов'язався прийняти у власність належне продавцю на праві приватної власності майно, зокрема, за адресою: м. Київ, Дарницький район, вул. Архітектора Вербицького, 32. (т.2 а.с.9-187)
Разом із тим, Законом України "Про доступ до об'єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку електронних комунікаційних мереж", який набув чинності 04.06.2017, визначено правові, економічні та організаційні засади забезпечення доступу до інфраструктури об'єктів будівництва, транспорту, електроенергетики, кабельної каналізації електрозв'язку, будинкової розподільної мережі для розташування технічних засобів телекомунікацій з метою забезпечення розвитку інформаційного суспільства в Україні, встановлено повноваження органів державної влади, органів місцевого самоврядування, визначено права та обов'язки осіб, які беруть участь у таких господарських відносинах.
Відповідно до пункту 1 статті 1 вказаного Закону власник (володілець) інфраструктури об'єкта доступу - фізична або юридична особа, у власності (володінні) якої перебуває інфраструктура об'єкта доступу або окремі її елементи; об'єкт доступу - об'єкти будівництва, транспорту, електроенергетики, кабельна каналізація електрозв'язку, будинкова розподільна мережа.
Частиною першою статті 16 зазначеного Закону встановлено, що доступ до інфраструктури об'єкта доступу здійснюється на підставі договору з доступу між власником інфраструктури об'єкта доступу та замовником, що укладається відповідно до законодавства з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.
Згідно абз.1 п.2 Розділ VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про доступ до об'єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку електронних комунікаційних мереж» чинні на день набрання чинності цим Законом договори, предметом яких є доступ до елементів інфраструктури об'єкта доступу, діють до завершення строку їх дії на умовах, визначених такими договорами.
Таким чином, з моменту набуття чинності Законом України "Про доступ до об'єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку електронних комунікаційних мереж" право укладати нові договори про доступ щодо об'єктів комунальної власності наділено підприємство комунальної власності, на балансі якого знаходиться відповідний об'єкт доступу.
Згідно з п. 3.5 Договору нарахування плати починається з дати укладення Договору та припиняється з дня підписання сторонами Акта закінчення розміщення обладнання на умовах сервітуту, зразок якого наведено в додатку № 3 до даного Договору.
Проте, у матеріалах справи відсутній підписаний сторонами Акт закінчення розміщення обладнання на умовах сервітуту відповідно до п. 9.3. Договору протягом місяця з моменту його отримання Позивачем, у зв'язку з чим Суд погоджується з доводами Відповідача про те, що такий акт є погодженим Позивачем.
Таким чином, після закінчення строку дії Договору про встановлення сервітуту №БМС- КІЕ 2819 від 01.07.2016 року та припинення правовідносин сторін за ним з 30.06.2022 року, у Відповідача відсутні зобов'язання зі сплати Позивачу коштів за користування частиною даху та частиною технічного приміщення даху будівель комунальної власності за адресою: м. Київ, вул. вул. Архітектора Вербицького, 32 за період з 01.07.2022 року. За таких підстав, Суд не приймає до уваги доводи Відповідача щодо відсутності обов'язку зі сплати за обмежене право користування частиною даху будівлі комунальної власності з 01.01.2022 року, оскільки укладення Індивідуального договору №5000032/5004129-5004222 до Рамкового договору купівлі - продажу №5000032 від 20.08.2021 року не є тією підставою, з якою пов'язується припинення сервітуту.
Таким чином, Суд приходить до висновку, що заборгованість Приватного акціонерного товариства «КИЇВСТАР» перед Комунальним підприємством «КИЇВЖИТЛОСПЕЦЕКСПЛУАТАЦІЯ» за Договором про встановлення сервітуту №БМС- КІЕ 2819 від 01.07.2016 року за період травень 2022 року - червень 2022 року становить 29 168 грн. 54 коп., що підтверджується детальним розрахунком заборгованості, наданим Позивачем. (т.1 а.с.22)
Однак, Суд звертає увагу на те, що до матеріалів справи не було додано належних та допустимих доказів відповідно до статей 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати Відповідачем заборгованості перед Позивачем у розмірі 29 168 грн. 54 коп.
Отже, Суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив плату в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення заборгованості у розмірі 29 168 грн. 54 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за первісним позовом покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Що стосується зустрічного позову Приватного акціонерного товариства «КИЇВСТАР», Суд зазначає.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до п. 3.9 Договору надмірно переказана Сервітуарієм Підприємству сума плати зараховується в рахунок майбутніх платежів.
Як зазначає Позивач за зустрічним позовом, на виконання умов Договору про встановлення сервітуту №БМС- КІЕ 2819 від 01.07.2016 року він за період з 01.01.2022 р. по 01.04.2022 р. надмірно сплатив на користь Комунального підприємства «КИЇВЖИТЛОСПЕЦЕКСПЛУАТАЦІЯ» грошові кошти в якості плати за використання об'єкта розміщення у розмірі 38 891 грн. 60 коп., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями. (т.1 а.с.125-128)
Проте, як встановлено Судом під час розгляду даної справи, Договір про встановлення сервітуту №БМС- КІЕ 2819 від 01.07.2016 року є припиненим з 30.06.2022 року.
Згідно з ч.ч.2, 3 статті 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.
За таких підстав, Суд зазначає, що зобов'язання Сторін за Договором про встановлення сервітуту №БМС- КІЕ 2819 від 01.07.2016 року припинились саме з 30.06.2022 року, а тому обов'язок Приватного акціонерного товариства «КИЇВСТАР» в частині здійснення щомісячної плати за користування об'єктом розміщення відповідно до умов Договору є припиненим саме з цього періоду. З огляду на викладене, сума, перерахована Приватним акціонерним товариством «КИЇВСТАР» на користь Комунального підприємства «КИЇВЖИТЛОСПЕЦЕКСПЛУАТАЦІЯ» у розмірі 38 891 грн. 60 коп. в якості плати за використання об'єкта розміщення за період з 01.01.2022 р. по 01.04.2022 р. не є надмірно перерахованою.
Згідно зі ст. 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Суд зазначає, що, навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов'язаний мотивувати свої дії та рішення (див. рішення від 1 липня 2003 р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", заява N 37801/97, п. 36).
У п.50 рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.2010 "Справа "Трофимчук проти України"" (Заява N 4241/03) зазначено, що Суд повторює, що оцінка доказів є компетенцією національних судів і Суд не підмінятиме власною точкою зору щодо фактів оцінку, яку їм було надано в межах національного провадження. Крім того, гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (див. рішення від 27 жовтня 1993 року у справі "Домбо Беєер B. V. проти Нідерландів", п. 31, Series A, N 274).
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку про те, що зустрічні позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «КИЇВСТАР» до Комунального підприємства «КИЇВЖИТЛОСПЕЦЕКСПЛУАТАЦІЯ» про стягнення заборгованості у розмірі 38 891 грн. 60 коп. є необґрунтованими, недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за зустрічним позовом залишаються за Позивачем.
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 123, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Первісний позов Комунального підприємства «КИЇВЖИТЛОСПЕЦЕКСПЛУАТАЦІЯ» - задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «КИЇВСТАР» (03113, місто Київ, ВУЛИЦЯ ДЕГТЯРІВСЬКА, будинок 53; ідентифікаційний код юридичної особи 21673832) на користь Комунального підприємства «КИЇВЖИТЛОСПЕЦЕКСПЛУАТАЦІЯ» (01001, місто Київ, ВУЛИЦЯ ВОЛОДИМИРСЬКА, будинок 51-А, ідентифікаційний код юридичної особи 03366500) заборгованість у розмірі 29 168 (двадцять дев'ять тисяч сто шістдесят вісім) грн. 54 коп. та судовий збір у розмірі 350 (триста п'ятдесят) грн. 02 коп.
3. В іншій частині позову - відмовити.
4. У задоволенні зустрічного позову Приватного акціонерного товариства «КИЇВСТАР» до Комунального підприємства «КИЇВЖИТЛОСПЕЦЕКСПЛУАТАЦІЯ» про стягнення заборгованості у розмірі 38 891 грн. 60 коп. - відмовити у повному обсязі.
5. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
6. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
7. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складання та підписання повного тексту рішення: 18 листопада 2025 року.
Суддя О.В. Чинчин