ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
18.11.2025Справа № 910/11367/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Граве Україна"
до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна"
про відшкодування матеріальної шкоди в порядку суброгації в розмірі 29 544,81 грн.
Без повідомлення (виклику) сторін.
Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Граве Україна» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» про відшкодування матеріальної шкоди в порядку суброгації в розмірі 29 544,81 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані виплатою позивачем потерпілій особі страхового відшкодування згідно Договору добровільного страхування № 101095865 від 20.12.2023, внаслідок чого до позивача перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.09.2025 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/11367/25. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.
30.09.2025 представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечуючи проти позову зазначає, що послуги з фарбування КТЗ були включені до вартості матеріального збитку згідно Висновків судового експерта Вербова В.В. транспортного-товарознавчого дослідження №150 від 24.09.2024 та включені до Рахунку СТО ФОП Хім'як М.Р. Також, відповідач зазначає, що позивачем не надано підтверджуючих документів, що обидва суб'єкти господарської діяльності ФОП Хім'як М.Р. та ФОП Сахринь Р.М. є платниками ПДВ. Враховуючи вищевикладене, відповідач зазначає, що згідно Страхового акту № 49084/2 від 22.09.2025, відповідач прийняв мотивоване рішення доплатити на користь позивача страхове відшкодування у розмірі 22 002,92 грн (51 994,47 грн - 4 040,39 грн - 25 951,16 грн), де: 51 994,47 грн - вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля MERCEDES-BENZ GLE 250 BC9898HB на момент ДТП, що сталася 19.08.2024 (з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу 0, 596 та без ПДВ) згідно Висновку судового експерта Вербова В.В. №150 від 24.09.2024; 4 040,39 грн - ПДВ, що не враховується в розмір страхового відшкодування на підставі ст. 36.2 Закону, якою визначено якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. 25 951,16 грн - страхове відшкодування сплачене відповідачем на користь позивача 03.12.2024.
10.11.2025 представником позивача подано заяву про закриття провадження у справі в частині вимог про стягнення 22 002,92 грн та клопотання про долучення документів в підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу.
Позивач правом на подання відповіді на відзив у встановлений строк не скористався.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
20.12.2023 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Граве Україна» (далі - страховик, позивач) та ОСОБА_1 (страхувальник), укладено Договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № 101095865, за яким страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу - легкового автомобіля марки «Mercedes-benz», державний номерний знак НОМЕР_1 .
19.08.2024 о 14 год. 30 хв., в с. Муроване, вул. Тополина, 1, водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом марки «Man» д.н.з. НОМЕР_2 з напівпричепом марки «Schmitz» д.н.з. НОМЕР_3 , рухаючись заднім ходом, не впевнився в безпечності та скоїв зіткнення з автомобілем марки «Mercedes-benz» д.н.з. НОМЕР_1 , який рухався з правої сторони, внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження.
Постановою Яворівського районного суду Львівської області від 21.10.2024 у справі №944/4972/24 встановлено порушення ОСОБА_2 Правил дорожнього руху України та визнано його винним у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до Висновку експерта транспортно-товарознавчого дослідження по визначенню вартості матеріального збитку та ринкової вартості КТЗ № 150 від 25.09.2024, вартість відновлюваного ремонту пошкодженого транспортного засобу марки «Mercedes-benz» д.н.з. НОМЕР_1 становить 87 757,91 грн, вартість матеріального збитку, який заподіяно власнику транспортного засобу марки «Mercedes-benz» д.н.з. НОМЕР_1 з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу - 51 994,47 грн.
Згідно з Рахунком на оплату № 244 від 30.09.2024, виставленим страхувальнику станцією технічного обслуговування ФОП Хім'як Марта Русланівна, вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Mercedes-benz» д.н.з. НОМЕР_1 , в результаті його пошкодження при ДТП складає 87 997,40 грн.
Позивач з урахуванням умов Договору добровільного страхування наземного транспорту, склав страховий акт №11.98035633/1/KOS, згідно з яким пошкодження транспортного засобу автомобіля марки «Mercedes-benz» д.н.з. НОМЕР_1 , внаслідок ДТП визнано страховим випадком та призначено до виплати страхове відшкодування в розмірі 87 757,91 грн.
На підставі складеного страхового акту №11.98035633/1/KOS Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Граве Україна», виконуючи свої зобов'язання за договором, сплатило суму страхового відшкодування в розмірі 87 757,91 грн на рахунок СТО (платіжна інструкція № 1007129589 від 08.10.2024 на суму 87 757,91 грн).
В подальшому станцією технічного обслуговування ФОП Сахрань Р.М. виставлено рахунок № 77 від 22.11.2024 на суму 3 501,50 грн, з урахуванням якого позивачем складено страховий акт № 11.98035633/1/KOS.Доплата, згідно з яким пошкодження транспортного засобу автомобіля марки «Mercedes-benz» д.н.з. НОМЕР_1 , внаслідок ДТП визнано страховим випадком та призначено до виплати страхове відшкодування в розмірі 3 501,50 грн та перераховано донараховану суму страхового відшкодування в розмірі 3 501,50 грн на рахунок СТО (платіжна інструкція № 1203130633 від 04.12.2024 на суму 3 501,50 грн).
Позивач звернувся до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (далі - відповідач) із Заявою про страхове відшкодування вих. № 1051-101095865 від 23.10.2024 на суму 87 757,91 грн, за результатами розгляду якої, відповідач листом вих. № 0513975 від 02.12.2024 повідомив, що відповідачем буде виплачено страхове відшкодування в розмірі 25 951,16 грн.
03.12.2024 відповідачем перераховано позивачу страхове відшкодування в розмірі 25 951,16 грн згідно платіжної інструкції № 131484.
Оскільки відповідачем страхове відшкодування в повному обсязі сплачено не було, позивач вимушений був звернутись до суду з даним позовом, в якому просить стягнути з відповідача різницю в розмірі 29 544,81 грн.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Згідно зі ст. 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 993 ЦК України визначає, що до страховика, який здійснив страхову виплату (відшкодування) за договором страхування майна, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхову виплату (відшкодування), має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до ст. 108 Закону України «Про страхування» страховик, який здійснив страхову виплату за договором страхування майна, має право вимоги до особи, відповідальної за заподіяні збитки, у розмірі здійсненої страхової виплати та інших пов'язаних із нею фактичних витрат.
Якщо договором страхування майна не передбачено інше, до страховика, який здійснив страхову виплату, в межах такої виплати переходить право вимоги (суброгація), яке страхувальник або інша особа, визначена договором страхування або законом, що одержала страхову виплату, має до особи, відповідальної за заподіяні збитки.
З урахуванням наведеного, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Граве Україна» виплативши страхове відшкодування страхувальнику за договором майнового страхування, отримало від останнього права кредитора до особи, відповідальної за завдану шкоду.
З матеріалів справи вбачається, що транспортний засіб - автомобіль марки «Man» д.н.з. НОМЕР_2 з напівпричепом марки «Schmitz» д.н.з. НОМЕР_3 , яким спричинено ДТП, знаходився під керуванням ОСОБА_2 .
Згідно зі ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Вина ОСОБА_2 встановлена у судовому порядку, а тому шкода, заподіяна внаслідок експлуатації транспортного засобу марки «Man» д.н.з. НОМЕР_2 з напівпричепом марки «Schmitz» д.н.з. НОМЕР_3 , відшкодовується ним як володільцем цього транспортного засобу.
З матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу марки «Man» д.н.з. НОМЕР_2 , на момент скоєння вищезазначеної ДТП була застрахована у Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (далі - відповідач), згідно з Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР/220908398.
За приписами п.п. 1.1, 1.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхувальниками є юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу, а особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду.
Отже, оскільки ОСОБА_2 експлуатував транспортний засіб марки «Man» д.н.з. НОМЕР_2 , на законних підставах, що встановлено вище, то відповідальність за шкоду, заподіяну майну внаслідок експлуатації цього транспортного засобу була застрахована відповідачем.
Спеціальні норми Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обмежують розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема: межами ліміту відповідальності (пункт 22.1 статті 22); вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29); згідно з пунктом 12.1 статті 12 страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
При цьому, як передбачено в п. 1.2. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092 (далі - Методика), методика встановлює механізм оцінки (визначення вартості) колісних транспортних засобів (далі - КТЗ), а також вимоги до оформлення результатів оцінки, оціночні процедури визначення вартості КТЗ.
Вимоги Методики є обов'язковими під час проведення автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень судовими експертами науково-дослідних інститутів судових експертиз Міністерства юстиції України, експертами науково-дослідних експертно-криміналістичних центрів Міністерства внутрішніх справ України, експертами інших державних установ, суб'єктами господарювання, до компетенції яких входить проведення судових автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень, а також всіма суб'єктами оціночної діяльності під час оцінки КТЗ у випадках, передбачених законодавством України або договорами між суб'єктами цивільно-правових відносин (п. 1.3. Методики).
Відновлювальний ремонт (або ремонт) - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин (пункт 1.6 Методики).
Відповідно до вимог пункту 8.2 Методики вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу розраховується за формулою:
Сврз = С р + С м + С с Х (1- Е З), де:
С р - вартість ремонтно-відновлювальних робіт, грн;
С м - вартість необхідних для ремонту матеріалів, грн;
С с - вартість нових складників, що підлягають заміні під час ремонту, грн;
Е З - коефіцієнт фізичного зносу.
Отже, якщо для відновлення пошкодженого у ДТП транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (відповідач) відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 22.03.2017 у справах №№ 910/3650/16, 910/32969/15 та у постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 910/3867/16, від 01.02.2018 у справі № 910/22886/16.
Відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, збільшення від нуля до одиниці коефіцієнту зносу деталей автомобіля впливає на зменшення вартості його відновлювального ремонту, та при наявності коефіцієнту зносу деталей автомобіля при встановлення вартості його відновлювального ремонту застосування такого коефіцієнту є обов'язковим.
Відповідно до п. 7.38 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, значення Е приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ; 3 роки - для вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів виробництва країн СНД; 4 роки - для інших вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів; 5 років - для мототехніки.
Згідно з п.1.6 вищевказаної Методики строк експлуатації - це період часу від дати виготовлення колісного транспортного засобу до дати його оцінки.
У відповідності до п. 7.53.1 Методики під КТЗ виробництва країн СНД слід розуміти ті, що розроблені й виготовлені у країнах СНД та країнах колишнього СРСР. Інші транспортні засоби належать до КТЗ іноземного виробництва.
З матеріалів справи вбачається, що застрахований позивачем транспортний засіб марки «Mercedes-benz» д.н.з. НОМЕР_1 - 2016 року випуску, а отже, станом на дату дорожньо-транспортної пригоди (19.08.2024) строк експлуатації означеного автомобіля перевищував 7 років, в зв'язку з чим, суд дійшов висновку про те, що коефіцієнт фізичного зносу в даному випадку відповідно до Висновку експерта транспортно-товарознавчого дослідження по визначенню вартості матеріального збитку та ринкової вартості КТЗ № 150 від 25.09.2024 дорівнює 0,596, а вартість матеріального збитку, який заподіяно власнику транспортного засобу марки «Mercedes-benz» д.н.з. НОМЕР_1 з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу - 51 994,47 грн.
В подальшому станцією технічного обслуговування ФОП Сахрань Р.М. виставлено рахунок № 77 від 22.11.2024 на суму 3 501,50 грн., з урахуванням якого позивачем складено страховий акт № 11.98035633/1/KOS.Доплата, згідно з яким пошкодження транспортного засобу автомобіля марки «Mercedes-benz» д.н.з. НОМЕР_1 , внаслідок ДТП визнано страховим випадком та призначено до виплати страхове відшкодування в розмірі 3 501,50 грн та перераховано донараховану суму страхового відшкодування в розмірі 3 501,50 грн на рахунок СТО (платіжна інструкція № 1203130633 від 04.12.2024 на суму 3 501,50 грн).
Відповідач в свою чергу, заперечуючи проти позову в частині додатково нарахованої суми страхового відшкодування в розмірі 3 501,50 грн зазначає, що послуги з фарбування КТЗ були включені до вартості матеріального збитку згідно Висновків судового експерта Вербова В.В. транспортного-товарознавчого дослідження №150 від 24.09.2024 та включені до Рахунку СТО ФОП Хім'як М.Р.
Так, у постанові Верховного Суду від 25.07.2018 у справі №922/4013/17 зроблено висновок, що звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається можлива, але не кінцева сума, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є саме платіжне доручення, яким оплачена виставлена станцією технічного обслуговування сума вартості відновлювального ремонту транспортного засобу.
Норма ч.1 ст.22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", яка передбачає відшкодування страховиком саме оціненої шкоди, не встановлює імперативного обов'язку щодо проведення такої оцінки саме суб'єктом оціночної діяльності відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".
Згідно з п.1.6 Методики відновлювальний ремонт - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісних транспортних засобів чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів, а відповідно до п.2.3 Методики вартість відновлювального ремонту дорожнього транспортного засобу - це грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого колісного транспортного засобу.
Відповідно до ст. 1192 Цивільного кодексу України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суд, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинен виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.03.2018 у справі № 911/482/17.
Таким чином, оскільки страхове відшкодування виплачувалось на рахунок СТО, і відповідачем жодних доказів, як і власне заперечень, що такі пошкодження не пов'язані з ДТП, окрім як доводів про те, що послуги фарбування вже включені до вартості збитків згідно Висновку, суд виходить із вартості відновлювального ремонту застрахованого автомобіля, з урахуванням визначеної у рахунку № 77 від 22.11.2024, виставленого СТО, якому і сплачувались такі кошти, суми у розмірі 3 501,50 грн, а відтак належна до сплати сума страхового відшкодування становить 55 495,97 грн.
При цьому, суд зазначає, що хоча матеріали справи і не містять Акту виконаних робіт за результатами відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу, однак страхове відшкодування виплачено позивачем саме СТО, згідно виставленого рахунку, що обґрунтовано свідчить про подальше відновлення пошкодженого транспортного засобу.
Також відповідач зазначає, що позивачем не надано підтверджуючих документів, що обидва суб'єкти господарської діяльності ФОП Хім'як М.Р. та ФОП Сахринь Р.М. є платниками ПДВ, а отже розмір страхового відшкодування має бути зменшений на 4 040,39 грн.
Так, за приписами п. 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.
Однак, виплата страхового відшкодування здійснена не на рахунок потерпілої особи, а на рахунок СТО, що виключає застосування наведених положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" щодо зменшення страхового відшкодування на суму ПДВ.
Більше того, як вбачається з виставлених СТО рахунків, останні не є платниками ПДВ, що нівелює заперечення відповідача в цілому в цій частині.
Водночас, як вбачається з матеріалів справи, після відкриття провадження у справі, відповідачем сплачено страхове відшкодування в розмірі 22 002,92 грн згідно платіжної інструкції № 00149015 від 24.09.2025.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається (ч. 3 ст. 231 ГПК України).
Суд враховує, що закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до відкриття провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі.
Таким чином, провадження у справі в частині вимог про стягнення з відповідача страхового відшкодування у розмірі 22 002,92 грн підлягає закриттю.
За наведених обставин у відповідача у зв'язку з настанням страхового випадку (ДТП) виник обов'язок відшкодувати позивачу шкоду в межах ліміту його відповідальності за страховим випадком (160 000,00 грн) і в межах суми фактичних затрат, право на вимогу якої перейшло до позивача у зв'язку з виплатою страхового відшкодування, але виходячи з вартості відновлювального ремонту застрахованого автомобіля з урахуванням коефіцієнта зносу деталей, а отже, виходячи з вартості відновлювального ремонту застрахованого автомобіля з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу, а також сплачених відповідачем сум, як до відкриття провадження у справі, так і після, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 7 541,89 грн страхового відшкодування.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі в частині стягнення 22 002,92 грн. та задоволення позовних вимог в іншій частині, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Також, позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн.
У відповідності до статті 1312 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.
Право учасників справи користуватися правничою допомогою передбачено статтею 16 ГПК України.
Статтею 123 ГПК України унормовано, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Право учасників справи користуватися правничою допомогою передбачено ст. 16 ГПК України.
Відповідно до частин 1-3 статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Відповідно до статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
- розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.
За змістом наведених законодавчих приписів необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.
На підтвердження вимоги про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у сумі 6 000,00 грн, ПрАТ "Граве Україна" було додано копії: договору про надання правової (правничої) допомоги від 22.07.2024, детального опису робіт (надання послуг), виконаних для надання правової допомоги у розмірі 6 000,00 грн, акту виконаних робіт від 08.10.2025 на суму 66 000,00 грн, рахунку-фактури № 30 від 02.09.2025 на суму 117 650,00 грн, платіжної інструкції №2 від 02.10.2025, посвідчення адвоката на ім'я Синюка Станіслава Леонідовича №6423/10 від 15.02.2018, свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КС №6423/10 від 15.02.2028 та ордеру серії АІ №1558414 від 22.07.2024 на ім'я вказаного адвоката, виданого Адвокатським бюро "Синюк та Партнери".
Відповідно до частини першої статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (пункт 4 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
За приписами частини третьої статті 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Таким чином, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката залежно від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
22.07.2014 між Адвокатським бюро "Синюк та Партнери" (далі - адвокатське бюро), та ПрАТ "Граве Україна" (далі - клієнт) укладено Договір про надання правової (правничої) допомоги, за умовами якого клієнт доручає, а адвокатське бюро приймає на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.
Згідно з пунктом 4.1 Договору розмір та порядок оплати гонорару, який клієнт сплачує адвокатському бюро за надану в межах цього Договору правову (правничу) допомогу, визначається сторонами окремою додатковою угодою, яка є невід'ємною частиною цього Договору. Така додаткова угода може бути викладена у формі додатку до Договору, який набуває чинності з дня його підписання уповноваженими представниками Сторін.
За результатами надання юридичної допомоги складається Акт, що підписується представниками кожної зі сторін. В Акті вказується обсяг наданої адвокатським бюро юридичної допомоги і її вартість. Акт надсилається клієнту адвокатським бюро факсимільним зв'язком або поштою. На письмову вимогу клієнта, адвокатське бюро може надавати Акти про надання юридичної допомоги, в яких буде вказано перелік наданої юридичної допомоги із ідентифікацією (пункт 4.2 Договору).
За умовами пункту 4.3 Договору Акт про надання юридичної допомоги вважається підписаним, якщо протягом 5 днів з моменту його отримання клієнтом, останній не надав адвокатському бюро письмові аргументовані заперечення на акт.
Оплата за даним Договором здійснюється не пізніше 3-х робочих днів з моменту отримання клієнтом рахунку та акту виконаних робіт від адвокатського бюро (пункт 4.4 Договору).
08.10.2025 сторонами складено Акт виконаних робіт на загальну суму 66 000,00 грн, зі змісту якого вбачається, що витрати на правову допомогу по справі №910/11367/25 за становлять 6 000,00 грн.
У частині 4 статті 129 ГПК України закріплено загальне правило розподілу судових витрат.
Проте у частині 5 наведеної норми ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 ГПК України.
У пунктах 119, 120 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 №922/1964/21 зроблено висновок про те, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7 та 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи".
Висновки, аналогічні відображеним вище, також викладені в постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.
При встановленні розміру гонорару відповідно до частини третьої статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.
Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з'їздом адвокатів України від 9 червня 2017 року гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.
Таким чином, домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов'язання.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", рішення у справі "Баришевський проти України", рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України", рішення у справі "Двойних проти України", рішення у справі "Меріт проти України").
Отже, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень статей 126, 129 ГПК України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи та витрачений адвокатом час.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Аналогічна правова позиція щодо застосування норми права викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, від 16.11.2022 №910/1964/21.
Зі змісту детального опису робіт (наданих послуг), виконаних для надання правової допомоги, на суму 6 000,00 грн, вбачається, що Адвокатським бюро було надано (виконано) такі послуги (роботи) з розрахунку 1 година - 2 000,00 грн:
1) консультація замовника щодо порядку та строків падання правової допомоги адвокатом по стягненню грошових коштів з відповідача - 1 година - 2 000,00 грн;
2) підготовчі дії: з'ясування чи мали місце обставини (факти), про які вказує позивач, та якими доказами вони підтверджуються; з'ясування чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; визначення правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин; визначення правової норми, яка підлягає застосуванню до спірних правовідносин з врахуванням висновків щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду; збір необхідних доказів на підтвердження позовних вимог; аналіз судової практики - 1 година - 2000,00 грн;
3) підготовка, написання та подання позовної заяви: визначення підсудності розгляду позовної заяви; визначення складу учасників судового процесу; розрахунок ціни позову та розміру судових витрат; написання, копіювання, сканування та надсилання позовної заяви стороні та суду; побудова лінії ведення справи в суді з визначенням лінії правової позиції (у суді першої, апеляційної та касаційної інстанцій); підготовка, написання заяви про закриття провадження у справі в частині основних вимог та надсилання її стороні та суду - 1 година - 2 000,00 грн.
Дослідивши зазначений детальний опис робіт (наданих послуг), суд зазначає, що покладення на відповідача витрат щодо надання консультації між позивачем та адвокатським бюро щодо порядку та строків надання правової допомоги, оскільки такі послуги не стосуються безпосередньо даної судової справи.
Суд також зазначає, що такі послуги як копіювання, сканування та надсилання документів не можуть бути віднесені до жодного з видів правничої допомоги, які передбачені в ст. 1, 19 «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а тому такі витрати на здійснення вказаних видів робіт не можуть бути відшкодовані як витрати на професійну правничу допомогу.
Також, позовна заява не містить посилання на актуальну практику Верховного Суду щодо спірних правовідносин та при цьому, заявником не вказано як аналіз судової практики сприяв досягненню позитивного результату для клієнта шляхом задоволення позову.
Крім цього, суд зазначає, що аналіз судової практики, з'ясування фактичних обставин справи, визначення правовідносин, визначення правової норми, яка підлягає застосуванню до спірних правовідносин (пункт 2), входять до складу послуги 3 - підготовка, написання та подання позовної заяви. Тобто окреме виділення зазначених послуг спрямоване на завищення вартості послуг, що не є обґрунтованим.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 08.03.2023 у справі № 873/52/22.
Таким чином, суд вважає, що заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу є завищеним, оскільки зазначені в ньому послуги є тотожними, дублюють та охоплюють одна одну, що призводить до необґрунтованого завищення обсягів фактично наданих послуг та їх вартості, що в підсумку свідчить про штучний та надмірний характер (стягнення таких витрат двічі за одні і ті самі послуги) правової допомоги.
Враховуючи наведене, з огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду позивачем документів, їх значення для вирішення спору, суд прийшов до висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним із складністю справи, ціною позову та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), з часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) та з обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.
Таким чином, здійснюючи розподіл понесених позивачем судових витрат на оплату професійної правничої допомоги, суд вважає обґрунтованим розмір витрат у сумі 2 000,00 грн, які підлягають розподілу у відповідності до приписів ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 231, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 40; ідентифікаційний код: 20782312) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Граве Україна» (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 65; ідентифікаційний код: 19243047) страхове відшкодування у розмірі 7 541 (сім тисяч п'ятсот сорок одна) грн 89 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000 (дві тисячі) грн 00 коп.
3. Провадження у справі в частині стягнення страхового відшкодування в розмірі 22 002,92 грн. закрити.
4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повне рішення складено: 18.11.2025
Суддя О.А. Грєхова