ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
про забезпечення позову
м. Київ
18.11.2025Справа №910/14209/25
Суддя Господарського суду міста Києва Бойко Р.В., розглянувши у порядку письмового провадження заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Сент Софія Буд" про забезпечення позову у справі №910/14209/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сент Софія Буд"
до 1. Приватного підприємства "Прогресбуд-2000"
2. Приватного підприємства "Гремі"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на
стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Прем'єр Буланжер",
про визнання недійсним договору,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Сент Софія Буд" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Приватного підприємства "Прогресбуд-2000" та Приватного підприємства "Гремі", в якому просить суд визнати недійсним укладений відповідачами Договір №1 про відступлення права вимоги від 16.10.2025.
В обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "Сент Софія Буд" вказує, що у ТОВ "Сент Софія Буд" та ПП "Прогресбуд-2000" існували взаємні, однорідні (грошові) зобов'язання, підтверджені одним і тим самим судовим актом - рішенням Господарського суду міста Києва від 23.07.2025 у справі №910/4171/25, яке набрало законної сили 14.10.2025, у зв'язку з чим позивач скористався своїм правом, передбаченим статтею 601 Цивільного кодексу України на проведення зарахування шляхом направлення 22.10.2025 засобами поштового зв'язку та через Електронний суд ЄСІТС заяви від 22.10.2025 №22/10/2025 про припинення зобов'язання шляхом зарахуванням зустрічних однорідних вимог.
Однак 04.11.2025 позивачем засобами поштового зв'язку було отримано повідомлення від 31.10.2025 про те, що 16.10.2025 між Приватним підприємством "Прогресбуд-2000" (як первісним кредитором) та Приватним підприємством "Гремі" (як новим кредитором) було укладено Договір №1 про відступлення права вимоги, згідно якого відповідач-1 відступив на користь відповідача-2 усі свої права грошової вимоги, які виникли на підставі судових рішень проти двох боржників: ТОВ "Сент Софія Буд" та ТОВ "Прем'єр Буланжер".
Позивач стверджує, що даний правочин був укладений відповідачами з метою позбавлення ліквідності Приватного підприємства "Прогресбуд-2000", що позбавило Товариство з обмеженою відповідальністю "Сент Софія Буд" реальної можливості на примусове виконання рішенням суду та відповідно свідчить про умисне невиконання відповідачем-1 рішення суду.
Крім того, позивач вважає, що після відступлення спірних прав вимоги на користь відповідача-2 борг ТОВ "Прем'єр Буланжер" більше не належить відповідачу-1, а отже позивач втратив можливість отримати від ТОВ "Прем'єр Буланжер" кошти в рахунок свого стягнення.
Відтак, на думку позивача, Договір №1 про відступлення права вимоги від 16.10.2025 є фраудаторним, у зв'язку з чим підлягає визнанню недійсним.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.11.2025 відкрито провадження у справі №910/14209/25; вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження; залучено до участі розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Прем'єр Буланжер"; встановлено учасникам справи строки на подання заяв по суті спору; підготовче засідання призначено на 16.12.2025.
Разом із позовом Товариством з обмеженою відповідальністю "Сент Софія Буд" було подано до суду заяву про забезпечення позову, в якій позивач просить суд:
1. заборонити Приватному підприємству "Гремі" вчиняти будь-які дії, спрямовані на реалізацію прав кредитора, що випливають з Договору №1 про відступлення права вимоги від 16.10.2025.
2. заборонити Приватному підприємству "Гремі" звертатися до Господарського суду міста Києва, приватних чи державних виконавців із заявами про заміну сторони (стягувача) у будь-яких судових справах та/або виконавчих провадженнях, де боржником є Товариство з обмеженою відповідальністю "Сент Софія Буд", якщо така заміна ґрунтується на Договорі №1 про відступлення права вимоги від 16.10.2025;
3. заборонити іншим особам вчиняти дії та приймати рішення щодо процесуальної заміни стягувача з "Прогресбуд-2000" на Приватне підприємство "Гремі" у всіх виконавчих провадженнях, де боржником є Товариство з обмеженою відповідальністю "Сент Софія Буд", якщо підставою для такої заміни є Договір №1 про відступлення права вимоги.
Відповідно до ч. 1 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Розглянувши подану заяву про забезпечення позову, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких вона ґрунтується, суд прийшов до висновку про наявність правових підстав для її часткового задоволення з огляду на наступне.
У відповідності до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом..
Пунктами 2 та 4 статті 137 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позов забезпечується: 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання.
Заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.
Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18).
Варто відзначити, що оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "Сент Софія Буд" звернулось до суду з позовною вимогою немайнового характеру (про визнання недійсним договору), в даному випадку має застосовуватись та досліджуватись така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Має також досліджуватись, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду Верховного Суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, а також постановах Верховного Суду від 29.03.2021 у справі №910/16800/20, від 16.03.2021 у справі №921/302/20, від 18.12.2018 у справі №912/1616/18 і від 26.09.2019 у справі №917/751/19.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Сент Софія Буд" обґрунтовує свою позовну вимогу фраудаторністю Договору №1 про відступлення права вимоги від 16.10.2025, за яким Приватним підприємством "Прогресбуд-2000" (як первісним кредитором) було відчужено Приватному підприємству "Гремі" (як новому кредитору) усі свої права грошової вимоги, які виникли на підставі судових рішень проти двох боржників: ТОВ "Сент Софія Буд" та ТОВ "Прем'єр Буланжер". Позивач вважає, що даний правочин був спрямований на виведення активів відповідача-1 з метою унеможливлення стягнення Товариством з обмеженою відповідальністю "Сент Софія Буд" з Приватного підприємства "Прогресбуд-2000" та його боржника (ТОВ "Прем'єр Буланжер") коштів на виконання рішення суду.
Заява про забезпечення позову мотивована тим, що замість добросовісного виконання судових рішень та визнання факту зарахування Приватним підприємством "Прогресбуд-2000", вдалось до дій, що мають усі ознаки фраудаторного правочину, спрямованого виключно на завдання шкоди заявнику як своєму кредитору. Так, заявник звертає увагу суду, що 29.10.2025 (через 13 днів після "відступлення" прав) саме Приватне підприємство "Прогресбуд-2000", а не "новий кредитор" Приватне підприємство "Гремі", особисто звернулось до приватного виконавця Горбульова А.В. із заявою про примусове виконання наказу, за наслідками розгляду якого було відкрите виконавче провадження №79466394. Стягувачем у цьому провадженні вказано саме Приватне підприємство "Прогресбуд-2000". Також позивач стверджує, що Приватне підприємство "Прогресбуд-2000" у свою чергу вже цілеспрямовано "обнулило" свої рахунки та не має жодного іншого майна для погашення заборгованості перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Сент Софія Буд".
Наявними в матеріалах справи документами підтверджується, що станом на сьогоднішній день Приватне підприємство "Гремі" на підставі оспорюваного договору вправі розпорядитись набутими ним правами вимоги, в тому числі як шляхом звернення стягнення на кошти позивача, так і шляхом відчуження таких прав на користь іншої особи. При цьому, вчинення цих дій не обтяжене жодними законодавчими вимогами (не передбачає ні укладення нотаріально посвідченого договору, ні реєстрації в будь-якому Реєстрі правочину відчуження), що свідчить про виникнення в відповідача-2 повноцінних правомочностей щодо розпорядження правами вимоги до ТОВ "Сент Софія Буд" та ТОВ "Прем'єр Буланжер".
Тобто наявними в матеріалах справи документами підтверджується існування обставин можливості вчинення Приватним підприємством "Гремі" дій, які у випадку задоволення майбутнього позову заявника нівелюють мету звернення з ним, адже зумовлять необхідність з метою відновлення порушених прав позивача звертатися або до набувачів спірних прав вимоги за інших підстав з новими позовами, або звертатися із позовами про стягнення коштів, що можуть бути списані на користь стягувача, як нового кредитора підставі оспорюваного правочину.
Наведене нівелює будь-який сенс розгляду спору у справі №910/14209/25, оскільки позивач у разі задоволення позову не зможе захистити свої права в межах даного спору.
У відповідності до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно із ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Перший протокол/Конвенція) встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
З огляду на закріплені в наведених положеннях принципи з урахуванням практики Європейського суду з прав людини щодо їх застосування (рішення від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України", від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії", від 17.07.2008 у справі "Каіч та інші проти Хорватії") вбачається, що Держава Україна несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
На це вказується, зокрема, і в пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004 у справі №1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.
Крім того, Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30.01.2003 №3-рп/2003 у справі №1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
З огляду на викладене, суд вбачає наявність зв'язку між заявленим до застосування заходом забезпечення позову в частині заборони Приватному підприємству "Гремі" вчиняти будь-які дії, спрямовані на реалізацію прав кредитора, що випливають з Договору №1 про відступлення права вимоги від 16.10.2025 (в тому числі реалізації права кредитора на відчуження даного права вимоги) і предметом спору у справі №910/14209/25, співмірність та адекватність даного заходу із позивною вимогою, адже існує спір щодо законності набуття відповідачем-2 прав вимоги до позивача та третьої особи, який вирішується в судовому порядку, і тому до вирішення такого спору подальше відчуження спірного майна чи реалізація відповідачем-2 своїх прав на пред'явлення до виконання вимог може (у випадку задоволення позову) призвести до суттєвого порушення прав власності позивача, нанесення йому збитків та зумовлення необхідності понесення додаткових витрат для відновлення в подальшому своїх порушених права (в т.ч. обумовленими необхідністю звернення з новими позовами до суду, адже у випадку зміни власника спірних прав вимог існуватиме необхідність у зміні відповідача/залученні співвідповідача за поданим заявником позовом, можливість чого обмежена часом проведення підготовчого провадження в суді першої інстанції).
Варто відзначити, у постанові від 10.03.2021 у справі №922/2566/20 Верховний Суд погодився з висновком судів попередніх інстанцій про те, що у немайновому спорі, пов'язаному з відновленням права власності на нерухоме майно, щодо якого в реєстрі наявний запис про право власності за відповідачем, є необхідність вжиття заходу забезпечення позову, оскільки невжиття такого заходу може істотно ускладнити ефективний захист або поновлення порушених корпоративних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, подавши позов у справі, оскільки у разі, якщо до закінчення розгляду справи державним реєстратором будуть здійснені нові реєстраційні дії стосовно майна товариства, то позивач не зможе захистити або поновити свої права в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, що істотно ускладнить чи взагалі унеможливить поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів.
Тотожна позиція щодо правомірності вжиття заходу забезпечення позову шляхом заборони власникам майна / майнових прав реалізовувати такі права у справі, предметом позову якої були вимоги немайнового характеру, спрямовані на нівелювання такого права власності, викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №308/13212/19, від 23.10.2024 у справі №128/838/23 та від 26.02.2025 у справі №369/4021/21.
В аспекті наведеного, суд враховує, що існує обґрунтована необхідність у збереженні існуючого на сьогоднішній день кола суб'єктів спірних правовідносин, що можливе не інакше як шляхом встановлення заборони відповідачу-2 вчиняти будь-які дії, спрямовані на реалізацію прав кредитора, що випливають з Договору №1 про відступлення права вимоги від 16.10.2025, до встановлення дійсних обставин перебігу спірних правовідносин із визначенням законного власника майнових прав при вирішення даного спору.
Отже, заборона відповідачу-2 вчинення будь-яких дій, спрямованих на реалізацію прав кредитора, забезпечить ефективний захист прав позивача в обраний ним спосіб, який у випадку задоволення судом позовних вимог матиме змогу відновити свої права, можливість чого, за відсутності відповідної заборони, може бути нівельовано подальшим відчуженням прав вимоги чи його припиненням внаслідок реалізації відповідачем-2 як кредитором своїх прав на стягнення з позивача коштів за час вирішення відповідного спору.
При цьому, суд враховує, що вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони відповідачу-2 вчинення будь-яких дій, спрямованих на реалізацію прав кредитора, не обмежить права та законні інтереси Приватного підприємства "Гремі", адже такі заходи мають тимчасовий характер, в той час у разі відмови в задоволенні позову відповідач-2 може компенсувати фактичне відтермінування отримання від позивача та третьої особи коштів на підставі оспорюваного договору за рахунок пред'явлення вимог про сплату інфляційних втрат та 3% річних.
Відтак, вжиття забезпечить збереження балансу інтересів сторін та узгоджується із критеріями розумності, обґрунтованості та адекватності.
Щодо заявленого позивачем заходу про заборону Приватному підприємству "Гремі" звертатися до Господарського суду міста Києва, приватних чи державних виконавців із заявами про заміну сторони (стягувача) у будь-яких судових справах та/або виконавчих провадженнях, де боржником є Товариство з обмеженою відповідальністю "Сент Софія Буд", якщо така заміна ґрунтується на Договорі №1 про відступлення права вимоги від 16.10.2025, то суд відзначає, що, по-перше, суд не може заборонити жодній особі звертатись до суду, оскільки таке право гарантоване кожному ст. 55 Конституції України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
По-друге, звернення відповідача-2 на підставі оспорюваного договору до приватних чи державних виконавців із заявами про заміну сторони (стягувача) у будь-яких судових справах та/або виконавчих провадженнях, де боржником є Товариство з обмеженою відповідальністю "Сент Софія Буд" є способами реалізації Приватним підприємством "Гремі" прав кредитора, що випливають з Договору №1 про відступлення права вимоги від 16.10.2025. Тобто охоплюються забороною Приватному підприємству "Гремі" вчиняти будь-які дії, спрямовані на реалізацію прав кредитора, що випливають з Договору №1 про відступлення права вимоги від 16.10.2025 (співвідносяться як загальне та конкретизоване). Відтак, оскільки суд дійшов висновку про необхідність заборони відповідачу-2 вцілому вчиняти будь-які дії, спрямовані на реалізацію прав кредитора, що випливають з Договору №1 про відступлення права вимоги від 16.10.2025, то відсутні підстави для конкретизації цієї заборони окремо.
Щодо заявленого позивачем заходу про заборону іншим особам вчиняти дії та приймати рішення щодо процесуальної заміни стягувача з "Прогресбуд-2000" на Приватне підприємство "Гремі" у всіх виконавчих провадженнях, де боржником є Товариство з обмеженою відповідальністю "Сент Софія Буд", якщо підставою для такої заміни є Договір №1 про відступлення права вимоги, то процесуальна заміна стягувача можлива лише внаслідок прийняття відповідної ухвали суду. Натомість суд не може заборонити іншому суду вчиняти будь-які дії чи приймати рішення, а також вказувати іншому суду які він процесуальні рішення не може приймати, оскільки це буде втручанням в правосуддя.
Згідно із ч. 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає, зокрема, вид забезпечення позову і підстави його обрання.
За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Сент Софія Буд" про забезпечення позову частково із встановленням Приватному підприємству "Гремі" заборони вчиняти будь-які дії, спрямовані на реалізацію прав кредитора, що випливають з Договору №1 про відступлення права вимоги від 16.10.2025.
Керуючись статтями 2, 13, 74, 76, 136, 137, 138, 139, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Сент Софія Буд" про забезпечення позову задовольнити частково.
2. До набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/14209/25 заборонити Приватному підприємству "Гремі" (08303, Київська обл., Бориспільський р-н, м. Бориспіль, вул. Броварська, буд. 54; ідентифікаційний код 33488702) вчиняти будь-які дії (в тому числі, але не виключно відчужувати набуті ним права вимоги), спрямовані на реалізацію прав кредитора, що випливають з Договору №1 про відступлення права вимоги від 16.10.2025, укладеного між Приватним підприємством "Гремі" (08303, Київська обл., Бориспільський р-н, м. Бориспіль, вул. Броварська, буд. 54; ідентифікаційний код 33488702) та Приватним підприємством "Прогресбуд-2000" (04114, м. Київ, вул. Вишгородська, буд. 45-а/4, офіс 34А; ідентифікаційний код 30725954).
3. Ухвала про забезпечення позову набирає законної сили з 18.11.2025, підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження відповідно до ч. 1 ст. 144 Господарського процесуального кодексу України.
4. Ухвала про забезпечення позову може бути пред'явлена до виконання в порядку передбаченому Законом України "Про виконавче провадження" протягом 3 (трьох) років з наступного дня після набрання ухвалою законної сили.
5. Стягувачем за даною ухвалою є - Товариство з обмеженою відповідальністю "Сент Софія Буд" (01015, м. Київ, вул. Лаврська, буд. 16 літера "В"; ідентифікаційний код 39640130).
6. Боржником за даною ухвалою є - Приватне підприємство "Гремі" (08303, Київська обл., Бориспільський р-н, м. Бориспіль, вул. Броварська, буд. 54; ідентифікаційний код 33488702).
7. Ухвала у відповідності до положень ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржена протягом десяти днів шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.
Суддя Роман Володимирович Бойко