ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
10.11.2025Справа № 910/11773/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю., при секретарі судового засідання Петрук Б.В., розглянувши у порядку загального позовного провадження справу
за позовом Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Прайм Інвестмент»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Домобудівельна компанія «Фундамент»
про стягнення 2 002 611,38 грн,
Представники сторін:
Від позивача: Скакун О.П.
Від відповідача : не з'явились
До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Прайм Інвестмент» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Домобудівельна компанія «Фундамент» про стягнення 2 002 611,38 грн, з яких: 1 749 945,41 грн основного боргу, 50 736,23 грн 3% річних та 201 929,74 грн інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо повного та своєчасного повернення суми грошових коштів, які були сплачені позивачем на користь відповідача за Інвестиційним договором № І/РН/161/2 від 07.10.2021.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.09.2025 прийнято вказаний позов до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/11773/25, підготовче засідання призначено на 20.10.2025. Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, позивачу - відповіді на відзив, відповідачу - заперечень на відповідь на відзив.
В підготовче засідання 20.10.2025 з'явився представник позивача, представник відповідача не з'явився, хоча про дату, час та місце підготовчого засідання повідомлений належним чином. Заяв, клопотань та письмового відзиву на позов не адресу суду від відповідача не надходило.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 Господарського процесуального кодексу України завданнями підготовчого провадження є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з'ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 Господарського процесуального кодексу України підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання.
Враховуючи те, що судом остаточно з'ясований предмет спору та характер спірних правовідносин, позовні вимоги та склад учасників справи; визначені обставини справи, які підлягають встановленню, та зібрані відповідні докази; вчинені усі дії з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а підстав, які б вказували на необхідність відкладення підготовчого засідання не встановлено, суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до судового розгляду по суті на 10.11.2025.
В судове засідання 10.11.2025 з'явився представник позивача, представник відповідача не з'явився. Заяв, клопотань від відповідача на адресу суду не надходило, про час та місце розгляду справи судом повідомлений належним чином.
Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Оскільки неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті за відсутності представника відповідача.
Так, представник позивача в судовому засіданні 10.11.2025 позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.
В порядку ч. 1 ст. 233, ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 10.11.2025 після закінчення судового розгляду справи ухвалено рішення по суті позовних вимог та проголошено його скорочений текст (вступну та резолютивну частини).
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
07.10.2021 між Акціонерним товариством «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Прайм Інвестмент» (надалі - інвестор, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Домобудівельна компанія «Фундамент» (надалі - замовник, відповідач) був укладений інвестиційний договір №І/РН/161/2 (надалі - інвестиційний договір).
Предметом даного договору є інвестиційна участь позивача в будівництві об'єкта будівництва, яким є житлово-офісний комплекс з паркінгом та вбудовано - прибудованими приміщеннями громадського призначення за адресою: м. Київ, Шевченківський район, вул. Річна, 4, з метою отримання позивачем у власність об'єкта інвестування після завершення будівництва та прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію (п. 2.1. інвестиційного договору).
В п. 3.2 інвестиційного договору сторонами визначена загальна вартість об'єкта інвестування на момент укладення договору в сумі 3 749 945,41 грн, в тому числі ПДВ - 624 990,90 грн.
Відповідно до п. 3.3. інвестиційного договору позивач здійснює оплату інвестиційного внеску у розмірі загальної вартості об'єкта інвестування, розмір якої зазначено в п. 3.2. договору, протягом 3 (трьох) робочих днів з дня підписання цього договору між сторонами.
На виконання умов інвестиційного договору позивач сплатив грошові кошти у повному обсязі, що підтверджується платіжною інструкцією № 5863 від 07.10.2021 на суму 3 749 945,41 грн.
31.05.2024 між сторонами був укладений договір про розірвання зазначеного інвестиційного договору, а саме: договір про розірвання № I/РН/161/2 від 07.10.2021, відповідно до умов пунктів 1, 2 якого сторони домовились розірвати інвестиційний договір з моменту підписання сторонами цього договору про розірвання.
В п. 5.2. вказаного договору про розірвання визначено, що відповідач зобов'язаний повернути позивачу сплачені за інвестиційним договором кошти у сумі 3 749 945,41 грн до 30.09.2024.
Відповідач зобов'язання про повернення позивачу коштів виконав частково, сплативши 30.09.2024 на користь позивача кошти згідно договору про розірвання інвестиційного договору в сумі 2 000 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 30.09.2024 № 1313.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що відповідач свої зобов'язання з повернення коштів за договором про розірвання інвестиційного договору не виконав в повному обсязі, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача залишку заборгованості у розмірі 1 749 945,41 грн, а також нарахованих за прострочення виконання грошових зобов'язань 3% річних у розмірі 50 736,23 грн та інфляційні втрати у розмірі 201 929,74 грн.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов таких висновків.
За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно із ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до положень статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Так, судом встановлено, що у зв'язку із укладенням між сторонами 31.05.2024 договору про розірвання інвестиційного договору № I/РН/161/2 від 07.10.2021 у відповідача виник обов'язок із повернення позивачу сплачених ним коштів у розмірі 3 749 945,41 грн до 30.09.2024 включно.
Однак, відповідач такий обов'язок виконав частково, сплативши 30.09.2024 позивачу кошти у розмірі 2 000 000,00 грн.
Доказів сплати решти грошової суми у розмірі 1 749 945,41 грн у визначений п. 5.2. договору про розірвання строк матеріали справи не містять.
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Враховуючи викладене, оскільки сума неповернутих відповідачем грошових коштів складає 1 749 945,41 грн, підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про повернення цих коштів позивачу, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовної вимоги про стягнення з відповідача даної суми, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню в цій частині.
Щодо вимог про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 50 736,23 грн та інфляційних втрат у розмірі 201 929,74 грн за загальний період прострочення з 01.10.2024 по 18.09.2025, суд зазначає таке.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 року).
Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочення відповідачем оплати заборгованості за загальний період прострочки з 01.10.2024 по 18.09.2025 у розмірі 50 736,23 грн вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню, оскільки розрахунок здійснено вірно.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 року).
Невиконання грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» у наступному місяці.
Якщо прострочення відповідачем виконання зобов'язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18, від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.
Суд, перевіривши розрахунок інфляційних втрат за загальний період прострочки з 01.10.2024 по 18.09.2025 у розмірі 201 929,74 грн вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у заявленому позивачем розмірі.
Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до частин 1-3 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Здійснивши оцінку наявних в матеріалах справи доказів в порядку статті 86 ГПК України, повно і всебічно з'ясувавши обставини даної справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Прайм Інвестмент» підлягають задоволенню.
Понесені позивачем витрати по оплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на відповідача.
Водночас, суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі, - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Відтак, за чинним законодавством позивач мав сплатити за подання через систему Електронний суд до суду цієї позовної заяви судовий збір у розмірі 24 031,33 грн (2 002 611,38 грн * 1,5%) * 0,8).
Судом встановлено, що при зверненні з даним позовом позивач сплатив 30 039,18 грнсудового збору, тобто, у розмірі більшому, аніж необхідно.
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі, визначеному законом, а саме - 24 031,33 грн, тоді як позивачу підлягає поверненню судовий збір в сумі 6 007,85 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Домобудівельна компанія «Фундамент» (пр. Відрадний, 103, м. Київ, 03061, ідентифікаційний код 40048603) на користь Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Прайм Інвестмент» (вул. Кирилівська, 118/2, м. Київ, 04080, ідентифікаційний код 40167701) 1 749 945,41 грн основного боргу, 50 736,23 грн 3% річних, 201 929,74 грн інфляційних втрат та 24 031,33 грн судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. Повернути Акціонерному товариству «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Прайм Інвестмент» (вул. Кирилівська, 118/2, м. Київ, 04080, ідентифікаційний код 40167701) зі спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір в сумі 6 007,85 грн, що сплачений відповідно до платіжної інструкції №85 від 19.09.2025.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано: 18.11.2025.
Суддя Т.Ю. Трофименко