ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
18.11.2025Справа № 910/11769/25
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МІНЕРАЛ АГРОТРЕЙД"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "НАУКОВО-ПРОМИСЛОВО-ТОРГОВА КОМПАНІЯ "УКРАГРОСЕРВІС"
про стягнення 600 000,00 грн
Суддя О.В. Гумега
секретар судового засідання
О.Ю. Мороз
Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю "МІНЕРАЛ АГРОТРЕЙД" (далі - позивач, ТОВ "МІНЕРАЛ АГРОТРЕЙД") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "НАУКОВО-ПРОМИСЛОВО-ТОРГОВА КОМПАНІЯ "УКРАГРОСЕРВІС" (далі - відповідач, ТОВ "НПТК "УКРАГРОСЕРВІС") про стягнення 600 000,00 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.11.2025 (повне рішення складено 03.11.2025) позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "НАУКОВО-ПРОМИСЛОВО-ТОРГОВА КОМПАНІЯ "УКРАГРОСЕРВІС" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МІНЕРАЛ АГРОТРЕЙД" 600 000,00 грн заборгованості та 7 200,00 грн судового збору.
Рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2025 у справі № 910/11769/25 було надіслане до електронного кабінету позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "МІНЕРАЛ АГРОТРЕЙД" 04.11.2025.
07.11.2025 до суду від позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення.
Відповідно до наведеної заяви позивач просить суд ухвалити додаткове рішення по справі № 910/11769/25, яким стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 50 000,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.11.2025 у справі № 910/11769/25 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "МІНЕРАЛ АГРОТРЕЙД" про ухвалення додаткового рішення прийнято до розгляду.
Розглянувши заяву позивача про ухвалення додаткового рішення та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, Господарський суд міста Києва
Згідно з ч. 3 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.
Відповідно ч. 1, 2 ст. 244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи (ч. 3 ст. 244 ГПК України).
Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).
Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).
Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи (ч. 3 ст. 124 ГПК України).
З матеріалів справи вбачається, що безпосередньо у позовній заяві позивачем наведено попередній (орієнтовний) розмір суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, який складається з суми судового збору в розмірі 7 200,00 грн та з суми витрат, на правничу допомогу адвоката в розмірі 50 000,00 грн. Позивач також зазначив, що докази на підтвердження витрат на оплату правової допомоги будуть надані суду в порядку, визначеному ГПК України.
При ухваленні рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2025 у справі № 910/11769/25, суд відповідно до приписів ст. 238 ГПК України вирішив питання стосовно розподілу судових витрат в частині судового збору, поклавши судовий збір у сумі 7 200,00 грн на відповідача.
Станом на час ухвалення рішення, у суду були відсутні підстави для відшкодування витрат позивача на професійну правничу допомогу. Однак, з огляду на зроблену позивачем у позовній заяві заяву про те, що документи на обґрунтування понесених судових витрат (правнича допомога) будуть надані до суду у строки, визначені ГПК України, судом не вирішено питання про судові витрати в частині витрат позивача на професійну правничу допомогу.
Виходячи з приписів ч. 1, 3 ст. 124, ч. 8 ст. 129, ч. 1 ст. 244, ч. 1, 8 ст. 252 ГПК України та зроблену позивачем у позовній заяві відповідну заяву, суд відзначає, що позивач мав право подати докази на підтвердження розміру судових витрат (в частині витрат на професійну правничу допомогу) у порядку та строки, визначені ч. 8 ст. 129 ГПК України.
За приписами ч. 1 ст. 252 ГПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі, крім випадків, передбачених статтею 252-1 цього Кодексу.
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться (ч. 8 ст. 252 ГПК України).
Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Судом враховано, що оскільки в процедурі спрощеного провадження стадія судових дебатів відсутня, то вимога ч. 8 ст. 129 ГПК України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат до закінчення судових дебатів - не може розповсюджуватися на сторін у справі, яка розглядається у спрощеному провадженні. Водночас в даному випадку до правовідносин сторін підлягає застосуванню інша вимога ч. 8 ст. 129 ГПК України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду. Відповідний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 06.10.2020 у справі № 922/376/20.
Приписами ст. 126 ГПК України встановлено:
1. Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
2. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
3. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України, згідно приписів якої інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Разом із тим, у частині 5 статті 129 ГПК України визначено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Критерії, визначені ч. 4 ст. 126 ГПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини четвертої статті 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною п'ятою статті 129 ГПК України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги.
Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правничої допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги.
Договір про надання правничої допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у загальній сумі 50 000,00 грн позивачем було подано такі документи:
- копія Договору про надання правничої допомоги № 09/06/25 від 09.06.2025, укладеного між ТОВ "МІНЕРАЛ АГРОТРЕЙД" (далі - замовник) та Адвокатом Рябко Сергієм Олександровичем (далі - виконавець) (далі - Договір);
- копія Акту прийому-передачі наданих послуг № 1 від 05.11.2025;
- копія платіжної інструкції № 1614 від 01.07.2025;
- копія ордеру серії АІ № 1998599 від 12.09.2025;
- копія свідоцтва серії КС № 0826/10 від 13.03.2020.
Відповідно до п. 1.1 Договору, виконавець зобов'язується надати професійну правничу допомогу з питань, зокрема щодо підготовки і подачі позовних заяв, в тому числі щодо стягнення заборгованості з контрагентів замовника. інших процесуальних документів та представництва інтересів Замовника в судах, зокрема в судах загальної юрисдикції, адміністративних та господарських судах всіх рівнів та інстанцій та у будь яких інших підприємствах, установах організаціях та органах державної влади, з усіма необхідними повноваженнями для представництва замовника, без обмеження повноважень на представництво замовника.
Судом встановлено, що 05.11.2025 сторони склали та підписали Акт прийому-передачі наданих послуг № 1, відповідно до якого виконавець передав, а замовник прийняв наступні юридичні послуги:
- зустріч з замовником, з'ясування підстав та мети звернення, аналіз документів наданих замовником щодо відносин із ТОВ "НАУКОВО-ПРОМИСЛОВО-ТОРГОВА КОМПАНІЯ "УКРАГРОСЕРВІС";
- підготовка та подання позовної заяви замовника до ТОВ "НАУКОВО-ПРОМИСЛОВО-ТОРГОВА КОМПАНІЯ "УКРАГРОСЕРВІС" щодо стягнення грошових коштів, підготовка додатків до позовної заяви (справа Nє 910/11769/25);
Вартість наданих послуг становить 50 000,00 грн (п. 3 Акту прийому-передачі наданих послуг № 1 від 05.11.2025).
Судом встановлено, що позивачем сплачено за юридичні послуги згідно Договору про надання правничої допомоги № 09/06/25 від 09.06.2025 кошти у розмірі 50 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 1614 від 01.07.2025.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (ч. 8 ст. 129 ГПК України).
Суд звертає увагу, що за змістом ст. 126, 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості.
Відповідно до усталеної практики Верховного Суду, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України).
Згідно з ч.4 ст. 126 ГПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до положень ч. 5 ст 126 ГПК України визначено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
У постанові Верховного Суду від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині 4 статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Аналогічна правова позиція викладена в постанові від 07.08.2018 Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 916/1283/17.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Суд, дослідивши матеріали справи, щодо співмірності витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, а також часом, витраченим на їх виконання, вважає, що заявлена відповідачем сума є необґрунтованою та неспівмірною.
Аналогічна правова позиція щодо застосування критерію необґрунтованості та неспівмірності заявленої до стягнення суми витрат із реальністю таких витрат, з посиланням зокрема, на незначний обсяг юридичної та технічної роботи щодо підготовки справи до розгляду у господарському суді та на тривалість судових засідань міститься у Додатковій ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.07.2020 у справі 915/1654/19.
Надавши оцінку наявним в матеріалах справі доказам, беручи до уваги ступінь складності справи та виконані адвокатом роботи (надані послуги), принципи справедливості та верховенства права, співмірності та розумності судових витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є частково обґрунтованими та з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000,00 грн.
Керуючись ст. 74, 86, 123, 126, 129, 233, 241, 244 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "МІНЕРАЛ АГРОТРЕЙД" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.
2. Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю "НАУКОВО-ПРОМИСЛОВО-ТОРГОВА КОМПАНІЯ "УКРАГРОСЕРВІС" (Україна, 04073, місто Київ, ПРОВУЛОК БАЛТІЙСЬКИЙ, будинок 23; ідентифікаційний код: 33496687) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МІНЕРАЛ АГРОТРЕЙД" (Україна, 16703, Чернігівська обл., Прилуцький р-н, місто Ічня, вул.Гоголя, будинок 2; ідентифікаційний код: 44547864) 25 000,00 грн (двадцять п'ять тисяч гривень 00 коп.) витрат на професійну правничу допомогу.
3. У задоволенні решти вимог відмовити.
4. Після набрання додатковим рішенням законної сили видати наказ.
Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Додаткове рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку, передбаченому ст. 253, 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст додаткового рішення складено 18.11.2025.
Суддя Оксана ГУМЕГА