ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
18.11.2025Справа № 910/10084/25
Господарський суд міста Києва в складі головуючого судді Блажівської О.Є., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу №910/10084/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АРАГОН» (03057, місто Київ, вул. Гетьмана Вадима, 1, прим. 1028/3; код ЄДРПОУ 42014911)
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «АКВАСТАР» (03058, місто Київ, вул. Голего Миколи, буд. 5; код ЄДРПОУ 37141510)
про стягнення 32 555 грн 46 коп.,
без виклику представників сторін,
Стислий виклад позовних вимог.
До Господарського суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АРАГОН» з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АКВАСТАР», в якому просить суд: стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АКВАСТАР» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АРАГОН» заборгованість по оплаті житлово-комунальних послуг (послуги з управління, утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території), за період з березня 2019 року по квітень 2020 року, по квартирі №1 в будинку №2, що розташований за адресою: Київська обл., Бучанський р., м. Вишневе, вул. Вітянська в розмірі 8 481,70 грн.; стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АКВАСТАР» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АРАГОН» заборгованість по оплаті житловокомунальних послуг (послуги з управління, утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території), за період з березня 2017 року по квітень 2020 року, по квартирі №5 в будинку №2, що розташований за адресою: Київська обл., Бучанський р., м. Вишневе, вул. Вітянська, в розмірі 10 049,44 грн.; стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АКВАСТАР» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АРАГОН» заборгованість по оплаті житловокомунальних послуг (послуги з управління, утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території), за період з березня 2017 року по квітень 2020 року, по квартирі №166 в будинку №2, що розташований за адресою: Київська обл., Бучанський р., м. Вишневе, вул. Вітянська, в розмірі 14 024,32 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АРАГОН» отримало право грошової вимоги до відповідача за Договором про надання послуг з факторингу від 02.06.2025 №02/06.25 укладеного між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Квартал-авіа Сервіс".
Стислий виклад заперечень відповідача.
Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву у відповідності до приписів ст. 178 ГПК України не скористався та не надав, а також не надав на підтвердження письмових пояснень та доказів на спростування позиції позивача.
Процесуальні дії у справі
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.08.2025 залишено без руху позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АРАГОН». Надано позивачу строк для усунення недоліків, який становить п'ять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
25.08.2025 через відділ автоматизованого документообігу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АРАГОН» надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, визнано справу №910/10084/25 малозначною, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ
02.06.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АРАГОН» (далі - Фактор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «КВАРТАЛ-АВІА СЕРВІС» було укладено Договір про надання послуг з факторингу №02/06.25, згідно п. 1.1 зазначено, що за цим Договором Фактор зобов'язується передати грошові кошти в сумі 703 985 грн 69 коп. (далі - кошти) в розпорядження Клієнта за плату, а Клієнт зобов'язується відступити Факторові своє право грошової вимоги, що виникло на підставі ч. 1 ст. 9 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» до Боржників визначених в Додатку №1 до даного Договору в сумі, що сукупно становить розмір 1 607 284 грн 48 коп (далі - сума відступленої вимоги).
Фактор підтверджує наявність у нього права за чинним в Україні законодавством укладати та виконувати цей Договір (п. 1.2 Договору).
Клієнт відповідає перед Фактором за дiйснiсть грошової вимоги, але не відповідає за невиконання або неналежне виконання вимоги Боржником (п. 1.3 Договору).
В силу цього Договору Фактор займає місце Клієнта (як Кредитора) в зобов'язаннях, що виникли на підставі ч. 1ст. 9 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», відносно усіх прав Клієнта, у тому числі права одержання від Боржників сум основного боргу в повному обсязі (п. 1.6 Договору).
Право грошової вимоги переходить до Фактора з моменту підписання цього Договору, після чого Фактор стає новим кредитором по відношенню до Боржників стосовно їх заборгованості. Разом з правом грошової вимоги Фактору переходить всі інші пов'язані з ним права в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав (п. 1.9 Договору).
З дати відступлення прав вимоги Клієнт перестає бути стороною права грошовї вимоги, що виникло на підставі ч. 1ст. 9 ЗУ «Про житлові-комунальні послуги»,а Фактор стає виключним та єдиним кредитором за відповідним правом грошової вимоги, що виникло на підставі ч. 1 ст. 9 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» та набуває всіх прав за ним. Право вимоги переходить до Фактора в повному обсязі, безвідклично ьа без можливості зворотного відступлення (без регресу) (п. 1. 10 Договору).
За цим Договором Клієнт відступає та передає Факторові право грошової вимоги в сумі 1 607 284, 48 грн (п. 2.1 Договору).
Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з 02.06.2025 та моменту його підписання Сторонами та скріплення печатками Сторін (п. 5.1 Договору).
Відповідно до Реєстру боржників право вимоги до яких відступаються, сума та підстава заборгованості, який є невід'ємним Додатком № 1 до Договору про надання послуг факторингу №02/06.25 від 02.06.2025 до Позивача перейшло право вимоги за зобов'язаннями Відповідача щодо оплати житлово-комунальних послуг по квартирі №1 в будинку №2, що розташований за адресою: Київська обл., Бучанський р., м. Вишневе, вул. Вітянська в розмірі 8 481,70 грн., по квартирі №5 в будинку №2, що розташований за адресою: Київська обл., Бучанський р., м. Вишневе, вул. Вітянська в розмірі 10 049,44 грн. та по квартирі №166 в будинку №2, що розташований за адресою: Київська обл., Бучанський р., м. Вишневе, вул. Вітянська в розмірі 14 024,32 грн.
Не пізніше тридцяти робочих днів після набуття чинності цим Договором сповістити Боржників про відступлення прав вимоги (п. 3.3.4 Договору).
За умовами пункту 3.4.3. Договору, надати Факторові всю наявну інформацію щодо Боржників в строк до 12.06.2025.
У свою чергу, Фактор сплачує Клієнтові грошові кошти у розмірі 703 985, 69 грн, протягом 12 календарних місяців, з дня отримання від Клієнта підтвердження наявності та дійсності права грошової вимоги, що відступається, шляхом перерахування на банківський рахунок Клієнта за реквізитами зазначеними у Договорі (п. 2.2 Договору).
Сторони погодили, що оплата послуг Фактора за надання фінансування Клієнта, за цим Договором (передачу Фактором у розпорядження Клієнта грошових коштів згідно п. 2.2 цього Договору) не стягується (п. 2.4 Договору).
Відповідно до пунктів 5.1., 5.2. Договору, цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з 02.06.2025 та моменту його підписання Сторонами та скріплення печатками Сторін. Перебіг строку дії Договору розпочинається з моменту набрання чинності цим Договором та діє до повного виконання Сторонами взятих на себе за даним Договором зобов'язань.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов вказаного Договору Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Арагон» 17.06.2025 за вих. №02-166/06.25 направило до Товариства з обмеженою відповідальністю «АКВАСТАР» повідомлення про заміну кредитора.
Відтак, позивач у позовній заяві зазначає, що право вимоги до Відповідача, щодо стягнення заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг, за період з березня 2019 року по квітень 2020 року, по квартирі №1 та з березня 2017 року по квітень 2020 року №5, №166 в будинку №2 по вулиці Вітянській в місті Вишневому, Київської області, наразі належить Позивачу.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АРАГОН» в позовній заяві зазначає, що відповідача заборгованість по оплаті за послуги управління багатоквартирним будинком становить 32 555 грн 46 коп., що складається: - за період з березня 2019 року по квітень 2020 року по квартирі №1 в будинку №2, що розташований за адресою: Київська обл., Бучанський р., м. Вишневе, вул. Вітянська в розмірі 8 481, 70 грн.; - за період з березня 2017 року по квітень 2020 року по квартирі №5 в будинку №2, що розташований за адресою: Київська обл., Бучанський р., м. Вишневе, вул. Вітянська в розмірі 10 049,4 4 грн.; - за період з березня 2017 року по квітень 2020 року по квартирі №166 в будинку №2, що розташований за адресою: Київська обл., Бучанський р., м. Вишневе, вул. Вітянська в розмірі 14 024, 32 грн, у зв'язку з чим Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АРАГОН», як новий кредитор Компанії, звернулося до суду з цим позовом.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ. ПОЗИЦІЯ СУДУ
Судом під час розгляду справи по суті було досліджено докази, якими позивач обґрунтовував свої доводи, а саме копії: чеку підтвердження направлення відповідачу копії позовної заяви; Додаткової угоди №5 від 23.07.2025 до Договору про надання правничої допомоги №2025/06/02 від 02.06.2025; акту №ЖК-115 прийому-передачі наданих послуг від 23.07.2025; детального розрахунку заборгованості за житлово-комунальні послуги станом на 02.06.2025; повідомлення про заміну кредитора від 17.06.2025 з доказами його направлення; виписки з Реєстру боржників право вимоги до яких відступаються, сума та підстава заборгованості до Договору про надання послуг з факторингу №02/06.25 від 02.06.2025; платіжна інструкція №465 від 23.07.2025; Договору про надання послуг з факторингу від 02.06.2025; Додаток №1 до Договору про надання послуг з факторингу №02/06.25 від 02.06.2025 - реєстру боржників право вимоги до яких відступаються, сума та підстава заборгованості; Договору №2025/06/02 про надання правничої допомоги від 02.06.2025; додаткової угоди №3 від 21.07.2025 до Договору про надання правничої допомоги №2025/06/02 від 02.06.2025, судом надано оцінку доказам, які містяться в матеріалах справи.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Частиною 1 статті 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Приписами частини 2 цієї статті визначено, що положення глави 63 ЦК України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Судом встановлено, що у спірний період правовідносини між сторонами також регулювалися Законом.
Відповідно до пунктів 2, 5, 6, 9 частини 1 статті 1 Закону житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг; виконавець комунальної послуги - це суб'єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору; індивідуальний споживач - це фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги; колективний споживач - це юридична особа, що об'єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги.
Пунктом 2 частини 1 статті 5 Закону визначено, що до житлово-комунальних послуг належать, у тому числі, комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Частиною 1 статті 12 Закону чітко встановлено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
Як вбачається з матеріалів справи, 02.06.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АРАГОН» (далі - Фактор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «КВАРТАЛ-АВІА СЕРВІС» було укладено Договір про надання послуг з факторингу №02/06.25, згідно п. 1.1 зазначено, що за цим Договором Фактор зобов'язується передати грошові кошти в сумі 703 985 грн 69 коп. (далі - кошти) в розпорядження Клієнта за плату, а Клієнт зобов'язується відступити Факторові своє право грошової вимоги, що виникло на підставі ч. 1 ст. 9 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» до Боржників визначених в Додатку №1 до даного Договору в сумі, що сукупно становить розмір 1 607 284 грн 48 коп (далі - сума відступленої вимоги), зокрема, до Товариства з обмеженою відповідальністю «АКВАСТАР», як власника квартири №1 за адресою: Київська обл., Бучанський р-н, м. Вишневе, вул. Вітянська, буд. 2 за період з березня 2019 по квітень 2020 у розмірі 8 481, 70 грн; квартири №5 за адресою: Київська обл., Бучанський р-н, м. Вишневе, вул. Вітянська, буд. 2 за період з березня 2017 по квітень 2020 у розмірі 10 049, 44 грн; квартири №166 за адресою Київська обл., Бучанський р-н, м. Вишневе, вул. Вітянська, буд. 2 за період з березня 2017 по квітень 2020 у розмірі 14 024, 32 грн.
Відповідно до п. 1.9 Договору, право грошової вимоги переходить до Фактора з моменту підписання цього Договору, після чого Фактор стає новим кредитором по відношенню до Боржників стосовно його заборгованості. Разом з правом грошової вимоги Фактору переходять всі інші пов'язані з ним права в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
У зв'язку із укладенням Договору, 20.06.2025 позивач направив на адресу відповідача повідомлення №02-166/06.25 від 17.06.2025 про заміну кредитора.
Як вказує позивач, у відповідача наявна заборгованість по оплаті за послуги управління багатоквартирним будинком у загальному розмірі 32 555, 46 грн, яку позивач просить стягнути з відповідача.
При цьому, з 10 червня 2018 року Законом визначено нову класифікацію житлово-комунальних послуг.
Зокрема, відповідно до частини 1 статті 1 Закону: житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг (пункт 5); послуга з управління багатоквартирним будинком - це результат господарської діяльності суб'єктів господарювання, спрямованої на забезпечення належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна багатоквартирного будинку та його прибудинкової території відповідно до умов договору (пункт 12).
Згідно з пунктами 1 та 2 частини 1 статті 5 цього Закону до житлово-комунальних послуг належать, зокрема: житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком, яка включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; інші додаткові послуги, які можуть бути замовлені співвласниками багатоквартирного будинку.
Водночас аналіз позовної заяви та розрахунку заборгованості свідчить, що Товариство вимагає стягнення боргу за утримання прибудинкової території, однак такі послуги з 10 червня 2018 року не передбачені законом.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 27 березня 2023 року в справі № 920/1343/21.
Крім того, за приписами пункту 3-1 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону встановлено, що договори про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, укладені з виконавцями таких послуг або з управителями, визначеними згідно із цим Законом, до введення в дію норм зазначеного Закону, що регулюють надання послуги з управління багатоквартирним будинком, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами (у тому числі щодо вивезення побутових відходів за наявності), до дати набрання чинності договорами про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, укладеними за правилами, визначеними цим Законом. У разі якщо такими договорами передбачено більш ранній строк їх припинення, такі договори вважаються продовженими на той самий строк і на тих самих умовах. З дати введення в дію норм цього Закону, що регулюють надання послуги з управління багатоквартирним будинком, зміна будь-яких умов договорів про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, додатків і кошторисів (цін/тарифів) до них забороняється та вважається нікчемною. Виконавець таких послуг або управитель має право достроково розірвати відповідний договір, попередивши про це споживачів не пізніш як за два місяці до дня розірвання договору. У разі прийняття співвласниками багатоквартирного будинку рішення про форму (зміну форми) управління багатоквартирним будинком договори про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, укладені з виконавцем таких послуг або управителем, визначеним згідно із цим Законом до введення в дію норм цього Закону, що регулюють надання послуги з управління багатоквартирним будинком, втрачають чинність з дати, визначеної зборами співвласників (загальними зборами об'єднання співвласників) багатоквартирного будинку, або з дати початку виконання зобов'язань за договором про надання послуги з управління багатоквартирним будинком, укладеним за правилами, визначеними цим Законом, але не раніше ніж через два місяці після направлення особою, уповноваженою на це зборами співвласників (загальними зборами об'єднання співвласників) багатоквартирного будинку, такому виконавцю, управителю письмового повідомлення про припинення договорів. У такому разі виконавець або управитель не пізніше 30 днів з дати припинення договорів має здійснити остаточне нарахування плати за надані послуги відповідно до фактичних нарахувань та обсягів наданих відповідних послуг.
У свою чергу, правові, організаційні та економічні відносини, пов'язані з реалізацією прав та виконанням обов'язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління регулюються Законом України від 14 травня 2015 року "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", відповідно до статтей 9 та 10 якого управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками, включаючи визначення переліку та розміру витрат на управління багатоквартирним будинком. За рішенням співвласників усі або частина функцій з управління багатоквартирним будинком можуть передаватися управителю або всі функції об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку.
За умовами пункту 6 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону в багатоквартирних будинках, у яких станом на 1 січня 2021 року не створено об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, співвласниками не прийнято рішення про форму управління багатоквартирним будинком та не оголошено конкурс з призначення управителя багатоквартирного будинку відповідно до частини 5 статті 13 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", виконавчий орган місцевої ради (або інший орган суб'єкт владних повноважень, якому делеговані функції із здійснення управління об'єктами житлово-комунального господарства, забезпечення їх утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг) зобов'язаний оголосити і провести такий конкурс до 1 травня 2021 року або в тримісячний строк з дня отримання протоколу зборів співвласників багатоквартирного будинку із проханням призначити управителя. Порядок проведення конкурсу з призначення управителя багатоквартирного будинку встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної житлової політики і державної політики у сфері житлово-комунального господарства. Організатор конкурсу не може встановлювати інші умови чи положення проведення конкурсу, які суперечать такому порядку. Договір про надання послуги з управління багатоквартирним будинком строком на один рік від імені співвласників багатоквартирного будинку підписує уповноважена особа виконавчого органу відповідної місцевої ради, за рішенням якого призначено управителя. Якщо за один місяць до закінчення зазначеного строку жодна із сторін не повідомить письмово другу сторону про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк. У разі якщо протягом дії договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, укладеного за результатами конкурсу, співвласники багатоквартирного будинку приймуть рішення про форму (зміну форми) управління багатоквартирним будинком або про обрання іншого управителя, вони мають право достроково розірвати такий договір з дати, визначеної зборами співвласників (загальними зборами об'єднання співвласників) багатоквартирного будинку, але не раніше ніж через два місяці після направлення особою, уповноваженою на це зборами співвласників (загальними зборами об'єднання співвласників) багатоквартирного будинку, такому виконавцю, управителю письмового повідомлення про припинення договору. У такому разі управитель має здійснити остаточне нарахування плати за надані послуги відповідно до фактичних нарахувань та обсягів наданих відповідних послуг. У разі якщо конкурс з призначення управителя багатоквартирного будинку не було проведено до 1 травня 2021 року, виконавчий орган відповідної місцевої ради (або інший орган суб'єкт владних повноважень, якому делеговані функції із здійснення управління об'єктами житлово-комунального господарства, забезпечення їх утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг) зобов'язаний не пізніше шести місяців з дня припинення або скасування воєнного стану оголосити і провести такий конкурс з призначення управителя багатоквартирного будинку у будинках, у яких станом на дату, що передує двом місяцям до запланованої дати оголошення конкурсу, не створено об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, співвласниками не прийнято рішення про форму управління багатоквартирним будинком та не оголошено і не проведено такий конкурс відповідно до пункту 5 статті 13 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" та абзацу 1 цього пункту.
Однак, у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту укладення між Підприємством та Компанією договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій до набрання чинності Закону.
У матеріалах справи також відсутні докази на підтвердження того, що в будинку № 2, що розташований за адресою: Київська область, Бучанський район, місто Вишневе, вулиця Вітянська, створено об'єднання співвласників такого будинку, а також докази того, що співвласники вказаного будинку визначились з його управителем і таким управителем будинку у спірний період було саме Підприємство.
Так само матеріали даної справи не містять жодних доказів на підтвердження делегування органом місцевого самоврядування за результатами проведення конкурсу функцій управителя вказаного будинку Підприємству. Такі документи учасниками справи під час розгляду даної справи надано не було.
У свою чергу, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.
Згідно з пунктами 5, 12 частини 3 статті 7 Закону споживач житлово-комунальних послуг зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами; надавати виконавцю комунальних послуг або іншій особі, що здійснює розподіл обсягів спожитих послуг, показання наявних приладів розподілювачів теплової енергії та/або вузлів обліку, що забезпечують індивідуальний облік споживання відповідної комунальної послуги в квартирі (приміщенні) багатоквартирного будинку, в порядку та строки, визначені договором.
У силу положень статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін)
Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Обов'язок у споживача оплатити послуги виникає з наявності факту надання таких послуг та їх споживання.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 27 березня 2023 року в справі № 920/1343/21.
Згідно зі статтею 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Поряд із цим, у силу приписів частини 1 статті 74 ГПК України саме на позивача в даній справі покладено тягар доведення обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог і заперечень, зокрема, факту надання відповідних послуг відповідачу та їх вартість.
Такий обов'язок випливає із змісту положень Закону, оскільки: споживач має право на зменшення у встановленому законодавством порядку розміру плати за житлово-комунальні послуги у разі їх ненадання, надання не в повному обсязі або зниження їхньої якості (пункт 5 частини 1 статті 7).
Згідно зі статтею 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Позивач на підтвердження факту надання відповідних послуг відповідачу надав лише детальні розрахунки заборгованості Компанії за житлово-комунальні послуги станом на 2 червня 2025 року.
У цих розрахунках зазначено, що відповідачу нараховувалися за належними останньому об'єктами платежі за послуги: за опалення, за вивезення твердих побутових відходів, за холодне водопостачання, ,за водовідведення, за утримання прибудинкової території.
Однак, ні у вказаних розрахунках, ні в позовній заяві, не вказано, у якому обсязі надавалися спірні послуги та умови їх нарахування, зокрема: режим надання спірних житлово-комунальних послуг, їх споживчі властивості та тарифи.
При цьому, як вже зазначалося судом, надання житлово-комунальної послуги з утримання прибудинкової території чинним законодавством не передбачено взагалі.
У матеріалах справи також відсутні будь-які належні та допустимі докази виставлення відповідачу відповідних рахунків на оплату спірних житлово-комунальних послуг.
Докази на підтвердження факту споживання та обсягів такого споживання відповідачем спірних житлово-комунальних послуг матеріали справи не містять.
Суд зазначає, що лише сама наявність розрахунку заборгованості не може слугувати доказом наявності у відповідача перед позивачем заборгованості саме в заявленому розмірі та не підтверджує надання Підприємством відповідних житлово-комунальних послуг.
Враховуючи викладене, зважаючи на відсутність в матеріалах справи належних доказів, які підтверджують факт надання відповідних спірних послуг, а також їх обсягу й тарифів, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог позивача, у зв'язку з чим останні задоволенню не підлягають.
За таких обставин, розглянувши позовні вимоги, позиції позивача, наданими докази в сукупності, суд дійшов висновку про недоведеність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованість по оплаті за послуги управління багатоквартирним будинком в загальному розмірі 32 555, 46 грн.
Відповідно із ч.ч. 2-4 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVIN OTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. ) від 9 грудня 1994 року, серія A, 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen . Finland), 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. ), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з положень ст.129 ГПК України, відповідно до яких, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача, у зв'язку з відмовою в задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-242, 254, 255, 0256, 257 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АРАГОН» - відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржено в порядку та строки відповідно до приписів статей 254, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Оксана БЛАЖІВСЬКА