ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
17.11.2025Справа № 910/11359/25
Суддя Господарського суду міста Києва Босий В.П., розглянувши в письмовому провадженні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги»
до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Срібна Корона»
про стягнення 38 778,60 грн.,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» (далі - ТОВ «Київські енергетичні послуги») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Срібна Корона» (далі - ОСББ «Срібна Корона») про стягнення 38 778,60 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання із оплати спожитої електричної енергії на підставі договору №66130012ПУ від 04.10.2024, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 36 533,24 грн., а також заявляє про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 672,57 грн. та інфляційних у розмірі 1 572,79 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.09.2025 відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін.
26.09.2025 до Господарського суду міста Києва від ОСББ «Срібна Корона» надійшов відзив на позов, відповідно до якого відповідач заперечує проти позову та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі стверджуючи про відсутність заборгованості перед позивачем. Так відповідач зазначає про невідповідність нарахування спожитої електричної енергії фактичним, заявляє про необхідність залучення до участі у справі Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські Електромережі» в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору та витребування в останнього необхідних для розгляду даної справи доказів. Крім того, у відзиві на позов відповідачем заявлено клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
01.10.2025 до Господарського суду міста Києва від ТОВ «Київські енергетичні послуги» надійшла відповідь на відзив, в якій позивач підтримав позов та просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, заявив про те, що не заперечує проти залучення третьої особи та витребування доказів, а також долучив копію відповіді Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські Електромережі» №33527/3/01/5 від 25.07.2025 з усіма додатками.
06.10.2025 до Господарського суду міста Києва від ОСББ «Срібна Корона» надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач надав додаткові пояснення по суті спору з урахуванням заперечень позивача викладених у відповіді на відзив, заперечив проти позову та просив суд відповідати в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Розглянувши клопотання ОСББ «Срібна Корона», які викладені у відзиві на позов, судом встановлено наступне.
Заявляючи про залучення Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські Електромережі» до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, відповідач зазначає про те, що усі розрахунки заявленої у даній справі заборгованості здійснені позивачем виключно на відомостях наданих Приватним акціонерним товариством «ДТЕК Київські Електромережі», проте ні позовна заява, ні будь-які додатки на неї не містять обґрунтування правильності нарахування обсягів спожитої електричної енергії.
Відповідно до ч. 1 ст. 50 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.
Отже, залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, пов'язане із тим, що рішення у справі може вплинути на її права або обов'язки щодо однієї із сторін.
В той же час судом не встановлено, а відповідачем не наведено обґрунтованих підстав для висновку про те, що рішення у даній справі може вплинути на права або обов'язки Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські Електромережі» щодо однієї із сторін, у зв'язку з чим суд не вбачає підстав для залучення останнього до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.
В клопотанні про витребування доказів відповідач просить суд витребувати у Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські Електромережі» відповіді на письмові звернення ОСББ «Срібна Корона», а саме: заяву від 06.10.2024, звернення №27 від 25.10.2024, звернення №31 від 14.11.2024, заяву №32 від 15.11.2024, звернення №39 від 24.12.2024, заяву від 06.02.2025, заяву від 11.02.2025, заяву від 22.05.2025, трьох заяв від 31.05.2025, а також просить витребувати обґрунтований розрахунок нарахування обсягів спожитої електричної енергії, із зазначенням номерів засобів технічного обліку та кінцевих споживачів, за період листопад-грудень 2024 року, лютий-березень 2025 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
Згідно із ч. 2 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України у клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено:
1) який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів);
2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати;
3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа;
4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу;
5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.
Так, відповідач стверджує, що витребування вказаних доказів може підтвердити невірне нарахування обсягів спожитої електричної енергії, невірне визначення номерів засобів обліку електричної енергії, безпідставне включення сторонніх споживачів до рахунків, що у свою чергу може спростувати доводи позивача про наявність заборгованості за спожиту відповідачем електричну енергію.
Враховуючи існуючий спір між сторонами саме щодо заявленої у даній справі суми заборгованості, на переконання суду, підстави вважати, що відповіді на письмові звернення та розрахунок нарахування обсягів спожитої електричної енергії, складені особою, яка не є стороною спірних у даній справі правовідносин, є необхідними для встановлення об'єктивної істини у даному спорі відсутні.
Більш того, згідно із ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Тобто, саме на позивача процесуальним законодавством покладено обов'язок довести, зокрема, наявність у нього права вимоги суми заборгованості, яка заявлена у даній справі, при цьому, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору відповідно до ч. 4 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України та спонукати учасникам справи надавати докази, які за суб'єктивним ставлення іншого учасника справи є належними та допустимими.
Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання ОСББ «Срібна Корона» про витребування доказів.
Клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін обґрунтоване тим, що наявні у справі докази, а також ті, що можуть бути витребувані, потребують їх дослідження за участю представників сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Згідно ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є:
1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Приписами п. 5-7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов:
1) предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
2) характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження (як спрощеного з викликом так і без виклику) учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
Згідно з ч. 1-3 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Таким чином, за змістом указаних приписів закону сторони мають право (і суд надає їм таку можливість) реалізувати всі свої процесуальні права та добросовісно виконати свої обов'язки, передбачені законом з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін.
На переконання суду, характер спірних правовідносин і предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, а відповідачем не наведено обґрунтованих підстав для призначення судового засідання у даній справі, у зв'язку з чим суд вважає за необхідне проводити розгляд даної справи в порядку письмового провадженні без виклику учасників справи.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.
ТОВ «Київські енергетичні послуги» є електропостачальником та отримало ліцензію з постачання електричної енергії споживачам відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №429 від 14.06.2018.
Пунктом 8 постанови НКРЕКП «Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії» №312 від 14.06.2018 передбачено, що договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг укладається шляхом приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, опублікованого в засобах масової інформації та на веб-сайті постачальника, шляхом оплати рахунка, отриманого від постачальника універсальної послуги, або фактичного споживання будь-яких обсягів електричної енергії, або підписання заяви приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.
Фактом приєднання споживача до умов договору постачання універсальних послуг (акцептування договору), згідно з абз. 5 п. 13 Розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ринок електричної енергії», є вчинення споживачем будь-яких дій, що засвідчують його бажання укласти договір, зокрема, надання підписаної заяви-приєднання, оплата рахунка постачальника універсальної послуги та/або факт споживання електричної енергії.
04.10.2024 між ТОВ «Київські енергетичні послуги» (постачальник) та ОСББ «Срібна Корона» (споживач), шляхом підписання заяви-приєднання, укладено договір про постачання елекричної енергії постачальником універсальних послуг №66130012ПУ (далі - «Договір»), відповідно до п. 1.1 якого цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії виключно побутовим та малим непобутовим споживачам постачальником універсальних послуг та укладається сторонами, з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, шляхом приєднання споживача до цього договору згідно із заявою-приєднанням, яка є додатком до цього договору.
За Договором ОСББ «Срібна Корона» присвоєно особовий рахунок №66130012.
Пунктом 2.1 Договору передбачено, що постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.
Датою початку постачання електричної енергії споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднанні (п. 3.4 Договору).
Згідно з п. 5.1 Договору споживач розраховується із постачальником за спожиту електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком до цього договору.
Пунктом 5.7 Договору встановлено, що ціна (тариф) на електричну енергію має зазначатись постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим договором, у тому числі у разі її зміни.
Відповідно до п. 5.8 Договору розрахунковим періодом є календарний місяць.
За змістом п. 5.10 Договору оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строки, визначені у рахунку, але не менше 5 робочих днів від дати отримання споживачем цього рахунка, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного в комерційній пропозиції, прийнятої споживачем.
Умовами п. 5.3 розділу 5 Комерційної пропозиції «Універсальна» постачальника універсальних послуг ТОВ «Київські енергетичні послуги» (далі - «Комерційна пропозиція») визначено, що розрахунок (оплата) за фактично спожиту електричну енергію має здійснюватися споживачем у строк не більше 5 робочих днів числа місяця наступного за розрахунковим, незалежно від отримання рахунку.
Згідно з п. 5.3 Комерційної пропозиції (в редакції з 12.03.2025) розрахунок (оплата) за фактично спожиту електричну енергію має здійснюватися споживачем у строк не пізніше 15 числа місяця наступного за розрахунковим, незалежно від отримання рахунку.
У пункті 5.5 Комерційної пропозиції (в редакції до 11.03.2025) передбачено, що рахунок за фактичне споживання формується споживачем самостійно в сервісі «Особистий кабінет» не пізніше 24 годин після закінчення розрахункового періоду. В інших випадках рахунок надається постачальником споживачу на підставі отриманих від споживача/оператора розподілу/адміністратора комерційного обліку даних та може бути отриманий споживачем у відповідному енергоофісі постачальника.
У пункті 5.5 Комерційної пропозиції (в редакції з 12.03.2025) рахунок за фактичне споживання доступний споживачу в сервісі «Особистий кабінет» у терміни згідно п. 5.4 цієї КП. Споживач самостійно здійснює отримання рахунку в сервісі «Особистий кабінет». Рахунок також може бути наданий іншими доступними каналами обслуговування.
Пункт 5.6 Комерційної пропозиції (в обох редакціях) передбачає, що у разі не отримання споживачем рахунку, споживач здійснює оплату за спожиту електричну енергію, в установлені даним розділом строки, за платіжним документом, самостійно оформленим споживачем.
Договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав споживач, та набуває чинності з дати погодження споживачем заяви-приєднання. Умови цього договору починають виконуватись з дати початку постачання електричної енергії, зазначеної споживачем у заяві-приєднанні (п. 13.1 Договору).
На виконання умов Договору за період листопад-грудень 2024 року, лютий-березень 2025 року позивач поставив відповідачу електричну енергію загальною вартістю 36 533,24 грн., що підтверджується рахунками №66130012/11/1 від 06.11.2024, №66130012/12/1 від 06.11.2024, №66130012/2/1 від 06.02.2025, №66130012/3/1 від 06.03.2025 та рахунками коригування №66130012/1/1 від 05.01.2025, №66130012/4/1 від 06.04.2025, №66130012/5/1 від 27.05.2025.
Вказані рахунки формувалися та видавалися позивачем відповідно до даних комерційного обліку (інформація про обсяги споживання), які надавалися оператором системи розподілу - ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» у відповідності до вимог п. 4.3, 4.12, пп. 31 п. 5.1.2 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП №312 від 14.03.2018, та глави 9.14 Розділу IХ, глави п. 12.4 Розділу ХІІ Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого постановою НКРЕКП №311 від 14.03.2018. Відповідна інформація підтверджена у додатку 3 до листа ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» №33527/3/01/5 від 25.07.2025.
При цьому, обсяги спожитої електричної енергії визначає виключно ОСР на підставі власного переліку точок обліку відповідача, на що позивач жодним чином не може впливати. Позивач здійснює нарахування на увесь обсяг електричної енергії, який йому передав ОСР.
Спір у справі виник у зв'язку з неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання на підставі Договору, у зв'язку з чим позивач вказує на наявність заборгованості у розмірі 36 533,24 грн.
За приписами ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Частиною 1 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як підтверджується матеріалами справи, відповідач неналежним чином виконав взяті на себе зобов'язання за Договором в частині здійснення розрахунків за отриману електричну енергію за період листопад-грудень 2024 року та лютий-березень 2025 року.
Суд зазначає, що позивачем підтверджено обсяги фактично спожитої відповідачем електричної енергії за спірний період. Нарахування за спожиту електричну енергію, які були здійснені відповідачу, є належними, оскільки здійснені на підставі даних, отриманих від оператора системи розподілу як адміністратора комерційного обліку, що підтверджується наявним в матеріалах справи доказами.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідач, всупереч вимогам статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України, доводів позивача не спростував, жодних доказів на доведення факту відсутності заборгованості за спірним договором або її оплати у сумі 36 533,24 грн. суду не надав.
Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача 36 533,24 грн. основного боргу є обґрунтованою, підтвердженою матеріалами справи, не спростованою відповідачем та такою, що підлягає задоволенню судом.
Крім того, позивачем заявлено про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 672,57 грн. та інфляційних втрат у розмірі 1 572,79 грн.
Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За приписами ст. 79, 86 Господарського кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується.
Перевіривши надані позивачем розрахунки інфляційних втрат та 3% річних, суд дійшов висновку, що вони є обґрунтованими та арифметично вірними, у зв'язку з чим підлягають стягненню з відповідача.
З огляду на вищезазначене, беручи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «Київські енергетичні послуги» в повному обсязі.
Разом з тим, суд відзначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункті 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, № 303-A, п. 29). Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.
З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
При цьому, суд зазначає, що іншим доводам оцінка судом не надається, адже, вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» задовольнити повністю.
2. Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Срібна Корона» (02095, м. Київ, вул. Срібнокільська, будинок 1; ідентифікаційний код 45615057) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» (04050, м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, будинок 31; ідентифікаційний код 41916045) заборгованість у розмірі 36 533 (тридцять шість тисяч п'ятсот тридцять три) грн. 24 коп., 3% річних у розмірі 672 (шістсот сімдесят дві) грн. 57 коп., інфляційні у розмірі 1 572 (одна тисяча п'ятсот сімдесят дві) грн. 79 коп. та судовий збір у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. Видати наказ.
3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
4. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.П. Босий