Рішення від 11.11.2025 по справі 910/2095/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.11.2025Справа № 910/2095/25

Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В., за участі секретаря судового засідання Крутиголова В.О. розглянувши матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Смілаенергопромтранс»

до Державного підприємства «Гарантований покупець»

про стягнення 2363172,15 грн

за участі представників:

від позивача - Самофал В.І.

від відповідача - Ковальчук Ю.О.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Смілаенергопромтранс» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Гарантований покупець» про стягнення 2363172,15 грн.

Позовні вимоги з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, обґрунтовано тим, що відповідачем порушено умови укладеного між сторонами Договору №4280/07/24 від 01.07.2024 в частині своєчасної та повної оплати наданих послуг, внаслідок чого за відповідачем наявна заборгованість у розмірі 2291920,99 грн, яку позивач просить суд стягнути з відповідача. Окрім того, позивачем заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 17868,98 грн та інфляційні втрати у розмірі 73633,92 грн.

Відповідач заперечив проти позову, вказавши, що враховуючи незатвердження Регулятором вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії за липень 2024 року, жовтень-грудень 2024 року, кошти від надання якої є джерелом для оплати Гарантованим покупцем послуги за механізмом ринкової премії, та затвердження розміру вартості послуги за механізмом ринкової премії придбаної відповідачем у спірний період в строки відмінні від заявлених позивачем, позов є таким, що не підлягає задоволенню з підстав невідповідності заявлених вимог ч.7, п.12 ч.9 ст.65 Закону України «Про ринок електричної енергії». Крім того, відповідач послався на відповідача на наявність обставин непереборної сили, а також відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог та заяви про закриття провадження в частині стягнення заборгованості у розмірі 2276465,75 грн.

Представник відповідача проти позову заперечив, просив суд відмовити, а в частині стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 2276465,75 грн просив закрити провадження.

Розглянувши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що провадження у справі №910/2095/25 в частині позовних вимог про стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 2276465,75 грн підлягає закриттю, а в іншій частині позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 01.07.2024 між відповідачем (далі - гарантований покупець) та позивачем (далі - продавець за механізмом ринкової премії) укладено Договір №4280/07/24 про надання послуги із забезпечення підтримки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел за механізмом ринкової премії (далі - Договір) відповідно до умов якого продавець за механізмом ринкової премії зобов'язаний надавати, а гарантований покупець зобов'язаний придбавати послугу із забезпечення підтримки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел за механізмом ринкової премії (далі - послуга) відповідно до умов цього Договору та чинного законодавства України, у тому числі Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 №641 (далі - Порядок). (п.1.1. Договору)

Придбання послуги гарантованим покупцем у продавця за механізмом ринкової премії здійснюється за цим Договором. (п.2.2. Договору)

Вартість послуги визначається відповідно до Закону та Порядку та сплачується гарантованим покупцем продавцю за механізмом ринкової премії або переможцем аукціону гарантованому покупцю у випадках, визначених цим Договором, Законом та Порядком. (п.2.3. Договору)

Згідно з п.3.1. Договору розрахунок вартості послуги здійснюється гарантованим покупцем відповідно до Порядку на підставі погодинних даних щодо обсягу відпущеної електричної енергії генеруючою одиницею, наданих адміністратором комерційного обліку, даних оператора ринку про середньозважені значення індексів ціни на ринку "на добу наперед" для періоду базового навантаження за розрахунковий період (місяць) та місяць, який йому передує, середньозважених цін на ринку "на добу наперед" за відповідну годину за розрахунковий місяць та місяць, який йому передує, даних організатора електронного аукціону про середньозважені значення індексів ціни за двосторонніми договорами, що укладаються на виконання пунктів 6 і 6-1 частини 2 статті 66 Закону, крім договорів, що укладаються для виконання спеціальних обов'язків для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії та договорів купівлі-продажу електричної енергії, укладених за результатами проведення електронного аукціону у формі спеціальної сесії за розрахунковий період (місяць) та місяць, який йому передує, для періоду базового навантаження, а також даних оператора системи передачі (далі - ОСП) щодо обсягів проданої за двосторонніми договорами, на ринку "на добу наперед", на внутрішньодобовому ринку у кожному розрахунковому періоді (годині), кожною генеруючою одиницею продавця за механізмом ринкової премії.

Відповідно до п.3.2. Договору оплата послуги здійснюється виключно грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок відповідної сторони цього договору, з урахуванням ПДВ.

Пунктом 3.3. Договору визначено, що форма акта приймання-передачі наданих послуг за механізмом ринкової премії, що сплачується Підприємством, визначена в додатку № 1 до цього договору, а форма акта коригування до акта приймання-передачі наданих послуг за механізмом ринкової премії - у додатку № 2.

Оплата вартості послуги здійснюються у порядку та строки, передбачені Порядком. (абзац 2 п.3.3. Договору)

Відповідно до підпункту 3 пункту 4.4. Договору гарантований покупець зобов'язаний своєчасно та у повному обсязі здійснювати оплату вартості послуги.

Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно з частиною 1 статті 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 903 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до пункту 12.14. Порядку гарантований покупець не пізніше 5-го календарного дня місяця, наступного за розрахунковим, здійснює розрахунок вартості послуги за механізмом ринкової премії у розрахунковому місяці та направляє продавцям за механізмом ринкової премії підписані зі своєї сторони два примірники акта приймання-передачі послуги за механізмом ринкової премії.

Пунктом 12.15. Порядку передбачено, що після отримання акта приймання-передачі послуги за механізмом ринкової премії продавець за механізмом ринкової премії у дводенний строк направляє гарантованому покупцю примірник акта приймання-передачі послуги за механізмом ринкової премії, підписаний зі своєї сторони уповноваженою особою із застосуванням засобів кваліфікованого електронного підпису. Гарантований покупець упродовж двох днів з дня отримання акта приймання-передачі послуги за механізмом ринкової премії підписує його із застосуванням засобів кваліфікованого електронного підпису та надсилає продавцю за механізмом ринкової премії.

Гарантований покупець щомісяця не пізніше 25-го календарного дня місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), здійснює 100% оплату вартості послуги за механізмом ринкової премії, що надається продавцями за механізмом ринкової премії (пункт 12.20. Порядку).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору позивачем у період липень 2024 року, жовтень-грудень 2024 року було надано, а відповідачем прийнято послуги за механізмом ринкової премії на загальну суму 2291920,99 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями актів приймання-передачі наданих послуг, які підписані представниками позивач та відповідача без претензій та зауважень.

В той же час, відповідачем в порушення взятих на себе договірних зобов'язань, оплату послуги здійснено із порушенням встановлених строків та не в повному обсязі, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 2291920,99 грн.

В той же час, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем після звернення позивача до суду було сплачено 2276465,75 грн, згідно платіжних інструкцій №454 947 від 26.02.2025 на суму 1065260,76 грн; №457 436 від 28.02.2025 на суму 454003,79 грн; №459 345 від 11.03.2025 на суму 22520,78 грн; №459 415 від 11.03.2025 на суму 373544,53 грн; №459 351 від 12.03.2025 на суму 308416,66 грн; №464 571 від 24.03.2025 на суму 25695,89 грн; №469 188 від 07.04.2025 на суму 27023,34 грн.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність предмету спору в частині стягнення суми основної заборгованості у розмірі 2276465,75 грн та необхідність закриття провадження у справі у вказаній частині.

При цьому, доказів оплати відповідачем суми основної заборгованості у розмірі 15455,24 грн матеріали справи не містять, а відтак позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо заявлених позивачем до стягнення 3% річних у розмірі 17868,98 грн та інфляційних втрат у розмірі 73633,92 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом

Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, судом встановлено, що надані розрахунки відповідають вимогам чинного законодавства та є арифметично вірними, а тому позовні вимоги в даній частині підлягають задоволенню.

Доводи відповідача про затвердження Регулятором розміру вартості послуги за механізмом ринкової премії придбаної відповідачем у спірний період в строки відмінні від заявлених позивачем та посилання на п.12 ч.9 ст.65 Закону України «Про ринок електричної енергії», судом відхиляються, оскільки ні умовами Договору, ні положеннями Порядку не передбачено того, що оплата послуг із забезпечення підтримки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел за механізмом ринкової премії здійснюється саме з дати затвердження Регулятором розміру вартості цієї послуги.

Натомість, абзацом 2 пункту 3.3. Договору сторони чітко визначили, що оплата вартості послуги здійснюються у порядку та строки, передбачені Порядком.

Вільне тлумачення скаржником положень пункту 12 частини дев'ятої статті 65 Закону № 2019-VIII не спростовує того, що відповідач має обов'язок сплатити 100 % вартості послуги за механізмом ринкової премії за розрахунковий місяць не пізніше 25 календарного дня місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем) (пункт 7.38 постанови).

Судом відхиляються посилання відповідача на наявність обставин непереборної сили, з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

За змістом частини 2 статті 218 ГК України підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.

Таким чином, для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання згідно з вищенаведеними нормами особа, яка порушила зобов'язання, повинна довести: наявність обставин непереборної сили; їх надзвичайний характер; неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; причинний зв'язок між цими обставинами і понесеними збитками.

Окрім того, повинен бути наявний елемент неможливості переборення особою перешкоди або її наслідків (альтернативне виконання). Відтак, для звільнення від відповідальності сторона також повинна довести неможливість альтернативного виконання зобов'язання.

Згідно пунктів 6.1.- 6.4. Договору обставинами непереборної сили є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору, обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи, але не обмежуючись, ворожі атаки, військове ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, що спричиняють неможливість виконання однією зі сторін зобов'язань за договором. При настанні обставин непереборної сили сторони звільняються від виконання зобов'язань за цим договором на термін дії обставин непереборної сили й усунення їх наслідків. Наявність обставин непереборної сили підтверджується відповідним документом Торгово-промислової палати України або її територіальних підрозділів відповідно до законодавства. Потерпіла сторона негайно надсилає будь-яким доступним засобом зв'язку повідомлення другій стороні про подію, що оголошується обставиною непереборної сили, і якомога швидше подає інформацію про вжиті заходи щодо усунення наслідків цієї події.

Частиною 1 статті 14-1 Закону «Про торгово-промислові палати в Україні» встановлено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Отже, тільки відповідний сертифікат торгово-промислової палати є документом, який підтверджує виникнення форс-мажорних обставин та строк їх дії.

Проте, у порушення приписів чинного законодавства та умов договору, на підтвердження форс-мажорних обставин відповідач не надав відповідного документа.

Повідомлення Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 не є належним та допустимим доказом, що підтверджує наявність обставин непереборної сили, оскільки у ньому не зазначено, яким чином відповідні форс-мажорні обставини впливають на спірне зобов'язання.

Також в матеріалах справи відсутні будь-які докази повідомлення відповідачем позивача у визначеному Договором порядку про настання форс-мажорних обставин, на які посилався відповідач у своєму відзиві.

Щодо заявленого відповідачем клопотання про зменшення інфляційних втрат та 3% річних до 1% від стягнутої суми, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Схоже правило міститься в ч. 3 ст. 551 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Отже, за змістом зазначених норм суд має право зменшити розмір штрафних санкцій, зокрема, з таких підстав: належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин. Такий перелік підстав для зменшення розміру штрафних санкцій не є вичерпним, оскільки ч. 3 ст. 551 ЦК України визначає, що суд має таке право і за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до усталеної практики право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують як наявність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, так і заперечення щодо такого зменшення.

У постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 Велика Палата Верховного Суду сформувала висновок про те, що з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, з огляду на принципи розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і відсотків річних за час затримки розрахунку відповідно до ст. 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери кредитора. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають правове значення, та, зокрема, зазначених критеріїв суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.

За обставинами справи №902/417/18 у п. 5.5 договору сторони дійшли згоди щодо зміни розміру відсоткової ставки, передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України, і встановили її в розмірі 40% річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем, та 96% річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення 90 календарних днів.

Врахувавши очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум санкцій у виді штрафу, пені і відсотків річних, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов'язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов'язання, Велика Палата Верховного Суду у справі №902/417/18 вважала справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи та наведеним вище критеріям, обмежити розмір санкцій сумами штрафу і пені, які вже вирішено судами попередніх інстанцій стягнути, та відмовити у стягненні відсотків річних.

Суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у зазначеній постанові про можливість за наявності виняткових обставин зменшити заявлений до стягнення розмір відсотків річних, проте звертає увагу, що у даній справі, на відміну від справи № 902/417/18, позивач заявив до стягнення з відповідача відсотки річних у розмірі, передбаченому законом, а саме: частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України - 3 відсотки.

Крім цього, як було зауважено у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 05.06.2024 у справі №910/14524/22, зменшення судом заявлених до стягнення штрафних санкцій чи відсотків, нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України, є правом, а не обов'язком суду і може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку, за наслідками оцінки обставин справи та наданих учасниками справи доказів. Тому в питаннях підстав для зменшення розміру штрафних санкцій чи відсотків, нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України, не може бути подібних правовідносин, оскільки кожного разу суд вирішує це питання на власний розсуд з огляду на конкретні обставини, якими обумовлене таке зменшення.

Так, у даній справі розмір заявлених до стягнення відсотків річних відповідає розміру, встановленому законом (три відсотки). Водночас, обставин порушення принципів розумності, справедливості та пропорційності як винятковий випадок для зменшення відсотків річних, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України, судом не встановлено та не доведено відповідачем.

При цьому, законом не передбачено права суду на зменшення інфляційних втрат.

Оскільки судом не встановлено підстав для зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих позивачем на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, суд приходить до висновку, що клопотання відповідача про зменшення 3% річних та інфляційних втрат не підлягає задоволенню.

Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Щодо розподілу судового збору.

Згідно частини 3 статті 231 ГПК України суд при закритті провадження у справі, в тому числі вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Умовами статті 7 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Оскільки, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі №910/2095/25 на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України, в частині позовних вимог про стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 2276465,75 грн, суд зазначає, що за клопотанням позивача йому підлягає поверненню сплачена сума судового збору у розмірі 27317,59 грн.

В іншій частині позовних вимог, судові витрати покладаються на відповідача у повному обсязі, відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства «Гарантований покупець» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 27; ідентифікаційний код 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Смілаенергопромтранс» (20705, Черкаська обл., Черкаський р-н, м. Сміла, вул. Стуса Василя, буд. 41; ідентифікаційний код 33931257) заборгованість у розмірі 15455 (п'ятнадцять тисяч чотириста п'ятдесят п'ять) грн 24 коп., 3% річних в сумі 17868 (сімнадцять тисяч вісімсот шістдесят вісім) грн 98 коп., інфляційні втрати в сумі 73633 (сімдесят три тисячі шістсот тридцять три) грн 92 коп., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 1283 (одна тисяча двісті вісімдесят три) грн 50 коп.

Провадження у справі №910/2095/25 в частині позовних вимог про стягнення з Державного підприємства «Гарантований покупець» суми заборгованості у розмірі 2276465 (два мільйони двісті сімдесят шість тисяч чотириста шістдесят п'ять) грн 75 коп. закрити.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Смілаенергопромтранс» (20705, Черкаська обл., Черкаський р-н, м. Сміла, вул. Стуса Василя, буд. 41; ідентифікаційний код 33931257) з Державного бюджету України частину сплаченого судового збору у розмірі 27317 (двадцять сім тисяч триста сімнадцять) грн 59 коп., сплачений на підставі платіжних інструкцій №782 від 19.02.2025, №1428 від 24.03.2025.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено: 17.11.2025

Суддя Я.В. Маринченко

Попередній документ
131849788
Наступний документ
131849790
Інформація про рішення:
№ рішення: 131849789
№ справи: 910/2095/25
Дата рішення: 11.11.2025
Дата публікації: 19.11.2025
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Господарське
Суд: Господарський суд міста Києва
Категорія справи: Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів (крім категорій 201000000-208000000), з них; поставки товарів, робіт, послуг, з них; енергоносіїв
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Призначено склад суду (24.10.2025)
Дата надходження: 24.10.2025
Предмет позову: про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції
Розклад засідань:
27.03.2025 10:50 Господарський суд міста Києва
29.04.2025 11:50 Господарський суд міста Києва
15.05.2025 11:50 Господарський суд міста Києва
17.06.2025 10:20 Господарський суд міста Києва
01.07.2025 10:20 Господарський суд міста Києва
07.08.2025 10:50 Господарський суд міста Києва
30.09.2025 10:30 Господарський суд міста Києва
11.11.2025 10:00 Господарський суд міста Києва