номер провадження справи 5/198/23
11.11.2025 Справа № 908/2257/23
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Проскурякова К.В. за участю секретаря судового засідання Соколова А.А. розглянув звіт Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від 30.10.2025 про виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 14.11.2023р. у справі №908/2257/23
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕНЗОР" (електронна пошта: tov_tenzor@ukr.net; юридична адреса: Південне Шосе, буд. 57, офіс 36, м. Запоріжжя, 69032; адреса для листування: вул. Амосова, буд. 11-А, кв. 16, м. Харків, 61171; код ЄДРПОУ 30956420)
До відповідача: Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (вул. Назарівська, буд. 3, м. Київ, 01032, ідентифікаційний код 24584661) в особі Філії "Відокремлений підрозділ "Запорізька атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (вул. Промислова, буд. 133, м. Енергодар, Запорізька область, 71503, ідентифікаційний код ВП 19355964)
про стягнення 1 853 950,54 грн.
Без виклику представників сторін
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 14.11.20203 у справі № 908/2257/23 позов задоволено частково, стягнуто з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" ДП "НАЕК "Енергоатом" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тензор" суму основного боргу за договором № 75/78-21/48-121-01-21-10255 від 05.05.2021 у розмірі 1 351 913,40 грн., 3% річних на суму 65 478,94 грн., інфляційні втрати у розмірі 436 214,52 грн. та витрати по сплаті судового збору на суму 27 804,10 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 22.04.2024 апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі ВП "Запорізька атомна електрична станція" ДП "НАЕК "Енергоатом" на рішення господарського суду Запорізької області від 14.11.2023 у справі № 908/2257/23 - залишено без задоволення, рішення господарського суду Запорізької області від 14.11.2023 у справі № 908/2257/23 - залишено без змін.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 30.05.2025 № 908/2257/23 задоволено заяву ТОВ "ТЕНЗОР" про заміну сторони правонаступником від 17.05.2024. Замінено сторону (боржника, відповідача) у справі №908/2257/23 - Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на його правонаступника Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (ідентифікаційний код 24584661) в особі Філії "Відокремлений підрозділ "Запорізька атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (ідентифікаційний код ВП 19355964).
Також, ухвалою суду від 30.05.2025 № 908/2257/23 частково задоволено заяву АТ "НАЕК "Енергоатом" та відстрочено виконання рішення господарського суду Запорізької області від 14.11.2023 у справі №908/2257/23 про стягнення з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕНЗОР" суми основного боргу за договором № 75/78-21/48-121-01-21-10255 від 05.05.2021 в розмірі 1 351 913 (один мільйон триста п'ятдесят одна тисяча дев'ятсот тринадцять) грн. 40 коп., 3% річних в сумі 65 478 (шістдесят п'ять тисяч чотириста сімдесят вісім) грн. 94 коп., інфляційні втрати у розмірі 436 214 (чотириста тридцять шість тисяч двісті чотирнадцять) грн. 52 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 27 804 (двадцять сім тисяч вісімсот чотири) грн. 10 коп. - строком на 3 (три) місяці до 01.09.2024.
11.06.2024 на виконання рішення господарського суду Запорізької області від 14.11.2023 з урахуванням ухвали господарського суду Запорізької області від 30.05.2024 у справі № 908/2257/23 видано відповідний наказ.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 09.06.2025 № 908/2257/23 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Тензор" від 27.05.2025р. про зобов'язання керівника АТ "НАЕК "Енергоатом" Котіна Петра Борисовича подати до суду звіт про виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 14.11.2023 у справі №908/2257/23 залишено без розгляду.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 31.07.2025 № 908/2257/23 (суддя Лєскіна І.Є.) задоволено заяву ТОВ "Тензор" про зобов'язання керівника АТ "НАЕК "Енергоатом" подати до суду звіт про виконанням рішення Господарського суду Запорізької області від 14.11.2023 у справі № 908/2257/23 та зобов'язано керівника АТ "НАЕК "Енергоатом" Котіна Петра Борисовича подати до суду звіт про виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 14.11.2023 у справі №908/2257/23 протягом тридцяти днів з дня отримання даної ухвали.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 02.09.2025 № 908/2257/23 (суддя Лєскіна І.Є.) відмовлено у задоволенні клопотання АТ "НАЕК "Енергоатом" відтермінувати граничний строк на подання звіту у справі № 908/2257/23 до моменту розгляду заяви про роз'яснення ухвали Господарського суду Запорізької області від 31.07.2025 у цій справі, а також відмовлено у задоволенні заяви АТ "НАЕК "Енергоатом" про роз'яснення ухвали Господарського суду Запорізької області від 31.07.2025 у справі № 908/2257/23.
04.09.2025 через підсистему "Електронний суд" ЄСІКС до Господарського суду Запорізької області від Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" надійшла заява про затвердження звіту щодо виконання судового рішення.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 22.09.2025 № 908/2257/23 відмовлено у прийнятті звіту тимчасово виконуючого обов'язки голови правління АТ "НАЕК "Енергоатом" Ковтонюка П.І. про виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 14.11.2023 у справі № 908/2257/23. Зобов'язано тимчасово виконуючого обов'язки голови правління АТ "НАЕК "Енергоатом" Ковтонюка П.І. у строк до 01.11.2025 надати суду звіт про виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 14.11.2023 у справі № 908/2257/23.
30.10.2025 через підсистему "Електронний суд" ЄСІКС до Господарського суду Запорізької області від Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" надійшла заява від 30.10.2025р. про затвердження звіту щодо виконання судового рішення у справі № 908/2257/23 від 14.11.2023р.
Відповідно до ч. 1 ст. 345-3 ГПК України суд розглядає звіт про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні за правилами статті 342 цього Кодексу.
Відповідно до Протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 30.10.2025 вказану заяву розподілено для розгляду судді Проскурякову К.В.
Ухвалою суду від 30.10.2025р. прийнято заяву до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, розгляд якої призначено на 11.11.2025. Запропоновано позивачу у строк до 06.11.2025 направити відповідачу та суду письмові заперечення на звіт про виконання рішення, докази направлення надати суду. Запропоновано відповідачу у випадку отримання заперечень на звіт, у строк до 11.11.2025 направити позивачу та суду письмові пояснення щодо заперечень на звіт, докази направлення надати суду.
05.11.2025р. до суду від ТОВ "ТЕНЗОР" надійшли письмові заперечення на звіт про виконання рішення, згідно якого позивач просить суд відмовити Акціонерному товариству «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» у прийнятті звіту про виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 14.11.2023 у справі № 908/2231/23.
Також 05.11.2025р. до суду через систему «Електронний суд» надійшло клопотання АТ «НАЕК «Енергоатом» про закриття провадження у справі №908/2257/23 за заявою про зобов'язання боржника подати звіт про виконання судового рішення, яке обґрунтовано тим, що постановою державного виконавця 13.10.2025 (ВП № 76014796) зупинено вчинення виконавчих дій щодо примусового виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 14.11.2023 у справі №908/2257/23 на підставі абзацу 22 пункту 102 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII) у період воєнного стану. Вказане виконавче провадження зупинено у зв'язку з включенням АТ «НАЕК «Енергоатом» до переліку підприємств, які є боржниками у виконавчих провадженнях, вчинення виконавчих дій за якими зупиняється у період воєнного стану, на підставі наказу Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості України від 02.08.2024 №95. Вказує, що судовий контроль у формі зобов'язання подати звіт є однією із форм забезпечення виконання судового рішення. Водночас завершальною стадією судового провадження з примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) є виконавче провадження (ст. 1 Закону № 1404-VIII), а тому виконання рішення суду в разі його невиконання відповідачем в добровільному порядку забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону № 1404-VIII. Зі змісту статті 345-1 ГПК України випливає, що як крайній захід для захисту прав особи позивача, на користь якої ухвалено рішення суду, закон встановив можливість звернення до суду з відповідною заявою. Водночас перед тим як подати таку заяву, стягувач має використати всі можливі засоби для виконання судового рішення. Зокрема, наявність рішення суду, яке набрало законної сили, зобов'язує боржника здійснити його виконання. У випадку, коли боржник добровільно не виконує рішення суду, стягувач має вчинити дії для виконання рішення суду в примусовому порядку відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження», і тільки після того, як стягувач використав усі можливості для примусового виконання рішення суду, а воно залишається невиконаним, у такої особи виникає право звернутися до суду із заявою в порядку ст. 345-1 ГПК України (постанова Великої Палати Верховного Суду в ухвалі від 09.12.2021 у справі № 9901/235/20). Отже наявність зупиненого виконавчого провадження перешкоджає розгляду заяви про зобов'язання боржника подати звіт про виконання судового рішення. При цьому, встановлений судовий контроль за виконанням рішення Господарського суду Запорізької області від 14.11.2023 у справі № 908/2257/23 нівелює саму суть мораторію на вчинення виконавчих дій стосовно боржника - АТ «НАЕК «Енергоатом», а також є таким, що суперечить приписам абз. 2 ч.2 ст.345-1 ГПК України. Посилаючись на наявну судову практику в аналогічних спорах стверджує, що питання зупинення вчинення виконавчих дій стосовно АТ «НАЕК «Енергоатом» є ключовим у контексті розгляду судом справи щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення суду. Вважає, що зупинення виконавчого провадження означає тимчасове припинення будь-яких дій, пов'язаних з виконанням рішення, зокрема, у період до усунення обставин, що стали підставою для зупинення його примусового виконання,а тому враховуючи викладене вважає, що провадження у справі № 908/2257/23 за заявою ТОВ «ТЕНЗОР» про зобов'язання боржника подати звіт про виконання судового рішення, підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 статті 231 ГПК України, у зв'язку з відсутністю предмету спору з порушеного питання.
11.11.2025р. судом оголошено вступну та резолютивну частину цієї ухвали.
Відповідач (боржник) просить прийняти Звіт про виконання рішення суду, в обґрунтування якого керівник боржника вказав, що АТ «НАЕК «Енергоатом» входить до переліку підприємств, які мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави та належить до суб'єктів господарської діяльності, у власності та користуванні яких є об'єкти підвищеної небезпеки відповідно до вимог Закону України «Про об'єкти підвищеної небезпеки», а також є експлуатуючою організацією (оператором) ядерних установок атомних електростанцій України, що в умовах воєнного стану виробляють понад 60 % потреб України в електроенергії. Згідно наведених у звіті економічних показників, норм законодавства боржник вважає, що об'єктивними обставинами, що ускладнюють виконання судового рішення боржником, є: першочергова необхідність забезпечення товариством ядерної та радіаційної безпеки; витрата коштів на забезпечення фізичного захисту енергосистеми від ворожих ракетних атак; тимчасова окупація філії «ВП «Запорізька АЕС» та втрата її виробничих потужностей; криза неплатежів на ринку електричної енергії; виконання АТ «НАЕК «Енергоатом» спеціальних обов'язків на ринку електричної енергії із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів, покладених на товариство державою; відсутність механізму покриття економічно обґрунтованих витрат виробника на виконання ПСО. Взаємні неплатежі на ринку електричної енергії між його учасниками і, як наслідок, накопичення боргів призвели до скрутного фінансового становища всіх виробників електричної енергії і фактично зробили неможливим своєчасне виконання багатьох рішень про стягнення з товариства грошових коштів, у тому числі рішення суду у справі № 908/2257/23. В судах усіх інстанцій перебуває понад 30 справ, у яких представники товариства беруть активну участь та вживають усіх можливих процесуальних заходів з метою належного представництва інтересів АТ «НАЕК «Енергоатом» і, як наслідок, стягнення коштів на користь товариства на суму близько 5 млрд гривень. В органах примусового виконання рішень перебувають понад 700 виконавчих проваджень, стягувачем у яких є АТ «НАЕК «Енергоатом», на суму близько 20,4 млрд гривень. При цьому внаслідок законодавчих обмежень зупинено виконання в межах 55 виконавчих проваджень на загальну суму понад 20 млрд гривень. АТ «НАЕК «Енергоатом» з метою отримання коштів і, як наслідок, виконання судового рішення у справі № 908/2257/23 продовжує вживати й інших активних заходів, спрямованих на отримання коштів для погашення кредиторської заборгованості, зокрема, шляхом оскарження неправомірних дій та/або бездіяльності посадових осіб органів ДВС у результаті примусового виконання судових рішень, постановлених на користь товариства. Також АТ «НАЕК «Енергоатом» також звернулося до господарських судів із заявами про встановлення судового контролю за виконанням рішень. Вказує, що виконавче провадження № 76014796 було приєднано до зведеного виконавчого провадження № 74403832, яке здійснюється органом ДВС стосовно АТ «НАЕК «Енергоатом». Вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях, боржником у яких є товариство, було зупинено близько року, що забороняло державному виконавцю вчиняти заходи з примусового виконання рішень, на підставі наказу Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості України від 02.08.2024 № 95. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.10.2025 у справі № 320/39743/25 зупинено дію наказу Мінстратегпрому від 26.06.2025 № 84 «Про виключення Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» з переліку підприємств, які є боржниками у виконавчих провадженнях, вчинення виконавчих дій за якими зупиняється у період воєнного стану» і, відповідно, наказ Мінстратегпрому від 02.08.2024 № 95 є чинним. Мораторій забезпечує можливість АТ «НАЕК «Енергоатом» спрямовувати наявні ресурси на підтримку виробничих процесів і виконання державних замовлень, що є основним пріоритетом у такий надзвичайно складний період. Це забезпечує стабільність та безперервність роботи АЕС, що є ключовими факторами для успішного виконання державних завдань. Просить суд врахувати, що відсутність добровільного виконання товариством судового рішення у справі № 908/2257/23 не свідчить про наявність вини товариства. Добровільне виконання рішення суду боржником поза межами зведеного виконавчого провадження, без урахування вимог інших кредиторів, на користь яких ухвалені тотожні за юридичною силою судові рішення, створює дискримінаційні умови та порушує принцип пропорційності погашення вимог кредиторів. Постановою державного виконавця 13.10.2025 (ВП № 76014796 ) зупинено вчинення виконавчих дій щодо примусового виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 14.11.2023 у справі № 908/2257/23 на підставі абзацу 22 пункту 102 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII у період воєнного стану. Таким чином, виконання рішення суду в разі відмови відповідача виконати його в добровільному порядку забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України № 1404-VIII. Орієнтовними строками добровільного виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 14.11.2023 у справі № 908/2257/23 є закінчення дії воєнного стану або в період дії режиму воєнного стану за умови розблокування механізму погашення заборгованості, визначеного Законом України від 17.06.2020 № 719-ІХ «Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії».
Позивач (стягувач) у своїх запереченнях на звіт боржника вказує, що викладені у звіті обставини не обґрунтовують поважності причин невиконання судового наказу у справі, доводи АТ "НАЕК "Енергоатом" щодо свого складного матеріального стану не підтверджені жодними обставинами та належними доказами. Всі витрати, про які АТ «НАЕК «Енергоатом» зазначає в звіті безпосередньо пов'язані з його діяльністю. Враховуючи масштаби підприємства та його види діяльності передбачені Статутом, витрати є очікуваний та неминучими. АТ «НАЕК «Енергоатом», протягом всього звіту зазначає про значні фінансові витрати та скрутне фінансове становище, однак жодним чином не продемонстрував документи, які б надали як суду так і Стягувачу докази отриманого прибутку за 2024-2025 роки, витрати Акціонерного товариства та чистий прибуток товариства. Також боржник не надав до суду активи підприємства, не зазначає як збільшився дохід АТ «НАЕК «Енергоатома» пов'язаний з підвищенням ціна на електричну енергію в червні 2023, порівняно з попередніми роками, а зокрема порівняно з довоєнним періодом. АТ «НАЕК «Енергоатом» не додав до звіту жодного належного доказу, що підтверджує обставини, які перешкоджають боржнику виконати рішення суду. До звіту додано внутрішні документи Товариства (рішення, накази) та листи до міністерств. Товариство не надало жодного фінансового чи аудиторського звіту. Аналіз фінансової звітності за 2024-2025 роки вказує на те, що АТ «НАЕК «Енергоатом» є стабільно прибутковим підприємством, має на своїх рахунках кошти які в десятикратному об'ємі перевищують суму всіх зобов'язань за всіма виконавчими провадженнями відкритими відносно боржника, фактично відмовляється виконувати рішення суду. АТ «НАЕК «Енергоатом» застрахував наглядову раду на випадок арештів на суму понад 19 млн грн, але не виконує рішення суду на суму 1 881 410,96 грн. Щодо пошкоджень енергетичного майна АТ «НАЕК «Енергоатом» внаслідок ракетних ударів російської федерації, зазначає, що енергетичному сектору надається гуманітарна допомога у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 22.07.2022 №824 «Деякі питання отримання, розподілу, використання та обліку гуманітарної допомоги для задоволення потреб енергетики в умовах воєнного стану». Вказує, що АТ «НАЕК «Енергоатом» найбільший виробник електроенергії в Україні. Компанія є оператором чотирьох атомних електростанцій, від яких АТ «НАЕК «Енергоатом» отримує прибуток. За період повномасштабного вторгнення не зупиняло виробництво електричної та здійснювало продаж електричної енергії на ринку електричної енергії в період дії воєнного стану на території України. В травні 2023 року було підвищено тариф на електричну енергію для всіх споживачів, що є загальновідомим фактом та не потребує доказуванню, що зокрема вплинуло на дохід АТ «НАЕК «Енергоатом», який в 2023-2024 роках збільшився на 78 млрд. грн. Посилаючись на ст. 129-1 Конституції України зазначає, що в законодавстві відсутні норми матеріального та процесуального права, які б передбачали обмеження чи відсутність обов'язку виконання рішення суду в добровільному порядку чи норми права, які б свідчили, що рішення суду не є обов'язковим до виконання. АТ «НАЕК «Енергоатом» вибірково виконує судові рішення на стадії примусового виконання судових рішень у виконавчих провадженнях, які також було зупинено. Таким чином, твердження Боржника про дискримінаційні умови щодо інших кредиторів та неможливості за власним волевиявленням виконати рішення, не відповідають фактичним обставинам. Державним виконавцем в межах примусового виконання не вчиняються жодні дії, що передбачені Законом України «Про виконавче провадження». За наявності великої кількості судових рішень щодо оскарження бездіяльності державного виконавця він до зупинення 13.10.2025 виконавчого провадження не вчиняв жодних дій щодо примусового виконання у зведеному виконавчому провадженні № 74403832. Контроль за виконанням рішень є прямою конституційною функцією суду, яка є самостійною та невід'ємною від процесу здійснення правосуддя. Ця функція не може бути обмежена чи нівельована процедурними особливостями діяльності органів виконавчої влади, до яких належить Державна виконавча служба. Законодавчий мораторій, що призвів до зупинення вчинення виконавчих дій державним виконавцем, не може тлумачитися як такий, що паралізує конституційну контрольну функцію суду. Процесуальне законодавство не пов'язує задоволення заяви про зобов'язання подати звіт про виконання судового рішення із зупиненням виконавчого провадження або встановленням мараторію на виконання судових рішень боржником за якими є АТ «НАЕК «Енергоатом». Фактично, боржник самостійно прийняв рішення щодо відстрочення виконання рішення суду, однак, повноваженням прийняття рішення щодо відстрочення виконання рішення суду наділений суд. Своїми діями АТ «НАЕК «Енергоатом» переймає на себе повноваження суду (дискреційні повноваження суду). Вважає, що період закінчення воєнного стану є абстрактним поняттям та очікування від АТ «НАЕК «Енергоатом» виконання рішення суду після завершення воєнного стану є також абстрактним та свідчить виключно про намір невиконання рішення суду незважаючи на прибутковість підприємства-боржника. Боржником не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання рішення у справі № 908/2257/23. Просить відмовити у прийнятті звіту, оскільки він не відповідає ст. 345-3 ГПК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.
Наявні матеріали дозволяють суду розглянути Звіт по суті.
Розглянувши наданий Відповідачем (боржником) Звіт та оцінюючи доводи сторін та з огляду на наведені у звіті обставини та заперечення стягувача суд враховує, що за приписами ч.2 ст. 345-3 ПК України, звіт боржника про виконання судового рішення має містити:
1) найменування суду, до якого подається звіт;
2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) особи, яка подає звіт, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку та електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;
3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб);
4) номер справи, в межах якої ухвалено відповідне судове рішення;
5) відомості про виконання боржником судового рішення, строк, порядок та спосіб його виконання;
6) у разі невиконання судового рішення: орієнтовні строки виконання такого рішення та їх обґрунтування; відомості про те, чи існують обставини, які ускладнюють виконання судового рішення боржником, які заходи вжито та вживаються боржником для їх усунення;
7) перелік документів та інших матеріалів, що додаються до звіту та підтверджують обставини, зазначені у ньому.
До звіту додаються (ч. 3 ст. 345-3 ГПК України):
1) довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо звіт поданий представником і такі документи раніше не подавалися;
2) докази направлення копій звіту та доданих до нього матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень ст. 42 цього Кодексу.
Також суд враховує, що згідно з статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов'язковість рішень суду.
В силу статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
За умовами частини другої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Частинами 1, 2 статті 18 ГПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Статтею 326 ГПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (рішення Конституційного Суду України №18-рп/2012 від 13.12.2012).
Відповідно до рішення Конституційного Суду України №11-рп/2012 від 25.04.2012 невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.
За умовами пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини право доступу до суду включає право на виконання судового рішення без надмірних затримок. За певних обставин така затримка може бути виправданою, але вона не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Іммобільяре Саффі» проти Італії»).
У рішенні по справі «Чіжов проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатись, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Глоба проти України» пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також суд зазначає, що саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності.
В силу статті 339 ГПК України судовий контроль за виконанням судових рішень у господарських справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому цим розділом.
Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому розділом VI «Судовий контроль за виконанням судових рішень» Господарського процесуального кодексу України.
Отже, чинним процесуальним Законом встановлено право суду встановити судовий контроль за виконанням судових рішень.
При цьому, такий контроль встановлюється в разі, якщо судове рішення не виконується зобов'язаною стороною тривалий час без поважних на те підстав.
Водночас, застосування інституту судового контролю є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.
З метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в господарському судочинстві існує інститут судового контролю за виконанням судового рішення.
Судовий контроль - це спеціальний вид провадження в господарському судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішення нового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такого рішення суду та відновленню порушених прав особи - заявника.
З наданого 30.10.2025р. АТ НАЕК «Енергоатом» звіту про виконання удового рішення у справі № 908/2257/23 вбачається, що він поданий в межах встановленого судом строку, основною причиною невиконання боржником судового рішення у цій справі є низка обставин та подій, які не залежать безпосередньо від товариства, зокрема до таких обставин належить криза неплатежів на ринку електричної енергії між учасниками ринку і, як наслідок, накопичення боргів, повномасштабне вторгнення, постійні ракетні обстріли енергетичного сектору країни, окупація країною-агресором найбільшої атомної станції в Україні та необхідність виконання соціальної функції, покладеної на товариство державою.
Зокрема суд враховує, що АТ «НАЕК «Енергоатом» відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 № 83 входить до переліку підприємств, які мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави та належить до суб'єктів господарської діяльності, у власності та користуванні яких є об'єкти підвищеної небезпеки відповідно до вимог Закону України «Про об'єкти підвищеної небезпеки», а також є експлуатуючою організацією (оператором) ядерних установок атомних електростанцій України, що в умовах воєнного стану виробляють понад 60 % потреб України в електроенергії. Виконуючи функції експлуатуючої організації (оператора) атомних електростанцій, АТ «НАЕК «Енергоатом», згідно із Законом України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку», зобов'язане першочергово забезпечувати безпечну експлуатацію ядерних установок.
Згідно наведених у звіті економічних показників та наведених норм законодавства України вбачається, що об'єктивними обставинами, які ускладнюють виконання судового рішення боржником, є: першочергова необхідність забезпечення товариством ядерної та радіаційної безпеки; витрата коштів на забезпечення фізичного захисту енергосистеми від ворожих ракетних атак; тимчасова окупація філії «ВП «Запорізька АЕС» та втрата її виробничих потужностей; криза неплатежів на ринку електричної енергії; виконання АТ «НАЕК «Енергоатом» спеціальних обов'язків на ринку електричної енергії із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів, покладених на товариство державою.
Так, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 №483 «Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов'язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії» на АТ «НАЕК «Енергоатом» покладено спеціальні обов'язки із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів (ПСО). Виконання спеціальних обов'язків є соціальною місією АТ «НАЕК «Енергоатом», яка покладена на товариство державою, з метою утримання доступної ціни на електричну енергію для населення нашої Держави.
Крім цього, АТ «НАЕК «Енергоатом» є оператором чотирьох діючих атомних електростанцій України, зокрема Запорізької (знаходиться на тимчасово окупованій території), Рівненської, Південноукраїнської, Хмельницької, на яких експлуатується 15 атомних енергоблоків загальною встановленою потужністю 13 835 МВт. Для забезпечення стабільної роботи АЕС фінансові ресурси насамперед спрямовуються на оплату ядерних матеріалів, фінансування заходів з підвищення ядерної і радіаційної безпеки, сплату податків та виплату заробітної плати. Товариство є експлуатуючою організацією (оператором) ядерних установок атомних електростанцій України, а питання забезпечення безпеки ядерних установок, зокрема питання фінансування експлуатації та їх безпеки згідно з Конвенцією про ядерну безпеку та Законом України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку», є найвищими пріоритетними цілями діяльності.
Як зазначає боржник, відповідно до пункту 16 Положення про ПСО виконання спеціальних обов'язків, передбачених цим Положенням, повинно забезпечувати покриття економічно обґрунтованих витрат учасника ринку на їх виконання. Джерелами фінансування витрат виробників за виконання спеціальних обов'язків є відповідна компенсація, порядок здійснення якої визначається Кабінетом Міністрів України.
Однак, до цього часу Урядом України не визначено механізму покриття економічно обґрунтованих витрат виробника на виконання спеціальних обов'язків, тобто не визначено компенсації частини вартості послуги ПСО за рахунок коштів державного бюджету. Для вирішення питання стосовно зменшення фінансового навантаження АТ «НАЕК «Енергоатом» неодноразово зверталося з відповідними листами до Кабінету Міністрів України, Міністерства енергетики України з пропозиціями щодо внесення відповідних змін до законодавства з метою зменшення фінансового навантаження на виробника, однак порушене питання залишається невирішеним.
Отже, вказані обставини є такими, що погіршують фінансове становище АТ «НАЕК «Енергоатом» та ускладнюють можливість виконання рішення суду.
Крім цього суд враховує, що з загальновідомих обставин пов'язаних з агресією рф проти України та тимчасовою окупацією м. Енергодара Запорізької обалсті товариством втрачено виробничі потужності, що забезпечували майже половину його доходу від реалізації електроенергії. Окупація/пошкодження/руйнування активів АТ «НАЕК «Енергоатом» спричинили недовиробництво електричної енергії атомними станціями близько 125,3 млн МВт*год, у тому числі філією «ВП ЗАЕС» - 120,9 млн МВт*год. Через скорочення обсягів виробництва електричної енергії АТ «НАЕК «Енергоатом» недоотримана вигода становить близько 478,4 млрд грн, у тому числі через припинення виробництва електричної енергії філією «ВП ЗАЕС» - 409,2 млрд гривень. При цьому АТ «НАЕК «Енергоатом» продовжує нести витрати для підтримки ядерних блоків у холодному стані, чим забезпечує ядерну безпеку світу, і персоналу філії «ВП «Запорізька АЕС», не одержуючи від діяльності цього підрозділу жодного доходу, зокрема профінансовано видатків на забезпечення ядерної та радіаційної безпеки, утримання персоналу тощо по філії «ВП ЗАЕС» у сумі 21,66 млрд грн.
Боржник зазначає, що він має значну кількість та суму дебіторської заборгованості, зокрема, ДП «Енергоринок» перед товариством становить 20,24 млрд. грн., та вживає відповідних заходів щодо її стягнення в судовому порядку. Всього в органах примусового виконання рішень перебувають понад 700 виконавчих проваджень, стягувачем у яких є АТ «НАЕК «Енергоатом», на суму близько 20,4 млрд гривень. При цьому внаслідок законодавчих обмежень зупинено виконання в межах 55 виконавчих проваджень на загальну суму понад 20 млрд гривень.
Вказаним підтверджується, що маючи велику непогашену дебіторську заборгованість за судовими рішеннями, АТ «НАЕК «Енергоатом» не може повною мірою здійснити погашення своєї кредиторської заборгованості, а невиконання судових рішень, постановлених на користь АТ «НАЕК «Енергоатом», має прямий причинно-наслідковий зв'язок з можливістю товариства виконати судові рішення, постановлені на користь кредиторів, що також об'єктивно ускладнює виконання рішення у справі № 908/2257/23.
Незважаючи на визначення механізму погашення заборгованості, яка утворилася на ринку електричної енергії відповідно до Закону України від 17.06.2020 № 719-ІХ «Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії», законами України про державний бюджет на 2021- 2025 роки дію статей цього Закону зупинено, що також об'єктивно ускладнює для АТ «НАЕК «Енергоатом» можливості щодо отримання коштів від своїх боржників.
З метою вирішення цієї проблемної ситуації товариство листом від 18.09.2025 № 01-21163/04-вих звернулось до голови Міжвідомчої робочої групи з вирішення проблемних питань діяльності суб'єктів господарювання державного сектору економіки, функції з управління якими здійснює Кабінет Міністрів України, утвореної відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.10.2021 № 1244, з проханням ініціювати перед Верховною Радою питання про розблокування дії статей Закону № 719-IX.
Відповідно до частини 1 статті 345-1 Господарського процесуального кодексу України суд, який розглянув справу як суд першої інстанції, за письмовою заявою стягувача може зобов'язати боржника подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення у господарських справах: 1) про захист ділової репутації; 2) що виникають з відносин, пов'язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції; 3) в інших спорах немайнового характеру.
За приписами частини 4 статті 345-1 ГПК України, якщо боржником, який не виконує судове рішення, є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, суб'єкт господарювання державного або комунального сектору економіки, суд за письмовою заявою стягувача та за умови відкриття виконавчого провадження зобов'язує такого боржника подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення незалежно від характеру спору.
Отже, з матеріалів справи вбачається, що Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» є суб'єктом господарювання державного сектору економіки.
При цьому критично оцінює наведені боржником у звіті міркування відносно неможливості добровільного виконання ним рішення у цій справі з огляду на наявність зведеного виконавчого провадження, оскільки за змістом ч. 2 ст. 345-1 ГПК України стягувач може звернутися до суду із заявою, передбаченою частиною першою цієї статті, в разі невиконання боржником судового рішення та за умови відкриття виконавчого провадження.
Отже, встановлена ГПК України процедура судового контролю за виконанням судового рішення застосовується виключно за умови відкриття виконавчого провадження, в межах якого боржник не позбавлений права добровільно виконати судове рішення не чекаючи вжиття виконавцем заходів примусового стягнення, незалежно від того чиє це виконавче провадження зведеним чи ні, а тому доводи АТ «НАЕК «Енергоатом» в цій частині суд вражає безпідставними.
Згідно з частини 1 статті 345-4 ГПК України за наслідками розгляду звіту боржника суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини 5 статті 345-2 цього Кодексу. Оскарження ухвали суду не зупиняє її виконання.
В силу частини 2, 7 статті 345-4 Господарського процесуального кодексу України, суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо боржником не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються боржником для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення. Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 345-3 цього Кодексу. Якщо суд прийняв звіт про виконання судового рішення, але боржником судове рішення виконано не в повному обсязі, суд одночасно встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини 3 статті 345-2 цього Кодексу.
З огляду на викладене суд відзначає, що на відміну від звіту від 04.09.2025р., у прийнятті якого судом було відмовлено ухвалою від 22.09.2025р., у новому звіті від 30.10.2025р. АТ «НАЕК «Енергоатом» наведено достатньо обґрунтовані обставини, які об'єктивно ускладнюють виконання судового рішення у справі № 908/2257/23, а заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, не свідчать про ухиляння боржника за таких умов від своєчасного та повного виконання судового рішення. При цьому суд враховує, що оскільки господарська та фінансова діяльність відповідача в умовах воєнного стану має першочергове спрямування на забезпечення потреб обороноздатності держави та радіаційної безпеки, то наведені боржником обставини об'єктивно та значною мірою перешкоджають виконувати грошові зобов'язання підприємства та виконати рішення суду.
При цьому встановлені судом в ухвалі від 22.09.2025р. обставини щодо фінансового стану боржника хоча і залишаються такими, що за умов звичайної господарської діяльності товариства і свідчили б про наявність у нього можливості виконання судового рішення, проте, з огляду на наведені ним додаткові об'єктивні обставини у звіті від 30.10.2025р., дозволяють суду дійти висновку, що в умовах воєнного стану вказані у звіті боржником обставини носять об'єктивний характер неможливості виконання рішення суду у даній справі і є обґрунтованими, та такими, що ускладнюють його виконання, а відтак у суду відсутні підстави для відмови у прийнятті звіту.
Суд не вбачає підстав для задоволення клопотання боржника про закриття провадження у справі № 908/2257/23 за заявою про зобов'язання боржника подати звіт про виконання судового рішення на підставі п. 2 ч. 1 статті 231 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмету спору з порушеного питання з наступних підстав.
Як вбачається з постанови Північного апеляційного господарського суду від 17 вересня 2025 р. у справі № 910/12322/23 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 на території України введено воєнний стан. Відповідно до абзацу двадцять другого пункту 102 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження Зупиняється у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IX, вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях з виконання рішень (крім рішень за позовами фізичних осіб про стягнення заробітної плати, грошового забезпечення військовослужбовців, його перерахунку, щодо забезпечення військовослужбовців житлом), боржниками за якими є підприємства оборонно-промислового комплексу, визначені в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, органи військового управління, з'єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, установи та організації, які входять до складу Збройних Сил України, рішень про стягнення з фізичної особи заборгованості за житлово-комунальні послуги на території територіальних громад, що належать до територій, на яких ведуться активні бойові дії, або тимчасово окупованих територій відповідно до переліку, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованої Російською Федерацією території України, або якщо стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги здійснюється щодо нерухомого майна, яке є місцем постійного проживання такої фізичної особи і було знищено або пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій. Згідно з Порядком визначення підприємств оборонно-промислового комплексу, які є боржниками у виконавчих провадженнях, вчинення виконавчих дій за якими зупиняється у період воєнного стану, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.02.2023 №101, перелік підприємств, які є боржниками у виконавчих провадженнях, вчинення виконавчих дій за якими зупиняється у період воєнного стану, визначається Мінстратегпромом, яке протягом 10 робочих днів з дня отримання заяви та доданих до неї документів забезпечує їх розгляд та приймає рішення про включення або про відмову у включенні підприємства до переліку, про що видається відповідний наказ. Копія наказу надсилається заявнику протягом п'яти робочих днів з дня прийняття відповідного рішення з дотриманням вимог Законів України «Про інформацію», «Про державну таємницю» разом із супровідним листом. Копії рішення про виключення підприємства з переліку надсилаються органу державної виконавчої служби, приватному виконавцю та заявнику. Наказом Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості України від 02.08.2024 №95 АТ «НАЕК «Енергоатом» включене до переліку підприємств, які є боржниками у виконавчих провадженнях, вчинення виконавчих дій за якими зупиняється у період воєнного стану.
З матеріалів справи № 908/2257/23 судом встановлено, що відповідно до абзацу 22 пункту 102 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII, вчинення виконавчих дій у зведеному виконавчому провадженні № 74403832 було зупинено у серпні 2024р.
10.07.2025 у виконавчих провадженнях, які входять до складу зведеного виконавчого провадження № 74403832, державним виконавцем було прийнято постанови про поновлення виконавчих проваджень у зв'язку з надходженням до відділу ДВС 07.07.2025 наказу Мінстратегпрому від 26.06.2025 № 84 «Про виключення Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» з переліку підприємств, які є боржниками у виконавчих провадженнях, вчинення виконавчих дій за якими зупиняється у період воєнного стану».
Разом з тим постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.10.2025р. у справі № 320/39743/25 ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким заяву Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про забезпечення позовних вимог - задоволено повністю. Зупинено дію наказу Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості України від 18.06.2025 №1-ДР «Про виключення Акціонерного товариства "Національна Атомна Енергогенеруюча Компанія "Енергоатом" з електронного реєстру учасників відбору та виконавців державних контрактів (договорів)».
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що наказ Мінстратегпрому від 02.08.2024 № 95 станом на 11.11.2025р. є чинним, а отже ТА "Національна Атомна Енергогенеруюча Компанія "Енергоатом" залишається включеним до електронного реєстру учасників відбору та виконавців державних контрактів (договорів).
Постановою державного виконавця від 13.10.205р. у ВП № 76014796 зупинено вчинення виконавчих дій з примусового виконання наказу Господарського суду Запорізької області № 908/2257/23 від 11.06.2024р., відносно виконання якого боржником подано звіт від 30.10.2025р., який є предметом розгляду судом у цій ухвалі.
Вказана постанова є чинною, доказів її скасування сторонами суду не надано.
Оцінюючи доводи сторін в цій частині суд враховує, що згідно ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Конституційний Суд України у Рішенні від 13 грудня 2012 року №18-рп/2012 зазначив, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.
У рішенні від 26 червня 2013 року №5-рп/2013 Конституційний Суд України зауважив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Водночас, Основний Закон не лише декларує обов'язковість рішень, але й чітко визначає механізми забезпечення цього принципу. Частина друга статті 129-1 Конституції України встановлює: «Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд».
Це положення має ключове значення, оскільки воно покладає функцію контролю безпосередньо на судову владу.
Таким чином, контроль за виконанням рішень є прямою конституційною функцією суду, яка є самостійною та невід'ємною від процесу здійснення правосуддя. Ця функція не може бути обмежена чи нівельована процедурними особливостями діяльності органів виконавчої влади, до яких належить Державна виконавча служба.
Отже, законодавчий мораторій, що призвів до зупинення вчинення виконавчих дій державним виконавцем, не може тлумачитися як такий, що паралізує конституційну контрольну функцію суду.
Судовий контроль є самостійним процесуальним механізмом, що реалізує контрольну функцію суду. Його мета полягає не в примусовому стягненні майна чи коштів, а в отриманні судом достовірної інформації про стан виконання рішення, з'ясуванні причин його невиконання та стимулюванні боржника до добровільного виконання своїх зобов'язань.
При цьому зобов'язання подати звіт - це процесуальний обов'язок боржника перед судом, а не перед виконавцем і не є «виконавчою дією» в розумінні цього Закону. Суд, встановлюючи судовий контроль, не втручається в компетенцію державного виконавця і не вчиняє жодних дій, які б підпадали під законодавчий мораторій. Він реалізує власні, притаманні лише судовій владі, контрольні повноваження, що випливають безпосередньо з Конституції України.
Отже, зупинення процедури примусового виконання рішення у межах виконавчого провадження не є перешкодою для здійснення судового контролю у випадку надходження заяви стягувача про його встановлення та зобов'язання судом боржника подати звіт про виконання судового рішення.
Таким чином розгляд вже поданого боржником звіту від 30.10.2025р. у справі № 908/2257/23 є процесуальним обов'язком суду незалежно від зупинення відкритого виконавчого провадження, оскільки предмет спору (сам звіт та обов'язок його подання боржником на підставі ухвали суду від 22.09.2025р.) в даному випадку наявний. Закриття провадження за відсутності предмету спору було б можливим у випадку закриття (закінчення) виконавчого провадження або погашення боржником стягнутої за рішенням суду суми боргу. Доказів наявності вказаних обставин боржником суду не надано.
Також суд бере до уваги, що згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.
Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).
Разом з тим суд вважає, що наведений у звіті орієнтовний строк виконання рішення у справі, а саме - після закінчення воєнного стану в Україні та за умови розблокування механізму погашення заборгованості, визначеного Законом №719-ІХ порушує баланс інтересів сторін.
При цьому суд звертає увагу боржника, що ухвалою Господарського суду Запорізької області від 30.05.2024 № 908/2257/23 частково задоволено заяву АТ "НАЕК "Енергоатом" та відстрочено виконання рішення господарського суду Запорізької області від 14.11.2023 у справі №908/2257/23 про стягнення з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕНЗОР" суми основного боргу в розмірі 1 351 913 грн. 40 коп., 3% річних в сумі 65 478 грн. 94 коп., інфляційні втрати у розмірі 436 214 грн. 52 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 27 804 грн. 10 коп. - строком на 3 (три) місяці до 01.09.2024. Отже, сам відповідач подавши вказану заяву розраховував здійснити розрахунки з позивачем у певний період часу не зважаючи на введений в Україні воєнний стан.
Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 78 Господарського процесуального кодексу України визначено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Згідно з частинами 1, 2 статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно із частиною 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Також суд враховує, що у Рішенні від 26 червня 2013 року №5-рп/2013 Конституційний Суд України зауважив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Також Конституційний Суд України, узявши до уваги статті 3, 8, частини першу, другу статті 55, частини першу, другу статті 129-1 Конституції України, свої юридичні позиції щодо визначення виконання судового рішення складовою конституційного права на судовий захист, дійшов висновку, що держава, створюючи належні національні організаційно-правові механізми реалізації права на виконання судового рішення, повинна не лише впроваджувати ефективні системи виконання судових рішень, а й забезпечувати функціонування цих систем у такий спосіб, щоб доступ до них мала кожна особа, на користь якої ухвалене рішення.
В ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зазначено: виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід'ємним елементом права на судовий захист.
Отже, Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року закріплено, що судове рішення є обов'язкове до виконання та має бути виконаним. Одними з основних засад (принципів) господарського судочинства є верховенство права та обов'язковість судового рішення. У свою чергу, основним завданням другого з цих принципів є забезпечення першого названого принципу - верховенства права, оскільки без виконання судових рішень реалізація цього принципу є недосяжною. Зокрема, це випливає також із судової практики ЄСПЛ (дивитись, наприклад, рішення від 03 грудня 2003 року у справі "Рябих проти Росії" ("Ryabykh v. Russia", заява № 52854/99, п. 55), від 09 листопада 2004 року у справі "Науменко проти України" ("Svetlana Naumenko v. Ukraine", заява № 41984/98, п. 91) тощо).
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції, згідно з якою "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто, довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.
Суд також зазначає, що у зв'язку з введенням на території України військового стану через збройну агресію всі громадяни та підприємства, установи та організації України знаходяться в однаковому становищі, тому позивач у справі також знаходиться в несприятливому економічному становищі, а отже правомірно очікує на сплату йому грошових коштів за рішенням суду.
Беручи до уваги вищенаведене, а також враховуючи баланс інтересів сторін та право на справедливий судовий розгляд, ефективний судовий захист та очікування належного виконання судового рішення, з урахуванням викладених позивачем заперечень щодо прийняття звіту боржника, суд вважає за можливе прийняти Звіт від 30.10.2025р. керівника боржника про виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 14.11.2023 у справі №908/2257/23, та з урахуванням зупинення виконавчого провадження № 76014796 встановити керівнику боржника - Ковтонюку П.І. новий строк для подання звіту про виконання цього судового рішення - протягом 30 днів після відновлення здійснення виконавчих дій з примусового виконання рішення від 14.11.2023 у справі №908/2257/23 в межах виконавчого провадження № 76014796. Попередити керівника боржника про можливість застосування передбачених ГПК України заходів процесуального примусу у випадку не прийняття звіту та/або невиконання рішення суду.
Керуючись ст. ст. 135, 234, 342, 345-3, 345-4 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Прийняти звіт від 30.10.2о25р. керівника Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" Ковтонюка П.І. про виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 14.11.2023 у справі № 908/2257/23.
2. Зобов'язати тимчасово виконуючого обов'язки голови правління Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3, ідентифікаційний код юридичної особи 24584661) Ковтонюка Павла Івановича у строк протягом 30 днів після відновлення здійснення виконавчих дій з примусового виконання рішення від 14.11.2023 у справі №908/2257/23 в межах виконавчого провадження № 76014796 надати суду звіт про виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 14.11.2023 у справі № 908/2257/23.
У зв'язку з введенням графіків обмеження електропостачання у Господарському суді Запорізької області повний текст ухвали складено та підписано 18.11.2025.
Суддя К.В. Проскуряков
Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена у відповідності до ч. 1 ст. 345-4 та ч. 4 ст. 135 ГПК України, в порядку і строк встановлені, ст. ст. 256, 257 ГПК України.