вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
10 листопада 2025 р. м. Ужгород Справа № 907/853/25
Господарський суд Закарпатської області у складі: головуючого - судді Сисина С.В., за участі секретаря судового засідання Повідайчик Т.В., розглянувши у судовому засіданні в спрощеному позовному провадженні з викликом сторін справу
за позовом Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», код ЄДРПОУ - 44768034, місцезнаходження - 01601, місто Київ, вулиця Руставелі Шота, будинок, 9 А, в особі філії «Карпатський лісовий офіс», код ЄДРПОУ відокремленого підрозділу - 45554542, місцезнаходження - 88000, Закарпатська область, місто Ужгород, вулиця Собранецька, будинок 156,
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Логойди Дмитра Дмитровича, РНОКПП - НОМЕР_1 , місцезнаходження - АДРЕСА_1 ,
про стягнення шкоди, завданої порушенням природоохоронного законодавства,
за участі представників сторін:
від позивача: адвоката Левицького А.О. (згідно ордеру серії АО №1160776 від 11.02.2025),
від відповідача: не з'явився,
Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі філії «Карпатський лісовий офіс» (далі - позивач) через систему «Електронний суд» звернулось до Господарського суду Закарпатської області з позовною заявою від 29.07.2025 про стягнення з Фізичної особи-підприємця Логойди Дмитра Дмитровича (далі - відповідач) шкоди, завданої порушенням природоохоронного законодавства внаслідок пошкодження дерев до ступеня припинення росту в розмірі 73473,09 грн.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи визначено головуючого суддю Сисина С.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.07.2025.
Описова частина рішення
29.07.2025 до Господарського суду Закарпатської області через канцелярію суду була подана позовна заява від 29.07.2025 (зареєстрована за вхідним №02.3.1-05/924/25).
Відповідно до відповідей від 30.07.2025 за №13145408, №13145448, №13145466 про наявність зареєстрованого електронного кабінету ЄСІТС встановлено, що Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» (код ЄДРПОУ 44768034), філія «Карпатський лісовий офіс» (код ЄДРПОУ відокремленого підрозділу 45554542) представник позивача Левицький Андрій Олександрович мають зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС.
Відповідно до відповіді №13145487 від 30.07.2025 про наявність зареєстрованого електронного кабінету ЄСІТС встановлено, що фізична особа Логойда Дмитро Дмитрович (РНОКПП НОМЕР_1 ) не має зареєстрованого Електронного кабінету у підсистемі Електронний суд ЄСІТС.
Ухвалою суду від 04.08.2025 позовну заяву - залишено без руху. Встановлено позивачу - 10 днів для усунення недоліків позовної заяви, про які зазначено в ухвалі.
На виконання вимог ухвали суду від 04.08.2025 від представника позивача - адвоката Левицького А.О. (представляє інтереси згідно ордеру серії АО №1160776 від 11.02.2025) надійшла заява №2 від 07.08.2025 про усунення недоліків позовної заяви.
Згідно з ухвалою від 11.08.2025 відкрито провадження у справі; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін; призначено судове засідання у справі на 10.09.2025; сторонам встановлені строки на подачу заяв по суті справи.
У постанові від 27.06.2024 у справі №759/16487/21, провадження № 61-772св24 Верховний Суд з посиланням на практику Європейського Суду з прав людини (справи «Заводнік проти Словенії», заява № 53723/13, рішення від 21 травня 2015 року, пункт 70; справа «Созонов та інші проти України», заява № 29446/12, рішення від 08 листопада 2018 року, пункт 8) зазначив, що на національні суди покладено обов'язок з'ясувати, чи були повістки або інші судові документи завчасно отримані сторонами та, за необхідності, суди зобов'язані фіксувати таку інформацію у тексті рішення.
Відповідно до ч. 7 ст. 6 ГПК України особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Частиною 1 ст. 232 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що судовими рішеннями є: 1) ухвали; 2) рішення; 3) постанови; 4) судові накази.
Згідно з ч. 5 ст. 242 ГПК України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно наказу Господарського суду Закарпатської області №02.4-08/31-к від 18.08.2025 судді Сисину С.В. надано відпустку станом на 10.09.2025, у зв'язку з чим згідно ухвали від 18.08.2025 розгляд справи призначено 08.10.2025 на 15:00.
У зв'язку з неявкою представників позивача та відповідача у судове засідання 08.10.2025, згідно з ухвалою від 08.10.2025 суд відклав судове засідання на 10.11.2025 на 16:40.
З довідок про доставку електронного листа, які отримані з автоматизованої системи документообігу суду комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду», вбачається, що ухвали суду 11.08.2025, від 18.08.2025, від 08.10.2025 по справі №907/853/25 (суддя Сисин С.В.) було надіслано позивачу - ДСГП «Ліси України», філії «Карпатський лісовий офіс» ДСГП «Ліси України» та представнику позивача - Левицькому А.О. в їх Електронний кабінет. Документ доставлено до електронного кабінету зазначених учасників справи відповідно 11.08.2025 о 16:03, 18.08.2025 о 19:30, 09.10.2025 о 21:00.
В пунктах 41-42 постанови Верховного Суду від 30.08.2022р. у справі №459/3660/21 викладена правова позиція, що довідка про доставку документа в електронному вигляді до «Електронного кабінету» є достовірним доказом отримання адресатом судового рішення.
Враховуючи відсутність у відповідача зареєстрованого Електронного кабінету ЄСІТС, ухвали суду направлені ФОП Логойді Д.Д. по місцезнаходженню відповідача згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань: АДРЕСА_1 поштовою кореспонденцією згідно з рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, а саме: ухвала від 11.08.2025 - поштовим відправлення №0601180267518 від 11.08.2025, ухвала від 18.08.2025 - поштовим відправленням №0601183108313 від 19.08.2025, ухвала від 08.10.2025 - поштовим відправленням №R067016659964 від 13.10.2025.
25.08.2025 на адресу суду повернулося рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №0601180267518 від 11.08.2025, з якого встановлено вручення відповідачу 22.08.2025 ухвали суду від 11.08.2025.
25.08.2025 на адресу суду повернулося рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №0601183108313 від 19.08.2025, з якого встановлено вручення відповідачу 22.08.2025 ухвали суду від 18.08.2025.
16.10.2025 на адресу суду повернулося рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №R067016659964, з якого встановлено вручення відповідачу 15.10.2025 ухвали суду від 08.10.2025.
Отже, учасники справи належним чином повідомлялися про призначені у справі судові засідання, зокрема про призначене на 10.11.2025 судове засідання.
Згідно з ч. 3 ст. 12 ГПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
За змістом п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Застосовуючи при розгляді справи відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України і ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).
Водночас, суд враховує, що серед принципів господарського судочинства є, зокрема, верховенство права, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, розумність строків розгляду справи судом.
Таким чином, з урахуванням сформованої позиції судів вищих інстанцій щодо належного повідомлення учасників процесу, господарський суд дійшов висновку, що відповідач належним чином повідомлений про наявність провадження з розгляду даної справи у суді, у належний спосіб, своєчасно повідомлений про відкриття провадження у справі, про його право подати заперечення проти позовних вимог у формі відзиву на позовну заяву та докази на підтвердження таких заперечень.
Частина 1 ст. 252 ГПК України передбачає, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі, крім випадків, передбачених статтею 252-1 цього Кодексу.
Частиною 8 ст. 252 ГПК України, визначено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
У судовому засіданні 10.11.2025, проведеному за участі представника позивача, суд розглянув справу в спрощеному позовному провадженні з викликом сторін, під час чого заслухав пояснення представника позивача, безпосередньо дослідив докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, після чого відповідно до ч. 1 ст. 219 ГПК України оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення, повідомивши дату та час його проголошення у цьому судовому засіданні.
Повернувшись у судове засідання, 10.11.2025 суд згідно з ч. 6 ст. 233, ч. 1 та 6 ст. 240 ГПК України проголосив скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду та повідомив дату складання повного рішення - до п'яти днів з дня закінчення розгляду справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 240 ГПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).
Аргументи сторін
Суть спору за позицією позивача
Позовні вимоги обґрунтовані з посиланням на укладення 13.03.2023 між Державним спеціалізованим господарським підприємством «Ліси України» в особі філії «Свалявське лісове господарство» та ФОП Логойда В.В. договору про виконання робіт, пов'язаних з лісівництвом №26 (далі - договір).
Позивач зазначає, що згідно акту прийому-передачі лісосіки для розробки від 13.03.2023, лісосіку, відведену в рубку згідно умов договору, у кварталі №9, виділ №53 Верхньо-Воловецького лісництва, прийняв ФОП Логойда Д.Д.
Водночас, під час огляду кварталу №9, виділу №53 Верхньо-Воловецького лісництва було встановлено пошкодження 5 дерев до ступеня припинення росту, про що 25.09.2023 складено акт, який підписано відповідачем.
Оскільки з умов договору вбачається відповідальність ФОП Логойда В.В. за його невиконання чи неналежне виконання; враховуючи, що позивачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №665 від 23.07.2008 нараховано шкоду, заподіяну лісу через пошкодження 5 дерев до ступеня припинення росту; враховуючи, що станом на день звернення з позовною заявою такий розмір шкоди - 73473,09 грн відповідачем добровільно не відшкодовано, а активи, пасиви та документація філії «Свалявське лісове господарство» ДСГП «Ліси України» передані філії «Карпатський лісовий офіс» ДСГП «Ліси України», а тому позивач просить стягнути з ФОП Логойди Д.Д. шкоду, завдану порушенням природоохоронного законодавства внаслідок пошкодження дерев до ступеня припинення росту в розмірі 73473,09 грн.
Позиція відповідача
Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, доказів погашення заборгованості не представив.
Відповідно до приписів ч. 2 ст. 14 ГПК України учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).
Відтак, з врахуванням положень ч. 9 ст.165, ч. 2 ст.178 ГПК України, суд вирішив справу за наявними в ній матеріалами.
Мотивувальна частина рішення
Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин
13.03.2023 між Державним спеціалізованим господарським підприємством «Ліси України» в особі філії «Свалявське лісове господарство» (у договорі - замовник) та фізичною особою-підприємцем Логойдою Дмитром Дмитровичем (у договорі-виконавець) укладено договір про виконання робіт, пов'язаних з лісівництвом №26.
Згідно умов договору виконавець має право та зобов'язується на власний ризик, власними силами і силами найманих працівників, засобами та матеріалами надати послуги, пов'язані з лісівництвом (код 02.20.1 за ДК 016-2010) у Верхньо-Воловецькому лісництві квартал 9 вид.53 за завданням «Замовника», який в свою чергу має право та зобов'язується прийняти і оплатити надані послуги (пункт 1.1 Договору).
Пункт 1.2 договору передбачає, що склад, види та обсяг послуг, що надаються за договором, а також строки надання послуг визначаються сторонами у додатках, які є невід'ємною частиною договору.
Відповідно до п. 1.3. договору документальний супровід надання/прийняття сторонами послуг, здійснюється за встановленими формами у додатках, які є невід'ємною частиною договору:
- карта технологічного процесу розроблення лісосіки (додаток №1);
- акт приймання-передачі лісосіки для розробки (додаток №2);
- технічне завдання (додаток №3);
- кошторис на послуги (додаток №4);
- протокол погодження вартості послуги (додаток №5);
- акт приймання-передачі виконаних робіт (додаток №6);
- акт огляду місць використаних лісових ресурсів (додаток №7).
Пунктами 5.2.1, 5.2.7, 5.2.9 договору передбачено, що на виконавця покладено зобов'язання: власними силами і силами найманих працівників, засобами та матеріалами надати послуги, пов'язані із лісівництвом в обсязі в строки, передбачені відповідними нормативними документами і договором; забезпечити дотримання чинного законодавства з охорони праці, пожежної безпеки, охорони природи та інших діючих нормативно-правових актів України під час виконання робіт як на лісосіці так і за її межами; провести очищення лісосіки, яке повинно забезпечити можливість обробітку грунту, садіння і догляд за лісовими культурами та природне поновлення.
Згідно з пунктом 6.1 договору замовник щоденно здійснює приймання заготовленої лісопродукції за участю представника виконавця на підставі вимог нормативно-правових актів України наведених у додатку №3.
Відповідно до пункту 6.2 договору про надані послуги виконавець щомісячно складає акт приймання-передачі виконаних робіт (Додаток №6), який підписується уповноваженими представниками сторін протягом 3 робочих днів з дня фактичного надання послуг.
Пунктом 6.3 договору передбачено, що після надання всього об'єму послуг за цим договором складається акт огляду місць використання лісових ресурсів (додаток №7), в якому замовник за наявності вказує зауваження, методи та терміни їх усунення, види та суми порушень природоохоронного законодавства. Після усунення всіх недоліків та зауважень, виявлених представниками замовника сторони засвідчують цей факт своїми підписами в акті огляду місць використання лісових ресурсів або складанням додаткового акта.
Відповідно до пункту 6.4 договору у разі виявлення замовником порушень природоохоронного законодавства, термінів розробки лісосіки та інших порушень законодавства, ним можуть складатися відповідні акти. У разі відмови виконавця від підписання такого акту, у ньому робиться про це відмітка і такий акт сторони вважають одним із достатніх доказів при вирішенні спору.
Пунктом 7.1 договору передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором, сторони несуть відповідальність передбачену чинним законодавством України та цим договором.
Виконавець несе повну відповідальність за порушення (недотримання) чинного законодавства з охорони праці, пожежної безпеки, охорони природи та інших діючих нормативно-правових актів України під час надання послуг (виконання робіт) згідно цього договору (7.2 Договору).
Згідно з пунктом 10.1 договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до моменту його остаточного виконання, але в будь-якому випадку до 31.12.2023.
13.03.2023 представниками замовника і виконавцем складено акт прийому передачі лісосіки для розробки, який є додатком до договору. Згідно цього акту, лісосіку Верхньо-Воловецього лісництва, у кварталі 9 виділ 53 на площі 10,0 га, відведену в рубку на 2023 рік, згідно лісорубного квитка №015061 від 02.03.2023 здав - представник філії «Свалявське лісове господарство» ДСГП «Ліси України» Іван Малильо, лісосіку для розробки прийняв - ФОП Логойда Дмитро, був присутній при передачі - майстер лісу Ряшко Михайло.
25.09.2023 року представниками замовника: лісничим Верхньо-Воловецького лісництва Далекорей М.В., старшим майстром лісу Верхньо-Воловецького лісництва Шустою І.М. та майстром лісу Ряшко М.М. складено акт огляду місць використання лісових ресурсів, згідно з яким вказані особи у присутності ФОП Логойди Д.Д. у кварталі 9 виділу 53, на ділянці №1 провели проміжний огляд за лісорубним квитком №015061 від 02.03.2023, вид, спосіб рубки - вибірково-санітарна рубка, строк закінчення лісокористування - 31.03.2024. За результатом проведеного огляду відповідно до акту огляду місць використання лісових ресурсів від 25.09.2023 встановлено пошкодження до ступеня припинення росту дерева породи Бук D-44см, в кількості - 4 дерева та породи Бук D-32см, в кількості - 1 дерево, а всього виявлено пошкодження 5 дерев, орієнтовним об'ємом - 4,640 куб.м.
Акт огляду місць використання лісових ресурсів від 25.09.2023, підписаний представниками замовника - Далекорей М.В., Шустою І.М. і Ряшко М.М., а також підписаний ФОП Логойда Д.Д. - без зауважень.
До позовної заяви долучена копія відомості обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу, незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев і чагарників до ступеня припинення росту, складена філією «Свалявське лісове господарство» Верхньо-Воловецьке лісництво, квартал №9 виділ №53, згідно з якою на підставі акту огляду місць використання лісових ресурсів від 25.09.2023 проведено обчислення шкоди заподіяної лісу, внаслідок пошкодження до ступеня припинення росту 5 дерев породи Бук та встановлено загальний розмір заподіяної шкоди в сумі 73473,09 грн.
Як стверджує позивач, розмір заподіяної шкоди визначений на підставі акту огляду місць використання лісових ресурсів від 25.09.2023, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 року № 665.
До позовної заяви долучена копія направленої філією «Свалявське лісове господарство» ФОП Логойді Д.Д. претензії-вимоги про відшкодування шкоди №1714/21.27-2024 від 24.12.2024, в якій відповідача повідомлено про необхідність в семиденний строк відшкодувати філії «Свалявське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» збитки в розмірі 73473,09 грн, за шкоду заподіяну лісу згідно акту огляду від 25.09.2023.
Згідно доводів позивача, відповідачем відповіді на претензію-вимогу про відшкодування шкоди №1714/21.27-2024 від 24.12.2024 надано не було, та шкоду не відшкодовано.
Відповідно до наказу ДП «Ліси України №1915 від 18.10.2024 «Про припинення філії «Свалявське лісове господарство» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», філія «Свалявське лісове господарство» припиняється шляхом її закриття.
Наказом ДП «Ліси України» від 31.12.2024 №2340 «Про затвердження передавальних актів філій, що координуються Карпатським лісовим офісом», затверджено передавальні акти (в т.ч. філії «Свалявське лісове господарство») активів та пасивів на балансових та позабалансових рахунках, матеріалів лісовпорядкування та документів, які підтверджують речові права на земельні ділянки, нерухоме майно та інше, які передані до філії «Карпатський лісовий офіс». Передача активів, пасивів та документації філії «Свалявське лісове господарство» відбулась до філії «Карпатський лісовий офіс» ДП «Ліси України».
За таких обставин, відомості про наявність у ФОП Логойди Д.Д. дебіторської заборгованості в розмірі 73473,09 грн за даними бухгалтерського обліку передано позивачу - філії «Карпатський лісовий офіс» ДП «Ліси України» згідно передавального акту від філії «Свалявське лісове господарство» ДП «Ліси України».
Враховуючи заподіяння відповідачем шкоди лісу при виконанні договору від 13.03.2023 №26, укладеного між ДСГП «Ліси України» в особі філії «Свалявське лісове господарство» та ФОП Логойдою Д.Д. шляхом пошкодження 5 дерев до ступеня припинення росту; враховуючи, що станом на день звернення з позовною заявою такий розмір шкоди - 73473,09 грн відповідачем добровільно не відшкодовано, а активи, пасиви та документація філії «Свалявське лісове господарство» ДСГП «Ліси України» передані філії «Карпатський лісовий офіс» ДСГП «Ліси України», а тому позивач просить стягнути з ФОП Логойди Д.Д. шкоду, завдану порушенням природоохоронного законодавства в розмірі 73473,09 грн.
Правове обгрунтування і оцінка суду.
Згідно зі статтею 66 Конституції України, кожен зобов'язаний не заподіяти шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.
Відповідно до статті 68 Конституції України, кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Згідно ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання іншою особою.
Захист свого особистого немайнового або майнового права та інтересу в суді кожна особа вправі здійснювати шляхом звернення з позовом, предмет якого або кореспондує із способами захисту, визначеними у ст. 16 ЦК України, договором або іншим законом.
Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди (п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 181 Господарського кодексу України (далі - ГК України) (тут і далі - на час виникнення спірних правових відносин) господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Згідно з частиною першою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
У відповідності до статті 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно з частиною другою статті 222 ГК України у разі необхідності відшкодування збитків або застосування інших санкцій суб'єкт господарювання чи інша юридична особа - учасник господарських відносин, чиї права або законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав або інтересів має право звернутися до нього з письмовою претензією, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до частини шостої статті 222 ГК України претензія розглядається в місячний строк з дня її одержання, якщо інший строк не встановлено цим Кодексом або іншими законодавчими актами. Обґрунтовані вимоги заявника одержувач претензії зобов'язаний задовольнити.
Згідно з ст. 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» ліс, як природний ресурс загальнодержавного значення, підлягає державній охороні і регулюванню використання на всій території України.
У відповідності до статті 47 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» для фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища утворюються Державний, Автономної Республіки Крим та місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища. Основою для формування фондів є кошти, сплачені у вигляді екологічного податку та частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища у результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством.
Згідно пункту сьомого частини третьої статті 29 Бюджетного кодексу України джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів є 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.
Відповідно до пункту четвертого частини першої статті 69-1 Бюджетного кодексу України до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.
У відповідності з ст. 1 Лісового кодексу України (далі - ЛК України), ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.
Згідно з статтями 7, 8 ЛК України ліси, які ростуть у межах території України, є об'єктами права власності українського народу. Від імені українського нараду права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування у межах, визначених Конституцією України. У державній власності знаходяться усі ліси України, крім тих, що перебувають у комунальній або приватній власності.
Відповідно до статей 16 та 17 ЛК України право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами. В постійне користування ліси на землях комунальної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створені спеціалізовані лісогосподарські підрозділи. Ліси надаються в постійне користування на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень.
Згідно з ст. 19 ЛК України, постійні лісокористувачі зобов'язані: забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення, родючості грунтів, вживати інших заходів, відповідно до законодавства, на основі принципів сталого розвитку; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; вести лісове господарство на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснювати використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення.
Статтею 63 ЛК України передбачено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 64 ЛК України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані здійснювати охорону лісів від незаконних рубок та інших пошкоджень.
Відповідно до статті 105 Лісового кодексу України особи, винні у порушенні лісового законодавства, зокрема, у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників, порушенні порядку заготівлі та вивезення деревини, порушенні інших вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, несуть встановлену законом дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність.
Згідно статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору (частина перша статті 174 ГК України).
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина перша статті 175 ГК України).
Частина перша статті 525 ЦК України зазначає - одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно з частиною першою статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).
Відповідно до частини другої статті 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
У відповідності з статті 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За змістом статті 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Згідно статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.
Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (частина друга статті 1166 ЦК України).
Відповідно до статті 218 ГК України підставою для господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин, у т. ч. у вигляді відшкодування збитків, є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу" від 23.07.2008 № 665 затверджено такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев і чагарників до ступеня припинення росту (додаток 1); за кожне дерево, зрубане або пошкоджене до ступеня припинення росту з діаметром дерева у корі біля шийки кореня сироростучого дерева: 10 і менш як 10 см - 42 грн., 10,1-14 см - 74 грн., 14.1-18 см - 190 грн., 18,1-22 см - 390 грн., 22,1-26 см - 685 грн., 26,1-30 см - 1080 грн., 30,1-34 см - 1449 грн., 34,1-38 см - 1845 грн., 38,1-42 см - 2266 грн., 42,1-46 см - 2688 грн., 46,1-50 см - 3109 грн. За кожне 1-сантиметрове перевищення 50-сантиметрового діаметра 105 грн.
У постанові Кабінету Міністрів України "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу" від 23.07.2008 № 665 зазначено, що зазначені такси застосовуються також для обчислення шкоди, заподіяної знищенням, пошкодженням чи незаконною рубкою окремих
дерев, груп дерев, чагарників на сільськогосподарських угіддях, садибах, присадибних, дачних і садових ділянках, що не належать до лісового фонду.
Статтею 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Статтею 224 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно з приписами ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Отже, за змістом статей 224, 225 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.
Винне діяння - це усвідомлений, вольовий вчинок, зовні виражений у формі дії (активного поводження) або бездіяльності (пасивного поводження). Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.
Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.
Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров'я тощо).
Пунктом 4 частини 1 статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.
За приписами ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
За встановленими обставинами справи, у відповідності до умов договору про виконання робіт, пов'язаних з лісівництвом №26 від 13.03.2025, фізична особа-підприємець Логойда Дмитро Дмитрович (виконавець за договором) взяв на себе зобов'язання по наданню послуг, пов'язаних з лісівництвом у Верхньо-Воловецькому лісництві квартал 9 вид.53.
Враховуючи умови договору, згідно акту прийому передачі лісосіки для розробки від 13.03.2023 ФОП Логойда Д.Д. отримав від замовника - філії «Свалявське лісове господарство» ДСГП «Ліси України» лісосіку Верхньо-Воловецього лісництва, у кварталі 9 виділ 53 на площі 10,0 га, відведену в рубку на 2023 рік, згідно лісорубного квитка №015061 від 02.03.2023.
Під час надання послуг за договором, пов'язаних із лісівництвом у кварталі 9 виділ 53 Верхньо-Воловецького лісництва, відповідачем було допущено порушення умов договору, що призвело до пошкодження 5 дерев до ступеня припинення росту, про що 25.09.2023 представниками замовника - філії «Свалявське лісове господарство» ДСГП «Ліси України» складено акт огляду місць використання лісових ресурсів, згідно з яким у цьому кварталі під час проведення огляду за лісорубним квитком №015061 від 02.03.2023 (спосіб рубки - вибірково-санітарна рубка) встановлено пошкодження до ступеня припинення росту 5 дерев породи Бук, з яких 4 дерева D-44см та 1 дерево - D-32см.
Про виявлене порушення природоохоронного законодавства було складено акт огляду місць використання лісових ресурсів від 25.09.2023, який був підписаний ФОП Логойда Д.Д. без зауважень. При цьому, складання такого огляду передбачено п. 6.3 і 6.4. договору, згідно з якими у разі виявлення замовником порушень природоохоронного законодавства, термінів розробки лісосіки та інших порушень законодавства, ним можуть складатися відповідні акти.
Оскільки п. 7.1 договору передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором, сторони несуть відповідальність передбачену чинним законодавством України та цим договором; п.7.2 договору передбачено, що виконавець несе повну відповідальність за порушення (недотримання) чинного законодавства щодо діючих нормативно-правових актів України під час надання послуг (виконання робіт) згідно цього договору; так як пошкодження 5 дерев до ступеня припинення росту були виявлені представниками замовника - філії «Свалявське лісове господарство» ДСГП «Ліси України» згідно акту огляду місць використання лісових ресурсів від 25.09.2023 у кварталі 9 виділ 53 Верхньо-Воловецького лісництва, який відповідач отримав згідно договору про виконання робіт, пов'язаних з лісівництвом №26 від 13.03.2025 згідно акту прийому передачі лісосіки для розробки від 13.03.2023, то такі обставини обгрунтовано свідчать, що допущені порушення природоохоронного законодавства у вигляді пошкодження 5 дерев вчинені через винну протиправну поведінку відповідача, який під час надання послуг за договором у вигляді заготівлі лісопродукції згідно лісорубного квитка №015061 від 02.03.2023 у вказаному кварталі Верхньо-Воловецького лісництва допустив такі пошкодження дерев.
Іншими словами пошкодження 5 дерев до ступеня припинення росту згідно акту огляду місць використання лісових ресурсів від 25.09.2023 у кварталі 9 виділ 53 Верхньо-Воловецького лісництва перебувають у причинному наслідковому зв'язку з діяннями відповідача, який надавав послуги у місці виявленні пошкодження дерев згідно договору про виконання робіт, пов'язаних з лісівництвом №26 від 13.03.2025.
За відсутності поданих відповідачем заперечень проти позовних вимог, суд зазначає, що за таких обставин не має правового значення необхідність встановлення умисних чи необережних дій відповідача, які призвели до пошкодження 5 дерев, оскільки відповідальність відповідача за спричинену ним шкоду наступає через винне діяння, яке може виражатися як у формі дії (активного поводження), так і у форми бездіяльності (пасивного поводження), так як істотне значення має порушення відповідачем імперативних норм умов договору про виконання робіт, пов'язаних з лісівництвом №26 від 13.03.2025 щодо належного, на власний ризик, власними силами і силами найманих працівників, засобами та матеріалами надання послуг, пов'язаних з лісівництвом (п.1.1, 1.2,, п.п. 5.2.1, 5.2.7, 5.2.9 договору).
Щодо цього суд наголошує, що відповідно до п.7.2 договору виконавець (відповідач у справі) несе повну відповідальність за порушення (недотримання) чинного законодавства щодо діючих нормативно-правових актів України під час надання послуг (виконання робіт) згідно договору, що підтверджує висновки суду, що пошкодження 5 дерев до ступеня припинення росту перебувають у причинному наслідковому зв'язку з діяннями відповідача, який при наданні послуг у місці виявленні пошкодження дерев допустив порушення умов договору та природоохоронного законодавства, які призвели до вказаних наслідків.
Суд ще раз звертає увагу, що відповідач, будучи ознайомлений про розгляд справи судом, не подав своїх заперечень щодо нарахованого позивачем розміру заподіяної шкоди.
Суд, врахувавши такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу, затверджені постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу" від 23.07.2008 № 665; з урахуванням виявлених порушень у виді пошкодження 5 дерев до ступеня припинення росту, що зафіксовано актом огляду місць використання лісових ресурсів від 25.09.2023, дійшов висновку, що розмір шкоди в сумі 73473,09 грн, вказаний позивачем у позовній заяві та відображений у відомості обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу, незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев і чагарників до ступеня припинення росту, складеній філією «Свалявське лісове господарство» Верхньо-Воловецьке лісництво, квартал №9 виділ №53, визначений правильно і такий розмір шкоди відповідає встановленим судом обставинам справи і приписам постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665.
Окремо суд враховує, що відповідно до наказу ДП «Ліси України №1915 від 18.10.2024 «Про припинення філії «Свалявське лісове господарство» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», філія «Свалявське лісове господарство» припиняється шляхом її закриття.
Наказом ДП «Ліси України» від 31.12.2024 №2340 «Про затвердження передавальних актів філій, що координуються Карпатським лісовим офісом», затверджено передавальні акти (в т.ч. філії «Свалявське лісове господарство») активів та пасивів на балансових та позабалансових рахунках, матеріалів лісовпорядкування та документів, які підтверджують речові права на земельні ділянки, нерухоме майно та інше, які передані до філії «Карпатський лісовий офіс». Передача активів, пасивів та документації філії «Свалявське лісове господарство» відбулась до філії «Карпатський лісовий офіс» ДП «Ліси України».
Відповідно до наказу ДП «Ліси України» №1 від 01.01.2025 «Про організацію території земель ДП «Ліси України» наказано пунктом 1 - затвердити організацію території земель філії «Карпатський лісовий офіс» ДП «Ліси України» площею 1474938,0114 га, що передані до ДП «Ліси України» в тому числі від ДП «Свалявське лісове господарство»; пунктом 2 - директору філії забезпечити ведення господарської діяльності з дотриманням вимог чинного законодавства в межах затвердженої організації території земель, закріплених за філією.
Наказом ДП «Ліси України» №773 від 04.04.2025, затверджено Положення про філію «Карпатський лісовий офіс» ДП «Ліси України», згідно з п.1.1. якого означена філія є відокремленим підрозділом державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України».
За таких обставин, відбулася передача активів, пасивів та документації філії «Свалявське лісове господарство» до філії «Карпатський лісовий офіс» ДП «Ліси України».
Відповідно відомості про наявність у ФОП Логойди Д.Д. дебіторської заборгованості в розмірі 73473,09 грн (яка виникла через неналежне виконання ним договору про виконання робіт, пов'язаних з лісівництвом №26 від 13.03.2025, що було зафіксовано актом огляду місць використання лісових ресурсів від 25.09.2023) за даними бухгалтерського обліку передано позивачу - філії «Карпатський лісовий офіс» ДП «Ліси України» згідно передавального акту від філії «Свалявське лісове господарство» ДП «Ліси України».
Отже, філія «Карпатський лісовий офіс» ДП «Ліси України» є належним позивачем у даній справі.
З урахуванням наведеного, позовні вимоги у справі підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо обгрунтованості рішення
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Положеннями статей 13 - 14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно зі статтею 73 ГПК України доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Положеннями статті 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
В силу приписів статті 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 Господарського процесуального кодексу України).
Суд також зазначає, що принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв'язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у статті 13 ГПК України, втрачає сенс (постанови від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, від 16.11.2021 у справі № 904/2104/19, від 21.06.2023 у справі № 916/3027/21).
Враховуючи наведене, суд зазначає, що відповідач, будучи належним чином повідомлений про судовий розгляд у справі, не подав своїх заперечень проти позовних вимог та наведених позивачем обставин справи, не надав доказів на спростування викладених у позовній заяві обставин, а також не надав доказів сплати заподіяної ним шкоди порушенням природоохоронного законодавства.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, як обґрунтовані, підтверджені належними і достовірними доказами.
Розподіл судових витрат
Згідно платіжної інструкції №12264 від 23.07.2025 при подачі позовної заяви, позивачем сплачено судовий збір у сумі 3028,00 грн.
Судові витрати на підставі ст. 129 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (ч. 9 ст. 129 ГПК України).
Відтак, оскільки позовні вимоги задоволено повністю, на відповідача покладаються витрати зі сплати судового збору повністю.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 2, 13, 42, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 129, 221, 236, 237, 238, 240, 252, 256 ГПК України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Логойди Дмитра Дмитровича (РНОКПП - НОМЕР_1 , місцезнаходження - АДРЕСА_1 ) на користь Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (код ЄДРПОУ - 44768034, місцезнаходження - 01601, місто Київ, вулиця Руставелі Шота, будинок, 9 А) в особі філії «Карпатський лісовий офіс» (код ЄДРПОУ відокремленого підрозділу - 45554542, місцезнаходження - 88000, Закарпатська область, місто Ужгород, вулиця Собранецька, будинок 156) 73473,09 грн (сімдесят три тисячі чотириста сімдесят три гривні 09 копійок) шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства та 3028,00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень 00 копійок) на відшкодування витрат по сплаті судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
На підставі статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду, згідно з частиною першою статті 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено 17.11.2025.
Суддя С.В.Сисин