вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
17 листопада 2025 р. м. Ужгород Справа № 907/956/25
Господарський суд Закарпатської області у складі судді Пригуза П.Д.
за участю секретаря судового засідання Повідайчик Т.В.,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін справу
за позовом: Комунального некомерційного підприємства "Центр первинної медичної допомоги" Бородчанської селищної ради, код ЄДРПОУ - 42510481, Івано-Франківська область, селище Богородчани, вул. Шевченка, 35,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЛИНЬ НП", код ЄДРПОУ - 44858321, Закарпатська область, Ужгородський район, с. Сторожниця, вул. Молодіжна, буд. 9,
про стягнення коштів,
Зміст позовних вимог позивача.
Комунальне некомерційне підприємство "Центр первинної медичної допомоги" Бородчанської селищної ради, код ЄДРПОУ - 42510481, Івано-Франківська область, селище Богородчани, вул. Шевченка, 35, звернулось до Господарського суду Закарпатської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЛИНЬ НП", код ЄДРПОУ - 44858321, Закарпатська область, Ужгородський район, с. Сторожниця, вул. Молодіжна, буд. 9, з позовними вимогами стягнення коштів, сплачених за невикористані талони, у розмірі 89 772.00 грн.
Обґрунтування позовних вимог:
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на таке.
1. 08.01.2024 між сторонами спору було укладено договір №3 і також 09.10.2024 договір №263. Відповідно до цих двох договорів ТОВ "Волинь НП" було передано позивачу паливні талони на бензин, а позивач оплатило дані паливні талони на бензин, що підтверджується відповідними платіжними інструкціями.
Відповідно до договору №3 від 08.01.2024 відповідач зобов'язався передати позивачу товар - бензин А-95 у кількості 15 000 л за ціною 46.50 грн/л з ПДВ, шляхом надання паливних скретч-карток (талонів). На виконання вказаного договору позивач здійснив повну оплату вартості товару у сумі 697500.00 грн.
Відповідно до договору №263 від 09.10.2024 відповідач зобов'язався передати позивачу товар - бензин А-95 у кількості 15 000 л за ціною 51.99 грн/л з ПДВ, шляхом надання паливних скретч-карток (талонів). На виконання вказаного договору позивач здійснив повну оплату вартості товару у сумі 77 985.00 грн.
2. Позивач вказує, деякий час він користувався придбаними талонами, але на даний час немає змоги використати дані талони, оскільки заправні станції відповідача не працюють, і змоги заправлятись паливом позивач не має. Станом на дату подання позовної заяви відповідач не виконав своїх зобов'язань відповідно до договору №3 та договору №263. Частина талонів залишилася невикористаною, а паливо за ними не відпущене. Загальна сума коштів за невикористані талони - становить - 89 772.00 грн.
Позиція відповідача у справі.
Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, хоча був своєчасно та в належний спосіб повідомлений про відкриття провадження у справі. Так, ухвала суду від 27.08.2025 була направлена до електронного кабінету відповідача та отримана ним 27.08.2025, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, яка міститься в матеріалах справи.
Відповідно до ч. 11 ст. 242 ГПК України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
В пунктах 41-42 постанови Верховного Суду від 30.08.2022 у справі №459/3660/21 викладена правова позиція, що довідка про доставку документа в електронному вигляді до “Електронного кабінету» є достовірним доказом отримання адресатом судового рішення.
Отже, судом виконані всі можливі заходи щодо сповіщення відповідача про необхідність явки в підготовче судове засідання та подачі відзиву.
Відповідно до правової доктрини та ст. 2 та ст. 14 ГПК України суд керується засадами диспозитивності при здійсненні господарського судочинства.
Учасникам справи процесуальний закон покладає тягар доказування на сторони, надаючи їм право виявляти процесуальну активність та ініціативу у розвитку процесу для досягнення мети правосуддя.
Кожна сторона справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).
Відтак, відповідно до положень ч. ч. 8, 9 ст. 165, ч. 1 ст. 251 ГПК України у зв'язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами справи, яких суд вважає достатніми для ухвалення судового рішення.
Суд виходить з презумпції правомірності правочину на підставі якого виникли правовідносини та обставин, оскільки відповідач, не зважаючи на вимоги господарського суду, без поважних причин відзиву не подав та не заперечив обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги. Відповідач згідно правил ст. 165 ГПК України позбавляється права заперечувати проти таких обставини під час розгляду справи по суті.
Процесуальні дії суду.
Ухвалою суду від 27.08.2025 прийнято позовну заяву до розгляду і відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.
Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Рішення та постанови ухвалюються, складаються і підписуються складом суду, який розглянув справу.
Згідно з частиною 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Стислий виклад обставин справи, встановлених судом.
Судом встановлено, що дійсно 08.01.2024 між сторонами спору був укладений договір №3, згідно п. 1.1. якого, покупець зобов'язується передавати у власність (поставляти) покупцеві товари, а покупець зобов'язується приймати товари та повністю оплачувати їх вартість в порядку та на умовах, вказаних у цьому договорі та додатках (додаткових угодах) до нього. Товарами за цим договором є: бензин А-95 у кількості 15000 л за ціною за 1 л - 46.50 грн з ПДВ. Загальна вартість складає 697 500.00 грн.
Передача у власність (поставка) товарів покупцю здійснюється продавцем лише на підставі та в межах суми сплати вартості товару, яка включає також оплату за його зберігання до моменту фактичного отримання товару на АЗС, якщо інше не передбачено у додатках до цього договору (п. 2.1. договору).
Пунктом 3.1. договору передбачено, що передача (поставка) товарів за забезпечення зберігання товарів здійснюється за цінами, що встановлені цим договором (п. 2.2.), за умови своєчасної оплати покупцем вартості товарів.
Згідно з п. 8.1. договору, такий набирає чинності з дати його укладення (підписання) сторонами та діє до 31.12.2024 року.
Закінчення строку дії цього договору (в тому числі дострокове розірвання) не звільняє жодну із Сторін від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору (п. 8.4. договору).
Також 09.10.2024 між сторонами спору був укладений договір №263, згідно п. 1.1. якого, покупець зобов'язується передавати у власність (поставляти) покупцеві товари, а покупець зобов'язується приймати товари та повністю оплачувати їх вартість в порядку та на умовах, вказаних у цьому договорі та додатках (додаткових угодах) до нього. Товарами за цим договором є: бензин А-95 у кількості 15000 л за ціною за 1 л - 51.99 грн з ПДВ. Загальна вартість складає 77 985.00 грн.
Передача у власність (поставка) товарів покупцю здійснюється продавцем лише на підставі та в межах суми сплати вартості товару, яка включає також оплату за його зберігання до моменту фактичного отримання товару на АЗС, якщо інше не передбачено у додатках до цього договору (п. 2.1. договору).
Пунктом 3.1. договору передбачено, що передача (поставка) товарів за забезпечення зберігання товарів здійснюється за цінами, що встановлені цим договором (п. 2.2.), за умови своєчасної оплати покупцем вартості товарів.
Згідно з п. 8.1. договору, такий набирає чинності з дати його укладення (підписання) сторонами та діє до 31.12.2024 року.
Закінчення строку дії цього договору (в тому числі дострокове розірвання) не звільняє жодну із Сторін від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору (п. 8.4. договору).
10.04.2024 між сторонами спору було укладено додаткову угоду №1 про внесення змін до договору від 08.01.2024, згідно якої сторони дійшли згоди викласти додаток 1 до договору у такі редакції: Ціна 1 літра Товару Бензин А-95 (Євро 5) - 51.00 грн з ПДВ.
Платіжними інструкціями, які містяться в матеріалах справи, підтверджується сплата позивачем на користь відповідача - 775 350.00 грн за означений в договорах товар.
Судом встановлено, що позивач направляв відповідачу листи - претензії щодо повернення коштів від 01.04.2025 №85 і від 14.05.2025 №131.
Мотивувальна частина.
Правове обґрунтування і оцінка (висновки) суду.
Так, між позивачем і відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору поставки, згідно якого, в силу ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або у інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 691, ч. 1 ст. 692 ЦК України).
Відповідно до положень статей 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього кодексу, інших активів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно до приписів статті 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Отже, статтею 693 ЦК України передбачено право покупця вимагати повернення передоплати від продавця за умови прострочення виконання зобов'язання з постачання Товару.
Мотивована оцінка судом аргументів учасників справи.
Судом встановлено, що дійсно 08.01.2024 між сторонами спору був укладений договір №3, згідно п. 1.1. якого, покупець зобов'язується передавати у власність (поставляти) покупцеві товари, а покупець зобов'язується приймати товари та повністю оплачувати їх вартість в порядку та на умовах, вказаних у цьому договорі та додатках (додаткових угодах) до нього. Товарами за цим договором є: бензин А-95 у кількості 15000 л за ціною за 1 л - 46.50 грн з ПДВ. Загальна вартість складає 697 500.00 грн.
Також 09.10.2024 між сторонами спору був укладений договір №263, згідно п. 1.1. якого, покупець зобов'язується передавати у власність (поставляти) покупцеві товари, а покупець зобов'язується приймати товари та повністю оплачувати їх вартість в порядку та на умовах, вказаних у цьому договорі та додатках (додаткових угодах) до нього. Товарами за цим договором є: бензин А-95 у кількості 15000 л за ціною за 1 л - 51.99 грн з ПДВ. Загальна вартість складає 77 985.00 грн.
10.04.2024 між сторонами спору було укладено додаткову угоду №1 про внесення змін до договору від 08.01.2024, згідно якої сторони дійшли згоди викласти додаток 1 до договору у такі редакції: Ціна 1 літра Товару Бензин А-95 (Євро 5) - 51.00 грн з ПДВ.
Платіжними інструкціями, які містяться в матеріалах справи, підтверджується сплата позивачем на користь відповідача - 775 350.00 грн за означений в договорах товар.
Відповідачем у справі не надано суду жодного доказу повної фактичної поставки оплаченого позивачем відповідно до платіжних інструкцій, у зв'язку з чим правомірними та такими, що базуються на приписах ст. 693 ЦК України є вимоги Покупця про повернення суми попередньої оплати за Договором.
За таких обставин, вказана сума неповернутої відповідачем попередньої оплати за непоставлені за укладеними між сторонами Договорам товари становить 89 772.00 грн, яка відповідачем не спростована, як і не подано ТОВ «Волинь НП» суду доказів поставки дизельного палива за Договором в повному обсязі, а відтак позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення як заявлені обґрунтовано та правомірно.
Висновки суду.
Таким чином, суд висновує, що відповідачем здійснено порушення прав позивача за договором поставки №3 від 08.01.2024 та договором поставки №263 від 09.10.2024 та не здійснено поставку оплаченої продукції в спосіб та в строки, встановлені даним договором.
Належними і допустимими доказами, які містяться в справі, підтверджується обставини зазначені позивачем та здійснена ним оплата згідно платіжних інструкцій. Відповідачем не долучено до справи доказів, які б підтверджували факт доставки оплаченого товару.
Згідно ч.2, 3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відтак, сторони звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд.
Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 81 ГПК України сторонами доказів.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч.1 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України», зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відтак з урахуванням усіх встановлених обставин та зроблених правових висновків, враховуючи аргументи позивача та подані ним докази, суд вказує, що існують підстави для задоволення позовних вимог позивача у повному обсязі з огляду на норми ст. 693 Цивільного кодексу України.
Сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності інших обставин ніж ті, що досліджені судом, а відтак, зважаючи на зазначене вище, позовні вимоги як обґрунтовано заявлені, підтверджені належними та допустимими доказами підлягають до повного задоволення судом.
Розподіл судових витрат.
Судові витрати на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (ч. 9 ст. 129 ГПК України).
Відтак, оскільки спір виник через правопорушення Відповідача, на Відповідача покладаються витрати зі сплати судового збору у розмірі 3028.00 грн. повністю.
Відповідно до ч. 5 ст. 240 ГПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 11, 13, 14, 73 - 79, 86, 129, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинь НП", Закарпатська обл., Ужгородський район, село Сторожниця, вул. Молодіжна, буд. 9 на користь Комунального некомерційного підприємства "Центр первинної медичної допомоги" Бородчанської селищної ради, код ЄДРПОУ - 42510481, Івано-Франківська область, селище Богородчани, вул. Шевченка, 35, суму здійсненої позивачем попередньої оплати за договором поставки №3 від 08.01.2024 та за договором №263 від 09.10.2024 у розмірі 89 772.00 грн (вісімдесят дев'ять тисяч сімсот сімдесят дві гривні 00 копійок).
3. Судові витрати покласти на відповідача у справі.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинь НП", Закарпатська обл., Ужгородський район, село Сторожниця, вул. Молодіжна, буд. 9 на користь Комунального некомерційного підприємства "Центр первинної медичної допомоги" Бородчанської селищної ради, код ЄДРПОУ - 42510481, Івано-Франківська область, селище Богородчани, вул. Шевченка, 35, суму сплаченого судового збору за подання позовної заяви у розмірі 3028.00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень 00 копійок).
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.
Повне судове рішення складено та підписано 17.11.2025 року.
Суддя Пригуза П.Д.