61022, м. Харків, пр. Науки, 5
іменем України
18.11.2025 Справа №905/874/25
Господарський суд Донецької області у складі судді Огороднік Д.М. в порядку спрощеного позовного провадження розглянувши матеріали
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “СКС ТРАНС»
до Акціонерного товариства “Українська залізниця» в особі Регіональної
філії “Донецька залізниця» Акціонерного товариства “Українська залізниця»
про стягнення заборгованості у розмірі 44200,24 грн
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Предмет та підстави позову
На розгляд Господарського суду Донецької області передано позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “СКС ТРАНС» до Акціонерного товариства “Українська залізниця» в особі Регіональної філії “Донецька залізниця» Акціонерного товариства “Українська залізниця» про стягнення заборгованості у розмірі 44200,24 грн, з яких 36561,85 грн інфляційні втрати та 7638,39 грн 3% річних та судових витрат у розмірі 17422,40 грн.
Позов обґрунтований тим, що позивач посилається на неналежне виконання відповідачем рішення Господарського суду Донецької області від 08.01.2020 по справі №905/2051/19 в частині своєчасної сплати присуджених до стягнення коштів, у зв'язку з чим просить суд захистити порушене право шляхом стягнення на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України інфляційних втрат та 3% річних, які нараховані на присуджені до стягнення за вказаним рішенням грошові кошти.
Заперечення учасників судового процесу
Відзив Регіональної філії “Донецька залізниця» Акціонерного товариства “Українська залізниця» на позовну заяву
24.09.2025, через підсистему “Електронний суд», надійшов відзив на позовну заяву Регіональної філії “Донецька залізниця» Акціонерного товариства “Українська залізниця» №18-09 від 18.09.2024 (вх.№01-41/8984/25), в якому останній просить суд: відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі; якщо суд дійде висновку про наявність підстав для повного або часткового задоволення позовних вимог, то відповідач просить суд обмежити період стягнення останніми трьома роками, які передували подачі позовної заяви та зменшити суму 3% річних до 0,01 грн, а також судові витрати віднести на рахунок позивача
У відзиві на позовну заяву відповідач заперечує проти заявлених позовних вимог, вважає їх безпідставними, необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.
Відповідач вказує, що зобов'язання Акціонерного товариства «Укрзалізниця» за договором перевезення вантажу №51212090, №51209237, №51214153, №51320216 не є грошовими зобов'язаннями. Законом встановлено обмежену відповідальність залізниці за втрату вантажу у вигляді відшкодування збитків у розмірі дійсної вартості вантажу. Будь-яка інша відповідальність за зазначене порушення не визначена ні договором, ні Статутом, ні законом.
Також відповідач вважає, що нараховані інфляційні втрати нараховані за період з 30.01.2020 по 28.11.2024 та 3% річних за період з 20.01.2020 по 28.11.2024 не підлягають стягненню, оскільки були нараховані за період більший ніж три роки, які передували подачі позову. За розрахунками відповідача за період з 19.09.2023 по 29.11.2024 інфляційні втрати становлять 6671,41 грн та 3% річних - 1893,55 грн.
При цьому, за твердженням відповідача, з огляду на наявну судову практику, розмір процентів, як відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання може бути зменшений судом до символічного розмірі - 0,01 грн.
Поряд з цим, у відзиві відповідач зазначає про відсутність доказів повідомлення боржника про заміну кредитора у зобов'язанні, ненадання боржнику доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні. Фактично про відступлення права вимоги за договором від 19.09.2023 Акціонерне товариство «Укрзалізниця» дізналося в жовтні 2024 року з поданої Товариством з обмеженою відповідальністю «СКС ТРАНС» заяви про заміну стягувача в наказі Господарського суду Донецької області по справі №905/2051/19 та видачі дублікату цього наказу. Заміна стягувача відбулася згідно з ухвалою Господарського суду Донецької області по справі №905/2051/19 від 12.11.2024.
Крім того, відповідач зазначає, що ні первісний, ні новий кредитор через власну бездіяльність тривалий час не намагалися вчинити будь-які дії з виконання рішення суду у справі №905/2051/19.
Відповідач вказує, що стягнуті за рішенням суду кошти були добровільно сплачені 29.11.2024 у розмірі 54629,38 грн на рахунок позивача.
Заявлений до стягнення розмір судових витрат, на переконання відповідача, підлягає зменшенню, оскільки він не відповідає критерію співмірності та не є пропорційним до предмета спору.
Відповідь на відзив Товариства з обмеженою відповідальністю “СКС ТРАНС»
30.09.2025, через підсистему “Електронний суд», надійшла відповідь на відзив Товариства з обмеженою відповідальністю “СКС ТРАНС» б/н від 29.09.2025 (вх.№01-41/9131/25) в якій позивач підтримує позовні вимоги в повному обсязі.
У відповіді на відзив позивач наполягає на задоволенні позовних вимог та вказує про те, що оскільки рішенням Господарського суду Донецької області від 08.01.2020, яке набрало законної сили, встановлено факт наявності у відповідача заборгованості у розмірі 52708,38 грн, при цьому погашення відповідачем на користь позивача, як правонаступника Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля», не відбулось, відтак наявні правові підстави для нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.
Крім того, позивач вказує на те, що 3% річних та інфляційні втрати не відносяться до неустойки, а тому до цих компенсаційних виплат не застосовуються положення ст. 233 Господарського кодексу України та ст. 551 Цивільного кодексу України. Тож, надані розрахунки відповідача щодо зменшення інфляційних втрат та 3% річних є безпідставними та порушують права нового кредитора.
Стягнення інфляційних втрат та 3% річних полягає у захисті майнових інтересів кредитора у випадку прострочення виконання зобов'язання, ці права є невід'ємними від основного зобов'язання. Таким чином, передача права вимоги за основним зобов'язанням автоматично тягне за собою передачу права на стягнення додаткових платежів, що є похідними від основного зобов'язання. При переході права вимоги до нового кредитора останній має право на стягнення не лише суми основного боргу, але й на стягнення інфляційних втрат та процентів річних відповідно до вимог частини другої статті 625 Цивільного кодексу України. При цьому, розмір процентів річних, який становить законодавчо встановлений розмір 3% річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), не підлягає зменшенню судом.
Заперечення Регіональної філії “Донецька залізниця» Акціонерного товариства “Українська залізниця» на відповідь на відзив
02.10.2025, через підсистему “Електронний суд», надійшли заперечення на відповідь на відзив Регіональної філії “Донецька залізниця» Акціонерного товариства “Українська залізниця» №01-10 від 01.10.2025 (вх,№01-41/9260-25).
У своїх запереченнях відповідач зазначає, що основний борг складав 52708,38 грн, відповідач вказану заборгованість сплатив добровільно 29.11.2024, в т.ч. 1921,0 грн. - судового збору, а всього 54629,38 грн.
Фактично про відступлення права вимоги за договором від 19.09.2023 Акціонерне товариство «Укрзалізниця» дізналося в жовтні 2024 з поданої Товариством з обмеженою відповідальністю «СКС ТРАНС» заяви про заміну стягувача в наказі Господарського суду Донецької області по справі №905/2051/19 та видачі дублікату цього наказу. Заміна стягувача відбулася згідно з ухвалою Господарського суду Донецької області по справі №905/2051/19 від 12.11.2024. Так як згідно з договором про відступлення права вимоги від 19.09.2023 передавалась дебіторська заборгованість, яка підтверджувалась рішенням Господарського суду Донецької області по справі №905/2051/19, оплата заборгованості новому кредитору не можлива без заміни боржника у виконавчому документі. Таким чином та відповідно до ст.ст.516, 517 Цивільного кодексу України обов'язок боржника з оплати стягнутих коштів на користь нового кредитора виник відповідно до ухвали суду з 26.11.2024, якими було підтверджено право вимоги нового кредитора.
03.12.2024, якою було підтверджено право вимоги нового кредитора як зазначалося вище, позивачем по договору про відступлення права вимоги від 19.09.2023 було отримано право вимоги дебіторської заборгованості по 25 боржникам, в тому числі і заборгованість підтверджена рішенням суду по справі №905/2051/19, на загальну суму 52708,38 грн. Тому відповідач вважає, що право позивача на нарахування інфляційних втрат та 3% річних та їх стягнення виникло і тривало протягом періоду з 12.11.2024 по 29.11.2024 і правомірним буде наступний розрахунок:
- заборгованість 52708,38 грн.- період нарахування з 12.11.2024 по 29.11.2024 3% річних (73,65 грн.) та інфляційні втрати (74 грн.).
Стягнуті по справі №905/2051/19 кошти в загальній сумі 52708,38 грн. були сплачені на користь позивача відповідачем в добровільному порядку 29.11.2024 - після заміни стягувача в наказах суду в короткий строк через 17 днів з дня винесення ухвали суду від 12.11.2024. Згідно з актом приймання передачі від 19.09.2023 за відступлення права вимоги дебіторської заборгованості по 25 боржникам в сумі 1325280,72 грн. новий кредитор сплатив первісному кредитору лише 7951,25 грн. Таким чином, лише добровільна оплата заборгованості по справі №905/2051/19 в сумі 52708,38 грн. перевищила всі понесені позивачем грошові витрати майже у 7 разів. Приймаючи до уваги те, що позивач не надав будь-яких доказів завдання йому збитків внаслідок порушення відповідачем строків виконання зобов'язання, те, що розмір пені та штрафу становить значну частину від розміру основного боргу, відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Крім того, до заперечень на відповідь на відзив відповідачами додано заяву №01/1-10 від 01.10.2025 (вх.№6198/25), в якій останній просить суд застосувати позовну давність до вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3% річних у загальному розмірі 36605,43 грн (інфляційні втрати -29756,43 грн, 3% -6849,00 грн), які нараховано за період часу до 29.05.2024.
Хід розгляду справи та процесуальні дії суду
Ухвалою суду від 03.09.2025 постановлено: залишити без руху позовну заяву б/н від 29.08.2025 (вх.№5519/25) Товариства з обмеженою відповідальністю «СКС ТРАНС» стягнення заборгованості у розмірі 44200,24 грн; Товариству з обмеженою відповідальністю «СКС ТРАНС» усунути встановлені при поданні позовної заяви недоліки протягом п'яти днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Ухвалою суду від 10.09.2025 постановлено: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі №905/874/25; справу №905/874/25 розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).
Направлення ухвали суду здійснювалось до електронного кабінету позивача та відповідача, що підтверджується довідками Господарського суду Донецької області про доставку електронного листа до електронного кабінету.
Частиною 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення.
Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд
Фактичні обставини справи та перевірка їх доказами
Рішенням Господарського суду Донецької області від 08.01.2020 у справі №905/2051/19 задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля" до Акціонерного товариства “Українська залізниця» в особі Регіональної філії “Донецька залізниця» Акціонерного товариства “Українська залізниця» про стягнення 52708,38 грн. - збитків у вигляді нестачі, 1 921,00 грн - витрат по сплаті судового збору.
Зі змісту рішення вбачається, що в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на збитки понесені ним у зв'язку незбереженням вантажу при перевезенні, прийнятого залізницею до перевезення за накладними №51212090, №51209237, №51214153, №51320216, про що складені комерційні акти №482201/132, №482201/135, №482201/136, №482201/137, №482201/138 від 24.08.2019, №482201/139 від 30.08.2019.
Недостача вантажу з урахуванням природної втрати маси вантажу з застосуванням 2% (вугілля у вологому стані) маси, зазначеної в перевізному документі у вагонах дорівнює: №61078721 - 7 912 кг (9300 - 1388); №61297388 - 6 662 кг (8050 - 1388); №53065132 - 7 702 кг (9100 - 1398); №53589727 - 6582 кг (7950 - 1368); №56090202 - 6450 кг (7850 - 1400); №62009741 - 4312 кг (5700 - 1388); №60631132 - 7354 кг (8750 - 1396).
Недостача вантажу з урахуванням природної втрати маси вантажу з застосуванням 1% маси, зазначеної в перевізному документі у вагонах дорівнює: №59675579 - 3854 кг (4550 - 696); №52796539 - 1264 (1950 - 686); №63245609 - 1855 (2550 - 695).
Відповідно до довідки №698 від 26.09.2019 та №699 від 26.09.2019 вартість 1 тони вугільної продукції становить 977,04 грн.
У рішенні суд, перевіривши розрахунки позивача суми вартості недостачі (53,947 тони х 977,04 грн. = 52 708,38 грн.) встановив, що він є арифметично вірним, та заявлена сума вартості недостачі в розмірі - 52 708,38 грн. підлягає стягненню в повному обсязі.
На примусове виконання рішення від 08.01.2020 у справі №905/2051/19, Господарським судом Донецької області від 17.02.2020 виданий наказ .
Постановою Господарського суду Донецької області 12.10.2022 по справі 905/1977/21 Товариство з обмеженою відповідальністю "ДТЕК ДОБРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК ДОБРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ".
11.09.2023 в межах процедури ліквідації Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК ДОБРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ" відбувся електронний аукціон з продажу прав вимоги дебіторської заборгованості по 25 боржникам на суму 1325208,72грн, яка підтверджується даними бухгалтерського обліку, зокрема і продаж заборгованості Акціонерного товариства “Українська залізниця» в особі Регіональної філії “Донецька залізниця» Акціонерного товариства “Українська залізниця», що стягнута на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 26.04.2018 у справі №905/2051/19.
Відповідно до протоколу про проведення аукціону №BRD001-UA-20230831-52029 від 11.09.2023 переможцем аукціону визначено Товариство з обмеженою відповідальністю "СКС ТРАНС".
19.09.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля" (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СКС ТРАНС" (новий кредитор) було підписано Акт про придбання майна на аукціоні.
Згідно з пунктом 1 Акту про придбання майна на аукціоні первісним кредитором передано, а новим кредитором прийнято майно, що є предметом продажу на аукціоні BRD001-UA-20230831-52029 по Лоту 2, який відбувся 11.09.2023 року, а саме: право вимоги дебіторської заборгованості по 25 боржникам на суму 1325208,72грн, яка підтверджена даними бухгалтерського обліку (деталізація у Додатку №2 до Протоколу №3 від 17.07.2023 Комітету кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля").
Відповідно до пункту 2 Акту про придбання майна на аукціоні на момент підписання цього Акту новий кредитор сплатив первісному кредитору ціну продажу майна, а саме 7951,25 грн.
У п. 6 Акту про придбання майна на аукціоні вказано, що сторони не мають одна до одної ніяких претензій, новому кредитору передані майно, а також всі документи.
Акт про придбання майна на аукціоні підписано ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля", директором Товариства з обмеженою відповідальністю “СКС ТРАНС» та скріплено печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля".
19.09.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля" у особі ліквідатора Курбанова Назіма Вахід-Огли як первісним кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю "СКС ТРАНС" було укладено договір про відступлення права вимоги (надалі - Договір про відступлення права вимоги), за умовами п. 1.1 якого у порядку, обсязі та на умовах, визначених даним договором та чинним в Україні законодавством, первісний кредитор відступає Новому кредитору право вимоги дебіторської заборгованості по 25 боржникам на суму 1325208,72 грн, яка підтверджена даними бухгалтерського обліку (деталізація у Додатку №2 до Протоколу №3 від 17.07.2023 Комітету кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю"ДТЕК Добропіллявугілля" (далі - основне зобов'язання), в результаті чого новий кредитор стає кредитором за основним зобов'язанням на всю суму заборгованості за основним зобов'язанням.
У відповідності до п. 1.2 за цим договором новий кредитор одержує право (замість первісного кредитора) вимагати від боржників виконання всіх зобов'язань за основним зобов'язанням.
Також за цим договором новий кредитор має право замість первісного кредитора звертатися в досудовому, позасудовому та судовому порядку з вимогою виконання боржниками вищезазначеного грошового зобов'язання та інші права, які відповідно до законодавства України належать кредитору у зобов'язанні за основним зобов'язанням (пункт 1.3. Договору про відступлення права вимоги).
У пункті 2.1. договору визначено, що відповідно до пункту 3 статті 82 Кодексу України з процедур банкрутства первісний кредитор засвідчує, що новим кредитором здійснено повну оплату права вимоги дебіторської заборгованості по 25 боржникам на суму 1325208,72 грн, яка підтверджена даними бухгалтерського обліку, згідно п.2.2. цього договору.
Новий кредитор підтверджує, що в момент підписання цього договору первісний кредитор передає, а новий кредитор отримує документи на підтвердження права вимоги (пункт 3.1. Договору про відступлення права вимоги).
З моменту підписання сторонами цього договору до нового кредитора переходить право вимоги первісного кредитора за основним зобов'язанням в повному обсязі, а первісний кредитор втрачає зазначені права вимоги повністю. Моментом переходу права вимоги первісного кредитора за основним зобов'язанням до нового кредитора є момент підписання цього договору (пункт 3.2. Договору про відступлення права вимоги).
Пунктом 3.4. Договору про відступлення права вимоги передбачено, що первісний кредитор засвідчує, що до початку електронного аукціону №BRD001-UA-20230831-52029 від 11.09.2023 основне зобов'язання боржниками виконане не було.
Договір про відступлення права вимоги підписано ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля", директором Товариства з обмеженою відповідальністю “СКС ТРАНС» та скріплено печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля".
Акціонерним товариством “Укрзалізниця» було сплачено на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю “СКС ТРАНС» 52629,38 грн з призначенням платежу “пер.з-но ріш від 08.01.2020 по спр.№905/2051/19 та ухв. від 12.11.2024, а т.ч. суд.зб 1921,0 грн; Госпо. суд Дон обл», що підтверджується платіжною інструкцією №895627.
Позивач на підставі ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача індексу інфляції у розмірі 36561,85 грн та 3% річних у розмірі 7638,39 грн від простроченої суми боргу за період з 30.01.2020 по 28.11.2024.
Оцінка аргументів учасників справи та мотиви рішення суду
Предметом спору у цій справі є вимога позивача про стягнення 3% річних та інфляційних втрат за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань зі сплати заборгованості по збиткам у вигляді нестачі вантажу у розмірі 52708,38 грн, яка стягнута з Акціонерного товариства “Українська залізниця» в особі Регіональної філії “Донецька залізниця» Акціонерного товариства “Українська залізниця» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля" рішенням Господарського суду Донецької області від 08.01.2020 у справі №905/2051/19.
Положенням ст.129 Конституції України передбачено, що судове рішення є обов'язковим до виконання.
Згідно з ч.1 ст.18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у яких беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Так, преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.
Обставини, встановлені у рішенні Господарського суду Донецької області від 08.01.2020 у справі №905/2051/19 мають преюдиціальне значення та повторного доведення не потребують.
За таких обставин, не підлягають доведенню обставини, пов'язані зі стягненням з відповідача на користь Товариство з обмеженою відповідальністю “ДТЕК Добропіллявугілля» збитків на загальну суму 52708,38 грн у зв'язку незбереженням вантажу при перевезенні, прийнятого залізницею до перевезення за накладними №51212090, №51209237, №51214153, №51320216, що стягнуті рішенням суду.
Як вбачається з матеріалів справи, на примусове виконання рішення від 08.01.2020 у справі №905/2051/19 Господарським судом Донецької області було видано наказ від 17.02.2020. Стягувачем за наказом є Товариство з обмеженою відповідальністю “ДТЕК Добропіллявугілля», а боржником Акціонерне товариство “Українська залізниця» в особі Регіональної філії “Донецька залізниця» Акціонерного товариства “Українська залізниця».
Постановою Господарського суду Донецької області 12.10.2022 по справі 905/1977/21 Товариство з обмеженою відповідальністю "ДТЕК ДОБРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК ДОБРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ".
Відповідно до частини 1 статті 87 Кодексу України з процедур банкрутства придбане на аукціоні майно, майнове право передається, а право вимоги відступається покупцю після повної сплати запропонованої ним ціни. Про передачу майна складається акт про придбання майна на аукціоні.
Як вбачається з матеріалів справи, в межах процедури банкрутства Товариство з обмеженою відповідальністю "ДТЕК ДОБРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ" була продана дебіторська заборгованість підприємства відповідно до протоколу про проведення аукціону №BRD001-UA-20230831-52029 від 11.09.2023 переможцем аукціону визначено Товариство з обмеженою відповідальністю "СКС ТРАНС".
З матеріалів справи вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю "СКС ТРАНС" була придбана заборгованість Акціонерного товариства “Українська залізниця» в особі Регіональної філії “Донецька залізниця» Акціонерного товариства “Українська залізниця», зокрема, що була стягнута рішенням суду №905/2051/19, що підтверджується Актом про придбання майна на аукціоні від 19.09.2023 та договором про відступлення права вимоги від 19.09.2023, що укладено між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» у особі ліквідатора Курбанова Назіма Вахід-Огли та Товариством з обмеженою відповідальністю"СКС ТРАНС".
З автоматизованої системи діловодства суду, судом встановлено що ухвалою Господарського суду Донецької області від 12.11.2024 по справі №905/2051/19 замінено стягувача у наказі про примусове виконання рішення Господарського суду Донецької області від 08.01.2020 у справі №905/2051/19 щодо стягнення з Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля», на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «СКС ТРАНС» (код ЄДРПОУ 43556600; адреса реєстрації: вул. Володі Дубініна, б.8, оф.13, м. Дніпро, 49010).
За таких обставин, стягувачем по справі №905/2051/19 стало Товариство з обмеженою відповідальністю «СКС ТРАНС».
Відповідачем було виконано свої зобов'язання за рішенням Господарського суду Донецької області від 08.01.2020 у справі №905/2051/19 та сплачено на рахунок позивача 54629,38 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 29.11.2024 №895627.
Зі змісту рішення суду у справі № 905/2051/19 вбачається, що нестача вантажу встановлена була на підставі комерційних актів від 24.08.2019, а розмір збитків від нестачі вантажу був визначений та присуджений до стягнення у рішенні суду від 08.01.2020. Рішення суду підлягало виконанню відповідачем або у добровільному порядку або у примусовому порядку негайно після набрання рішенням суду законної сили. Разом з тим, як встановлено судом вище, відповідачем грошові зобов'язання за рішення суду №905/2051/19 щодо сплати суми збитків від нестачі вантажу на користь позивача, виконані 29.11.2024.
З огляду на вказані обставини, позивач нараховує інфляційні втрати та 3% річних, що нараховуються за загальний період з 30.01.2020 по 28.11.2024 на суму 52708,38 грн.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною першою статті 612 цього Кодексу встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, установлений договором або законом.
Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. Для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою з урахуванням відповідних оплат.
Подібна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17.10.2018 у справі №916/1883/16, від 08.05.2019 у справі №904/2156/18, від 20.09.2019 у справі №904/4342/18, від 14.01.2020 у справі № 924/532/19, від 29.04.2020 у справі №910/1193/19, від 18.06.2020 у справі №904/3491/19, від 01.10.2020 у справі №910/11820/18.
З аналізу ст. 625 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов'язання сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми виникають тільки у разі прострочення боржником виконання саме грошових зобов'язань.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.11.2019 у справі №922/3095/18 від 18.03.2020 у справі №902/417/18.
У постанові від 07.04.2020 по справі №910/4590/19 Велика Палата Верховного Суду, аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень статті 625 Цивільного кодексу України, зробила висновок про те, що зобов'язання зі сплати інфляційних втрат та трьох процентів річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю.
У постанові Верховного Суду від 23.01.2018 у справі №906/1283/16 викладено правову позицію, згідно з якою внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених ст.625 Цивільного кодексу України, за весь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням і право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3% річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18) вказала, що чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов'язання та підстав виникнення відповідного боргу.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що оскільки рішення суду у справі № 905/2051/19 не було виконано у передбачені законом строки, а фактично було виконано тільки більш ніж через 4 роки, то вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат є правомірними. При цьому, судом відхиляються доводи відповідача про те, що основне зобов'язання відповідача, на яке нараховуються позивачем 3% річних та інфляційні втрати є негрошовим, оскільки такі доводи суперечать фактичним матеріалам справи, так як за рішення суду з відповідача були стягнуті збитки, які є грошовим зобов'язанням відповідача.
Разом з цим, відповідач просить застосувати до позовних вимог строк позовної давності та обмежити строк стягнення 3% річних та інфляційних втрат тільки 3 роками.
Статтею 256 Цивільного кодексу України унормовано, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
За приписами статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п'ята статті 261 Цивільного кодексу України).
Аналіз змісту статей 256, 257 та 261 Цивільного кодексу України в їх сукупності і взаємозв'язку дозволяє зробити висновок, що до правових наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки.
Як указала Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16-ц (провадження № 14-254цс19),невиконання боржником грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 Цивільного кодексу України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.
Таким чином, з огляду на вищенаведені правові висновки право позивача на звернення до суду з позовом про стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних мало б обмежуватися останніми трьома роками, які передували поданню такого позову.
Установлення часових меж судового захисту порушеного права забезпечує правову стабільність та сприяє усуненню правової невизначеності. Позовна давність спонукає учасників правовідносин до вчинення дій, спрямованих на захист порушених прав, у чітко визначені строки, які мають бути розумними.
За загальним правилом позовна давність триває безперервно з моменту усвідомлення учасником правовідносин порушення його права і до спливу цього строку звернення до суду.
Законодавство може визначати певні обставини, які впливають на перебіг позовної давності і змінюють порядок її обчислення. До таких обставин відноситься зупинення перебігу позовної давності та її переривання, що передбачено статтями 263 та 264 Цивільного кодексу України.
Водночас під час дії карантину та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме продовження позовної давності.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року на всій території України було встановлено карантин.
Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон № 540-IX) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.
Відтак початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов'язувати саме з моментом набрання чинності 02 квітня 2020 року Законом № 540-IX.Подібний правовий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06 вересня 2023 року у справі № 910/18489/20 (провадження № 12-46гс22).
Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а відмінений він був з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».
Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року.
Поряд із цим Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.
Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон № 2120-ІХ) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон №2102-IX набрав чинності 17 березня 2022 року.
Надалі Законом України від 08 листопада 2023 року № 3450-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» (далі - Закон № 3450-ІХ) пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон №3450-ІХ набрав чинності 30 січня 2024 року.
Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29 січня 2024 року, а після 30 січня 2024 року перебіг такого строку зупинився і такий стан триває дотепер.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.07.2025 справа № 903/602/24 підсумувала, що в разі якщо позовна давність не спливла станом на 02 квітня 2020 року, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30 червня 2023 року - на строк дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 року - на строк дії воєнного стану), а з 30 січня 2024 року перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану.
Отже, оскільки в цій справі станом на 02 квітня 2020 року позовна давність щодо визнаних судами обґрунтованим позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних не спливла, то перебіг цього строку є зупиненим і дотепер (внаслідок продовження на строк дії карантину та воєнного стану й подальшого зупинення його перебігу на строк дії воєнного стану).
За таких обставин, звернення до суду з позовними вимогами про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних, нарахованих за період з 30 січня 2020 року по 28 листопада 2024 року, тобто без обмеження останніми трьома роками, що передували подачі позову, є обґрунтованим. Доводи відповідача про безпідставність нарахування позивачем інфляційних втрат та трьох процентів річних протягом зазначеного періоду спростовуються викладеними висновками.
Судом перевірений розрахунок позивача 3% річних та інфляційних втрат та встановлено, що він є арифметично вірним та підлягає задоволенню судом у розмірі 7638,39 грн - 3% річних та 36561,85 грн - інфляційні втрати.
Також, відповідачем заявлено клопотання про зменшення 3% річних до 0,01 грн.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.07.2025 у справі №903/602/24, надала висновок про, що саме три проценти річних є законодавчо встановленим розміром процентів річних, які боржник повинен сплатити у разі неналежного виконання грошового зобов'язання. Три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) є мінімальним розміром процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов'язання боржником. Тому зменшення судом процентів річних можливе лише до такого розміру, тобто не менше ніж три проценти річних. Таким чином, розмір процентів річних, який становить законодавчо встановлений розмір трьох процентів річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), не підлягає зменшенню судом.
Отже визначені Цивільним кодексом України три проценти річних суд не може зменшити, оскільки це законодавчо встановлений розмір, а правовий висновок Верховного Суду щодо права суду зменшувати проценти річних, нараховані згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України, нижче ніж три проценти річних, відсутній.
З урахуванням наведеного, суд відхиляє доводи відповідача щодо наявності підстав для зменшення заявленої до стягнення суми 3 % річних, оскільки суд не може зменшити визначений Цивільним кодексом України мінімальний розмір 3 % річних.
Таким чином, суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про зменшення заявленої до стягнення позивачем суми 3% річних.
Відповідно до ст. 129 Конституції України та ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Згідно з ст.ст. 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “СКС ТРАНС» підлягають задоволенню повністю.
Судові витрати
Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.
Разом з тим, у позовній заяві позивачем вказано, що ним понесені витрати у розмірі 15000,00 грн на професійну правничу допомогу та повідомлено, що докази понесених витрат на отримання професійної правничої допомоги будуть надані протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
За таких обставин, на дату ухвалення рішення у справі розподіл витрат на правову допомогу не здійснюється.
Керуючись ст. 86, 129, 232, 233, 236-238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позовні вимоги задовольнити повністю.
2.Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, місто Київ, вулиця Єжи Гедройця, будинок 5; код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (84404, Донецька область, місто Лиман, вулиця Привокзальна, будинок 22; код ЄДРПОУ 40150216) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СКС ТРАНС» (49010, місто Дніпро, вулиця Володі Дубініна, будинок 8, офіс 13; код ЄДРПОУ 43556600) 36561 (тридцять шість тисяч п'ятсот шістдесят одну) грн 85 коп - інфляційні витрати, 7638 (сім тисяч шістсот тридцять вісім) грн 39 коп - 3 % річних та судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.
3.Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили в порядки та строки передбачені ст. 240, 241 Господарського процесуального кодексу України.
Апеляційна скарга може бути подано учасниками справи у порядку та строки передбаченими ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено та підписано 18.11.2025.
Суддя Д.М. Огороднік