вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
05.11.2025м. ДніпроСправа № 904/4914/25
за позовом Самарівської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Личківської сільської ради, с. Личкове, Дніпропетровська область
до Відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Рент Агро", м. Дніпро
Відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Ранок 2017", м. Київ
про скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки
Суддя Ніколенко М.О.
При секретарі судового засідання Дейнеці А.В.
Представники:
Прокурор: Трубіцина В.Д. (в залі суду) - службове посвідчення № 069925 від 01.03.2023
Від позивача: не з'явився
Від відповідача-1: не з'явився
Від відповідача-2: не з'явився
РУХ СПРАВИ.
Самарівська окружна прокуратура Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Личківської сільської ради звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Рент Агро", Відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Ранок 2017" про:
- скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки із кадастровим номером 1222384000:01:001:0742, площею 117,2331 га, яка розташовується на території Личківської сільської ради Самарівського району, проведеної за Товариством з обмеженою відповідальністю “Рент Агро» на підставі рішення державного реєстратора виконавчого комітету Глеюватської сільської ради Дніпропетровської області №78693046 (номер запису про інше речове право: 59714209).
- скасування державної реєстрації права суборенди земельної ділянки із кадастровим номером 1222384000:01:001:0742, площею 117,2331 га, яка розташовується на території Личківської сільської ради, проведеної за Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма Ранок 2017" на підставі рішення приватного нотаріуса Самарівського районного нотаріального округу Дніпропетровської області №78826414 (номер запису про інше речове право 59820066).
Ухвалою суду від 08.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне провадження у справі. Призначено підготовче засідання на 08.10.2025.
Ухвалою суду від 08.10.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 05.11.2025.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПРОКУРОРА.
Прокурор вказав, що на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 18.06.2019 № 4-1565/15-19-СГ, акту приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 18.06.2019 та додатку до нього Личківській сільській об'єднаній територіальній громаді в особі Личківської сільської ради Магдалинівського (на теперішній час - Самарівський) району Дніпропетровської області передано із державної у комунальну власність, у тому числі, земельну ділянку сільськогосподарського призначення із кадастровим номером 1222384000:01:001:0742, площею 117,2331 га. Зазначена інформація також підтверджується листом ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 26.06.2025 № 10-4-0.332-3330/2-25.
Прокурор зазначив, що державним реєстратором Глеюватськоі сільської ради Дніпропетровської області Волос О.В., 28.04.2025 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відомості про державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку із кадастровим номером 1222384000:01:001:0742, площею 117,2331 га, яка розташовується на території Личківської сільської ради Самарівського району Дніпропетровської області за ТОВ «Рент Агро» (номер відомостей про інше речове право: 59714209).
За твердженням прокурора, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права оренди проведено на підставі договору оренди землі № LRE001-UA-2020202-08757 від 21.04.2025, укладеного між Личківською сільською радою (орендодавець) та ТОВ «Рент Агро» (орендар).
Після цього, як вказав прокурор, між ТОВ «Рент Агро» (орендар) та ТОВ «Фірма Ранок 2017» (суборендар) укладено договір № 0605-7 від 06.05.2025 суборенди земельної ділянки з кадастровим номером 1222384000:01:001:0742, площею 117,2331 га. Державну реєстрацію права суборенди проведено 07.05.2025 приватним нотаріусом Самарівського нотаріального округу Дніпропетровської області Працевич В.В. (номер запису про інше речове право: 59820066).
Разом з цим, прокурор наполягає на тому, що, відповідно до листів Личківської сільської ради № 1122 від 22.05.2025 та № 1395 від 03.07.2025, останньою торги на отримання права користування вищевказаною земельною ділянкою не оголошувалися та 18.04.2025 не проводилися; представником Личківської сільської ради протокол земельних торгів № LRE001-UA-2020202-08757 від 18.04.2025 не підписувався; договір оренди № LRE001-UA-2020202-08757 від 21.04.2025 представником Личківської сільської ради не підписувався; посадові або уповноважені особи ТОВ «Рент Агро» з приводу оформлення права оренди на спірну земельну ділянку або будь-якими іншими клопотаннями до Личківської сільської ради не зверталися.
Зазначені обставини, на думку прокурора, у сукупності свідчать про вибуття зазначеної земельної ділянки із користування сільської ради без належних правовстановлюючих документів.
Таким чином, за твердженням прокурора, оскільки власник земельних ділянок Личківська сільська рада не вчиняла жодних дій та не підписувала жодних документів щодо надання спірної земельної ділянки у користування ТОВ «Рент агро», то державну реєстрацію права оренди та суборенди земельної ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 1222384000:01:001:0742, площею 117,2331 га, що розташована на території Личківської сільської ради Самарівського району, проведено у порушення вимог ст.ст. 203, 205, 207 ЦК України за відсутності волі власника, що в свою чергу позбавило його можливості вільно розпоряджатися та користуватися ними.
Прокурор наполягає на тому, що, з урахуванням викладеного, державна реєстрація права оренди та суборенди земельної ділянки є протиправною та підлягає скасуванню, а спірна земельна ділянка поверненню територіальній громаді.
Разом з цим, як вказав прокурор, згідно з даними Національної кадастрової системи (Державного земельного кадастру) та публічної кадастрової карти, земельна ділянка із кадастровим номером 1222384000:01:001:0742, площею 117,2331 га знаходиться в межах ландшафтного заказника загальнодержавного значення «Приорільський».
Прокурор зазначив, що вказана інформація також підтверджується листом Личківської сільської ради від 22.05.2025 № 1122.
Прокурор наполягає на тому, що зазначений заказник створено на землях сільськогосподарського призначення.
Прокурор вказав, що Указом Президента України від 09 грудня 1998 року № 1341/98 «Про території та об'єкти природно-заповідного фонду загальнодержавного значення» з метою збереження та відтворення цінних природних комплексів, генофонду рослинного і тваринного світу оголошено заказниками і пам'ятками природи загальнодержавного значення території та об'єкти, що мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну та пізнавальну цінність.
Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону України «Про природно-заповідний фонд», ландшафтний заказник загальнодержавного значення «Приорільський» створено без вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об'єктів у його користувачів - колективних сільськогосподарських підприємств Новомосковського (КСП «Приорілля» - 709 га, КСП «Дружба» - 618 га, КСП «Зоря» - 435 га, АКП «Мир» - 467 га) та Магдалинівського (КСП «Суворова» - 2028 га, КСП «Росія» - 679 га, КСП «Вікторія» - 456 га, КСП «Котівка» -172 га, КСП «Оріль» - 744 га, КСП «Промінь» - 954 га, КСП «Ілліча» - 790 га) районів, а також Новомосковського держлісгоспу Держкомлісгоспу України - 325 га.
Прокурор повідомив, що, згідно з інформацією Національної кадастрової системи, спірна земельна ділянка відноситься до категорії земель «Землі сільськогосподарського призначення».
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА.
Позивач письмово викладеної правової позиції щодо вимог прокурора не надав.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧІВ.
Відповідачі відзиву на позов не надали.
ПЕРЕЛІК ОБСТАВИН, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.
Предметом цього судового розгляду є вимоги прокурора про:
- скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки із кадастровим номером 1222384000:01:001:0742, площею 117,2331 га, яка розташовується на території Личківської сільської ради Самарівського району, проведеної за Товариством з обмеженою відповідальністю “Рент Агро» на підставі рішення державного реєстратора виконавчого комітету Глеюватської сільської ради Дніпропетровської області № 78693046 (номер запису про інше речове право: 59714209).
- скасування державної реєстрації права суборенди земельної ділянки із кадастровим номером 1222384000:01:001:0742, площею 117,2331 га, яка розташовується на території Личківської сільської ради, проведеної за Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма Ранок 2017" на підставі рішення приватного нотаріуса Самарівського районного нотаріального округу Дніпропетровської області № 78826414 (номер запису про інше речове право 59820066).
Для правильного вирішення цього спору необхідно встановити чи отримано відповідачами в користування спірну земельну ділянку відповідно до встановленого законом порядку; чи має спірна земельна ділянка статус земель з обмеженим використанням; чи наявні правові підстави для перебування цієї ділянки в оренді для ведення сільськогосподарської діяльності.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.
НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД. ПОЗИЦІЯ СУДУ.
На підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 18.06.2019 № 4-1565/15-19-СГ, акту приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 18.06.2019 та додатку до нього Личківській сільській об'єднаній територіальній громаді в особі Личківської сільської ради Магдалинівського (на теперішній час - Самарівський) району Дніпропетровської області передано із державної у комунальну власність, у тому числі, земельну ділянку сільськогосподарського призначення із кадастровим номером 1222384000:01:001:0742, площею 117,2331 га. Зазначена інформація також підтверджується листом ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 26.06.2025 № 10-4-0.332-3330/2-25.
Державним реєстратором Глеюватськоі сільської ради Дніпропетровської області Волос О.В., 28.04.2025 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відомості про державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку із кадастровим номером 1222384000:01:001:0742, площею 117,2331 га, яка розташовується на території Личківської сільської ради Самарівського району Дніпропетровської області за ТОВ «Рент Агро» (номер відомостей про інше речове право: 59714209).
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права оренди проведено на підставі договору оренди землі № LRE001-UA-2020202-08757 від 21.04.2025, укладеного між Личківською сільською радою (орендодавець) та ТОВ «Рент Агро» (орендар).
Після цього, між ТОВ «Рент Агро» (орендар) та ТОВ «Фірма Ранок 2017» (суборендар) укладено договір № 0605-7 від 06.05.2025 суборенди земельної ділянки з кадастровим номером 1222384000:01:001:0742, площею 117,2331 га. Державну реєстрацію права суборенди проведено 07.05.2025 приватним нотаріусом Самарівського нотаріального округу Дніпропетровської області Працевич В.В. (номер запису про інше речове право: 59820066).
Разом з цим, відповідно до листів Личківської сільської ради № 1122 від 22.05.2025 та №1395 від 03.07.2025, останньою торги на отримання права користування вищевказаною земельною ділянкою не оголошувалися та 18.04.2025 не проводилися; представником Личківської сільської ради протокол земельних торгів № LRE001-UA-2020202-08757 від 18.04.2025 не підписувався; договір оренди № LRE001-UA-2020202-08757 від 21.04.2025 представником Личківської сільської ради не підписувався; посадові або уповноважені особи ТОВ «Рент Агро» з приводу оформлення права оренди на спірну земельну ділянку або будь-якими іншими клопотаннями до Личківської сільської ради не зверталися.
Разом з цим, згідно з даними Національної кадастрової системи (Державного земельного кадастру) та публічної кадастрової карти, земельна ділянка із кадастровим номером 1222384000:01:001:0742, площею 117,2331 га знаходиться в межах ландшафтного заказника загальнодержавного значення «Приорільський».
Вказана інформація також підтверджується листом Личківської сільської ради від 22.05.2025 № 1122.
Зазначений заказник створено на землях сільськогосподарського призначення.
Указом Президента України від 09 грудня 1998 року № 1341/98 «Про території та об'єкти природно-заповідного фонду загальнодержавного значення» з метою збереження та відтворення цінних природних комплексів, генофонду рослинного і тваринного світу оголошено заказниками і пам'ятками природи загальнодержавного значення території та об'єкти, що мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну та пізнавальну цінність.
Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону України «Про природно-заповідний фонд», ландшафтний заказник загальнодержавного значення «Приорільський» створено без вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об'єктів у його користувачів - колективних сільськогосподарських підприємств Новомосковського (КСП «Приорілля» - 709 га, КСП «Дружба» - 618 га, КСП «Зоря» - 435 га, АКП «Мир» - 467 га) та Магдалинівського (КСП «Суворова» - 2028 га, КСП «Росія» - 679 га, КСП «Вікторія» - 456 га, КСП «Котівка» -172 га, КСП «Оріль» - 744 га, КСП «Промінь» - 954 га, КСП «Ілліча» - 790 га) районів, а також Новомосковського держлісгоспу Держкомлісгоспу України - 325 га.
Згідно з інформацією Національної кадастрової системи, спірна земельна ділянка відноситься до категорії земель «Землі сільськогосподарського призначення».
Відповідно до ст. 14 Конституції України, ст. 1 Земельного кодексу України, ст. 373 ЦК України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Згідно зі ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
Статтею 178 ЦК України, якою врегульовано питання оборотоздатності об'єктів цивільних прав, передбачено, що об'єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті.
Відповідно до частини другої цієї статті, види об'єктів цивільних прав, перебування яких у цивільному обороті не допускається (об'єкти, вилучені з цивільного обороту), мають бути прямо встановлені у законі. Види об'єктів цивільних прав, які можуть належати лише певним учасникам обороту або перебування яких у цивільному обороті допускається за спеціальним дозволом (об'єкти, обмежено оборотоздатні), встановлюються законом.
Статтею 43 ЗК України передбачено, що землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об'єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об'єктів природно-заповідного фонду.
Згідно зі ст. 44 ЗК України, до земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об'єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об'єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва).
Статтею 3 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» закріплено аналогічний перелік об'єктів природно-заповідного фонду України: заказники, пам'ятки природи, ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки та парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва залежно від їх екологічної і наукової, історико-культурної цінності можуть бути загальнодержавного або місцевого значення.
Згідно зі ст. 25 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», заказниками оголошуються природні території (акваторії) з метою збереження і відтворення природних комплексів чи їх окремих компонентів.
Оголошення заказників провадиться без вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об'єктів у їх власників або користувачів.
Отже, відповідно до ст. 43, 44 ЗК України, ст. 3 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», ландшафтні заказники місцевого значення є об'єктами природно-заповідного фонду України, а земля під ними - землею природно-заповідного фонду.
Територіям природно-заповідного фонду законодавець надав особливий, виключний статус.
Згідно з ст. 5 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», завдання, науковий профіль, характер функціонування і режим територій та об'єктів природно-заповідного фонду визначаються у положеннях про них, які розробляються відповідно до цього Закону, і затверджуються обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища - щодо територій та об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення.
Частиною 3 статті 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» встановлено, що на землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об'єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням.
На виконання вимог Закону України «Про природно-заповідний фонд України» з метою визначення завдань, наукового профілю, характеру функціонування і режиму територій та об'єктів природно-заповідного фонду році розроблено Проект створення об'єкту природно-заповідного фонду ландшафтного заказника місцевого значення "Річка Багатенька".
Необхідно зазначити, що цільове призначення земельної ділянки варто розуміти як визначений законодавством правовий режим її експлуатації (використання). Водночас поширення на відповідну територію режиму природно-заповідного фонду, передбаченого законом, обтяжує цю земельну ділянку тими обмеженнями, які встановлюються для збереження та охорони цих земель.
За таких обставин, установлене спірній земельній ділянці цільове призначення - землі сільськогосподарського призначення жодним чином не впливає на її обмежену оборотоздатність і не передбачає можливості її справжнього використання за таким призначенням, оскільки з часу створення у 2011 році заказника "Річка Багатенька" ця територія має статус природно-заповідного фонду та її правовий режим і цільове призначення визначаються фактом розташування на ній вказаного об'єкта.
Крім того, статтею 9 цього Закону України «Про природно-заповідний фонд України» визначено вичерпний перелік видів використання територій та об'єктів природно-заповідного фонду, який не передбачає використання територій природно-заповідного фонду для сільськогосподарських потреб, а заготівля сіна та випасання худоби можуть здійснюватися лише за умови, що така діяльність не суперечить цільовому призначенню таких територій.
Відповідно до ст. ст. 53, 54 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», рішення про організацію чи оголошення територій та об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та встановлення охоронних зон територій та об'єктів природно-заповідного фонду приймається Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами.
Зміна меж, категорії та скасування статусу територій та об'єктів природно-заповідного фонду проводиться відповідно до статей 51-53 цього Закону за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, на підставі відповідного експертного висновку.
Статтею 5 Закону України «Про екологічну мережу України» передбачено, що території та об'єкти природно-заповідного фонду є складовою екомережі.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про екологічну мережу України», екомережа - це єдина територіальна система, яка утворюється з метою поліпшення умов для формування та відновлення довкілля, підвищення природно-ресурсного потенціалу території України, збереження ландшафтного та біорізноманіття, місць оселення та зростання цінних видів тваринного і рослинного світу, генетичного фонду, шляхів міграції тварин через поєднання територій та об'єктів природно-заповідного фонду, а також інших територій, які мають особливу цінність для охорони навколишнього природного середовища і відповідно до законів та міжнародних зобов'язань України підлягають особливій охороні.
У ст. 4 Закону України «Про екологічну мережу України» вказано, що збереження цілісності екомережі здійснюється відповідно до принципів забезпечення цілісності екосистемних функцій складових елементів екомережі, збереження та екологічно збалансоване використання природних ресурсів на території екомережі.
Системний аналіз зазначених положень законодавства дає підстави для висновку, що території та об'єкти природно-заповідного фонду наділені надважливими функціями і завданнями, мають особливий статус та перебувають під особливою державною охороною. Тобто, відповідно до ст. 178 ЦК України, належать до обмежено оборотоздатних об'єктів.
Практика Верховного Суду свідчить про запровадження юридичної конструкції, за якою землі, перехід права володіння якими до фізичних та юридичних осіб неможливий, зважаючи на пряму вказівку законодавця, вважаються такими, що залишилися у володінні законного власника (держави або територіальної громади), і в такому разі їх державна реєстрація, використання і розпорядження іншою особою розцінюються як триваюче порушення прав власника, не пов'язане із позбавленням права володіння.
У постанові Верховного Суду від 31.07.2019 у справі № 813/4701/16 викладені висновки про те, що правовий режим відповідної земельної ділянки пов'язаний із фактом знаходження на ній об'єкта, який охороняється законом та має особливий статус, а не з рішенням органу місцевого самоврядування.
Неприйняття місцевою радою рішення про приведення цільового призначення земельної ділянки у відповідність до її дійсного призначення, встановленого в силу вимоги законодавства, не впливає на її правовий режим.
Також у постанові від 03.09.2020 № 911/3306/17 Верховний Суд вказав, що держава, втручаючись у права щодо земельних ділянок, зокрема тих, які перебувають під посиленою правовою охороною, захищає загальні інтереси у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні майна не на шкоду людині та суспільству і ці інтереси реалізуються через цільовий характер використання земельних ділянок.
Розташування земельної ділянки з кадастровим номером 1222384000:01:001:0742, площею 117,2331 га у межах ландшафтного заказника загальнодержавного значення свідчить про її належність до земель природно-заповідного фонду, що унеможливлює перебування цієї ділянки в оренді для ведення сільськогосподарської діяльності або для будь-якої іншої діяльності, що суперечить її цільовому природно-заповідному призначенню.
Так, згідно із положеннями ч. 3 ст. 93 Земельного кодексу України, не підлягають передачі в оренду земельні ділянки у межах природно-заповідного фонду.
Згідно з ч. 2 ст. 152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
За змістом ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до п. «в» ч. 3 ст. 152 ЗК України, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання угод недійсними.
Відповідно до ч. 3 ст. 92 Земельного кодексу України, не підлягають передачі в оренду земельні ділянки, штучно створені у межах прибережної захисної смуги чи смуги відведення, на землях лісогосподарського призначення та природно-заповідного фонду, розташованих у прибережній захисній смузі водних об'єктів, крім випадків, передбачених законом.
Таким чином, перебування земельної ділянки з кадастровим номером 1222384000:01:001:0742, площею 117,2331 га в оренді Товариства з обмеженою відповідальністю "Рент Агро" та суборенді Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Ранок 2017" суперечить положенням чинного законодавства, зокрема, ч. 3 ст. 92 Земельного кодексу України.
Крім того, згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Частина 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлює, що державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом: 1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв; 4) перевірка документів та/або відомостей Державного реєстру прав, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав); 6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав; 7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником; 8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.
Згідно із ч. 3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державний реєстратор: встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; виконання вимог, визначених ст. 27-2 цього Закону, - у разі державної реєстрації спеціального майнового права на об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості (крім випадків автоматичної реєстрації такого права згідно із законом); перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Статтею 17 Законом України «Про оренду землі» встановлено, що передача об'єкта оренди орендарю здійснюється орендодавцем у строки та на умовах, що визначені у договорі оренди землі, за актом приймання-передачі.
Як було вказано вище, згідно з відповідями Личківської сільської ради № 1122 від 22.05.2025 та № 1395 від 03.07.2025, останньою торги на отримання права користування вищевказаною земельною ділянкою не оголошувалися та 18.04.2025 не проводилися; представником Личківської сільської ради протокол земельних торгів № LRE001-UA-2020202-08757 від 18.04.2025 не підписувався; договір оренди № LRE001-UA-2020202-08757 від 21.04.2025 представником Личківської сільської ради не підписувався; посадові або уповноважені особи ТОВ «Рент Агро» з приводу оформлення права оренди на спірну земельну ділянку або будь-якими іншими клопотаннями до Личківської сільської ради не зверталися.
Згідно з частинами 1, 2, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідачами, в свою чергу, не доведено належними та допустимими доказами фактів наявності рішення компетентного органу про передачу земельної ділянки з кадастровим номером 1222384000:01:001:0742 в оренду ТОВ «Рент Агро».
За таких обставин, рішення державного реєстратора виконавчого комітету Глеюватської сільської ради Дніпропетровської області № 78693046 (номер запису про інше речове право: 59714209) про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки із кадастровим номером 1222384000:01:001:0742, площею 117,2331 га за Товариством з обмеженою відповідальністю “Рент Агро» та
рішення приватного нотаріуса Самарівського районного нотаріального округу Дніпропетровської області № 78826414 (номер запису про інше речове право 59820066) про реєстрацію права суборенди земельної ділянки із кадастровим номером 1222384000:01:001:0742, площею 117,2331 га за Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма Ранок 2017" -
були прийняті за відсутності правових підстав.
Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.
У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав.
Отже, в розумінні положень наведеної норми у чинній редакції, на відміну від положень частини другої статті 26 Закону № 1952-IV у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав, як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав. Аналогічні правові висновки наведені у постановах Верховного Суду від 03.09.2020 у справі № 914/1201/19, від 23.06.2020 у справах № 906/516/19, № 905/633/19, № 922/2589/19, від 30.06.2020 у справі № 922/3130/19, від 14.07.2020 у справі № 910/8387/19, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18/(914/608/20).
За таких обставин, позовні вимоги прокурора є обґрунтованими.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов'язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу. Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 01 квітня 2008 року № 4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.
Законом України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», який набрав чинності 30 вересня 2016 року, до Конституції України внесені зміни, а саме Конституцію доповнено статтею 131-1, пункт 3 частини першої якої передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Стаття 53 ГПК України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Відповідно до частини четвертої статті 53 ГПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру», який набрав чинності 15 липня 2015 року. Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша).
Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя).
Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої).
У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов'язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (частина сьома).
Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Вказаний правовий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.
У даному випадку, компетентним органом для звернення до суду з цим позовом є Личківська сільська рада, як власник земельної ділянки з кадастровим номером 1222384000:01:001:0742.
Прокурором направлявся до Личківської сільської ради листи від 06.05.2025 № 62-2111ВИХ-25, від 27.06.2025 № 62-3072ВИХ-25, від 08.08.2025 № 62-3813ВИХ-25, в яких повідомлялося про встановлені факти порушення правил збереження та використання земель природно-заповідного фонду та ставилось питання щодо здійснених сільською радою заходів претензійно-позовної роботи, направлених на усунення встановлених порушень.
Листами від 22.05.2025 № 1122, від 03.07.2025 № 1395, від 11.08.2025 № 1650 представник Личківської сільської ради повідомив, що заходи претензійно-позовної роботи стосовно означеного прокурором питання міською радою не здійснювались.
Також прокурором було направлено до Личківської сільської ради повідомлення від 30.07.2025 № 62-3652ВИХ-25 в порядку абз. 3 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».
Таким чином, прокурором дотримано порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» щодо звернення до компетентного органу до подання позову.
Порушення ж інтересів держави у даному випадку полягає у переданні Товариству з обмеженою відповідальністю “Рент Агро» земельної ділянки природно-заповідного фонду з порушенням вимог чинного земельного законодавства.
У Рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 № 3-рп/99 викладено висновок про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (п. 3).
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
Захист від протиправного та нераціонального використання природно-заповідного фонду, а також забезпечення дотримання фізичними та юридичними особами вимог законодавства є безумовним інтересом держави.
Частина четверта статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб'єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.
Під час розгляду цієї справи судом було встановлено факт порушення відповідачем інтересів держави та факт нездійснення компетентним органом захисту порушених інтересів. Учасниками справи, в свою чергу, не було спростовано обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, для обґрунтування підстав для представництва.
За таких обставин, в даному випадку наявні підстави для звернення прокурора до суду за даним позовом в інтересах держави в особі Личківської сільської ради.
ПЕРЕЛІК ДОКАЗІВ, ЯКИМИ СТОРОНИ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ АБО СПРОСТОВУЮТЬ НАЯВНІСТЬ КОЖНОЇ ОБСТАВИНИ, ЯКА Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.
Обставини, на які посилається прокурор, доводяться листуванням (т. 1 а.с. 12 - 24, 40 - 41), положенням про ландшафтний заказник загальнодержавного значення "Приорільський" (т. 1 а.с. 25 - 29), витягами з ЄДР (т. 1 а.с. 30 - 37), витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (т. 1 а.с. 42), договором оренди № LRE001-UA-2020202-08757 від 21.04.2025 (т. 1 а.с. 43 - 45), актом прийому - передачі земельної ділянки (т. 1 а.с. 45), протоколом про результати земельних торгів (т. 1 а.с. 46 - 47), договором суборенди № 0605-7 від 06.05.2025 з додатком (т. 1 а.с. 47 - 49), витягами з Національної кадастрової системи (т. 1 а.с. 50 - 52).
ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.
За результатами розгляду справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити у повному обсязі.
РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.
Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору слід покласти на відповідачів.
Керуючись положеннями Господарського Кодексу України, Цивільного кодексу України, ст. 73, 74, 123, 129, 232, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги задовольнити.
Скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки із кадастровим номером 1222384000:01:001:0742, площею 117,2331 га, яка розташовується на території Личківської сільської ради Самарівського району, проведену за Товариством з обмеженою відповідальністю “Рент Агро» (місце реєстрації: пр. Дмитра Яворницького, буд. 60, м. Дніпро, 49000, ідентифікаційний код: 45884855) на підставі рішення державного реєстратора виконавчого комітету Глеюватської сільської ради Дніпропетровської області № 78693046 (номер запису про інше речове право: 59714209).
Скасувати державну реєстрацію права суборенди земельної ділянки із кадастровим номером 1222384000:01:001:0742, площею 117,2331 га, яка розташовується на території Личківської сільської ради, проведену за Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма Ранок 2017" (місце реєстрації: 04107, м. Київ, вул. Якубенківська, буд. 1, оф. 4, ідентифікаційний код: 45518682) на підставі рішення приватного нотаріуса Самарівського районного нотаріального округу Дніпропетровської області № 78826414 (номер запису про інше речове право 59820066).
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рент Агро" (місце реєстрації: пр. Дмитра Яворницького, буд. 60, м. Дніпро, 49000, ідентифікаційний код: 45884855) на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (місце реєстрації: 49044, м. Дніпро, пр-т Дмитра Яворницького, 38; ідентифікаційний код: 02909938) витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 422,40 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Ранок 2017" (місце реєстрації: 04107, м. Київ, вул. Якубенківська, буд. 1, оф. 4, ідентифікаційний код: 45518682) на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (місце реєстрації: 49044, м. Дніпро, пр-т Дмитра Яворницького, 38; ідентифікаційний код: 02909938) витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 422,40 грн.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржено в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України, протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складений та підписаний 17.11.2025.
Суддя М.О. Ніколенко