вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
18.11.2025м. ДніпроСправа № 904/5331/25
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мілєвої І.В., розглянувши справу
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ
до Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг
про стягнення 926,59 грн
Без виклику представників сторін
Акціонерне товариство "Українська залізниця" звернулося до господарського суду з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення 926,59 грн, з яких: 176,97 грн - 3% річних, 749,62 грн - інфляційні втрати.
В прохальній частині позовної заяви позивач просить суд розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження.
Господарський суд Дніпропетровської області ухвалою від 19.09.2025 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі. Задовольнив клопотання позивача та постановив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
06.10.2025 відповідач подав до суду відзив, в якому зазначив, що позивач помилково ототожнює строк підписання накопичувальних карток та відомостей плати за користування вагонами (два робочі дні від дня надання послуг) із строком здійснення оплати, змішуючи при цьому строк оплати та строк списання коштів з особового рахунку відповідача. В даному випадку відповідач не може вважатись таким, що прострочив виконання зобов'язання, оскільки зобов'язання по оплаті наданих послуг було виконано ним ще до їх надання - шляхом попередньої оплати. Відповідач не порушував грошового зобов'язання (не прострочив його виконання) перед позивачем, оскільки здійснив попередню оплату, що підтверджує і сам позивач в позовній заяві. Таким чином, підстави, передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України, а саме: порушення грошового зобов'язання (прострочення його виконання), за наявності яких можливе стягнення з відповідача інфляційних втрат з моменту підписання накопичувальної картки та відомості плати за користування вагонами та контейнерами із застереженнями, та 3% річних відсутні. Позивачем, в свою чергу не доведено, що відповідач порушив строки оплати, встановлені п. 4.2. договору. Договором не визначено строк виконання відповідачем обов'язку з оплати послуг у разі не підписання ним таких документів або наявності спору щодо наданих послуг. Правила розрахунків за перевезення вантажів також не визначають строку виконання замовником (вантажовласником) обов'язку з оплати наданих перевізником послуг у випадку наявності спірних питань між сторонами договору. Обставини, встановлені судом у справі № 904/666/25, свідчать про те, що між сторонами у позасудовому порядку не було досягнуто згоди щодо плати за користування вагонами. Тому стягнення здійснювалось у судовому порядку за позовом залізниці. При цьому настання строку виконання зобов'язання з оплати послуг не входить до предмета доказування, що пояснюється особливостями нормативного регулювання оплати послуг залізниці. За вказаних обставин, з огляду на наявність спору між сторонами стосовно надання послуг та їх вартості, виникнення у відповідача (замовника) обов'язку з оплати таких послуг перед позивачем безпосередньо пов'язано з рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 01.05.2025 по справі № 904/666/25, яке набрало законної сили 22.05.2025. Як зазначає позивач, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.05.2025 по справі № 904/666/25, яке набрало законної сили 22.05.2025 було добровільно виконано відповідачем 13.06.2025. Таким чином, прострочення відповідача існувало в період з 23.05.2025 (наступний день після набрання рішенням суду у справі № 904/666/25 законної сили) до 12.06.2025 (день, що передує дню оплати), тобто 20 календарних днів. На підставі викладеного відповідач просить суд відмовити у стягненні інфляційних втрат в повному обсязі, а у стягненні 3% річних відмовити в частині стягнення 158,74 грн.
10.10.2025 позивач подав до суду відповідь на відзив.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 01.05.2025 по справі № 904/666/25 (суддя Ярошенко В.І.) позов Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" задоволено повністю. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" плату за користування вагонами у розмірі 10 560, 24 грн та судовий збір у розмірі 3028,00 грн.
09.06.2025 на виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.05.2025 по справі № 904/666/25 було видано наказ.
Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України).
Позивач зазначає, що після набрання судовим рішенням законної сили відповідач у добровільному порядку платіжною інструкцією № 4500046700 від 13.06.2025 сплатив борг у повному обсязі в розмірі 10 560,24 грн, на підтвердження чого позивач надав реєстр документів зі спеціальним режимом використання (а.с. 14) та довідку (а.с. 15).
Позивач зазначає, що зі змісту винесеного по справі № 904/666/25 рішення слідує, що відповідач, не маючи належних підстав, проставив заперечення у відомостях плати за користування вагонами ф.ГУ-46 № 19119049, 19119050, 19119051, 19119052, 19119053, 19119054, чим у свою чергу унеможливив списання залізницею належних їй коштів (10 560,24 грн плати за користування вагонами) у строк, визначений договором (не пізніше двох робочих днів від дня надання послуг (складання відомостей плати за користування вагонами)). Таким чином, як зазначає позивач, вказані неправомірні дії відповідача призвели до порушення з його сторони строку виконання грошового зобов'язання по договору, а тому відповідач має сплатити позивачу 3% річних та інфляційні втрати.
Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3 % річних за період з 21.11.2024 по 12.06.2025 у розмірі 176,97 грн та інфляційні втрати за період з грудня 2024 року по травень 2025 року у розмірі 749,62 грн.
Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
За приписами ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно до ч. 1 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).
Приписами п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Стаття 625 Цивільного кодексу України розміщена в розділі І "Загальні положення про зобов'язання" книги 5 Цивільного кодексу України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання і дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.
Частиною 2 цієї статті установлено відповідальність за порушення грошового зобов'язання, яка полягає у тому, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Виходячи зі змісту ч. 1 ст. 598, ст. 599, 600, 604-609 Цивільного кодексу, саме по собі судове рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 01.05.2025 по справі № 904/666/25 (суддя Ярошенко В.І.) позов Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" задоволено повністю. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" плату за користування вагонами у розмірі 10 560, 24 грн та судовий збір у розмірі 3028,00 грн.
09.06.2025 на виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.05.2025 по справі № 904/666/25 було видано наказ.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.05.2025 по справі № 904/666/25 (суддя Ярошенко В.І.) набрало законної сили 22.05.2025.
Після набрання судовим рішенням законної сили відповідач платіжною інструкцією № 4500046700 від 13.06.2025 сплатив заборгованість у розмірі 10 560,24 грн.
Позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України нарахував та просить стягнути з відповідача 3 % річних за період з 21.11.2024 по 12.06.2025 у розмірі 176,97 грн та інфляційні втрати за період з грудня 2024 року по травень 2025 року у розмірі 749,62 грн.
Господарським судом здійснено перевірку розрахунку 3% річних та встановлено, що він виконаний неправильно, а саме позивачем неправильно визначено період прострочення виконання зобов'язання.
Так, укладеним сторонами договором про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом (далі - договір) передбачений обов'язок замовника сплачувати послуги перевізника та інші платежі, належні перевізнику за договором з сум внесеної передоплати за кодом платника. Самостійно визначати розмір попередньої оплати та періодичність її внесення на підставі діючих тарифів та умов договору, при цьому зобов'язаний враховувати обсяг запланованих перевезень, вагонообіг, строк перебування вагону за межами України та інших послуг перевізника (п. 2.1.4. договору).
Згідно з умовами п. 2.1.7 зазначеного договору замовник зобов'язаний підписувати не пізніше двох робочих днів від дня надання послуг накопичувальні картки зборів за роботи (послуги) та штрафів, пов'язаних з перевезенням вантажів (вантажобагажу) форми ФДУ-92, відомості плати за користування вагонами форми ГУ-46, відомості плати за користування контейнерами форми ГУ-46к, відомості плати за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу форми ГУ-46а. А у випадку оформлення вказаних вище документів в паперовій формі на вимогу замовника - підписувати та надавати перевізнику не пізніше двох робочих днів від дня надання такої його вимоги.
Відповідно до п. 1.4 договору надання послуг за договором може підтверджуватись одним з таких документів: накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю, відомістю плати за користування вагонами, відомістю плати за подавання / збирання вагонів та маневрову роботу, іншими документами.
Проте вказаним договором не визначено строк виконання відповідачем обов'язку з оплати послуг у разі не підписання ним таких документів або наявності спору щодо наданих послуг.
Порядок оплати належних залізниці платежів передбачений Правилами розрахунків за перевезення вантажів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 (зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №864/5085) (далі -Правила розрахунків за перевезення вантажів).
Однак, Правилами розрахунків за перевезення вантажів також не визначено строку виконання замовником (вантажовласником) обов'язку з оплати наданих перевізником послуг у випадку наявності спірних питань між сторонами договору.
Обставини, встановлені судом у справі № 904/666/25, свідчать про те, що між сторонами у позасудовому порядку не було досягнуто згоди щодо плати за користування вагонами. Тому, стягнення вказаних платежу здійснювалось у судовому порядку за позовом залізниці.
За вказаних обставин, з огляду на наявність спору між сторонами стосовно надання послуг та їх вартості, виникнення у відповідача (замовника) обов'язку з оплати послуг перед позивачем безпосередньо пов'язано з рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 01.05.2025 у справі № 904/666/25, яке набрало законної сили 22.05.2025.
Відповідно до ч. 1 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Оскільки обов'язок з оплати спірної суми виник у відповідача з дня набрання законної сили рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 01.05.2025 у справі № 904/666/25, то обґрунтованим періодом нарахування 3% річних, з урахуванням меж позовних вимог, є період з 23.05.2025 по 12.06.2025.
Відповідно до виконаного господарським судом розрахунку до стягнення з відповідача підлягають 3% річних за період з 23.05.2025 по 12.06.2025 у розмірі 18,23 грн.
Стосовно нарахованих позивачем інфляційних втрат господарський суд зазначає наступне.
Позивач нараховує інфляційні втрати за період з грудня 2024 року по травень 2025 року.
В той же час, оскільки обов'язок з оплати спірної суми виник у відповідача з дня набрання законної сили рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 01.05.2025 у справі № 904/666/25, обґрунтованим періодом нарахування інфляційних втрат, з урахуванням меж позовних вимог, є період з 23.05.2025 по 12.06.2025.
Сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
З огляду на викладене, оскільки обґрунтованим періодом нарахування інфляційних втрат з урахуванням меж позовних вимог є період з 23.05.2025 по 12.06.2025 - втрати від інфляції за травень 2025 року не нараховуються. А отже в задоволенні вимоги про стягнення інфляційних втрат у розмірі 749,62 грн належить відмовити.
Зважаючи на те, що має місце прострочення виконання зобов'язання є правомірними та такими, що підлягають частковому задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача 18,23 грн - 3% річних.
Згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог: на позивача - 2374,68 грн (98,03 %), на відповідача - 47,72 грн (1,97 %).
Керуючись ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" (50079, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, ідентифікаційний код 00191023) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5, ідентифікаційний код 40075815) 65,95 грн, а саме: 18,23 грн - 3% річних, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 47,72 грн, про що видати наказ.
В решті позову відмовити.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено 18.11.2025
Суддя І.В. Мілєва