пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
06 листопада 2025 року Справа № 903/5/25
Господарський суд Волинської області у складі головуючої судді Бідюк С.В., за участі секретаря судового засідання Бортнюк М.В., розглянувши матеріали по справі
за позовом: Фермерського господарства “Демікс»
до відповідача: Литовезької сільської ради
про визнання недійсним та скасування рішення та визнання права постійного користування земельною ділянкою
В засіданні приймали участь:
від позивача: Демковський В.А., Яблокова Л.О.
від відповідача: Бакун О.С.
Суть спору.
Фермерське господарство "Демікс" звернулося до Господарського суду Волинської області із позовом до Литовезької сільської ради, в якому просить суд:
1.Визнати недійсним та скасувати рішення від 12 грудня 2024 року восьмого скликання Литовезької сільської ради Володимирського району Волинської області за № 50/14 “Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення фермерського господарства», яким рада вирішила:
“1.Затвердити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення фермерського господарства площею 9,7219 га розташована у Волинській області Володимирського району Литовезької сільської ради.
2. Здійснити реєстрацію речового права на земельну ділянку зазначену у пункті 1 цього рішення за територіальною громадою с. Литовеж в особі Литовезької сільської ради, Волинської області, код згідно КВЦПЗ - 01.02 - для ведення фермерського господарства площею 9,7219 га кадастровий номер: 0721182400:04:000:0277.
3. Включити до переліку земельних ділянок, право оренди на які виставляються на торги окремими лотами, земельну ділянку сільського господарського призначення комунальної власності, 01.02 для ведення фермерського господарства площею 9,7219 га кадастровий номер 0721182400:04:000:0277 розташовану за межами населеного пункту Литовезької сільської ради Володимирського району Волинської області».
2. Визнати за Фермерським господарством “ДЕМІКС» право постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер 0721182400:04:000:0277 площею 9,7219 га, 01.02 для ведення фермерського господарства, розташовану за межами населеного пункту Литовезької сільської ради Володимирського району Волинської області, яка була надана у постійне користування на підставі рішення Іваничівської районної ради від 18.05.2001 року № 15/20.3 “Про надання земельної ділянки для ведення селянського/ фермерського/господарства».
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що рішенням Іваничівської районної ради від 18.05.2001 року № 15/20.3 «Про надання земельної ділянки для ведення селянського/ фермерського/господарства» районна рада вирішила: « 1. Надати у постійне користування земельну ділянку загальною площею 10,37 га, в т. ч. 10,37 га ріллі із земель запасу Литовезької сільської ради для ведення селянського / фермерського/ господарства «Демікс». Оскільки строк виконання рішення Іваничівської районної ради від 18.05.2001 року № 15/20.3 не обмежений у часі і вказане рішення й досі є чинним, а відтак посвідчує право постійного користування спірною земельною ділянкою.
З метою оформлення та реєстрації речового права постійного користування на земельну ділянку ФГ «Демікс» розробило землевпорядну документацію і як наслідок земельній ділянці було присвоєно кадастровий номер: 0721182400:04:000:0277 для ведення селянського (фермерського) господарства і зменшено площу з 10,37 га до 9,7219 га, яка розташована у Волинській області Володимирського району Литовезької сільської ради.
Зазначає, ФГ «Демікс» починаючи з 2001 року постійно, безперервно, відкрито, добросовісно користується спірною земельною ділянкою і зі сторони Відповідача до цього часу не було пред'явлено до ФГ «Демікс» жодної вимоги або намагання скасувати рішення. Позивачем здійснені усі дії для виконання рішення Іваничівської районної ради від 18.05.2001 року № 15/20.3 і державної реєстрації за ФГ «Демікс» речового права постійного користування. Спірній земельній ділянці було присвоєно кадастровий номер 0721182400:04:000:0277 саме за замовленням Позивача у виконання рішення Іваничівської районної ради від 18.05.2001 року № 15/20.3.
Вважає, що рішення Литовезької сільської ради Володимирського району Волинської області № 50/14 від 12.12.2024 є незаконним, оскільки прийняте з порушенням вимог ст. 141 ЗК України, а також таким, що порушує права позивача як постійного землекористувача. Вказує, що Литовезька сільська рада мала одночасно з реєстрацією речового права власності на спірну земельну ділянку ухвалити рішення щодо реєстрації похідного речового права на земельну ділянку права постійного користування ФГ «Демікс». Також зазначає, що посилання відповідача в оскаржуваному рішенні на державний акт на право постійного користування землею, виданого на ім'я покійника ОСОБА_1 , не має жодного відношення до спірної земельної ділянки.
У відзиві відповідач позовні вимоги заперечує, просить у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування заперечень вказує, що Позивачем не надано жодних доказів, які б свідчили про виконання ним рішення від 18.05.2001. № 15/20.3 по 2024 рік, і що саме ця земельна ділянка за її фактичним місцем розташування та з кадастровим номером 0721182400:04:000:0277 мала надаватись Фермерському господарству в 2001 році згідно рішенням Іваничівської районної ради від 18.05.2001. № 15/20.3. Крім того, в Литовезької сільської ради відсутні документи, які б вказували, що саме ця земельна ділянка, за фактичним місцем її розташування, мала надаватись ФГ «Демікс» в 2001 році, так ця ділянка з 1995 року по 2019 рік належала на праві користування ОСОБА_1 , право користування якого припинено в 2019 році, у зв'язку з його смертю. ФГ «Демікс» протягом періоду з 2001 року по 2019 рік, було відомо, що через помилкове прийняття рішення Іваничівської районною радою від 18.05.2001. № 15/20.3, яке мало надати право користування земельною ділянку позивачу, останній не міг реалізувати своє право користування, через фактичну і юридичну належність вказаної земельної ділянки з кадастровим номером 0721182400:04:000:0277, ОСОБА_1 . Після смерті в 2019 році ОСОБА_1 позивач, довідавшись в 2024 році про відсутність фактичного користувача, та знаючи, що його спадкоємці протягом п'яти років не заявляють прав на земельну ділянку з кадастровим номером 0721182400:04:000:0277, почав процедуру її оформлення, відповідно до помилкового рішення Іваничівської районної ради від 18.05.2001. № 15/20.3.
Вказує, що Литовезькою сільською радою при інвентаризації земель в 2024 році було
встановлено факт наявності на території ради земельної ділянки з кадастровим номером 0721182400:04:000:0277, яка не має власника та користувача, так як користувач ОСОБА_1 помер в 2019 році, а його спадкоємці не заявили прав на користування земельною ділянкою. У зв'язку з відсутністю користувача та його спадкоємців Литовезькою сільською радою рішенням від 12.12.2024. № 50/14 вказану земельну ділянку зареєстровано за територіальною громадою Литовезької сільської ради.
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 06.01.2025 заяву Фермерського господарства “Демікс» про забезпечення позову Фермерського господарства “Демікс» до Литовезької сільської ради про визнання недійсним та скасування рішення та визнання права постійного користування земельною ділянкою повернуто заявнику.
Ухвалами суду від 20.01.2025, 24.01.2025 у задоволенні заяв Фермерського господарства “Демікс» про забезпечення позову відмовлено.
Ухвалою від 27.01.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 04.03.2025 року о 10:45 год.
Протокольною ухвалою від 04.03.2025 суд відклав розгляд справи в підготовчому судовому засіданні на 18.03.2025 о 10:30 год.
Протокольною ухвалою від 18.03.2025 закрито підготовче провадження, призначено розгляд справи по суті на 08.04.2025 о 10 год 30 хв.
У судовому засіданні 08.04.2025 вирішено зобов'язати представника позивача подати до суду в письмовому вигляді клопотання про відвід судді. Відкласти судове засідання на 29.04.2025 о 12.15 год в режимі відеоконференції за заявою представника позивача.
Ухвалою суду від 10.04.2025 визнано відвід судді Гарбара І.О., заявлений Фермерським господарством “Демікс», необґрунтованим. Матеріали справи №903/5/25 щодо відводу судді Гарбара І.О. передано уповноваженій особі на здійснення визначення складу суду автоматизованою системою для вирішення питання про відвід відповідно до положень ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою суду від 14.04.2025 (суддя Вороняк А.С.) заяву Фермерського господарства “Демікс» від 08.04.2025 про відвід судді Гарбара І. О. у справі № 903/5/25 - задоволено. Вирішено справу № 903/5/25 передати для здійснення автоматизованого розподілу в порядку, встановленому ст. 32 ГПК України.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.04.2025 справа №903/5/25 розподілена судді Бідюк С.В.
Ухвалою суду від 16.04.2025 прийнято справу №903/5/25 до провадження. В порядку ч. 14 ст. 32 ГПК України вирішено здійснювати повторне проведення підготовчого провадження у справі №903/5/25. Призначено підготовче засідання у справі на 07 травня 2025 року на 11:00 год.
29.04.2025, 05.05.2025 від позивача надійшли заяви про долучення до матеріалів справи документів.
Протокольною ухвалою від 07.05.2025 суд оголосив перерву в підготовчому засіданні до 21.05.2025 до 12:30 год з метою надання можливості представнику відповідача ознайомитися із поданими додатковими документами та висловити свої міркування.
12.05.2025 від позивача надійшла заява від 08.05.2025 про долучення до матеріалів справи документів.
19.05.2025 від відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи письмових доказів.
Суд протокольною ухвалою від 21.05.2025: поновив позивачу строк на подання доказів та задовольнив заяви позивача від 29.04.2025, 08.05.2025 та долучив до матеріалів справи подані документи; поновив відповідачу строк на подання доказів та задовольнив його клопотання від 19.05.2025 та долучив до матеріалів справи подані документи.
У зв'язку з надходженням клопотання ФГ «Демікс» про призначення земельно-технічної експертизи, суд протокольною ухвалою від 21.05.2025 оголосив перерву у підготовчому засіданні до 04.06.2025 до 15:00 год
Ухвалою суду від 04.06.2025 клопотання Фермерського господарства “Демікс» від 21.05.2025 про призначення земельно-технічної експертизи задоволено. Призначено у справі №903/5/25 земельно-технічну експертизу, проведення якої доручити Волинському відділенню Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз.
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.07.2025 апеляційну скаргу Литовезької сільської ради на ухвалу Господарського суду Волинської області від 04.06.2025р. у справі №903/5/25 задоволено. Ухвалу Господарського суду Волинської області від 04.06.2025 у справі №903/5/25 скасовано. Справу №903/5/25 направлено до Господарського суду Волинської області для продовження розгляду.
Матеріали справи на адресу Господарського суду Волинської області надійшли 25.07.2025.
Ухвалою суду від 25.07.2025 розгляд справи призначено у підготовчому засіданні на 04.08.2025 о 10:00 год.
04.08.2025 через підсистему «Електронний суд» від представниці позивача Яблокової Л.О. надійшла заява (сформована 01.08.2025), у якій зазначає, що не зможе приймати участь у судовому засіданні у зв'язку з перебуванням з 01.08.2025 року по 10.08.2025 року у відпустці, заперечує щодо закриття підготовчого провадження у справі №903/5/25 і просить суд відкласти справу №903/5/25 на іншу дату.
Позивач і відповідач правом участі у судовому засіданні не скористалися, повноважних представників не направили, хоч були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.
04.08. 2025 з 09:59 год у Волинській області була оголошена повітряна тривога.
Ураховуючи вищевикладене, у зв'язку з введенням на території України воєнного стану, оголошення повітряної тривоги, з метою мінімізації ризиків, задля захисту життя та здоров'я учасників судового процесу, суд вважає за доцільне відкласти підготовче засідання.
Відповідно до табелю обліку робочого часу в Господарському суді Волинської області головуюча суддя Бідюк С.В. у період з 05 серпня 2025 року по 18 серпня 2025 року включно перебуватиме у запланованій щорічній відпустці.
Ураховуючи принцип незмінності складу суду, ухвалою суду від 04.08.2025 постановлено провести підготовче засідання у справі впродовж розумного строку та відкладено підготовче засідання на 20.08.2025 о 15:30 год.
19.08.2025 на адресу суду надійшла заява позивача про встановлення додаткового строку для подання доказів у справі.
Ухвалою суду від 20.08.2025 відмовлено у задоволенні заяви Фермерського господарства “Демікс» від 19.08.2025 про встановлення додаткового строку для подання доказів у справі.
У судовому засіданні директор позивача заявив усне клопотання про долучення до матеріалів справи нових доказів, зокрема пояснюючу записку від 19.08.2025 директора ФГ «Демікс» Демковського В.А., засвідченої нотаріально та лист ГУ Держгеокадастру у Волинській області від 19.08.2025 №27-3-0.2-3362/2-25 щодо розгляду заяви.
Ухвалою суду від 20.08.2025 клопотання Фермерського господарства “Демікс» від 20.08.2025 про долучення доказів залишено без розгляду.
Суд протокольною ухвалою від 20.08.2025 закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті на 09.09.2025 о 14:30 год.
Суд протокольною ухвалою від 09.09.2025 відмовив у задоволенні клопотання позивача про відкладення розгляду справи по суті у зв'язку із відсутністю підстав, передбачених ст. 202 ГПК України.
Суд протокольною ухвалою від 09.09.2025 оголосив перерву в судовому засіданні до 23.09.2025 до 11:00 год.
22.09.2025 від позивача надійшла заява про повернення до стадії підготовчого провадження, поновлення строків для подання доказів у справі та долучення їх до матеріалів справи.
Суд протокольною ухвалою від 23.09.2025 постановив відмовити у задоволенні заяви позивача про повернення до стадії підготовчого провадження, оскільки матеріали заяви від 22.09.2025 не містять доказів щодо існування виняткових обставин, достатніх для повернення до стадії підготовчого провадження. Також протокольною ухвалою від 23.09.2025 суд залишив без розгляду заяву позивача про поновлення строків для подання доказів у справі та долучення їх до матеріалів справи, оскільки заява не містить обґрунтувань поважних причин, з яких така заява не була подана в підготовчому провадженні, а також з урахуванням того, що вона подана після закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Суд протокольною ухвалою від 23.09.2025 оголосив перерву у судовому засіданні до 08.10.2025 до 14:00 год з метою підготовки сторін до судових дебатів.
08.10.2025 від позивача надійшла заява про повернення до стадії підготовчого провадження, поновлення строків для подання доказів у справі - копії висновку судового судової земельно-технічної експертизи від 06.10.2025 та долучення його до матеріалів справи.
У зв'язку із відкриттям апеляційного провадження за апеляційною скаргою ФГ «Демікс» на ухвалу Господарського суду Волинської області від 20.08.2025, якою відмовлено у задоволенні заяви ФГ "Демікс" від 19.08.2025 про встановлення додаткового строку для подання доказів у справі, з метою повного та всебічного розгляду справи, суд протокольною ухвалою від 08.10.2025 постановив здійснити розгляд справи по суті впродовж розумного строку та відклав розгляд справи на 29.10.2025 до 14:30 год.
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.10.2025 апеляційну скаргу Фермерського господарства "Демікс" залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду Волинської області від 20.08.2025 у справі № 903/5/25 - без змін.
Суд протокольною ухвалою від 29.10..2025 постановив відмовити у задоволенні заяви позивача про повернення до стадії підготовчого провадження, оскільки матеріали заяви від 08.10.2025 не містять доказів щодо існування виняткових обставин, достатніх для повернення до стадії підготовчого провадження. Також протокольною ухвалою від 29.10.2025 суд залишив без розгляду клопотання позивача про поновлення строків для подання доказів у справі та долучення їх до матеріалів справи, оскільки заява не містить обґрунтувань поважних причин, з яких така заява не була подана в підготовчому провадженні, а також з урахуванням того, що вона подана під час розгляду справи по суті.
У судовому засіданні 29.10.2025 судом завершено стадію з'ясування обставин справи та перевірки їх доказами, а також надано можливість представникам сторін на стадії судових дебатів висловити перед судом свої правові позиції щодо спірних правовідносин та обмінятись репліками.
Після стадії судових дебатів, суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення.
Відповідно до ст. 219 ГПК України, після судових дебатів суд оголошує про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення в цьому судовому засіданні. У виняткових випадках залежно від складності справи суд може відкласти ухвалення та проголошення судового рішення на строк не більше десяти днів з дня переходу до стадії ухвалення судового рішення, оголосивши дату та час його проголошення.
На підставі вищевикладеного, суд протокольною ухвалою від 29.10.2025 відклав ухвалення та проголошення судового рішення у справі до 06.11.2025 о 11:00 год.
Фактичні обставини, встановлені судом.
17.11.1992 проведено державну реєстрацію Фермерського господарства «Демікс» (далі-позивач), що підтверджується витягом з ЄДРЮОФОПГФ (дата реєстрації 17.11.1992; реєстраційний номер 11821200000000096), членом та керівником якого є Демковський Валерій Антонович.
Розглянувши заяву голови селянського/ фермерського/господарства Демковського Валерія Антоновича жителя м. Нововолинська про надання земельної ділянки для ведення селянського/ фермерського/господарства від 15.05.2001 року, Іваничівська районна рада прийняла рішення від 18.05.2001 № 15/20.3 «Про надання земельної ділянки для ведення селянського/ фермерського/господарства»: 1. Надати у постійне користування земельну ділянку загальною площею 10,37 га, в т. ч. 10,37 га ріллі із земель запасу Литовезької сільської ради для ведення селянського /фермерського/ господарства «Демікс. 2. Землекористувачу замовити необхідну проектно-технічну документацію та державний акт на право постійного користування. 3. Відділу земельних ресурсів внести відповідні зміни в земельно-кадастрову документацію» (т. 1 а.с. 19).
Згідно викопіювання публічної кадастрової карти земель Литовезької сільської ради (Литовезька об'єднана територіальна громада) Іваничівського району Волинської області, виданого в.о. начальника міськрайонного управління Відділу Іваничівському районі ГУ Держгеокадастру Волинської області відображене умовне позначення земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 10,37 га, що перебуває у постійному користуванні фермерського господарства «Демікс» (т. 1 а.с. 20).
У Додатку до Акту обстеження на виявлення регульованих шкідливих організмів Державної фітосанітарної інспекції від 16.11.2018, містяться дані про земельну ділянку площею 10,37 га як поле № 2 (т. 1 а.с. 211-213).
У податкових деклараціях платника єдиного податку четвертої групи ФГ «Демікс» за 2020-2024 роки, у таблиці у переліку земель, за яку сплачено податок зазначено рілля площею 10,37 га, у відомостях про наявність земельних ділянок зазначена рілля площею 10,37 га. У податковій декларації від 14.02.2025 ФГ «Демікс» задекларовано земельну ділянку з кадастровим номером: 0721182400:04:000:0277.
31.07.2024 позивачем замовлено у ФОП Голуб Ірини Анатоліївни розроблення Технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) наданої на умовах постійного користування ФГ «Демікс» за цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, на території Литовезької сільської територіальної громади Володимир-Волинського району, Волинської області (т.1 а.с. 21-74).
Згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-5600813022024 від 13.08.2024 Відділом №1 Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин ГУ Держгеокадастру у Рівненській області здійснено державну реєстрацію на підставі Технічної із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 02.08.2024 ФОП Голуб Ірини Анатоліївни зареєстровано земельну ділянку з кадастровим номером 0721182400:04:000:0277, площею 9,7219 га, вид цільового призначення: 01.02 Для ведення фермерського господарства, місце розташування: Волинська область, Володимир-Волинський район, на території Литовезької територіальної громади сільської ради (т. 1 а.с. 144-153).
28.08.2024 позивач звернувся до Виконавчого комітету Нововолинської міської ради із заявою про державну реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 0721182400:04:000:0277.
Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Вітковською О.П. № 74900825 від 05.09.2024 відмовлено в проведенні реєстраційних дій, у зв'язку з тим, що поданні документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
03.09.2024 голова Фермерського господарства «ДЕМІКС» Демковський В.А. подав заяву на адресу Литовезької сільської ради про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення фермерського господарства, кадастровий номер: 0721182400:04:000:0277, площею 9,7219 га. До заяви додав Технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (т. 1 а.с. 77).
Відповідно до рішення від 12.12.2024 восьмого скликання Литовезької сільської ради Володимирського району Волинської області за № 50/14, яке розглядалось на сесії ради на підставі заяви від 03.09.2024 про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) поданої від Демковського Валерія Антоновича голови ФГ "Демікс" "Щодо затвердження технічної документації щодо земельної ділянки кадастровий номер: 0721182400:04:000:0277" про що йде посилання у преамбулі оскаржуваного рішення, зі змісту якого, вбачається у п. 1. Затвердити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення фермерського господарства площею 9,7219 га розташована у Волинській області Володимирського району Литовезької сільської ради; 2. Здійснити реєстрацію речового права на земельну ділянку зазначену у пункті 1 цього рішення за територіальною громадою с. Литовеж в особі Литовезької сільської ради, Волинської області, код згідно КВЦПЗ 01.02 для ведення фермерського господарства площею 9,7219 га кадастровий номер: 0721182400:04:000:0277; 3. Включити до переліку земельних ділянок, право оренди на які виставляються на торги окремими лотами, земельну ділянку сільського господарського призначення комунальної власності, 01.02 для ведення фермерського господарства площею 9,7219 га кадастровий номер 0721182400:04:000:0277 розташовану за межами населеного пункту Литовезької сільської ради Володимирського району Волинської області.
Крім того судом встановлено, що 24.02.1995 ОСОБА_1 виданий державний акт на право постійного користування землею серії ВЛ № 54, з якого вбачається, що на підставі рішення Іваничівської районної ради від 27.01.1995 № 3/6.7 громадянину ОСОБА_1 було надано у постійне користування земельну ділянку площею 7,0 га на території Литовезької сільської ради для ведення селянського/фермерського господарства (т. 1 а.с. 180).
Згідно п. 3.3 розпорядження Іваничівської районної Державної адміністрації Волинської області від 25.11.1996. № 304 «Про передачу земельних ділянок у приватну власність та надання в користування», ОСОБА_1 було додатково надано на території Литовезької сільської ради 7,5 га ріллі в постійне користування для розширення селянського (фермерського) господарства (т. 1 а.с. 182). У зв'язку з цим були внесені зміни в попередній виданий 24.02.1995 державний акт на право постійного користування землею Серії ВЛ № 54.
Відповідно до таблиці, яка міститься в державному акті Серії ВЛ № 54 під назвою «Кількісна характеристика земель, наданих у постійне користування» всього земель: 14,5 га ріллі та 10,37 га ріллі.
Рішенням Іваничівської районної ради від 23.09.1998 № 3/7.3 «Про передачу у приватну власність земельних ділянок селянським (фермерським) господарствам», передано безоплатно у приватну власність земельну ділянку в розмірі середньої земельної частки/паю 3,56 га в умовних кадастрових гектарах голові селянського/фермерського господарства ОСОБА_1 , що надані у постійне користування для ведення селянського/фермерського господарства (т. 1 а.с. 183 на звороті). На підставі цього рішення ОСОБА_1 видано державний акт на право приватної власності на землю від 05.10.1996 на земельну ділянку площею 4,13 га на території Литовезької сільської ради (т. 1 а.с. 181).
28.02.2001 ОСОБА_1 звернувся до Іваничівської районної ради із заявою, в якій просив вилучити земельну ділянку площею 10,37 га, яка знаходиться в постійному користуванні ФГ «Надія» у зв'язку із ліквідацією (т. 2 а.с. 157).
18.05.2001 Іваничівською районною радою прийнято рішення № 15/20.2 «Про припинення права постійного користування земельною ділянкою», згідно якого рада вирішила: « 1. У зв'язку з добровільною відмовою, припинити право постійного користування земельною ділянкою загальною площею 10,37 га, в т.ч. 10,37 га ріллі. 2. Передати земельну ділянку площею 10,37 га ріллі у землі запасу Литовезької сільської ради для використання за цільовим призначенням. 3. Відділу земельних ресурсів внести зміни в земельно-кадастрову документацію району та вилучити Державний акт на право постійного користування землею» (т. 2 а.с. 156).
Із відповіді Державного архіву Волинської області від 02.05.2025 № 741/01-24 слідує, що в перевірених протоколах сесій, засідань виконавчого комітету Іваничівської районної ради за 2000, 2001 роки інших рішень щодо відмови від земельної ділянки ОСОБА_1 та надання земельної ділянки ОСОБА_2 не виявлено (т. 2 а.с. 154-155).
Згідно відповіді на запит ГУ Держгеокадастру у Волинській області від 15.05.2025 № 29-3-0.31-1924/2-25 у відділі наявний архівний примірник державного акту на право постійного користування землею серія ВЛ № 54, виданий на ім'я ОСОБА_1 для ведення селянського (фермерського) господарства на підставі рішення Іваничівської районної ради №3/6.7 від 27.01.1995. Другий примірник державного акту на право постійного користування землею серія ВЛ№ був виданий землекористувачу і у відділ не повернутий (т. 2 а.с. 189).
Оцінка суду, мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.
Предметом позову у цій справі є вимоги про визнання недійсним в частині рішення від 12.12.2024 восьмого скликання Литовезької сільської ради Володимирського району Волинської області за № 50/14, а саме пунктів 1-3, та визнання за Фермерським господарством "Демікс" права постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 0721182400:04:000:0277 площею 9,7219 га, 01.02 для ведення фермерського господарства.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Реалізуючи передбачене ст.55 Конституції України, ст. 4 ГПК України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке.
На час прийняття рішення від 18.05.2001 № 15/20.3 про надання у постійне користування позивачу земельної ділянки загальною площею 10,37 га, в т.ч. 10,37 га ріллі із земель запасу Литовезької сільської ради для ведення селянського (фермерського) господарства «Демікс, діяв Земельний кодекс України 1990 року (в редакції 2000 року).
За нормою статті 19 ЗК України 1990 року, сільські, селищні Ради народних депутатів надають земельні ділянки у користування для всіх потреб із земель сіл, селищ, а також за їх межами для будівництва шкіл, лікарень, підприємств торгівлі та інших об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням населення (сфера послуг), сільськогосподарського використання, ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства, індивідуального житлового, дачного і гаражного будівництва, індивідуального і колективного садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби, традиційних народних промислів.
Міська Рада народних депутатів надає земельні ділянки (крім ріллі і земельних ділянок, зайнятих багаторічними насадженнями) для будь-яких потреб у межах міста.
Районні, міські, в адміністративному підпорядкуванні яких є район, Ради народних депутатів надають земельні ділянки за межами населених пунктів:
із земель запасу для сільськогосподарського використання;
із земель лісового і водного фонду у випадках, передбачених статтями 77 і 79 цього Кодексу;
для ведення селянського (фермерського) господарства, у разі відмови в наданні земельної ділянки сільською, селищною Радою народних депутатів.
Обласні Ради народних депутатів надають земельні ділянки:
із земель усіх категорій за межами населених пунктів для будівництва шляхів, ліній електропередачі та зв'язку, трубопроводів, осушувальних і зрошувальних каналів та інших лінійних споруд;
в усіх інших випадках, крім передбачених частинами першою, другою, третьою і п'ятою цієї статті.
При цьому варто звернути увагу на те, що на час прийняття рішення від 18.05.2001 № 15/20.3, власність на землю в Україні мала такі форми: державну, колективну, приватну. Усі форми власності визнавались рівноправними (частина перша статті 3 ЗК України 1990 р.).
За змістом частини другої статті 3 ЗК України 1990 року право розпоряджатись землею мали Ради народних депутатів, які в межах своєї компетенції передавали землі у власність або надавали у користування та вилучали їх.
Згідно зі ст. 7 ЗК України 1990 р. (в редакції, чинній на момент отримання позивачем земельної ділянки для ведення фермерського господарства) користування землею може бути постійним або тимчасовим. Постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку. У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, зокрема, громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства.
ЗК України 1990 року також встановлено, що:
- громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство (включаючи й тих, хто переїздить з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки в власність або користування подають до сільської, селищної, міської, районної Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, яку підписує голова створюваного селянського (фермерського) господарства (ч. 1 ст. 51);
- користування землею може бути постійним або тимчасовим. У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, серед іншого, громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства (ст. 7);
- до відання сільських, селищних і міських районного підпорядкування Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території належить, зокрема, передача земельних ділянок у власність, надання їх у користування, в тому числі на умовах оренди, у порядку, встановленому ст.ст. 17 і 19 цього Кодексу (п. 1 ч. 1 ст. 9);
- право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів (ч. 1 ст. 23);
- право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право (ч. 1. ст. 22).
Згідно з ст. 2 Закону України «Про селянське фермерське господарство» 1991 року, чинного на час створення ФГ «Демікс» та передачі його голові у постійне користування спірної земельної ділянки, селянське (фермерське) господарство є формою підприємництва громадян України, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією. Головою селянського (фермерського) господарства є його засновник або особа, яка є його правонаступником. На ім'я голови селянського (фермерського) господарства видається відповідно Державний акт на право приватної власності на землю, Державний акт на право постійного користування землею.
Статтею 5 Закону України «Про селянське фермерське господарство» 1991 року, визначався порядок надання земельних ділянок для ведення селянського (фермерського) господарства:
1. Громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство (включаючи тих, хто переїздить з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки у власність або користування, в тому числі в оренду, подають до районної, міської,
в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, підписану головою створюваного селянського (фермерського) господарства.
У заяві зазначаються: бажані розмір і місце розташування ділянки, кількість членів селянського (фермерського) господарства, документально підтверджується їх досвід роботи в сільському господарстві та наявність кваліфікації або спеціальної підготовки,
обґрунтування щодо розмірів земельної ділянки і перспектив діяльності селянського (фермерського) господарства.
2. Заяву громадянина про передачу земельної ділянки у власність або надання у користування за погодженням з сільською, селищною Радою народних депутатів розглядає у місячний термін районна (міська) конкурсна комісія та районна, міська, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Рада народних депутатів, і в разі проходження конкурсного відбору та згоди відповідна Рада замовляє за рахунок Українського державного фонду підтримки селянських (фермерських) господарств державній землевпорядній організації проект відведення ділянки, який розробляється в першочерговому порядку.
Проект відведення земельної ділянки погоджується із власником землі або землекористувачем (за винятком випадків відведення земельної ділянки із земель запасу) відповідно районними (міськими) землевпорядним, природоохоронним і санітарним органами та органом архітектури.
Рішення щодо передачі і надання земельних ділянок громадянам для ведення селянського (фермерського) господарства відповідні Ради народних депутатів приймають на найближчій сесії.
Передача та надання земельних ділянок, що перебувають у власності або користуванні, провадиться тільки після їх вилучення (викупу).
Отже, ключовим у контексті спірних правовідносин, з огляду на наведені приписи, є визначення позивача як суб'єкта земельних правовідносин стосовно конкретної (спірної) земельної ділянки через призму наявності у нього відповідних оформлених прав землекористування та/або цивільного інтересу в оформленні таких прав на земельну ділянку.
Судом встановлено, що згідно рішення Іваничівської районної ради від 18.05.2001 року № 15/20.3 «Про надання земельної ділянки для ведення селянського/ фермерського/господарства» (т. 1 а.с. 19): «розглянувши заяву голови селянського/ фермерського/господарства Демковського Валерія Антоновича жителя м. Нововолинська про надання земельної ділянки для ведення селянського/ фермерського/господарства від 15.05.2001 року, враховуючи згоду Литовезької сільської ради від 23.01.2001 року № 13/9 , керуючись ст. ст. 11, 19 ЗК України від 13.03.92 року № 2196 - ХІІ, ЗУ «Про селянське /фермерське/господарство» від 22.06.1993 року за № 3312-ХІІ, районна рада вирішила:
1 . Надати у постійне користування земельну ділянку загальною площею 10,37 га, в т. ч. 10,37 га ріллі із земель запасу Литовезької сільської ради для ведення селянського / фермерського/ господарства «Демікс.
2 . Землекористувачу замовити необхідну проектно-технічну документацію та державний акт на право постійного користування.
3 . Відділу земельних ресурсів внести відповідні зміни в земельно-кадастрову документацію».
Отже, земельна ділянка, загальною площею 10,37 га, яка на праві постійного користування за рішенням Іваничівської районної ради надана ОСОБА_2 для ведення селянського (фермерського) господарства, була надана йому саме як спеціальному суб'єктові - голові селянського (фермерського) господарства.
Законом України від 25 жовтня 2001 року № 2768-ІІІ прийнято нову редакцію ЗК України, який набрав чинності 01 січня 2002 року та яким змінено порядок надання земельних ділянок у власність та користування.
Згідно зі статтею 92 ЗК України 2002 року право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають лише підприємства, установи та організації, що належать до державної або комунальної власності.
У Рішенні Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005 (справа про постійне користування земельними ділянками) зазначено, що використання терміну «набувають», що означає «ставати власником чого-небудь, здобувати що-небудь», після набрання чинності статтею 92 ЗК України 2002 року свідчить, що ця норма не обмежує і не скасовує діюче право постійного користування земельними ділянками, набуте громадянами в установлених законодавством випадках за станом на 01 січня 2002 року до його переоформлення.
Відповідно до пунктів 1, 6 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України 2002 року рішення про надання в користування земельних ділянок, а також про вилучення (викуп) земель, прийняті відповідними органами, але не виконані на момент введення у дію цього Кодексу, підлягають виконанню відповідно до вимог цього Кодексу.
Громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за ЗК України 2002 року не можуть мати їх на такому праві, повинні до 01 січня 2005 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них. При переоформленні права постійного користування земельними ділянками, наданими для ведення селянських (фермерських) господарств, у довгострокову оренду строк оренди визначається селянським (фермерським) господарством відповідно до закону. При цьому розмір орендної плати за земельні ділянки не повинен перевищувати розміру земельного податку.
У подальшому строк переоформлення права постійного користування земельною ділянкою неодноразово продовжувався Верховною Радою України, однак Рішенням Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005 (справа про постійне користування земельними ділянками) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення: пункту 6 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України 2002 року щодо зобов'язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення; пункту 6 постанови Верховної Ради України «Про земельну реформу» від 18 грудня 1990 року № 563-ХII з наступними змінами в частині щодо втрати громадянами, підприємствами, установами і організаціями після закінчення строку оформлення права власності або права користування землею раніше наданого їм права користування земельною ділянкою.
Конституційний Суд України керувався тим, що пункт 6 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України 2002 року зобов'язує громадян та юридичних осіб переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на земельні ділянки. При переоформленні права постійного користування у довгострокову оренду її строк визначається «відповідно до закону», що є неконкретним у зв'язку з невизначеністю цього закону, як і закону, який встановив би порядок переоформлення. Приписи наведеного пункту 6 є нормами процесуального права і тому не повинні обмежувати норми матеріального права щодо права власності на землю та його набуття громадянами. Суб'єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, ЗК України 2002 року та іншими законами України, що регулюють земельні відносини. Підставою для виникнення права на земельну ділянку є відповідний юридичний факт. Чинний ЗК України 2002 року серед підстав набуття права на землю громадянами та юридичними особами не називає оформлення чи переоформлення прав на земельні ділянки.
Також Конституційний Суд України зазначив, що ЗК України 2002 року не встановлено чітких матеріально-правових і процесуальних гарантій зміни громадянами юридичного титулу права постійного користування земельною ділянкою на право власності чи право оренди. Переоформлення відповідних прав включає також земельно-кадастрові роботи та інші послуги, які суб'єкти підприємницької діяльності надають на платній основі, встановлюючи їх розцінки на свій розсуд. Таким чином, постійним землекористувачам не гарантована можливість зміни законно набутого права за сприяння і за рахунок держави, яка є ініціатором таких змін.
На підставі наведеного Конституційний Суд України виснував, що пункт 6 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України 2002 року через відсутність встановленого порядку переоформлення права власності або оренди та унеможливлення безоплатного проведення робіт із землеустрою і виготовлення технічних матеріалів та документів для переоформлення права постійного користування земельною ділянкою на право власності або оренди в строки, визначені Кодексом, суперечить положенням частини четвертої статті 13, частини другої статті 14, частини третьої статті 22, частини першої статті 24, частин першої, другої, четвертої статті 41 Конституції України.
За таких обставин особа, яка володіє земельною ділянкою на праві постійного користування за законом, не може бути позбавлена права на таке володіння. Право постійного користування земельною ділянкою, набуте особою у встановленому законодавством порядку, відповідно до законодавства, що діяло на момент набуття права постійного користування, не втрачається та не підлягає обов'язковій заміні.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 236 ГПК України).
У постанові від 05 листопада 2019 року в справі № 906/392/18 (провадження № 12-57гс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 ЗК України, перелік яких є вичерпним. Дії органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямовані на позбавлення суб'єкта права користування земельною ділянкою після державної реєстрації такого права поза межами підстав, визначених у статті 141 ЗК України, є такими, що порушують право користування земельною ділянкою. Громадяни та юридичні особи не можуть втрачати раніше наданого їм в установлених законодавством випадках права користування земельною ділянкою за відсутності підстав, встановлених законом. Така позиція відповідає висновку, викладеному в Рішенні Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 922/989/18 (провадження № 12-205гс19) вказано, що громадяни та юридичні особи, які до 01 січня 2002 року отримали у постійне користування земельні ділянки, правомочні використовувати отримані раніше земельні ділянки на підставі цього правового титулу без обов'язкового переоформлення права постійного користування на право власності на землю чи на право оренди землі.
З моменту державної реєстрації селянського (фермерського) господарства та набуття ним прав юридичної особи таке господарство на основі норм права набуває як правомочності володіння і користування, так і юридичні обов'язки щодо використання земельної ділянки. Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що у відносинах, а також спорах з іншими суб'єктами, голова фермерського господарства, якому була передана у власність, постійне користування чи оренду земельна ділянка, виступає не як самостійна фізична особа, власник, користувач чи орендар земельної ділянки, а як представник (голова, керівник) фермерського господарства. У таких правовідносинах їх суб'єктом є не фізична особа - голова чи керівник фермерського господарства, а фермерське господарство як юридична особа (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 615/2197/15-ц (провадження № 14-533цс18).
Відповідач стверджує, що після прийняття рішення Іваничівською районною радою від 18 травня 2001 року і до 2024 року позивач не вчиняв дій, спрямованих на розроблення проекту відведення земельної ділянки, документ, який посвідчує його права володіння або користування земельною ділянкою з відповідними межами та конфігурацією не одержав.
Суд відхиляє зазначені аргументи відповідача, оскільки вони суперечать висновкам, викладеним у Рішенні Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005.
Суд враховує, що ОСОБА_2 , як голова ФГ «Демікс», не отримав державний акт на право постійного користування землею в порядку ЗК України 1990 року, як і не оформив право власності чи оренди на спірну земельну ділянку відповідно до норм ЗК України 2002 року.
Однак суд зауважує, що пункт 1 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України 2002 року як в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, так й станом на час розгляду справи судом, передбачає, що рішення про надання в користування земельних ділянок, прийняті відповідними органами, але не виконані на момент введення у дію ЗК України 2002 року, підлягають виконанню відповідно до вимог ЗК України 2002 року.
Отже, рішення Іваничівської районної ради від 18.05.2001 №15/20.3 «Про надання земельної ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства» є чинним та створює для ФГ «Демікс» правову підставу для оформлення речового права на землю у встановленому законодавством порядку й реалізація такого права не втрачена позивачем.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 13.08.2024 у справі № 910/9909/23 (п. 31) та від 30 жовтня 2024 року у справі № 350/1524/20.
Матеріли справи не місять доказів про скасування чи визнання недійсним зазначеного рішення Іваничівської районної ради, у зв'язку з чим твердження відповідача про те, що таке рішення районної ради є помилковим, судом не приймаються.
Також в матеріалах справи відсутні докази, які б доводили припинення права постійного користування на надану згідно рішення Іваничівської районної ради від 18.05.2001 № 15/20.3 земельну ділянку площею 10,37 га.
У постанові Верховного Суду від 15.11.2021 у справі № 906/620/19 викладено висновок, відповідно до якого право постійного користування земельною ділянкою, набуте у встановленому законодавством порядку, відповідно до законодавства, що діяло на момент набуття права постійного користування, не втрачається та не припиняється навіть у тому разі, якщо особа, яка за чинним законом не може набути таке право, не здійснить переоформлення цього права в інший правовий титул. Право постійного користування зберігається і є чинним до приведення прав та обов'язків щодо такої земельної ділянки у відповідність до вимог чинного законодавства й переоформлення права постійного користування у право власності чи оренду (пункт 85 постанови). У цій постанові Верховний Суд також дійшов висновку, що право постійного користування землею, яке виникло в суб'єкта господарювання до набрання чинності ЗК України - 01 січня 2002 року, продовжує зберігатися у подальшому, а отже, може переходити від підприємства до його правонаступника навіть якщо чинне законодавство вже не передбачає підстав для набуття права постійного користування землею для такої особи.
З викладеного слідує, що відсутність державного акта на право постійного користування земельною ділянкою для ведення селянського (фермерського) господарства не може свідчити про відсутність такого права, враховуючи триваючий характер оформлення землекористування. На сьогодні, взагалі державний акт не вимагається, а відповідне право вважається набутим у зв'язку з прийняттям радою рішення та подальшою державною реєстрацією такого права. При цьому, державна реєстрація лише підтверджує існування у особи такого права.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 04 лютого 2025 року у cправі № 910/19615/23.
Згідно з чинною редакцією статті 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
У статті 27 зазначеного Закону закріплені підстави для державної реєстрації прав, до яких щодо державної реєстрації права власності та інших речових прав віднесено, зокрема: державний акт на право власності на землю, державний акт на право власності на земельну ділянку або державний акт на право постійного користування землею, видані до 01.01.2013; рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об'єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність тощо.
При цьому Закон України "Про Державний земельний кадастр" у пунктах 2, 10 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" передбачено, що земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється, зокрема, на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Водночас документи, якими було посвідчено право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, видані до набрання чинності цим Законом, є дійсними.
Аналогічні положення містяться в п. 115 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051.
Разом з тим згідно з усталеною правовою позицією Верховного Суду державний акт на право постійного користування земельною ділянкою є документом, який посвідчує наявність такого права. Існування права постійного користування земельною ділянкою у відповідного суб'єкта не залежить від наявності чи відсутності у нього такого державного акта. Подібні за змістом висновки викладені, зокрема, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.11.2019 у справі №823/1984/16 та постанові Верховного Суду від 06.07.2021 у справі №903/704/20.
Судом встановлено, що у 2024 році з метою оформлення свого речового права позивач на підставі рішення Іваничівської районної ради від 18.05.2001 № 15/20.3 "Про надання земельної ділянки для ведення селянського/ фермерського/ господарства" замовив у ФОП Голуб Ірини Анатоліївни розроблення Технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) наданої на умовах постійного користування ФГ «Демікс» за цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, на території Литовезької сільської територіальної громади Володимир-Волинського району, Волинської області (т.1 а.с. 21-74).
Згідно витягу з Державного земельного кадастру НВ-5600813022024 від 13.08.2024 вбачається, що технічна документація із землеустрою, на підставі якої було здійснено державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 0721182400:04:000:0277, площею 9,7219 га, вид цільового призначення: 01.02 Для ведення фермерського господарства, місце розташування: Волинська область, Володимир-Волинський район, на території Литовезької територіальної громади сільської ради, була розроблена 02.08.2024 ФОП Голуб І.А.
Позивач стверджує, що земельна ділянка загальною площею 10,37 га, яка надана йому у постійне користування на підставі рішення Іваничівської районної ради від 18.05.2001 № 15/20.3 "Про надання земельної ділянки для ведення селянського/ фермерського/ господарства" є саме тією земельною ділянкою, яка за його технічною документацією була сформована та їй присвоєно кадастровий номер 0721182400:04:000:0277, та якою він безперервно, добросовісно користується з 2001 року й до сьогодні, проте у меншій площі 9,7219 га.
Натомість відповідач вважає, що позивачем не доведено, що земельна ділянка з кадастровим номером 0721182400:04:000:0277, площею 9,7219 га за фактичним місцем її розташування, мала надаватись ФГ «Демікс» в 2001 році, оскільки ця ділянка з 1995 року по 2019 рік належала на праві користування ОСОБА_1 згідно державного акта на право постійного користування землею Серія ВЛ № 54 від 24.02.1995, право користування якого припинено в 2019 році, у зв'язку з його смертю.
Отже, у цій справі для встановлення наявності у позивача підстав для захисту права суду необхідно з'ясувати тотожність земельної ділянки, про яку йдеться у рішенні Іваничівської районної ради від 18.05.2001 №15/20.3 "Про надання земельної ділянки для ведення селянського/ фермерського/ господарства" та земельної ділянки з кадастровим номером 0721182400:04:000:0277, щодо якої наявний спір.
Частина 1 статті 79-1 ЗКУ визначає, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
Частина 9 цієї ж статті Кодексу встановлює, що земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
Одночасно з цим, місце розташування будь-якої земельної ділянки, її конфігурація та площа визначаються на підставі розроблення проектів землеустрою та технічних документацій із землеустрою (ст. 20-25 Законом України «Про землеустрій»).
За приписами ст. 26 ЗУ «Про землеустрій» розробниками документації із землеустрою, зокрема є фізичні особи - підприємці, які володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованими інженерами-землевпорядниками, відповідальними за якість робіт із землеустрою.
Розробники документації із землеустрою несуть відповідно до закону відповідальність за достовірність, якість і безпеку заходів, передбачених цією документацією. У разі невиконання або неналежного виконання умов договору при здійсненні землеустрою, розробники документації із землеустрою несуть відповідальність, передбачену договором і законом (ст. 28 ЗУ «Про землеустрій»).
Згідно ч.2 ст.34 Закону України «Про землеустрій» кадастровий план земельної ділянки складається при формуванні земельної ділянки у паперовій та електронній (цифровій) формі.
Положеннями статті 55 ЗУ «Про землеустрій» передбачено, що встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється відповідно до відомостей Державного земельного кадастру, матеріалів Державного фонду документації із землеустрою та оцінки земель, матеріалів топографо-геодезичних робіт. Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) розробляється за рішенням власника (розпорядника) земельної ділянки, землекористувача.
Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає: а) завдання на складання технічної документації із землеустрою; б) пояснювальну записку; в) матеріали топографо-геодезичних робіт; г) кадастровий план земельної ділянки; ґ) перелік обмежень у використанні земельної ділянки; д) відомості про встановлені межові знаки.
Державний кадастровий реєстратор перед внесенням відомостей до Державного земельного кадастру зобов'язаний, зокрема, перевірити відповідність поданих документів вимогам законодавства й за результатами перевірки здійснити державну реєстрацію земельної ділянки або надати заявнику мотивовану відмову у державній реєстрації.
Дослідивши технічну документацію із землеустрою, яка складена сертифікованим інженером-землевпорядником ФОП Голуб І.А., судом встановлено наступне (т. 1 а.с. 23-25):
- Підставою для виконання роботи були: заява на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); рішення Іваничівської районної ради від 18.05.2001 року № 15/20.3 «Про надання земельної ділянки для ведення селянського/ фермерського/господарства»; договір на виконання робіт № 479-29/07 від 31.07.2024.
- Земельна ділянка до відведення має наступні характеристики: площа земельної ділянки - 9,7219 га; місце розташування - за межами населених пунктів Литовезької сільської територіальної громади, Володимир-Волинського району, Волинської області; цільове призначення - земельні ділянки запасу, шифр 01.17; склад угідь - рілля (9,7219 га) (код угіддя - 001.01).
- Межі земельної ділянки визначені безпосереднім обстеженням на місцевості та погодженні з суміжними власниками та землекористувачами, що відображені у відомостях про встановлені межові знаки. Межі земельної ділянки проходять по суходолу.
- Визначенні обмеження у використанні земельної ділянки - Охоронна зона навколо (вздовж) об'єкта енергетичної системи (01.05) площею 0,7716 га.
- Після виконання польових робіт та обробки даних складено планово-картографічні матеріали щодо відведення земельної ділянки.
- Згідно матеріалів топографо-геодезичних робіт визначено, що площа земельної ділянки складає 9,7219 га. Межа земельної ділянки обґрунтовується документацією щодо встановлення меж земельної ділянки.
- Із акту прийому-передачі межових знаків на зберігання, складеного інженером-землевпорядником Голуб І.А. та землекористувачем ФГ «Демікс» вбачається, що межі земельної ділянки з кадастровим номером 0721182400:04:000: , яка знаходиться на території Литовезької сільської територіальної громади площею 9,7219, наданої у постійне користування землекористувачу, закріплені в натурі (на місцевості) межовими знаками. Схема прив'язки межових знаків до об'єктів і контурів місцевості /абриси додаються. Власниками /користувачами суміжних земельних ділянок претензій до існуючих меж не має (т. 1 а.с. 54).
Відповідно до викопіювання публічної кадастрової карти земель Литовезької сільської ради (Литовезька об'єднана територіальна громада) Іваничівського району Волинської області, виданого в.о. начальника міськрайонного управління Відділу Іваничівському районі ГУ Держгеокадастру Волинської області, яка була предметом дослідження ФОП Голуб І.А. під час розроблення технічної документації, відображене умовне позначення земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 10,37 га, що перебуває у постійному користуванні фермерського господарства «Демікс» (т. 1 а.с. 20).
Окрім того, суд зважає і на конфігурацію земельної ділянки з кадастровим номером 0721182400:04:000:0277, яка наведена в додатку до витягу з Державного земельного кадастру НВ -5600813022024 від 13.08.2024 (т. 1, а. с. 150-151) та конфігурацію земельної ділянки, зроблену в технічній документації (т.1 а.с. 56-58).
У матеріалах справи відсутні будь-які дані про те, що позивачем спірна земельна ділянка була зайнята самовільно або належить третім особам.
При цьому, суд враховує, що розглянувши заяву Гуліцького Ю.Г., Іваничівською районною радою прийнято рішення від 18.05.2001 № 15/20.2, яким припинено право постійного користування земельною ділянкою загальною площею 10,37 га, в т.ч. 10,37 га ріллі у зв'язку з добровільною відмовою, та передано земельну ділянку площею 10,37 га ріллі у землі запасу Литовезької сільської ради для використання за цільовим призначенням (т. 2 а.с. 156).
У цей же день Іваничівською районною радою прийнято рішення із наступним порядковим номером (після рішення 15/20.2), а саме за № 15/20.3 про надання голові ФГ «Демікс» Демковському В.А. у постійне користування земельної ділянки загальною площею 10,37 га, в т.ч. 10,37 га ріллі із земель запасу Литовезької сільської ради.
Згідно відомостей Державного архіву Волинської області від 02.05.2025 № 741/01-24 в перевірених протоколах сесій, засідань виконавчого комітету Іваничівської районної ради за 2000, 2001 роки інших рішень щодо відмови від земельної ділянки ОСОБА_1 та надання земельної ділянки ОСОБА_2 не виявлено (т. 2 а.с. 154-155).
З огляду на вище викладене, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами, що саме спірна земельна ділянка належала ОСОБА_1 з 1995 до 2019 р.р., а відтак доводи відповідача в цій частині судом відхиляються. Твердження представника відповідача, що приналежність спірної земельної ділянки саме Гуліцькому Ю.Г. була встановлена сільською радою за конфігурацією та її місцем розташуванням, зазначеними в державному акті серії ВЛ № 54 від 24.02.1995, судом не приймаються, адже вони спростовуються даними, які містяться в технічній документації від 02.08.2024 ФОП Голуб І.А. та витязі з Державного земельного кадастру НВ-5600813022024 від 13.08.2024, що на спірну ділянку відсутні будь-які речові права.
Зважаючи на вимоги статей 2, 13, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України, керуючись завданнями та принципами господарського судочинства, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, при вирішенні спору суд повинен оцінити надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
При цьому Верховний Суд (зокрема, в постанові від 09.03.2023 у справі №910/5041/22) неодноразово зауважував про необхідність врахування впровадженого Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" №132-ІХ від 20.09.2019 стандарту доказування "вірогідності доказів" у господарському процесі.
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів" підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію зазначеного стандарту доказування необхідним є надати не достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
У силу статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить про те, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, аніж протилежний.
Дослідивши надані учасниками справи докази із урахуванням наведених вимог процесуального права, суд доходить висновку, що земельна ділянка з кадастровим номером 0721182400:04:000:0277 площею 9,7219 га сформована за рахунок земельної ділянки площею 10,37 га, яка за чинним рішенням Іваничівської районної ради від 18.05.2001 № 15/20.3 перебуває у користуванні позивача, а відтак підстави позову знайшли своє підтвердження, і матеріали справи не містять відомостей про вилучення земельної ділянки у землекористувача ФГ «Демікс», а тому вимоги позивача щодо необхідності захисту його речового права є обґрунтованими.
Порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом (стаття 95 ЗК України).
Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків (стаття 152 ЗК України).
Відповідно до положень статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У частині третій статті 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.
Відповідно до частини першої статті 155 ЗК України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.
Разом з цим частиною першою статті 21 ЦК України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Згідно із частиною десятою статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Отже, підставами для визнання акта недійсним є його невідповідність вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.
Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення в зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача в справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, в господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.
Позивач вважає, що п.п. 1-3 рішення восьмого скликання Литовезької сільської ради Володимирського району Волинської області від 12.12.2024 за № 50/14 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)» не визнається (заперечується) наявне у нього як фермерського господарства право постійного користування земельною ділянкою, яка була передана позивачу на підставі рішення Іваничівської районної ради від 18.05.2001 № 15/20.3 "Про надання земельної ділянки для ведення селянського/ фермерського/господарства".
Суд частково погоджується із зазначеними доводами позивача.
Так, згідно п. 3 оскаржуваного рішення відповідача від 12.12.2024 восьмого скликання Литовезької сільської ради Володимирського району Волинської області за № 50/14 визначено, що земельна ділянка площею 9,7219 га із кадастровим номером 0721182400:04:000:0277 буде виставлена на земельні торги (аукціон).
Як встановлено судом, земельна ділянка з кадастровим номером 0721182400:04:000:0277 площею 9,7219 га, яка була надана позивачу на підставі чинного рішення Іваничівської районної ради від 18.05.2001 № 15/20.3, перебуває у безстроковому користуванні ФГ «Демікс» з 2001 року.
Суд зазначає, що отримавши право постійного користування земельною ділянкою, ФГ «Демікс» мало правомірні очікування щодо оформлення такого права на земельну ділянку, оскільки ним було дотримано процедуру, яка передує одержанню правовстановлюючих документів на землю, а саме рішення Іваничівської районної ради від 18.05.2001 № 15/20.3, яким надано земельну ділянку у постійне користування.
Таким чином, ФГ «Демікс» має підстави розраховувати на законний перебіг подій, що є правомірним очікуванням, щодо оформлення наданої землі.
У справі «Пайн Белі Девелопмент ЛТД» та інші проти Ірландії» Європейський суд з прав людини постановив, що статтю 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та свобод людини (далі - Конвенція) можна застосовувати для захисту «правомірних очікувань» щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності. «Правомірні очікування» виникають у особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала усі підстави вважати таке рішення дійсним та розраховувати на певний стан речей.
Литовезька сільська рада, приймаючи рішення від 12 грудня 2024 року № 50/14 про включення земельної ділянки площею 9,7219 га із кадастровим номером 0721182400:04:000:0277 до переліку ділянок, права оренди на які виставлятимуться на земельні торги окремими лотами, не встановила, чи порушуються права та інтереси позивача.
Крім того, як встановлено судом ані відповідачем, ані іншим органом державної влади чи місцевого самоврядування безпосередньо рішення про припинення права користування землею позивача, наданої рішенням Іваничівської районної ради від 18.05.2001 № 15/20.3, не приймалося, земельна ділянка не вилучалася.
За таких обставин, оскільки спірна земельна ділянка перебуває у постійному користуванні ФГ «Демікс» на підставі рішення Іваничівської районної ради від 18.05.2001 № 15/20.3, та наразі є сформованою, враховуючи положення ч.5 ст.116 Земельного Кодексу України, вона не може передаватися в користування іншим особам або відчужуватися іншим шляхом, зокрема шляхом включення до переліку земельних ділянок, права оренди на які виставляються на земельні торги окремими лотами.
Ураховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що п. 3 оспорюваного рішення органу місцевого самоврядування порушуються права позивача у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими.
Відтак, суд дійшов висновку про визнання недійсним п. 3 рішення восьмого скликання Литовезької сільської ради Володимирського району Волинської області від 12 грудня 2024 року № 50/14 “Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення фермерського господарства», яким вирішено: «Включити до переліку земельних ділянок, право оренди на які виставляються на торги окремими лотами, земельну ділянку сільського господарського призначення комунальної власності, 01.02 для ведення фермерського господарства площею 9,7219 га кадастровий номер 0721182400:04:000:0277 розташовану за межами населеного пункту Литовезької сільської ради Володимирського району Волинської області».
Обраний ФГ «Демікс» спосіб захисту щодо визнання недійсним в частині оспорюваного рішення є належним та ефективним, оскільки при його застосуванні відбувається відновлення порушених його прав.
Поряд з цим, суд зазначає, що не відповідає законодавству одночасне визнання недійсним та скасування рішення органу місцевого самоврядування. Такі вимоги за своєю суттю є альтернативними, оскільки мають різні правові наслідки, зокрема, через різницю у часі дії такого акта. У разі визнання акта недійсним у суду немає потреби скасовувати його, оскільки визнання його недійсним означає, що він не створює правових наслідків з моменту його вчинення. Скасування ж акта означає втрату чинності таким актом на майбутнє з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням.
Оскільки вище, суд дійшов висновку про визнання недійсним п. 3 рішення восьмого скликання Литовезької сільської ради Володимирського району Волинської області від 12 грудня 2024 року № 50/14 “Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення фермерського господарства», то позовна вимога про його скасування не підлягає до задоволення.
Щодо визнання недійсними пунктів 1-2 оскаржуваного рішення.
Судом встановлено, що 03.09.2024 року голова Фермерського господарства «ДЕМІКС» Демковський В.А. подав заяву на адресу Литовезької сільської ради про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення фермерського господарства, кадастровий номер: 0721182400:04:000:0277, площею 9,7219 га. До заяви додав Технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.
Розглянувши заяву громадянина ОСОБА_2 та подані ним документи, Литовезька сільська рада вирішила затвердити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення фермерського господарства площею 9,7219 га, розташованої у Волинській області Володимирського району Литовезької сільської ради та здійснити реєстрацію речового права на цю земельну ділянку за територіальною громадою с.Литовеж в особі Литовезької сільської ради, Волинської області, код згідно КВЦПЗ 01.02 для ведення фермерського господарства площею 9,7219 га кадастровий номер: 0721182400:04:000:0277 (п.п. 1-2 рішення).
Відповідно до частин другої, третьої статті 78 ЗК України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.
Статтею 80 ЗК України встановлено, що самостійними суб'єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності, а також держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, на землі державної власності.
Згідно зі статтями 83, 84 ЗК України комунальною власністю є землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, в державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.
При цьому варто звернути увагу на те, що з 01 січня 2013 року набув чинності Закон № 5245-VI. Так, відповідно до пунктів 3, 4 та 6 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону № 5245-VI з набранням чинності цим Законом землі державної та комунальної власності в Україні вважаються розмежованими. З дня набрання чинності цим Законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються: а) земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади; які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій; б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах «а» і «б» пункту 4 цього розділу.
Згідно з частиною першою статті 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.
Відповідно до п. 5 ч.5 ст. 186 ЗК України технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) затверджується власником (розпорядником) земельної ділянки.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Згідно п.1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державній реєстрації прав підлягають, зокрема:
1) право власності та право довірчої власності як спосіб забезпечення виконання зобов'язання на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва, право довірчої власності як спосіб забезпечення виконання зобов'язання на майбутній об'єкт нерухомості;
2) речові права на нерухоме майно, похідні від права власності, зокрема: право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки; інші речові права відповідно до закону.
Згідно із ч. 2 ст. 28 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» під час проведення державної реєстрації права користування (постійне користування, оренда, користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), сервітут) земельними ділянками державної чи комунальної власності, право власності на які не зареєстровано в Державному реєстрі прав, державний реєстратор одночасно з проведенням такої реєстрації проводить також державну реєстрацію права власності на такі земельні ділянки без подання відповідної заяви органами, які згідно із статтею 122 Земельного кодексу України передають земельні ділянки у власність або у користування. Державна реєстрація права власності на земельні ділянки державної чи комунальної власності проводиться з обов'язковим урахуванням пунктів 3 та 4 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності».
З огляду на викладене вище, суд вважає, що позивачем не доведено, які саме права чи охоронювані законом інтереси ФГ «Демікс» порушені п.п. 1-2 оскаржуваного рішення Литовезької сільської ради.
При цьому відповідач діяв в законний спосіб, оскільки, будучи розпорядником спірної земельної ділянки, затвердив технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), яка була надана ФГ «Демікс» разом із заявою від 03.09.2024 та прийняв рішення про реєстрацію речового права земельною ділянкою комунальної власності. У судовому засіданні представник відповідача підтвердив, що п. 1 рішення від 12.12.2024 № 50/14 затверджено саме технічну документацію, розроблену ФОП Голуб І.А. від 02.08.2024.
Враховуючи зазначене, а також те, що спірна земельна ділянка, право постійного користування якою має позивач, належать до земель комунальної власності, суд зазначає про те, що право позивача як постійного землекористувача не може порушуватися фактом затвердження, розробленої на замовлення позивача, технічної документації, а також фактом державної реєстрації права комунальної власності на спірну земельну ділянки за територіальною громадою с. Литовеж в особі Литовезької сільської ради, яка є її власником.
Позивачем також заявлено вимогу про визнання за ним права постійного користування земельною ділянкою 0721182400:04:000:0277 площею 9,7219.
У разі подання позову про визнання права обов'язковою умовою для його задоволення є встановлення наявності тих матеріально-правових фактів, з якими закон пов'язує виникнення цього права.
Передумовами та матеріальними підставами для захисту невизнаного/оспорюваного права у судовому порядку є підтверджена належними доказами наявність цього права у позивача та його невизнання або оспорювання відповідачем.
При цьому підставою для звернення до суду із зазначеним позовом має бути оспорювання іншою особою існуючого права позивача, а не його намір набути це право за рішенням суду.
Отже, передумовами та матеріальними підставами для захисту невизнаного / оспорюваного права у судовому порядку є підтверджена належними доказами наявність цього права у позивача та його невизнання або оспорювання відповідачем.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 02.07.2019 у справі №48/340, від 22.10.2019 у справі №923/876/16 та інших.
Застосування судом того чи іншого способу захисту має призводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.
Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №910/3009/18, від 19.01.2021 у справі №916/1415/19, від 16.02.2021 у справі №910/2861/18.
Стаття 152 ЗК України передбачає можливість застосування такого способу захисту порушених прав, як визнання права (пункт «а» частини 3).
Водночас, частина 1 статті 15 ЦК України визначає, що захист цивільного права здійснюється у разі його порушення.
Відповідно до статті 396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права.
Суд встановив, що Литовезька сільська рада заперечує та не визнає право ФГ «Демікс» на постійне користування спірною земельною ділянкою, її дії свідчать про намір передати земельну ділянку в користування третім особам на земельних торгах, а відтак вимоги позивача про визнання відповідного права є обґрунтованими.
У свою чергу, оскільки позивач прагне захисту та безперешкодної реалізації свого права постійного користування земельною ділянкою площею 9,7219 га з кадастровим номером 0721182400:04:000:0277, то єдиною належною та ефективною вимогою у даному випадку буде вимога про визнання права постійного користування. Таке рішення суду буде підставою для внесення до Державного реєстру речових прав відомостей про відповідне речове право позивача на таку земельну ділянку.
Водночас суд зазначає, що право позивача на безстрокове використання земельної ділянки є законними очікуваннями, і в якості таких вони підлягають захисту як майно в розумінні статті 1 Протоколу № 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Ураховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання за Фермерським господарством “ДЕМІКС» права постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер 0721182400:04:000:0277 площею 9,7219 га, 01.02 для ведення фермерського господарства, розташовану за межами населеного пункту Литовезької сільської ради Володимирського району Волинської області, яка була надана у постійне користування на підставі рішення Іваничівської районної ради від 18.05.2001 року № 15/20.3 “Про надання земельної ділянки для ведення селянського /фермерського/ господарства»
Розподіл судових витрат.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати у виді судового збору покладаються на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 256 ГПК України, суд,-
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати недійсним п. 3 рішення восьмого скликання Литовезької сільської ради Володимирського району Волинської області від 12 грудня 2024 року № 50/14 “Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення фермерського господарства», яким вирішено: «Включити до переліку земельних ділянок, право оренди на які виставляються на торги окремими лотами, земельну ділянку сільського господарського призначення комунальної власності, 01.02 для ведення фермерського господарства площею 9,719 га кадастровий номер 0721182400:04:000:0277 розташовану за межами населеного пункту Литовезької сільської ради Володимирського району Волинської області»».
3. Визнати за Фермерським господарством “ДЕМІКС» (вул. Дисидентів, буд. 2, м. Нововолинськ, Володимирський р-н., Волинська обл., код ЄДРПОУ 13354337) право постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер 0721182400:04:000:0277 площею 9,719 га, 01.02 для ведення фермерського господарства, розташовану за межами населеного пункту Литовезької сільської ради Володимирського району Волинської області, яка була надана у постійне користування на підставі рішення Іваничівської районної ради від 18.05.2001 року № 15/20.3 “Про надання земельної ділянки для ведення селянського/ фермерського/господарства».
4. Стягнути з Литовезької сільської ради (вул. Якобчука Володимира, буд. 11, с. Литовеж, Володимирський р-н., Волинська обл., код ЄДРПОУ 04335252) на користь Фермерського господарства “ДЕМІКС» (вул. Дисидентів, буд. 2, м. Нововолинськ, Володимирський р-н., Волинська обл., код ЄДРПОУ 13354337) 7 570 грн витрат по сплаті судового збору.
5. В іншій частині позову відмовити.
6. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Повний текст рішення складено 17.11.2025.
Суддя С. В. Бідюк